Роботодавець не може звільнити особу, яка працює за трудовим договором або контрактом і яка на момент звільнення є тимчасово непрацездатною або знаходиться у відпустці.
Відповідне Рішення № 6-р (ІІ) / 2019 у справі за конституційну скаргу Жабо Тетяни Максимівни щодо відповідності Конституції положень ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю КСУ ухвалив 4 серпня 2019 року.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 40 КЗпП працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за неявку на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності та пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також в період перебування працівника у відпустці.
Дослідивши матеріали конституційної скарги, КСУ визнав конституційними положення ч. 3 ст. 40 КЗпП, з огляду на наступне.
Істотними умовами укладення контракту є передбачення терміну його дії, підстави його припинення або розірвання. Таким чином, контракт укладається на термін, який встановлюється за погодженням сторін і містить чітку вказівку, коли починається термін дії контракту і коли він закінчується.
Однак це не може бути підставою для незастосування до осіб, які працюють відповідно до укладеного контракту, положень ч. 3 ст. 40 Кодексу, і такі працівники не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність і дискримінацію, ускладнить їхнє становище і знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України.
КСУ вказує, що не може бути дискримінації в реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності в трудових правах і гарантіях є неприпустимим, а будь-яке обмеження має мати об'єктивне і розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням і дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.
КСУ в Рішенні № 12-рп / 98 вказав, що "умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними".
Рішення КСУ є обов'язковим, остаточним і не може бути оскарженим.
Відповідне Рішення № 6-р (ІІ) / 2019 у справі за конституційну скаргу Жабо Тетяни Максимівни щодо відповідності Конституції положень ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю КСУ ухвалив 4 серпня 2019 року.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 40 КЗпП працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за неявку на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності та пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також в період перебування працівника у відпустці.
Дослідивши матеріали конституційної скарги, КСУ визнав конституційними положення ч. 3 ст. 40 КЗпП, з огляду на наступне.
Істотними умовами укладення контракту є передбачення терміну його дії, підстави його припинення або розірвання. Таким чином, контракт укладається на термін, який встановлюється за погодженням сторін і містить чітку вказівку, коли починається термін дії контракту і коли він закінчується.
Однак це не може бути підставою для незастосування до осіб, які працюють відповідно до укладеного контракту, положень ч. 3 ст. 40 Кодексу, і такі працівники не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність і дискримінацію, ускладнить їхнє становище і знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України.
КСУ вказує, що не може бути дискримінації в реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності в трудових правах і гарантіях є неприпустимим, а будь-яке обмеження має мати об'єктивне і розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням і дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.
КСУ в Рішенні № 12-рп / 98 вказав, що "умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними".
Рішення КСУ є обов'язковим, остаточним і не може бути оскарженим.
