Что такое лес

На первый взгляд ответ на этот вопрос понятен: лес - это место, где поблизости друг от друга растет много деревьев. В Толковом словаре живого великорусского языка В.И.Даля дается такое определение леса: "пространство, покрытое растущими и рослыми деревьями", в Словаре русского языка С.И.Ожегова - "множество деревьев, растущих на большом пространстве с сомкнутыми кронами". На бытовом уровне таких определений вполне достаточно, но для многих юридических, хозяйственных, картографических, научных и других целей требуются более точные определения, с конкретными критериями и параметрами, позволяющими отделить лес от, например, редколесья, лесополосы, сада и т.д.



Очевидный случай: это лес с любой точки зрения. И.И.Шишкин, Утро в сосновом бору, 1889 год

Неочевидный случай: зарастающий лесными деревьями заброшенный яблоневый сад вблизи села Крапивна Тульской области. В верхнем ярусе уже господствуют береза, ива козья и другие лесные деревья, в нижнем - старые яблони, постепенно умирающие из-за затенения; участок относится к землям сельскохозяйственного назначения. В "бытовом" смысле это уже скорее лес, чем сад, в биологическом - что-то среднее между лесом и садом, но с лесохозяйственной или юридической точек зрения - однозначно не лес

Единого точного определения леса, пригодного для всех случаев жизни, нет - ни в мире, ни в России. В простых и очевидных случаях лес будет лесом с любой точки зрения: биологической, лесохозяйственной, картографической, правовой и какой бы то ни было еще. Но есть множество разнообразных переходных случаев, занимающих промежуточное положение между лесом и не лесом - например, когда деревья слишком малы или молоды, или растут слишком редко, или занятый ими участок слишком мал, чтобы его можно было однозначно отнести к лесу. Бывают также ситуации, когда на том или ином участке внутри леса древесная растительность исчезла на время, например, в результате рубки или пожара - и возникает вопрос, считать ли такой участок, пока на нем нет деревьев, частью леса, или не считать. Наконец, земельный участок, занятый вполне обычным лесом, по закону может считаться чем-то совсем иным. На долю таких спорных случаев - когда с какой-либо одной точки зрения занятый деревьями участок будет лесом, а с какой-либо другой - не будет, может приходиться, оценочно, 10-15 процентов российских лесов.

Ниже разберем несколько основных подходов к определению того, что такое лес, чем и как он отличается от других видов растительности или категорий земельных участков.

Глобальная оценка лесных ресурсов

Для учета лесов мира используется определение леса, принятое Продовольственной и сельскохозяйственной организацией ООН (FAO). Это определение с течением времени немного меняется и уточняется; самое современное - для учета 2020 года - выглядит так:

"Леса - земельные участки площадью более 0,5 га с деревьями высотой более 5 м и с сомкнутостью полога более 10%, или с деревьями, способными достичь этих пороговых значений in situ. К их числу не относятся земельные участки, находящиеся преимущественно в сельскохозяйственном или городском землепользовании".

К этому определению даются десять примечаний - почти целая страница. В частности, объясняется, что временно обезлесенные участки (например, сплошные рубки), на которых, как ожидается, лес восстановится в ближайшие годы, считаются лесом. Лесополосы, согласно этим примечаниям, считаются лесом, если их площадь превышает полгектара, а ширина - двадцать метров. Плантации каучуковых деревьев, пробкового дуба и новогодних елок также считаются лесами - а плантации фруктовых деревьев и масличных пальм не считаются. При этом если занятая лесом земля по закону той или иной страны не считается лесной, лес все равно может считаться лесом, если он соответствует остальным критериям. Подробнее с этими примечаниями и другой лесной терминологией FAO можно ознакомиться здесь:

Глобальная оценка лесных ресурсов 2020. Термины и определения

Леса, колки и лесополосы вблизи села Старобокино Рязанской области. Цифрами обозначены, согласно определению и критериям FAO: 1 - лес (посадка на площади около трех гектаров), 2 - не лес (небольшие колки - группы деревьев площадью менее половины гектара), 3 - лес (лесополосы шириной 25-30 метров по каждому краю балки), 4 - не лес (придорожные лесополосы шириной 6-8 метров по каждой стороне дороги)

Вырубленные и невырубленные участки с угловым примыканием (так называемая "шахматка") при пионерном освоении дикой тайги. Согласно определению и критериям FAO, и те, и другие относятся к лесу

Российское законодательство и лесное хозяйство

В российском лесном законодательстве и лесном хозяйстве нет четко определенного термина "лес", но есть термин "земли, покрытые лесной растительностью". В действующей лесоустроительной инструкции дается такое определение:

"К лесным землям, покрытым лесной растительностью, относятся:

земли, занятые лесными насаждениями естественного и искусственного происхождения с полнотой 0,4 доли единицы и выше в возрасте молодняков и с полнотой 0,3 доли единицы и выше в возрасте, превышающем возраст молодняков;

земли, занятые кустарниками, на которых в силу естественно-географических условий не могут произрастать древесные породы или на которых специально организуются кустарниковые хозяйства (прутяных и высокотаннидных ив, орехоплодных, технических культур);

плантации лесных древесных пород, предназначенные для ускоренного выращивания лесных насаждений с целью получения целевых сортиментов или древесной массы для последующей переработки".

Полнота (в данном случае относительная - именно она измеряется в десятых долях единицы) представляет собой отношение площадей поперечных сечений стволов деревьев в расчете на гектар к некоторому "нормальному" значению, определяемому по специальным таблицам для конкретных условий. В благоприятных для роста деревьев условиях полнота леса обычно существенно превышает приведенные в этом определении пороговые значения, поэтому вопроса о том, лес это или не лес, обычно не возникает. Но в экстремальных для деревьев условиях - например, в лесотундре, или в горных редколесьях - чтобы строго и точно отличить покрытые лесом земли от непокрытых (редин), нужно определить несколько параметров, найти нужные таблицы хода роста, и произвести ряд вычислений. На практике, конечно, в таких сомнительных случаях отделение покрытой лесом от непокрытой лесом площади делается на глаз.

Но есть еще один важный момент, из-за которого значительная часть российских лесов (примерно одна десятая от их общей площади) не является лесами в понимании действующего российского лесного законодательства или имеет спорный статус. Согласно Земельному кодексу, все земли нашей страны делятся на семь основных категорий - а Лесной кодекс в явном виде со вполне определенным правовым статусом предусматривает существование лесов только на некоторых из них. Существование лесов прямо предусматривается на землях лесного фонда, землях особо охраняемых природных территорий, и землях обороны и безопасности; при определенных условиях леса могут быть на землях населенных пунктов. С июля 2019 года в кодексе есть специальная статья про леса на землях сельскохозяйственного назначения, но фактически она не работает без предусмотренного ею подзаконного акта, который должно было утвердить федеральное правительство - но не утвердило; поэтому пока у этих лесов ясного правового статуса нет. Есть еще бывшие колхозные и совхозные леса - у них в большинстве случаев статус спорный. Существование лесов на землях остальных категорий в явном виде российским лесным законодательством не предусматривается. Всего на такие леса (которые фактически есть, но которых по закону как бы нет, или леса со спорным статусом) приходится примерно одна десятая от общей площади лесов.

"Не лес" по российскому законодательству: бывшая пашня в Ярославской области, заброшенная около 25 лет назад, и заросшая сомкнутым молодым березняком. Официально числится сельскохозяйственными угодьями

Участок, не покрытый лесной растительностью: молодые и пока не сомкнувшиеся лесные культуры ели (искусственно восстановленный после сплошной рубки молодой лес) в Ленинградской области. Автор фотографии - Татьяна Хакимулина

Сосна по болоту в Архангельской области. Не лес (не лесные земли, и не покрытые лесной растительностью - полнота и сомкнутость крон деревьев слишком низкие, чтобы участок можно было считать лесом по меркам российского лесного хозяйства). По определению и критериям FAO этот участок тоже не считался бы лесом (деревья слишком низкие, и большими уже не вырастут). Автор фотографии - Вадим Кантор

Картография

В российской картографии традиционно используется свой подход к определению леса. Например, согласно "Условным знакам для топографических планов" (М., Недра, 1989), "условный знак естественных высокоствольных лесов применяют для передачи на топографических планах сплошных древостоев высотой от 4 м и более (для смежных с угнетенными низкорослыми - от 6 м и более) и сомкнутостью крон от 20% и более". Под сомкнутостью крон понимается доля проекций крон от общей площади занятого лесом участка. Площадь участка, отображаемого на карте как лес, определяется масштабом карты или плана. Разумеется, каждая карта отражает состояние местности на какой-то определенный момент времени, и может существенно отличаться от текущей ситуации.

Сравнение карты масштаба 1:200 000 2005 года на участок в северном Подмосковье с космоснимком 2018 года из системы Google Earth. На снимке видно значительно больше лесов, чем показано на карте. Отчасти это связано с тем, что небольшие участки леса при таком масштабе не были показаны, но в большей степени - с появлением новых лесов на заброшенных землях сельскохозяйственного назначения

Биология

С биологической точки зрения лес представляет собой сложную экосистему, главным компонентом которой являются древесные растения, формирующие специфическую лесную среду и мозаику экологических условий. Благодаря древесному пологу в лесу формируется специфический лесной микроклимат, характеризующийся значительно сглаженными суточными и сезонными колебаниями температуры и влажности. Деревья и кустарники создают под своим пологом сложную мозаику света и тени, которая еще и сильно меняется с течением времени, особенно в старых лесах с отчетливо выраженной оконной динамикой древесного полога (образованием и зарастанием просветов в нем при отмирании отдельных старых деревьев или их групп, и формированием на их месте новых). Мертвая древесина и специфический почвенный микрорельеф, образующийся при вываливании наиболее старых деревьев, дополнительно увеличивают разнообразие экологических условий и субстратов под пологом леса. Все это вместе взятое обуславливает высокое и очень специфическое именно для лесов разнообразие видов живых организмов.

Соответственно, и леса можно классифицировать и отличать от других природных экосистем двумя разными способами: по их общему облику и господству в нем деревьев, и по наличию характерных для лесных экосистем видов живых организмов (любых, не обязательно древесных) и их групп. Первый подход к классификации лесов и отделению их от других видов экосистем получил название доминантного, или физиономического, второй - эколого-флористического. У каждого из них есть свои плюсы и минусы, и свои особенности, в том числе влияющие на то, будет считаться тот или иной конкретный участок растительного покрова лесом, или не будет.

