Тероризм в ім’я природи

Чи може захист довкілля набути екстремістських форм 

26 січня вранці на території одного з будівельних майданчиків у Київській області спалахнула пожежа. Невідомі підпалили екскаватор. На щастя, ніхто не постраждав, а пожежники вчасно загасили техніку, що палала. Того самого дня на одному з Telegram-каналів, пов’язаних із ліворадикальним рухом, з’явилася заява, у якій невідома група «Нова молодь» брала на себе відповідальність за підпал. У заяві зазначалося, що він був відповіддю на забудову частини Голосіївського парку. «Ми нищитимемо ваше майно і майно таких, як ви. Адже ви розумієте тільки мову сили й вогню. То ви й такі покидьки, як ви, відчуєте цю мову на собі сповна», — ідеться в прокламації «Нової молоді».

Підпали будівельної техніки в столиці раніше вже трап­лялися. Як правило, такі радикальні дії були або справою рук конкурентів, або ж реакцією на будівництво з боку місцевих мешканців та активістів. Але, як свідчить наведений вище приклад та досвід Європи, поволі радикалізується і природозахисний рух. В ім’я збереження планети п­ерекриваються дороги, зриваються зустрічі, підпалюється техніка тощо. У гаслах активістів дедалі менше закликів до закону та порядку, дедалі більше — до революції та повалення влади. З огляду на поширення цього руху, залучення до нього нових, агресивніших і налаштованих на дії груп суспільства ми активніше наближаємося до появи спадкоємців добре відомих організацій, які заради захисту тварин і планети не гребували тероризмом.

Привид, що бродить Європою

18 січня в Брюсселі було заарештовано 185 екоактивістів, які намагалися зірвати автомобільне шоу. Учасники акції облили машини червоною фарбою, заблокували вхід на захід, гучно скандували звинувачення на адресу організаторів та автовиробників. Метою акції, за словами її організаторів, було привернути увагу «до брехні, яку далі продають виробники автомобілів для збільшення своїх прибутків, чинячи руйнівний вплив на навколишнє середовище». Хоча заарештованих поліція майже відразу відпустила, організатори пообіцяли продовжити боротьбу проти «салонів брехні», як вони назвали автошоу. Такими погрозами не слід нехтувати, бо, як свідчить досвід останніх двох років, дії захисників екології стають дедалі масштабнішими й радикальнішими.

Читайте також: Вирішення екопроблем у регіонах: усе в руках громад?

Так, у листопаді 2018-го в Лондоні кілька тисяч протестувальників заблокували рух на п’яти мостах через Темзу, паралізувавши весь центр міста. Завданням цієї гучної акції було привернути увагу до проблем вимирання тварин та зміни клімату. Однак це був не звичайний протест, організатори мали за мету завдати якомога більших економічних збитків уряду та змусити владу піти на переговори й оголосити про надзвичайний екологічний стан у країні. За організацією протесту стояв екологічний активіст зі стажем Роджер Галлам. Він та кілька його прихильників започаткували громадянський рух «Повстання проти вимирання» (Extinction Rebellion), метою якого був тиск на уряди країн світу для оголошення ними кліматичного та екологічного надзвичайного стану й невідкладних дій щодо його виправлення.

Сам ідеолог руху ставить вищі вимоги. У своїй книжці «Здоровий глузд для XXI століття» Галлам відверто пише про те, що вирішити проблему глобального екологічного забруднення може лише революція, повалення корумпованого політичного класу до того, поки він не знищив людство. Він переконує, що підвищення температури навіть на 5°C змінить екосистему настільки, що вона здатна буде забезпечити виживання лише для 1 млрд людей на планеті (старий добрий «золотий мільярд»), а інші 6–7 млрд загинуть. Масштаби цієї загрози апокаліптичні, а часу залишається мало, тому, на думку Галлама, діяти потрібно швидко й радикально. А головне — революційне повалення уряду та радикальні зміни мають відбутися без використання насилля.

СУМІШ СТРАХУ ТА ВІДЧУТТЯ МІСІЇ РОБЛЯТЬ ПРИХИЛЬНИКІВ «ПОВСТАННЯ ПРОТИ ВИМИРАННЯ» НЕЧУТЛИВИМИ ДО КРИТИКИ ТА ГЛУХИМИ ДО АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ДУМКИ. КОЖЕН НЕЗГОДНИЙ СПРИЙМАЄТЬСЯ АБО ЯК НЕВІГЛАС, ЩО НЕ УСВІДОМЛЮЄ МАСШТАБІВ ЗАГРОЗИ, АБО Ж ЯК АГЕНТ ВОРОГА — УРЯДУ ТА КОРПОРАЦІЙ

Попри масштабність та невідворотність загрози, ідео­логи «Повстання проти вимирання» у своїй пропаганді постійно наголошують на тому, що рух не використовує насильницькі методи боротьби, обмежуючись акціями громадянської непокори, саботажем та адвокаційними кампаніями. Нічого дивного тут немає, бо згідно з чинним у Великій Британії антитерористичним законодавством (Terrorism Act 2006) тільки-но мова заходить про використання чи хоча б загрозу використання насилля для впливу на уряд заради просування власної політичної, релігійної чи ідеологічної мети, це вважається тероризмом, а організація, яка сповідує це, терористичною. А отже, реакція правоохоронців буде відповідною. Тим більше що, як показав приклад із неонацистською організацією «Національна дія» (National Action), визнати організацію терористичною можна й без скоєння останньою гучних терактів.

Утім, попри позиціонування себе як ненасильницького, рух «повстанців проти вимирання» поступово стає радикальнішим. У вересні 2019 року групу активістів на чолі із самим Галламом було затримано під час підготовки атаки дронів на лондонський аеропорт Хітроу. Вони планували запустити кілька дронів на закриту територію аеропорту, щоб зірвати перельоти. Через місяць прихильники «Повстання проти вимирання» заблокували лондонське метро. Цього разу не обійшлося без насилля. Розлючені такою поведінкою «повстанців» мешканці Лондона силою розблокували потяг. Штовханина й стусани від місцевих спровокували палку дискусію всередині самого руху щодо доцільності таких акцій. Блокування призводять до насилля, а це поза правилами групи. Та чи може рух, який не має ні структури, ні лідера, ні навіть фіксованого членства, контролювати дії тих, хто вважає протести й гучні заяви недостатніми для «збереження життя 7 млрд людей»?

Месіанство і страх

«Я наляканий впливом, який чинить руйнування клімату на здоров’я, безпеку та життя людей. І не бачу нікого, хто діє відповідно до тієї небезпеки, яка наближається». Так своє рішення приєднатися до руху «Повстання проти вимирання» пояснює один із героїв пропагандистського відео, опублікованого на офіційному YouTube-каналі «повстанців». Страх перед невідворотною глобальною катастрофою є одним із двох головних почуттів, які об’єднують разом дуже різних за походженням, культурою, віком і соціальним статусом людей на акціях «повстанців». Пожежі в Австралії, снігопади в Саудівській Аравії, рекордно тепла зима в Європі лише підживлюють відчуття приреченості планети та всього людства. Цей страх створює сприятливі умови для різних маніпуляцій, псевдонаукових теорій і параної. Однак сам лише страх — дуже ненадійна мотивація для рішучих дій. Потрібне ще відчуття власної місії, обраності, належності до чогось, що покликане врятувати планету. Усвідомлення того, що вже завтра більшість людства може загинути, а влада та «істеблішмент» тільки те й роблять, що набивають власні кишені надприбутками, мотивує до дії. Переконання, що ніхто, крім обраних «повстанців», не здатний виправити ситуацію, надихає на радикальні вчинки.



Читайте також: Екологія як фактор економічної війни


Суміш страху та відчуття місії роблять прихильників такого руху майже нечутливими до критики й альтернативних поглядів. Кожен незгодний сприймається або як невіглас, що не усвідомлює масштабів загрози, або ж як агент ворога — уряду та корпорацій. Якщо з першими ще можна спробувати поспілкуватися, то з другими може бути лише війна. Стратегію в цій війні прихильники «Повстання проти вимирання» обрали так званий екотаж, або саботаж заради захисту природи. Інша назва — «манківренчинг» (monkeywrenching), що походить від фрази «monkey wrench», або «розвідний ключ». Уперше про цю стратегію заговорили після публікації книжки екоактивіста Едварда Еббі «Банда гайкового ключа» у 1975-му. У ній Еббі розповів вигадану історію боротьби групи мешканців Південного Заходу США проти промислової забудови регіону.


Вигадана історія четвірки, яка планувала підірвати величезну греблю Глен-Каньйону, виявилася такою популярною, що її перенесли в реальне життя. Стратегія «манківренчингу» полягає в ненасильницьких, але радикальних діях, актах громадської непокори та саботажу. Структурованіше й практичніше вона описана в іншій книжці — «Екозахист: польовий гайд із манківренчингу», де наведені ключові ознаки правильного застосування цієї методики. Акція «екотажників» має бути ненасильницькою, не загрожувати жодній живій істоті, бути веселою, бажано індивідуальною, без залучення широкого кола людей, чітко спланованою та цілеспрямованою. Прикладами «манківренчингу» можуть бути перекриття доріг, блокування руху, пошкодження символічних об’єктів інфраструктури. Такі акції завжди публічні та яскраві, бо від цього залежить, чи будуть вони висвітлені в ЗМІ та чи помітить їх уряд. Попри свою радикальність, дії таких рухів, як «Повстання проти вимирання», зазвичай не призводять до жертв. Однак, як показує історія екологічного активізму, те, що починається як ненасильницький спротив, дуже легко перетворюється на тероризм.



Від протестів до підривів


Далекого 1980 року в США на хвилі кампаній проти вирубки лісів екологічний активіст Девід Форман створив рух із яскравою назвою «Земля передусім!». Його члени спершу займалися тим, що влаштовували гучні адвокаційні кампанії на підтримку збереження природи. Активісти писали листи до влади з вимогами, проводили зустрічі та обговорення, збирали мітинги, концерти, навіть заснували власний фонд для фінансування досліджень у сфері захисту природи. Однак влада особливо не переймалася цим: куди більше її турбував економічний розвиток країни, що намагалася оговтатися від нафтової кризи 1970-х. Поступово в середовищі руху виділилася радикальна група, яка вважала писання листів і продукування гучних заяв марною справою. Радикали хотіли рішучих дій.


