Дикі бики і люди. Турів знищило не так полювання, як вирубка лісів

Дикий бик

Десь два місяці тому світ облетіла звістка про те, що в Кенії помер останній самець білого носорога. Дуже велика ймовірність, що ця тварина, яку активно нищили браконьєри, може взагалі зникнути.

На жаль, це проблема актуальна не лише для країн Африки. В Україні також діяльність людини призводила до того, що певні види тварин припинили своє існування. Так, у другій половини ХХ століття на українському узбережжі Чорного моря зник чорноморський тюлень (щоправда, невелика популяція збереглася біля берегів Болгарії та Туреччини). У другій половині ХІХ століття, внаслідок освоєння причорноморських степів, зник дикий кінь тарпан – близький родич коня Пржевальського.

А понад 300 років тому, у XVII столітті, зник тур ­– дикий бик. Про цю тварину, яка залишила помітний слід в українському фольклорі й топоніміці, Радіо Свобода поговорило із журналістом-дослідником Богданом Завітієм.

– Що це була за тварина – тур? Чим він відрізняється від того бика, якого ми знаємо?

Дорослий тур мав десь під два метри висоти, до трьох метрів довжини. І важив десь понад тонну

– Це був дикий бик, але значно більший за розмірами. Викопних решток тура є дуже багато, тож розміри можна встановити дуже точно. Дорослий тур мав десь під два метри висоти, до трьох метрів довжини. І важив десь понад тонну. Туриці були трохи менші.

Ознакою тура були його великі роги, вони сягали до 70 сантиметрів і були ліровигнуті. Також він мав гривку. У наших давніх колядках він фігурує як чорний або гнідий. Але насправді він був темно брунатний, а через його хребет йшло світле пасмо.

– В якому ареалі ця тварина існувала?

– За писемної історії тури водилися тільки в лісах. Їхня природна стихія – мішані ліси, великі європейські пущі.

– До речі, в українській і не лише топоніміці доволі часто зустрічається корінь «тур»: міста Турів, Турійськ, Турка...

– Я теж колись вперше зіткнувся із таким топонімічним вузликом. Коли я був аспірантом, то у нас була фольклорна експедиція: ми потрапили до села Ревушки – це Турійський район Волинської області. Село стоїть над річкою Турія, а неподалік село Туропин. Ми спілкувалися з людьми та спитали: чому так називається село? Місцевий дідусь розповів, що колись до ріки Турії з густого лісу виходили на водопій тури, вони так ревіли, що люди аж лякалися й дивувалися. Від того й пішли Ревушки.

– А як далеко він жив на Схід? За Дніпром тури водилися?

Київські князі полювали на турів у Чернігівських лісах

– Відомо, що київські князі полювали на турів у Чернігівських лісах. Володимир Мономах в поученні дітям вважав за потрібне написати: «Два тури мене на рогах підняли з конем». Він вважав за потрібне згадати про цей випадок на полюванні, описуючи свої житейські пригоди.

Галицькі князі полювали на турів у Карпатах. Відомо, що до Ярослава Осмомисла приїздив тоді ще візантійський царевич Андронік Комнин, здається, у 1154 році. І вони разом полювали на турів.

– Через полювання цю тварину й знищили? Було, як тепер кажуть, статусно полювати на тура?

– Тура було не так легко вполювати. Можливо, це перебільшення, але писали, що він міг на рогах підняти вершника з конем. Вважалося, що жоден хижак не становив йому загрози. Страшна йому була тільки людина.

Богдан Завітій

Але турів не так знищила людина через полювання, скільки через знищення його ареалу проживання. Епоху Середньовіччя, особливо ХІ–ХІІ століття, називають епохою вирубування лісів. Почалося знищення прадавніх європейських пущ, і турам стало бракувати місця. Уже в XVI столітті це були дуже рідкісні тварини.

Зараз ще збереглася Біловезька пуща на межі Білорусі та Польщі, де вціліли зубри. Останнє місце, де були зафіксовані тури – Якторовська пуща, яка колись існувала десь 60 кілометрів на Захід від Варшави.

Був такий австрійський дипломат Зиґмунд Герберштейн, який з’їздив до Московії, а потім видав свої записки про цю подорож. Його шлях пролягав через Польщу, і коли він гостював при дворі польського короля, то його запросили на полювання на турів. Герберштайна дуже здивувала ця тварина, бо тоді в Європі вже плутали зубра з туром, по суті, тура вже не знали. У 1549 році він видавав свої записки, і помістив окремо малюнок тура, окремо зубра і підписав: «Я є тур, неуки зубром мене називають».

– Тоді розуміли, що тварина зникає. Можновладці полюбляли на нього полювати. Чому вони не намагалися зупинити його зникнення?

– Якраз намагалися! З середини XVI століття в Якторовській пущі, де жили останні кілька десятків турів, була королівська охорона, через неї не кожен міг проїхати, щоб не потривожити останній ареал проживання тура. Окрім того, місцеві селяни мали повинність пильнувати цю пущу, підгодовувати турів. Королівські ревізії відбувалися з певною почерговістю, й у 1557 році зафіксували ще 50 турів, через 5 років – уже 38 турів. У 1597 році король Сигізмунд III Ваза забороняє втручатися у ту пущу. Тим не менше, у 1601 році люстрація фіксує 1 турицю і 3 турів. Вони вже так і не дочекалися потомства. У 1630-му королівський ревізор написав, що остання туриця здохла роки три тому. Тобто, у 1627 році загинув останній тур.

– А чому вони вимирали, якщо їм створювали такі заповідні умови?