Доминантный (физиономический) подход близок к тем, которые используются при глобальном учете лесов или в лесном хозяйстве; лес при этом подходе определяется наличием более или менее сомкнутого древесного яруса, господствующего над остальными ярусами лесной экосистемы. Общепринятых критериев высоты и сомкнутости древесного полога, как и площади участка, занятого лесной экосистемой, при доминантной классификации лесов и вообще растительности нет; как правило, используются примерно те же критерии, что и в лесном хозяйстве - то есть относительная полнота для лесов старших возрастов 0,3 и выше, или очень примерно соответствующая этой относительной полноте сомкнутость крон 0,2 и выше. С высотой все проще: поскольку подразумевается, что древесный полог должен занимать господствующее положение - ему достаточно быть просто выше всех остальных ярусов леса. Соответственно, если на каком-то участке старые деревья исчезли или погибли (например, в результате сплошной рубки или интенсивного пожара), а новые еще не успели сформировать явного полога и подняться выше травы - этот участок временно не будет считаться лесом.

Эколого-флористический подход принципиально отличается от всех предыдущих, и основывается на наличии на участке определенных ("дифференцирующих") видов растений, характерных для того или иного класса растительности (в том числе лесной). Подразумевается, что набор дифференцирующих видов растений, характерных для определенного класса лесной растительности, мог сформироваться на конкретном участке только в условиях леса - но для конкретного момента времени наличие древесного полога при этой классификации не является обязательным условием отнесения участка к лесу. Соответственно, при этом подходе нет и критериев, связанных с сомкнутостью, высотой древесного полога и размером занятого деревьями участка - но есть довольно четкая и строго формализованная иерархическая система классификации растительности. При использовании эколого-флористического подхода временно обезлесенные участки (вырубки, гари и т.д.) могут относиться или к лесной растительности, или к растительности, сформировавшейся на нарушенных участках.

Распавшаяся куртина короедного усыхания старого ельника в дикой тайге в Архангельской области. С биологической точки зрения - это однозначно часть леса, элемент его естественной динамики. Автор фотографии - Татьяна Хакимулина

Участок старого соснового древостоя, преимущественно погибшего от пожара в дикой тайге в Республике Карелия. С биологической точки зрения - это однозначно часть леса, элемент его естественной (или, скорее, условно-естественной) динамики. Автор фотографии - Татьяна Хакимулина

Лесные культуры сосны на месте рекультивированного фосфоритного рудника в Подмосковье, на насыпном песке, на землях лесного фонда. По площади, высоте деревьев, сомкнутости крон, полноте и другим признакам, характеризующим древостой - это однозначно лес; но по биологическому разнообразию он пока весьма далек от естественных лесов

Лесные культуры сосны на безлесной территории в Новосибирской области, на месте бывшего луга или залежи. Как и в предыдущем случае, по всем признакам, характеризующим древостой - это однозначно лес, но по видовому составу растений он пока может быть ближе к лугу

***

Лес - это когда древесная растительность определяет световой, температурный, гидрологический и агрохимический режим территории, на которой произрастает.
То есть когда это биогеоценоз. И не надо ничего придумывать и пытаться ставить лес на одну доску с бушем и прочими тропическими кустами - этим пусть занимаются изобретатли земель покрытых лесной растительностью


****

Я так понимаю главная проблематика статьи заключается в том, что считать лесом с точки зрения лесного законодательства (с остальными подходами более менее понятно) и что с этим лесом можно делать? По моему мнению, на данный момент, лесное законодательство за лес считает ликвидную кубатуру и территорию на землях лесного фонда, но никак не биогеоценоз (что крайне прискорбно). На землях обороны и безопасности, на муниципальных и других землях, где произрастают лесные насаждения, а лесничество не организовано (полное отсутствие заинтересованности Рослесхоза, лишний геморрой никому не нужен), полномочия ОИВов не распространяются, а значит и лесное законодательство некому блюсти, отсюда вытекает следующее:

А если поставить вопрос по другому: на данный момент относится ли действующее лесное законодательство к лесам вне лесного фонда существующих лесничеств?
P.s. Это не проблема леса, где он вырос, это проблема отношения государства к своему стратегическому ресурсу... Например, ГИЛ бы могло этот вопрос решать, лес-не лес, но повторюсь...(полное отсутствие заинтересованности Рослесхоза, лишний геморрой никому не нужен).


***

Это скорее "просветительская" статья, объясняющая, какие есть точки зрения на то, что считается или должно считаться лесом.

А насчет нашего лесного законодательства - в нем много красивых слов, но фактически концептуальной идеей нынешнего Лесного кодекса является идея "освоения лесов". Освоить - усвоить, присвоить, сделать своим (Толковый словарь живого великорусского языка Владимира Даля). Не вырастить, не привести в какое-то правильное состояние - а именно присвоить, сделать своим. Заплатил, документы оформил, причитающиеся обряды совершил, и взял древесину себе (или не древесину, а что-то еще ценное - например, землю из-под леса) - вот в чем суть Лесного кодекса РФ 2006 года.

http://forestforum.ru/viewtopic.php?f=6&t=24153

Далі...

Запропоновано оголосити 2020-й роком сталого розвитку

Верховна Рада ухвалила постанову «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п’ять років».



Верховна Рада України за поданням Комітету з питань екологічної політики та природокористування ухвалила постанову «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п’ять років».

У запропонованих Рекомендаціях органам влади враховано та систематизовано пропозиції народних депутатів України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, наукових установ та громадських організацій, які були висловлені 27 листопада 2019 року на парламентських слуханнях. Зазначені Рекомендації було обговорено за участі народних депутатів України, представників центральних органів виконавчої влади, підприємств, наукових установ та громадських організацій і підтримано на засіданні комітету. У них запропоновано оголосити 2020-й роком сталого розвитку в Україні.

Основні рекомендації стосуються прискорення розроблення і подання до Верховної Ради України низки законопроектів із найважливіших питань екологічної політики, зокрема, щодо:

виконання міжнародних зобов’язань та імплементації законодавства ЄС;

дотримання екологічних прав людини;

захисту лісів, природних територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

захисту та раціонального використання природних ресурсів;

поводження з відходами;

природоохоронного нагляду та державного моніторингу навколишнього природного середовища;

охорони біорізноманіття;

стабілізації екологічної ситуації та забезпечення екологічної безпеки на Донбасі;

правового режиму території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За прийняття постанови Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п’ять років», проголосували 334 народні депутати України.

http://www.golos.com.ua/article/326488

Далі...

Лісова політика Польщі

ЛЕКЦІЯ 16. АНАЛІЗ ЛІСОВОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Лісова політика Польщі

1. Характеристика основних лісополітичних чинників, що впливають на лісову політику.
2. Інструменти лісової політики.
3. Основні положення лісової політики.
4. Лісова політика прибалтійських країн: Латвії, Литви, Естонії

Характеристика основних лісополітичних чинників, що впливають на лісову політику. Загальна площа Польщі 30,44 млн. га, площа лісів - 8,973 млн. га. Площа лісових плантацій - 39 тис. га. За період з 1990 по 2000 рік лісовий покрив збільшився на 18 тис. га (на 0,2 відсотка) [681].

Лісистість Польщі становила 28,7 %. Площа державних лісів займала 78,4 % території, приватних і гмінних - 21,6 % (з них ліси фізичних осіб складали 16,4 %). В лісах переважають хвойні (75,8 %), з них сосна і модрина - 67,6 %. Найбільшу частку лісів займають насадження другого і третього класів віку (їх частка відповідно складає 21,2 % і 24,0 %). В Польщі розроблена національна програма збільшення лісистості території, яка передбачає в 2020 р. досягти 30 % лісистості, а в 2050 р. - 33 %. Динаміка приросту деревини в державних лісах характеризується такими показниками (м3/га): 2002 р. - 3,66; 2003 р. - 3,88; 2004 р. - 4,08 [551].

Для українського читача цікавою є порівняльна характеристика державних і приватних лісів. Інформація для такого аналізу подана в табл. 1. Цікавими є результати національної польської лісової політики за останні п'ятнадцять років, на прикладі яких можна оцінити наслідки економічних реформ як у державному, так і приватному секторах лісового господарства.

Таблиця 1. Структура лісів Польщі за класами віку [551]

Показники	Ліси державні		Ліси приватні і гмінні
	тис.га	%	тис.га	%
Загальна площа	7005,7	100,0	1590,6	100,0
Заліснена площа	6932,3	99,0	1510,6	95,0
І клас (1-20 років)	789,5	11,3	282,7	17,8
II клас (21-40 років)	1271,0	18,2	552,9	34,8
III клас (41-60 років)	1663,2	23,7	402,2	25,3
IV клас (61-80 років)	1355,2	19,4	174,1	10,9
V клас (81-100 років)	931,3	13,3	71,2	4,5
VI клас (101-120 років)	398,5	5,7	-	-
VII клас і вищі	192,5	2,7	-	-

Як видно з табл. 2, в 2005 р. частка державних і громадських лісів становила 82,5 % (7400 тис.га). В порівнянні з 1995 р. зменшилася на 0,4 % (356 тис.га). Частка приватних лісів поступово збільшується.

Таблиця 2. Динаміка структури лісів Польщі за формами власності [551]

Роки	Площа державних і громадських лісів		Площа приватних лісів
	тис.га	%	тис.га	%
1995	7756	82,9	1494	17,1
2000	7343	82,8	1525	17,2
2002	7363	82,6	1555	17,4
2005	7400	82,5	1573	17,5

Продуктивність приватних лісів є значно нижчою в порівнянні з державними. Якщо за 1980-2004 рр. приріст деревини в державних лісах динамічно продовжував зростати (з 2,85 до 4,08 м3/га), то в приватних лісах він має тенденцію до зниження (з 0,83 до 0,81 м3/га). Ці цифри свідчать про те, що в Україні не варто поспішати з передачею навіть дрібноконтурних ділянок лісового фонду у приватний сектор економіки. Передача лісів у приватний сектор повинна супроводжуватися не лише отриманням документу, що засвідчує право приватної власності, але і договором щодо ведення лісового господарства впродовж найближчих 10 років. У випадку, коли господарство в приватних лісах ведеться з грубим порушенням екологічних вимог, то приватизовані ділянки повинні повертатися в державний сектор економіки.

У Польщі в 1993 р. у державному лісовому комплексі було 80 тис. осіб, а станом на лютий 2004 р. - 25 тис. осіб, незважаючи на те, що обсяги заготівлі деревини мали тенденцію до збільшення.

