Віктор ТКАЧ: «Якщо лісів рубають багато, це проблема, якщо їх мало рубають, це теж проблема»

Директор Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агромеліорації імені Г.М. Висоцького Віктор ТКАЧ: «Якщо лісів рубають багато, це проблема, якщо їх мало рубають, це теж проблема»

Масове вирубування лісів у країні й на Харківщині зокрема набуло великого резонансу. Лисі ділянки, на яких раніше росли дуби, сосни та ялини, неабияк бентежать місцевих жителів, екологів, політиків та небайдужих громадян. Громадськість стурбована, що масове вирубування лісів проводять незаконно, це призводить до екологічних проблем у регіонах, зміни клімату та інших катаклізмів.

Як же потрібно господарювати, щоб наші ліси і надалі очищали атмосферу від техногенних викидів і наповнювали повітря киснем, напували земну поверхню ґрунтовими водами, стримували паводки й захищали ґрунти від ерозії? Розповісти про це «Урядовий кур’єр» попросив директора Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агромеліорації імені Г.М. Висоцького, доктора сільськогосподарських наук, професора, члена-кореспондента НААН України Віктора ТКАЧА.

Без сокири не обійтися

— Вікторе Петровичу, проблему незаконного вирубування та знищення лісів, що стала вже загальнонаціональною, обговорюють на всіх рівнях: високопосадовці, фахівці й науковці. Та особливо гостра вона на Харківщині, оскільки показник лісистості області менший, ніж у середньому в Україні. Як цьому, на вашу думку, можна зарадити?

— Справді, останнім часом у деяких районах України загострилася проблема, пов’язана з незаконним вирубуванням лісу, діяльністю «чорних лісорубів». Тому Держлісагентство і його територіальні органи здійснюють широкомасштабні заходи щодо посилення контролю за нелегальним вирубуванням. Цьому також сприяє запровадження електронного обліку деревини, аукціонної системи її реалізації, формування геопорталу «Ліси України» для моніторингу за вирубуванням лісу, налагодження тісної співпраці з фіскальними та правоохоронними структурами, здійснення відповідних кадрових призначень.

Проте хотів би звернути увагу й на інший бік проблеми. У пересічного громадянина часто складається враження, що ліс може рости й без вирубування. Може, але яким буде цей ліс, якої якості, продуктивності, наскільки ефективно він виконуватиме різноманітні екологічні функції? Як без сокири замінити похідні ялинники, що в минулому були створені в Карпатах у поясі бука, які всихають на великих площах, або ліси, які масово пошкоджують шкідники та хвороби в умовах зміни клімату? Чи можна без сокири виростити ліс з оптимальною структурою, що максимально ефективно виконуватиме різноманітні функції — захищатиме ґрунти від водної та вітрової ерозії, водні ресурси від виснаження?

Відповідаючи на ці питання, зазначу, що саме за допомогою сокири ми повинні формувати оптимальний ліс. У нас ліси рубають в обмежених обсягах. Відповідаю за свої слова. На близько 50% площі лісів діє заборона на проведення головних рубок, або введено режим обмеженого користування. В Україні використання річного приросту деревини (без врахування природного відпаду дерев) останніми роками не перевищує 55—60%. Це нижче, ніж у європейських країнах. Ми щорічно заготовляємо близько 21 мільйона кубічних метрів деревини. При цьому на внутрішньому ринку накопичується надлишкова деревина, адже її споживання тут різко зменшилося, а експорт деревини у круглому вигляді заборонено на законодавчому рівні. Це неправильно. Раніше надлишкову деревину ми експортували, а лісогосподарські підприємства використовували отримані кошти на створення нових лісів, їх охорону та захист.

Чинні закони націлюють на те, що нам потрібно підтримувати внутрішнього товаровиробника. Так, підтримувати вітчизняну деревопереробну промисловість необхідно. Лісогосподарські підприємства готові реалізовувати деревину, але за якими цінами і кому саме. Лісогосподарські підприємства не можуть опустити ціну нижче від рівня собівартості заготовленої деревини. Є ж ринкова ціна. З одного боку, ми не виконуємо положення Світової організації торгівлі й у нас виникають істотні проблеми з Європейським Союзом стосовно заборони експорту круглого лісу, оскільки Україна так порушує умови Світової організації торгівлі. А з другого — з’явилася надлишкова деревина, яку складно реалізувати в повному обсязі на внутрішньому ринку.

Тож якщо ліси багато рубають — це проблема. І якщо їх мало рубають, це теж проблема, бо накопичуються стиглі й перестиглі ліси. Будь-якому живому організму так чи інакше приходить остання стадія і його треба міняти. Класик лісівництва Г. Морозов стверджував, що рубання лісу — синонім його відновлення. Ліс подібний до людського організму, він старіє і хворіє, як і людина. Надходить час, і його необхідно замінити новим.

Є два методи лікування: хірургічний і терапевтичний. Відмовимося від хірургічного методу лікування. Скажімо, цей метод не гуманний, тому що хірург зі скальпелем втручається в організм людини. Так само і ліс потребує застосування сокири або пилки. Як бути нині з дубовими лісами Харківщини, серед яких 60—70% — порослеві другої-четвертої генерацій? Це означає, що їх уже два-чотири рази в минулому зрубували і вони відновлювалися порослевим шляхом. Тоді виникає запитання: чому ж вони не відновлюються тепер? Та тому, що їм уже більш як 70—80 років, а їхня порослева здатність в такому віці дуже ослаблена. Раніше вони відновлювалися, оскільки їх рубали у молодшому віці й вони мали змогу давати поросль. Тепер же, керуючись благими намірами і обмежуючи вирубування в таких лісах, накопичуємо на значних площах кладовища сухостійного лісу й так заганяємо себе у глухий кут. Ці ліси, використовуючи сокиру, необхідно замінити на більш цінні насадження насіннєвого походження.

У сучасних умовах ми повинні вести господарство з урахуванням потреби посилення багатофункціональної ролі українських лісів і міжнародних вимог.

Проблем багато

— Отже, як потрібно господарювати, щоб вийти з того глухого кута, в якому опинилися вітчизняні ліси?

— Передовсім потрібно підтримувати так звані принципи сталого розвитку лісів. Тобто вести лісове господарство на максимальне отримання екологічного, економічного та соціального ефектів. У процесі лісокористування економіка та екологія мають взаємопов’язуватися, адже отримувану деревину використовують на благо людей. Що більше виробляємо продукції з деревини, то у більших обсягах депонуватиметься в ній вуглець, що міститься в атмосфері. Розвинені європейські країни в зростаючих обсягах замінюють продукцію з пластику на продукцію з деревини. При цьому не слід ігнорувати екологічні та природоохоронні вимоги, конфлікт із якими неминуче призведе до багатьох негативних наслідків. Тобто тут мають бути науково обґрунтовані нормативи, у плані скільки рубати, як та за якими технологіями.

Державні лісогосподарські підприємства діяльність здійснюють на підставі матеріалів лісовпорядкування, які розробляють на найближчий період. Згідно з ними, лісівник не має права рубати раніше чи пізніше. Він може робити це тільки тоді, коли це визначено проєктом організації ведення лісового господарства. А проєкт складають на науково обґрунтованій основі.

Останнім часом постає велика проблема, пов’язана із сосновими лісами Полісся. В умовах зміни клімату відбувається трансформація гідрологічних умов, що призводить до ослаблення цих лісів. Ця проблема гостро постає в багатьох європейських країнах, а також на інших континентах.

Внаслідок зміни клімату відбувається ослаблення соснових лісів, що призводить до масового їх пошкодження шкідниками та хворобами. Тому дуже важливо вчасно вилучати уражені дерева та здійснювати відповідні превентивні заходи з локалізації осередків шкідників і хвороб.

Якщо запізнюємося із проведенням зокрема санітарних рубок, то це спричинить широкомасштабне всихання лісів.

Як бачимо, проблем багато, а ми все ще не можемо внести відповідні зміни та доповнення зокрема у санітарні правила в лісах України. Уже скільки років над цим б’ємося, а віз, як кажуть, і нині там.

Нові насадження треба робити з дотриманням технологій. Фото з сайту sorada.gov.ua


Треба вдосконалювати закони

— Хто ж ставить перепони і до чого все це може призвести?

— Недостатньо ефективне чинне законодавство та відповідна нормативно-правова база не враховують особливостей функціонування лісів у сучасних умовах. Це не сприяє своєчасному запровадженню заходів, спрямованих на поліпшення стану лісів та посилення їхньої багатофункціональної ролі. Назріла гостра необхідність розроблення та затвердження національної лісової політики України, державної програми «Ліси України на період до 2030 року», стратегії адаптації лісів України до зміни клімату, а також перегляду нормативної бази, що регулює проведення рубок у лісах. З огляду на необхідність збереження біологічного різноманіття лісів і їхнього ефективного відтворення необхідно законодавчо посилити роль і функції державного органу управління у галузі лісового господарства (Держлісагентства), зменшити кількість постійних лісокористувачів, передавши їх до сфери управління цього органу.

У державному бюджеті України на 2021 та наступні роки вкрай важливо передбачити відповідні видатки загального фонду на ведення лісового господарства. Брак цих видатків недопустимий, оскільки призводить до призупинення діяльності багатьох підприємств галузі.

Використовуючи прогресивний досвід Польщі, слід ухвалити закон про державний фонд фінансування лісів, який би давав змогу застосовувати гнучкий механізм фінансування лісогосподарських підприємств з урахуванням специфічних особливостей їхнього функціонування.

Потрібно істотно переглянути податкове навантаження на лісогосподарські підприємства, зменшення якого дасть збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Усе ще законодавчо не врегульовано питання утримання лісових смуг. Не напрацьовано механізму передачі земель для створення нових лісів. Потребує законодавчого врегулювання проблема зміни цільового призначення сільськогосподарських земель, на яких відбуваються процеси самозаліснення.

Світлана ВЕРШИНІНА,
для «Урядового кур’єра»,
Володимир ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»

Директор Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агромеліорації імені Г.М. Висоцького Віктор ТКАЧ



ДОСЬЄ «УК»

Віктор ТКАЧ. Народився 23 липня 1954 року на Київщині. У 1976 році закінчив лісогосподарський факультет Львівського лісотехнічного університету (тепер Національний лісотехнічний університет України) за спеціальністю лісове господарство. У 1978-му вступив в аспірантуру Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького (УкрНДІЛГА), яку закінчив 1981-го, а 1982 року захистив кандидатську дисертацію. Після цього працював на різних посадах, а у 1999 році захистив докторську дисертацію. З вересня 2001-го його призначено на посаду директора УкрНДІЛГА ім. Г.М. Висоцького.

2003 року присвоєно вчене звання професора, 2008-го обрано членом-кореспондентом Української академії аграрних наук.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2015).

Основні напрями наукових досліджень — лісознавство, лісокористування, охорона навколишнього природного середовища, захисне лісорозведення. Під його керівництвом розроблено нормативні документи і практичні рекомендації щодо лісокористування та ведення лісового господарства.