Усе почалося з шипування дерев — засобу, який унеможливлював вирубку лісу без ризику для здоров’я самого лісоруба. Але й цього здалося замало. У червні 1986 року, поки світ намагався усвідомити наслідки Чорнобиля, група невідомих атакувала електромережі, які живили найбільшу атомну станцію США в Пало-Верде. Нападникам вдалося на певний час пошкодити три з чотирьох електромереж, які забезпечували систему захисту станції. Сама станція не постраждала, але факт нападу перелякав владу не на жарт. Газети писали про це як про нечувану загрозу, ФБР пропонувало винагороду за нападників, галас та увага преси зробили свою справу: атаки на атомні станції продовжилися.


Крім цього, радикали постійно поповнювали свій методологічний арсенал. Вони підсипали пісок у баки з пальним та мастилом для цивільних гвинтокрилів і бульдозерів, шипували дерева, натягували дріт на трасах, де відбувалися перегони на мотоциклах. У Великій Британії, США та Канаді зростала кількість активістів, які не бачили іншого виходу, крім акцій прямої дії. Усі вони збиралися під спільною назвою «Фронт визволення Землі». За даними Глобальної бази даних тероризму, із 1995-го по 2015-й члени цієї організації скоїли 73 теракти переважно в США, Канаді та Мексиці. Своїми цілями нападники обирали підприємства, магазини, будинки та автомобілі, які належали тим, хто, на їхню думку, знищував планету. Одним із наймасштабніших нападів, організованих «Фронтом визволення Землі», був підпал у серпні 2003 року цілого житлового комплексу на 200 квартир у Сан-Дієго загальною вартістю $50 млн. До того ж члени організації активно використовували для своїх акцій вибухівку. І хоча єдиним, хто дістав поранення за роки боротьби, був один із «фронтовиків», який 2011-го в Чилі незграбно підірвав відділення місцевого банку, все ж таки небезпека від такої «природозахисної діяльності» невпинно зростала. Дров до багаття підкладала активність інших «захисників природи» — членів «Фронту визволення тварин».



Читайте також: Зелені політтехнології


Історія цієї організації дуже схожа на попередню. Поставши як мирний ненасильницький рух проти полювання на тварин, вона пройшла етапи розколів і радикалізації. Врешті-решт найрішучіші створили загони «Міліції захисту прав тварин», які стали використовувати вибухівку для боротьби за права «братів наших менших». На рахунку цих «фронтовиків» та «міліціонерів» 104 теракти за період із 1982 по 2016 рік. Серед них підриви, підпали, напади. Наприклад, у 2001-му «захисники тварин» намагалися підірвати рибну крамницю в Кардіффі (Уельс). Тоді син власника відкрив пакунок із саморобною вибухівкою, нашпигованою цвяхами, але, на щастя, ніхто не постраждав. За день до цього в графстві Суррей, що неподалік Лондона, саморобною бомбою «зоозахисники» підірвали автомобіль колишнього лікаря, якого активісти звинувачували в знущаннях над тваринами.


Того ж таки року шестеро «фронтовиків» заклали вибухові пристрої на основі бензину на кінному заводі в Каліфорнії. У результаті пожежею було знищено майна на $200 тис. Така активність призвела до того, що вже у 2005-му ФБР визнало «фронтовиків» найбільшою внутрішньою загрозою для громадян США. Вони за цим показником обійшли і праворадикалів, і джихадистів. За підрахунками ФБР, протягом 15 років активісти «Фронту визволення Землі» та «Фронту визволення тварин» скоїли 1200 нападів, пошкодивши та знищивши майна на $110 млн. Щоправда, обійшлося без людських жертв. У 2006-му було навіть ухвалено спеціальний документ — закон про тероризм на тваринницьких підприємствах, який визначав будь-які напади на власність, пов’язану з використанням тварин, як терор. Проти «захисників природи» стали боротися як проти терористів із використанням відповідних методів і засобів.



Екотерористи?


Попри всю бурхливу історію попередників, сучасний рух «Повстання проти вимирання» важко зарахувати до терористів. Принаймні поки що. Медіа та спікери, пов’язані з «повстанцями», позиціонують їхній виступ як ненасильницький, громадянський і цілком законний. Однак, як показує досвід минулого, коли рух просякнутий вибухонебезпечною сумішшю страху та месіанства, замішаною на революційній риториці, ненависті до чинної політичної системи й радикальних закликах, до використання вибухівки та підпалів зовсім недалеко. Можна передбачити, що з поширенням популярності «повстанців» зростатиме їхня самовпевненість, а відповідно й вимоги до влади. Влада, своєю чергою, знову обме­житься гучними заявами, обіцянками та новими багаторічними планами. Швидких і кардинальних змін у напрямку врятування планети не буде, що змусить найрадикальнішу частину руху шукати інші, дієвіші, на їхню думку, методи. Зупинити цей процес поміркованим «повстанцям» не вдасться через децентралізовану природу самого руху. Що буде далі, відомо з історії минулих рухів. До речі, влада Великої Британії вже готується до такого сценарію. Нещодавно контртерористичний підрозділ поліції Сполученого Королівства включив рух «Повстання проти вимирання» до переліку організацій, які повинні бути під особливим наглядом правоохоронців. Відтепер кожен державний службовець у країні, вчитель, лікар і соціальний працівник зобов’язаний інформувати про тих, хто висловлює погляди та ідеї «повстанців». Фактично членів руху прирівняли до неонацистів із «Національної дії» та джихадистів із мережі «Аль-Мухаджірун». Такий крок поліції викликав бурхливу протестну реакцію з боку прихильників «повстанців». І хоча керівництво підрозділу пообіцяло виправити «помилку», сам цей факт свідчить про те, що британська поліція добре розуміє, куди розвиватиметься рух за збереження планети та захист прав тварин.

Матеріал друкованого видання

№ 6 (638)
від 6 лютого

https://tyzhden.ua/World/240266

Далі...

Екотерористи атакують Європу

Мисливці вбивці». «Лайно» («Cacciatori Assassini». «Merde»). Такими посланнями в останній час були розписані три офіси Федерації мисливців Італії (Federazione Italiana della Caccia). Всі образи написані червоною фарбою з балончика і мають один і той ж підпис: ALF.

ALF – Animal Liberation Front (Фронт визволення тварин) – міжнародна організація, що заявила про себе на початку 70-х років в Англії, яка не є новою для цього виду злочинів.

Вони називають себе борцями за права тварин, але впродовж багатьох років громадськість та урядові структури називали їх екологічними терористами. Фактично, їхня мета – «…завдати економічної шкоди всім, хто отримує вигоду від страждань тварин». І для досягнення цього, вони готові зробити все, що завгодно – від крадіжки тварин до їхнього звільнення з ферм, аж до саботажу та заподіяння збитків науковим дослідженням.

Образи, погрози та вандалізм – це мінімум, який вдається реалізувати цим самозваним «захисникам тварин». Для цього вони використовують «образ», який притаманний терористичній організації.

Фронт звільнення тварин (ALF) складається з автономних груп людей (осередків), які здійснюють акти по всьому світу. Активісти з одного осередку не знають людей інших осередків. Це допомагає їм залишатися анонімними, не «тягнути» за собою інших у разі арешту та якщо хтось із них вирішує співпрацювати з поліцією. Оскільки немає центральної організації та якогось обліку в ALF, «екоактивісти» діють тільки на підставі свого особистого сумління або рішень осередку. ALF немає ієрархічної структури. Немає можливості зв’язатися з ALF, бо ALF – це просто ідея, а не організація.

В останні роки мисливська галузь також зазнала нападу цієї групи фанатиків, яка вийшла далеко за рамки простого напису на стінах. Це і вандалізм, і руйнування та підпал мисливських будинків, і випуск дичини з вольєрів, і пошкодження автомобілів.

Найчастіше – це хлопчики, зачаровані цим екотерористичним драйвом, які навіть не знають, чим вони ризикують.

Серед іншого, коли вони проявляють агресію до мисливців та намагаються чинити опір проведенню полювань, вони наражають себе на небезпеку, про яку навіть не замислюються. У північній Італії за останній мисливський сезон було зареєстровано з десяток акцій ALF.
Організовані команди з 5–10 осіб, одягнені в чорне, із закритими обличчями, вишукують мисливців, особливо одинаків похилого віку, починають, ображати, плюватись, а іноді застосовують фізичну силу, за яку передбачено адміністративне та кримінальне покарання.

Незважаючи на це, багато нападів залишаються безкарними. Насправді ж, у небагатьох регіонах і країнах є закони, що передбачають покарання за намагання чинити опір проведенню полювання і цим користуються екотерористи.

“Лісовий і мисливський журнал”
https://ekoinform.com.ua/?p=6570

Далі...

Мільйони на зоозахисті: скільки зооактівісти заробляють на грантах

Світ давно стикається з терором зоозахисників, що завдає істотної шкоди суспільству, бізнесу, науці, медицині, вривається у приватне життя. Добродушне на вигляд веганство диктує свої умови і діє, як радикальні терористичні організації типу ІДІЛ і Аль-Каїди: конспірація, мережі, закрита ієрархія, маніпуляція свідомістю, тиск на емоцію, привернення уваги медіа за допомогою екстремістських дій. Історія їхньої діяльності починається з 60-х років ХХ століття, з Великобританії хвиля перекотилася у США, потім у Європу і, схоже, дійшла до України. Зараз зоозахисні організації «Єдина планета», «ХутроOFF», «Відкриті клітки», «DxE Kyiv» пробують свої сили у зміні свідомості співвітчизників і насаджуванні меншістю своїх переконань більшості. Деякі технології вони почерпнули разом із грошовими вливаннями західних донорів та відточили до досконалості, деякі – залишили на той випадок, якщо слова і кібер-булінг не допоможуть. Захист тварин давно перетворився на вигідний бізнес, а для того, щоб платили добре і справно, мають боятися.

Оцінюючи «успіхи» екотероризму, заступник директора ФБР із контртерористичної діяльності Джон Льюїс підрахував, що радикальні організації із захисту тварин скоїли у США за період із 1990-го до 2005 року більш ніж 1 тис. 200 злочинів. Це псування майна, підпали й вибухи в фармацевтичних і косметичних компаніях та підприємствах, науково-дослідних лабораторіях, які проводять досліди на тваринах. Він вважає, що сьогоднішнє незазіхання захисників тварин на людське життя – питання часу.

Як ІДІЛ або будь-яка інша терористична організація, зооактівісти не можуть досягти своїх цілей без грошей, членства та уваги засобів масової інформації. Спонсорами терористів-екологів, за даними ФБР, стали найбільші і дуже впливові громадські організації «Люди за етичне ставлення до тварин» (PETA), «Комітет лікарів за відповідальну медицину» (PCRM), «Гуманістичне суспільство США» (HSUS), що діють абсолютно легально і звільнені від податків.