Інструменти лісової політики. Важливим інструментом лісової політики є система оподаткування. Спеціальний лісовий податок у Польщі був введений польським законодавством «Про ліси» (1991 р.). Об'єктом оподаткування є площа лісів. Не підлягають оподаткуванню ліси, що не пов'язані з лісогосподарською діяльністю. Звільняються від оподаткування: деревостани віком до 40 років; ліси, що є резерватами природи і народними парками; ліси, що занесені до реєстру пам'ятників. Площа лісів, яка підлягає оподаткуванню, переводиться в умовні перевідні гектари.

Ставка податку за один перевідний гектар лісової площі становить 0,2 кбм деревини пиловника хвойних порід [415]. Ця ставка податку в злотих встановлюється на основі середньої ціни одного кубометра пиловника хвойних порід, яка подається в піврічних звітах Голови Головного статистичного управління Польщі (публікується в урядовому збірнику «Монітор Польщі»).

З метою підтримки державних лісових підприємств, що працюють в складних еколого-економічних умовах, в Польщі створений спеціальний фонд, в який відраховується 14,5 % коштів від продажу круглих лісоматеріалів. Всі податки, що справляються з лісових підприємств, спрямовуються на розвиток лісового господарства [414].

Ця система оподаткування лісового господарства збереглася до цього часу. Податкова система в лісовому господарстві виконує головним чином фіскальну функцію.

В Польщі застосовується екологічна сертифікація лісів за схемою Р8С, що є найбільш авторитетною в світі. За цією схемою сертифіковано 3,6 млн. га лісів. За цим показником Польща займає друге місце в світі [414].

Лісові такси в Польщі не використовуються. У 1991 р. в Польщі прийнятий закон «Про ліси», в якому міститься розділ «План ведення лісового господарства (лісовпорядкування)». Цей закон зобов'язує планувати лісогосподарське виробництво в лісах всіх форм власності. На державних підприємствах плани складаються на період 10 років. їх складають на основі матеріалів лісовпорядкування, які містять: опис лісів і ґрунтів; аналіз ведення лісового господарства в минулому; об'єм заготівлі деревини; обсяги заліснення, лісовідновлення, догляду і охорони лісів; порядок ведення мисливського господарства і розвиток інфраструктури. Варто мати на увазі те, що органи, які затверджують плани лісовпорядкування, здійснюють також нагляд за їх виконанням.

В недержавних лісах лісовпорядкування проводиться за спрощеною схемою. Спрощений план лісовпорядкування повинен містити стислий опис лісів та грунтів і визначати основні завдання, що стосуються ведення лісового господарства.

Основні положення лісової політики. Польща дотримується міжнародних домовленостей щодо сталого розвитку лісового господарства. В 1991 р. започатковано реформування лісового господарства на основі закону «Про ліси». На початку економічної реформи був взятий курс на приватизацію (приватні ліси в Польщі складають 35 %). Зараз Польща проводить лісову політику, що спрямована на стабілізацію структури лісів за формами власності і зміцнення лісового менеджменту в державних лісах. Проводить активну політику, спрямовану на зміцнення лісівничої освіти і науки, яка дає непогані результати. За оснащеністю лабораторним устаткуванням та результатами наукових досліджень, що проводяться європейською спільнотою, Інститут дослідження лісу (Варшава) є одним із кращих в ЄС.

З метою запобігання екологічної шкоди в Польщі застосовуються заходи заборонного характеру. Зокрема, в лісах всіх форм власності заборонено перебувати на території лісових культур висотою до 4 метрів, притулків для диких звірів, ділянок біля витоків рік і струмків. Надлісничий, крім того, має право заборонити вхід до лісу у випадках: знищення або значного пошкодження відвідувачами деревостану або надґрунтового покриву; наявності високої пожежної небезпеки; проведення господарських заходів, що передбачають лісовідновлення, лісозаготівлю та охорону лісу. З метою збереження лісової рослинності і попередження екологічної шкоди в Польщі забороняється в окремих місцях збирання лісових плодів і ягід, знищення грибниці грибів і лісової підстилки та випасання домашньої худоби. Приватний лісовласник має право заборонити доступ до своїх лісів, виставивши таблицю із заборонними надписами.

Висновки. 

1. В лісовому господарстві Польщі успішно втілюється в життя програма економічних реформ, яка сприяла підвищенню ефективності відтворення і використання лісових ресурсів.Польська лісова і економічна політика спрямована на стабілізацію структури лісів за формами власності. Польський досвід реформування лісового господарства показав, що не варто поспішати з приватизацією лісів.
2. Поки що культура ведення лісового господарства в приватних лісах Польщі є нижчою, ніж у державних. Крім того, приватні ліси є менш продуктивні, ніж державні. Незважаючи на це, частка приватних лісів у Польщі з роками збільшується, а приватний сектор економіки в лісовому господарстві поступово зміцнюється.

http://po-teme.com.ua/lesnoe-i-parkovoe-khozyajstvo/lektsii-po-lesnomu-khozyajstvu/2022-lisova-politika-polshchi.html

Далі...

Лісова політика Данії

ЛЕКЦІЯ 10. Лісова політика Данії

1. Характеристика основних лісополітичиих чинників.

2. Концепція національної лісової політики.

3.Лісове законодавство.

4. Адміністративна структура.

5. Екологічні аспекти лісової політики.

Характеристика основних лісополітичиих чинників. Данія відрізняється від інших скандинавських країн високою щільністю населення, домінуванням сільського господарства і невеликою площею лісів. Лісистість країни -12 %, площа лісів й інших насаджень - 579 тис. га, на одного мешканця країни припадає лише - 0,11 га. Данія належить до країн із найвищою у Європі часткою культурного лісовідновлення, яке складає 87 %, в той час, як природне - б %, решта - комбіноване. Загальний щорічний приріст деревини в лісах та інших насадженнях становить 5,2 млн. м3, обсяг рубок в них складає лише близько 2 млн. м3 [ 692].

Культурні ліси становлять біля двох третіх від покритої лісом площі, решту складають напівприродні ліси. Ділянок лісу, позбавлених антропогенного втручання, майже не залишилось. Понад 60% лісів - це насадження хвойних порід, представлених головним чином одновіковими монокультурами [ 692].

У приватній власності знаходиться 67 % лісів (26246 лісоволодінь із загальною площею 391 тис. га), в державних - 33 % (360 лісоволодінь із загальною площею 188 тис. га) [15]. Менше 10 % лісових земель належить 90 % лісовласників. В зв'язку з цим існує багато дрібних лісоволодінь [595].

У Данії вільний доступ до всіх державних лісів, до приватних - обмежений. Ліси доступні тільки для пішоходів і велосипедистів. Вони повинні триматись доріг і стежок та перебувати в лісах лише в денний час. Ця політика спрямована на те, щоб попередити збирання грибів і ягід громадянами [680 ].

Варто звернути увагу на те, що перелік недеревних продуктів лісу, які заготовляються (гілки дерев, рослини, мохи, лишайники, горіхи, шишки, гриби і ягоди), є дуже обмежений. В зв'язку з цим, побічне користування лісом майже не впливає на економічну діяльність ні в приватному секторі, ні в національній економіці в цілому. На противагу до цього, вирощування різдвяних ялинок (оцінюване в 38 млн. доларів США) і полювання (оцінюване в 21 млн. доларів США) разом дає більше, ніж вартість деревної продукції (52,1 млн. доларів США) [665].

Для більшості датчан недеревні форми лісокористування (рекреація, дика природа, біорізноманіття, охорона ґрунтових вод, ландшафту і культурних цінностей) є більш важливими, ніж деревина [665].

Зайнятість у лісовому господарстві Данії з 1990 до 2000 р. знизилась на 6 % (з 4532 чол. до 4244 чол.), а в деревообробній промисловості навпаки зросла на 17 % (з 14328 чол. до 16821 чол.), в целюлозно-паперовій знизилась на 8 % (з 10963 чол. до 10125 чол.). В цілому рівень зайнятості можна вважати достатньо високим - на 1000 га припадає 8,7 працівників (для порівняння, у Фінляндії - 1,1, у Норвегії - 0,6) [ 692].

Діяльність лісового сектора не задовольняє потреби країни у лісопродукції. Понад половина потреб ринку забезпечується за рахунок імпорту. Більшість м'яколистяної деревини обробляється місцевими фірмами. Високоякісна деревина твердолистяних порід імпортується з Китаю та інших азіатських країн. Імпорт її постійно зростає. Потужна меблева промисловість Данії покладається на імпортну сировину. Частина продукції меблевої промисловості експортується. Швидко розвивається енергетичний сектор, що використовує деревину в якості палива.

Концепція національної лісової політики. Після Гельсінської конференції 1993 р. Данія у 1994 р. прийняла Стратегію сталого управління лісами. Стратегія була подана урядом у парламент у формі меморандуму, у якому виділено 12 дій, спрямованих на стале ведення лісового господарства. В Меморандумі трьох міністрів (довкілля, сільського господарства і зовнішніх відносин) відпрацьована цілісна стратегія лісокористування (табл. 62).

Вважають, що Данія досягла значного прогресу у розробленні національної лісової програми [597] завдяки кропіткій праці політиків з Міністерства екології і енергії.

Незважаючи на те, що в країні домінують культурні ліси, вони розглядаються як частина природи. В кінці 1990-х років лісовий сектор економіки характеризувався помітним екологічним спрямуванням. Однак, це не завжди знаходило відображення в лісовій політиці.

В цілому лісову політику Данії оцінюють як добре функціонуючу, скоординовану і багатосторонню в силу таких чинників. Перш за все, тому, що вона відповідає міжнародним вимогам щодо стану лісокористування і забезпечила лісове господарство висококваліфікованими державними службовцями. По-друге, лісовий сектор Данії дуже малий і займає скромне місце в національній економіці. Крім того, сектори, з протилежними інтересами і потужніші у фінансуванні, не домінують над ним [653].

Агентство лісу і природи отримало мандат для сильної лісової політики, оскільки воно перебрало повну відповідальність за формулювання політики і її запровадження (внаслідок останнього перегляду Лісового акту і виходу із підпорядкування Міністерства сільського господарства).

Наприкінці 1990-х років лісова політика Данії була істотно відкорегована у контексті сталого управління лісами. Основними цілями лісової політики є [529]: подвоєння покритої лісами площі (за 80 - 100 років); поліпшення природної якості лісів; оновлення і пліпшення лісопродукції; активна участь у міжнародній лісовій політиці.