– Вчені припускають, що у ліс заходила худоба, а у турів не було відпорності від недуг, які переносила домашня худоба. Слабший імунітет. Була дуже невелика популяція, і через це вироджувався вид.

Тур міг витримати відкритий двобій з людиною, а такої облоги не витримав. Але він залишився у наших колядках, у весільних піснях. Дуже багато згадок про нього у порівняннях. Наприклад, в одному селі на Поліссі я почув від однієї літньої жінки про свою сусідку: «Ото була баба, як тур». Тобто, була така потужна.

– Схожа проблема була із зубрами. На початку ХХ століття вони були майже винищені – залишилося буквально кілька екземплярів. Чому зубра врятували, а тура не змогли?

За зубра взялися у ХІХ столітті, а тур доживав останні дні на межі XVI–XVII століть

– За зубра взялися у ХІХ столітті, а тур доживав останні дні на межі XVI–XVII століть. Навіть на ті часи вважалося, що якщо у Польському королівстві така тварина вціліла, то це є для слави королівства, тому про нього дуже дбали. Це був рідкісний феномен, щоб хтось у тогочасній Європі дбав про збереження певного рідкісного виду.

– Тож, чи тура намагалися відродити?

– Намагалися у ХХ столітті, але це була наукова авантюра в часи нацизму. Було два німецьких зоологи, брати Гайнц і Люк Гетци. Вони намагалися відселекціонувати з худоби, яка найбільша за розміром, вид, який мав би найбільше спільних ознак з цим давнім туром. Це було у 1930-і роки й тривало десь до 1945 року. Щоб відтворити вимерлий вид, намагалися схрещувати великі породи свійської худоби, і вивели биків геків. Але польські та білоруські селяни їх винищили після Другої світової війни.

У Франції існує ферма турів, але це радше розраховано на туристів. Там дуже великі бики, але це не тури

Зараз десь у Франції існує ферма турів, але це радше розраховано на туристів. Там дуже великі бики, але це не тури.

– На турів полювали переважно заради м’яса чи заради рогів?

– У «Руській правді» навіть є стаття: якщо хтось когось вдарить під час застілля чашею або рогом, то матиме 12 гривень кари. Це був саме турів ріг. На початку ХХ століття на Чернігівщині проводили розкопки, і в Чорній могилі було знайдено два таких роги у розкішних оправах, доволі непогано збережені. Зараз вони знаходяться у музеях Кремля.

– Це знахідки якого часу?

– Часи Київської Русі, десь ХІ-ХІІ століття.

І так, полювали за м’ясом. Коли Владислав Ягайло, перший литовець на польському престолі, збирався на війну проти Тевтонського ордену, яка закінчилася Грюнвальдською битвою, то перед цим він влаштував великі королівські лови у Мазовецьких лісах на турів. Бо треба було зібрати велике військо, яке треба чимось годувати.

Зрештою, доки не було війни, полювання на тура було способом показати свою звитягу. Це потребувало вправності й відважності.





– А як на нього полювали? Стріляли стрілами з луків?

Вважалося, що вполювати тура було геройським вчинком

– Ні, полювали зі списами. Робили засідку мисливці зі списами, а решта наганяли на них турів – і ті вже їх кололи списами. Вважалося, що вполювати тура було геройським вчинком. Тому не дарма у наших колядках, найдавнішому пласті нашої архаїчної обрядової поезії, оспівується мужність так: «поїдемо в чистеє поле, в темний лісок по гнідого тура, по грубого звіра».

– Це був популярний звір в українських традиційних колядках?

– Так. Вся свійська худоба походить від турів, яких вдалося одомашнити. Кажуть, це було десь 8 тисяч років тому.

Дмитро Шурхало


Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».
shurkhalod@gmail.com

20 Травень 2018, 07:15
Дмитро Шурхало

https://www.radiosvoboda.org/a/29236164.html

Далі...

10 000 гектаров манговых лесов высохли за месяц (Видео)

Мангровый лес в Австралии погиб за месяц - актуальные новости...


Суббота, 19 мая 2018 г.
http://ecology.md/page/10-000-gektarov-mangovyh-lesov-vysohli-za-mesjac-video

Далі...

Ліс між с. Зайве і с. Новопетрівське. Рік після пожежі. ВІДЕО

Jam Devil

Опубликовано: 19 мая 2018 г.

Далі...

В Олександрійському районі «горів» ліс. ВІДЕО

Пожежники та лісівники провели спільні навчання в лісі в Олександрійському районі. Подробиці у сюжеті CBN. Відео ТРК «Контакт-ЛТД».

CBN

Опубликовано: 18 мая 2018 г.

Далі...

Економічне зростання: чому ми його втрачаємо?

Другий поспіль рік економіка України демонструє зростання.

Після вельми поміркованих 2,3% приросту ВВП у 2016-му минулий рік приніс 2,5%, що навіть перевищило очікування багатьох експертів. Принаймні можна говорити про формування позитивної тенденції — і відповідну оптимістичну зміну в очікуваннях, що дуже важливо для подовження та посилення позитивних трендів.

Проте наразі не викликає сумнівів необхідність досягти значно вищих темпів зростання — на рівні принаймні 6–7% на рік, а відповідні цілі озвучуються вже навіть зазвичай консервативнішими зарубіжними експертами. Між тим бачення шляху такого прискорення здебільшого обмежується інтенсифікацією виконання стандартних процедур: дерегуляції, протидії корупції, макроекономічної стабілізації (зниження інфляції), фіскального збалансування тощо, важливість яких не викликає сумніву. Сумнів викликає їхня достатність для того, аби перевести українську економіку з режиму післякризового відновлення в режим динамічного зростання.

