Чи гасять лісники пожежі у самосівах?
Буквально нещодавно, майже аналогічний випадок стався поблизу села Дерно Ківерцівського району – відома луцька активістка разом зі своїм чоловіком удвох гасили пожежу в лісі.
Вогонь розтягнувся аж на 2 кілометри, тож на гасіння довелося витратити годину і докласти чимало зусиль.
Жінка скаржилася в соцмережах на те, що пожежники приїхали на виклик вже тоді, коли полум’я загасили, а лісівники не приїхали взагалі.
Здавалося б, випадок кричущий, але, як виявилося пізніше – горіли самосіви, тобто земля сільської ради , а не держлісфонду….
У прес-службі лісівників стверджують, що по допомогу в гасінні пожежі до працівників лісового управління ніхто не звертався. Будь-які пояснення будуть виглядати, як виправдання, але ж виправдовуватися немає за що, бо ж закономірно, що громада повинна контролювати належні їй землі, в тому числі й забезпечувати гасіння пожеж.
Істина про те, що ініціатива не завжди винагороджується, а часто буває «наказуєма», справно працює.
Працівникам лісу, які з березня цього року понад 350 разів виїжджали на гасіння пожеж на сільськогосподарських угіддях, щоб не допустити вогню у ліс, варто було не прибути на пожежу (про яку вони не знали!!!!) навіть на непідконтрольній їм території, як відразу ж вони отримали жирний «мінус».
Люди просто за замовчуванням «приписують» території, де ростуть дерева, для лісівників, але це не завжди так.
Хто повинен опікуватися самосівами?
Тисячі гектарів лісу висять у повітрі. Діла до них немає навіть господарям. Хоча лісівники неодноразово наголошували про важливість питання «нічийних» земель і пропонували шляхи вирішення цієї проблеми.
Наприклад, під час підсумкової наради про роботу в 2018 році, начальник управління ВОУЛМГ Олександр Кватирко звертався до влади з проханням передати ці землі лісівникам:
«Лісівники мають усі можливості перетворити ці бідні насадження у якісні ліси. Вберегти їх від пожеж та незонної вирубки. Маємо для того і людські, і матеріальні ресурси. Не вистачає лише політичної волі, щоб землі були внесені до держлісфонду», - запевняв представників обласної влади головний лісівник Волині.
Спеціалісти тривалий час пропонують приєднати до держлісфонду ці «нічийні» землі, дати можливість лісівникам опікуватися ними. Тим більше, що всі й так впевнені – це обов`язки саме лісників.
Прохання передати самосіви лісівникам не можна розглядати, як непереборне і нав`язливе бажання відібрати землю в людей. Адже лісівники запевняють: заради добробуту громад готові піти на поступки.
Прикладом цього можна назвати дозвіл Державного лісового агентства України на включення в межі міста Ківерці території, яка раніше була в підпорядкуванні спеціалістів галузі. Для розбудови та розвитку міста надали 86 гектарів землі.
І смішно, і сумно, і страшно
З точки зору господарювання та й з точки зору здорового глузду зрозуміло, що існування самосівів в площині «сам по собі» нелогічне та й навіть небезпечне. Бо ж через пожежі у самосівах може загорітися ліс. Тоді багато втратять і лісівники, і громади: у перших буде менше продукції, у других – менше податків.
Тільки у двох вищезгаданих пожежах вогонь випалив більше ніж 130 гектарів нікому не потрібної самозалісненої площі. Збитки рахувати немає кому, але якщо просто уявити, що згоріло 130 гектарів потенційного лісу – стає страшно і шкода.
За грамотного втручання спеціалістів на нікому не потрібній території міг вирости повноцінний ліс, матеріали з якого у майбутньому жителі громади використали б на її розвиток.
Не варто будувати замків з піску і наплановувати дуже багато, але невикористання всіх можливостей самозаліснених земель виглядає, як мінімум, смішно, а якщо врахувати, що неконтрольованість самосівів небезпечна, то ще й недбало.
Хто платить, той замовляє музику
За результатами року 2018 працівники лісгоспів провели догляди лісових насаджень на 17743,4 гектарах ввірених їм територій. Відповідно, такий об`єм роботи «потягнув» за собою і немалі витрати, бо в середньому, проведення доглядів за молодими лісами на гектарі площі обходиться у близько 817 гривень, що, загалом, потягнуло більше ніж 14 мільйонів 500 тисяч гривень .
Тому, любителям подокоряти лісівників у недогляді за самосівами варто було б підрахувати, до яких витрат треба готуватись, якщо громади хочуть вирощувати «свої ліси».
Приписувати самосіви по замовчуванню лісгоспам і цим самим на них «вішати усіх собак» (при тому, що галузь не має жодної підтримки від держави і заробляє на себе сама) – нерозумно і не зовсім по-господарськи.
Загалом, довірити ці землі лісівникам, які хоча б будуть впевнені, що вкладають кошти у землі, які з часом перетворяться на продуктивні ліси, чи взяти їх окремою статтею витрат громади – буде залежати від самих громад. Хто платить, той замовляє музику.