Такий інтерес до спонсорів екологічного тероризму, найімовірніше, спричинений тим, що ці широко відомі громадські організації мають значно більший вплив на громадську думку, а, найголовніше, на великий бізнес. Боротьба за права тварин останніми роками перетворилася на вигідну справу, коли під благими намірами ховається груба форма лобізму.

Українських веганів-екстремістів браконьєрство, бездомні тварини та їхні хвороби мало цікавлять – неприбутково. А ось шантаж конкретних фірм і медіа-буллінг – це їхні козирі. Вони злагоджено і чітко провокують інформаційні медіа-атаки на супермаркети, ферми, бізнес. Організація «Відкриті клітки», наприклад, вимагає заборонити виробництво фуа-гра та продаж яєць, знесених куркою у клітці, змінити стандарти у птахівництві, що має тінь конкурентної боротьби і дає перевагу західним виробникам.

Цифри отриманих грантів вражають: Animal Welfare Fund у грудні 2018-го виділив $341 000 зоозахисним організаціям, зокрема і «Єдиній планеті» (ХутроOFF), яка після отримання грошей на медіа-кампанію почала активно просувати проект Закону «Про заборону виробництва хутра в Україні».

Протягом 2017-2018 років організація «Відкриті клітки» також отримала грант у розмірі $472 864 від Open Philanthropy Project на пропаганду проти хутряних ферм, заборону фуа-гра та дискримінацію птахівництва в Україні. Також активну участь у виділенні коштів бере й канадська організації A Seed of Change. Точних цифр знайти не вдалося, можемо припустити, що це також сотні тисяч доларів.

Історія замовчує про ціну питання збереження репутації підприємців після спланованого медіа-булінгу ділками-зоозахисниками. Ось так попіарилися на лосі й отримали, крім відступних, закордонні «бонуси» для реалізації своєї головної програми. «Єдина планета» і «Відкриті клітки», прикриваючись гуманними ідеями порятунку й захисту тварин, ведуть конкурентну боротьбу за пожертвування західних зоозахисних організацій, які, зі свого боку, відпрацьовують бізнес-замовлення. Спроби заборони норкових ферм і виробництва фуа-гра, тиск на супермаркети, які торгують яйцями, знесеними куркою у клітках, а не в курниках, свідчать про вибіркове ставлення зоозахисників до своїх «підзахисних». Активність зоозахисників спрямована лише на той бізнес, який має потенціал для розвитку й експортується в Європу, використовує сучасні технології, що задовольняють вимоги ЄС, створює в Європі конкурентну загрозу перерозподілу ринку на користь українських сільськогосподарських виробників. Комусь дуже не подобається, коли Україна з депресивного споживача європейських товарів починає нарощувати експорт і щось продавати в саму Європу. Приклад перший, вітчизняний експорт птиці з 2015-го подвоївся і становив у 2018-му майже 330 тис. тонн. Україна стабільно, вже третій рік поспіль, утримує сьоме місце у світі за цим показником. Приклад другий, 70% української фуа-гра продається в Європу, українські виробники зуміли домогтися європейської якості й активно нарощують експорт. Приклад третій, Україна вийшла на міжнародний ринок хутра та зайняла відразу 1% світового виробництва і може протягом найближчих кількох років зайняти 10%.

Реакція миттєва – відразу ж західні донори виділяють «Відкритим кліткам» і опосередковано «Єдиній планеті» приблизно $800 тис. для підтримки медіа-кампаній в Україні та Польщі. Під прицілом опинилися звіроводи і пташники. Активність доморощених зоозахисників виявилася якраз після виділеного траншу.

Зоозахисна організація з Польщі заохочує мотивованих активістів у сусідніх країнах створювати власні організації, пропонує фінансування, підтримку і наставництво. Мета одна – зупинити, закрити розвиток цілих галузей тваринництва в Україні. Наразі ця організація вивчає кампанії, орієнтовані на російськомовні країни, і готується до запуску кампанії щодо бройлерів, потренувавшись спочатку на корпоративній кампанії із заборони утримування курок, що несуться, у клітці. За чотири місяці «Відкритим клітинам» вдалося змусити десять компаній, зокрема міжнародних, змінити свою політику. Вони очікують, що з бройлерами робота буде набагато складнішою – значить, потрібно ще більше коштів.

У своїх звітах компанії не соромляться демонструвати, що «тиск на галузь тваринництва і створення умов для компаній, які виробляють альтернативи тваринницькій продукції, можуть послабити галузь тваринництва… Ослаблення тваринництва може призвести до суворішого регулювання добробуту тварин…»

І так, автор цих рядків жорстко проти знущання з тварин, браконьєрства, вирубування лісів, забруднення навколишнього середовища і багато чого іншого. Автор також не сприймає агресії, лицемірства, брехні, терору і відсутності здорового глузду.

Джерело: hunt-fish.com.ua

https://www.uahhg.org.ua/мільйони-на-зоозахисті-скільки-зооак/

Далі...

«Всесвітня кліматична зрада»: як ліві екстремісти паразитують на екології

Глобальні містифікації і збочення

Любителів «розганяти зраду» вистачає не тільки в Україні, але і на всій планеті. Така публіка особливо полюбляє «примазуватись» до різних екологічних рухів.

Цей малюнок поширюють, як нібито "супутникове фото NASA пожежі в Австралії"

Другу добу інтернетом масово шириться нібито «фото NASA», яке показує практично повністю палаючий континент Австралія. Фото супроводжується душероздираючими історіями про мільярди загиблих тварин, про те, що майже все населення Австралії зараз сидить по горло в океані, щоб не згоріти та інше.

Само собою, на сайті NASA такого фото немає. Я став шукати сліди, і доволі швидко знайшов. Автор фото – фотохудожник Ентоні Герсі (Anthony Hearsey). Він зібрав на одному малюнку дані про пожежі, які в той чи інший час траплялись в Австралії. Зроблено це було, скоріш за все, для того, щоб показати, що в Австралії практично всі районі є пожеженебезпечними, і в них в той чи інший час траплялись пожежі. І зроблено це було, щоб закликати людей до обережності з вогнем. Малюнок супроводжувався написом, що це візуалізація, зроблена з використанням даних з супутників NASA. Показані всі районі, що постраждали від пожеж, але не всі вони зараз горять.

Проте позавчора фото почало масово ширитися інтернетом, де стверджувалось що це "супутникове фото NASA", і зараз саме так виглядає Австралія. У мене є підозра, що чимало людей почали звинувачувати Ентоні, що нібито саме він поширює фейк. І він просто закрив свою сторінку у фейсбуці. Зараз його сторінки вже немає. Але фото вже живе своїм власним незалежним життям.

Тисячі людей з одноманітними коментарями розганяють це фото. І це дуже погано, бо як замовчування масштабів біди, так і гіперболізація – це спотворює об’єктивну картину і заважає розумному пошуку виходу.

Але спробуємо відволіктися від емоцій і поглянути тверезо.

Пожежі (і доволі масштабні) в Австралії трапляються кожен рік. Горить в Австралії переважно буш. Це такі щільні сухі чагарники, які кілька років наростають, а потім знищуються пожежами, щоб знову почати наростати. Також горять евкаліптові ліси. А ви знали, що деякі види евкаліптів розмножуються саме завдяки пожежам? Ці евкаліпти мають надзвичайно товсту кору, яка під час пожежі обвуглюється і зберігає саме дерево. А насіння евкаліпту знаходиться в таких міцних коробочках, що вони не розкриваються. Саме під час швидких пожеж коробочки лопаються, і насіння розноситься вітром по окрузі. Завдяки таким властивостям евкаліпти за допомогою пожеж не пускають інші дерева на «свою територію». Трохи про це можете прочитати тут.

Але цієї весни (а в Австралії весна саме тоді, коли у нас осінь) пожежі почались у вересні раніше, ніж зазвичай. Є багато фотографій великих пожеж, загиблих тварин, згорілі ферми тощо. Повідомляють, що за цей час загинуло 26 (в інших джерелах 28) людей. (Для порівняння: у нас в Україні тільки за новорічну ніч у пожежах загинуло 15 чоловік та ще 7 отримали травми різного ступеня тяжкості. Тобто співмірно з Австралією за три місяці.)

Що ж сталося? А те, що під тиском так званих «еко-активістів» уряд Австралії перевів багато лісів у статус національних парків із забороною проведення там будь-яких антропогенних втручань. Тобто проводити чистку лісу теж не можна. Тобто там протягом кількох років накопичувався сухостій та сушняк. Лісі поступово перетворювались на складені багаття, які лише чекали іскри. Такою іскрою могла стати блискавка, хоча переважна більшість – це людська необережність з вогнем, або свідомий підпал. Піромани є всюди, а тут їм створили благодатні умови.

Ви ніколи не задумувались, чому найбільш масштабні лісові пожежі відбуваються у Сибіру, Північній Каліфорнії, Австралії та інших «глухих» територіях, за якими не стежить людина?

Проблема сучасного світу – масова некомпетентність, коли за ту чи іншу діяльність беруться «активісти» без відповідної освіти, досвіду та елементарного розуміння закономірностей процесів, і до чого можуть призвести їхні дії. Яскравим втіленням є Грета Тунберг (Greta Thunberg). Якщо розібратись, до чого вона закликає:

- Я НЕ БУДУ учитись в школі і закликаю всіх учнів НЕ ВЧИТИСЬ, щоб ми виросли НЕУКАМИ і в дорослому віці НЕ ЗНАЛИ, як рятувати Землю. Але винні в цьому всі, хто завгодно, але не ми – НЕУКИ.

Грета Тунберг закликає пропускати шкільні заняття "зараді екології"

Подібна публіка масово «примазується» до різних екологічних рухів і перетворює ці рухи на свою протилежність. І часто саме дії таких собі «еко-активістів» призводять до гірших наслідків.

- боротьба німецьких «зелених» проти атомної енергетики призвела до закриття німецьких АЕС, відповідно до збільшення числа ТЕС, а через це до зростання викидів CO2 та багатьох шкідливих сполук. До речі, чи знаєте ви, що навколо вугільних ТЕС радіоактивний фон завжди більше, ніж навколо АЕС?

- боротьба проти різдвяних ялинок призвела до масового поширення штучних ялинок, а через це до збільшення числа пластикових відходів.

- боротьба проти людського втручання в лісі призводить до захаращування лісу сушняком та масштабних лісових пожеж.

І таких прикладів тисячі. На жаль, на шляхетній темі екології зараз масово паразитують різні ліві екстремісти. Це поєднання некомпетентності, інфантилізму, бажання отримати все і негайно вже доходить до вищої точки абсурду, що неодмінно викличе «зворотний рух маятнику». На противагу лівому екстремізмові, що вже «зашкалив», починається зростання популярності правих ідеологій – консерватизму, націоналізму, національного солідаризму.