Головним рушієм 2017 року для економіки України став споживчий попит. Кінцеві споживчі витрати як складова ВВП збільшилися на 6,7%, у тому числі на 7,8% — витрати домогосподарств, які становлять три чверті споживчих витрат. Приріст останніх, за розрахунками, забезпечив близько 90% від загального приросту ВВП у 2017 р.

Завдяки збільшенню удвічі мінімальної заробітної плати та наступній адаптації до підвищених показників усієї системи оплати праці середня заробітна плата у 2017 р. була на 37,1% вища, ніж торік, а в реальному вимірі (за вирахуванням інфляції) — на 19,1%. Зростання платоспроможності населення потягло за собою активізацію споживчого кредитування: залишок за споживчими кредитами збільшився на 20,2%.

Водночас фактичний позитивний ефект збільшення споживчого попиту для економічного зростання виявився несподівано слабким. Приріст обсягів реалізованої продукції в харчовій промисловості (+4,2%) було практично цілком забезпечено олійно-жировою галуззю (+18,7%), понад 60% виробництва якої орієнтовано на експорт. За вирахуванням цієї галузі харчова промисловість продемонструвала приблизно 2% спаду. До того ж 12% готової харчової продукції (без олій і жирів) було реалізовано на експорт: він зріс на 15,4%. Надлишок попиту задовольнявся за рахунок збільшення на 11,5% імпорту готової харчової продукції, який сягнув 1,9 млрд грн, що еквівалентно понад 20% її випуску в Україні. При цьому імпорт продуктів з м'яса та риби зріс на 33%, готових продуктів з зерна — на 33,3, продуктів переробки овочів — на 28,5%.

Трохи краща ситуація спостерігалася у виробництві одягу: воно зросло на 4,4%, при цьому відсоток продукції, що реалізується на внутрішньому ринку, за рік збільшився з 50 до 54. Імпорт готових текстильних виробів підвищився на 12,5%.

Натомість зростання споживчого попиту відобразилося у випереджаючому підвищенні цін на продовольчому ринку. Загалом продукти харчування подорожчали (грудень до грудня) на 18,3%, у тому числі хліб — на 20,1, молоко — на 23,1, масло — на 20,6, м'ясо та м'ясопродукти — на 29,4, овочі та фрукти — відповідно на 24,7 і 34,5%.

Протягом року спостерігалося посилення ролі експортного чинника економічного зростання. Якщо за підсумками 2016-го експорт товарів і послуг (у поточних цінах) ще був на 3,9% меншим, ніж рік тому (дані НБУ за платіжним балансом), то у 2017 р. приріст уже становив 16,9%. Між тим такий показник забезпечено сприятливою ціновою динамікою на світових ринках. У порівнянних цінах приріст становив лише 3,5%. Як наслідок, зростання експорту у більшості секторів слабко відображалося на внутрішньому виробництві. Зокрема, експорт металургійної продукції (майже чверть товарного експорту у 2017 р.) у поточних цінах підвищився на 21,4%, а виробництво в металургії, 62% продукції якої спрямовується на експорт, — лише на 0,2%. Збільшення експорту агропродукції (ще чверть товарного експорту) узагалі супроводжувалося негативною динамікою виробництва: експорт тваринницької продукції збільшився на 43,1% при спаді в галузі на 0,4%, рослинницької — на 13,9%, тоді як випуск продукції рослинництва зменшився на 3,6%.

Відтак, активізація експортного чинника економічного зростання створила сприятливі умови для валютно-курсової стабільності та зростання фінансового ресурсу експортерів, проте цей позитивний ефект був маловідчутним для інших секторів промисловості. Опиняючись у вигіднішому фінансовому становищі, експортери мали кращі можливості для адаптації виробництва до змін попиту на їхню продукцію, що сприяло закріпленню наявної структури економіки, а значить, зовнішньоторговельної спеціалізації та імпортозалежності України.

Інвестування в основний капітал стало головним рушієм відновлення економічного зростання у 2016 р. У 2017-му валове нагромадження основного капіталу у складі ВВП збільшилося (у порівнянних цінах) на 18,2% і забезпечило, за нашими розрахунками, близько 18% від загального приросту ВВП. Ефект динамічного зростання інвестицій посилюється поширенням його позитивного впливу на інші сектори економіки. Найпоказовішим є стрімке зростання у будівництві — на 26,9%. Випуск будівельних металевих конструкцій збільшився на 17,8%, машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва — на 34,7, а загалом машинобудівної продукції — на 7,9%.

Проте зростання капітальних інвестицій відбувалося в основному завдяки посиленню інвестиційного спрямування власних коштів підприємств, частка яких у фінансуванні інвестицій у 2017 р. сягнула 69,9%. Натомість банківський сектор фактично самоусунувся від інвестиційного кредитування: на частку кредитів банків та інших позик серед джерел капітальних інвестицій припадало лише 5,3%.

А отже, інвестування концентрувалося насамперед у секторах, які мали найкращий доступ до ліквідних ресурсів, що, відповідно, блокувало зміни у секторальній структурі економіки. Міжгалузевий перерозподіл інвестиційних ресурсів забезпечувався практично в ручному режимі — через рішення центральної та місцевої влади щодо спрямування бюджетних інвестицій (їхня частка становила 12,7% усіх капітальних інвестицій). Відтак, інвестиції у металургійне виробництво збільшилися за рік на 26%, виробництво машин та устаткування — на 33,4, електричного устаткування — на 48,1, гумових і пластмасових виробів і неметалевої мінеральної продукції (що зазвичай асоціюється з товарами для будівництва) — на 50,6, тоді як у харчову промисловість — лише на 7,4, текстильне виробництво — на 13,8%. Завдяки значному бюджетному компоненту інвестиції у водопостачання збільшилися на 29,2%, у сферу державного управління — на 44,9, освіти — на 68,4, охорони здоров'я — на 89,5%.

Таким чином, підсумки 2017 р. демонструють неоднозначні тренди. З одного боку, основні складові сукупного попиту (споживання, інвестиції та експорт), які мають забезпечувати економічне зростання, динамічно збільшуються. З іншого — за підсумками року маємо більш ніж скромний показник приросту ВВП. Причина — в наявності низки системних перешкод, які "з'їдають" значну частину рушіїв економічного зростання, занижуючи його темпи порівняно з потенційно можливими.

По-перше, структурні диспропорції економіки, які "поглинають" стимулюючі хвилі сукупного попиту. Насамперед це невідповідність наявної структури виробництва структурі сукупного внутрішнього попиту, що при зростанні доходів призводить до випереджаючих темпів нарощення імпорту готової продукції як споживчого, так і інвестиційного призначення. За 2017 р. товарний імпорт збільшився на 26,4%, у тому числі готових харчових продуктів — на 11,5, машин і обладнання — на 25,5, транспортних засобів — на 41,2%. Ввозячи до України готову продукцію, зарубіжні виробники "споживають" значну частку стимулюючого ефекту збільшення внутрішнього попиту.

Становище погіршується внаслідок переважання в структурі експорту з України товарів з невисоким рівнем доданої вартості (за підсумками 2017-го, 34,5% становили агросировина, жири та олії, 9,1 — мінеральні продукти, 20% — необроблені чорні метали). Така структура неспроможна забезпечити динамічне та інклюзивне зростання навіть секторів, орієнтованих на зовнішні ринки. Зміцнюються підвалини зовнішньоторговельного дефіциту, що занижує вартість гривні, додатково закріплюючи підвищену прибутковість експортоорієнтованих секторів. У порівнянних цінах товарний імпорт в Україну збільшився на 12,2%, а негативний чистий експорт (тобто перевищення імпорту над експортом) "відібрав" майже
190 млрд грн виробленого у 2017 р. ВВП, що рівноцінно мінус 6% від показника економічного зростання.

По-друге, дисфункціональність основних економічних механізмів, які в ринковій економіці, власне, й відповідають за її структурну адаптивність.

Показовою є ситуація щодо бюджету. Фіскальна влада є чи не найдієвішою в Україні, сумлінно забезпечуючи наповнення та витрачання державного і місцевих бюджетів. Тим часом 56% видатків зведеного бюджету спрямовується на соціальні цілі, 31% — на потреби сектору держуправління. Ефективність контролю якості витрачання вилучених через фіскальну систему коштів залишає бажати кращого: він здебільшого є формальним, прив'язаним до звітності розпорядників і не забезпечує визначення системного впливу бюджетних видатків на розвиток суспільства та перебіг реформ. Механізмів забезпечення довгострокової ефективності бюджетних інвестицій практично не існує.

Високий рівень фіскального перерозподілу ВВП зумовлює значну залежність поширення ефекту економічного зростання та структурних змін від ухвалених у ручному режимі рішень законодавців, а потім — органів виконавчої влади — розпорядників. Проте на заваді зменшенню рівня цього перерозподілу стоїть об'єктивна проблема нефункціональності інституційних механізмів, які могли б узяти на себе виконання частини функцій, що нині виконуються державою: ринку сільгоспземель, ринку праці, медичних та освітніх послуг, концесій щодо об'єктів тривалого використання тощо. За таких умов і політика стимулювання економічного зростання через підвищення заробітної плати на основі збільшення її мінімального значення містить значні деструктивні побічні наслідки, оскільки пов'язана зі збільшенням рівня фіскального перерозподілу. У 2017 р., після підвищення удвічі мінімальної заробітної плати, видатки на оплату праці в бюджетному секторі зросли на 34,6 млрд грн, а надходження зведеного бюджету від збільшення податку на доходи фізичних осіб — на 46,9 млрд. При цьому вилучений фіскальними механізмами грошовий ресурс надходить в економіку у найбільш інфляційно небезпечній формі оплати праці малодохідних категорій населення, одразу опиняючись на споживчому ринку. Оскільки виконання плану надходжень зазвичай перевищує виконання плану видатків, фіскальні вилучення посилюють проблему ліквідності для суб'єктів господарювання, тим більше, що Нацбанк, стикаючись із прискоренням інфляції, в рамках логіки інфляційного таргетування посилює монетарні обмеження.

Урівноважити фінансові впливи фіскальної політики не вдається внаслідок відсутності належного міжсекторального перерозподілу фінансового ресурсу через банківську систему. Кредитування відновлюється повільно, тяжіючи до платоспроможніших великих, переважно державних, корпорацій. "Довге" інвестиційне кредитування залишається неприйнятним для більшості суб'єктів господарювання. Валютний канал часто залишається єдиним джерелом надходження грошей в економіку від експортерів, тому у разі погіршення сальдо зовнішньої торгівлі через випереджаюче збільшення імпорту є ризик загострення проблеми ліквідності та, зрештою, гальмування економічного зростання.

По-третє, неефективність моделі управління, яка занижує продуктивність факторів виробництва та вилучає їх частину з економічного обороту.

Значущість непродуктивних відпливів потенційних ресурсів розвитку у тіньову та корупційну сфери очевидна, хоча інколи й видається перебільшеною. Обтяжливість тінізації та корупції пов'язана з тим, що вони суттєво занижують дієвість економічної політики держави і знижують інвестиційну привабливість економіки, особливо для невеликого та середнього бізнесу.

Проте проблема значно ширша й охоплює також наслідки непрофесійності в управлінні, бюрократизму, браку програмних і стратегічних засад. Зі зміцненням економічної ваги територіальних громад проблема непрофесійності управлінців помітно посилилася. Незавершеність реформ як один із наслідків неефективного держуправління перешкоджає введенню в економічний оборот значної частки потенційно продуктивних ресурсів — від земельних і природно-кліматичних до людських.

Заради справедливості зазначимо, що управлінська неефективність має не лише державний вимір. Продовження панування неінклюзивної (сегментованої на досить вузькі коопераційні мережі) олігархічної моделі, яка базується на отриманні експортного доходу, обмежує поширення хвиль зростання на інших суб'єктів економіки. При цьому оновлення самого складу "олігархів" жодним чином не зменшує їхнього прагнення отримати максимум зиску від можливостей впливу на державну політику та розподіл бюджетних ресурсів, а самі ці можливості нерідко гальмують поширення сучасних ринкових практик управління.

Отже, для прискорення темпів економічної динаміки в Україні недостатньо створювати відповідні передумови у вигляді стимулювання складових сукупного попиту. Необхідно також усунути наявні системні перешкоди для належного впливу актуальних чинників зростання. Це неможливо зробити без низки інституційних змін, які забезпечать впровадження інструментів, що сприятимуть структурній адаптації економіки.

По-перше, потрібне суттєве удосконалення інституційного забезпечення грошово-кредитної політики, що має диверсифікувати канали збільшення грошової пропозиції й посилювати функціональну спроможність банківської системи. Проголосивши ідеологію інфляційного таргетування в умовах хронічно високої інфляції, Нацбанк практично заблокував можливості здійснення неконвенційної монетарної політики, яка практикується у посткризовий період у багатьох розвинених країнах світу. Допомогти вийти з глухого кута може задіяння урядом немонетарних антиінфляційних інструментів: антимонопольної та конкурентної політики, подолання диспропорцій торговельної логістики та роздрібних мереж, сприяння розвитку підприємництва (в т.ч. аграрного) тощо.

Знизити інфляційні ризики може посилення цільової спрямованості грошових потоків, насамперед на основі цільового довгострокового кредитування. Потрібні інституційні інструменти, які забезпечать урахування структурних чинників, що перешкоджають нарощуванню кредитування, та специфічні особливості цільового кредитування шляхом диференціації регуляторних умов діяльності банків залежно від структури їхнього кредитного портфеля. Такими інструментами є спеціалізовані банківські та інші фінансові установи для проектно-орієнтованого кредитування малого бізнесу, аграрного сектору, інвестиційної, інноваційної діяльності, регіонального та територіального розвитку тощо.

По-друге, необхідне значне посилення ефективності бюджетної політики. Йдеться про удосконалення планування та здійснення як поточних видатків, так і видатків розвитку. Зокрема, про повноцінне впровадження програмно-цільового методу бюджетування та звітності за системними, а не формальними показниками, оптимізацію управління сферами освіти та охорони здоров'я, досягнення цільового характеру соціальної підтримки (в т.ч. субсидій), застосування принципу комплементарності реформ, що має збільшити віддачу від їх бюджетного фінансування, тощо. Механізми прямого бюджетного фінансування, доцільні для компенсації вад механізмів міжсекторального перерозподілу фінансових ресурсів, надалі мають послідовно трансформуватися у непрямі засоби бюджетної підтримки, які мають більший мультиплікатор впливу. Для цього бюджетні видатки мають поєднуватися з комплементарними політиками, що стимулюють орієнтовану на розвиток поведінку у секторах, які наразі є реципієнтами бюджетних коштів.

Підвищення ефективності бюджетних видатків розвитку має досягатися на основі їх інституціалізації в рамках спеціалізованих фінансових установ, які функціонують на засадах державної власності, або публічно-приватного партнерства, насамперед Державного банку розвитку та Фонду регіонального розвитку.

По-третє, пріоритетом має стати розкриття потенціалу регіонального розвитку та зміцнення стратегічної спроможності територіальних громад, капіталізації та залучення в економічний оборот не залучених досі ресурсів: землі, природних ресурсів, людського та соціального капіталу. Децентралізація може надати суттєвий поштовх прискоренню економічного зростання, ефективному витрачанню коштів державного та місцевих бюджетів, формуванню на місцевому рівні середовища, сприятливого для виявлення та розкриття потенціалів розвитку територій, залученню місцевого бізнесу до вирішення проблем територіального розвитку. Проте її вплив буде обмеженим без системної політики регіонального розвитку загальнонаціонального рівня, яка формуватиме оптимальне для розвитку громад інституційне середовище та впроваджуватиме комплементарні реформи (зокрема земельну, житлову, ринку праці, дерегуляції), сприятиме розбудові спроможності територіальних і регіональних громад до міжрегіональної комунікації та співпраці, забезпечуватиме стратегічну орієнтованість розвитку регіонів і визначатиме їхнє місце у загальнонаціональному розвитку.

Три перелічені напрями інституційних змін дозволили б залишити осторонь популярне нині сакраментальне запитання: де взяти гроші на реформи? Не вимагаючи додаткового фінансування, вони, тим не менш, мали би забезпечити ефективніше використання наявних ресурсів і збільшити фінансовий потенціал країни на основі розблокування дії чинників прискорення економічного зростання.

АВТОР
Ярослав Жалило

Керівник економічних програм Інституту суспільно-економічних досліджень

dt.ua

Далі...