Лісове законодавство. У 1996 р. в Данії прийнято новий Лісовий акт, спрямований на те, щоб посилити різноманітні екологічні і соціальні функції лісів. Внесення поправок до попереднього Лісового акту було ініційоване лісо-власниками і державною лісовою службою. Оновлений Лісовий акт базується на принципі інтегрування виробничих і природоохоронних цілей і детально визначає якісний багатоцільовий менеджмент з урахуванням лісовирощування, збереження природи, ландшафтних і історичних цінностей, охорони довкілля і рекреаційних інтересів [693]. В цьому законодавчому документі записано (стаття 1): зберігати і охороняти датські ліси; поліпшувати стабільність, структуру власності і ефективність лісового господарства; забезпечити зростання загальної лісової площі; забезпечити зміцнення дорадницької інформаційної діяльності стосовно доброго і багатоцільового менеджменту.



Пріоритети

Основні напрямки діяльності

Сфери національних пріоритетів

1. Заліснення.

2. Оцінка вилучення двоокису вуглецю внаслідок заліснення.

3. Зростання досліджень щодо виробництва деревної і пов'язаної з нею продукції.

4. Угода про біомасу.

5. «Зелений лісовий менеджмент» в державних лісах.

6. Сприяння багатоцільовому лісовому господарству в приватних лісах.

7. Стратегія для природних лісів.

8. Лісівничі дослідження.

9. Освіта й інформація.

Сфери міжнародних пріоритетів

1. Глобальна лісова конвенція

2. Підтримка для довкілля і розвитку

3. Співробітництво з СС.________

Стаття 19 Лісового акту визначає, що державні субсидії можуть надаватись на підвищення рівня доброго і багатоцільового ведення лісового господарства; систематичне збереження лісових площ як «недоторканих лісів»; заліснення сільськогосподарських земель, догляд за цими насадженнями і компенсацію втрат лісового доходу; розвиток виробництва лісопродукції; консультаційні послуги; інформацію, дорадництво і дослідження.

Законом передбачено повернення субсидій повністю чи частково їх отримувачами у випадках, коли отримувач субсидії подав некоректну або неправдиву інформацію, чи приховав інформацію, важливу для прийняття рішення; субсидії більше не видаються за умови, коли отримувач ігнорує покладені на нього обов'язки; змінились матеріальні умови для надання субсидій. Законом також чітко обумовлено, яким чином використовуються повернені кошти.

В цілому, схеми надання грантів досягають поставленої мети. За останні роки вони реструктуруються і рефокусуються з метою забезпечення сталого управління лісами.

Окрім Лісового акту, регулятивні рамки лісової політики визначаються:

1) Актом про збереження природи (1989 р.), який визначає умови заліснення земель державою на добровільних засадах. Значну частину земель, що підлягають залісненню, представлено міськими рекреаційними лісами з високою часткою широколистяних порід;

2) Актом планування (1991 р.), який визначає засади регіонального і місцевого планування, включаючи ідентифікацію площ для потенційного заліснення і визначення площ, заліснення яких потрібно уникати.

Адміністративна структура. Згідно Лісового акту Національне агентство лісів і природи знаходиться у підпорядкуванні Міністерства довкілля і енергії. Агентство надає експертну допомогу Міністерству та іншим органам влади стосовно лісового господарства та інших питань, які важливі для адміністрування. Агентство здійснює дослідження і розвиток, спрямовані на реалізацію цілей цього закону, забезпечує керівництво та інформаційну діяльність з питань лісів і лісового господарства, спрямовану на інші органи влади і широку громадськість.

На вимогу лісовласників Національне агентство лісу і природи зобов'язане подавати декларацію стосовно стану його лісів, включаючи обставини, що свідчать про недотримання Лісового акту, чи правил, які з нього витікають. Така декларація повинна бути підготовлена впродовж восьми тижнів від дня отримання запиту. Національне агентство лісу і природи може вимагати за неї певну плату. Якщо обстеження показує, що лісовласник чи лісокористувач не веде лісове господарство згідно з правилами, Національне агентство може встановити, як повинні виконуватись певні роботи для виправлення ситуації. Крім того, можуть бути встановлені і певні часові рамки для виконання робіт. Якщо лісовласник не виконує вимоги Національного агентства, зобов'язати його може суд, або ж будуть вжиті штрафні санкції.

Екологічні аспекти лісової політики. Однією з основних проблем датського лісового господарства є ялинові та інші хвойні ліси, створені на торф'яних ґрунтах, що є екологічно нестійкими лісовими екосистемами. В зв'язку з цим, виникла нагальна потреба їх трансформації у більш стабільні і різноманітні насадження.

З 1 січня 1997 р. Національне агентство лісів і природи запровадило нові вимоги до лісових машин, що використовуються в державних лісах. Вони стосуються і приватних осіб (фірм), що укладають контракти на ведення таких робіт в державних лісах. До цих вимог належить: використання «зеленого» бензину і дизельного пального; монтування каталізаторів у двигуни; використання мастил, які біологічно розкладаються, для гідравлічних і ланцюгових пил; використання мастил, фільтрів для них і каністр, які повинні бути скеровані на повторне використання або знищення; використання широких шин для зменшення тиску на ґрунт.

Забруднення ґрунтових вод через використання пестицидів є основною екологічною проблемою в Данії. Зокрема, вони застосовуються в процесі вирощування різдвяних ялинок. Національне Агентство розробило стратегію, за якою через 10 років лісове господарство відмовиться від їх використання (деякі з пестицидів вже заборонені). За цією стратегією науковці і практики мають на меті розробити і запровадити альтернативні технології для прополювання бур'янів і боротьби з бур'янами, що не передбачатимуть використання пестицидів.

Датська програма заліснення земель стимулює створення лісових насаджень в зонах, важливих для охорони ґрунтових вод. Після запровадження субсидій на заліснення у 1980 р. 80 % приватних земель заліснювались без застосування пестицидів.

У 1998 р. зініційовано план дій щодо подальшого поступового скорочення використання пестицидів і зменшення внесення добрив у державних лісах. Крім цього, Національне агентство лісу і природи апробувало методи виробництва екологічно чистої продукції, які повинні знайти широке застосування у лісовому секторі. В 1998 р. запроваджена нова спрощена схема подання субсидій з метою сприяння сталому розвитку лісового господарства у приватних лісах і субсидіювання тих робіт, які можна віднести до природоохоронних [728].

З метою збереження біорізноманіття з середини 1990-х років значні заходи було здійснено щодо охорони в лісах рідкісних видів рослин і тварин. Починаючи з 1999 р. розпочато роботу над Національною Лісовою Програмою. З матеріалами цього державного документа мають можливість ознайомитися громадяни Данії. Для ознайомлення громадськості надаються технічні звіти щодо збереження біорізноманіття, ведення господарства і заліснень [597].

Висновки.
1. Данія є малолісною країною, діяльність лісового сектора в якій не задовольняє високих вимог країни у лісопродукції. Водночас це країна, яка послідовно збільшує площу лісів та приділяє значну увагу соціальним та екологічним аспектам лісової політики.

СОЗДАНО: 26 МАРТА 2014

http://po-teme.com.ua/lesnoe-i-parkovoe-khozyajstvo/lektsii-po-lesnomu-khozyajstvu/2019-lisova-politika-daniji.html

Далі...

Аналіз лісової політики США і Канади

ЛЕКЦІЯ 18. АНАЛІЗ ЛІСОВОЇ ПОЛІТИКИ США І КАНАДИ

1. Коротка характеристика основних чинників, які впливають на лісову політику.

2. Інструменти лісової політики.

3. Загальна характеристика лісової політики Канади і США

Коротка характеристика основних чинників, які впливають на лісову політику. Загальна площа Канади становить 922,1 млн. га, площа лісів - 310,1 млн. га. Лісистість території країни становить 45 %, а забезпеченість лісом - 9,7 га на одного жителя. За період з 1990 по 2005 р. площа лісів не змінилася. Канада не займається плантаційним лісовирощуванням [597].

Лісові ресурси - одне з основних багатств Канади (10% загальної вкритої лісом площі планети). Загальні запаси деревини в лісах Канади оцінюються майже в 20 млрд. м3, що приблизно рівне запасам деревини в США [476].

Лісозаготівлі ведуться практично у всіх провінціях Канади, проте 40% канадської ділової деревини поставляє одна провінція - Британська Колумбія. До промислових належить 235 млн. га лісів. Щороку лісозаготівлі здійснюються на території близько 1 млн. га. Лісове господарство з метою проведення лісозаготівель ведеться тільки на території 119 млн. га, або 28, 5% вкритої лісом території. В Канаді багато так званих відкритих лісів на болотах, скелястих і інших безплідних землях, а також рідколісь - вони займають приблизно 37% всієї вкритої лісом площі; решта всіх продуктивних лісів знаходиться або в труднодоступних місцях, або на території національних і провінційних парків, що охороняються [236].

Загальна площа США 915,9 млн. га (за розмірами майже така як Канада), площа лісів - 303,1 млн. га. За період з 1990 по 2000 р. площа лісів у США збільшилася на 365 тис. га (на 0,12 %), а з 2000 до 2005 р. на 159 тис. га (0,05 %). Варто мати на увазі те, що США характеризуються більш сприятливими умовами лісовирощування в порівнянні з Канадою. Кліматичні умови США дозволяють їм вирощувати лісові плантації. їх площа становить 17,0 млн. га, що складає 15,6% від усієї лісової території країни [597].

Лісистість території США становить 24,7 %. Забезпеченість лісом сягає 1,0 га на одного жителя.

В США приватні ліси складають 73 %. Суспільні ліси представлені: федеральними (21 %); штатів (4 %); окружними і муніципальними (2 %) [414]. Федеральна лісова служба США в останні роки намагається викуповувати в приватних лісовласників дрібноконтурні ділянки, що прилягають до федеральних лісів. В результаті такої лісової політики відбувається збільшення площі федеральних лісів.

Площа лісових земель США у суспільній власності зросла з 224 млн. акрів у 1994 р. до 228 млн. акрів у 2002 р. Дещо зросла, зокрема, площа земель у федеральній власності. Площа приватних лісів, які належать сім'ям, зросла за цей же період з 233 до 262 млн. акрів; площа земель в руках у підприємців знизилась з 150 до 131 млн. акрів [547].

Суттєво зросла площа лісів, придбаних з метою інвестування у них капіталу двома типами організацій - так званими організаціями з менеджменту лісів та трастами з інвестуванням у нерухомість, які поєднують фінансування з пенсійних фондів, страхових компаній, банків та приватних фінансових консорціумів.