Автор і співавтор монографій, понад 250 наукових праць.

Голова наукової ради з проблем лісознавства і лісівництва відділення загальної біології Національної академії наук України, віцепрезидент Лісівничої академії наук України.

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/viktor-tkach-yaksho-lisiv-rubayut-bagato-ce-proble/

Далі...

У Довгому лісівники будь-якої миті готові стати пожежниками

ЗАХИСТ ЛІСІВ. У Довжанському лісомисливському господарстві на Закарпатті в найнебезпечніший період готові захистити лісові угіддя від пожеж. У кожному лісництві обладнано пункт зосередження і зберігання інвентарю. Крім ручних засобів гасіння є три пожежні модулі, які дадуть змогу швидко дістатися до місця й загасити можливе загоряння.

— У разі отримання тривожних сигналів працівники підприємства готові вирушити у найвіддаленіші угіддя, — розповів головний лісничий держпідприємства Євген Шкарупа. — Щоб техніка могла безперешкодно дістатися до місць імовірного загоряння, прокладаємо лісові дороги. їхня мережа за останні кілька років істотно зросла. До того ж в'їзд у ліс контролюємо за допомогою шлагбаумів.

Новація у боротьбі з пожежами та для запобігання лісовим порушенням —придбання квадрокоптера. Його застосування підвищить ефективність нагляду за лісовими угіддями.

https://ukurier.gov.ua/

Далі...

Виграв час — програв життя

ОЦІНИТИ РИЗИК. Робітники приватних лісозаготівельних бригад не можуть бути інструментом для наживи ціною їхньої безпеки

Ліс не пробачає помилок, а надто зухвальства і безпечності. Загалом 56% виробничих травм у лісовій і лісозаготівельній галузях трапляються саме у перші п'ять років роботи за фахом: молодь ще не знає всіх небезпек. А ось досвідчені працівники дозволяють собі сумнозвісне «якось проскочу», що також обертається інвалідністю й навіть летальними наслідками.

Неприйнятні гроші на крові

«Аналізуємо кожний нещасний випадок і бачимо, що біди можна було уникнути, якби кожен на своєму робочому місці виконував усі правила з охорони праці. Тому вимагаємо від посадових осіб лісгоспів не тільки забезпечити їхніх робітників надійною справною технікою та індивідуальними засобами захисту, а й на інструктажах, заняттях з виробничої безпеки пояснювати, як запобігти трагедіям. Систему менеджменту охорони праці вибудовуємо на сучасній основі управління професійними ризиками, щоб мінімізувати шкоду від небезпечних виробничих чинників», — зазначає головний спеціаліст відділу використання лісових ресурсів та охорони праці Державного агентства лісових ресурсів України (ДАЛРУ) Андрій Мусійовський.

Ризик — це та сама небезпека. Але він підступний, бо обіцяє певну вигоду. Лісівники ризикують, щоб виграти час, а з ним і гроші. Розслідування нещасних випадків у лісовому господарстві країни свідчить, що високий травматизм саме через поспіх і невиправдані ризики, коли лісоруби неякісно проводять підготовчі роботи на лісосіках, залишаючи завислі дерева і гілки, які рано чи пізно впадуть. Добре, якщо у цей час поряд не буде ні працівників галузі, ні туристів з відпочивальниками.

«Усі знають, що під час рубок букових ділянок обов'язково потрібно бандажувати кожне дерево. У бука така особливість: він може розколотися, викрутитися і впасти не у заданому напрямку, а на самих лісорубів, — продовжує розмову Андрій Мусійовський. — Проте під час перевірок з виїздом на лісосіки бачимо, що дуже часто буки не бандажують. Питаю в лісорубів: чому порушуєте правила безпеки? У відповідь: а так швидше, у нас же план. Але нікому не потрібні продукція і гроші на біді й крові».

Тому під час призначення директорів лісгоспів Держлісагентство обумовлює одним із пунктів контракту розірвання трудових відносин у разі нещасного випадку на виробництві за підсумками розслідування.

Двох керівників державних підприємств лісового та мисливського господарства вже було звільнено, а чотирьох притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання зобов'язань щодо створення в лісгоспах безпечних умов праці, гарантованих законодавством. Загалом у 2019 році притягнуто до дисциплінарної відповідальності 623 працівники, 25 звільнено з посад саме за порушення вимог охорони праці.

Але головне, наголошує Андрій Мусійовський, — не покарати, а озброїти працівників галузі знаннями, навчити критично оцінювати ризики і уникати їх.

Є безпека — є підряд

Тож за практичної підтримки Державного агентства лісових ресурсів України щодо управління виробничими ризиками спеціалісти служб охорони праці державних лісогосподарських підприємств провели ризик-аудит кожної виробничої ділянки, склали карти ідентифікації, оцінки й усунення всіх неприйнятних ризиків на робочих місцях.

У підсумку за останні два роки травматизм на підприємствах галузі знизився в 1,5 раза, а з летальними наслідками — у 2,5 раза. Перед начальниками обласних управлінь лісового та мисливського господарства поставлено завдання забути про смертельні випадки в підпорядкованих Держлісагентству державних лісгоспах.

Проте загалом домогтися безпеки виробничих операцій не так просто. Законодавство обмежує, а то й зовсім забороняє державним інспекторам перевіряти охорону праці на підприємствах приватної форми власності. А нині держлісгоспи активно залучають на умовах підряду приватні бригади до лісозаготівельних, транспортних робіт.

«Цивільний і Господарський кодекси, Закон «Про охорону праці» зазначають, що приватний підприємець виконує роботу на власний страх і ризик, і вплив на нього державних органів має бути мінімальним. Приватники цим користуються і безвідповідально економлять передовсім на охороні праці. Не говоримо про підвезення на лісосіку гарячих обідів, як це роблять волинські держлісгоспи. Ідеться про елементарне: у приватних лісорубів немає спецодягу, належної техніки і технологій, бракує знань, як уникнути травмування. У підсумку показники каліцтва і загибелі працівників приватних підприємств стабільно високі. Із трьох нещасних випадків два трапляються у приватному секторі галузі. Тому Держлісагентство працює за принципом: безпека робіт — спільне завдання підрядника і замовника», — розповідає Андрій Мусійовський.

Забезпечення приватним господарником вимог з охорони праці — невід’ємна частина договору на підряд. При цьому замовник, тобто державний лісгосп, контролює безпеку на всіх виробничих етапах.

Лісогосподарська галузь чи не першою разом із всеукраїнським науково-виробничим журналом «Охорона праці» розпочала проводити для приватних суб'єктів господарювання семінари і навчальні тренінги з виробничої безпеки, акцентуючи на формуванні ризикоорієнтованого мислення працівників підприємств-підрядників.

Світлана ІСАЧЕНКО 
для "Урядового кур'єра" 
https://ukurier.gov.ua

Далі...

Сєверодонеччани посадили перші 18 тисяч саджанців сосни

АКЦІЯ. Понад 400 жителів міста хіміків узяли участь в заході «Відновлюємо ліси разом», посадивши на 4 гектарах місцевого лісомисливського господарства 18 тисяч саджанців сосни.

У місті, де в кожен парк і сквер доводиться завозити родючий грунт, аби тут росли дерева й кущі, люди добре розуміють необхідність зелених легенів. Як повідомляє пресслужба Сєвєродонецької міської ради, саджанці сосни висаджували на погоджених з ДП «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» ділянках, що постраждали від пожеж.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур'єра»
https://ukurier.gov.ua

Далі...

Лісовий кодекс: слова масні, а пироги пісні

ФАХОВА ДУМКА

Хто і як має компенсувати збитки, завдані державі через недосконалість законодавства, і як запобігти втратам

Понад чверть століття ознаки недосконалості законодавства в українському лісівництві постійно зростають. Управління лісами підмінюється управлінням лісовими ресурсами разом зі збереженням тіньової інфраструктури стосовно виробництва і реалізації лісових матеріалів. Статистичних інформаційних джерел обчислення доходів та порівняння їх з видатками в галузі державного лісівництва не створено. Централізоване державне управління у лісівництві другої половини ХХ століття в Україні позначене його поєднанням з лісозаготівлями. Лісгоспи було перейменовано на лісгоспзаги, домінантною часткою їхнього виробництва стала промислова продукція з дотаціями з державного бюджету на лісогосподарське виробництво. Такою система була на час проголошення незалежності, такою залишається дотепер.
Законодавчі норми

Основний закон у цій царині — Лісовий кодекс України. Щоправда, в ньому немає згадки про лісогосподарське виробництво, немов лісові ресурси є природними. Не йдеться про переведення лісівництва на ринкові засади. Не розроблено нормативів для переходу на систему самофінансування. Чинна система фінансово-економічних відносин у державному лісівництві України за роки незалежності завдала державі й суспільству дуже великих збитків, і не лише матеріальних.

Чинні галузеві норми лісівництва сприяють формуванню і розвитку корупційних угруповань та виведення значної площі лісів, отже й лісових ресурсів, з експлуатаційного призначення для головних рубок, тобто з платою за деревину в стані росту. Частка останніх історично становила 80—85% загального обсягу. На проміжні рубки без сплати в держбюджет попенної плати припадало 10—15%. Після реформування 1960-х років обсяги РПК з 15% зросли до 50—60% і стали головними. Плата за кожний кубометр «дров» у 20—30 разів менша від плати за лісові матеріали. Використовують й інші «лісівничі» засоби легітимного обмеження прозорого вилучення деревини з лісових екосистем. Це можна простежити шляхом порівняння даних, наприклад ЄЕК/ФАО ООН за 2000 рік (див. рис.).





Етіологія економічних відносин очевидна: зберегти будь-яким чином під виглядом «державного управління лісами» лісозаготівельне виробництво, напівлегальний ринок лісових матеріалів. Відомо, що ЄЕК/ФАО ООН встановлює дві категорії стосовно вилучення деревини (лісокористування): 1) землі, призначені для вилучення деревини з метою виробництва з неї лісових матеріалів (ЗЛПВД); 2) землі, не призначені для вилучення деревини (ЗЛНПВД). У країнах ЄС рішення про зарахування ділянок до тої чи іншої категорії обліку приймає ідентифікований власник/постійний землекористувач з урахуванням лісівничих норм і правил, законодавчих чи політичних мотивів.

У державному лісівництві в Україні, як видно з наведеної діаграми, більш як третина загальної площі лісів (36,6%) належить до категорії ЗЛНПВД. Не піддається здоровому глузду настільки велика частка лісів, а з ними й користування головною його продукцією — деревиною. Порівняно з Чеською Республікою вона більша в 14 разів, із Францією — у 8 разів, з Угорщиною — в 6 разів. Усі ті «вилучення з експлуатації лісів» в Україні освячені рішеннями урядових органів. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок від 16 травня 2007 р. №733. Формально все начебто відповідає юридичним нормам, насправді — неправомірне зловживання владою.

