Пропозиції щодо удосконалення законодавства за результатами реалізації проекту «Лісова варта»

Ця публікація підготовлена у рамках реалізації проекту «Лісова варта».

Результати, тлумачення і висновки цієї публікації в жодному разі не можуть трактуватись як такі, що повністю відображають погляди Всесвітнього фонду природи WWF та Дунайсько-Карпатської програми зокрема. Висловлені тут думки не обов'язково співпадають з точкою зору всіх виконавців, партнерів і організацій, які підтримують важливість реалізації цього проекту.

Львів, 2018 рік

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ «ЛІСОВА ВАРТА»

1.    1. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ІНСТИТУЦІЙНОГО РЕФОРМУВАННЯ

1.1. Консультанти проекту «Лісова варта» дійшли до висновку про наявність іс­тотних недоліків вітчизняної системи управ­ління лісовою галуззю, що обумовлено сумі­щенням функцій господарської діяльності із регуляторними та контролюючими повнова­женнями профільних державних органів. Та­кий стан призводить до постійного втручання органів влади в господарську діяльність під­приємств, тягне за собою численні корупційні ризики та зумовлює низький рівень контр­олю за використанням лісових ресурсів.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується на законодавчому рівні:

• ·         відокремити регуляторні та контроль­ні функції від функцій господарювання шляхом створення окремого господарюю­чого суб’єкта (господарських об’єднань за регіональним принципом).

1.2. Однією із найактуальніших проблем лі­сового господарства України є високий рівень незаконних рубок (перш за все - ру­бок, які вчиняються постійними лісокористувачами) та обіг незаконно добутої деревини. Ключовою причиною такого стану є неефек­тивність існуючого механізму протидії неза­конним лісозаготівлям. Відтак, одним із шля­хів забезпечення належного рівня протидії зловживанням має стати спеціалізація право­охоронних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслі­дування злочинів у лісовому секторі.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         запровадження в структурі органів На­ціональної поліції відокремленого сп­ціалізованого підрозділу, який маючи високий рівень професійної підготовки (як досудового розслідування так і лісогос­подарської практики), буде незалежним від будь-якого незаконного впливу (струк­турна та операційна автономія, порядок призначення та звільнення керівника, приміром за узгодженням із Кабінетом Міністрів України), націлений виключно на виявлення, протидію та розслідування злочинів у сфері лісових відносин та обігу деревини, та забезпечений адекватними повноваженнями й ресурсами відповідно до найкращих правоохоронних практик.

1.3. Відповідно до ст. 47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов’яз­ковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановлено­му центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. На даний час, єдиною організацією, що через відсутність конкуренції, має монопольне право викону­вати роботи із лісовпорядкування є виробни­че об’єднання «Укрдержліспроект», що нале­жить до сфери управління

Держлісагентства України. Завданням лісовпорядкування є ана­ліз виконаних заходів за попередніх 10 років і планування заходів на наступний ревізійний період, в т.ч.- здійснення контролю за вико­нанням цих заходів. Будучи господарюючим суб’єктом, ВО «Укрдержліспроект» виконує лісовпорядкування на платних договірних за­садах із постійними лісокористувачами, що створює конфлікт інтересів, призводячи до корупційних ризиків при проектуванні та при­значенні рубок.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         передати виробниче об’єднання «Укрдержліспроект» до підпорядкування Міністер­ства екології та природних ресурсів України;
• ·         в подальшому створити законодавчі умови для конкуренції інших суб’єктів господарювання в сфері виконання робіт із лісовпо­рядкування.

2.    2. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЕКОНОМІЧНИХ ЗАСАД ДІЯЛЬНОСТІ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА:

2.1. Верховною радою України 10 липня 2018 року ухвалений Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств», який набув чинності 15.08.2018 р. Законом внесені зміни до ст. 273 Податко­вого кодексу, яким запроваджений земель­ний податок на лісові землі, що перебувають у постійному користуванні лісогосподарських підприємств та установ ПЗФ. Отже, сільські, селищні та міські ради отримали право визна­чати ставку зазначеного місцевого податку у розмірі до 5 % від нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Згодом, 23.11.2018 року Верховною Радою України ухвалено проект Закону «Про внесен­ня змін до Податкового кодексу України та де­яких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (реєстр. № 9260), яким внесено зміни до Податкового ко­дексу України: максимальна ставка податку на лісові землі обмежена 0,1 відсотком від норма­тивно грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області».

Фінансова обґрунтованість та прорахованість ухвалених законів є вкрай сумнівною, в першу чергу - з точки зору економічної рентабель­ності лісового господарства. Зокрема, закон прямо суперечить базових принципам подат­кового законодавства: стабільності та справед­ливості (ст. 4 ПКУ). Оскільки установи ПЗФ зобов’язані також сплачувати податок на лісові землі, які вони зобов’язані охороняти не маю­чи прямих доходів від них. Такий стан прямо перешкоджає розвитку мережі ПЗФ, покра­щенню матеріально-технічної бази постійних лісокористувачів, установ та організацій ПЗФ, які використовують лісові землі.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         першочерговим кроком є звільнення від сплати податку за лісові землі підпри­ємства, установи та організації в части­ні використання ними земельних ділянок, які відносяться до територій та об’єктів природно-заповідного фонду (біосферні за­повідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказни­ки, пам’ятки природи, заповідні урочища) та не вилучаються у землекористувачів;

2.2. Основними джерелами надходжень міс­цевих бюджетів сільських територій є податок з доходів фізичних осіб та доходи від оренди земельних ділянок та земельного по­датку. Причому, в аграрних регіонах дохід від землі подекуди перевищує податок з доходів фізичних осіб працюючого населення. Нато­мість, в гірських регіонах та поліських терито­ріях ситуація дещо інша: площа орних земель тут в рази менша, їх вартість також нижча, відповідно дохідна частина від використання землі суттєво нижча. На даний час, регіони із високим рівнем лісистості, отримують лише незначну частину доходів в результаті діяль­ності лісогосподарських підприємств від про­ведення ними рубок.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         перенаправити надходження від рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів із державного бюджету до місцевих (75%), шляхом внесення відповідних змін до бюджетного законодавства.

3.    3. ПРОПОЗИЦІЇ В СФЕРІ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

3.1. Крім рубки без спеціального дозволу, не­законні лісозаготівлі охоплюють цілий спектр лісопорушень, за наявності яких рубка вважається незаконною: рубка не тих порід, що визначені у дозволі, рубка дерев, які вза­галі заборонено вирубувати, рубки за дозво­лом, виданим із порушенням законодавства тощо. Однак на сьогодні немає нормативного визначення поняття «незаконна рубка», та існує тільки судове тлумачення, що наведене у постанові Пленуму Верховного суду Украї­ни №17 від 10.12.2004. Невизначеність самої дефініції «незаконна рубка» тягне цілу низ­ку правових наслідків: від складнощів у ква­ліфікації, питань щодо вилучення деревини до нарахування шкоди, маніпуляцій у ЗМІ, об’єктивного формування статистичної звіт­ності тощо.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         на законодавчому рівні визначити поняття «незаконна рубка», базую­чись на визначеннях цієї дефініції у європейському законодавстві, враху­вавши наявне судове тлумачення, а також суб’єктів вчинення та суспіль­ну небезпечність окремих видів рубок.

3.2. Відповідно до п. 41 «Правил рубок го­ловного користування в гірських лісах Карпат», що затверджені Постановою Кабі­нету Міністрів України №929 від 22.10.2008 р., з метою збереження ґрунтів, їх водно-фі­зичних властивостей, запобігання ерозій­ним процесам на зрубах під час заготівлі де­ревини застосовуються машини і механізми, що забезпечують найменше пошкодження ґрунтів. Законом України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схи­лах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону» (ст. 9) передбачено, що заготівля та вивезення деревини в гірських лісах Карпат­ського регіону проводяться тільки з викорис­танням колісних та гужових засобів, повітря­но-трелювальних установок.

Використання гусеничних тракторів при про­веденні рубок тягне негативні наслідки для лісових екосистем: знищує підріст та порушує ґрунти на позаволокових ділянках. Наведене порушення обумовлює необхідність посилен­ня відповідальності за вказані дії.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         запровадити спеціальний склад ад­міністративного правопорушення за використання гусеничної техніки при виконанні лісосічних робіт, про що вне­сти відповідні змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Передбачити конфіскацію техніки, що являлась знаряддям вчинення таких по­рушень. Розгляд справ даної категорії віднести до повноважень місцевих судів.

3.3. Використання техніки з метою транспор­тування деревини по струмках, водото­ках, річках є грубим порушенням ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» , ст. 19 Лісового кодексу України, ст.80 Водного кодексу України та п. 41 «Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат», що затверджені По­становою Кабінету Міністрів України №929 від 22.10.2008 р. Вказані дії призводять до ін­тенсивного забруднення русел і захаращення їх відходами хвойних і листяних порід, що, у свою чергу, негативно впливає на іхтіофауну Карпатського регіону. До того ж у місцях тре­лювання знищується підріст та гумусний шар ґрунту. Через негативні наслідки, вказане по­рушення обумовлює необхідність суттєвого посилення юридичної відповідальності.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

·         запровадити спеціальний склад адміністративного правопорушення за трелю­вання деревини по струмках, водотоках, річках, про що внести відповідні змін до Кодексу України про адміністратив­ні правопорушення. Передбачити конфіскацію техніки, що являлась знаряддям вчинення таких порушень. Розгляд справ даної категорії віднести до повно­важень місцевих судів. Передбачити від­новлення / рекультівацію порушених русел водотоків за рахунок порушників

3.4. Згідно чинного законодавства, при зупинках представниками правоохоронних або контролюючих органів транспортних засобів, їх водії не зобов’язані пред’являти товарно-транспортні накладні (крім Укртрансбезпеки). Наведене правове регулювання не дозволяє державним органам запобігати та зупиняти вивезення незаконно заготовленої деревини із лісу до пунктів переробки. Вка­зані обставини вимагають внесенням змін до низки законодавчих актів.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         на рівні закону передбачити обов’язок пред’явлення водіями товарно-транспорт­них накладних на деревину, що транспор­тується для перевірки представниками патрульної поліції, екологічними інспек­торами та іншим відповідним правоохо­ронним органам. Також законом має бути закріплений безумовний обов’язок водія мати товарно-транспортну накладну при транспортуванні деревини;
• ·         передбачити встановлення санкцій у вигляді штрафу і конфіскації деревини у разі перевезення деревини без відпо­відної товарно-транспортної накладної.

3.5. Заготівлі деревини передує процедура відведення лісосік, яка є проектуванням у натурі майбутньої рубки. Досить часто при проведенні відводів виявляються грубі не­доліки, окремі з яких свідомо допускаються посадовцями лісгоспів, оскільки мають на меті створення необлікованих запасів дере­вини. Неврахована деревина в майбутньому нелегально реалізується недоброчесними по­садовцями, які, проводячи заготівлю, діють за попередньою змовою із виконавцями відводів, достовірно знаючи про наявність нелегально­го резерву деревини на лісосіці. Незаконний збут необлікованої при рубках деревини забез­печує отримання нелегального доходу, який у масштабах країни обраховується мільйонами гривень. Частковому вирішенню проблеми незадовільного проведення робіт, пов’язаних із відведенням лісосік у рубку, підвищенню відповідальності виконавців та зменшенню нелегального обігу деревини має сприяти за­провадження адміністративної відповідально­сті щодо безпосередніх виконавців неякісних відводів.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         запровадити спеціальний склад в Кодексі України про адміністративні правопору­шення за порушення правил відведення і таксації лісосік: допущення помилок у матеріалах відведення лісосік щодо розря­дів висот деревостану, запасів та категорії сортності деревини, діаметрів стовбурів дерев на висоті 1,3 м у бік зменшення понад встановлені норми; допущення помилок щодо визначення категорій технічної при­датності дерев; допущення помилок у бік збільшення площі лісосіки понад встанов­лену норму тощо.

4.    4. РОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВИМОГ ДО ВЕДЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ, ЗАХИСТУ, ВИКОРИСТАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ ЛІСІВ

4.1.Слід констатувати, що на сьогодні відсут­нє реальне правове забезпеченням про­цедури відведення і таксації: до 01.01.2019 року відведення лісосік формально врегульовува­лась радянською «Настановою з відведення і таксації лісосік у лісах СРСР», затвердженою Держкомлісом СРСР 27.12.1968 р. У лісах під­приємств Держлісагентства нині діють лише рекомендації, що не мають обов’язкової сили: «Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держлісагентства», затверджені наказом Держлісагентства України №9 від 04.01.2013 р.

Відповідно до п. 40 «Порядку спеціального ви­користання лісових ресурсів», що затвердже­ний Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 року, виділення лісових ділянок для заготівлі деревини та проведен­ня їх оцінки здійснюються відповідно до Ін­струкції з відведення і таксації лісосік у лісах, що затверджується в установленому порядку Мінагрополітики за поданням Держлісагентства, погодженим з Мінприроди. Проте, вже понад 11 років зазначений нормативний акт залишається неприйнятим. Такий ганебний стан у галузі відсутності обов’язкових вимог до визначення обсягів державного майна є одним із суттєвих причин виникнення необлікованих запасів деревини та її незаконного обігу.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         негайно розробити та затвердити наказом Мінагрополітики «Інструкцію з відведення і таксації лісосік у лісах».

4.2. Одним із видів правопорушень в сфері лі­сокористування є спотворення документів щодо відведення рубки та звітності по обсягам та кількості заготовленої деревини, що створює умови для появи необлікованої деревини. При цьому необхідність оцінки обсягів незаконно добутої деревини виникає вже після транспор­тування деревини та її потрапляння на пере­робку. Також існує необхідність визначення конкретних діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев при документуванні порушень на ділян­ках, де у попередні періоди вже виконувались дозволені рубки, тобто коли наявна інформація про діаметри зрубаних дерев на висоті грудей (1,3 м.). Ефективність засобів доказування у да­них випадках прямо залежить від норматив­но-правової бази щодо відведення і таксації лі­сосік, доведених даних щодо переводу діаметрів дерева із висоти грудей та висоту пня.

Використовуючи унормовані залежності між діаметрами на висоті грудей і висотами за кла­сами бонітету, можна із відносно високою точ­ністю визначити обсяг зрубаного дерева при його відсутності. А це в результаті дає можли­вість визначити реальний розмір збитку при невстановленій самовільній рубці поодиноких дерев. Однак на даний час точної та достовірної оцінки лісосіки після її вирубки та вивезення деревини немає. Також відсутні унормовані пе­реводи діаметрів із рівня висоти дерева 1,3 м до висоти пня, які можна використовувати при складанні актів перевірок лісосік. Такий стан унеможливлює визначення розмірів шкоди, що завдана в результаті незаконних рубок та встановлення обсягів реально заготовленої де­ревини. В свою чергу, це дозволяє уникати від­повідальності винним особам та стягувати міліонні суми із винних суб’єктів господарювання.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         розробити та затвердити в якості обов’яз­кових для таблиці співвідношення діа­метрів дерев на висоті 1,3 м. до діаметру пнів для основних лісоутворюючих порід України. Зокрема, розроблені таблиці по­винні бути затверджені в якості додатків до «Інструкції з відведення і таксації лісосік» та дозволені для використання при дока­зуванні порушень лісового законодавства.

4.3. При призначенні суцільних санітарних рубок в Карпатському регіоні у більшо­сті випадків не враховується реальна картина пошкодження дерев та не оцінюється негатив­ний вплив від суцільних рубань на межуючі ді­лянки лісу, не враховується зміна всього комп­лексу екологічних факторів, які впливають на навколишні території та об’єкти. Зокрема, при проведенні таких суцільних рубок практично знищується лісове середовище, що зумовлює не тільки знищення біорізноманіття, яке попе­реджує хвороби лісу, а й підвищення ризиків усіх відомих нам екологічних проблем (селе­ві потоки, ерозія ґрунту, руйнування господар­ської інфраструктури тощо)

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         заборонити проведення суцільних сані­тарних рубок крім розробки вже лежачих і сильно нахилених дерев спричинених сти­хійними природними явищами в Карпат­ському регіоні та здійснювати тільки захо­ди із оздоровлення лісів із використанням вибіркових рубок окремих хворих дерев, передбачивши при цьому відповідну проце­дуру для негайних вирубок дерев, що зни­щуються внаслідок природних явищ (вітро­вали, буреломи, лавини, масове всихання похідних одновікових насаджень, пожежі);
• ·         застосовувати вибіркові рубки догляду формуючи здоровий, високопродуктивний і якісний деревостан із орієнтуванням на «дерева майбутнього» впродовж їх всього зростання і до моменту закінчення тер­міну прохідних рубок. При цьому завжди залишати від 3 до 5% сухостійної й лежачої деревини для забезпечення формування сприятливого середовища існування при­родних ентомофагів здатних самостій­но захистити ліс від хвороб і шкідників.

4.4. Відповідно до п. 30 «Санітарних правил в лісах України» №555 від 27.07.1995 р., доцільність призначення суцільної санітар­ної рубки визначається комісією, утвореною за рішенням власників лісів, постійних лісо- користувачів, які надають інформацію про утворення такої комісії територіальним орга­нам Держекоінспекції. За результатами тако­го обстеження складається акт обстеження насаджень, що потребують суцільної санітар­ної рубки. Однак процедурно складання актів обстеження на суцільні санітарні рубки не за­безпечує належного рівня контролю з боку ор­ганів державного контролю та громадськості, що сприяє вчиненню зловживань постійними лісокористувачами при призначенні таких ру­бок. Аналогічні претензії слід пред’явити до процедури призначення вибіркових санітар­них рубок, яка не передбачає проставлення номеру в шийці кореню. В кінцевому рахунку це призводить до ускладнення перевірок таких рубок.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         удосконалити процедуру призначення суцільних санітарних рубок в «Санітарних правилах в лісах України», що затвердже­ні Постановою Кабінету Міністрів України №555 від 27.07.1995 р., передбачивши вільну можливість участі в обстеженнях насаджень представників екологічних гро­мадських організацій. Запровадити обов’яз­ковість фото та відеофіксації причин призначення таких рубок, результатів науково-обгрунтованого аналізу дослідження наявності і обсягів хвороби/шкідників, оприлюднення всіх документів до призна­чення цих рубок і можливість їх додаткової перевірки або проведення контрольного відводу до початку рубки екологічними гро­мадськими організаціями і відповідними науково-дослідними інституціями;
• ·         внести зміни до п. 26 «Санітарних правилах в лісах України», що затвер­джені Постановою Кабінету Міністрів України №555 від 27.07.1995 р. передба­чивши необхідність при призначенні ви­біркових санітарних рубок нумерації не тільки стовбурів дерев на висоті 1,3 м над поверхнею землі, але й зазначення порядкових номерів на шийці кореня;

4.5. При застосуванні суцільної системи ру­бок мають місце численні випадки ма­сового всихання деревостану, який межує із лісосікою. Основною проблемою такого вси­хання є руйнування звичних мікрокліматич­них умов, що призводить до зменшення воло­гості ґрунту і повітря під впливом посиленої швидкості вітрів, підвищеного освітлення. Такі процеси призводять до ослаблення ок­ремих дерев, а відтак і до появи і подальшого розмноження шкідників та хвороб. Як прави­ло, чим більша лісосіка, тим сильніше зміню­ються природні умови в результаті суцільної рубки і тим швидше і сильніше руйнуються прилеглі до неї ділянки лісу. При масовому розмноженні шкідників саме стіни ділянок ростучого лісу, що примикають до суцільних рубок, виявляються найбільш вразливими і гинуть в першу чергу. Застосування вибірко­вих рубок дозволить значною мірою уникну­ти цих проблем, оскільки сильної зміни умов лісового середовища, як при суцільних руб­ках, при вибіркових не відбувається.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         внести зміни до «Санітарних правилах в лісах України», що затверджені Постано­вою Кабінету Міністрів України №555 від 27.07.1995 р. та «Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат», що затверджені Постановою Кабінету Міні­стрів України №929 від 22.10.2008 р. пе­редбачивши, що у разі межування лісової ділянки, що призначається у суцільну руб­ку із землями нелісогосподарського призна­чення і суцільними вирубками, які є ширше подвійної висоти деревостану повинні за­стосовуватись виключно вибіркові сис­теми рубок та вибіркові санітарні рубки;

4.6. Прохідні рубки призначені для збіль­шення приросту кращих дерев, підви­щення товарності деревостанів та скорочення строків вирощування технічно стиглої дере­вини, поліпшення складу, структури та під­вищення стійкості деревостану. Інтенсивність зріджування насаджень при прохідних руб­ках визначається відсотком відбору від запасу або ступенем зниження повноти чи зімкненості намету. Згідно досліджень науковців в сфе­рі лісівництва Чернявського М.В., Парпана В.І., Бродовича Р.І., до проведення прохідних рубок мають бути встановлені чіткі обмеження щодо інтенсивності вибірки деревостану, мінімаль­ної повноти та повторності.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         інтенсивність зріджування деревостану під час проведення прохідних рубок вста­новити до 15 відсотків запасу деревостану. Не допускати зріджування насаджень до відносної повноти менше 0,7 та забезпечити повторність таких рубок не частіше 10­15 років.

5.    5. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ОБЛІКУ ЗАГОТОВЛЕНОЇ ДЕРЕВИНИ

5. Відносини в сфері обліку деревини на­копичили масу спірних питань, що по­требує окреслення чітких правил на норма­тивному рівні. Концептуальні засади одного із видів обліку деревини - електронного, були запроваджені двома урядовими розпоряджен­нями №і090-р від 16.09.2009 р. та №1408 від 18.11.2009 р. Так, вже декілька років діє Єдина система електронного обліку дереви­ни (ЄДСЕОД), яка активно позиціонується Держлісагентством як ефективний засіб про­тидії незаконному обігу деревин. Проте уря­дові розпорядження не мають нормативного характеру, оскільки видаються з організацій­но-розпорядчих та інших поточних питань. Тому нормативні акти, що визначають засто­сування електронного обліку деревини не мають належної юридичної сили. Законодав­ством не врегульований порядок обігу, в т.ч. - обліку деревини, тобто відсутній механізм визначення правил стосовно такого товару як деревина (лісоматеріали).

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         внести зміни до Лісового кодексу Украї­ни щодо доповнення обов’язків постійних лісокористувачів забезпечити електронний облік заготовленої деревини до її вивезен­ня із лісу. З огляду на застосування бирок, правового закріплення вимагають опера­ції із маркування деревини, та обов’язок складання постійним лісокористувачем товарно-транспортних накладних на партію деревини, що вивозиться із місць заготівлі.

6.    6. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО СТАТУСУ ПОЛЕЗАХИСНИХ ЛІСОСМУГ ТА ІНШИХ ЗАХИСНИХ НАСАДЖЕНЬ

6.1. Ситуація правової невизначеності із пра­вовим режимом полезахисних лісосмуг та інших лісонасаджень лінійного типу (ПЗЛС) щороку стає дедалі гіршою: збільшується кіль­кість незаконних рубок та пожеж, в окремих районах спостерігається масове всихання че­рез стиглий та перестиглий рік, санітарний стан невпинно погіршується, внаслідок чого насадження вже не виконують своєї захисної функції. ПЗЛС вже декілька років не створю­ються. Через відсутність державного підходу у вирішенні проблеми, більша частина лісосмуг опинилась без господаря. Також слід врахува­ти масове знищення лісосмуг, що відбувається зараз у зоні проведення АТО. Без негайного вирішення перелічених проблем захисні лісо­насадження приречені на остаточний занепад.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         розробити цілісний законопроект, який би відносив захисні насадження лінійного типу до виключно агролісомеліоративних насаджень, визначив процедури виявлен­ня таких ділянок, внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру, встановлення правого статусу та державної реєстрації прав на них тощо. Визначити завдання та засади організації лісоме­ліоративних заходів на землях сільсько­господарського призначення, основна мета яких — збереження, відновлення лісосмуг, та розвиток їх мережі (ПЗЛС — це складова частина комплексу заходів, що проводять­ся на землях, які підлягають меліорації).

6.2. До об’єктів рослинного світу, котрі не є лісовим фондом (ст. 5 ЛК України) зако­ном вважаються зелені насадження в межах населених пунктів, які не віднесені в установ­леному порядку до лісів, а також окремі де­рева і групи дерев, чагарники на сільсько­господарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Також сюди можна відне­сти деревну та чагарникову рослинність, як штучно створену (висаджену) людиною так і ту, що природно (самосівом) зростає на пев­ній території. Системним тлумаченням ст. ст. 5, 10 Закону України «Про рослинний світ» можна прийти до висновку, що органи місце­вого самоврядування (обласні, районні, сіль­ські, селищні ради, у межах наданих їм повно­важень) формально уповноважені визначати процедуру вирубки (видалення) дерев, чагар­ників, які не відносяться до лісового фонду та розташовані за межами населених пунктів, на землях запасу (державної власності). Так, протягом 2012 - 2018 років значна кількість районних рад в більшості областей України затвердили аналогічні, майже однотипні за своїм змістом рішення із назвами: «Про за­твердження Тимчасового порядку видалення дерев, кущів та інших зелених насаджень за межами населених пунктів на території пев­ного району». Проте вказані рішення містять низку неузгодженостей та колізій, що супере­чать законодавству про рослинний світ та міс­цеве самоврядування.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         внести зміни до Закону України «Про рослинний світ», Лісовий кодекс України щодо процедури вирубки деревної рослин­ності і групи дерев, чагарників на сільсько­господарських угіддях, що не відноситься до лісового фонду. Ухвалити відповідний під- законний акт на виконання внесених змін.

6.3. Деревна рослинність на землях с/г при­значення залишається непереданою у власність/ користування через низку при­чин серед яких відсутність державної полі­тики у даній сфері, відсутність фінансування (на проведення інвентаризацій, виготовлення проектів землеустрою тощо), незацікавленість постійних лісокористувачів, органів лісового господарства у прийнятті нових лісів; складна і тривала процедура землевідводу, відсутність компетенції органів влади, прогалини у зако­нодавстві (Земельний кодекс України, Закон України «Про рослинний світ"), відсутність стимулів для отримання у приватну власність деревних насаджень/лісів тощо.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         нормативно визначити чітку державну політику щодо необхідності зміни правово­го статусу самозаліснених земельних діля­нок сільгосппризначення. Передача вказа­них земель у державну власність із сплатою компенсації власникам за рахунок держав- них/місцевих бюджетів або визначення процедури переведення таких земель у лісові землі приватного користування мог­ла б стати альтернативою існуючому шляху збільшення площ лісів шляхом лісорозве­дення на сільськогосподарських землях.

7.    7. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІ В СФЕРІ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

7.1. Розвиток комунальної форми влас­ності узгоджується із загальними на­прямками реформи децентралізації. Спів­власниками комунальних лісів виступають територіальні громади, які вправі мати до­даткові механізми та важелі впливу на веден­ня господарства створеними ними підпри­ємствами. Однак чинне лісове законодавство пред’являє однакові вимоги до ведення лісово­го господарства лісогосподарськими підпри­ємствами, незалежно від їх форм власності. Тому є обґрунтованим підвищення ролі тери­торіальних громад у лісовому господарстві, що ведеться комунальними лісогосподарськими підприємствами. Перш за все - через вплив на ключові управлінські рішення, та можливістю додаткового професійного контролю лісогос­подарської діяльності тощо.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• ·         внести зміни до Лісового кодексу України щодо розширення прав місцевих громад/ громадськості на ухвалення управлінських рішень при веденні лісового господарства в комунальних лісах лісовими підприємства­ми комунальної форми власності. Утворен­ня та ліквідація лісогосподарських підпри­ємств радами територіальних громад (при певній мінімальній площі лісових земель).

7.2. Важливим аспектом лісоуправління єв­ропейських країн є публічність. Держав­ні лісові компанії публікують звіти про свою діяльність та стан лісового фонду, інформацій­ні матеріали про стан лісів випускаються спіл­ками (асоціаціями) лісовласників та приро­доохоронними громадськими організаціями, є відкритими для загального огляду та обго­ворення. Значна увага приділяється підтри­манню стійкого зворотного зв'язку з місцевим населенням з метою залучення його до при­йняття управлінських рішень у сфері управ­ління лісами.

Натомість, в Україні можливість пасивного доступу (тобто через відкриті дані в мережі інтернет) громадян до інформації про стан ве­дення лісового господарства має декларатив­ний характер та реальний вплив на ухвалення управлінських рішень в цій сфері можна наз­вати мінімальним. Реалізація громадського контролю за веденням лісового господарства, призначенням та проведенням рубок і інших лісогосподарських заходів вкрай ускладнена через відсутність доступу до електронної кар­тографічної інформації про лісові насаджен­ня лісництв у розрізі кварталів і виділів, які б можна було використовувати у навігаційних системах типу Гугл карти чи інші. Використан­ня інформації із оприлюднених лісорубних квитків, що розміщуються на веб-сайті Держлісагентства є вкрай ускладненим через від­сутність доступу до відповідної електронної картографічної інформації матеріалів лісовпо­рядкування.

У зв'язку з вищевикладеним пропонується:

• внести зміни до Лісового кодексу України щодо розширення базових засад доступу громадськості до інформації щодо стану лісів та лісового господарства, формування зваженого та ефективного механізму залу­чення громадськості до управління в сфе­рі лісових відносин;
•  внести зміни до Лісового кодексу Украї­ни щодо обов’язкового інформування громадськості про заплановані лісогосподар­ські заходи (рубки, лісовідновлення тощо) на офіційних веб-сайтах лісогоподарських підприємств із можливістю вільного інтерактивного доступу до картографічних ма­теріалів лісовпорядкування в електронній (цифровій) формі. Відповідний порядок обов’язкового інформування має затверджуватись Кабінетом Міністрів України.

http://d2ouvy59p0dg6k.cloudfront.net/downloads/forest_report_2_0.pdf

Далі...

«Лісова варта» під видом охорони покриває корупціонерів, рейдерів і браконьєрів?

Боротьба за природу – це не лише благородна справа, але й великі гроші. На західній Україні підняли голову звільнені чиновники, корупціонери та навіть кримінал, які під видом «захисту природи» намагаються повернути собі владу та нагнути під себе весь місцевий бізнес.



Для прикриття своєї кримінальної діяльності вони використовують міжнародні природозахисні організації, які часто не здогадуються, яке кримінальне минуле мають їхні «активісти».

Буковинські аферисти

На жаль, навіть поважні природоохоронні організації не надто перебірливі у співпраці із активістами на місцях. Тому їхніми партнерами нерідко стають люди, які переслідують далеко не природоохоронні цілі.

Приміром, підрозділ WWF в Україні – «Лісова варта» бере під своє крило майже всіх, хто захотів з ними працювати. Тож не дивно, що під опікою поважної природоохоронної організації в Україні подекуди працюють рейдери, корупціонери, звільнені чиновники і навіть браконьєри.

Мотив такої зацікавленості з боку криміналу та звільнених чиновників зрозумілий. Влада не наважиться перешкоджати «активістам» поважної природоохоронної організації, водночас, тут можна поживитися за рахунок освоєння грантів, безкоштовного отримання інформації, юридичної допомоги, різноманітного спорядження і т.д.

Найбільш активно працюють подібні липові активісти на Буковині та на Закарпатті, де вони вже не один рік тероризують місцеві лісгоспи, місцевий видобуток корисних копалин та місцеву владу.

Приміром, у Чернівецькій області процес захоплення контролю розпочався із «Антикорупційної комісії Чернівецької області», керівником якої є пані Жукова, вона ж в минулому Чижевська, Сандуляк, Олару, на яку порушене кримінальне провадження за підробку документів.

Членами «Антикорупційної комісії» були також Біркле О., Жаріков Г., Кармазенюк Я., Гуцул О., основною метою яких було збагачення будь-яким шляхом. Отримавши через корумпованих чиновників членство у громадській раді при управлінні екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації, ці персонажі навели справжнього остраху на місцевих жителів, громадські організації та бізнес.

В Інтернеті з’явилося відео, де ці особи, представляючись членами федерації роботодавців, погрожували спалити хати місцевим жителям, які були проти «русловпорядних» робіт в річках, під якими мався видобуток гравію та щебню. Місцеві вказують, що трійка Біркле, Жаріков, Кармазенюк виконують цей терор на замовлення бізнесмена і колишнього керівника «Чернівціводоконал» Михайла Крайса, який теж подався у «еко-активісти».

Крайс надав офіс Біркле та Бурдужану О.М. для розміщення громадської організації «Нове суспільство» та координатора «Лісової варти», яка є підрозділом WWF .

Дані особи всіляко опікується з боку WWF: проходять семінари, спілкуються із керівництвом Фонду в Україні, допомагають йому облаштуватися в області.

Як виявилося, трійця Біркле-Кармазенюк-Жаріков має дуже бурхливе минуле, яке більш притаманне кримінальним авторитетам, ніж екологам-активістам.

Приміром, Біркле був засуджений двічі: спочатку за грабіж із побиттям, а потім за шахрайство. В Чернівцях він давно відомий, як бандит на прізвисько «Кабан», який виконує брудні замовлення місцевих ділків. От цей «Кабан» і незаконно очолив громадську раду при управлінні екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації, фактично, обклавши даниною місцевий бізнес.

Що стосується Кармезенюка, то він працює на побігеньках у політиків та «авторитетів». Нині він є офіційним помічником депутата від «Народного фронта» Михайла Гаврилюка, який не так давно «прославився» тим, що їздить на автомобілі, який волонтери придбали для потреб АТО. Колишній «козак» Гаврилюк діє в орбіті свого боса – депутата і голови фракції «Народний фронт» у Верховній Раді Максима Бурбака, який фактично контролює Чернівецьку область, а також місцеву митницю. Третій учасник угрупування – Жаріков очолював управління в департаменті екології в Чернівецькій ОДА, але був звільнений із посади, і тепер також став активістом, намагаючись відновитися у кріслі чиновника.

Трійця у незаконний спосіб очолила громадську раду при екологічному управлінні ОДА, а також увійшла до громадських рад майже всіх державних структур, за виключенням лісового відомства, звідки вони були вигнані. Політичні та контролюючі важелі дозволили псевдоекологам блокувати майже будь-який господарчий процес в області на свою користь.

Впливові покровителі

Розпорядженням губернатора області Фищука в 2015 році був затверджений порядок протипаводкових робіт з розчистки та регулювання русел річок Чернівецької області. Біркле та Жарікова, як активістів, призначили моніторити вплив на довкілля на ділянках проведення робіт з розчистки та регулювання русел річок.

Фактично, Фищук через свого заступника Шурдіна призначив прокладок надавати погодження на руслорегулюючі роботи, під якими приховується видобуток гравію та щебню. Утворивши більшість у громадських радах, Жаріков і Біркле фактично, стали погоджувати вивіз гравійно-піщаної суміші з місця робіт. Наразі ними надано 40 дозволів, більшість виконавців – фірми, причетні до Бурбака. Натомість, конкуренти «народнофронтівця» отримали повне блокування роботи з боку вищезгаданої трійці, навіть, якщо мали всі документи на видобуток.

Всі спроби місцевого населення протестувати проти масових «розчищувальних» робіт були заблоковані вищезгаданими «активістами», в тому числі, за допомогою залякування та погроз. Економічний та політичний вплив Бурбака на Буковині став настільки сильним, що він зміг навіть звільнити губернатора Фищука, коли той перестав проявляти лояльність і поставив питання про звільнення керівника місцевої митниці.

«Мене «попросили» піти, бо прем’єр-міністр Гройсман, Арсеній Петрович Яценюк і Максим Юрійович Бурбак підійшли до президента і поставили умову, що не підтримають бюджет і не будуть підтримки на виборах, якщо ви не звільните голову Чернівецької ОДА Фищука Олександра, – сказав він.

Таким чином, українські корупціонери використовують місцевих еко-активістів та мафію для прикриття своїх бізнес-інтересів. Їхня діяльність загрожує річкам, горам та озерам області, на які зараз поклали лапу місцеві корупціонери.

Реванш звільнених та засуджених

Ліси Закарпаття стали джерелом розслідування британської організації Earsight, яке пізніше виявилося фейком. Посильну допомогу в «розслідуванні» проявили активісти «Лісової варти» WWF на Закарпатті, тим самим, підставивши як центральний офіс Фонду, так і екологічний рух загалом. Основними інформаторами цього псевдорозслідування виявилися колишні лісівники, звільнені із своїх посад за хабарництво, пияцтво, крадіжки і навіть браконьєрство.

Нині вони не лише «активісти», але й «політики». Члени партії «Укроп» в Закарпатській області Фіцай, Шелемба , Кокіш-Мельник, Дочинець, Войтенко будують своє політичне майбутнє на критиці лісової галузі Тячівського та Рахівського районів і називають себе довіреними особами кандидата в президенти Олександра Шевченка (колишній директор курорту «Буковель» і креатура олігарха Коломойського)

Постійні скарги цього «союзу звільнених лісівників» ні до чого не призвели. Ані поліція, ані інші контролюючі органи не виявили правопорушень у діяльності нинішнього керівництва лісгоспів області.

Всі описані «активістами» схеми розкрадання проводяться і розроблені ними самими, а дехто з них навіть носить в області почесний титул «чорного лісоруба». Приміром, Шелемба є колишнім директором Тячівського «Агролісу», який незаконно вирубав багато гектарів лісу та дубових насаджень, не сплачуючи податків та заробітної плати працівникам. За такі шахрайства та розкрадання він був звільнений з посади, відносно нього було порушено багато кримінальних справ, які до речі чомусь так і не розслідуються правоохоронними органами. Загалом, Шалемба був тричі засуджений за розкрадання майна, але йому вдавалося виходити сухим із води і продовжувати свою «активістську» роботу проти керівництва лісового господарства області.

Звільнені за зловживання колишні лісівники утворили в Тячівському та Рахівському районах ціле угрупування, яке за допомогою місцевих корупціонерів розпочало боротьбу за захоплення лісів Закарпаття.

Приміром, звільнений за масову вирубку здорових дерев директор місцевого лісгоспу та колишній заступник голови Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Пукманне залишає надії очолити лісову галузь Закарпаття. Для цього він використовує для провокацій різноманітних псевдоактивістів, приміром, Кокіш-Мельника, також колишнього лісівника, звільненого за розкрадання лісу.

Не так давно того затримали за водіння авто у п’яному вигляді, позбавили прав та наклали штраф у 10 тисяч грн. Це не завадило йому вже без прав ганяти п’яним по селам на автомобілі, лякаючи місцевих жителів. Поліція знову затримала «активіста», але він знову обійшовся невеликим штрафом.

Цікаво, що ця дрібна сошка за підтримки місцевого чиновництва намагалася поставити під свій контроль всі господарства кількох гірських районів області.

Директори та підприємці Рахівського району звернулись у правоохоронні органи, щоб ті перевірили діяльність цього депутата райради від партії «Укроп». Він, маючи «кришу» в особі депутата Верховної Ради та власника гірськолижного курорту «Буковель» Олександра Шевченка, погрожував розправами та переслідуванням тим, хто не вступить в партію «Укроп» та не будуть виділяти кошти. Хто відмовляється платити гроші, піддаються психологічному тиску, образам та переслідуванням.

Найбільшого тиску зазнають державні підприємства лісової галузі Закарпаття. Погрожуючи та залякуючи написанням скарг у різні міністерства, Кокіш-Мельник вимагає від працівників гроші та виділення безоплатної деревини для власного лісопереробного підприємства. На тих, хто відмовляється платити, депутат райради постійно пише заяви, скарги та різні публікації у соціальних мережах – про нібито якісь екологічні порушення та самовільні рубки, розкрадання деревини. З усіх скарг та заяв, написаних Кокіш-Мельником на працівників лісової галузі, жодна не була підтверджена контролюючими або правоохоронними органами .

Кошти, які дають бізнесмени та працівники лісового господарства для підтримки партії «Укроп», Кокіш-Мельник використовує у власних цілях та для особистого збагачення, ведучи розпусний образ життя із вживанням алкогольних напоїв .

Також депутат Кокіш –Мельник постійно звертається до керівників лісових господарств, лісничих , майстрів лісу ,щоб ті оплачували за навчання дітей Кокіш-Мельника та його навчання у Львівському лісотехнічному університеті.

Не так давно поліція затримала за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння ще одного «активіста» – президента спілки Захисту лісів Свалявщини – Івана Годю. Він вів себе зухвало і під час оформлення протоколу намагався здійснити опір поліції, за що на нього наділи кайданки і доставили до відділу.

Зухвалість фальшивих активістів свідчить про високу протекцію з боку політичних та кримінальних кіл. Можна лише здогадуватися, що буде з природою, як тільки ці «захисники» лісу дорвуться до влади і зможуть контролювати всі ресурси Карпат.

Ситуація на Буковині та Закарпатті має змусити світову громадськість переглянути своє відношення до псевдоекологів, які під виглядом захисту дикої природи займаються розкраданням природним ресурсів країни.

По материалам: http://www.pic.com.ua
28.03.2019
http://40a.kiev.ua/lisova-varta-pid-vidom-ohoroni-pokrivaye-koruptsioneriv-rejderiv-i-brakonyeriv/

Далі...

Чого ви сюди приперлися? Це НАШ ліс! Це НАШ район! Як закарпатські лісоруби блокують доступ до страшної правди

За нами мчаться півтора десятки автомобілів і один мопед. В кожній автівці – четверо-п’ятеро розлючених лісорубів.

Вони женуть по роздовбаним лісовозами дорогам, попри те, що це авторалі закінчиться недешевим авторемонтом. І їх можна зрозуміти: зараз на кону – їхній незаконний бізнес, і вони хочуть приховати незаконну рубку лісу від журналістів та правоохоронців.

Але громадські активісти уже на місці злочину, фіксують порушення. Цього разу вони пішли у ліс вночі – коли їх ніхто не чекав, пише texty.org.uа.

Чому ужгородцям краще ховатися в хащі від великої історії

Гостинний прийом
«Ого, скільки людей на вулиці. Тут, мабуть, похорони. Давайте зупинимося», – Іван пригальмував і наша дружна команда (представники природоохоронної організації WWF та журналісти) дружно почали роздивлятися, що відбувається. Кілька десятків чоловіків стоять біля дерев’яного мосту, який веде через змілілу річку Тису. Тут є і підлітки, і дужі чоловіки, і дідусі. І навіть кілька жінок із дитячими колясками.

Та ні, труни наче немає. Та й вінків теж. Здається, це вони нас чекають!

Керівник проекту «Лісова варта» Дмитро Карабчук уже вийшов із автомобіля і почав розмовляти із явно вороже налаштованим людом.

– А ми вас уже зачекалися. Дві години тут стоїмо,- долинає із натовпу.

Значить, хтось уже попередив про наш приїзд. Чи не привітний керівник лісгоспу, з яким ми спілкувалися напередодні?

Поки місцеві жителі вели переговори із Дмитром та іншими членами нашої команди, які вийшли з двох наших мінівенів, я пішла попід річку в бік хиткого мосту, під яким у каламутній воді видніються пластикові пляшки та целофанові пакети. Кажуть, навіть місцева амбулаторія викидає використані шприци та капельниці прямо в річку. Хоч би не наступити.

Не минуло і п’яти хвилин як селяни заблокували міст для проходу моїх колег. Люди вже знають, що ми приїхали перевірити, чи справді зараз відбувається масштабна незаконна вирубка лісу.



Ділянка з нелегально зрубаним лісом поблизу Усть-Чорної на території Мокрянського лісгоспу

– Чого ви сюди приперлися? От чого?! Їдьте до себе і дивіться у себе! Це НАШ ліс! Це НАШ район!, – кричить природоохоронцям вусатий дядько, схожий на козака.

– Чиє замовлення виконуєте, продажні журналісти?!, – додає високий дужий чоловік, на його висках виступають вени.

– Ви хочете, щоб ми тут з голоду повмирали?, – підсумовують худенькі підлітки за спиною у старших, лускаючи соняшникові зернятка.



Лісоруби заблокували міст, щоб поліція не могла проїхати. Довелося йти пішки

Ще один активіст щойно приїхав на своїй тойоті і тут же обурено кинувся зі звинуваченнями, навіть не представившись:

– Ви розумієте, що ви мені контракт зриваєте?!, – вочевидь, мається на увазі, що якщо нелегально зрубану деревину не поставлять в зазначені строки, він втратить гроші.

І тут мені згадалися неприємні історії про побиття, які в дорозі розповідав представник WWF еколог Богдан Вихор. Особливо у пам’яті закарбувалися історії про те, як лісоруби забирали у журналістів знімальну техніку (яка, до речі, коштує кілька десятків тисяч доларів). Але поки що далі погроз «ми вам машини спалимо», «ви до Києва живими не доїдете» не зайшло.– Ви розумієте, що ви мені контракт зриваєте?!

Минуло кілька годин. На наш виклик приїхала поліція, спокійно записала покази та прийняла заяву про перешкоджання роботі журналістів. Ніхто нікого не б’є, ніхто не прориває блокаду. Свої покази для поліції оформляємо у дворі будинку, який знаходиться якраз навпроти містка. Гостинні хазяї готують каву та пригощають усіх охочих. Але ця доброзичливість оманлива. Закарпатці уперлись: «Ми вас у ліс не пустимо. Крапка».

– То не активісти. То хулігани. Ич, які хитрі, вирішують за все село, як лісом розпоряджатися. А у нас тут півтори тисячі люду живе, – огрядна жіночка хмурить брови, відводить журналістів в сторону.

І справді, хто усі ці люди?

Ведмедик
На відміну від «активістів», директор Мокрянського лісгоспу Володимир Куцин – коренастий, широкоплечий, зростом під два метри – зустрічає нас гостинно і з посмішкою. У руках Володимира – 41,8 тисяч гектарів лісу протяжністю сто кілометрів. Тож він тут – дуже поважна людина.

Уже п’ятий раз поспіль Куцина обирають депутатом сільради. Правда, за вісім років на керівній посаді він набрав 22 кілограми, і тепер комплексує через це: «І як знати, як схуднути! Як був лісничим, то був худим, як патик!». Тож позаочі підлеглі жартома називають його Ведмедиком.

Чоловік показує недавно відремонтовані офісні приміщення – блискучий паркет, ідеально рівні стіни, картини та грамоти в гарних дерев’яних рамках: «Переможець конкурсу з охорони праці – 2013», «Перше місце у трудовому суперництві за підсумками фінансово-господарської діяльності – 2016», «Переможець першого туру всеукраїнського рейтингу «Сумлінний платник податків»-2016».

«У нас працює 132 працівників, і середня зарплата 9000 гривень. У мене зарплата 277 тисяч гривень на рік (23 000 у місяць), у жінки – 160 тисяч. Грошей вистачає з головою: і дітям, і внукам», – аргументує Володимир, розуміючи, що його можуть підозрювати у корупції. – Словом, за роботу у нас всі тримаються. Бо в нас крім лісу, сільради та школи роботи більше немає.

А порушення – трапляються вкрай рідко. Чесно можу сказати, що з 2003-го року на самовільну рубку люди не йдуть. Тільки в екстрених випадках – коли був паводок – ми виписували лісорубні квитки постфактум. Такого не буває, щоб рубали без лісорубного квитка».

За словами Володимира, у минулому році лісгосп посадив 272 гектари лісу – скільки і зрубав.Чоловік із гордістю розповідає про процес насаджень, і сердиться, що журналісти дуже мало про це пишуть, і даремно розвіюють міфи про хитромудрі корупційні схеми, в яких фігурують лісгоспи, поліція, СБУ, прокуратура…

«Для заліснення одного гектару лісу потрібно 4-6 тисяч саджанців. Їх садять протягом одного місяця – поки триває вегетаційний період у рослин. Щоб встигнути, лісгосп залучає півтисячі місцевих жителів: і дорослих, і дітей, – директор розцвітає у посмішці і дивиться у вікно, звідки видніється прекрасний вид на гори. – Школярів відпускають з уроків, і вони заробляють по 150-200 гривень в день. На ділянках, де ми рубали до нового року, уже все засаджено молодняком. Садимо ялицю, ялину, бук, клен, ясен».

– Так яка ж функція лісгоспу на першому місці: збереження природи чи господарська діяльність?

Директор трохи розгубився:

– Ну. Збереження природи. Але, з іншого боку, якщо ми будемо рубати тільки сухостій, то ніякого прибутку не буде. Ми не настільки багаті, щоб таке собі дозволяти. Он в сусідньому заказнику було 50-200 гектарів вітровалу. Але є певні заборони проводити рубки. І тисячі кубів всихають повністю. Ви не хочете їсти гниле яблуко, правда ж?

– Бачу, із ваших слів, у вашому лісгоспі – повний порядок. А що робиться в сусідніх? Ви як людина місцева з великим досвідом, маєте бути в курсі.

– Ну от в сусідньому лісгоспі керує мій кум. Дуже гарний чоловік. І людина порядна. От за нього можу точно сказати – там все в порядку, – Володимир знову почав посміхатися.

– Так… За кума гріх погано казати. А в інших лісгоспах що робиться?

– Ну… я не можу за сусідні лісгоспи говорити. Там є керівники, хай за себе говорять, – директор схрестив руки і закрутив головою, всіляко стримуючи себе від видачі регіональних секретів.

– Не хочете сваритися?

Керівник втупив очі в стіл, міцно стиснув губи, і важко зітхнув:

– Ви розумієте… От ви поїдете в Київ. А нам тут жити.

Життя у лісі
Двісті років тому селище Усть-Чорна заснували німці-переселенці, які приїхали для того щоб організувати промислову вирубку лісів у верхів’ї Карпат. Вони вирубали букові ліси і засадили ділянки смерекою, яка хоч і дешевша, але швидше дозріває до промислового віку. Це долина на стику трьох гірських масивів – Внутрішніх Ґорґан, Свидівця та хребта Красна. За кілька століть невеличкі будиночки розтягнулися на чотири кілометри вздовж гірської річки Тересва. Деякі дерев’яні німецькі хатинки стоять і досі. А от нові будинки будують переважно із газоблоку – бо з дерева дорого.

Хоча і тоді, і тепер місцеві жителі заробляли на життя деревообробкою.

У голови сільради, наприклад, – своя лісопилка. Багато хто працює у лісгоспі, а хтось – на приватні фірми, які законно і/або незаконно валять ліс.

– А дерев’яні меблі, двері тут виробляють?, – цікавлюся у місцевого лісоруба – 62-річного Михайла Васильовича.

– Ні, тут меблі не роблять, – чоловік категорично хитає головою.

– А чому?

– Бо дурні!

Чоловік запевняє, що в тутешніх лісах завжди був порядок. Він повертається обличчям до гір і гордо показує рукою то на одну, то на іншу гірську вершину:

«Я тут пиляв. І там пиляв. Я всюди пиляв!, – Михайло показує на ділянку гори понад селом, на якій ростуть молоді дерева заввишки 5-8 метрів. – Тут була суцільна рубка у 92-му році. Бачите, все заросло».




Гірський схил над селом через 26 років після суцільної рубки.

На противагу вирубці лісу тут можна розвивати «зелений туризм». Селяни із гіркотою згадують історію занепаду турбази «Ялинка» – її закрили зі зміною власника.

«Гарна база була. Там були лижні траси. А тепер доводиться відроджувати «зелений туризм» своїми руками, – зітхає висока засмагла тітка Оксана. – Але масштаби зовсім не ті, що могли бути за існування цілого туристичного комплексу».

Зараз в Усть-Чорна туристів небагато. Та й інфраструктури для розслабляючого відпочинку нема. Для них збудували лише піцерію та хостел.

Біля розбитої гірської дороги сидить на маленькому стільчику жінка із півторарічним хлопчиком на руках. Малюк грається із роботом і майже не звертає увагу на автівки, які проїжджають повз. За 40 гривень я купила півкіло чорниць.

Збором грибів та ягід займаються в основному жінки. Смаколики вони продають біля дороги та отримують з того 300-400 гривень на день.

Безутішним себе почуває дід Іван. Він мріяв стати музикантом із дитинства, але натомість через волю батьків 33 роки працював токарем, а потім їздив до Москви та Чехії на заробітки.За що мені любити цю державу? Вона мені що, дороги нормальні побудувала?

«Нелегко за кордоном, – згадує він. – Як там ставляться до наших, ви і самі знаєте. Але я не патріот. А чого це я маю бути патріотом?! За що мені любити цю державу? Вона мені що, дороги нормальні побудувала? 25 кілометрів від Дубового треба їхати годину! А в Германії цю відстань за десять хвилин проїжджають! Ліс ріжемо, і вже мали б бути… не знаю… авіадороги! А ви подивіться на цей жах! У нас недавно немовля померло у кареті «швидкої», бо та не могла швидко доїхати до лікарні».



Лісовози вщент знищили місцеві дороги. Фірми перевантажують машини, аби зекономити.

Нарікання на дороги – це одна із найбільших зауважень місцевих жителів до української влади. Втім, ніхто, з ким я спілкувалася, не пов’язував стан дороги із лісовозами, які їздять туди-сюди і розбивають ці дороги. Т

Нелегальна годівниця
Я цілий день стояла в одному місці рахувала лісовози та розмовляла з лісорубами. Кожні 20-30 хвилин – і вдень (сама бачила), і вночі (за розповідями місцевих) – через Усть-Чорну проїжджає переповнений деревиною лісовоз. Деякі їздять за фальшивими номерами. При СРСР за раз було дозволено везти 13-14 кубів лісу, а зараз перевозять 25-30 кубів – це приблизно 15-18 тони ваги. А якщо додати вагу самого автомобіля, то разом виходить 35 тон. Тому і не дивно, що під такими навантаженнями місцеві дороги розсипаються на очах.

Місцеві лісоруби мають конспірологічну теорію: дороги не ремонтують, щоб зайві люди туди не сунулися зайвий раз. Тому кожен автомобіль із номерами іншої області тут опиняється під пильним наглядом.

В 2017-му році у тутешньому лісгоспі офіційно зрубали 89 тисяч кубів деревини і отримали прибуток 9,5 мільйони гривень. А якщо порахувати лісовози в Усть-Чорній, то, за приблизними підрахунками виходить, що за рік вивозиться 450 тисяч кубів деревини, в п’ять разів більше, ніж декларує лісгосп. Я рахувала так: 30 кубів одної вантажівки множимо на 50 лісовозів на день множимо 300 робочих днів. Звичайно е цифра не дуже і дуже приблизна, бо бувають різні дні, але уявлення про порядок цифр дає.

Тобто, І тут згадалися скарги директора лісгоспу на те, що 75% прибутків лісгосп віддає державі, і для розвитку підприємства грошей не залишається: «Наприклад, потрібні гроші на закупівлі, на ремонт приміщення, спецодяг. У лісгоспі працює 30 вальників лісу, і один костюм для вальника коштує 5 тисяч гривень – бо він пошитий із суперміцної тканини, яку не бере навіть бензопила».

Якби усі прибутки були прозорими, вірогідно, грошей вистачило б не тільки на форму, а й на податки за які можна збудувати нормальну дорогу.

Та залишається питання: чи можна рубати в таких обсягах, як зараз легально? Можливо, якщо дозволити більше рубати легально то зменшаться тіньові вирубки? Відповіді потребують окремих досліджень.

«Білий ліс» вивозять вдень, а «лівак» – вночі. Зарплата водіїв лісовозів залежить від кількості ходок з лісом, обсягу перевезеної деревини, та зазвичай складає тисячу доларів на місяць.Середня зарплата вальника у лісгоспі 9 тисяч гривень, а «чорного лісоруба» – 15 тисяч

Лісоруби зазвичай працюють групами по 3-4 особи. Рубають по шість днів на тиждень; вихідний – неділя та святкові дні. Середня зарплата вальника у лісгоспі 9 тисяч гривень (після сплати податків), а «чорного лісоруба» – 15 тисяч (без всяких податків). Зазначмо, що для роботодавця ці 9 тисяч білої зарплати на руки працівнику означають приблизно ті ж 15 тисяч виплачених зі свого прибутку. Половина з 7 тисяч, які віддаються державі, піде на пенсії, інша до місцевого бюджету, який утримує школи і місцеві дороги.

Заробити на лісі вдається і лісничим. Наприклад, на дровах. Щоб отопити невелику сільську хату, потрібно 6-7 кубів лісу на опалювальний сезон. Тож лісівники дозволяють місцевим мешканцям зрубати на рік кілька буків, кожен з яких містить 2 куба деревини.

«От я пенсіонерка, – скаржиться 69-річна жителька селища Усть-Чорна Єлизавета. – І мені треба три машини дров на зиму, щоб обігріти хату. А одна машина коштує 5,5 тисяч гривень. Де я їх візьму? На дрова у нас субсидії нема. Я не живу, я виживаю».

У лісгоспі можна придбати машину дров дешевше – за 800 гривень. Але за доставку треба платити додатково 3-3,5 тисячі. Тож все одно сума для пенсіонерів виходить непосильна. Тож доводиться домовлятися інакшим способом.

«Місцеві для своїх власних потреб домовляються з лісничими і вони дозволяють потроху на опалення хат зрубати пару буків нелегально. А от лісова мафія працює по крупному і домовляється з керівництвом лісгоспів, – розповідає закарпатський активіст Олександр (ім’я змінене на його прохання– Ред.). – Лісничий як правило сам вказує місцевим де і що вони можуть зрубати для власних потреб. Якщо хтось хоче зрубати більше, має ділитися. Стандартно це становить 20 відсотків від ціни зрубаних дерев. Тобто, якщо зрубано 25 кубів для завантаження лісовоза то 5 кубів – це хабар лісничому».

Місцеві мають право на приблизно на 10 кубів лісу в рік для опалення однієї оселі. Точна цифра залежить від породи дерева.

«На практиці є два поширених легальних варіанта взяти дрова. Більшість просто купує машини в лісгоспі, не цікавлячичь їх походженням. Решта купує в лісгоспу дерево “на лісосіці”, тобто вони їдуть в ліс і самі розпилють і вивозять дрова, іноді навіть самі рубають.

І є третя схема, яка на жаль широко поширена зараз – це просто нелегальні рубки. Зазвичай лісгоспи “закривають” очі коли місцеві вирубують сухі дерева або забирають поодинокі впалі від вітру дерева», – говорить еколог Петро Тєстов.

Розповіді активістів регулярно знаходять підтвердження у реальних випадках затримань корупціонерів. Наприклад, нещодавно у Турбацькому лісництві ДП «Брустурянське ЛМГ» правоохоронці зафіксували, як майстер лісу вимагав 63 тисячі гривень хабара за відпуск 38 кубометрів деревини за фіктивними документами.

Таку ж кількість ялини він незаконно продав без належно оформлених документів. Під час обшуків на території лісгоспу знайшли більше 500 кубів незаконно зрубаної смереки вартістю 750 тисяч гривень.

Втім, існує набагато простіший та легальніший спосіб збагатитися. Деякі керівники лісгоспів отримують доходи легально, виплачуючи собі непомірно високі зарплати.

І неважливо, чи успішним є їхнє господарство. Наприклад, у 2017-му році директор Стрийського лісгоспу (що на Львівщині) Ростислав Павлів заробив 687 тисяч гривень. (приблизно $2200 в місяць). Це на третину більша зарплата, ніж отримав український прем’єр Володимир Гройсман – 435 тис. грн.

«Стрийський лісгосп – м’яко кажучи, не дуже успішне підприємство. Його рентабельність складає всього 0,1%, і така висока зарплата виглядає дивно», – зауважує експерт у галузі лісового господарства Михайло Попков, який займається збором лісової статистики.

Знавець констатує – українські лісгоспи не вміють або не хочуть працювати ефективно.

«Естонія – площі лісів у приватних структур в 2,5 рази менше, ніж Держлісагенства, але рентабельність у двічі більша. Там заробляють 44 євро на кубі, 48 – в Латвії, в Україні – 24 євро. Причини таких низьких результатів слід шукати в технологічному відставанні і низькій продуктивності праці лісників України, їх небажання економити на веденні господарства, невмінні сортувати заготовлену деревину і продавати її за високою ціною, – пояснює він – Також лісгоспи маніпулюють документами із деревом: по документам це дрова, а насправді – це дерево на меблі. Так доходи держави свідомо занижуються».
Лісова варта

Вже більше двох років Всесвітній фонд природи WWF в рамках проекту «Лісова варта» моніторить незаконні вирубки у Карпатах і реагує на повідомлення волонтерів про потенційні незаконні вирубки. Команда проекту постійно відслідковує стан заліснення за супутниковими знімками.

«Побачивши суцільний зруб площею 54 гектари на супутникових знімках поблизу села Усть Чорна, ми дуже здивувалися, – розповідає експерт проекту Марічка Закалужна. – Суцільні санітарні рубки потрібні лише, коли відбувся вітролом (дерева поламані вітром) або вітровал (дерева вирвані із корінням). Також суцільну рубку призначають, коли більше 90% дерев хворі».

Коли проводиться санітарна рубка, зрізають лише сухостої, хворі та поламані дерева. Здорові дерева при цьому не чіпають. Тож дивно, якої сили мав бути природний катаклізм, щоб одним махом зрубати аж 54 гектари лісу.

«Лісник добре знає свій ліс, – продовжує Дмитро. – Якщо він бачить хворе дерево, каже про це лісничому і заповнює «листок сигналізації».

Начальник лісників іде до директора лісгоспу, а той викликає лісопатологів, які обстежують ліс. Потім формується комісія із 5-6-ти чоловік, які пишуть акт із висновком, чи хворий ліс».

Якщо ліс справді хворий, робоча бригада поштучно міряє кожне дерево і перевіряє категорії стану дерев. Але у віддалених лісових районах є маніпуляції різного масштабу. Документи підробляють, і здорові дерева записують як хворі; призначають суцільно вирубати ділянку площею 0,5 гектари, а рубають два гектари. Часом лісорубний квиток дають постфактум – через кілька місяців після рубки. Маніпулюючи даними, лісництво призначає замість вибіркових рубок суцільні рубки.

«На жаль, 90% працівників лісгоспів дивляться на ліс, як на джерело прибутку, а не на живу екосистему, яку потрібно берегти. Лісопатологи за хабарі підписують акти обстежень, що «ліс хворий», і після цього миттєво відбувається суцільна вирубка», – розповідає консультант проекту «Лісова варта» Василь Гаврилюк.

Увесь цивілізований світ йде до того, щоб відмовитися від масштабних рубок, адже дерево росте у захисті материнських дерев, живе у симбіозі із грибами. Оголена ділянка лісу опиняється під палючим сонцем, ультрафіолет спалює листя і хвою молодих деревець, вбиває грибницю і все що було живе, і ліс не може рости. У Європі рубають, як правило, вузькими смугами, щоб ділянка без дерев затінялася цілим лісом, тоді дерева виростають самі, їх навіть не потрібно висаджувати.

А якщо рубати на широкій площі, то тільки через рік на таких ділянках починають рости трав’янисті злакові рослини й інші багаторічники, іще через кілька років – малина і ожина, пізніше – береза, осика, і аж потім виростають важливі із господарської точки зору ялина, ялиця, бук. Потрібні роки, щоб ліс відновився на таких великих суцільних зрубах. В довгостроковій перспективі це не вигідно і лісництвам.

«Нам повідомили про масштабні вирубки на території ДП Мокрянське ЛМГ, у тому числі із порушенням природоохоронного законодавства, а особливо Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та Санітарних правил у лісах України. Що менше громадського контролю – то більше зловживань. Але щоб робити висновки, треба їхати на місце вирубки і звіряти їх із документами на рубку», – додає природозахисник.

Тож ми їдемо на місце вирубки до «зразкового лісництва». Зараз у лісі не має бути жодного лісоруба, адже санітарні рубки заборонені з 1 квітня до 15 червня. Це так званий «період тиші».

На горі
Біля готелю, в якому ми жили, цілодобово стояли наглядачі. Вони припаркувалися по інший бік дороги і стежили за тим, коли ми приїжджаємо і коли виїжджаємо. Та, вочевидь, вночі «шпигуни» проспали, і не побачили, як частина групи рушила в ліс.

Я та решта виїхали близько одинадцятої ранку. По дорозі до нас приєднався автомобіль поліції зі слідчим, якого ми викликали для фіксації злочину – незаконної рубки лісу. Як тільки ми заїхали в селище Усть-Чорна, про це дізналися усі «активісти» – бо ще за кілька кілометрів до села нас чекав «блок-пост» із двох автомобілів, які тут же рушили за нами. Одна автівка вирвалася вперед, і знизила швидкість, виграючи трохи часу для інших лісорубів.«Коля! Чого ти спиш?! Вони вже їдуть! Бігом сюди!»

Коли ми доїхали до центру села, нас обігнали щонайменше двадцять заповнених автівок. Ще кілька машин висіло «на хвості». У повітрі хмара пилу, біля парканів стоять цікаві і з захватом спостерігали на цей екшн. Один із лісорубів підбіг до хвіртки і закричав: «Коля! Чого ти спиш?! Вони вже їдуть! Бігом сюди!». Заспаний пом’ятий Коля зав’язує шнурки, і сідає на велосипед.

Автомобіль поліції із слідчим та оперативником, зупинився в селищі Усть-Чорна біля воріт красивого будиночка зі свіжим ремонтом. Перед тим, як іти в гори, потрібно взути підходящі гумові чоботи. Оперативник Ваня зайшов додому за змінним взуттям. Поки він вовтузився, до автівки підійшло кілька лісорубів. Всім цікаво, які саме порушення будуть фіксувати правоохоронці. Слідчий з машини не виходить, і з людьми не розмовляє. А от Ваня поручкався з усіма «активістами» (це ж сусіди, як не як) і вмостився у салон: «Поїхали!».

Бачу, як перед нами на широкому дерев’яному мосту одна машин зупиняються на аварійках, водій відкриває капот: «Зламався»», – каже він, розводячи руками під дружний регіт «колег». Мене пропускають через міст без перепон, бо вчора я поговорила по душам майже з кожним хто ганявся за київськими природоохоронцями. Слідчого, оперативника також пропускають. Бояться. Поруч з ними проходить керівник проекту «Лісова варта» Дмитро Карабчук.

Разом ми йдемо у ліс.

Щоб не заблукати у горах, на деревах біля стежини намальовані біло-червоні смужки-позначки. До місця злочину ми йшли добрих дві години.

Мінус один кросівок (порвався під час спуску із ґрунтового обриву), грудки землі під одягом та безліч вражень від зустрічі із місцевою флорою та фауною: окрім традиційних малини, ожини, білих грибів та чорниці з суницями, ми зустріли сліди оленя та косулі. У лісгоспі кажуть, що нарахували з півсотні бурих ведмедів. Нам пощастило – їх по дорозі ми не зустріли.

«Обережно! Вужа не задавіть», – слідчий пальцем показує на плазуна завдовжки двадцять сантиметрів, який розлігся погрітися на сонечку посеред стежки біля соковитих суниць.

Який уважний. Востаннє Андрій був у горах ще в минулому році. Бо про порушення йому ніхто не повідомляв. Але роботи і так вистачає. Сьогодні о четвертій ранку поїхав на місце вбивства, а о дванадцятій дня підкорює гірські вершини у високих гумових чоботях.О 4-й ранку поїхав на місце вбивства, а об 11-тій дня підкорює гірські вершини аби зафіксувати незаконну вирубку

«У нас в райвідділку має працювати троє слідчих, експерт-криміналіст і начальник відділу. А в реалі у штаті числюсь тільки я один. Добре, що два тижні тому ще одного слідчого взяли на роботу, – Андрій рухається по слизькій гірській стежинці навдивовижу швидко. – А восени я думаю в Європу поїхати – сапою помахати за тисячу євро в місяць. Бо нас, слідчих, звинувачують у хабарництві, а грошей, попри те, у родині не більшає».

Щоб розбавити сум, слідчий змінює тему, і з гордістю розповідає про вісім кримінальних справ за фактами незаконної вирубки лісів, які таки дійшли до суду і завершилися справедливим покаранням винуватців. За грати нікого не посадили, але дали умовний строк та штрафи на мільйони гривень. Може, і в нашому випадку не все безнадійно?

На місці злочину лежать велетенські стовбури ялин. Пробираємося через пухнасте гілля дерева, яке перегородило грунтову дорогу. На іншому зрубаному стовбурі сидять журналісти, які ще о сьомій ранку зафільмували активну роботу десяти лісорубів попри заборону рубати у «період тиші». Побачивши камери, лісоруби не проявляли жодної агресії і працювали ще п’ять годин, аж поки хтось «згори» не дав команду йти геть.

Вальники працювали без форми та касок – так про них «дбає» роботодавець – приватний підприємець, який підписав угоду із лісгоспом, але не мав права рубати в «період тиші». В грудні минулого року у цьому ж лісі 28-річний лісоруб із Усть-Чорна загинув під час незаконної рубки. Але навіть такі випадки чомусь не стимулюють місцевих робітників дотримуватися правил безпеки. На «чорних» рубках нерідко трапляються смерті і нещасні випадки. І людей потім умовляють мовчати і говорити що вони покалічилися вдома.

Пиляти дерево на гірських схилах – це технічно дуже складна операція. Спеціаліст знає, в який бік валити. Схили гір дуже оманливі та небезпечні. Тому водії лісовозів і отримують по тисячі доларів зарплати.

«Треба вміти валити дерево та його вивозити із лісу. Вчать цього на лісо-господарських та лісо-технічних вузах. А «чорних лісорубів» ніхто не вчить, тому рівень травматизму дуже високий», – каже Дмитро. Ти часом Василь Васильович уже обійшов ділянку та оглянув зрубані ялини та ялиці.

– А де тут джерело з водою?, – поки ми дійшли до місця вирубки, мене замучила спрага.

– Метрів триста вниз треба спуститися.

– Ого! Не піду. Сил нема.

– Тю! Я вже сьогодні два рази в селі був!, – в цю мить я відчула себе слабачкою.

Гуцули за століття життя в горах встигли пристосуватися до місцевого рельєфу, а я за два дні – ще ні. Із захватом спостерігаю за Дмитром, який за лічені секунди широкими стрибками піднімається по слизькому гірському ґрунту нагору. Я на ту саму точку карабкаюся кілька хвилин.

Дмитро із Василем перевіряють кожен спиляний стовбур, щоб вирахувати, чи справді більше 93% дерев тут хворі. І роблять висновок – потреби у суцільній рубці немає, але близько половини дерев справді у дуже поганому стані. Тільки їх і можна було рубати.

Василь Васильович захвилювався:

– Ну ось, ми зафіксували порушення. А що тепер робити? Вони ж можуть завтра прийти і дорубати.

– Цілодобову охорону ми забезпечити не можемо. Я повідомлю про дану ситуацію районному прокурору та керівництво. Це все, що в моїх силах, – сухо констатував слідчий, і додав: Якщо у підприємця забрати цей ліс, то наступного разу він та його колеги двічі подумають перед тим, як рубати.

P.S.: Інспектори Державної екологічної інспекції за результатами огляду лісу і офіційних документів підтвердили інформацію, викладену у заяві від «Лісової Варти», яка базувалась на аналізі доступної до громадськості інформації (космічні знімки, плани лісонасаджень і реєстри лісорубних квитків). Перевірка виявила незаконну вирубку дерев, яка «проводиться в заборонений період «тиші».

Головний лісничий заперечив факт незаконної рубки. Лісова охорона на місце вируби не прийшла, самоусунувшись від перевірки. Активісти зателефонували начальнику Закарпатського лісо-мисливського господарства, він призначив службове розслідування.

Любов Величко

Актуально 

ЗАКАРПАТТЯ
11.07.2018

http://zakarpatpost.net/2018/07/11/choho-vy-syudy-pryperlysya-tse-nash-lis-tse-nash-rajon-yak-zakarpatski-lisoruby-blokuyut-dostup-do-strashnoji-pravdy/

Далі...

“Зелена варта”: щоб захистити ліси від вирубки атовці здійснили 12 виїздів у Карпати. ФОТО

Івано-Франківська Міська асоціація учасників АТО продовжує проект з патрулювання лісів на території Прикарпаття та убезпечення дичини від браконьєрів.

Проект діє з вересня – кілька разів на місяць “вартові” обходять лісові ділянки в різних районах області. Про результати звітують у соцмережі.

Наразі “Зелена варта” зробила понад 12 рейдових виїздів у Карпати, розповів один з ініціаторів проекту, голова Міської асоціації учасників АТО Василь Андріїв.

Про кожний вихід можна писати годинами, ті перешкоди і труднощі, які трапляються на нашому шляху, не вкладаються у звичну логіку сприйняття. Найбільше гнітить – це місцеві пристосуванці, які вже давно на боці тих, хто знищує нашу природу, – пише Василь Андріїв. – Вже так склалось, що берегти наші унікальні Карпати просто нікому, та й для кого. Правда, вигідніше сьогодні все залишити на “повалу” сильним світу цього, бо не має нікому до цього діла. Ми спокійно спостерігаємо, як лисіють гори. Ми все бачимо, бачать і місцеві, але там інша історія, вони давно вже в темі. Інші просто мовчать Природа нас карає: зсуви, повені, потім десятки мільйонів з держбюджету на ліквідацію наслідків стихійного лиха. І так по кругу… Аж до повного знищення Карпат. Це рано чи пізно станеться. Тільки потім вже буде пізно, кричати, плакати, чи шукати винних, яких, звісно, ніколи немає… Бережи те, що тобі дано природою! Наші діти теж хочуть побачити Карпати.





Читайте також: Ми скоро не будемо знати, що таке дуб, — громада обурена незаконною вирубкою Надвірнянського агролісгоспу

http://mi100.info/2018/05/24/zelena-varta-shhob-zahystyty-lisy-vid-vyrubky-atovtsi-zdijsnyly-12-vyyizdiv-u-karpaty-foto/

Далі...

"Зелена варта" з учасників АТО захищатиме Карпати від вирубки. ФОТО

Івано-франківська Міська асоціація учасників АТО починає проект з патрулювання лісів на території Прикарпаття.


Фото з експедиції "Зеленої варти" горганським масивом. На патрулі — Обласна спілка учасників АТО.

       

Зображення 1 / 8 Використовуйте клавіші для перегляду

Проект діє з вересня – кілька разів на місяць "вартові" обходять лісові ділянки в різних районах області. Про результати звітують у соцмережі. Об этом сообщает nbn.in.ua со ссылкой на СМИ.

"В підтримку створення та запровадження спільного проекту "Зелена варта" нами під патронатом #Міської асоціації учасників АТО розпочато патрулювання наших унікальних Карпат. Зокрема, основними завдяннями цих патрулювань буде збереження Карпат шляхом припинення незаконних вирубок та браконєрства, які почали процвітати, зважаючи на мінімальні покарання", – повідомив у Фейсбуці Тарас Кузь, представник Обласної спілки учасників АТО.

Досі вилазки "Зеленої варти" були спостережними, розповів один з ініціаторів проекту, голова Міської асоціації учасників АТО Василь Андріїв.

За його словами, проект на рівні усних домовленостей погоджено з головою обласної ради Олександром Сичем, а реалізовується він за підтримки обласного УТМРу (Українське товариство мисливців і рибалок).

"Спілкувалися з Сичем, вирішили створити громадську спілку "Зелена варта", куди увійдуть організації атовців та зацікавлені сторони. Зараз організація – на стадії реєстрації, буде задіяний голова облради", – повідомив Василь Андріїв.

Після реєстрації громадської спілки "Зелена варта" усні домовленості підкріплять письмово. Укладуть угоду про спільну діяльність "Варти" із Івано-Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та управлінням екології і природних ресурсів ОДА та Держекоінспекцією в області.

Управління екології ОДА погодилося провести для учасників "Зеленої варти" навчальні курси з приводу прав і відповідальності громадського патруля, пояснив Василь Андріїв. В результаті 20 "бійців", які двома групами будуть виходити на "варту", отримають посвідчення спілки і посвідчення про спеціальне навчання. "Тоді ми будемо мати право на законних підставах у підозрілих випадках зупинити транспорт і перевірити документи на ліс", – каже Андріїв.

"Ми не хочемо дублювати правоохоронні органи. Але в деяких випадках, маючи інформацію від місцевих людей, можемо спрацювати на попередження браконьєрства. Тоді будемо затримувати порушників і викликати поліцію", – описує він діяльність "Зеленої Варти".

Мається на увазі браконьєрство в широкому сенсі слова. "Зелена варта" має намір зупиняти не лише незаконні вирубки чи вибір шутру з гірських річок, а й мисливців, які порушують правила полювання.

"Наша мета також зупинити сучасне браконьєрство. Кажемо так, бо маємо інформацію, що деякі мисливці виходять вночі на відстріл крупної дичини із приладами нічого бачення. Мотивацією для хлопців є передати такі прилади на передову в бойові підрозділи, це по-перше. А по-друге, якщо ловлять браконьєра з вепром, то штрафують на 50 тис.₴ Половина штрафу йде в бюджет місцевої ради, а половина – на винагороду рейдовій групі", – зазначає Андріїв.

З грудня "Зелена варта" запрацює повноцінно – щотижня разом із представниками УТМРу виходитиме на патрулювання. Наразі в патруль набрали 10 "вартових" з-поміж атовців.

Відбір кандидатів здійснює керівництво Міської асоціації учасників АТО.



Джерело статті: “https://kurs.if.ua/news/zelena_varta_uchasnyky_ato_vyhodyat_na_brakonieriv_u_karpaty_60468.html”

http://tp0432.in.ua/rezonans/item/16263-1514894205

Далі...