Великі громадські екологічні організації, такі як Збереження природи, Збереження природи на міжнародному рівні та деякі земельні трасти активно скуповують ліси, луки, болота і інші екологічно важливі природні території. Ці організації купують землі, права на тимчасове чи постійне їх використання, або ж укладають добровільні угоди на охорону земель із землевласниками. Діяльність громадських організацій послужила поштовхом для урядових структур, стимулюючи їх зайнятись паралельно аналогічною діяльністю, реалізуючи урядову політику охорони земель шляхом викуповування цінних природних ділянок.

У 2004 р. в США 3,6 млн. га земель були під охороною в рамках потужних природоохоронних проектів. Безпосередній менеджмент земель доповнив традиційні освітні та консультативні функції громадських екологічних організацій і суттєво посилив роль цих організації у формуванні політики стосовно менеджменту природних ресурсів.

В США федеральне лісове законодавство стосується лише федеральних лісів. Воно не розповсюджується на ліси штатів. Таким чином, розмежування лісів за формами власності передбачає і розмежування відповідальності за стан лісів. Влада окремих штатів не може стверджувати, що поганий стан їх лісів пов'язаний з недолугим федеральним лісовим законодавством.

США і Канада належать до найбагатших промислово розвинених країн світу, що дозволяє їм провадити лісову політику, спрямовану на державну підтримку лісового господарства і розвиток сталого лісокористування.

Велика частина лісового фонду Канади знаходиться у власності провінцій -71 %; федеральні ліси складають-23 %; приватні - 6 %. Ліси з м'якої деревини складають 67 %, твердої - 15 %, змішані - 18 %. В 1998 р. дозвіл на рубання лісу складав 240,9 млн. м3, фактичний обсяг заготівлі деревини - 174,5 млн. м3 [414].

Канада є потужним експортером лісоматеріалів та виробів з деревини. Канада поставляє 250 різних видів лісопродукції в 175 країн світу. Близько 80% канадської лісопродукції експортується в США, решта переважно в європейські країни (8%) і Японію (7%). В цілому експорт лісопродукції складає 11% всього експортну країни, а канадська частка її на світовому ринку - 19%. Сьогодні лісоматеріали забезпечують значну частку експорту Канади - позитивне сальдо в зовнішній торгівлі лісопродукцією складає, за даними на 2002 р., понад 32 млрд. канадських дол. У лісових галузях працює понад 360 тисяч канадців, а їх підприємства розкидані по всій країні: понад 350 сільських поселень економічно повністю залежать від їх успішної роботи [236].

Лісове господарство Канади одне з найбільш передових в світі за технологічним оснащенням, організацією управління і екологічними вимогами щодо лісозаготівельних робіт. Особливість лісового господарства в Канаді полягає в тому, що практично весь лісовий фонд знаходиться в державній власності: 94% всіх лісів знаходиться в провінційній або федеральній власності, що принципово відрізняє Канаду від США, де понад 60% лісів знаходиться в приватній власності [414].

Відмінності від США простежуються і в ефективності лісокористування - володіючи більшою в порівнянні з США територією товарних лісів, Канада заготовлює лісопродукцїі в 2, 5 рази менше (в Канаді - 180 млн. м3., в США - 460 млн. м3). Використання приросту деревини в Канаді складає 42%, в США - 70%. Половина лісів Канади залишається до цих пір неохопленою господарською діяльністю. Однак, роль лісового господарства в економіці країни і в її зовнішній торгівлі особливо велика [236].

У 1997 р. в лісовому секторі Канади працювала така кількість фірм і господарів: лісогосподарське виробництво -12830; лісозаготівельне - 8920; деревообробні - 3019; целюлозно-паперові виробництва-691 [414].

В північних штатах США, як і в Канаді, заготовляють кленовий сік, який переробляють на кленовий сироп, що використовується для виготовлення цукерок, в парфумерній і фармацевтичній промисловості та для виготовлення різноманітних страв. На плантації у штаті Вермонт, де побувала українська делегація, з одного дерева за сезон (березень-травень) заготовляють 80 літрів кленового соку. За допомогою системи трубопроводів різного діаметру довжиною 4 км кленовий сік подається в цех переробки безпосередньо з території плантації.

Інструменти лісової політики. Лісова політика як США, так і Канади, використовує достатньо широкий арсенал інструментів, однак для США характерною є велика різноманітність інструментів, що застосовуються до непромислових приватних лісовласників. Насамперед це економічні інструменти. У податковому кодексі США від 1913 р. передбачені податкові пільги, спрямовані на поліпшення рівня ведення лісового господарства та здійснення планування лісових земель. Сучасним прикладом таких пільг є 10 % податковий кредит із його відшкодування впродовж 8 років (максимальна сума до 10 тис. доларів), що може надаватися для проведення лісопосадкових робіт. Податковий кредит спрямовується на те, щоб усунути або зменшити капітальні витрати на лісовідновні роботи впродовж життєвого циклу деревостану.

Основним фіскальним інструментом щодо лісів є податок на нерухомість. На практиці цей податок часто стимулює деструктивне лісокористування (вишукуючи кошти для його сплати лісовласники у США щороку здійснюють інтенсивні лісозаготівлі на площі 2,6 млн. акрів лісових земель і продають 1,4 млн. акрів лісових земель).

Програми субсидіювання приватних лісовласників передбачують часткове покриття державою витрат на проведення визначених лісівничих чи природоохоронних джерелом фінансування шкіл, доріг, поліції та інших об'єктів соціальної сфери. Податки на власність можуть мати суттєвий вплив на інвестиції у приватні лісоволо-діння, оскільки вони справляються щорічно, а доходи від лісів у багатьох випадках отримуються періодично. В минулому місцеві податкові кодекси часто базувались на комбінованій вартості землі і деревостану, що стимулювало передчасне вирубування запасів деревини. Ця ситуація, а також той факт, що податки можуть суттєво зрости впродовж ротації деревостану, створювали антистимули для лісовідновлення та інших інвестицій. Щоб виправити таку ситуацію, багато штатів та місцевих органів влади модифікували податкові кодекси, щоб заохотити інвестиції та зменшити стимули лісозаготівель в деревостанах, що не досягай віку стиглості. Наприклад, деякі штати податки на лісові землі базують на вартості невкритої рослинністю землі, оподатковуючи деревину тільки після її заготівлі. Інші штати оподатковують лісові землі на фіксованому рівні, базуючись на встановлені продуктивності, незважаючи на вартість деревостану.

У кожному штаті дії своя система податків. Податок на вартість лісу - це податок, що передбачає оподаткування землі та деревостанів (дерев), що на ній ростуть (Арізона, Мінесота). Податок на продуктивність лісу - щорічний податок, яким обкладається капіталізована вартість валового, або чистого доходу від лісу (Алабама, Арканзас, Флорида та ін.). Податок на земельні ділянки передбачає усунення вартості деревостанів (дерев) із розрахунку і справляється щорічно у розмірі, що залежить від вартості земельної ділянки (Каліфорнія, Джорджія). Податок на зрубану деревину (податок на врожай) на час проведення лісозаготівель часто поєднується з податком на вартість земельної ділянки. Фіксований податок на власність - це податок, що справляється незалежно від вартості земельної ділянки. У деяких випадках існують такі пільги, як звільнення від податку.

Примітки: Пордаткові системи США:

1 - податкова система, що враховує продуктивність лісів (податок справляється з врахуванням валового або середньорічного доходу);

2 - податкова система, що враховує продуктивність лісів (податок справляється з врахуванням середньорічного чистого доходу);

З - податкова система, що враховує продуктивність лісів (податок справляється з врахуванням продуктивності лісових земель);

4 - податок на лісові ділянки площею понад 40 акрів (складає 80 % мінімальної ставки податку на лісові ділянки, площа яких менше 40 акрів);

5 - податки на лісове майно (як правило, вартість деревостанів оподаткуванню не підлягає).

Види специфічних лісових податків, що надходять у державний бюджет Канади, а також методи і способи їх справляння характеризує табл. 1. В табл. 1 не вказуються загальні податки, що застосовуються щодо всіх суб'єктів підприємницької діяльності, а подаються лише специфічні податки, що використовуються для оподаткування лісового господарства.

Податок на лісові насадження. Це різновид податків на майно. Податкова система Канади розглядає лісові насадження не лише як об'єкт природи, але і як майно, що підлягає оподаткуванню (не враховується те, що це специфічне майно лісовласників, яке виконує важливі суспільні функції).

Податок на лісові насадження встановлюється у відсотках від економічної оцінки деревних запасів. Оскільки економічні оцінки зі збільшенням віку лісових насаджень зростають, розмір податку також збільшується. В зв'язку з цим у лісовласників немає зацікавленості щодо вирощування високоцінних насаджень з великим оборотом рубань. Інколи лісовласники намагаються використовувати лісові землі не за призначенням (переводити в інші категорії земель).

Таблиця 1. Види лісових податків та методи і способи їх справляння

Об'єкти оподаткування	Види лісових податків	Методи визначення розмірів лісових податків	Способи справляння лісових податків
1. Лісові землі	1.1. Земельний податок	1.1. Відсоток від економічної оцінки землі 1.2. Чітко не афіксовані (довільні)	1.1. Щорічні платежі
2. Лісові наса- дження	2.1. Податок на лісові насадження	2.1. Відсоток від економіч- ної оцінки лісового насадження	2.1. Щорічні платежі
3. Обсяг лісо- заготівель	3.1. Податок на зарезервовану державою дере- вину 3.2. Податок на вичерпаний природний ресурс 3.3. Податок на продані лісоматеріали	3.1. Спеціальний збір за зрубану деревину 3.2. Відсоток від ціни заготовлених лісоматеріалів (валового доходу) 3.3. Відсоток від таксової вартості зрубаної деревини	3.1. Щорічні платежі 3,2. За терміном лісозаготівлі 3.3. Одноразові (до терміну лісозаготівлі)
4. Право на лі- созаготівлю	4.1. Податок на ліцензії на заготівлю деревини 4.2. Податок на орендні договори на лісокористування	4.1. Чітко не зафіксовані (довільні)	4.1. Одноразові (в момент придбання ліцензії або укладання орендного договору) 4.2. Щорічні платежі

Крім того, вадою цього податку є те, що загальна його сума впродовж тривалого періоду може не збігатись з доходами лісовласника.

На думку канадських економістів, податки на лісові насадження і землі, в порівнянні з податком на об'єм лісозаготівель, мають деякі переваги. Вони характеризуються простотою процедури справляння та забезпечують стабільне надходження коштів у державний бюджет. Крім того, їх легко прогнозувати, оскільки вони щорічно рівними частками надходять до державного бюджету.

Податки на лісозаготівлю. Це специфічні податки, що пов'язані з лісозаготівлею. В системі цих податків виділяють такі види: податок на зарезервовану державою деревину, що передається приватному сектору; податок на вичерпаний природний ресурс; податки на продані лісоматеріали; податок на ліцензії на заготівлю деревини та орендні договори.

Податок на зарезервовану державою деревину, що передається приватному сектору, вноситься в державний бюджет за право (ліцензію) заготовляти круглі лісоматеріали.

Податок на вичерпаний природний ресурс (до такого включають запаси деревини в лісі) є одним із екологічних податків, що використовуються в Канаді і США. Введений з метою накопичення коштів на відновлення природних ресурсів, що вичерпуються, або їх замінників.

Податки на продані лісоматеріали справляються урядом з приватних лісовлас-ників за заготовлені лісоматеріали. Вони встановлюються, як правило, у відсотках від валового доходу від проданих лісоматеріалів. Цей податок застосовується в Північній Америці як альтернативний до податку на майно. Крім того, цей податок інколи встановлюється у відсотках до кореневої вартості деревини. В цьому випадку його називають податком на кореневу деревину, що підлягає лісозаготівлі (становить частину кореневої вартості деревини, що вноситься у державний бюджет). Друга частина кореневої вартості деревини залишається у лісовласника як складова лісового доходу (використовується на відтворення лісів, будівництво лісових доріг та інші потреби).

Податок на ліцензії на заготівлю деревини та орендні договори на лісокористування. Вноситься у державний бюджет у зв'язку з придбанням прав на заготівлю деревини (купівлю ліцензії або оформленням орендного договору на лісокористування). Об'єктом оподаткування є не деревина, а право на її заготівлю.

В Канаді лише міністр провінції має право підписувати ліцензію на користування лісовими ресурсами, а також встановлювати розміри орендної або кореневої плати. Міністр щорічно звітується перед парламентом про стан лісових ресурсів.

Ліцензія на лісогосподарське виробництво - це ексклюзивне право на виконання лісогосподарських робіт і заготівлю деревини в об'ємі розрахункової лісосіки на ліцензованих ділянках лісу. Ця ліцензія видається на 25 років з подальшою пролонгацією на 5 - 10 років. Ліцензія може охоплювати не лише державні, але і приватні ліси. За цією ліцензією лісокористувач виконує всі роботи, що передбачені лісовпорядкувальними планами, включаючи захист недеревних лісових ресурсів, будівництво лісовозних доріг, догляд за лісом тощо [476].

Лісова ліцензія - це ексклюзивне право на заготівлю деревини в державних лісах (введена в 1979 році). Лісокористувач за цією ліцензією не зобов'язаний займатися роботами, що пов'язані з лісогосподарським виробництвом. В тих випадках, коли лісова ліцензія охоплює ділянки, що не охоплені ліцензіями на лісогосподарське виробництво, лісокористувач зобов'язаний виконувати роботи щодо захисту лісів, з оперативного планування, будівництва доріг та лісовідновлення [476].

Ліцензія на купівлю лісу на кореню - це право заготовляти деревину на встановленій заздалегідь ділянці лісу. Вона видається лісокористувачу після конкурсного відбору (строком на 4 роки без права на продовження) [476 ].

Ліцензування економічної діяльності в лісовому секторі тісно пов'язане з лісовою та соціальною політикою. Так, ліцензія на лісокористування може бути пролонгована (це стосується лісової ліцензії та ліцензії на лісогосподарську діяльність) лише тоді, коли дотримувач ліцензії візьме на себе зобов'язання розвивати виробництва з переробки деревини. Така вимога висувається з метою забезпечення зайнятості населення і стабільності общин.

В Канаді ціна лісу на кореню встановлюється двома способами - ринковим і порівняльним. Варто зауважити, що для обох підходів щодо ціноутворення Міністерство лісів і пасовиськ Британської Колумбії вимагає від лісокористувачів інформацію про затрати на лісозаготівлю, ціни на лісоматеріали та пиломатеріали з метою обгрунтування ціни на деревину, що продається на кореню.

Канадські економісти чітко відрізняють податки від платежів за користування лісом (кореневої плати за деревину). Податок завжди надходить до бюджету (є частиною доходу або багатства лісовласника). Плата за користування лісом виконує функції ціни (тобто це плата за куплений товар - деревину в лісі).

В 1995 р. мінімальна коренева плата за деревину в Канаді становила: сосна червона і біла - 11 канадських доларів; ялина - 6; твердолистяні породи - 8; осика і береза - 0,5 канадських доларів [414].

Коренева плата за деревину. Коренева плата за деревину в Канаді і США визначається на основі економічної оцінки деревного запасу. Методи економічної оцінки кореневого деревного запасу різноманітні. В останні 80 років Лісова служба США оцінювала деревні запаси лісу за методом залишкової вартості. За цим методом економічна оцінка лісу здійснювалася шляхом вирахування з валового доходу від продажу лісоматеріалів витрат на їх заготівлю та транспортування, а також норми прибутку і величини ризику. Процедура визначення кореневих платежів не є постійною, часто переглядається.

Менш поширеним і значно складнішим є метод визначення кореневих платежів на основі прибутків, що утворюються в процесі переробки деревини. За цим методомрозраховується прибуток, що буде отриманий від глибокої переробки деревини, яка продається. Величина розрахункового прибутку визначається шляхом вилучення з валового доходу від продажу продукції глибокої переробки суми виробничих витрат (на виконання лісозаготівельних робіт, транспортування лісоматеріалів до місця їх продажу, виготовлення продукції переробки). З суми отриманого розрахункового прибутку, крім того, вилучають нормативний прибуток підприємця, нормативний прибуток на інвестований капітал, незастраховані ризики бізнесу та податки на прибутки. Залишок розрахункового прибутку визначає величину кореневої плати за деревину в лісі.

Приватні лісовласники часто використовують спрощені методи визначення кореневих платежів. Ці методи характеризуються значним різноманіттям розрахунків.

Коренева плата за деревину буває одноразовою (вноситься в момент купівлі деревного запасу), щорічною або вноситься впродовж терміну лісозаготівлі. Найризикованішими і найбільш обтяжливими є платежі, що сплачуються за деревину до початку рубань, а не після їх закінчення. Інколи кореневі платежі за деревину корегуються з урахуванням динаміки цін на лісоматеріали.

Американське законодавство щодо визначення економічної оцінки деревних запасів є досить гнучким. Воно дозволяє удосконалювати процедуру визначення величини кореневих платежів.

Аукціонна торгівля лісом. Аукціонна торгівля лісом здійснюється в США і Канаді. В США деревина, що заготовлюється в державних лісах, як правило, продається на аукціонах. Процедура аукціонної торгівлі передбачає, що потенційні покупці лісу пропонують ціну, яку вони готові заплатити (в доларах за одиницю об'єму). Пропозиція висловлюється таємно або усно. Учасник, який запропонував найвищу ціну, виграє ліцензію на заготівлю деревини. В тому випадку, коли відсутня конкуренція за ліс, що продається на пні, стартовою ціною стає коренева плата. Подібна процедура аукціонної торгівлі лісом на пні застосовується і в Канаді.

Орендна плата. Орендні платежі зазвичай сплачуються власниками прав на оренду лісу (ліцензії) державним або приватним землевласникам. Плата за оренду лісових ресурсів та інших компонентів природи надходить від власників лісу до уряду або від орендаторів до лісовласників.

Орендні платежі справляються щорічно. Розмір орендної плати регулюється договором (зазвичай сплачується за кожен гектар ліцензованої землі). Складається під впливом попиту і пропозицій.

Економічні санкції в лісовому господарстві Канади. Стан лісів і використання лісових ресурсів у Канаді регулюють «Лісівничий акт» (введений з 1 січня 1994 р. з ініціативи Національної ради з лісового господарства) та інструкції уряду Канади. «Лісівничий акт» (розділ 30) передбачає правову відповідальність (штрафи або шестимісячне ув'язнення) у випадках порушення інструкцій уряду з лісокористування. Зокрема, у випадках:

- порушення порядку використання репродуктивного матеріалу місцевого або іноземного походження у створенні нових лісів;

- порушення інструкцій щодо захисту молодняків від вирубування;

- вирубування площі лісів понад норму, що встановлена урядом (встановлюється, як правило, у відсотках від площі лісоволодіння);

- коли площа вирубок і молодняків перевищує половину лісоволодіння;

- рубання лісу в місцях, в яких дозволене цілорічне розведення північного оленя (передбачене Актом про розведення північного оленя);

- порушення інструкцій, що регулюють правила боротьби з ентомошкідниками лісу, оброблення пошкоджених дерев, зберігання і вивезення зрубаної деревини;

- рубання дерев методами, що не забезпечують збереження і відтворення дерево-станів;

- рубання лісів на землях, що охороняються (без дозволу ради з лісового господарства).

Спеціальні дозволи ради з лісового господарства не потрібні у випадку проведення рубання догляду. Разом з тим, ради з лісового господарства можуть регулювати розміщення рубань та їх проведення.

Деревина, що заготовлена з порушенням чинного законодавства Канади, підлягає конфіскації. Лісопорушник має право апелювати з приводу рішення місцевої ради з лісового господарства до Національної ради лісового господарства.

Екологічна сертифікація лісів у Канаді. Варто звернути увагу на те, що Канада була одним із ініціаторів втілення цього економічного інструменту в практику ведення лісового господарства. Рух громадськості Канади за проведення екологічної сертифікації лісів був започаткований у 1991 р. Він призвів до того, що в 1994 р. канадські лісопромисловці запропонували Канадській асоціації зі стандартизації заснувати технічний комітет, в обов'язки якого входило би створення екологічних стандартів сталого лісокористування і втілення їх у практику ведення лісового господарства. В жовтні 1995 р. були розроблені критерії та індикатори сталого лісового господарства, що враховували канадську специфіку лісокористування. Вони були покладені в основу лісової політики Канади.

Новоутворений технічний комітет з екологічної сертифікації лісів Канадської асоціації зі стандартизації включає 32 члени, які мають право голосу. Він має у своєму складі представників урядових структур та місцевого населення, лісовласників, фахівців лісового господарства, науковців, мисливців тощо. В його засіданнях беруть участь спостерігачі, які не мають права голосу.

Фахівці технічного комітету розробили канадський стандарт з екологічної сертифікації лісів. Він базується на вимогах міжнародного стандарту 180 14001 ЕМ8 і включає: концепцію сталого ведення лісового господарства; визначення об'єктів, що підлягають екологічній сертифікації; цілі сталого лісового господарства; критерії і індикатори сталого розвитку лісового господарства.

Канадські критерії і індикатори сталого розвитку лісового господарства включають: збереження біорізноманіття; збереження та підвищення продуктивності лісових екосистем; збереження грунтів та водних ресурсів; вимоги до лісових екосистем у забезпеченні стабільності довкілля; відповідальність за сталий розвиток лісового господарства.

Канадські лісові політики і представники «зелених» розглядають екологічну сертифікацію як важливий інструмент лісової політики, за допомогою якого можна досягти суттєвого підвищення комплексної продуктивності лісів. Саме тому площа сертифікованих лісів систематично зростає.

Програми економічного стимулювання приватних лісовласників у СІЛА. Висока лісистість території не сприяла розвитку лісовирощування в США у XVIII та першій половині XIX століття. Однак уже наприкінці XIX століття лісорозведення починає набувати поширення, зокрема на території Великих рівнин.

Під час великої депресії 1930-х років лісорозведення за кошти державного бюджету суттєво розширюється з двох причин - для забезпечення зайнятості в умовах високого рівня безробіття та для подолання широко розповсюдженої водної ерозії. Програма Охорони сільськогосподарських угідь, запроваджена в 1936 р., була однією із перших державних програм, що стимулювали лісовідновлення на приватних землях. Ця програма передбачає заходи, спрямовані на зменшення ерозії земель. Вона покривала до 75 % загальних витрат на створення рослинного покриву (дерев, луків) поміж еродованих сільськогосподарських угідь [726].

Заснована у 1985 р. і чинна донині програма Збереження природних територій передбачає надання землевласнику субсидії в обсязі до 50 % витрат за створення ділянок з постійним рослинним покривом (трав'яним, або з деревної рослинності) і передбачає компенсацію рентного доходу від ділянок, що підлягають залісненню впродовж 10 років від їх створення.

Прийнята Конгресом у 1973 р. Програма лісових стимулів була першою спробою часткового (спільного з землевласником) фінансування із зосередженням уваги на підвищенні продуктивності насаджень. Програма була націлена на непромислових приватних лісовласників, які ведуть лісове господарство задля отримання деревної продукції. Виплати в рамках програми ПР, як правило, покривають 50 % витрат на лісовідновлення та лісогосподарські заходи, спрямовані на підвищення продуктивності насаджень. За період з 1974 до 1992 р. за цією програмою виділялося 138 доларів на гектар. В окремі роки фонди цієї програми досягали 10-15 млн. доларів у рік [726].

Запроваджена у 1996 р. Програма стимулювання лісоуправління розширила коло видів діяльності, які можуть бути частково профінансовані державою, включаючи багато заходів, пов'язаних із веденням господарства для отримання недеревної лісової продукції. В рамках програми ЗІР виділяються федеральні кошти, щоб допомогти штатам профінансувати підготовку планів лісового менеджменту для приватних лісовласників. Ці плани розробляють професійні лісівники. Після їх завершення лісовласники мають право клопотати про виділення коштів із федеральних фондів та фондів штату на їх реалізацію.

Податкові пільги та інші інструменти лісової політики. В США передбачена система пільг щодо оподаткування лісового господарства. Практикується звільнення лісового господарства від оподаткування. Таке звільнення часто встановлюється на тривалий термін. Податкові пільги часто стосуються лісогосподарських робіт. Має місце практика відтермінування податкових платежів у лісовому господарстві до початку лісозаготівельних робіт, а також застосування пільгових податкових ставок. В процесі оцінки майна в лісовому господарстві для цілей оподаткування застосовуються понижуючі коефіцієнти. Погектарні податкові ставки зменшуються зі зменшенням продуктивності земель.

Досвід ведення лісового господарства в США свідчить про те, що податок на майно та спадщину в лісовому господарстві є чинником, що стримує інвестиції в лісове господарство. Федеральний податковий закон США передбачає звільнення лісовласників від оподаткування майна у випадках, якщо його вартість не перевищує 600 тис. доларів [414]. На думку американських лісових політиків, високі податки на майно призводять до розпаду крупних лісоволодінь та погіршення лісового менеджменту, скорочення обороту рубань та переведення лісових земель до інших видів землекористування.

Податок на майно, пов'язаний зі складною системою оцінки лісів як майна, яка не завжди, на думку американських фахівців, дає об'єктивні результати.

У Канаді та США система інструментів лісової політики побудована таким чином, що вона виключає зустрічні грошові потоки.

У Канаді в провінціях, в яких сума кореневих платежів перевищує витрати на лісове господарство, понадлімітні кошти витрачаються на виконання соціальних програм.

В рамках бюджету провінцій Канади формується спеціальний лісовий бюджет, кошти якого витрачаються на: утримання спеціальних управлінських структур; інвентаризацію лісів; охорону і захист лісів; будівництво і утримання лісових доріг; наукові дослідження; підтримку дрібного лісового бізнесу.

Державні ліси в Канаді передаються в користування на основі угоди про ведення лісового господарства або на основі ліцензії на обсяги заготівлі деревини. Угода щодо ведення лісового господарства укладається, як правило, на термін до 20 років з правом її поновлення. Разом з угодою складаються плани ведення лісового господарства, які є невід'ємною частиною угоди [414]. Право на лісозаготівлю на основі ліцензії пов'язане з кореневими платежами або орендною платою.

Загальна характеристика лісової політики Канади і США

Сучасна лісова політика США інтегрувала елементи лісової політики характерні для різних етапів розвитку країни загалом, і лісового сектору зокрема. До цих політик окремих історичних періодів належать: політика швидкого заселення та економічного розвитку штатів західного узбережжя США впродовж XIX століття, природоохоронна політика початку 1900-х років, її інституціалізація на федеральному рівні в 1930-х роках (створення усіх основних природоохоронних та відповідальних за раціональне використання природних ресурсів відомств, більшість з яких функціонує донині) [546], прийняття основних законів країни у сфері екологічного права у 1970-х роках, та деякі нові тенденції, характерні уже для XXI століття.

Лісова політика і її інституційна організація відповідають зазвичай ширшому соціально-політичному контексту країни, її традиціям та історії. Лісова політика та інституції, які її забезпечують, можуть бути досить успішними в одній країні та бути непридатними для іншої.

Лісова політика США в значній мірі визначається на федеральному рівні, однак зміни, що пройшли за останні роки, делегували значні повноваження на нижчі рівні управління, розширилось і коло суб'єктів лісової політики.

Регулювання лісового господарства в Канаді - це прерогатива провінційних і територіальних урядів. Саме провінції несуть основну відповідальність за експлуатацію лісів. Кожна з провінцій має власне лісове законодавство і упроваджує свою систему адміністративних заходів.

Роль федерального уряду зводиться до: організації науково-дослідної роботи; вживання заходів, що забезпечують охорону навколишнього середовища; захисту прав корінних народів країни. Проте до виняткової компетенції федерального уряду належать питання зовнішньої торгівлі і контролю за дотриманням міжнародних угод у сфері ведення лісового господарства і торгівлі лісопродукцією.

Загальна стратегія розвитку лісового господарства розробляється на основі національного діалогу і взаємодії різних владних структур. Для ефективної організації такої взаємодії та узгодження інтересів і вироблення загальної лісової політики в Канаді в 1985 р. була створена Рада міністрів лісового господарства, членами якої є міністри і керівники лісових відомств всіх провінцій і територій Канади. До неї входить лише один представник федерального Міністерства природних ресурсів, в компетенцію якого входять регулювання лісогосподарських питань. Рада міністрів вирішує стратегічні питання розвитку лісового сектору економіки Канади, погоджує нормативну основу і розробляє заходи, спрямовані на прискорений розвиток лісових галузей.

На федеральному рівні в рамках згаданого Міністерства природних ресурсів утворена Лісова служба Канади, завданням якої є розроблення і проведення національної політики у сфері лісового господарства, сприяння розвитку наукових досліджень і розробок з охорони і управління лісовим фондом країни, забезпечення експортних можливостей для лісової промисловості, збір і розповсюдження інформації про ліси і методи господарювання, нарешті, створення умов для співпраці і національної згоди з ключових питань лісокористування. Лісова служба Канади об'єднує п'ять регіональних центрів, що здійснюють нормативно-правовий нагляд за лісокористуванням в регіонах країни.

З 1981 р. в Канаді розроблений національний план розвитку лісового господарства, що отримав тут назву Національної лісової стратегії. В основу цього п'ятирічного плану закладаються результати міжурядового і суспільного діалогу з питань лісокористування. В Канаді, як правило, Національна лісова стратегія приймається загальнонаціональним конгресом лісового господарства, в якому разом з урядовими організаціями широко представлені ділові кола і громадські організації. Останній такий план, вже п'ятий по рахунку, був прийнятий в 2003 р. на 9-му Конгресі лісового господарства на період з 2003 по 2008 рр.

В рамках роботи над Національною лісовою стратегією в 1992 р. було підписано загальнонаціональну угоду з лісового господарства, що зробила розробку стратегії відкритим і широким процесом.

Один з головних напрямів сучасного розвитку лісового законодавства - залучення всіх зацікавлених організацій і широкої громадськості. Саме на основі взаємодії між різними рівнями уряду Канади, а також їх регулярних контактів з діловими колами і громадськими організаціями в Канаді з 1992 р. реалізується і Програма модельних лісів (сьогодні їх 11 - по одному в кожній провінції, а загальна площа - 6 млн. га), які є своєрідними лісовими лабораторіями під відкритим небом, в яких всі зацікавлені сторони можуть освоювати найбільш передові і екологічно прийнятні методи ведення лісового господарства. У кожному з виділених модельних лісів нині всі зацікавлені організації діють на партнерських засадах з метою об'єктивної оцінки екологічного здоров'я лісу. Це досягається за допомогою різноманітних інструментів і підходів. В програмі модельних лісів Канади бере участь більше 250 організацій різного профілю, які залучені до понад 1500 різних проектів. Цей підхід отримав міжнародне визнання, тому модельні ліси створюються і в інших країнах - зокрема Росії, Швеції.

В цілому державна лісова політика США впродовж останніх трьох десятиліть залишалась відносно сталою, оскільки конгресом не було прийнято за цей час якихось радикальних змін у лісовому законодавстві. Як правило, політика щодо лісів і лісового господарства на федеральному рівні зводилася, головним чином, до розподілу фінансових ресурсів у цій сфері. Водночас фундаментальні зміни, що відбулись у міжнародній лісовій політиці, суттєво змінили роль громадських екологічних організацій та приватного сектору.

У 1990-х роках роль органів влади регіонального та місцевого рівня стала більш вагомою, а міжнародні угоди стали суттєвим орієнтиром при формулюванні змісту лісової політики. Громадські екологічні організації стали більш впливовими. Окрім того, корпорації стали активно проводити екологічну сертифікацію лісів та добровільно впроваджувати екологічно-орієнтовані методи ведення лісового господарства, які часто навіть перевищують вимоги та стандарти урядових структур. Окрім того, було відновлено урядові програми викуповування приватних лісів та прав на охорону певних екологічно цінних ділянок в межах приватних лісовод одінь [547].

Варто зазначити, що викуповування приватних лісів - не односторонній процес, бо залежно від соціально-економічної ситуації різні американські уряди то викуповували приватні лісові землі, то продавали певну частину національних лісів, латаючи бюджетні «дірки». Розширення екологічних обмежень у лісовому секторі також зумовлює протидію певних суспільних кіл та обставин - державних органів лісового господарства на регіональному рівні, лісопромислових груп та деяких інших груп підприємців, тиск ринку, і обмежене державне фінансування. Протиріччя між економічними та екологічними інтересами не послабились і лісова політика, що формується як реакція на цю реальність, стала більш динамічною, такою, що виходить за межі традиційного бачення абсолютно регульованої державою політики. Державна лісова політика суттєво доповнюється новою лісовою політикою приватного сектору та корпорацій, які серйозно змінили впливи на менеджмент приватних лісових земель. Виконавчі органи влади розширили свої структури на федеральному рівні, але штати отримали значні прерогативи у творенні лісової політики. Традиційні політичні процеси та інституційні парадигми є все ще релевантними, але контекст, в рамках якого вони застосовуються, радикально змінився. В США зростає кількість учасників, які беруть участь у формуванні лісової політики, а також розробляються нові стратегії вироблення і реалізації політики.

Національна лісова політика, затверджена конгресом США, зазнала суттєвих змін у 2003 р. при повній підтримці адміністрації президента Джорджа Буша. Адміністрація президента запропонувала не тільки новий закон про ліси, а й нову парадигму лісового планування у 2003-2005 рр.

Дві основних політичних партії США - республіканська та демократична мають відмінне бачення лісової політики. Під час перебування Біла Клінтона на посаді президента, він особисто, а також помічник-секретар Департаменту сільського господарства Джім Лайне, домінували у визначенні пріоритетів лісової політики. Це, зокрема, проявилось у призначенні (вперше за 80 років) керівника Лісової служби з поза цієї структури, зосередженні першочергової уваги на збереженні лісів західного узбережжя, прямому залученні президента та помічника-секретаря до декількох досліджень та ініціатив (зокрема, до вивчення стану справ з охороною плямистої сови та аналіз стану екосистем басейну річки Колумбія). Ці зусилля зосереджувались на охороні довкілля та менеджменті екосистем. Вони привели до зменшення обсягів лісозаготівель, виконуваних федеральною лісовою службою, з 10 млрд. борд футів (куб. дюймів) на початку правління президента Клінтона до 2 млрд. борд футів - наприкінці його правління.

Під час правління двох адміністрацій демократів (Клінтона та Картера) було створено дві наукові комісії, які розробили широкі рекомендації щодо менеджменту національних лісів. Обидві комісії керувалися, переважно, еколого-біологічними критеріями та принципами менеджменту екосистем, які пізніше втілювались у життя за допомогою нормативів та правил ведення лісового господарства.

Адміністрація президента Буша згодом переглянула ці підходи і запровадила в 2005 р. нові правила лісового планування, більш прагматичні за своєю сутністю і орієнтовані на спрощення процесу планування. Водночас був проголошений курс на адаптування планів до місцевих умов, співробітництво з громадськістю, посилення ролі науки та визнання принципів сталого лісового господарства. Вперше було запропоновано застосовувати системи екологічного менеджменту у процесі планування. Разом з цим, зменшився вплив громадськості на процес планування, оскільки відмінено раніше обов'язкові процедури оцінки впливу проекту на довкілля (епуігоптепіаі ітрасі аззеззтепгз) для кожного періодичного національного лісового плану, натомість висловлено намір вдосконалити самі плани та системи лісівничих заходів при підготовці їх фахівцями. Нові підходи до планування все ще залишаються об'єктом громадської дискусії. Ті кола, що мають насамперед економічні інтереси (насамперед, представники лісопромислового бізнесу як національного, так і місцевого рівня, а також часто місцеві органи влади), підтримують нові правила планування, а громадські екологічні організації, навпаки, різко критикують їх.

Найбільш яскравим прикладом впровадження нового федерального законодавства є збільшення обсягів лісозаготівель з метою поліпшення санітарного стану лісів та уникнення катастрофічних лісових пожеж. Ці заходи почали впроваджуватись в рамках так званої Ініціативи здорових лісів, запропонованої у серпні 2002 р. Ця ініціатива була частково викликана масивними лісовими пожежами на заході США 2002 р. в Арізоні, Колорадо, Орегоні та Нью-Мексико, а також схожими пожежами у Каліфорнії в 2003 р. У 2002 та 2003 рр. ці пожежі знищили близько 4,5 млн. га лісів, 6800 споруд і будівель та викликали загибель 51 пожежника і 22 мешканців цих штатів [718]. Ціллю ініціативи було усунення із лісів захаращення, малого підросту і дерев, які легко займаються при виникненні пожежі. Ініціатива передбачала спрощення процедури документального оформлення та відведення насаджень у рубання догляду і скорочення термінів від моменту, коли виявлено небезпечне нагромадження горючого матеріалу до його практичного усунення з лісу.

Ініціатива здорових лісів була запроваджена ще до прийняття Закону про відтворення здорових лісів у 2003 р. Цей закон - фактично перший основний закон у сфері лісового законодавства, який був прийнятий на федеральному рівні в 1976 р., коли було схвалено Національний закон про ведення лісового господарства. Закон про відтворення здорових лісів лобіювався його прихильниками, які декларували прагнення: посилити роль державних органів у розробці високо пріоритетних проектів оздоровлення стану лісів; спростити складні процедури аналізу стану довкілля у проектах щодо лісового господарства та надати можливість федеральним органам лісового господарства ширше використовувати наукові досягнення у лісовому менеджменті; запровадити більш ефективну процедуру виконання судових рішень щодо розгляду апеляцій громадськості, яка б передбачала її залучення на початкових стадіях конфлікту; створення чітких рекомендацій щодо судового розгляду проектів оздоровлення стану лісів (у випадках, коли вони викликають заперечення) [718].

Опоненти цього закону сприймають його як такий, що послаблює Національний закон про ведення лісового господарства, надаючи неадекватно велику увагу питанням охорони поселень від пожеж, і водночас збільшуючи ризик пожеж у зв'язку зі збільшенням обсягів лісозаготівель.

Сусідство Канади з США (найбільшим споживачем продукції лісової промисловості) і багатюща ресурсна база створили умови для успішного розвитку лісової індустрії, яка нині є однією з основних галузей економіки Канади. Разом з тим, будучи найбільшим в світі експортером м'якої деревини (17, 2% світового експорту), головний ринок якої знаходиться в США, Канада зіткнулася з жорстким антидемпінговим законодавством в цій країні, уряд якої намагається обмежити доступ на свій ринок дешевої канадської деревини. Ця позиція США щодо Канади обговорюється в структурах Світової організації торгівлі (СОТ) і НАФТА.

У 2002 р. США встановили мито у розмірі 8, 43% від обсягу продажів на експорт м'якої деревини з Канади, оскільки вважають заниженими рентні платежі, що справляються державою з лісозаготівельників, які таким чином здійснюють субсидування лісозаготівельних робіт в Канаді. Ця позиція США не знаходить розуміння в Канаді, оскільки за останні вісім років її уряд витратив 27 млн. дол. лише на висококваліфікованих адвокатів. Крім того, в 2004 р. федеральний уряд Канади виділив 20 млн. дол. на роз'яснювальну кампанію з цього питання в самих США. Вже в березні 2004 р. міжнародна комісія ВТО, створена на вимогу Канади, прийшла до висновку про несумісність антидемпінгової політики США з вимогами ВТО. Подібний висновок зробили в квітні 2004 р. і фахівці НАФТА, проте питання щодо зняття мит на експорт м'якої деревини з Канади залишається відкритим [236].

Канада і США підтримують міжнародні домовленості щодо сталого розвитку лісового господарства. Разом з тим, варто звернути увагу на те, що США - одна з най-багатших країн світу - відмовилася виконувати Кіотські домовленості, що стосуються глобального забруднення довкілля. Ця акція США не на користь збереження лісів світу від деградації під впливом викидів забруднюючих речовин.

Канада проводить лісову політику, яка передбачає гарантоване накопичення коштів, що спрямовуються на відтворення лісів.

Лісова політика Канади і США спирається на потужний науковий супровід. В цих країнах часто проводяться міжнародні конференції, що стосуються проблем сталого розвитку лісового господарства, які, як правило, надають конкретні рекомендації щодо поліпшення лісокористування. Так, в 1990 р. в США відбулася перша конференція з відновлювального лісівництва. В ухвалі цієї конференції записано, що випасання худоби в надмірних обсягах наносить значну шкоду лісам. Вказується на необхідність регулювання випасу худоби в лісі шляхом обмеження кількості тварин на одиниці площі та встановлення довгих періодів ротації випасу худоби. Звертається увага на те, що надмірна заготівля побічної продукції лісу завдає шкоди біологічному різноманіттю та здоров'ю лісових екосистем.

Висновки.
1. Канада і Сполучені Штати Америки мають відмінну, але схожу лісову історію, традиції лісокористування, лісову політику і інституційне будівництво. Обидві країни мають суттєвий вплив на міжнародну лісову політику і проводять самостійну гнучку динамічну національну лісову політику.

2. Окремі інструменти лісової політики, що спрямовані на ведення сталого лісового господарства (зокрема, екологічна сертифікація лісів), знайшли широке застосування як в США, так і в Канаді. Разом з тим, програма модельних лісів поширена лишень в Канаді.

3. У США федеральні та запроваджені на рівні штатів програми часткового державного фінансування важливих лісівничих заходів мають суттєвий позитивний вплив на розвиток сталого лісокористування на приватних землях, що належать непромисловим приватним лісовласникам.

http://po-teme.com.ua/lesnoe-i-parkovoe-khozyajstvo/lektsii-po-lesnomu-khozyajstvu/2017-analiz-lisovoji-politiki-ssha-i-kanadi.html

Далі...