Останнє, щоправда, не є особистим досягненням галузевої науки і влади. Адже редакція і зміст проєктів Лісового кодексу, як і решти нормативних актів, неухильно підлягає експертизі й контролю численних юридичних служб міністерств і відомств, а також уряду і Верховної Ради. Усі причетні до цієї справи юридичні служби мають нести за його недосконалість персональну відповідальність. Наприклад, ст. 19 ЛК містить норму «виключне право на заготівлю деревини» постійними лісокористувачами, що повністю порушує ринкові засади продукції лісогосподарського виробництва, її продаж лісозаготівельникам для одержання лісового доходу. Зокрема й норму Земельного кодексу, ст. 206 «Використання землі в Україні є платним».

Лісозаготівельники самостійно мають здійснювати промислове виробництво (заготівлю) лісових матеріалів. Норма ЛК «виключне право на заготівлю деревини» заперечує відкритий ринок і конкуренцію на ринку лісосічного фонду (ідеться про обсяги 20 і більше млн м3/рік). Вираз «на заготівлю деревини» — побутового походження, бо лісозаготівельники виробляють не деревину, а лісові матеріали за встановленими стандартами. Вражає і нісенітниця п. 1 тієї-таки ст. 19 ЛК України щодо прав «постійних лісокористувачів», зокрема «право самостійного господарювання в лісах». Адже лісівництво — галузь рослинництва, що здійснює діяльність на земельній ділянці не за станом біоценозу на поверхні ґрунту, а за юридичним приписом її призначення. Первинним є право землекористування (ЗК, ст. 5).

Зазначене «право постійного користування в лісах» має безмежні виміри, починаючи, за ЛК України, з 0,1 га (ст. 4), і становлять лісовий фонд України.

Такі юридичні недолугості в законодавстві ставлять під сумнів спроможність (бажання?) численних юристів з різних міністерств і відомств причетних до рецензування та підтвердження відповідності його чинним юридичним нормам і державній політиці щодо землекористування.

Варто знати, що лісозаготівельники виробляють не деревину, а лісові матеріали за встановленими стандартами. Фото з сайту youtube.com

До стандартів ЄС ще далеко

Розуміння того, що Лісовий кодекс розглядає і регламентує землекористування в галузі лісівництва, не привело розробників Лісового кодексу і юристів до зауваження про невідповідність вживання в ньому терміна «землі лісового фонду» (ЗЛФ). Адже його замінено назвою «землі лісогосподарського призначення» для зближення (адаптації) зі ССКЗ ЄЕК/ФАО. Зокрема на виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Нічого з переліченого в Лісовому кодексі України, зокрема в матеріалах поточної й попередньої статистичної інформації з обліку земель, не приведено до рівня acquis communautaire.

Крім того, для виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (2004) Державний комітет України із земельних ресурсів (2010) поспіхом розробив наказ «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», строго кажучи, сумнівної правомірності й доцільності. Адже в Україні з 2002 року чинний (зі змінами) КВЕД, у якому встановлено розділ «Лісове господарство та пов’язані з ним послуги», позначені індексом «02», тобто на другому місці після «01» — «Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги». Згаданий наказ видано за погодженням з одинадцятьма ЦОВВ України і реєстрацією в Міністерстві юстиції. Встановлено «землі лісогосподарського призначення» під номером 09, всупереч КВЕД України, а також ССКЗ ЄЕК/ФАО ООН. Можна зрозуміти, що керівники ЦОВВ, котрі погодили цей наказ, не знали про наявність зазначених НПА національного і європейського законодавства, але підлеглі їм юристи, а також у Міністерстві юстиції, не можуть не знати про ці зміни, обов’язкові для виконання всіма відомствами й державними установами України.

Виходить, що впродовж 15 років менеджери із землекористування і державного лісівництва не спромоглися надати стислий опис категорій обліку і звітності земельних ресурсів категорії ЗЛГП. Хоч він має бути аналогічним категорії «Землі сільськогосподарського призначення» за ЗК України. А саме: «Землями лісогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва лісогосподарської і мисливської продукції, здійснення лісогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків лісогосподарської продукції, або призначені для цих цілей». А також не домоглися перенесення категорії ЗЛГП у ЗК України з п. «е» до п. «б», що відповідало б ССКЗ ЄЕК/ФАО ООН.

Чинний Лісовий кодекс України перенасичений полемічними і суперечними нормами. Навіть у Законі «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в додатку №1 «Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів» встановлена знеособлено — 615 900 тис. грн. Без висвітлення власників/постійних землекористувачів. Такий зміст держбюджету щороку, не створено можливості аналізу й оцінки надходжень доходу за ЦОВВ, у віданні яких є землі лісові. Легко підрахувати, що середній розмір ренти за гектар лісових земель становить 5,79 гривні, що аж ніяк не свідчить про досконалість її обчислення.

Доводиться визнати, що компенсувати завдані державі збитки через недосконалість лісового законодавства немає змоги. Але провести відповідні обчислення для запобігання їм в майбутньому цілком можливо і доцільно.

Андрій БОБКО,
почесний доктор ІАЕП НААН України,
інженер лісового господарства

Висновки і пропозиції

З огляду на ці недоліки нормативно-правових актів з лісівництва, а також негативні для економіки країни і регіонів наслідки господарювання на ЗЛГП необхідно:

♦ зобов’язати Держлісагентство в шестимісячний термін розробити на виконання статті 57 Земельного кодексу України проєкт закону про порядок використання земель лісогосподарського призначення, їх обліку й звітності за категоріями землекористування ССКЗ ЄЕК/ФАО ООН, організаційно господарського їх поділу, охорони і захисту в процесі лісогосподарського виробництва на основі самоокупності й прибутковості господарювання з платою за землю, замість плати за так зване спеціальне використання лісових ресурсів;

♦ уповноваженим контролюючим органам із 2001 року з’ясувати поіменний перелік осіб, безпосередньо причетних до формування нормативно-правових актів з лісівництва, а також наказу «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» та внесення до них змін, з ігноруванням взятих Україною зобов’язань щодо узгодженості з системою ЄC acquis communautaire;

♦ знайти змогу довести до відома органів влади різних рівнів і громадськості отримані дані згідно з аналізом за п. 2, запропонувати в нормативно-правових актах з лісівництва вказувати їх авторів, а також авторів внесення до них змін із зазначенням їхніх освіти й практичного досвіду роботи в галузі лісового господарства для посилення персональної відповідальності за еколого-економічні наслідки впровадження європейських норм у виробництво.

Урядовий кур'єр, 7 березня 2020 року, субота, № 45 (6659), ст. 7

ukurier.gov.ua

Далі...

Віктор СТОРОЖЕНКО: "Зберегти ліси Донеччини"

Віктора Стороженка, начальника Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, непросто застати у його робочому кабінеті в Лимані. У приміщенні поряд з ним працюють ще два спеціалісти. А він у постійному русі: то у виробничих підрозділах — лісгоспах, які розкинулися з півночі на південь області на 300 кілометрів, то у відрядженнях або на невідкладних виробничих нарадах.

Того дня ми зустрілися з Віктором Івановичем на території Лиманського лісгоспу. Він разом з його директором О. Приходьком уточнював координати розташування майбутнього регіонального лісового насіннєво-селекційного центру. На запитання «Як справи?» Віктор Іванович, усміхаючись, відповів:

— Радіємо, що домоглись свого. Департамент економіки облдерж­адміністрації офіційно щойно повідомив мене, що схвалено проєкт «Забезпечення умов для відтворення лісових насаджень області шляхом створення регіонального лісового насіннєво-селекційного центру».

— А що це означає?

— Те, що невдовзі на Донеччині запрацює вкрай необхідний центр, у якому застосовуватимемо новітню шведську технологію з виробництва посадкового матеріалу. Точніше, цех, у якому вирощуватимемо садивний матеріал із закритою кореневою системою. У ньому виконуватимуть роботи за шведською технологією: підготовка насіння, автоматизований посів, полив сходів рамками в теплицях і на полях дорощування й пакування рослин на автоматизованій лінії.

Лісівникам області така продукція, як і в інших областях південно-східного регіону, — саджанці у гофрованих горщиках із закритою кореневою системою — вкрай потрібна, оскільки в нас суворі й несприятливі умови вирощування саджанців. Такий новітній центр є у Львівській області. Він єдиний в Україні. Упевнений, що другий буде на Донеччині.

— Вікторе Івановичу, яку роль відіграють ліси для стану довкілля області?

Начальник Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор СТОРОЖЕНКО

— Донеччина — край степів і териконів із засушливим і жарким кліматом. Вона має специфіку промислового регіону і нелегку екологічну ситуацію. Стрімкий розвиток технічного прогресу, на жаль, призводить до сумних наслідків на Землі. Ми, лісівники, розв’язуємо непросте завдання заліснення, збереження вже вирощеного лісу. Ліси нині — основа життя та гарантія екологічної безпеки техносферної Донеччини.

Наші вчені ще раз підрахували і сказали, що гектар нашого степового лісу щорічно затримує 30—70 тонн пилу, продукує 7,5—14 тонн кисню. Сумарно всі насадження області зменшують викиди вуглецю в атмосферу на 200 тисяч тонн за рік. У нас степові ліси. І протягом століть вони стоять надійним і непорушним щитом на півночі Донеччини, вкривають гори й байраки аж до Азовського моря. І сплатили вони за це непомірну ціну втрат, особливо у ХХ столітті — в роки Другої світової війни, в період АТО. Під час бойових дій у 2014 році ми втратили більш як півтори тисячі гектарів хороших лісів тільки на підконтрольній території.

Сукупний лісовий фонд області — 214 тисяч гектарів. Усі насаджені ліси, а їх 75%, мають еколого-захисне призначення. У нас 44 тисячі га лісу природного походження. Дуже мало. Ліси становлять тільки 7% площі області. В Україні цей показник 16%.

Фото надали автори

— Що робить управління, щоб вийти з такої ситуації?

— Передовсім продовжуємо справу піонера лісорозведення у донецьких степах Віктора фон Граффа. Це він восени 1843 року став садити ліси на півдні області. Протягом 23 років фон Графф виростив серед голого степу ліси на площі 149 десятин і висадив десятки тисяч саджанців різних порід ручним способом.

Ми саджаємо ліс і механізовано, і вручну. У 2019 році за власні, а не державні кошти, посадили 207,5 га лісових культур. Загалом за останні п’ять років в області з’явилося 1138 га рукотворних лісів. Постійно розширюємо площі розсадників, вирощуємо більш як 2,5 мільйона сіянців.

— Як попрацювали лісівники у 2019 році? Чи є здобутки і які проблеми?

— У нашому управлінні (маю на увазі і держлісгоспи) на 1 лютого 2020 року працює усього 264 людини. Торік чистий прибуток від реалізації (дошка, ділова деревина, дрова, декоративні посадкові матеріали, вироби з дерева та інше) становив 38 мільйонів 790 тисяч гривень, а це 111% плану 2018 року. Регулярно сплачуємо податки. Торік вони становили 19 мільйонів 962 тисячі гривень. А це 123% плану 2018 року. З них до місцевих бюджетів надійшло 6 мільйонів 946 тисяч гривень. До Лиманського — майже 5 мільйонів, оскільки тут ми виробляємо найбільше продукції в області. І дуже прикро, що Лиманська міська влада та її голова не надали нам жодної копійки у 2018—2019 роках на боротьбу з небезпечним ворогом — сосновим пильщиком.

Маючи статус державних підприємств, останніми роками не отримуємо фінансування з бюджету країни. Такого раніше не було. Донецькі лісівники виживають за рахунок допомоги ресурсних підприємств нашої галузі переважно західних регіонів. Тому і зарплата в нас низька, а робота важка. Штат у лісгоспах, особливо півдня, не укомплектований, особливо водіями, пожежними. Живемо як можемо, але залишаємося оптимістами. Уже готові до весняних лісопосадкових робіт. Плануємо посадити майже 300 га лісових культур.




— Чи є проблеми з переробкою деревини, точніше, вирубуванням лісу згідно зі встановленими правилами?

— Почну відповідати на ваше запитання з віку дерева. Він, як і в людини, має вирішальну роль у житті дерев — сосен, дубів, беріз. Середній вік насаджень Донеччини на сьогодні 60 років. А це означає, що вони старіють. Бонітет (продуктивність росту) зменшується. Ліс старіє і вимирає.

Підраховуємо: приріст деревини на гектар наших лісів становить 2 ,74 кубометра. У лісовому управлінні ця цифра сягає майже 210 тисяч кубометрів. Із приросту деревини 2,74 кубометра використовуються 0,97 куб. метра, тобто 35%. Це дуже мало. Це означає: щороку зростають площі стиглих і перестиглих лісів. Згодом вони переходять у категорії малопродуктивних й втрачають якість, особливо в заповідних зонах.

— А чому так буває?

— Тому що обмежені у вирубуванні лісу, хоч як це банально звучить. Є закони, інструкції, великі штрафні санкції, які нібито зберігають природні державні багатства. А насправді ця невиправдана заборона завдає збитків державі.

— Вікторе Івановичу, а як у такій ситуації діють у європейських країнах?

— У них використання якісної деревини становить 75—90%. Це розумна й продумана робота з реалізацією якісної деревини. У нас же — заборони.

— І що в підсумку?

— Дерева пропадають, гниють, засмічують ліс й стають розплідниками хвороб і небезпечними для сосни передовсім. Тільки вдумайтеся: 60% приросту якісної деревини залишається невикористаною.

Чинні нормативні документи підривають лісову галузь України, зменшуються доходи до бюджету. Ми вже давно подаємо свої ділові пропозиції щодо вирішення питання, але у високих кабінетах різних гілок влади вони лежать під сукном. Хто від цього виграє?

— А що скажете про лісосмуги області? Із збереженням їх та доглядом є чимало питань?

— Полезахисна лісосмуга — невід’ємна складова поля, особливо на сході, півдні України. Це добре розуміли у 1947—1957 роках. У цих регіонах постійно виникали пилові бурі та суховії, що завдавали сільському господарству величезних збитків. Пилові бурі були такими, що нічим було дихати.

Саме в ті роки в Україні висадили 440 тисяч гектарів полезахисних смуг. З часом вони відіграли дуже важливу роль. До 1990-х під захистом цих лісосмуг було 13 мільйонів гектарів сільгоспугідь. За експертними оцінками, гектар лісосмуги захищає 20—30 га ріллі, удвічі знижує непродуктивне випаровування вологи, на 20—30% — швидкість вітру і майже на 15% підвищує врожайність культур. Лісосмуги надійно захищають ґрунт від вітрової та водної ерозій, затримують сніг. Одне словом, лісосмуги — берегині полів. Не випадково професор доктор сільськогосподарських наук О. Пилипенко назвав полезахисні смуги восьмим дивом світу, оскільки людина взаємодіє з природою.

І дуже прикро, що останні 15—17 років ті берегині й восьме диво світу в нас, в Україні, нещадно нищать. Добре, що Кабінет Міністрів ухвалив постанову «Про затвердження Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення». Дуже прикро, що лісосмуги повільно передають на баланс територіальних громад.

Браконьєри лютують і в лісах Донеччини. Ми з ними боремося. Торік лісова охорона попрацювала ефективно: 50 разів затримувала порушників. Вони намагалися вкрасти 763 кубометри якісної деревини. Збитки державі становили 4 мільйони 585 тисяч гривень. 31 справу передано правоохоронним органам, але тільки дві з них дійшли до суду. Дивина…

Нині ефективно боротися з крадіями лісу нам і правоохоронним органам допомагає електронний облік деревини. Електронний чип має вся продукція, яку реалізують лісгоспи. А чип розкаже весь родовід продукції за лічені хвилини. Усі підрозділи нашого управління вже перейшли на електронний облік.

Перший заступник голови Донецької облдержадміністрації І. Мороз за дорученням голови ОДА П. Кириленка взяв під особистий конт­роль упровадження системи електронного обліку деревини в області. Він зазначив на нараді, яка недавно відбулася: «Ганебне незаконне вирубування дерев має зникнути в Донецькій області. А тому жодного дерева не можна зрубати до застосування електронного обліку деревини кожним лісокористувачем». Сподіваюся, що така новація зберегти ліси краю боляче вдарить по руках браконьєрів.

— Бачимо, проблем вистачає. Знаємо, що ви ще у 2011 році стали впроваджувати новацію на сході України — еколого-пізнавальні стежки. І які успіхи? Що зроблено?

— Не на словах, а на ділі прим­ножуємо лісове багатство краю. Першу стежку «Лісове намисто» організували у Ямпільському лісництві 10 червня 2011 року. Це не просто стежка, а великий і цікавий комплекс, який демонструє велич і красу природу Лиманщини. Стежка сягає 2 км 100 м. За таким стежками майбутнє, оскільки вони виконують чотири функції: розважальну — відпочинок, навчальну, виховну й екопросвітницьку. Туристи з багатьох областей, особливо з індустріальної Донеччини, із задоволенням відвідують стежку.

Тут побували більш як 25 тисяч відвідувачів тільки за минулий рік. Вони із задоволенням дізнаються про рослинний і тваринний світ аж на 12 зупинках. Серед розкішної природи туристи крокують чудовими дерев’яними місточками. Їхня довжина — майже 200 метрів, а найдовший місточок «Побажань» — 82 метри.

У багатьох майстерно оформлених альтанках можна комфортно відпочити. Найпопулярніші з них — «Лісова казка», «Чорна перлина», «Мрія». Ви із задоволенням скуштуєте смачної кришталевої водиці з колодязя живої води, побачите озеро з фонтаном та лебедями на ньому, джерело «Таємниця ріки», заплавні луки, лісовий розсадник і переправу «Удача» через глибоку в цьому місці річку Жеребець.

Згідно з легендою «Вигнання запорожців», козаки сховали тут скарби — срібло-золото, гармати, гроші, казани мідні й інші цінності ще 250 років тому в гирлі Жеребця. Можливо, так і було, бо кожна легенда має реальну основу. Тож місцевість у нас чарівна й таємнича. Ви замилуєтеся деревами-велетами. Вільхи сягають заввишки майже 30 метрів, липи — 22, а ясени та клени — 20. З майстерно виготовлених стендів дізнаєтеся про диких звірів, птахів, риб, квіти, дерева, лікарські трави, які радують вас у цій унікальній місцевості.

А наш дендропарк — найкоштовніша перлина «Лісового намиста». У ньому більш як 100 видів унікальних рослин з багатьох країн. Мамонтове дерево, наприклад, — з далекої Америки. Є тут катальпа і гінкго та індійський лотос. Мешкають у зоопарку плямисті олені, камерунські кози, індійські павичі, румунські фазани.

А ще у нас є парк Наречених. Традиція саджання Дерева любові прижилася й у нас. Посадивши деревце, молодята творять пам’ять на все життя про день одруження.

Можу довго розповідати про «Лісове намисто», але краще раз побачити, ніж 100 разів почути. Тож приїжджайте побачити на власні очі нашу донецьку красу. І зрозумієте, що Ямпільський дендропарк, як і все «Лісове намисто», такий самий своєрідний, як і «Софіївка» в Умані.

Микола ПАСІЧНИК,

член НСЖУ

Ігор ЗОЦ,

«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЕ «УК»

Віктор СТОРОЖЕНКО. Народився у 1962 році в с. Діброва Лиманського району Донецької області. Закінчив Великоанадольський технікум і Воронезький лісотехнічний інститут. Кандидат сільськогосподарських наук, 15 років очолює Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства.

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/viktor-storozhenko-zberegti-lisi-donechchini/

Далі...

«Працюємо не тільки на сьогодення, а й на майбутнє — для наших нащадків» - Віктор ЧИГРИНЕЦЬ

Сумщина належить до регіонів, де ліси відіграють важливе екологічне й економічне значення. І першочергова заслуга в цьому колективу обласного управління лісового та мисливського господарства. Про здобутки лісівників, їхні будні й свята «Урядовому кур’єру»» розповідає начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор ЧИГРИНЕЦЬ.

— Вікторе Петровичу, як оцінюєте підсумки роботи колективу торік?

— Тут зайві епітети чи якісь інші характеристики — оперуватиму конкретними цифрами і показниками. Від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) загалом отримано понад мільярд гривень чистого доходу, а кожен кубометр заготовленої деревини забезпечив 1315 гривень реалізації. Чистий прибуток — понад 30 мільйонів гривень, або з кубометра 39 гривень, з яких 90% перераховано до державного бюджету. У ведення лісового господарства вклали понад 300 мільйонів власних гривень, що стверджує: працюємо не тільки на сьогодення, а й на майбутнє — для наших нащадків.

— Тобто йдеться про капітальні інвестиції.

— Саме так. На ці гроші закуповуємо сучасну техніку для догляду за лісовими культурами, автомобілі, якими транспортуємо деревину, модернізуємо виробництво, прокладаємо лісові дороги.

Промовисті цифри. Якщо станом на 1 січня 2010 року коефіцієнт зношеності основних засобів становив 54%, то на початок цього року — 50. Тобто за десятиріччя завдяки стабільним інвестиціям омолодили їх на 4%.

— Конкретизуйте, що саме зроблено.

— Для запобігання і вчасного виявлення лісових пожеж збільшили до 23 кількість систем відеоспостереження, замінили деревообробне та сушильне обладнання у Кролевецькому, Середино-Будському, Шосткинському та Свеському лісгоспах, а в Охтирському та Сумському використовуємо машини для пониження пеньків, аналогів яким немає в Україні.

Збудували теплиці з туманним зрошенням, придбали мульчери для догляду за лісовими культурами, розвивали рекреаційний комплекс Тростянецького лісгоспу «Лісовичок». Торік збудували і ввели в експлуатацію 7,3 кілометра лісових доріг — тепер їх загалом понад 240 кілометрів.

Кролевецький, Середино-Будський та Сумський лісгоспи завершили процедуру сертифікації лісів за міжнародними стандартами, нині ця процедура триває у Тростянці.

Це далеко не повний перелік зробленого, адже постійно працюємо над оновленням.

— Як і за які кошти виконуєте плани відновлення лісів?

— Чи не найголовніше завдання — повністю заліснити всі зруби. Наприклад, виконали рубки головного користування, отримали лісосіку чистою, після цього обов’язково повинні там висадити ліс. Висаджуємо його виключно за власний кошт.

Торік створили нові лісові насадження на площі 1244 гектари. Упродовж останнього десятиріччя виходимо на показник 1200—1300. Оце наш стандарт! Він свідчить, що користуємося лісовими ресурсами не виснажливо, в межах чинного законодавства.

Ми стовідсотково обновили наші зруби. І якщо оптимальна лісистість області має становити 20%, то років 5—6 тому, коли нам відводили землю і бюджетні кошти, додатково висаджували дерева більш як на 1000 гектарів, заліснювали всі землі, не придатні для ведення сільського господарства.

Нині у нашому користуванні понад 285 тисяч гектарів. За останні 10 років площа розширилася на 5 тисяч. Це попри те, що на окремі ділянки ще не отримали державних актів. Якби нам дали землю, трохи фінансування, то поставлені урядом завдання зі збільшення лісистості ми могли б впевнено виконувати, адже є спеціалісти, матеріальна база — одне слово, все, що для цього потрібно.

— Ви очолюєте управління майже 20 років. Чи є масштабні зміни в організації догляду за лісовими культурами, добором насаджень тощо?

— Можливо, не настільки глобальні, але є: даються взнаки зміна клімату, потепління. Ретельно відстежуємо температурний режим, інші складові цього процесу, і як один із підсумків — пробуємо вибірково адаптувати до слобожанських умов окремі південні породи дерев, традиційний ареал яких Миколаївська, Херсонська, Одеська області. Звісно, про масове висаджування не йдеться, однак тепла тенденція чітка й однозначна, що в майбутньому неодмінно потребуватиме відповідного коригування.

— Нещодавно виповнилося 70 років із часу утворення управління лісами Сумщини.

— Так, і ми відзначили цю дату яскравими урочистими заходами, у яких узяли активну участь не лише лісівники, а й наші численні партнери, громадські активісти, друзі. Відкрили музей та екологічну стежку в Тростянецькому та лісопросвітницький центр у Конотопському лісгоспах, а в Краснопільському, Роменському і Тростянецькому облаштували відкриті навчальні класи на природі.

А ще видали чудову книжку про наш працьовитий колектив «Лісове господарство Сумщини: становлення і майбутнє». Нікого не обійшли увагою — вмістили розповіді про кожен з 12 лісгоспів, заслужених працівників, історію господарювання, юних лісівників шкільних лісництв, спортсменів і навіть своїх — є й такі — письменників. Усе це проілюстрували яскравими світлинами.

У цієї книжки особливе призначення — вчити всіх і насамперед молодь любити, берегти й цінувати кожне дерево, пам’ятати, що на нашій планеті ліси — то окремий одухотворений світ, завдяки якому земля завжди залишається Землею.

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/viktor-chigrinec-pracyuyemo-ne-tilki-na-sogodennya/

Начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор ЧИГРИНЕЦЬ

ДОСЬЄ «УК»

Віктор ЧИГРИНЕЦЬ. Народився 1957 року в селі Підлісне Козелецького району Чернігівської області. Закінчив лісогосподарський факультет Української сільськогосподарської академії (Національний університет біоресурсів і природокористування) за спеціальністю «лісове господарство», кваліфікація «інженер лісового господарства».

Трудову діяльність розпочав у 1979 році помічником лісничого Пакульського лісництва Чернігівського лісгоспу.

Працював старшим інженером лісового господарства, головним лісничим Остерського лісгоспу Чернігівського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель, директором Прилуцького лісгоспу державного лісогосподарського об’єднання «Чернігівліс».

Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства очолює з 2001 року.

Заслужений працівник лісового господарства України. Кандидат сільськогосподарських наук. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів. Депутат Сумської обласної ради двох скликань.

ДОВІДКА «УК»

За 2019 рік підприємства управління сплатили до бюджетів різних рівнів та єдиного соціального внеску 454,6 мільйона гривень податків, зборів та обов’язкових платежів, що на 8,8 мільйона гривень (2%) більше, ніж за 2018 рік. З них до державного бюджету — 233,2 мільйона гривень (+2%), місцевих — 135 мільйонів (+6%).

Найбільшу питому вагу становить податок на додану вартість — 28% (126,3 мільйона гривень), рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів — 24% (110,1 мільйона гривень) та податок на доходи фізичних осіб — 16% (73 мільйони гривень). Єдиного соціального внеску перераховано 86,4 мільйона гривень. Із кубометра заготовленої деревини сплачено 586 гривень податків і платежів. Питома частка податків і зборів із загального обсягу реалізованої продукції становить 45%.

Урядовий кур'єр, 27 лютого 2020 року, четвер, № 38 (6652)

Далі...

Людина — головний пріоритет уряду

ПРОМІЖНИЙ ЗВІТ

Прем’єр наголошує, що основна стратегія виконавчої влади полягає в інвестуванні ресурсів у людський капітал


Під час Години запитань до уряду у Верховній Раді Кабінет Міністрів в особі Прем’єра Олексія Гончарука прозвітував про підсумки роботи за останні п’ять місяців та окреслив плани на майбутнє.

Передусім Прем’єр наголосив, що в центрі уваги цього уряду завжди була і буде людина, її життя, здоров’я та інші потреби. А тому уряд наполегливо працює для досягнення макроекономічної стабільності, подальшого розвитку економіки, підвищення інвестиційної привабливості й поліпшення умов ведення бізнесу. Тому маємо стабільний обмінний курс гривні, рекордно низький рівень інфляції, зниження облікової ставки НБУ до 11%, а також просування України в міжнародних рейтингах.

«Економіка продовжує зростати швидше, ніж у Європі. У четвертому кварталі темпи знизилися, це правда, це спричинено абсолютно об’єктивними чинниками. Наприклад, у нас значно дешевший газ, ніж минулої зими, у нас набагато менше виробленої та спожитої електроенергії, вона дешевша, ніж минулої зими. Жовтень і листопад були невдалими з точки зору кон’юнктури зовнішніх ринків для нашої промисловості», — сказав Прем’єр.

За його словами, корупцію на топ-рівні нині повністю подолано. Її, мовляв, більше немає ні в Офісі Президента, ні в Кабінеті Міністрів та Верховній Раді. Звісно, поки що, на жаль, вона залишається на середньому рівні, скажімо, на держпідприємствах. Але і з цим триває нещадна боротьба. І тому нашій країні починають довіряти. Маркерами довіри стала підтримка наших міжнародних партнерів, зокрема узгодження програми співпраці з Міжнародним валютним фондом.

Кабінет Міністрів планує навесні цього року провести аерофотозйомку всієї території України для оновлення державних кадастрів. «Це дасть змогу за допомогою програмних комплексів, програмного забезпечення проводити інвентаризацію та аналізувати наявні в Україні ресурси набагато швидше й ефективніше, — пояснив Прем’єр, додавши, що вперше в історії країни було об’єднано всі наявні кадастри. — Ви можете зараз на публічній кадастровій карті подивитися інформацію про земельну ділянку, надра, ліси, водні об’єкти тощо. Це значно зменшує маніпуляції».

Фото з сайту facebook.com/PMHoncharuk


Згадав Прем’єр і про Офіс протидії рейдерству, який уже успішно захищає права власності: «Кожна людина, чиї права власності порушено, може сюди звернутися. Уряд реагуватиме миттєво».

«Відновлюємо й інфраструктуру. Знайшли переможців у конкурсах на концесію портів «Ольвія» та «Херсон». Це нові робочі місця, великі інвестиції в розвиток портів і міст. При цьому порти залишаються у власності держави. В «Ольвію» буде інвестовано 3,4 мільярда гривень за п’ять років, а «Херсон» отримає 300 мільйонів гривень за чотири роки», — зазначив Олексій Гончарук.

Основною стратегією уряду названо інвестицію ресурсів у людський капітал. І починати потрібно з двох важливих речей: освіти й медицини. Усе дуже просто: освічена людина знає, що і як робити, а у здорової людини є сили й енергія це робити. Для цього створено 887 опорних шкіл, оновлено 20 тисяч перших класів Нової української школи. Відкрито 52 навчальні центри для профосвіти, запроваджено пілотний проєкт МОН у Вінниці, Одесі та Сумах, який передбачає фінансування закладів профосвіти коштом обласних бюджетів.

З 1 квітня розпочнеться другий етап медичної реформи: українці отримають безоплатний гарантований пакет медпослуг — запрацює Програма медичних гарантій. «Ми готові до реформи, адже маємо в кожній області чіткий план того, як має перетворюватися медична система. МОЗ і Національна служба здоров’я працюють з регіонами для своєчасного старту другої ланки медичної реформи», — додав Олексій Гончарук.

Програма медичних гарантій містить первинну допомогу, екстрену, амбулаторно-поліклінічну — це послуги профільного лікаря, до якого направив сімейний лікар, стаціонарну, паліативну — обслуговування невиліковних хвороб (знеболення, допомога родинам пацієнтів, підтримка життєдіяльності, догляд за пацієнтом), медичну реабілітацію, медичну допомогу у зв’язку з пологами та реімбурсацію лікарських засобів («Доступні ліки»).

Прем’єр-міністр наголосив, що пріоритет його команди — надати соціальну підтримку всім, хто її потребує: «У 2020 році ми збільшили на 806,3 мільйона гривень допомогу одиноким пенсіонерам, котрі досягли 80-річного віку і потребують стороннього догляду. Це початок руху від найбільш вразливої категорії до інших, які потребують допомоги».

Він додав, що за останні пів року спільними зусиллями уряду вдалось зменшити суми у платіжках на опалення для людей до 30%: «Це завжди було одним з найважливіших питань, які українці порушували перед владою. І я можу сказати, що ми перший уряд, який зменшив платіжку для людей».

Прем’єр пояснив, що багато років ціна газу в країні була непрозорою та неринковою, тому сума у платіжках для населення тільки зростала. Завдяки проведенню в рекордно швидкі строки анбандлінгу Нафтогазу й укладеному новому транзитному договору впроваджено прозору модель формування ринкової ціни газу.

143 міста здійснили перерахунок у 21 області. Зменшення сум за грудень не було разовою акцією. Уряд працює, щоб у січні й лютому тенденція на зменшення платіжок тривала: «Наше завдання, щоб сума у платіжках була максимально низькою за підсумками всієї зими. Але вже в будь-якому разі вона буде істотно нижчою, ніж минулої».

Він припустив, що уряду потрібно краще комунікувати із суспільством. «Ми готуємо за кілька тижнів івент «стратегія розвитку», щоб детально поговорити, як за блоками вирішуватимемо складні завдання, які перед нами стоять», — резюмував Прем’єр.

Відділ новин
«Урядового кур’єра»
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/lyudina-golovnij-prioritet-uryadu/

Далі...

На Сумщині триває перепис мисливської фауни

ОБЛІК І КОНТРОЛЬ. У мисливських господарствах Сумської області продовжують обліковувати основні види диких тварин. Із 18 районів цю роботу виконано у 8, зокрема днями в державному підприємстві «Конотопське лісове господарство». 

Конотопські угіддя відомі насамперед тим, що тут упродовж кількох останніх десятиріч мешкають зубри, чисельність яких є другою в Україні. Щороку в області надають кошти для закупівлі кормів, охорони тварин, що позитивно позначається на популяції червонокнижних звірів. Скажімо, нині в конотопських лісах обліковано 54 зубри, і їхня кількість поступово збільшується. З ними успішно сусідують 35 лосів, 91 олень, 109 кабанів, 318 косуль, а також зайці, лисиці, куниці, білки, тхори, сірі куріпки, плямисті олені та інші звірі. В основі перепису — сучасні методи і способи спостережень, що дає змогу максимально точно порахувати лісових мешканців. 

Найближчим часом облік буде повністю завершено і стане відомо, якою є фауна Сумщини на початок 2020 року.

Олександр ВЕРТІЛЬ, « Урядовий кур’єр»

https://ukurier.gov.ua

Далі...

У Сєвєродонецьку готуються до акції «1 мільйон дерев за 24 години»

ГРОМАДА І ДОВКІЛЛЯ. У Сєвєродонецьку створено робочу групу для вирішення важливих питань щодо загальноукраїнської акції «1 мільйон дерев за 24 години», адже майбутній захід з озеленення передбачає щей збирання сміття та відправлення його на переробку. Та головне, що в межах акції заплановано посадити близько 20 000 саджанців сосни на території Сєвєродонецького лісогосподарства.

«Представники лісогосподарства забезпечать акцію саджанцями, інвентарем для висаджування дерев та проінструктують учасників», — запевнила старша ліснича Сєвєродонецького лісомисливського господарства Любов Хорошилова.

Серед тих, хто братиме участь у добрій справі, — Центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді. Він хоче долучити до акції не менш ніж 100 учнів шкіл.
Відомо, що ця акція відбудеться 20 березня 2020 року в усій Україні з ініціативи генеральної директорки національного проекту «Книга рекордів України» Ганни Крисюк у межах всеукраїнського проекту «Озеленення України». Під час акції планують одночасно посадити мільйон дерев у містах, селищах та селах на всій території України.

Іванка МІЩЕНКО для «Урядового кур’єра»

https://ukurier.gov.ua

Далі...

Безжально зрубані сосни стали кормом для тварин

ПІСЛЯСМАК

600 сосон днями привезли небайдужі до Рівненського зоопарку аж з Володимирецького району області, найнявши машину власним коштом.

У лісі місцеві помітили цілу гору безжально зрубаних хвойних. Їх, вочевидь, з якихось причин не забрали горе-бізнесмени ще в переддень новорічних свят. «Люди знали, що наші звірі потребують зеленого корму, тож і подарували їм вітаміни, за що ми щиро вдячні, — каже директор зоопарку Олег Павлюк. — Дерева свіженькі, притрушені снігом, для годівлі саме те, що треба».

Раніше зоопарк звертався до рівнян із проханням привозити новорічні дерева, але нині відмовився від ідеї. По-перше, у квартирах хвойні пересихають, по-друге, на них сміття, частинки скляних іграшок, що, безперечно, шкодить тваринам.

Свіжим зеленим кормом уже залюбки смакують копитні — кози й вівці, для яких це мінеральна добавка. А для хижаків — і збагачення раціону, й урізноманітнення харчів.

До слова, Рівненський зоопарк один із наймолодших в Україні. Тут у максимально наближених до природних умовах мешкають 150 видів тварин, 24 з яких вписано в Червону книгу. Його територію 13,5 гектара визнано об’єктом природно-заповідного фонду.

Інна ОМЕЛЯНЧУК

https://ukurier.gov.ua/uk/news/bezzhalno-zrubani-sosni-stali-kormom-dlya-tvarin/

Далі...

Десять мільйонів саджанців чекають весни

ДОВКІЛЛЯ. На Вінниччині працівники державних підприємств лісового господарства виростили понад 10 мільйонів штук саджанців. які цієї весни використають для створення нових лісів, а також озеленення населених пунктів, закладів освіти, охорони здоров'я тощо. Традиційно головна порода в області — дуб звичайний.

Ще посадять гікорі гіркий, горіх чорний, береку лікарську, модрину європейську. дугласію. черешню, аличу тощо. Минулої осені лісівники якісно підготували ґрунт на відведених ділянках, що позитивно позначиться на рості молодих дерев.

70% лісів в області — рукотворні діброви. Щороку в ній садять понад тисячу нових лісів. Нині показник лісистості Вінниччини становить 13.8%. Щоб вийти на оптимальних 15%. треба ще створити понад ЗО тисяч гектарів нових.

За інформацією прес-секретаря Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарств Станіслава Вовка. у держлісгоспах подбали про все необхідне і готові цієї весни у сприятливі терміни провести лісокультурні роботи, забезпечити садіння лісу на площі 1078 гектарів. створити нові ліси на землях. не придатних для ведення сільськогосподарського виробництва.

https://ukurier.gov.ua

Далі...

У Харкові мітингують проти вирубки лісів

ПРОТЕСТ

Те, що ані нинішню владу Харківщини, ані її мешканців не задовольняють заходи, які проводяться правоохоронними органами області щодо припинення незаконних вирубок лісів, цілком очевидно з останніх подій у регіоні.

Так, голова Харківської облдержадміністрації Олексій Кучер на координаційній нараді керівників правоохоронних органів Харківської області, критично оцінив роботу очолюваних учасниками наради відомств, наголосивши, що статистика щодо кількості повідомлень про підозру, які вручені фігурантам справ, не вирішує проблему.

Справедливість такої думки підтвердили й учасники мітингу в центрі Харкова. Активісти, які зібралися біля будівлі Головного управління Нацполіції в Харківській області вимагали від правоохоронців результативних дій у боротьбі з чорними лісорубами.

Згодом мітинг проти знищення лісів перемістився під управління СБУ в Харківській області. Мітингарі вимагали пояснень від начальника СБУ, поліції і глави лісгоспу та відкритої інформації щодо розслідування кримінальних проваджень за фактами незаконної вирубки лісових насаджень.

Володимир ГАЛАУР, «Урядовий кур’єр»

https://ukurier.gov.ua/uk/news/u-harkovi-mitinguyut-proti-virubki-lisiv/

Далі...

Росла би і ялиночка, а з нею цілий ліс

ПРОШУ СЛОВА!

Щороку січневі новини рясніють ялинковими і сосновими повідомленнями — зазвичай щодо їхньої утилізації. Бо така вже доля зелених красунь: не встигли з господарями зустріти Новий рік, як уже пора в кращому разі на переробку, в гіршому — на смітник.

Не став винятком і нинішній січень. Чи не на кожному кроці господарів закликали не викидати деревця, а доставляти до місць їхньої утилізації, зокрема для підгодівлі звірів у зоопарках, лісах, де з кормами завжди сутужно.

Але одна справа, коли йдеться про використані дерева, які були окрасою новорічно-різдвяних свят, принесли у домівки духмяну радість і задоволення, тобто виконали своє призначення. І зовсім інша — зрубані лише заради того, щоб постояти на ринку чи в торговельному павільйоні. Ніким не куплені, вони так і залишаються там в останні години й хвилини 31 грудня — аж доки в перші січневі дні місцеві комунальники не візьмуться прибирати їх.

Вельми прикрий факт. Щороку в Україні залишаються нереалізованими від 10 до 20 тисяч ялинок і сосон, зрубаних невідомо заради чого і кого. Тобто втрачаємо сотні гектарів хвойних лісів, особливо корисних озоном, який був би далеко не зайвим у будь-якому регіоні чи куточку країни. Ось і днями Київська міська державна адміністрація повідомила, що впродовж першої січневої декади комунальники столиці зібрали майже 7 тисяч новорічних дерев, залишених продавцями на ринках та в інших місцях продажу.

Та що там у Києві, коли і в своїх Сумах увечері останнього грудневого дня  постерігав сумовиту картину. Біля центрального ринку двоє молодих хлопців вантажили до кузова непродані дерева, а потім махнули рукою: мовляв, хай залишаються, можливо хтось забере. Але кому вони потрібні за кілька годин до нового року, не кажучи про перші січневі дні, коли їх ніхто не візьме навіть і з доплатою?

А ще зранку останнього дня старого року на базарах було чимало люду, з-поміж якого і не вельми заможні, зокрема пенсіонери. Бачив, як одна бабуся довго милувалася стрункою ялинкою, мовляв, отаку б подарувати внучці. Та коли дізналася ціну (півтори сотні гривень), то одразу відступила.

Щоправда, продавчиня великодушно запропонувала безкоштовну гілочку, але старенька не наважилася радувати дитину таким дарунком. То чому ж постійно наступаємо на зелені новорічні «граблі», власноруч знищуючи плоди тяжкої праці насамперед лісівників, яким потрібно від 5 до 10 років, аби з маленької шишки одержати струнке деревце? До того ж доводиться включати додаткові потужності, вкладати кошти у переробку того, що могло б рости ще роками.

Відповідь очевидна: ніхто ніколи не цікавився і не цікавиться ялинково-сосновою статистикою і аналітикою. Скажімо, скільки (бодай приблизно) потрібно новорічних дерев у тому чи тому місті, районі, області?

Щоб окреслити статистичні контури, варто порівняти результати продажу впродовж кількох останніх років, узяти до уваги кількість населення, дітей, дошкільних та освітніх закладів, середню заробітну плату, інші показники і чинники, а вже потім братися за пилки чи сокири.
Звісно, відхилення неодмінно будуть, адже на «допомогу» приходять нелегальні продавці, браконьєри та інші подібні торговельні суб’єкти. Однак мовитиметься не про десятки тисяч дерев.

Для прикладу розглянемо досвід Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства, де відстежують ситуацію на місцевих ринках, мають відповідну статистику, плани вирубки. Наприклад, напередодні Нового року лісівники реалізували майже 53 тисячі деревець при плані 45 тисяч, або на 8,3 тисячі більше минулорічного. Бо роботу планують не зі «стелі», а виходячи з конкретних цифр, розрахунків попиту і пропозиції, власних ресурсів. Звісно, величезне значення має ціна. Зазвичай «прогорають» ті, хто тягнеться за копійкою і править щонайдорожче.

Так. на сумському ринку за метрове дерево просили від 160 до 180 гривень, хоча просити ще не означає продати. А ось лісівники поставили ціну втричі нижчу — 55 гривень.

Утім, до їхньої виробничої честі, вони оголосили окрему акцію, запропонувавши ялинки у горщиках — і також недорого. Відтак реалізували майже три сотні маленьких красунь, які ще довго-довго після свят ростимуть не тільки у домівках, а й дитбудинках, санаторіях, лікарнях, дитячих садочках тощо. Як наголошують сумські лісівники. ялинки у горщиках мають поступово прийти на зміну традиційним зрубаним деревам, адже збереження зеленого лісового багатства стає дедалі гострішою проблемою і роль хвойних насаджень виходить на перші позиції. Чудова і потрібна ініціатива, яка всім на користь.

Ця ситуація має і моральний аспект: приміром, напередодні свята, коли зрозуміло, що товар залишиться непроданим, узяти б і... подарувати його стареньким, дітлахам, словом, тим. у кого гаманці не «розповзаються» від купюр.

Але таких філантропів, на жаль, майже немає: краще нехай зогниє, аніж комусь від дати задарма. А шкода. Насамперед праці лісівників. Бо саме завдяки їм наші ліси щороку приростають новими насадженнями, в яких, як співається у відомій дитячій пісеньці, ходить Дід Мороз, водяться і хитрий лис, і зайчик-стрибайчик, який росте разом з ялинкою. От якби тільки дерева не рубали бездумно, бо для цього й кілька хвилин вистачить, натомість щоб виростити їх — роки і роки.

Олександр ВЕРТІЛЬ, «Урядовий кур’єр»

https://ukurier.gov.ua/

Далі...

А наступним поколінням залишимо жаб і п’явок?

АКТУАЛЬНО

Через браконьєрство і корупцію наші водойми катастрофічно бідніють, а держбюджет втрачає мільярди гривень

За даними авторитетної сільськогосподарської організації ООН (ФАО) у 2020 році 65% споживчого кошика населення планети становитиме риба, вирощена підприємницькими структурами, і лише 35% — виловлена в дикій природі. У нас усе навпаки: менш як 20% вирощують підприємці й понад 80% вигрібають з дикої природи. А з понад 400 тисяч тонн рибної продукції, яку ми споживаємо щорічно, лише 88 тисяч тонн мають українське походження, решта — імпорт.

За підрахунками експертів, незаконний вилов риби в Україні перевищив офіційний, а тіньовий рибний ринок наблизився до 6 мільярдів гривень. Ідеться, по суті, про браконьєрство, яке не лише завдає фінансових збитків державі, а й, що набагато страшніше, через 30 років, вважають науковці, у наших річках залишаться хіба що жаби і п’явки. Адже в останнє видання Червоної книги України вже занесено понад 70 видів аборигенної риби як такі, що зникають.

Це внаслідок того, що наші багатостраждальні водойми перегороджено тисячами кілометрів браконьєрських сітей. Не обійшлося і без легальних структур господарювання. Приміром, у Дністровському лимані, де замість заявленого карася тралом вигрібають усю живність, яка в нього потрапляє.

Але не лише ці чинники мають негативний вплив на вітчизняні рибні запаси. Існують ще й види браконьєрства, які справедливо можна назвати цинічним убивством, що має згубні наслідки для майбутнього відтворення водних ресурсів. У цьому довелося переконатися авторові публікації візуально й під час спілкування з десятками рибалок-аматорів.
Убивство під виглядом риболовлі

Якщо сплавлятися Дністром від села Маяки в Біляївському районі Одеської області до гирла річки, необхідно подолати близько 15 кілометрів. Часто цей відрізок нагадує вулицю великого міста. Тільки замість авто ним снують моторки і катери, а пішоходів замінили цілі полчища рибалок, які днюють і ночують тут. Якщо врахувати, що один від одного вони перебувають на відстані приблизно 10 метрів, то в підсумку виходить понад 2 тисячі любителів риболовлі, в кожного з яких 5—10 спінінгових або фідерних вудлищ з одним або кількома гачками. Додаймо ще й моторки та катери з лісом вудок, і стає очевидно, що така атака на водні ресурси аж ніяк не сприяє їхньому відновленню. Адже, по суті, ніхто не повертається додому без улову, який інколи сягає 30—50 кілограм, а норма 3. Звичайно, бувають дні, коли риба не йде на жодну приманку. Проте ніколи не залишаються без трофеїв ті, хто використовує заборонені снасті. Про них довелося дізнатися від знайомого рибалки і його товаришів, з якими ми протягом трьох днів орендували вагончик на понтоні в гирлі Дністра.

Звична картина: дорогий катер і чотири особи на ньому. За віком можна визначити, що це сім’я: батько з матір’ю та їхні сини віком 10 і 12 років. Кинувши якір неподалік нас, вони одразу ж узяли спінінги і стали шмагати водойму. Зазвичай такі снасті придатні для полювання на хижу рибу з використанням різних блешень, твістерів, силіконових рибок тощо.

Однак сімейство час від часу витягувало тарань, плотву, карасиків, коропів, хоч наші фідерні вудки стояли непорушно. Тому мене як неофіта на цій водоймі зацікавив секрет такого успіху. У відповідь мій знайомий виголосив не дуже цензурну промову, завершивши її риторично: «І який приклад ці… подають дітям? Вони хоч на секунду замислилися, що залишать своїм внукам?»

Так уперше довелося почути про такі браконьєрські снасті, як драч і муха. А після спілкування з іншими рибалками стало зрозуміло, чому за останні п’ять років деякі види риби тут зникли, а розповіді про те, що раніше не рідкістю були трофейні коропи, товстолобики по 10—15 кілограмів, трикілограмові судаки, жерехи та інша велика риба, сприймаєш як рибальські байки.

Рибалка-любитель, перш ніж рушити на водойму, має купити недешеві фідери чи спінінги, різноманітні прикорми, наживки, підібрати гачки, волосінь залежно від бажання впіймати той чи інший вид і екземпляр риби, годину розкладати снасті, бруднити руки наживкою, а потім терпляче чекати кльову. Також зважати на погоду, напрямок вітру, пору року, фази місяця тощо. Браконьєри ж цим не заморочуються: спінінг, котушка, намотаний на ній шнур, яким можна витягнути навіть бегемота, і прив’язаний драч, чи так звана муха. Ними загарпунюють здобич за будь-яку частину тіла. Оскільки ж велика рибина досить сильна, то переважно зривається, але через поранення вже немає шансів вижити, а дрібну просто викидають уже напівмертвою.

Щоб зрозуміти, якої шкоди завдають такі браконьєри біоресурсам, зробимо простий підрахунок. За розповідями рибалок, лише у гирлі Дністра та на Турунчуку, рукаві річки, інколи можна нарахувати понад 50 човнів і катерів із трьома-чотирма браконьєрами в кожному. Деякі з них хваляться, що за день можуть натягати майже 50 кілограмів риби. І це насправді так. Особливо в холодні пори року, коли вона сповільнює рух, залягає на дно і не встигає відреагувати на небезпеку.

Однак візьмемо цифру значно меншу, апелюючи до одного з повідомлень управління Держрибагентства в Одеській області: «Держінспектор рибоохоронного патруля спільно з представниками Держприкордонслужби затримав трьох браконьєрів, які колючим знаряддям (драчем) виловили 48 кілограмів риби». Отже, по 16 кілограмів. Помножимо їх принаймні на 100 — середню чисельність тих, хто промишляє таким різновидом браконьєрства. Виходить за день понад півтори тонни. Додаймо до цієї кількості ще 8—9 тонн, по суті, вбитої риби, оскільки на одну виловлену припадає 5—9 поранених, які рано чи пізно загинуть. У підсумку одержуємо понад 10 тонн. Це за один день, а скільки за рік?

І якщо із браконьєрських сітей риба все-таки потрапляє на прилавок, то в цьому разі вона просто розкладається на дні водойми, спричиняючи різні хвороби її мешканців. Так убивають майбутнє відтворення рибних запасів, оскільки маточне поголів’я сазана, коропа, жереха, сома та інших мешканців річки, яка колись славилася багатством та різноманіттям, фактично знищено.

Фото з сайту youtube.com


Охоронці й порушники в одній іпостасі

За даними Держриб­агентства, у 2016 році рибоохоронні патрулі та органи рибоохорони виявили понад 28 тисяч порушень риболовлі, у 2017-му — близько 32 тисяч, а у 2018-му порівняно з попереднім їх стало більше майже на 10 тисяч. Це офіційна статистка.

Однак очільник ВГО «Асоціація рибалок України» Олександр Чистяков вважає, що 104 тисячі браконьєрів, яких затримали у 2018 році природоохоронні та правоохоронні органи, — це лише 15% тих, хто насправді винищує водні біоресурси. За його словами, браконьєрство у країні виросло до критичних розмірів і набуло ознак організованої злочинності. І це не перебільшення.

Приміром, НАБУ розслідує справу колишнього начальника поліції Одеської області, під покровительством якого перебували не лише контрабандисти та браконьєри, а й навіть рибалки, які змушені були платити дань за кожен упійманий кілограм риби. У це угруповання, крім місцевих, входив навіть громадянин Греції. Мабуть, зрозуміло, що, маючи такого патрона, браконьєри чхати хотіли і на рибоохорону, і на нормативний вилов, який не може перевищувати 3 кілограми. Дійшло до того, що у вже згадуваних Маяках внаслідок підриву автомобіля загинув місцевий рибалка, а човен сина одеського еколога зрешетили кулями. Винних так і не знайшли.

А у гирлі Дністра та на Турунчуку браконьєрськими снастями промишляють не лише місцеві, а й, як свідчать реєстраційні номери плавзасобів, варяги з інших регіонів України, окремі високопосадовці та представники правоохоронних органів. Таких патрулі рибоохорони намагаються не чіпати, бо навіщо потім одержувати на горіхи від начальства або ходити на допити в поліцію чи прокуратуру. Та й ті, хто мав би віднаджувати браконьєрів від злочинного промислу, нерідко самі займаються ним.

Наприклад, за повідомленням пресслужби Одесь­кого прикордонного загону, громадські інспектори охорони природи затримали двох браконьєрів. Ними виявилися… інспектор Нижньодністровського націо­нального природного парку та його брат. А промишляли вони в заборонній зоні Дністровського лиману, де цей інспектор відповідає за збереження рибних та інших ресурсів парку.

В Асоціації рибалок України наголошують: «Кожен патрульний рибоохорони знає акваторію регіону як свої п’ять пальців. І тому без його відома регулярно і незаконно у великих кількостях виловлювати рибу неможливо. Браконьєрство процвітає завдяки заступництву тих, на кого держава поклала повноваження охороняти і берегти природу».

А експерт-правознавець у рибогосподарській галузі Василь Коротецький вважає, що рибоохоронним патрульним вигідно плодити браконьєрів на своїх дільницях. Від них вони одержують мзду і покривають їх, попереджають про правоохоронні рейди.

Та й серед працівників цієї галузі трапляються далеко не бездоганні особи. Два роки тому на браконьєрстві впіймали ексдиректора Нижньодністровського національного природного парку. Ще один керівник цього об’єкта після того, як його заступника затримали на одержанні хабара, втік із зарплатою працівників у Росію. А патрулі рибоохорони, що попалися на гарячому, часто опиняються в іншій природоохоронній структурі.

На жаль, ці факти — лише маленький штрих до загальної картини. Тому недарма представники громадськості, вчені-екологи, природоохоронці вимагають негайних дієвих заходів, щоб зупинити повне знищення біоресурсів у наших водоймах. Що ж необхідно для цього робити?
Велосипед винаходити не треба

Винна передусім у цьому держава. Оскільки рибогосподарську галузь раніше не вважали важливою складовою агропромислового комплексу, то й законодавство з цього питання далеке від досконалості. Щоб його вдосконалити, варто, мабуть, поглянути на досвід інших країн, де законодавство та судді, на відміну від наших, не дають жодних поблажок не лише браконьєрам, а й порушникам правил риболовлі.

До прикладу, ФРН. Усі водойми тут мають господарів: державу, риболовну компанію, рибальське об’єднання або приватних осіб. Несанкціоновану риболовлю вважають кримінальним злочином і карають за статтею «крадіжка». Без ліцензії на вільних водоймах розцінюють як браконьєрство навіть якщо ти лише закинув вудку, а риби на гачку немає. Браконьєрство карається позбавленням волі строком до двох років або грошовим штрафом. Наприклад, у Бранденбурзі за ловлю риби без необхідних документів можна заробити штраф у 50 тисяч євро.

Навіть легальна риболовля може довести до в’язниці, якщо ти не дотримуєшся правил любительського рибальства. Тому там кожен чітко знає, яку рибу, в якій водоймі, яких розмірів і в якій кількості можна ловити. Рибалки беруть із собою рулетку і ваги, використовують не більш як дві вудки і зобов’язані фіксувати вилов у журналі, зазначивши вагу, розмір і вид пійманої риби.

Дехто, прочитавши ці рядки, мабуть, обуриться. Мовляв, німці багаті, вони собі можуть дозволити такі драконівські закони, а в нас ловлять не для розваги, а щоб прохарчуватися. Дозвольте не погодитися. У гирлі Дністра не раз доводилося бачити браконьєрів на моторках і катерах вартістю 10—50 тисяч доларів. Їм що, теж нічого їсти? Чи, може, ті, хто виловлює замість нормативних 3 кілограмів удесятеро більше, теж з’їдає її?

Проте даймо спокій німецьким законам, а поглянемо поряд. Приміром, у Польщі необхідно скласти екзамен, одержати ліцензію, а потім уже починати рибалити. За найменше порушення, не кажучи вже про браконьєрство, штрафи починаються в перерахунку на гривні з 3,5 тисячі. У Румунії, громадяни якої живуть не набагато краще, ніж наші, браконьєрство оцінюють в еквіваленті півтори тисячі євро. У всіх європейських країнах існує кримінальна відповідальність за нього.

Варто дослухатися і до наших рибалок-любителів. Приміром, ті, з ким довелося спілкуватися, вважають, що для збереження рибних запасів у таких місцях скупчення риби, як пониззя Дністра, його гирло, Турунчук, Дністровський лиман та подібних водоймах, необхідно ввести зонування для промислового і любительського лову. Слід заборонити перебувати плавзасобам (окрім суб’єктів господарювання) на воді в нічний час, оскільки темряву використовують лише браконьєри. А також конфісковувати човни і катери у браконьєрів. Необхідно запровадити кримінальну відповідальність за використання електровудок, драчів і так званих мух. Адже власників таких знарядь штрафують лише за незаконно виловлену рибу, не враховуючи, що вони вбили її вдесятеро більше. А після детального вивчення стану водойм вченими можна просто заборонити будь-який вилов риби до періоду відновлення її запасів. Мабуть, такі пропозиції цілком слушні. Головне, щоб до них дослухалися ті, від кого залежить їх реалізація на практиці.

Василь ТУГЛУК

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/nastupnim-pokolinnyam-zalishimo-zhab-i-pyavok/

Далі...

У лісівників Житомирщини жнива

ДОСВІД. Цієї зимової пори у хвойних лісах Полісся гаряча пора для лісівників. Вони збирають урожай шишок, щоб отримати насіння для нових лісових насаджень. За аналогією з хліборобами, які добре знають, що для високого врожаю потрібне добірне зерно, у лісі родоначальниками нових сосен і ялин стають тільки найкращі елітні дерева. З них у період із кінця грудня до початку березня струшують шишки, доки вони ще не розкрилися від теплого сухого повітря й не пустили за вітром легенькі насінинки-крильчатки.

Вони дуже потрібні лісівникам Житомирщини, для яких вже непорушне правило — стовідсоткове лісовідновлення на площах рубок. На відміну від колись традиційних хвойних монокультур, нові ліси змішані, що гарантує кращу стійкість до примх природи і мінімізує пошкодження комахами-шкідниками. Однак сосни і ялини для Полісся найважливіші лісові культури, що входять до переліку головних деревних порід на 75—85% засаджуваних площ.
Загалом у держлісгоспах області щороку заготовляють 1,5 тонни насіння вічнозелених красунь. Для цього потрібно зібрати аж 150 тонн шишок. У кожній з цих природних шухлядок для насіння — 12—22 зернятка. Тільки дві третини з них життєздатні, а тому для отримання грама елітного насіння потрібно принаймні 100 шишок, які висушують, жорстко дотримуючись температурного режиму. Після цього сировина надходить до спеціальних пристро-їв-барабанів, за допомогою яких витрушують легенькі делікатні насінинки.

Частину з них використають навесні для посіву, а решту покладуть у резервний фонд, бо далеко не щороку ліс радує щедрим урожаєм добірних шишок. У кожній трилітровій банці, в яких лісівники зберігають насіння хвойних дерев, 375 тисяч мінікрильчаток. Вирощеного із цієї кількості насіння садивного матеріалу достатньо для 50 га хвойних лісів і ще більших площ змішаних із хвойними насадженнями.

На жаль, нині держлісгоспи, що заготовляють насіння деревних порід, роблять це тільки для власних потреб, бо для його реалізації обов’язковий спеціальний сертифікат. Однак запровадивши цю необхідну вимогу, в державі не спромоглися розробити механізму видачі цього документа, образно кажучи, вкотре заблудившись між трьома соснами, насіння яких лісівники не мають змоги реалізовувати з вигодою для себе і користю для всіх нас.

Віктор ШПАК, «Урядовий кур'єр»

https://ukurier.gov.ua

Далі...

Чорні лісоруби отримали останнє попередження

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ

Уряд за підтримки правоохоронних органів обіцяє навести лад на вітчизняному ринку деревини

Торік уряд рішуче задекларував наміри подолати тіньову економіку, яка створює корупцію і підточує державу зсередини. Прем’єр-міністр Олексій Гончарук уже звітує про здобутки в ліквідації залів гральних автоматів. «Досить швидко та ефективно спрацювали правоохоронні органи. Триває боротьба з нелегальними заправками. Переконаний, що через кілька тижнів ми забудемо про їхнє існування. На черзі — наведення ладу в лісовому господарстві країни. Люди, які ще не зрозуміли, що потрібно працювати за законом, не викривлюючи чесний конкурентний ринок, безпосередньо відчують реакцію держави», — заявив очільник уряду під час наради з представниками територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів. Прем’єр нагадав, що восени уряд намагався достукатися до тих, хто на ринку деревини працює на власну кишеню, рекомендувавши працювати на державу.

Потім уряд почав попереджати, що махінатори не уникнуть відповідальності. «Озвучую останнє попередження. Держава вже не закриватиме очі на існування сірого ринку, незаконних рубок. Зберегти напрацьовані роками моделі грабунку держави не вдасться. Домовитися не вийде. Оновлено керівництво екологічної інспекції, правоохоронних органів. Ми постійно координуємося і координуватимемося з цими службами, щоб забезпечити результативність. Призначено нового керівника і Держлісагентства. Досі є лісові господарства, які вважають, що можуть працювати поза системою, ігноруючи чипування деревини. Але дедлайн встановлено: у лютому система працюватиме принципово інакше. Усі господарства перейдуть на роботу з урахуванням централізованого обліку деревини», — анонсував Олексій Гончарук.

Він закликав нового керівника Держлісагентства Андрія Заблоцького знайти порядних, професійних і чесних людей, які допоможуть навести лад у лісовому господарстві. Усіх інших Прем’єр запросив на вихід.

«Найближчим часом мають принципово змінитися правила роботи ринку — деревина має продаватися через конкурентні процедури (онлайн-майданчики), а прямі контракти — піти в історію, адже пов’язані з корупційною складовою. Рухатимемося до конкурентного ринку», — наголосив Олексій Гончарук.

Керівник Держлісагентства, окреслюючи концепцію змін у лісовій галузі, насамперед зауважив, що треба більше садити дерев, ніж рубати, треба ефективно використовувати лісові ресурси на підставі інвентаризації й актуальної інформації.

«Але цього, на жаль, нині немає. Тому на виконання відповідного указу Президента, доручення уряду розробляють законопроєкт про інвентаризацію лісів, що передбачає електронний облік лісу, який у подальшому використовуватимуть ефективно й прозоро на підставі нових правил. Буде зрозуміле походження деревини — де рубають, хто і скільки. Планують збільшити лісистість до 20%. Розробляють відповідні програми», — зазначив Андрій Заблоцький.

Заплановано запровадити кримінальну відповідальність за дерево без бирки. Через незаконні вирубування збитки держави оцінюють у понад мільярд грн.

Нині багато нелегальних лісопилень. Це пов’язано з тим, що для їх відкриття потрібно багато дозвільних документів. У планах — перевести видачу дозволів в електронний формат. Терміново потрібен галузі й закон про ринок деревини, в якому буде чітко виписано прозорі й зрозумілі правила гри для всіх учасників процесу. Щоб і малий, і великий бізнес мали доступ до спільного обмеженого ресурсу.

«Багато нарікань на роботу державних підприємств галузі. Маємо майже 2 мільярди гривень боргів. Тому проведемо комплексний аудит, визначимо причини збитковості, вийдемо на відповідні рішення. Ідеться про оптимізацію діяльності держпідприємств, врегулювання податкового навантаження, реструктуризацію боргу», — каже Андрій Заблоцький.

Є також питання з фінансуванням лісової галузі. Його порушуватимуть перед урядом і парламентом, щоб підвищити державне фінансування, яке становить лише 5% потреби, а в окремих питаннях це критично і потребує негайного розгляду.

Щоб повернути довіру суспільства до лісівників, Держлісагентство планує створити єдиний лісовий портал, де розміщуватиметься онлайн-карта рубок. «Уже в 14 областях можна верифікувати законність рубок. За три місяці плануємо завершити цю роботу на всій території країни. «Ліс у смартфоні» має запрацювати повноцінно», — резюмував Андрій Заблоцький.

Оксана МАЛОЛЄТКОВА
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/chorni-lisorubi-otrimali-ostannye-poperedzhennya/

Далі...