P.S. Коли вже стаття була готова, то я почув цікаву гіпотезу. Автор гіпотези звернув увагу, що масовий психоз з цією картинкою пройшов по різних країнах, але насамперед по постсовкових, де багато хто користується російською мовою – по РФ, Білорусі, Україні, Казахстану, «рускоязичних діаспорах» в різних країнах. З чого можна зробити допущення, що якась конкретна структура скористалась отою картинкою для проведення навчання з поширення фейків та масових психозів. І зараз обробляє і осмислює результати.

Отже, бачимо, що невідповідність доступності сучасних засобів масового поширення інформації і застарілої індустріальної структури суспільства стає благодатним ґрунтом для поширення різних фейків (зокрема і небезпечних). І людству треба терміново шукати запобіжні засоби.
Володимир Щербина

Далі...

Екопартизани проти винищувачів довкілля: Президент Бразилії звинуватив зіркового Леонардо ДіКапріо в фінансуванні підпалів в Амазонії

Президент Бразилії Жаір Болсонару заявив, що американський актор Леонардо ДіКапріо спонсорує "неурядові організації", які організовують опорні бази винищювачів лісів Амазонії та самі роблять провокаційні підпали задля грантів, повідомляють Патріоти України з посиланням на Associated Press

"ДіКапріо - крутий хлопець, чи не так? Давати гроші на підпал Амазонії", - кинув звинувачення Болсонару.

"Фотографують, відправляють фото в організації (з захисту лісів), там їх поширюють, потім зв'язується з Леонардо ДіКапріо, він виплачує 500 тисяч доларів", - додав президент

"Хоча ми й заслуговували підтримки, ми не фінансували цільові організації", - відповів актор.

"На карту поставлено майбутнє цих незамінних екосистем, і я пишаюся тим, що захищаю їх (Екологічна організація ДіКапріо Earth Alliance)".

субота, 30 листопад 2019, 7:44

***

Экологов поймали на поджоге лесов Амазонии ради пожертвований 

Четыре экологических активиста арестованы бразильской полицией после обыска офиса неправительственной организации Projeto Saúde e Alegria/ «Здоровье и счастье» (PSA). Их обвинили в преднамеренном поджоге тропических лесов в бассейне реки Амазонка. Волонтеры помогали тушить пожары в северной части штата Пара. Правозащитники утверждают, что силовая акция властей страны является политически мотивированной.

В начале 2019 года тысячи пожаров буквально разорили тропический лес Амазонки на территории Бразилии. Крайне правый президент Жаир Больсонару уже заявлял, что неправительственные экологические организации сами разожгли огонь, но не представил никаких доказательств этого обвинения.

В сентябре пожар в популярном туристическом районе Альтер-ду-Чао уничтожил лес на территории, равной 1600 футбольным полям. Добровольцам и пожарным понадобилось четыре дня, чтобы взять ситуацию под контроль.

Десять хорошо вооруженных полицейских ворвались в штаб-квартиру PSA 26 ноября и конфисковали компьютеры и документы. Организация основана в 1987 году. Она реализует социальные и медицинские программы в отдаленных населенных пунктах на Амазонке и неоднократно отмечена наградами, пишет сайт «Би-би-си».

По заявлению полиции, операция была проведена в рамках расследования, которое показало, что неправительственные организации, в том числе PSA, организовали пожары ради получения пожертвований. Четверо арестованных имели «конфиденциальную информацию и изображения пожаров», которые «являются подозрительными».

«Они фотографировали, публиковали и призвали правительство помочь контролировать те же пожары, которые сами вызвали», — заявили в полиции.

Тем не менее, местные СМИ сообщили, что телефонные разговоры, фигурирующие в полицейском расследовании, не доказывают вины подозреваемых в каком-либо преступлении.

По словам основателя PSA Эудженио Сканнавино, организация «шокирована» арестами, обвинение является абсурдным и служит лишь оправданием версии о намеренных поджогах, озвученной президентом Бразилии.

По данным газеты Folha de S. Paulo, охраняемые леса в Альтер-ду-Чао были уничтожены предпринимателями из-за операций с недвижимостью, и что федеральные прокуроры подозревают, что один из них был организован захватчиками земли.

Правозащитная группа Amnesty International заявила об отсутствии «прозрачности или официальной информации» об арестах. Это является «поводом для беспокойства». Greenpeace осудил аресты как «попытку очернить общественные движения и неправительственные организации, которые пытаются сохранить леса Амазонки». Тем временем судья штата Пара отказал четырем арестованным активистам в освобождении под залог.

Далі...

Президент Бразилії звинуватив активістів у підпалах в Амазонії

Болсонару прокоментував масштабні лісові пожежі

REUTERS / Bruno Kelly

Президент Бразилії Жаїр Болсонару, який скептично ставиться до захисту природи, звинуватив екологічних активістів впідпалах лісів в районі басейну Амазонки.

Про це пише The Guardian.

Він припустив, що пожежі в бразильських дощових лісах — справа рук неурядових організацій, які займаються питаннями збереження довкілля.

«Що стосується підпалу в Амазонії, які, на мою думку, могли бути початі неурядовими організаціями, тому що вони втрачають гроші, які наміри? Щоб доставити проблеми Бразилії», — заявив Болсонару.

За даними Національного центру космічних досліджень країни, в Бразилії в 2019 році було зареєстровано більше 72 тис. вогнищ, що на 84% більше, ніж за аналогічний період в 2018 році. Більше половини з них були зафіксовані в басейні Амазонки.

Через масштабні лісові пожежі в Амазонії Бразилії загрожує екологічна катастрофа.

21 серпня, 23:19 

https://nv.ua/ukr/world/countries/amazonski-lisi-u-vogni-prezident-braziliji-zvinuvativ-aktivistiv-u-pidpalah-50038656.html

Далі...

Крадуть мільйонами: як чиновники нахабно наживаються на українській екології

Врятувати нас зможуть виключно ті, хто пішли на передвиборчі перегони. До слова, часто це ті самі люди, що досі писали нам закони й мали б відповідати за їх дотримання.

Але є й такі, хто має змогу проявити себе вперше. Втім, граблі неприкритого популізму вони обирають ті самі – дешевий газ, низькі тарифи на комуналку, долар по 8, і екологія. Екологічні експерти повідомили, що до них вже звертаються політичні сили з проханнями пропрацювати екологічні напрями їхнього популізму, тобто передвиборчих програм.

Екологічна турбота політичних партій – це не є погано. Навпаки, це похвально. Але біда в тому, що мало хто дійсно збирається дбати про екологію. А це вже маніпуляція. З соціально-економічними маніпуляціями ясно – політики прагнуть подарувати нам "сите" життя вже завтра в обмін на наші голоси.

Але чому українці стають жертвами екологічних маніпуляцій? Тому що це психологічне "гладінню самого себе по голові". Екологія – такий щит – "Я хороший. Я дбаю про довкілля". Як найпростіше підтримати екологію? Правильно, натякають політики – виберіть тих, хто пообіцяє зробити це за вас. А далі можна нічого й не робити, головне – пообіцяти.

Хто маніпулює на темі екології? 

Тема пафосного і безрезультатного піару на екологічних проблемах для нашої політики не нова. У 1998 році "Партія зелених" прийшла в парламент на хвилі голосних заяв про екологічне відновлення України. Але їхні лозунги були повністю популістичні.

"Партія зелених"

За оцінкою британського політолога Ендрю Вілсона, партія була "притулком для олігархів, а не "Партією зелених": у її виборчому списку більшість – бізнесмени.

Для власне екології України вони так нічого не зробили. Ділити крісла і портфелі, а також контролювати дотримання екологічних норм – вигідніше. А той факт, що на екології можна заробляти нечувані статки у власну кишеню, успішно довів колишній очільник державної екоінспекції України Андрій Заїка. У нього нарахували майна на 27 мільйонів, які він не заробив.

Андрій Заїка

Як подолати екологічні проблеми в Україні?

Турбота про екологію на "найвищому рівні", дійсно, мала б вестися силами законодавців. Шкідливе виробництво, екологічна відповідальність промисловості, контроль вирубки лісів і збереження біорізноманіття – все це не під силу простій людині.

Але якраз ці питання тісно переплітаються з бізнес-інтересами Тому подолання екологічних негараздів має бути системним і виваженим. Завали сміття не подолати одним законом на дві сторінки. Вирубані ліси не виростити лише постановою. Загублене в металургійних регіонах довкілля не відновити новим податком.

Проста аналогія – можна знизити тариф на газ вдвічі. Але тоді недостачу має хтось заплатити. Бюджет, наприклад, тобто – ми з вами. І можна зобов'язати бізнес платити великий екологічний податок, а за ці гроші – захищати довкілля.

Але тоді бізнес перегляне свою діяльність, реструктурує її, і або споживачі товарів та послуг заплатять цей екологічний податок, або бізнес перестане працювати. Тоді податків не буде ніяких. І екологія нічого не отримає, звісно.

Наприклад, у програмі партії "Сила людей" обіцяють сучасні механізми утилізації сміття, збільшення частки "зеленої енергетики", будівництво житла та промислових об'єктів у гармонії з природою. Подібні обіцянки ми чули вже не раз. Але над усім цим вже працює законодавчий апарат.

Не все йде легко й швидко. І роботи для екоекспертів – на роки, якщо не сотні років, наперед. Однак ми гармонізуємо українське законодавство з європейським і світовим. До прикладу, Україна долучилася до Паризької кліматичної угоди. Ми затвердили порядок здійснення державного моніторингу вод, що відповідає директивам Європейського Союзу.

Ми впроваджуємо законодавство для цивілізованого поводження з відходами. А "зелена енергетика" в умовах чинного "зеленого" тарифу так і зовсім почуває себе чудово. Тому найчесніше, що під час агітації можуть зробити політичні сили – пообіцяти, що вони продовжуватимуть політику турботи про екологію і вестимуть її з прив'язкою до реального життя.

А гасла на кшталт "Ми будемо, ми розпочнемо…" – це маніпуляція. Ота сама: "Оберіть мене і більше ні про що не думайте". Як захиститися від маніпуляцій? Як мінімум – проглянути програму кандидата, партії й проаналізувати її.

http://video.bigmir.net/24tv/newsua/656391-Kradut-mlyonami-yak-chinovniki-nahabno-nagivayutsya-na-ukransky-ekolog/

Далі...

Популізм: Тимошенко хоче заборонити вирубку лісу. ВІДЕО

15.11.2018

Народний депутат та кандидат у президенти Юлія Тимошенко заявила про намір запровадити мораторій на вирубку лісу після того, як вона прийде до влади. Про це вона заявила на своій сторінці у Facebook.

