Андрій Заблоцький
Керівник сектору "Сільське господарство"
Юрист, експерт у сфері аграрного бізнесу, що має більше 10 років юридичної практики. Аспірант на кафедрі міжнародного бізнесу в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Постійний спікер на конференціях з АПК і торгових питань, також виступає в якості експерта в галузі торгівлі та агробізнесу для видань Forbes, “Бізнес”, “Експерт”, “Капітал”, “Агропрофі”, “АПК-Інформ”.
Фотографії полисілих Карпатських гір або фур з кругляком з південних областей стали символами катастрофи в лісовому господарстві. І аргументом продовження мораторію на експорт лісу. Але чи врятує заборона сам ліс?
– Мораторій вводився, щоб захистити нашу природу. Наскільки ефективним виявився цей інструмент?
– Коли держава захищає свої ресурси, включно з лісом, вона може обирати різні види обмежень. Наприклад, ліцензування, квотування, експортне мито або заборону на експорт. Заборона – інструмент, що обмежує найбільше. Хоча він і може застосовуватися згідно з нормами ВТО, але лише у випадку, якщо є загроза національній безпеці або з метою збереження природних ресурсів. Саме з цим аргументом у нас і запроваджують мораторій. І тепер, перш ніж його знімати чи продовжувати, держава має відповісти на ряд важливих питань.
Що держава отримала від мораторію – доходи чи витрати, і в якому розмірі? Чи вдалося досягти ефекту перерозподілу між внутрішніми виробниками? Деревообробники стверджували, що мораторій дозволить ефективно залучати інвестиції та створити якісно нові виробництва. Але чомусь їх число не зростає.
– Але чому? Минулого року почали працювати “Українські лісопильні”, які залучили в Рівненську область близько 20 млн євро інвестицій…
– Є поодинокі приклади, але системного росту галузі, який мав спостерігатися при введенні мораторію, ми так і не побачили. І потрібно виявити причину, чому так сталося.
Ще два важливих моменти. Мораторій в цілому дає сильний ефект захисту для внутрішнього виробника, і при цьому нівелює витрати цього виробника, які збільшилися з інших економічних причин. Але головний момент – це ефект споживача. Чи був корисним цей мораторій кінцевому споживачу.
Найбільший споживач – деревообробна промисловість. Потрібно усвідомлювати, скільки деревини вона споживає, яку саме, потрібно прорахувати як вплине доступ до ресурсу на ріст галузі протягом мінімум 5, а то й 10 років. На ці питання, а також на питання про вплив на них мораторію відповіді немає! Просто немає цифр, про який аналіз і прогноз може йти мова? А це основа для ухвалення будь-яких рішень.
– Але ж є статистика експорту….
– Там теж не все добре. Ми порівняли статистику експорту ділової деревини – нашу і європейську – і виявили значні розбіжності. За 2015-й, коли вперше було запроваджено мораторій на вивезення лісу кругляка, українська сторона декларувала значно більші дані експорту паливної деревини (дров), ніж Європа. А ось експорт необроблених лісоматеріалів – нижчий за дані європейської статистики. Причому різниця між дровами й діловою деревиною – ті самі 0,55 млн куб, але за нашими даними, ми більше експортували дров, а за даними – ділової деревини… Це і є сірий експорт.
– Як же можливі такі “лазівки” на кордоні?
– Проблема в тому, що у нас поки немає ніде чіткого визначення товарних категорій деревини. З 100 товарних позицій у 50% немає чітких визначень… Суб’єкти господарювання найчастіше визначають якісні і технічні характеристики предмету угод (деревини) в сертифікаціях до них. Не існує навіть опису, що таке оброблена деревина! До цього року, поки не було видано наказ Держлісагентства, під класифікацію “дрова” підпадала навіть цільно-оброблена деревина. Зараз є обмеження в два метри довжини. Як наслідок, ріжуть ділову деревину по два метри або роблять надсічку на колоді – і експортують як “дрова”.