Ущерб от нашествия короедов на сосновые леса может достигнуть десятков миллиардов гривен - "Хвиля"

По последним данным, площадь заселенных вредителями сосновых лесов, подчиненных Гослесагентству Украины, достигает почти 350 тыс. га.

Об этом сообщил заместитель Председателя Государственного агентства лесных ресурсов Владимир Бондарь во время выездного совещания по вопросам выработки предупредительных мер по борьбе с вредителями и болезнями леса.

Совещание организовано Гослесагентством совместно с Обществом лесоводов Украины.

«В Украине, как и во многих других странах мира, стремительно распространяется массовое усыхание хвойных лесов, связанное с изменением климата, в частности, глобальным потеплением. Температура повышается и уменьшается количество осадков, поэтому снижается уровень грунтовых вод. В связи с этим, дерева теряют сопротивление к заселению вредными насекомыми, в частности, короедами «, — рассказал Владимир Бондарь.

По его словам, первые очаги усыхания сосновых лесов были зафиксированы в Украине в 2011 году в Житомирской области. По данным 2015 предел ячеек усыхания подвинулась в северо-западном направлении. Через год сосновые насаждения практически всех северо-западных областей уже были повреждены. В конце 2017 усыхание сосны, вследствие атаки вредителей, было обнаружено в центральных областях Украины. Весеннее обследование 2018 показало, что эти ячейки распространились также в лесостепной зоне, в частности, на Левобережье.

Сейчас ячейки массового усыхания охватывают Волынскую, Житомирскую, Киевскую, Львовскую, Ровенскую, Хмельницкую, Черкасскую, Черниговскую области и продолжают распространяться.

«Есть несколько факторов, которые способствуют распространению короедов и усыханию. В частности, это несостоятельность существующей в Украине системы оздоровительных мероприятий в лесах обеспечить эффективное предотвращение распространения очагов массового размножения верхушечного короеда. Действующие Санитарные правила позволяют выборочными санитарными рубками изымать только сухостой «, — сообщил заместитель Председателя Гослесагентства.

Однако, по его словам, выборочные санитарные рубки являются эффективными только на начальной стадии вспышки массового размножения короедов.

«В полностью усохшем дереве короедов нет. Они очень быстро перелетают и заселяются в другое, здоровое дерево. И как раз в это время нужно успеть убрать это уже заражено дерево из леса, чтобы короед НЕ перелетал дальше. Но и в этом есть проблема — так называемый период тишины с 1 апреля до 15 июня. Вообще запрещены любые санитарно-оздоровительные мероприятия. Этот период способствует распространению короедов. А мы ничего сделать не можем «, — подчеркнул Владимир Бондарь.

Также он отметил, что необходимо как можно шире объяснять обществу необходимость борьбы с вредителями леса.

«Кроме указанных проблем является и производная. Когда короед заселяется в дерево, он начинает портить его сверху донизу. Поэтому и название у него «верхушечный». Под корой это дерево начинает синеть сверху донизу. А когда лесоводы успевают убрать такое зараженное дерево, то иногда возникает непонимание в обществе. Ведь люди видят свежее срубленное дерево и здоровый пень. Хотя, по длине в 6 метров сосна уже почти синяя, то есть мертвая. И об этом также нужно рассказывать и показывать, чтобы наши граждане понимали, что мы не рубим здоровые деревья под видом больных «, — сказал заместитель председателя ведомства.

Владимир Бондарь сообщил, что кроме санитарно-оздоровительных мероприятий, как наиболее эффективного способа борьбы с массовым усыханием деревьев, лесоводы совместно с учеными начали внедрять биологические методы борьбы.

«Для предупреждения мы расставляем феромонные ловушки. Но они помогают лесозащитным предприятиям и научным больше в определении динамики распространения вредителей. Однако, очень помогают в борьбе с ними «, — отметил он.

По словам Владимира Бондаря, на днях в Харькове была открыта лаборатория, переданная из Турции, для выращивания муравьежуков, которые способны поедать короедов.

«Это достаточно хороший способ для предотвращения распространения вредителей. Но он довольно длительный во времени. Насекомых нужно вырастить в достаточном количестве. И они смогут предупреждать распространение короеда на начальной стадии. То есть мы, лесоводы, ищем различные пути борьбы с усыханием леса. И нам нужна в этом поддержка «, — подчеркнул Владимир Бондарь.

В свою очередь, председатель Общества лесоводов Украины, заведующий кафедрой дендрологии и лесной селекции НУБиП Юрий Марчук отметил, что сейчас, по действующим нормативно-правовыми актами, есть возможность отводить в сплошные санитарные рубки только уже полностью засохшим и окончательно истреблены дерева.

«По действующим Санитарными правилами, провести в таких насаждениях сплошную санитарную рубку непросто. Нужна куча согласований. Короед тем временем развивается, вылетает и готов заселять новые деревья. Украинские лесники имеют право проводить сплошные санитарные вырубки на участке, где полнота живых деревьев составляет менее 0,1. То есть, оперативное изъятие свежезаселенных вредителями деревьев по действующему законодательству является невозможным «, — подчеркнул Юрий Марчук.

Он подчеркнул, что потеря сосны как главного дерева украинских лесов нанесет еще и значительный экономический ущерб, которые в будущем могут достичь десятков миллиардов гривен.

Народный депутат Украины, первый заместитель председателя Комитета по вопросам экологической политики, природопользования и ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы Анатолий Дирив отметил, что проблема с массовым усыханием лесов действительно большая и ее необходимо решать.

«Непосредственно в лесу мы увидели масштабы катастрофы. Это действительно не выдумки лесоводов. И нам совместно необходимо бороться с этой бедой. А лесному хозяйству нужно становиться еще более открытым, коммуницировать с людьми и объяснять свои действия «, — указал он.

Отдельно заместитель Председателя Гослесагентства Владимир Бондарь обсудил с участниками совещания вопросы восстановления площадей, пострадавших от усыхания.

«На местах санитарных вырубок нам необходимо создавать смешанные леса. Нельзя на том месте, где были срублены засохшие сосны, снова высаживать сосны. Необходимо создавать лиственно-сосновые смешанные насаждения на всех без исключения срубах «, — подчеркнул зампредседателя Гослесагентства.

Также участники совещания обсудили необходимые изменения в законодательство и нормативно-правовых актов для спасения украинских лесов. В частности, необходимость законодательно ввести в отдельных областях и лесных угодьях, пораженных массовым усыханием сосновых лесов, временный особый режим лесопользования и лесозащиты.

Временно и только для отдельных областей и лесных угодий, где будет введен такой режим, внести изменения в:

Санитарных правил предельной полноты насаждений, при которой назначают сплошные санитарные рубки, и их минимальной площади

Закон Украины «Об оценке воздействия на окружающую среду» в оценке плановой деятельности в лесном хозяйстве

Правил улучшения качественного состава лесов по предельной полноты насаждений, назначенных в рубку, по формированию и оздоровлению постановления КМУ «Об урегулировании вопросов относительно специального использования лесных ресурсов» относительно установления предельных сроков вывоза древесины в лесах, поврежденных короедом

Закона Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по охране животного мира» по исключительного проведения санитарных рубок в лесах, поврежденных короедом, в период массового размножения диких животных с 1 апреля до 15 июня

Также участники совещания отметили, что для проведения работ по повышению устойчивости и замены монокультурных лесов на смешанные, неуязвимы к вредителям и изменений климата леса, необходимо обеспечить их достаточное и стабильное финансирование. В этом направлении целесообразно создать Государственный фонд развития лесного хозяйства, законопроекты о котором уже поданы в парламент.

Совещание состоялось в Иванковском лесхозе Киевской области с участием представителей лесозащитных предприятий и ученых.

19.05.18, 23:58

hvylya.net

Далі...

Древние леса в Южной Америке оказались искусственными

Ученые из Университета Эксетера (Великобритания) установили, что реликтовые араукариевые леса на территории Чили, Бразилии и Аргентины были выращены людьми тысячелетия назад.

До сих пор считалось, что араукариевые леса распространились благодаря потеплению климата и увеличению влажности. Однако проведенные в Южной Америке раскопки и анализ почвы показали, что основной причиной бурного роста вечнозеленых хвойных араукарий (Araucaria) стала хозяйственная деятельность человека, сообщает Eurek Alert..

Исследование показало, что леса впервые расширили свою площадь 4480-3200 лет назад. Вероятно, это было связано с изменением климата. Затем произошло еще более бурное расширение, и леса распространились на горные районы. Погода в то время была сухой и неблагоприятной для естественного распространения араукарий.

Расширение лесов совпало с ростом численности населения и развитием иерархии в обществе. Ученые считают, что индейцы начали массово высаживать араукарии вокруг своих поселений. В результате образовался уникальный экологический регион, расположенный на территории трех современных стран.

К слову, из 19 видов араукарий пять находятся под угрозой исчезновения. В документах конца XIX века описываются деревья диаметром более двух метров и высотой 42 метра. Современные деревья вырастают до 17,7 метра.

Источник

http://strichka.com/item/78551008

Далі...

Хвойные леса Украины могут исчезнуть, или Кто стоит за уничтожением сосен? ВИДЕО

Новости 7 канал Одесса

Опубліковано 19 трав. 2018 р.


Через 5-7 лет хвойные леса Украины могут оказаться на грани исчезновения. Кто стоит за уничтожением сосен и есть ли шанс что-то изменить? Подробности – в сюжете. 

http://7kanal.com.ua - 

Новости Одессы. Самые свежие и актуальные новости Одессы и области!

Далі...

На Николаевщине проверили «Бугский Гард»

В среду, 16 мая состоялась рейдовая проверка Национального природного парка «Бугский Гард» на предмет готовности предотвращения и противодействия массовым пожарам лесов и сельхозугодий. Об этом сообщает пресс-служба Первомайской РГА.

В результате рейдовой проверки установлено, что администрацией НПП «Бугский Гард:

— разработана и утверждена схема оповещения и связи с органами местного самоуправления и предприятиями на 2018 года;

— проводится противопожарный инструктаж с работниками парка;

— утверждены совместные планы совместных мероприятий с РЛП «Гранитно-степное Побужье» по обеспечению предупреждения нарушений на территории природно-заповедного фонда на 2018 года;

— утвержден оперативный план тушения пожаров на территории НПП «Бугский Гард» на 2018 года;

— утвержден план совместных мероприятий по сохранению лесных экосистем на территории природно-заповедного фонда НПП «Бугский Гард» с ГП «Врадиевский лесное хозяйство» на 2018 года;

— утвержден комплексный план действий НПП «Бугский Гард» противопожарной защиты территорий на период 2018;

— разработаны маршруты по которым проводится патрулирование парка;

— определены подъезды к водоемам для заправки водой противопожарной техники.

Также в состояние повышенной готовности приведена техника: трактор, мотопомпы, тракторную бочку для воды, бульдозерное оборудование, плуг и др.

Постоянно ведется разъяснительная работа с отдыхающими и местным населением. На территории парка имеются информационные стенды на противопожарную тематику.

izvestia.nikolaev.ua

19 мая 2018, 17:23

Далі...

В Латвии сокращается число лугов и полей

Природное многообразие Латвии сокращается, а имеющиеся у официальных учреждений данные уже не соответствуют реальной ситуации – такие выводы сделаны в рамках проекта Dabas skaitīšana («Пересчет природы»). Снижается число биологически ценных лесов, лугов, но есть и положительные примеры, например, что люди могут жить в согласии с природой, сохраняя ее многообразие. Кто-то стережет цветы, кто-то пасет на лугу коров, а иные препятствуют вырубке леса. 

В Латвии во всю поют кукушки. Природа оживает, но все чаще в курземской стороне можно услышать – где сейчас можно найти луг, чтобы собрать примулу для чая? Одна дама говорит, что видела на краю шоссе, но разве там можно собирать?

Романтические пейзажи Латвии, где на каждом хуторе есть коровы и лошади – редкость. Сельскохозяйственные предприятия засеивают все большие площади, а остатки хуторов зарастают сорняками, а со временем сельские дома разрушаются и исчезают с поверхности земли. Леса тоже являются опорой народного хозяйства, но вырубок меньше не становится.

Но есть и обратные примеры, например, биологическое крестьянское хозяйство Valti в Скрундской волости, владельцем которого является Рихард Валтенберг. Он гордится природными ценностями, которые можно найти на его угодьях. Валтенберг говорит, что владеет 600 гектарами земли, а его главным занятием является выращивание крупного рогатого скота для производства мяса. И все процессы проходят тут в согласии с природой.

На берегах Венты и Берзене растут леса, есть утесы с пещерами, родники. А зелень на берегах – это то, что владелец этих земель показывает приезжим. Место, где живет Валтенберг, является наследным, его семья тут живет уже в седьмом поколении.

У имущества, по словам его владельца, нет стоимости; это стиль жизни.

Если датский крестьянин тщательно обрабатывает поля, чтобы они не заросли сорняками, то Валтенберг говорит, что коровы отлично справляются со своей работой, а тогда сорняков не так и много.

«Не надо вредить природе. За это она платит мне взаимностью, а потому я могу сводить концы с концами», - сказал Валтенберг.

Латвийские леса вырубаются и с этим надо считаться, признала исследователь Биологического института Латвийского университета Линда Узуле. В окрестностях Блиндене есть место, где по одну строну дороги находится вырубка Latvijas Valsts meži, а по другую – защищаемый Европейским союзом биотоп.

Картограф Линда Узуле говорит, что в лесах в Южном Курземе ситуация лучше, чем на полях. «Зная этот регион, не шла сюда с большими надеждами. Биотопы находятся на малых территориях. И после того как была вырыта новая канава, теперь тут царит засуха», - сказала Узуле.

Но хотя любой в Латвии видел вырубки, хватает и все еще нетронутых мест. Специалист по планированию Лесничества Южного Курземе Солвита Рейне отметила, что охраняемых территорий в латвийских лесах довольно много.

«Есть такие территории, которые обнаруживаются благодаря хозяйственной деятельности. Мы богаты охраняемыми птицами, у нас есть морские орлы, черные аисты, малые орлы, ястребы и другие. А законодательно свыше 4800 гектаров территорий являются охраняемыми объектами», - сказала Рейне.

Чтобы после вырубки лесные территории не деградировали, на них нужно высаживать все те же растения, что были срублены. В противном случае возможны необратимые изменения.

В то же время меняется и сама латвийская природа. Ботаник Ансис Опманис говорит, например, что Южная часть Курземе особая из-за дубовых лесов. И хотя нет четких ответов, тенденции по все Латвии одинаковы.

«Становится меньше пастбищ, лошадям уже не надо столько корма. Поэтому луга никто не пропалывает, вместо них сажают лес. Нам нужно больше деревьев, больше строительных материалов, но в лесах мы видим лишь вырубки. Конечно, все меняется», - сказал Опманис.

Он отметил, что столь резкие перемены – это нехорошо. И если не расчищать поля десятилетиями, а потом просто сжигать, ничего хорошего в этом нет. «Есть породы, которым нравятся сырые и тенистые леса. Но если лес становится более редким и фрагментированным, ветер выдувает сырость, это вредит растениям – им приходится приспосабливаться или переселяться на новые места», - пояснил Ботаник.

Но несмотря на негативные тенденции, Опманис говорит, что встречаются и уникальные находки. Например, ему удалось найти редкую породу мха, которую в последний раз видели еще во времена первой республики.

Картографы надеются составить новую карту Латвии за три года – иногда они начинают работу с первыми солнечными лучами, прерываясь лишь на закате, чтобы успеть обследовать все территории. Руководитель проекта Dabas skaitīšana Ириса Мукане говорит, что за прошлый год обследована лишь треть территории Латвии, но есть уже первые выводы.

По ее словам, в Латвии примерно на треть снизилась численность растений. И для сохранения оставшегося природного многообразия нужно вести разъяснительную работу с крестьянами.

Мукане говорит, что полная картина будет ясна после составления карты – результаты исследования позволят понять, насколько латвийская природа нуждается в охране и как распоряжаться ее ресурсами.

«В рамках проекта проводится инвентаризация Латвии, чтобы понять, что является нашими природными ценностями. Потом уже можно принимать политическое решение, ведь важна и охрана природы, и социально-экономическое развитие», - считает Мукане.

Сейчас в Латвии ведется картирование лесов. На лугах же картографов можно будет увидеть в июне, в активный период цветения.

Сегодня, 18:05 | Общество Автор: Редакция LSM.lv, Инга Озола (корреспондент Latvijas Radio) 

https://rus.lsm.lv/statja/novosti/obschestvo/v-latvii-sokraschaetsja-chislo-lugov-i-poley.a278876/

Далі...