«Останні три дні я провела в тих регіонах країни, для яких проблема масової вирубки лісів особливо актуальна.

Це взагалі трагічне питання для всієї України. Напевно, всі бачили вражаючі супутникові фото, на яких видно, як поступово наші Карпати перетворюються на лисі гори. За останні роки вирубувати почали навіть праліси — золотий фонд! Це все контрабандою іде в Європу під красномовне мовчання найвищих посадовців.

Так не повинно бути. Після зміни влади ми запровадимо мораторій на вирубку і притягнемо до відповідальності всіх, хто винен у знищенні українських лісів.

Якщо ми не зупинимо це — наші діти знатимуть про чарівні карпатські ліси лише з казок», — написала Тимошенко на своїй сторінці.


Нагадаємо, що вирубка пралісів в Україні і так знаходиться під забороною.

Праліси в України стануть заповідними пам’ятками природи. Ініціатива створення пралісових заповідників належить Івано-Франківському ОУЛМГ. Першим до цього процесу долучиться Болехівський лісгосп, далі – решта лісгоспів, на території яких є ця унікальна природна спадщина.

Запровадження мораторію на вирубку всіх лісів (більша частина лісів в Україні — штучно насаджена і відновлюються лісгоспами) призведе до екологічної та соціальної катастрофи.

http://укроп.org/популізм-тимошенко-хоче-заборонити-в/

Далі...

У Німеччині затримали десятки активістів під час масштабної спецоперації в лісі

Спецоперація поліції та пожежних служб у Гамбахерському лісі

Загалом 34 активних захисників довкілля було затримано поблизу міста Ахен в федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія на західному кордоні Німеччини. Затримання відбулися в суботу, 15 вересня, під час спецоперації поліції в Гамбахському лісі, повідомили місцеві правоохоронці.

Раніше активісти спорудили тут кілька десятків "жител" на деревах. Своєю постійною присутністю вони намагалися завадити подальшій вирубці лісу й передачі звільнених територій енергетичному концерну RWE для розробки багатих покладів бурого вугілля, передає інформагенція dpa.

Під час спецоперації незначні поранення отримали восьмеро осіб. Дехто з активістів забарикадувався в підземних тунелях, розташованих під лісом. Лише зранку неділі, 16 березня, вдалося переконати двох з них добровільно залишити тунелі, котрі є дуже небезпечними, повідомила місцева рятувальна служба. На даний момент правоохоронці та інші учасники спецоперації намагаються також розблокувати деякі ділянки доріг, де раніше активісти спорудили барикади. Очікується, що спецоперація зі звільнення лісу від активістів-екологів триватиме й у неділю.

Нещодавно стало відомо про плани енергетичного концерну RWE вирубати значні ділянки Гамбахського лісу задля видобутку бурого вугілля, потрібного для німецьких теплоелектростанцій, які досі виробляють значну частку енергії в країні. Це викликало неабияке обурення серед місцевих мешканців. Дехто з них вирішив постійно перебувати в лісі, щоб запобігти його вирубці. Спецоперація зі звільнення лісу від активістів розпочалася 13 вересня після оприлюднення відповідного рішення суду, який дозволив примусово зачищати територію.

На сьогодні спалення бурого вугілля вважається одним із найбільших джерел викидів парникових газів у Німеччині. Попри узгоджені цілі Паризької кліматичної угоди, під якими підписався Берлін, німецькі енергетичні концерни не планують поки що відмовлятися від цього енергоносія. Найбагатші поклади бурого вугілля розташовані на сході Німеччини та в землі Північний Рейн-Вестфалія.

16.09.2018 | 05:46

http://europe.newsru.ua/article/45505073

Далі...

Різниця в добрих справах екологів Росії та України

                                                                              РФ                                                                

 1 

Экологи-добровольцы Ленобласти получат 600 тыс. рублей

22:14

Правительство региона объявило конкурс на лучшую экологическую акцию среди энтузиастов. Чтобы получить денежный приз, нужно провести уборку в родной местности, и сообщить об этом чиновникам.

Комитет государственрного надзора Ленобласти в содружестве с ЛАЭС и активистами "Зеленого Креста" объявили конкурс на лучшее мероприятие, которое сделает регион намного чище.

Чиновники решили поощрить многочисленных энтузиастов экологии, которые сами, без посторонней помощи, участвуют в уборке родных районов, чистят берега рек, выносят мусор из леса. Призом за лучшую акцию станет крупный денежный приз - 600 тыс. рублей. Главное не забыть во время уборки сделать фотографии места до и после чистки.

Внимание! Если у вас есть такая команда и вам нравится делать родную область ухоженной и чистой, подайте заявку об участии в добровольческо-экологической акции до 21 сентября 2018-го. Подведение итогов и награждение лучших состоится уже в следующем месяце, 21-го числа. Об этом сообщили Gazeta.SPb в администрации Ленинградской области.

Напомним, что в 2009-м волонтеры почистили берега Медного озера в Приозерском районе. (Gazeta.SPb)

http://www.gazeta.spb.ru/2060964-0/

 2 

В Подмосковье в рамках экологической акции планируют высадить более 1,5 млн деревьев 

Фото: РИА Новости

Более 1,5 млн деревьев планируют высадить в Подмосковье в рамках экологической акции «Наш лес. Посади свое дерево», сообщает пресс-служба министерства сельского хозяйства и продовольствия Московской области.

Мероприятие пройдет 22 сентября. Центральной площадкой станет участок в Томилинском лесопарке, расположенный на границе Люберец и Раменского района неподалеку от деревни Островцы.

Посадка леса будет организована во всех 67 территориях Подмосковья. На землях лесного фонда подготовлено 117 площадок, на землях муниципалитетов — около 1,6 тыс.

В рамках акции будут высажены саженцы дубов, елей, сосен и лиственниц, а в муниципальных образованиях — цветущие и плодово-ягодные деревья и кустарники.

«В местах проведения посадок будет выдаваться необходимый инвентарь и посадочный материал. Участникам акции достаточно будет одеться по погоде и взять с собой резиновые сапоги», — следует из сообщения.

Ожидается, что в акции примут участие порядка 200 тыс. человек, добавили в министерстве.

Об этом сообщает Рамблер. Далее: https://news.rambler.ru/ecology/40770127-v-podmoskove-v-ramkah-ekologicheskoy-aktsii-planiruyut-vysadit-bolee-1-5-mln-derevev/

                                                                  УКРАЇНА                                                                

 1 

В заказнике местного значения Ржищевский демонтированы охотничьи вышки
Уже пол года в Украине проводится всеукраинская акция “Уничтожим охотничьи вышки в ПЗФ ! “, которую проводит экологическая общественность при поддержке Государственной экологической инспекции Украины

http://ecoethics.ru/campaigns/vyishki/

Цель акции- выполнить закон и освободить обьекты природно-заповедного фонда от охотничьих вышек, а, значит, и от охоты, которая там запрещена.

Активную роль в демонтаже охотничьих вышек играет государственная экологическая инспекция и природоохранная общественность.

Недавно в заказнике местного значения Ржищевский у села Юшки Киевской области госэкоинспекцией были демонтированы охотничьи вышки. Теперь с них никто не будет убивать диких животных.

На фото- остатки демонтированных вышек.

http://ecoethics.ru/v-zakaznike-mestnogo-znacheniya-rzhishhevskiy-demontirovanyi-ohotnichi-vyishki-3/

 2 

У кожне дерево екологи заганяють 100 гвіздків

Автор: фото: Андрій ШМАТОВ

Столичний еколог забиває у сосну в Чернечому лісі за п’ять кілометрів від Києва 15-сантиметровий цвях. Так захищає дерево від вирубки. Одягнув чорну маску, бо такі дії незаконні

Біля села Лісники за 5 км від Києва в Чернечому лісі зібралися столичні екологи. Показували, як потрібно шипувати дерева. У такий спосіб захищають ліс від вирубування. У ньому збереглися сім дотів Другої світової та командирський грот.

Спилювати вікові дуби та сосни там почали 2006-го. Києво-Святошинська райдержадміністрація відвела 10 га лісу в межі села Лісники. 2008-го голова сільради продав його 32 невідомим особам під забудову. Цього року в 58-му кварталі Хотівського лісництва на території 100 кв. м вирубали дерева. Викопали фундамент, забили палі, пригнали два крани — триває будівництво.

Екологи, щоб захистити насадження від знищення, оббивають дерева цвяшками.

— Гвіздки розміром 15 сантиметрів вбивають на висоті 2 метри від землі. Їх мають забивати у шаховому порядку повністю під кутом 45 градусів. Як би не пиляли дерево пилкою, вона поламається. Якщо рубати, сокира теж пошкодиться. У такий спосіб американські колеги захищають сотні гектарів. Багато дерев у Гідропарку зашиповані, тільки тому його досі не забудували, — пояснює Володимир Борейко, 52 роки,столичний еколог.

Він визнає: шипований ліс спиляти можна. Для цього підганяють машину з підйомником, дерево спилюють на висоті за 2 м. А пеньок викорчовують бульдозером. Але це дорого. Не кожен бізнесмен на таке погодиться.

Перед тим, як показати на телевізійні камери правильну техніку забивання, колега Борейка одягає чорну маску, щоби приховати обличчя. Каже, його дії протизаконні.

Володимир скотчем клеїть попереджувальний знак із літерою "ш", який означає, що дерево прошиповане.

Як би не пиляли дерево пилкою, вона поламається

— Якщо приїде патруль міліції, ми вдамо, що прибиваємо шпаківні, — говорить. З-за спини дістає шпаківню, розмальовану в синьо-жовтий колір.

Розказує, чому харківським захисникам природи не вдалося врятувати ліс:

— Наші колеги неправильно забивали гвіздки — паралельно на кілька міліметрів. Потім пригинали їх до стовбура. Той гвіздок можна витягти плоскогубцями. Або спиляти між рядами.

Природозахисники запевняють: деревам шипування не шкодить. Лише сосна всихає від такої процедури.

На дерево витрачають близько 100 гвіздків. Шипування одного триває зо 20 хв.

https://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/_u-kozhne-derevo-ekologi-zaganyayut-100-gvizdkiv/346012

Далі...

Популярные «экологические» тренды не всегда ведут к лучшей жизни

Вегетарианская одежда, биотопливо и другие «экологические» новации, подаются как этический, экологический выбор, однако они имеют свою темную сторону.

Когда речь идет о насущных экологических проблемах современности, все мы понимаем, что должны сделать свой вклад. Рост веганизма показывает, что мы все больше задумываемся о том, что наш образ жизни влияет не только на наше собственное здоровье, но и на окружающий мир.

К сожалению, следование моде не всегда является правильным способом сохранить планету. Несмотря на то, что последние исследования показали, что отказ от мясных и молочных продуктов является одним из лучших способов уменьшения влияния на окружающую среду, это не касается вашего гардероба.

Вегетарианские альтернативы меху и коже могут нанести вред морским существам, поскольку они сделаны из другого всеобъемлющего экологического: пластика. Некоторые материалы животного происхождения могут быть даже менее вредным выбором.

Такие не интуитивные обстоятельства снова и снова проявляются, когда мы пытаемся выбрать этический образ жизни. Так как, отказ от одноразовых пластиковых пакетов и их замена хлопчатобумажной сумкой окупится только после 131 использования последней, поскольку хлопок - это также тяжелая экологическая ноша, сообщает newsli.ru.

Биотопливо, которое презентуется как «зеленая» альтернатива нефти, приводит к вырубке лесов и увеличение выбросов углерода. Кроме того, сжигание древесины вместо газа для обогрева наших домов также приводит более загрязнению воздуха.

Не стоит поспешно следовать тенденциям без надлежащих доказательств. Проверка экологичности новомодных «зеленых» веяний может быть не самым модным выбором, но в долгосрочной перспективе это единственное, что стоит сделать.

04 сентября 2018 | 20:35, Наука и технологии в Мире

http://www.newsli.ru/news/world/nauka/29217

Далі...

Екоактивізм. Що за ним стоїть?

Зростання популярності еко- та зоозахисних гасел та подій можна побачити неозброєним оком.

Це і низові ініціативи, спрямовані на захист тварин, і великі грантові організації, і спонтанні об’єднання людей для захисту окремих екосистем (наприклад, група “Врятуй Дністер” чи громада Святошинського озера). Ліберальна аналітика таке зростання популярності “зелених” пов’язує з тезою, ніби це “загальна властивість демократичних постіндустріальних суспільств”. Звісно, ставити знак рівності між соціально-екологічним протестом й підвищенням рівня життя чи зростанням свободи слова — суттєве спрощення картини.

Повсякденний приклад — антизабудовні кампанії. Спробуємо розібратись, як вони працюють і скільки в них “чисто зеленої” теми. Практика боротьби з забудовами на території зелених зон це також досвід того, як мешканці разом з соціальними активістами відстоюють територію, яка була у спільному доступі і от-от може бути відчужена. Такі кампанії вводять частину міського населення у зовсім інший, незвичний політичний контекст. Площина конфлікту — боротьба за спільне.



Ці стихійні рухи мають потенціал до виростання у стійкі ініціативи, які можуть себе не позиціонувати як політичні, але будуть антикапіталістичними за спрямуванням (наприклад, “Народна дія” у Львові). Також вони можуть перейти до спроб колективного управління територіями чи установами: озеленення, очищення, повернення у культурний простір міста (висадка дерев на території однієї з львівських забудов, очистка Святошинського озера, “захоплення” будинку культури на Левандівці).



Сквер Юра, Львів

Звісно, комусь цей рівень може здатися примітивним, але це реальний класовий конфлікт, ігнорування якого може призвести до ще більшого домінування корпорацій у міському просторі та ультраправих на вулицях. Антизабудовні кампанії — це можливість запобігти появі гетто: коли міський простір ділиться на нетрі й вишукані житлово-розважальні зони для багатих. Конфліктуючими сторонами тут є місцева громада, соціальні\екоактивісти з одного боку та міська влада, будівельні корпорації, церква з іншого.



Інший вимір боротьби за зелені зони — територія заповідників та гір. Ліси України — дешева сировина для європейських виробників. Декілька років тому набула розголосу історія з Ikea та H&M щодо імпорту нелегальної деревини. “Європейські партнери” всіма руками тримаються за цей ресурс. Настільки що навіть президент не підписав мораторій на вивезення лісу-кругляку. Не дивно. Варто лише подивитись, куди цей ліс вивозять. А легально чи ні — це, на жаль, не принципово.



Якщо захист зелених зон — цілком прикланий і зрозумілий рід діяльності, то з тим, що змушує молодь займатися зоозахисними кампаніями? Ще кілька років тому могло здатися що такими темами цікавляться дві геть не схожі між собою групи людей — “любителі котів” і нечисленні вегани\вегетаріанці. Але тепер ситуація змінилася.

Розмаїття та поширеність хутряного бізнесу та купа магазинів з реалізації цього товару, навряд сподобається людям, чиє життя пов’язане з постійною економією на найнеобхіднішому. Несприйняття розкошу та культу споживання робить своє.

Також проникнутися почуттями до “пожиттєво ув’язнених” тварин змушує відчуття специфічної спорідненості: з одного боку 10-12 годин твого життя викрадено на кожній зміні роботою, а іншому живому створінню його життя не належить взагалі. Тобі хоч можуть заплатити. А цих тварин можуть і погодувати забути. Це фактори психологічні, але вони закладають зовсім інше ставлення до тварин. Є ще економічні фактори.

На шляху до “аграрної наддержави” Україна може стати прихистком для брудного бізнесу: з Данії, Голандії, Австрії, Бельгії сюди можуть переїхати численні м’ясні, молочні та хутряні ферми, які становлять реальною екологічною проблемою. Звісно державі буде досить просто домовитися з неурядовими громадськими організаціями, можливо навіть такі ферми заборонять законодавчо, і на цьому припиниться юридична частина процесу. Але фактично боротьба триватиме — як у випадку з лісом, дельфінаріями чи пересувними цирками. Закони в Україні не діють. Точніше, діє лише один закон: якщо у вас є гроші, ви можете все. Найкраща ілюстрація — трускавецький дельфінарій який працює по при законодавство та здоровий глузд.



Дельфіни з дельфінарію в Трускавці

Ще складнішим і менш зрозумілим є питання вівісекції, тобто тестування на тваринах. Туть “зелені”, здавалося б, заносять меч над святинями медицини та науки. Але реалії дещо складніші. Якщо в ім’я науки дійсно можна принести когось в жертву, то хто буде платити за такі помилки як талідомідова трагедія (ліки, успішно протестовані на різних видах тварин, спричинили каліцтво майже 12 тисяч дітей)? Чи рак яєчників, викликаний продукцією Johnson&Johnson? Тестування на тваринах — це також великий бізнес: медикаменти, косметику і побутову хімія тестують на тваринах, а відтак калічать та вбивають в ім’я прибутку.



Талідомідові діти

Інша справа — зростання кількості веганів та вегетаріанців. Шлях до цієї моделі харчування починається по-різному, комусь в дитинстві стає шкода тих, хто опиняється на тарілках, а хтось задається питанням, чому вбити собаку чи кота — карається законом, а корову чи птицю — нормально? Це етичний момент. Є ще питання екології, зокрема існують авторитетні свідчення про те що тваринництво є джерелом забруднення повітря, води та ґрунту, а також вагомим фактором глобальних змін клімату.

Соціально-екологічні протести дійсно мають значний потенціал до мобілізації. У 2017 році у протесті проти бельгійської АЕС взяли участь 50 тисяч чоловік з трьох європейських країн (Німеччини, Бельгії, Голандії). У вересні 2017 року, німецькі профспілкизбирали підписи за збільшення вітрогенерації. До того — ще у 2012-му році, в Японії, вдалося зібрати 7,5 млн підписів проти використання енергії АЕС. У Китаї ж регулярні екологічні протести, як правило, пов’язані з соціальними питаннями, цікаво що спусковим гачком для одного з них стало те, що у голови міського комітету КПК, мешканці міста знайшли сорочку за 300 $. Насправді ж головною темою того протесту було закриття паперового заводу, що загрожував водосховищу Чінцаоша.



Фото з протесту в Китаї

Критика капіталізму з екологічних позицій не просто повинна фігурувати в теоретичній площині. Вона має своє цілком конкретне практичне застосування. Поки трудові та соціальні конфлікти не завжди мають потенціал до переростання у протести чи стійкі ініціативи, участь в екологічних протестах важлива не лише щоб зайняти цю нішу, а й щоб відкрити новий простір для агітації, тим паче, що молодь охоче підтримує акції пов’язані з навколишнім середовищем. Але і для теоретичної роботи залишається вдосталь простору. Центральними у дискусіях щодо суспільства і навколишнього середовища, нерідко є міра відповідальності конкретної людини, у контексті співвідношення власності та влади, роль окремих індустрій та енергетика. У будь-якому разі популярність “зелених” тем зростає, і до яких висновків прийдуть тисячі молодих людей в Україні — поки що під питанням.


Rodion BAHAYEV

[07:50 02 сентября 2018 года ] [ Vector Media, 28 серпня 2018 ]

http://ukrrudprom.com/digest/Ekoaktivzm_SHCHo_za_nim_stot.html

Далі...

Дышать нечем! Чего не хватает украинским городам для лучшей жизни?

Зеленые насаждения – это легкие наших городов. Чем их больше, тем лучше экологический фон, качество воздуха и психологическая атмосфера в населенном пункте. Но в украинском контексте тема зеленых насаждений практически всегда связана с вопросом их нехватки, упадка или незаконной вырубки. EtCetera выяснил, как именно деревья и кусты делают жизнь горожан лучше и что каждый из нас может сделать для увеличения количества зеленых зон.

ТРИ ПРОБЛЕМЫ. У зеленых насаждений крупных городов есть три главные проблемы: дефицит насаждений общего пользования (парков, скверов, зеленых зон внутри кварталов), их неудовлетворительное «физическое» состояние (деревья требуют обрезки, лечения и замены, а сами зеленые зоны – реконструкции) и недостаточное количество санитарно-защитных насаждений (это кусты и деревья вдоль дорог, которые задерживают шум и пыль). Нехватка ресурсов, а также политической воли и более-менее дальновидных планов благоустройства городов только усугубляют положение. Но даже те ресурсы, которыми обладают городские службы сейчас, порой используются нерационально, а то и вовсе неправильно (вспомнить хотя бы ставшие мемами фотографии обрубков деревьев – якобы после санитарной обрезки). В результате деревья, которые могли бы прослужить экосистеме города еще 8-10 и более лет, умирают в течение сезона после неумелых манипуляций с ними.




НОРМЫ. Установленная ВОЗ норма площади озеленения городов составляет 50 кв. метров на одного жителя. При этом вся эта «зелень» должна составлять не менее 40% площади населенного пункта. Цифра для современных мегаполисов практически нереальная. Например, на каждого жителя Чикаго приходится всего 12 кв. метров, в разных районах Парижа цифра колеблется от 3 до 14 кв. метров, а в Нью-Йорке – от 0 (!) до 20 кв. метров.

Лишь некоторые украинские города переваливают за отметку в 10 кв. метров на человека. Так, в Запорожье насчитывается чуть более 20, а киевская норма – 27 кв. метров зеленых насаждений на человека. Однако проблема еще и в том, что даже при относительно хороших показателях зеленые насаждения размещены очень неравномерно и их качество часто невысоко. Например, запорожская Хортица, площадью более 20 кв. километров, хоть и помогает городу вписываться в нормы, но не делает жизнь жителей отдаленных от нее районов лучше, ведь там такого количества растительности и близко нет. Что касается качества насаждений, то здесь большую роль играет их плотность и разнообразие. В парках и на придомовых территориях картина отличается. На придомовых территориях в старых спальных районах и рядом с новостроями – тоже.

ДОМА НАПИРАЮТ. Наиболее показательна (в негативном смысле) картина новых жилых районов – там, где новострои выросли в последние 10 лет. Здесь застройщики вообще не думали о компенсации ущерба, нанесенного высотками экосистеме города. Одно-два дерева (в лучшем случае) на придомовой территории 10-16-этажки, где число одних только автомобилей переваливает за сотню, – это ничто. И комфорта местным жителям это точно не добавляет.



ГАЗОНЫ ПРОТИВ ПЫЛИ. Первое, что приходит в голову, когда мы слышим словосочетание «загрязнение воздуха», – это выхлопные газы и выбросы предприятий. Но для таких городов, как Одесса, к примеру, большой проблемой также является пыль (об этом еще Пушкин писал). И решение этой проблемы, как говорится, под ногами. Если не полностью, то по большей части избавить город от пыли могут правильно обустроенные газоны, то есть полностью покрытые травой или другими застилающими землю растениями и надежно изолированные бордюрным камнем.

Такой прием не только уменьшает количество пыли в воздухе, не давая ветрам раздувать частицы земли, но также сохраняет влагу в почве, экономя городские ресурсы, затрачиваемые на полив.

ЛЕС НА КРЫШЕ. Практически любой вариант готовой городской застройки можно усовершенствовать при помощи зеленых насаждений. Иногда для этого приходится жертвовать дорогой или парковкой – тут уж у кого какие приоритеты.

Тем не менее, варианты есть, и они вполне применимы для украинских городов, хоть и ментально чужды нам. Еще один выход – обустройство зеленых зон на крышах домов. Особенно это подходит для спальных районов, где выстроены дома с плоскими кровлями. Лишь изредка эти пространства рационально используются, например, когда там размещают солнечные панели и коллекторы.

Но чаще всего наши крыши пустуют, лишая города довольно простой с технической точки зрения и финансово доступной возможности улучшить свою экосистему. Речь не идет о садах со сложными механизмами полива, как это практикуют, например, в Японии. Достаточно было бы постелить газон на небольшой слой грунта.

ПОЙДЕМ САЖАТЬ. Естественно, никакие газоны не заменят высадку деревьев. И раз уж города в административном и финансовом плане с этой задачей не справляются, все в руках общественности – бери саженец и иди сажай. Кстати, много где люди так и делают. Дважды в год во время «посадочных кампаний» общественники и представители бизнеса в Киеве, Одессе, Харькове и других городах инициируют субботники и акции по высадке деревьев и кустов. Это, скажем прямо, не всегда эффективно – не все энтузиасты озабочены поддержанием саженцев в течение года, и не везде городские службы берут такие посадки под свою опеку.

Тем не менее, это довольно действенный способ, во-первых, привлечь внимание власти к проблеме зеленых насаждений, а во-вторых, объединить общественность вокруг конкретной, посильной для каждого, экологической инициативы.

ДОЛОЙ ДОРОГИ. Из всех методов увеличения площади озеленения и улучшения их качества этот – самый дорогостоящий и «болезненный». В городах, где плотность застройки не позволяет разбивать дополнительные зеленые зоны, в XXI веке принято жертвовать проезжей частью. На некоторых участках (которые обычно запаркованы частным автотранспортом) четырехполосные дороги можно превратить в двухполосные, оставив их для проезда общественного транспорта, такси и экстренных служб. Освободившееся же пространство можно отвести под пешеходные зоны с велодорожками и зелеными насаждениями. Что делать с машинами – другой вопрос, уже из разряда создания и внедрения в городах современных транспортных стратегий.

21.04.2018 Мячина 

https://etcetera.media/dyishat-nechem-chego-ne-hvataet-ukrainskim-gorodam-dlya-luchshey-zhizni.html

Далі...

Угроза экотерроризма

«Хотите, раскрою государственную тайну?»: Сергей Иванов дал интервью RT
26 апреля 2017, 14:05

В интервью ведущей программы SophieCo Софико Шеварднадзе Сергей Иванов, спецпредставитель президента России по вопросам природоохранной деятельности, экологии и транспорта, рассказал о проблемах изменения климата, переменчивой политике Трампа и развитии источников возобновляемой энергии. Иванов подчеркнул, что Россия продолжит освоение Арктики. Кроме того, чиновник упомянул угрозу экотерроризма и раскрыл тайну, что произойдёт, если огромный лайнер врежется в АЭС.

— Для начала давайте поговорим о Парижском климатическом соглашении. И политики, и учёные называют его историческим. Однако президент США Дональд Трамп неоднократно заявлял, что данный вопрос его не интересует, и обещал вывести Соединённые Штаты из этого соглашения. Но предугадать, что именно предпримет господин Трамп, очень сложно: сегодня он говорит одно, а завтра — совершенно противоположное. Так чего же нам следует от него ожидать? Стоит ли верить его словам?

— Я не буду комментировать позицию президента Трампа. Мы все прекрасно знаем, что он обещал до выборов и что он делает сейчас. В конечном итоге это заботы Америки — у нас же есть собственные заботы.

Парижское соглашение об изменении климата было ратифицировано 136 странами. Россия этого ещё не сделала, потому что мы хотим сначала внимательно проанализировать возможные последствия. Напомню, что это рамочное соглашение. Мы, например, хотим подсчитать объём имеющихся в России лесов, поглощающих огромное количество углекислого газа.

Россия — это, между прочим, мировой экологический донор. Мы поглощаем больше углекислого газа, чем производим. Как сказал президент Путин в ходе конференции по климату в Париже, мы хотим убедиться, что сможем выполнить взятые на себя обязательства. У нас есть очень амбициозный план — мы хотим сократить выбросы углекислого газа до уровня 70% от показателей 1990 года. Это весьма амбициозная цель, но я уверен, что мы сможем её достичь к 2030 году.

— Если вы не возражаете, мы подробно поговорим об убытках, которые это соглашение может принести российской экономике. Но перед этим я хотела бы объяснить, почему я задала вам вопрос о заявлении Трампа. Дело в том, что Киотский протокол, например, развалился после того, как Джордж Буш — младший вывел из него Америку. Поэтому я думаю: если Трамп сделает то же самое, не решат ли другие страны-участники, что это соглашение им также больше не нужно?

— Вы постоянно поворачиваете разговор на позицию Америки и пытаетесь добиться от меня комментария по этому поводу. Как я уже сказал, вне зависимости от позиции Америки проблема изменения климата нас, безусловно, волнует. Мы считаем, что глобальное потепление действительно имеет место — по крайней мере в Северном полушарии (на этом я остановлюсь подробнее несколько позже). Объём выбросов углекислого газа зависит главным образом от того, какая энергия в основном используется в мире. Опять же, я не знаю, что думает президент Трамп или американский бизнес, но я подозреваю, что они не хотят, чтобы Парижское соглашение сократило экономический рост. Но это лишь моё мнение, я не настаиваю на абсолютной правоте моих подозрений.

— Хорошо, давайте отложим мнение Трампа в сторону. Но скажите, как человек крайне осведомлённый и много лет прослуживший в правительстве: увенчается ли, по вашему мнению, Парижское соглашение успехом? Ведь с Киотским протоколом и Копенгагенским соглашением так ничего и не вышло.

— Здесь всё зависит от ряда факторов. Парижское соглашение, конечно, будет оставаться в силе, но его требования должны соблюдать все — это единственный рациональный подход к его выполнению. Если одна из стран, например, забудет о своих обязательствах и выйдет за рамки накладываемых на себя ограничений, другие участники соглашения, вполне возможно, захотят пересмотреть свои обязательства. Но я хотел бы ещё раз подчеркнуть, что это рамочное соглашение — конкретных ограничений оно не накладывает. Как вы знаете, дьявол кроется в деталях.

— Давайте теперь поговорим конкретно о России. Вы сказали, что Москва сейчас внимательно анализирует это рамочное соглашение, и у меня к вам следующий вопрос: какие негативные последствия могут ждать экономику России после принятия этого соглашения?

— Я не считаю, что нас ждёт конец эпохи нефти и природного газа. Вместе с тем объём производства солнечной энергии в России растёт медленно, но верно. В некоторых районах нашей страны — на Кавказе, на Алтае и даже на Крайнем Севере, в Якутии, — очень солнечно круглый год. Таким образом, в этих районах имеет смысл пользоваться возобновляемой энергией, преимущественно солнечной. Кроме того, как я недавно уже говорил, в России есть ещё один источник возобновляемой энергии, который совсем не используется. Я говорю о мусоре. Мы собираемся построить пять крупных мусоросжигательных объектов для производства тепла и электричества. Я не сомневаюсь, что в России всегда будет достаточно мусора для производства энергии.

— Это подводит меня к двум другим вопросам. Россия, как вы сказали, не ожидает конца или коллапса нефтяной промышленности. Мы — один из крупнейших производителей нефти и второй по объёму производитель природного газа. В этих сферах дела у нас идут достаточно хорошо. Если существующая схема настолько эффективна, зачем же так много инвестировать в возобновляемые источники энергии? Разве это не рискованно?

— Прежде всего речь идёт о технологиях. Я не ясновидящий. Каким будет технологическое развитие в ближайшие лет 100, неизвестно. Но вполне возможно, что появится новая технология, благодаря которой получать энергию за счёт ветра, солнца или мусора станет дешевле, чем добывать из недр земли газ или нефть. Не знаю.

— Что, по-вашему, нас ожидает? Нефть останется, но её не будут добывать, потому что новая энергетика станет дешевле, и все перейдут на возобновляемые источники?

— Думаю, что через 100 лет останутся и нефть, и газ, но, к примеру, автомобили, на которые приходится львиная доля потребления нефти — в виде бензина, — всё больше будут переходить на электричество.

— А что в ближайшем будущем ждёт Европу? Ведь Россия — один из крупнейших экспортёров газа и нефти в Европу. Допустим, мы начнём сокращать выбросы парниковых газов и меньше вкладывать в те ресурсы, о которых сейчас говорим. Что будет с Европой? Для неё будут какие-то последствия?

— Во-первых, я всегда подчёркивал, что Россия — тоже страна европейская. И в плане менталитета, и в плане географии и даже в религиозном плане мы европейцы. И большинство европейцев, с которыми я говорил, с этим соглашаются. Во-вторых, ключевую роль играет топливно-энергетический баланс, о котором я уже говорил. Страны, не располагающие большим количеством полезных ископаемых, масштабными нефтегазовыми месторождениями, сегодня более мотивированы двигаться в направлении возобновляемых источников.

Да, всё зависит от цены, от экономики, но, опять же, природный газ — экологичный источник энергии. Я не представляю себе, чем, к примеру, Германия может заменить российский газ в ближайшем будущем. Помню, наш президент как-то во время визита в Германию пошутил: «Ладно, российский уголь вам не нравится, российская нефть не нравится, газа вы не хотите. А что вы, дровами будете дома топить? Так ведь и дрова придётся у России покупать!»

— Но если говорить серьёзно, вопрос остаётся открытым?

— Да, но вернёмся к Парижскому соглашению. Мы будем его придерживаться. Мы намерены его ратифицировать, я хочу очень чётко об этом заявить. И планка, которую мы для себя поставили, — гораздо выше, чем у большинства стран мира: мы планируем к 2030 году уменьшить выбросы углекислого газа до 70% — и это намного больше, чем за тот же период пообещали сделать наши партнёры.

— А что такое «экотерроризм»?

— Он существует в двух совершенно разных формах. Первая — это действия крайне радикальных экологических организаций, таких как Гринпис, который штурмует нефтедобывающие платформы или режет рыболовецкие сети. Но есть и другая сторона медали. Вспомните иракскую агрессию против Кувейта в 1990 году. Когда Вооружённые силы Ирака под давлением мирового сообщества уходили из Кувейта, они подожгли нефтяные скважины, некоторые платформы взорвали, огромное количество нефти оказалось в Персидском заливе, и долгие годы там не было рыбы, не было жизни, морской жизни. На мой взгляд, это называется экотерроризмом. То есть экотерроризм уже существует.

А в этом веке я могу прогнозировать новый тип угрозы. Та или иная страна по самым разным причинам — скажем, экономическим или политическим — не будет соблюдать нормы международного права в области охраны окружающей среды, и на неё могут быть наложены международные экологические санкции. Но таков лишь мой прогноз.

— По-вашему, проблема экотерроризма на данный момент стоит острее, чем в период ирако-кувейтской войны?

— Я бы не сказал, что острее, но считаю, что теоретически такой риск существует. Это возможно. К примеру, какой-нибудь безумный диктатор может использовать экологическую катастрофу в качестве последнего средства противостояния иностранному давлению. Это возможно. Увы.

— Мне бы хотелось поговорить об Арктике, ведь это ещё одна широко обсуждаемая тема. Предполагается, что в Арктике залегает 22% неразведанных мировых запасов нефти и природного газа. Этот лакомый кусок может спровоцировать международные трения?

— Вы правы, в Арктике имеются огромные нефтегазовые запасы, но помимо энергоресурсов там есть также золото, платина, алмазы. Разработка этих месторождений отчасти уже ведётся. Я совершенно уверен, что Россия продолжит движение в сторону Арктики. Всё зависит от того, насколько совпадут экономические интересы и соображения с вопросами защиты окружающей среды. Так, к примеру, морские нефте- и газодобывающие установки в Арктике должны быть намного надёжнее и безопаснее, чем те, которые используются на африканском шельфе у побережья Нигерии. То есть в этом регионе экологические ограничения и правила должны быть намного строже, чем где-либо.

— Вы, конечно же, не хотите комментировать политические вопросы, но иногда всё, что касается охраны окружающей среды, буквально нераздельно связано с политикой. По вашим словам, Россия продолжит движение в сторону Арктики. Стоит сказать, что проведённые там недавно российские военные учения наделали в Европе много шума. СМИ даже назвали их бряцанием оружия в духе холодной войны. Почему, на ваш взгляд, любые действия России в этом регионе по умолчанию воспринимаются как агрессия?

— Если честно, я бы не сказал, что в Арктике особо активно ведётся военная деятельность. Я шесть лет возглавлял российское Министерство обороны — и, поверьте, я знаю, о чём говорю. У нас несколько арктических баз, которые можно было бы назвать новыми, но на самом деле это не так. Мы просто туда возвращаемся после распада Советского Союза и периода сокращений военного бюджета.

Кроме того, наши военные базы в Арктике не влияют на международную безопасность. Во-первых, это не ядерные объекты, они выполняют исключительно оборонительные функции, например системы ПВО. Разве мы не вправе развернуть их на собственной территории? Мы же не размещаем объекты военной инфраструктуры за пределами наших государственных границ. Во-вторых, военные базы на самом деле помогают исследовать Арктику в мирных целях. Например, для составления метеорологических прогнозов или исследования дрейфа льда. Полярные льды определённо тают, причём довольно быстро. Это подтверждённый факт.

— В таком случае они превращаются в нейтральные воды, и их сможет пересекать кто угодно. По прогнозам, к 2030 году ледяной покров Северного Ледовитого океана летом будет сходить полностью.

— Зависит от обстоятельств. Арктика тает быстрее, чем Северное полушарие в целом. В последние 30 лет средняя температура в Арктике изменилась на 0,8 °С. Это очень много. Конечно же, никто не ожидает, что Арктика растает в один момент — это, слава богу, невозможно. Но то, что она тает, — факт. Для России здесь есть как плюсы, так и минусы.

Один из плюсов, естественно, заключается в том, что в результате оттает Северный морской путь. С точки зрения транспорта это станет для России огромным преимуществом, потому что морской путь от Мурманска до Владивостока вдоль северного побережья России вдвое короче аналогичного, пролегающего через Индийский океан маршрута, который используется сейчас. Но, как я сказал, здесь есть и негативные моменты. Например, если начнёт таять тундра, многие объекты строительства, идущего там, я не скажу, что обрушатся, но точно столкнутся с проблемами. Так что ещё раз повторю: здесь есть и плюсы, и минусы.

— Если послушать вас и учёных, то создаётся впечатление, что в Арктике рано или поздно не будет снега — по крайней мере летом. Станет ли она чем-то вроде Суэцкого канала?

— Я не думаю, что снег там исчезнет скоро, — разве что через 200—300 лет. Да, сейчас Арктика тает, но кто знает, что будет через 300—400 лет? Возможно, температура там, наоборот, начнёт понижаться. Вы, наверно, заметили, что я постоянно упоминаю Северное полушарие. Как-то я побывал в Антарктике. Там размещается ряд российских станций. Мы следим за климатом в этом регионе уже 60 лет.

Так вот, количество льда там не уменьшается, а, наоборот, увеличивается. Если говорить простым языком, климат будто бы дышит — он то холоднее, то теплее, то холоднее, то теплее. Для того чтобы делать далеко идущие выводы, нужны научные данные за период по крайней мере в 1 тыс. лет. У человечества же пока что есть данные только лет за 100. А это — ничего, просто ничего.

— Что ж, подождём два-три века. Я хочу также обсудить с вами другой вопрос. Поговорим о воде. Согласно протоколу ООН, нехватка воды ожидается к 2030 году. Как вы знаете, этот вопрос уже стоит очень остро — взять, к примеру, Египет и его соседей. Как вы считаете, может ли вода, точнее её нехватка, спровоцировать в будущем крупный конфликт?

— Если коротко — да. Я думаю, может. Я как-то жил в Африке (я ведь бывалый разведчик). Так вот, проблема нехватки пресной воды стоит там чрезвычайно остро уже сейчас. Помимо Африки, чистой питьевой воды не хватает и в других регионах — в Центральной Азии, например, и в ряде других азиатских стран. Россия же — счастливая обладательница огромных запасов чистой пресной воды. Одно только озеро Байкал содержит почти четверть всей пресной воды в мире. Нам очень повезло, что мы обладаем такими объёмами.

— По-вашему, в будущем Россия может стать крупным экспортёром пресной воды?

— Вполне возможно. Мы уже экспортируем байкальскую пресную воду. Она очень дорогая, примерно по $2 за бутылку. Но покупают.

— А можно ли уделить внимание дефициту воды и предупредить конфликты?

— Во-первых, сейчас ощущается дефицит пресной воды в целом — не только питьевой, но и просто для сельскохозяйственных нужд. Проблема существует уже сейчас, и вы совершенно справедливо упомянули о конфликтах вокруг воды. В мире уже идёт множество таких конфликтов. Россия понимает существующую в мире проблему, и у нас много двусторонних соглашений о так называемых трансграничных реках и озёрах.

Во-вторых, есть новые технологии опреснения солёной, океанской воды — и я в них верю. Я люблю технологический прогресс, и это отчасти вопрос экологический. В будущем году, надеюсь, на Чукотке будет пущена в эксплуатацию первая плавучая атомная электростанция. Главная цель, конечно, получение энергии. Но учёные говорили мне, что плавучая АЭС может также с лёгкостью получать пресную воду из солёной океанской. Это возможно. Для мира это новый ресурс.

Но если говорить о странах арабского мира, о странах Африки, то вы правы: в свете нехватки пресной воды мир становится всё более непредсказуемым, уже есть конфликты — и, к сожалению, не хочу давать неприятные прогнозы, но мне кажется, что в будущем мы увидим войны из-за пресной воды.

— И на смену нефтепроводам придут водопроводы?

— Некоторые учёные говорят, что в будущем экспорт пресной воды будет приносить России больший доход, чем экспорт нефти и газа.

— Арабские страны уже проявляют интерес к подобной электростанции. Но если учитывать проблемы региона — насколько безопасно ей было бы там находиться? Её, например, могут захватить пираты или, скажем, террористы...

— Вы имеете в виду АЭС?

— …или по ней невзначай может попасть ракета «Томагавк».

— Хотите, раскрою вам государственную тайну?

— Давайте.

— Шучу, конечно. Не такая уж это и тайна. В общем, даже если в самый центр современной атомной электростанции врежется большой самолёт — Boeing 777, — уверяю вас, ничего не произойдёт. То же и с другими современными технологиями. По крайней мере, учёные, которые разрабатывают современные АЭС, письменно, ручаясь своим именем и репутацией, гарантируют, что никакое возможное или мыслимое стихийное бедствие для современных атомных электростанций пятого поколения опасности не представляет. Конечно, если в АЭС попадёт ядерная ракета, это будет катастрофа, но надеюсь, что человечество не выживет окончательно из ума.



Полную версию интервью с Сергеем Ивановым смотрите на сайте RTД.
https://russian.rt.com/russia/article/382903-sergei-ivanov-intervju

Далі...