До речі, саме невизначеністю лісу як товару можна пояснити збитки від незаконних рубок лісу, що зростають. У порівнянні з 2011-м збитки зросли на 77,5%, з 49 до 87 млн грн. При цьому, лише 5-7% справ за таким браконьєрством розглядаються правоохоронними органами. Найчастіше вони до суду навіть не доходять, у зв’язку з неможливістю довести склад злочину. За весь 2016-й рік по всій Україні по незаконним рубкам як адмінправопорушенням було передано до суду аж 15 справ. З них сім повернули з причини неправильно складеного протоколу, вісім було розглянуто. Але по жодній справі не було притягнуто до адмінвідповідальності жодну людину! А у 2015-му за результатами розглянутих справ було нараховано штрафних санкцій аж на 185 грн. Як кримінальне правопорушення такі рубки взагалі не розглядаються, адже Кримінальний кодекс в статтях про незаконні рубки немає визначення розміру істотної шкоди. Дана проблема потребує якомога скорішого ухвалення законодавчих змін, безкарність буде лише збільшувати ріст незаконних рубок.
– Чи покращило ситуацію в галузі впровадження системи чіпування деревини?
– Перш за все, потрібно розуміти, що ця система тільки почала створюватися. Облік деревини запроваджено лише на підприємствах Держлісагентства, це 73% всього лісового фонду. Решта – оборонні держпідприємства, комунальні підприємства, Чорнобиль – все ще не використовують бирки.
– Але чіп обов’язковий для експорту?
– На жаль, ні. Згідно з директивами ЄС, обов’язковим є сертифікат відповідності, але поки загальна система обліку деревини в Україні не запроваджена, в законодавстві чіпи не прописані. Хоча вже є проект постанови Кабміну про це.
В Україні для ефективного функціонування галузі системи обліку життєво необхідні. Облік лісів і облік деревини. Облік лісів, своєрідний перепис, востаннє проводився в 1996 році. Ця робота має фінансуватися з бюджету за постановою Кабміну. Але за всі ці роки кошти не виділялися. Хоча саме цей облік – основа лісового кадастру. А будь-який інвестор, якого ми бажаємо залучити в цю галузь, має розуміти об’єм і якість ресурсу та мати доступ до відкритої і перевіреної інформації…
Ще одна гостра проблема, також пов’язана з фінансуванням – відновлення фондів. Вік лісів в більшості господарств такий, що його потрібно активно “зменшувати” від 60 років. Але бюджетування на посадку де-факто немає, особливо в південних областях, де лісгоспи мають менший дохід, ніж в північних областях.
– Невже лісгоспи настільки збиткові?
– Щорічно лісові господарства поповнюють бюджети всіх рівнів на 3,2 млрд грн. Проте суми, які виділяють з держбюджету на відновлення фондів, постійно зменшуються. Так, у 2015-му році було виділено приблизно 53%, у 2016 цей показник значно знизився – до 8,5% від запиту, в бюджеті 2017-го й того менше – біля 5%.
– Але проблема з часом буде лише посилюватися. Які шляхи вирішення пропонують?
– Розглядається ідея об’єднання 312 лісгоспів – і відносно багатих північних, і бідних південних, щоб потім із загального бюджету фінансувалися нові посадки по всій Україні. Але формат нового утворення – теж предмет обговорення. Наприклад, при створенні корпорації можуть виникнути складнощі. Нашим законодавством поки недостатньо прописаний механізм створення таких об’єднань на основі держпідприємств, тому можливі ризики при управління, перерозподілі доходів, сплаті дивідендів тощо. До того ж приблизно 70 закладів, ті ж дослідницькі інститути, і 40 лісгоспів фінансуються напряму з держбюджету. Як їх включати в корпорацію? На нашу думку, найбільш прописаною сьогодні формою об’єднання є публічне акціонерне товариство.
Як варіант фінансування відновлення лісів пропонується також створити спеціальний держфонд. Якщо лісова галузь дає в бюджет 3,2 млрд грн щорічно, а на відновлення необхідно 1 млрд грн, то його потрібно віддати – це логічно.
Який з варіантів – об’єднання лісгоспів чи створення фонду буде прийнято, покаже час.
– Чи є приклади бажання приватного капіталу брати участь в лісопосадках?
– Лісовий кодекс визнає приватну власність, і рано чи пізно ми до цього прийдемо. Але зараз рано про це говорити. Сьогодні приватних лісів – менш ніж 0,1% від загальної площі. Та й у більшості країн ліси – це ресурс, аналогічний надрам і воді, тобто загальнонаціональний. Варіант державно-приватного партнерства, коли бізнес бере на себе витрати на посадку і охорону ділянок? Малоймовірно, щоб приватний інвестор пішов на такі проекти, віддачу від яких він побачить за 50 років. Скоріше інвестору може бути цікаво займатися обробкою деревини, меблевим виробництвом тощо.
І оскільки ліс – це ресурс, то завдання держави – створити систему з вільним і зрозумілим доступом до цього ресурсу, від використання якого надходили б податки. Недосконалість законодавства поки призводить до того, що зараз ліс є ресурсом лише для окремих груп осіб…
Які цілі ставить держава? Стимулювати розвиток внутрішнього виробництва? Дати преференцію вітчизняному інвестору чи пільги усім? Держава має визначати об’єм, який вона випускає на ринок і доступ для певних категорій інвесторів.
У ті бізнеси, які створювалися за останнім роки, закладалася модель з необмеженим доступом до ресурсу. Що, визнаймо, недалекоглядно з боку держави. З плюсів – доступ до ресурсу вже відбувається через аукціони.
– Повернімось до експорту. Деревину для таких поставок купляють на аукціонах?
– Не завжди. Відбувається заготівля деревини, потім вона надходить на аукціони. Хто і з якою метою там купляє – для виробництва чи на експорт – не відслідковується. Але найголовніше, з виставленого на торги викупляється лише 30-40%. А далі – законодавчо прописано, що деревина, яка не реалізована на аукціонах, передається за прямими угодами держпідприємствам. Найчастіше учасники аукціону свідомо завищують ціну, щоб деревину не розкуповували, аукціон не відбувся, і вони могли її викупити самостійно і напряму.
– Тобто поки ще аукціони недостатньо ефективний інструмент?
– Він потребує підсилення. Через аукціони необхідно реалізовувати всю необроблену деревину. І вкрай важливо нарешті прописати деревину як товарну категорію. Поки що у нас ліс – лише ресурс, який потрібно охороняти.
А що таке ліс, коли його зрубали, в який момент він стає товаром, як визначати його вартість і як враховувати – не прописано жодним документом. Аналогічна проблема була в більшості пострадянських держав. Але, наприклад, Росія в 2014-му вирішила її, коли прописала в Лісовому кодексі деревину як товар і ввела електронний облік як лісу (що росте), так і лісу (товару). Зараз у нас готується постанова Кабміну про вдосконалення торгівлі деревиною. Продовжується робота над створенням загальної системи електронного обліку. Необхідно також внести зміни в Лісовий і Карний кодекси. Про все це ми розпочали діалог у четвер з регуляторами і учасниками ринку в рамках круглого столу “Регуляторні хащі: Ліс – товар чи ресурс?”, де презентували аналітичне дослідження проблематики ринку і можливих шляхів її рішення. Деталі на сайті, приєднуйтеся.
01-05-2017
https://brdo.com.ua/top/shhob-vryatuvaty-lis-jogo-neobhidno-peretvoryty-na-tovar/
Мораторій на перевірки — досить широке поняття, яким звикли оперувати як урядовці, так і ЗМІ. В Україні налічується мінімум дві великі категорії перевірок, про які, зазвичай, мало хто каже.
Перша категорія, на яку є мораторій під час карантину — це т. зв. державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності. Він ідентифікується за сферами контролю, а НЕ за органами. Наприклад, у Держпродспоживслужба є біля 15 сфер контролю, і одні з них підпадають під дію мораторію (наприклад, захист рослин), інші — ні (наприклад, окремо виділене державне регулювання цін). 
всього більше 80 сфер
Друга категорія — це перевірки, які здійснюються у сферах, що не підпадають під дію згаданого закону № 877:
валютного контролю; 
Мораторій встановлений двома нормами:
