ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

Показ дописів із міткою ГРАНТОЖЕРИ. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою ГРАНТОЖЕРИ. Показати всі дописи

10 грудня 2019

Екологічні танці «грантоїдів»



Хто насправді охороняє, а хто завдає шкоди природі?

Уже більше десятка років гіперактивні «захисники природи» формують негативну громадську думку щодо мисливства та мисливського господарства – цілої галузі народного господарства нашої країни.

Те, що наші «зоозахисні» організації, у тому числі, незмінний «чорний месник» Володимир Борейко – керівник КЕКЦу, відверто відпрацьовують гранти міжнародних фондів, вони ніколи не заперечують. Всі їхні проекти, акції протесту, література, статті в соцмережах та закиди доходять іноді до абсурду, суть яких зводиться до одного: «…мисливці винні в усіх гріхах, вони знищують природу, знищили зубра, ведмедя, рись, лося та інших диких тварин… Мисливство треба заборонити…».

Але виникає логічне питання: «А хто ж винен у зменшенні чисельності НЕ мисливських видів диких тварин нашої країни?» На цю тему псевдоекологи воліють мовчати, бо заборонити тут нічого не можна і за це грошей не платять. А поговорити про це варто. От, до прикладу, тетерук. Чомусь його доля «природолюбів» не хвилює. А нас хвилює і ми поговоримо.

Отже, якщо простежити півстолітню динаміку його чисельності, то можна побачити наступне. У 1958 році в Україні заборонили полювання на всі види борової дичини, зокрема, і на тетерука. За даними обліків чисельність цього птаха у 1970 році становила близько 66,5 тисячі особин. У наступні роки популяція тетерука почала зменшуватись. У 1980 році тетерука налічувалося вже 20,8 тисячі, а за обліком 2007 року їх залишилося всього 13,3 тисячі. Мисливствознавці і орнітологи стверджують, що це пов’язано зі змінами біотопів тетерука та антропогенних чинників, зокрема, активної господарської діяльності – знищення боліт, проведення меліорації, інтенсивним тваринництвом тощо. Безперечно, не заперечують фахівці і вплив браконьєрства, але зрозуміло, що дії браконьєрів – епізодичні й не в змозі були завдати такої шкоди цьому птаху. В останні роки тетеруком, мабуть, перестали цікавитися і фахівці, тому що даних про його чисельність у відкритих джерелах знайти не вдається. «Пане Борейку, де Ви? Тетерук – не лось, але теж потребує Вашої допомоги, рятуйте і його…» Хоча, краще не треба, нехай цим займаються справжні науковці і фахівці.

Наведений приклад деградації популяції тетерука, стосується й інших видів диких тварин. Далеко ходити не треба. Згадайте трасу Київ–Житомир. Ще тридцять років тому вздовж дороги тяглись безкраї поля й ліси, в яких мешкали і зайці, і козулі, і олені й лосі, не кажучи про безліч видів птахів. Нині, крім суцільної забудови, нічого не видно.

Недалеко від селища Колонщина якось розгорнули будівництво гідропарку, який повинен був зайняти досить велику територію. Роботи почали, але не закінчили, проте поверхня ландшафту в цьому місці була зруйнована разом із місцями існування дичини. А на що нині перетворилися заболочені заплави річок Козинка і Стугна – колишні місця гніздування водно-болотних птахів?

Якщо заглянути в минуле, то мисливці старшого покоління пам’ятають, якої шкоди природі України і її диким мешканцям завдала Друга світова війна. Різко скоротилася чисельність цінних видів мисливської фауни, серед яких виявилися такі тварини як: благородний олень, дикий кабан, лось тощо. Причиною були не тільки військові дії, а й важкі післявоєнні роки, коли мисливський прес на природу зріс. Заради виживання багато хто схилявся до браконьєрства, а мисливське законодавство виявилося для того часу досить лояльним, і те, що зараз вважається браконьєрством, до такого не належало.

Але вже в 1950-х роках почали відроджуватися мисливські господарства не тільки державної лісової галузі країни, але й громадські організації мисливців. Рядові члени цих організацій брали активну участь у становленні мисливської справи. Вони особисто брали участь у створенні основних фондів мисливських господарств, виконували біотехнічні заходи, охороняли мисливські угіддя від браконьєрів. Вони ж допомагали фахівцям-мисливствознавцям у відлові і переселенні представників дикої фауни. Завдяки такій роботі в Україні відновили популяції фазанів і цей птах став мисливським видом. Така спрямована робота допомогла значно збільшити і чисельність традиційних для нашої території видів копитних тварин, причому вона зросла до такого рівня, що працівники мисливських господарств змушені були в обов’язковому порядку вилучати деякий надлишок тварин з популяцій для збереження рівноваги між їх кількістю і можливістю кормової бази. У той час проводили промисловий відстріл копитних, а їхнє м’ясо доправлялось у торговельну мережу для реалізації. Це те, що ми нині бачимо у розвинених країнах Євросоюзу.

Фахівці – біологи і мисливствознавці – змогли акліматизувати у нас далекосхідного плямистого оленя, який добре прижився в угіддях України. Він зараз відноситься до мисливського виду.

Хтось, крім, звичайно, директора КЕКЦу, може звинуватити мисливців у зникненні якогось виду дикої тварини? Фахівці й науковці з упевненістю скажуть: «Ні!»

Але у нас є «екологи», які цілеспрямовано каламутять воду. І суспільству, абсолютно не знайомому з мисливською справою, далекому від понять екологічної рівноваги, вішають локшину на вуха, закликаючи на боротьбу з мисливцями, відволікаючи людей від більш актуальних проблем у державі (екологічних, економічних, політичних), зароб­ляючи на цьому дивіденди. Вважаю це свого роду ідеологічною та економічною диверсіями, що завдають шкоди нашій державі.

Цей «екологічний» антимисливський рух ніхто не може зупинити, ба більше, його підтримують у Верховній Раді, де з кожним разом з’являються все безглуздіші «екологічні» законопроекти, один із останніх – проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 10386, а іншими словами про повну заборону полювання. У цьому антимисливському проекті йдеться тільки про заборону і ні слова про те, як будуть охоронятись дикі тварини в умовах відсутності мисливського господарства, яке нині займається цим питанням. Зрозуміло, що заборона полювання тягне за собою знищення і мисливського господарства, і скорочення тисяч співробітників – єгерів, мисливствознавців, які займаються охороною і відтворенням популяцій диких тварин. За такі антинародні дії органи держбезпеки мусила б притягнути до відповідальності тих людей, які чинять спробу економічної диверсії в країні.

Вважаю, що антимисливці не такі й бездумні у своїх діях і цілком розуміють, що полювання ніхто не заборонить, бо і їхня годівниця на цьому теж зачиниться, тому і діють нахабно, привертаючи увагу суспільства, потроху шкодять мисливству, але заборонити відразу і повністю мисливство – це не їхня мета, бо жити за щось треба. Не буде Остап Бендер пиляти гілку, на якій сидить, якщо тільки він не знає ще з десяток інших, цілком «легальних» способів заробляння грошей.

Як автор цих рядків, який все життя, весь вільний час присвятив мисливству, маю багаторічний досвід полювання, розуміюся на мисливській культурі, тому з впевненістю можу сказати, що справжній мисливець, який душею розуміє природу, ніколи їй не завдасть шкоди, а буде її вірним слугою і помічником. Згадайте героя одного з віршів Некрасова – діда Мазая, який рятував зайців від повені. Це і є сутність правильного мисливця.

Сподіваюся, що в оновленій Верховній Раді будуть працювати люди з логічним мисленням, які вболівають за майбутнє країни, які не будуть піддаватись популістським впливам псевдонауковців та псевдоекспертів із захисту природи.

А закінчити свої думки хочу обнадійливими словами героя Кіплінга – Мауглі: «Доброго полювання вам, панове!»


Володимир УРСУЛ,“Лісовий і мисливський журнал”
10/12/2019

10 серпня 2019

Гранотоеды, грантодатели, грантодеды и грантобабки



Мало кто знает сколько денег только за последнее время сумели освоит разного рода грантовые содержанки украниского разлива, а суммы просто громадные. Громадные настолько, что просто даже поверить в их величину не представляется возможности.

В Украине есть страшное табу нарушить которое не может себе позволить ни один здравомыслящий гражданин:
Никогда ни при каких обстоятельствах не критиковать грантодателя!

Почему? Спросите вы.

Логика примерно такова как и у обывателя никогда не критикующего власть и всегда топящего за нее!

Он уверен, что он в сговоре с ней и когда он станет этой самой властью - его пацаны тоже его критиковать не будут и всячески будут покрывать и не замечать его коррупционные схемы!

То бишь, граждане уверены, что ежели не замечать что грантодатели - это такие же коррупционеры как и любые другие, то рано или поздно они получат этот самый вожделенный грант!

Вот только милые мои, как в случае с властью ничего такого никогда за ваше существование не случится ни при каких обстоятельствах!

Почему?

1. Общественные эксперты


Да потому что за 28 лет независимости Украины гранты получали одни и те же люди и организации, а ежели и были "новые" лица то они с огромной долей вероятности находились в орбите влияния старых "проверенных" грантовых коррупционеров.

Это сегодняшняя реальность и проблема уже тут даже не в самих грантодателях и преследуемых целях и мотивах, а в той экспертной общественности которая во многом определяет круг получателей вожделенных грантов.

Так вот, эти самые "эксперты" десятилетиями не слазящие с грантовой иглы чаще всего мало того, что имеют длительные, чуть ли не родственные отношения с экспертами грантодателя, так еще и выступают носителями того самого определяющего дальнейшую судьбу заявки мнения - они фактически говорят кому дать, а кому нет.

Можно сказать, что эти пни пожравшие многие миллионы долларов и фактически пустившие за них только пыль в глаза - коррупционеры?

Безусловно ДА!

Коррупция это ведь не только за деньги. Коррупция это за злоупотребление, и тут уже, что властью, что положением - не важно!

2. Официальные коррупционеры


Аналогичным правом на отбор владеют конечно и всякого рода властные мужи и не очень, формирующие списки организаций которым велено дать, а которым велено не давать. Но так как это коррупционеры со стажем то тут и говорить собственно не о чем.

Отсюда и еще одно огромных размеров черное пятно на репутации грантодателей, которое не заметить просто таки надо очень постараться!

Этим пятном есть финансирование коррупции.

Понимаете как забавно получается: ежели властный институт возглавляемый коррупционерами подаст грантовую заявку, которая поможет им освоить не только бюджетные деньги, но и грантовые, то какой бы ни был безобразный тот проект, и сколько бы он не стоил, то с большой долей вероятности можно утверждать, что его утвердят!

Даже если все в стране будут знать, что данное ведомство, министерство или департамент возглавляет прожженный коррупционер!

Почему?

Да потому что этот человек - человек в законе, и прямо или косвенно его избрал на это место народ, доверием своим подтвердив его полномочия!

Другими словами откровенный преступник, такая себе "воровка на доверии" 80 левела, имеет все шансы быть обласканной вниманием грантодателя ибо у него есть на то соответствующая бумажка, а вы, сколько бы полезен и важен не был ваш проект - идете лесом! Потому что вы, по документам - никто!

3. Репутация


Могли бы вы к примеру прийти к руководителю и признаться, что в течении 20 лет вы его обманывали и помогали откровенному аферисту получать доход благодаря тому, что вам было стыдно признаться, что вас откровенно обманывают?

Безусловно - НЕТ!

Так и грантодатель никогда признается в том, что он все время руководствовался мнением афериста или мошенника, выделяя финансирование на заранее провальные проекты!

И вовсе не потому даже, что он фактически себя признает болваном таким образом. А потому, что по нему тут же начнут расследование, результатом которого станет вовсе не увольнение в запас и порицание, а весьма реальный тюремный срок.

Пойдет ли на это кто-нибудь из ныне царствующих грантосеятелей? Весьма сомнительно.

4. Лень и халатность


Собственно зачем вообще грантовому офицеру включать мозги и пытаться самостоятельно разобраться в том, есть ли у вашего проекта перспективы. Может ли он изменить ситуацию как в отдельно взятом регионе так и по стране в целом? Зачем?

Нет в этом никакого смысла!

Поэтому он смотрит на вашу грантовую заявку как учительница первых классов на диктант своих учеников, и просто проверяет насколько он соответствует правилам заполнения и точка!

Определяет насколько вам надо бы дать грант или нет снова таки экспертная комиссия состоящая из тех самых "общественных экспертов", сросшихся с грантодателями своими чреслами.

Грантовому офицеру благодаря их "экспертизе" снова таки не надо включать мозги и он будет уверен, что человек по рекомендации "проверенных" грантовых коррупционеров от общественности, вовремя сдаст и правильно оформит отчет, и как это полагается, устроит бесконечные поляны да гулянья с изысканными яствами на которые как мухи на фекалии слетаются разного рода хвалители грантодателей.

Собственно к лени и не желанию "включать мозги", можно отнести и еще одну модель финансирования официальных коррупционеров.

Согласно этой модели, если суммы финансирования проектов увеличить, то те, кто обычно сжирают все деньги успокоятся и какие-то копейки таки упадут в общественный сектор.

Что тут сказать?

Каким же наивным надо быть предполагая, что наши коррупционеры могут усмирить свой аппетит и не сожрать вдвое или втрое больший бюджет!

Да им просто вообще все-равно сколько будет денег! Сожрут они любые суммы и не поперхнуться!

5. Инновации как проблема


Последней по счету, но не по значимости есть проблема следующая.

Ежели грантодатель неожиданно сменит лицо получателей грантов и пошлет на небо за звездочкой всех стариков-грантоедов и вложит в деньги в новые перспективные проекты и они реально заработают - то случиться ужас и кошмар во всей грантовой индустрии Украины!

Окажется, что схема по которой они работали все это время попахивает, нет, просто таки разит, откровенной таки преступной халатностью и не менее откровенной коррупцией!

Окажется, что вся индустрия работала все это время на сдерживание развития страны, а вовсе не наоборот!

Окажется, что "помощь" в одни руки - не изводит коррупцию, а наоборот развивает и укрепляет!

А кому это надо?

Вот такая вот стройная и аккуратная модель-система вырисовывается. Модель которая за годы своей жизни закостенела и меняться не собирается! Ибо зачем?

Зачем грантодателю вкладываться в рисковые новые проекты, действительно необходимые стране, если можно гарантированно слить все деньги на счета проверенных в доску пиявок-кровососов, которые знают, что грантодателю надо и могут в случае чего устроить показуху эффективности и важность проектов средства на которые им выделили.

Иными словами - зачем им нервы, если можно и дальше стабильно без курьезов и проблем получать свои деньги? Плюс (иногда, но достаточно часто) небольшую, но весьма щедрую по нашим меркам премию?

Признаюсь, конечно есть в этой схеме и исключения.

Есть действительно шикарные проекты, которые были случайно профинансированы и сегодня благодаря им в стране есть изменения к лучшему.

Вот только увы, мне и пальцев рук хватит чтобы пересчитать эти действительно хорошие проекты.

P.S. Хорошим индикатором свидетельства изменений в Украине послужит факт изменения лица грантополучателей.

Если мы станем его свидетелями - Зеленский и правда пришел менять страну. Нет - порадуемся себе, что мы заслужили 5 лет шоу основанных на одном забавном фильме...

Богдан Калиниченко
10 августа, 13:13

06 квітня 2019

У вогнеборців — ще один пожежний автомобіль

В Закарпатській області вогнеборці 17-ї державної пожежно-рятувальної частини міста Мукачева отримала пожежний автомобіль «Мерседес-Бенц NSL 24».




Фото облДСНС.

Дружина 17-ї державної пожежно-рятувальної частини міста Мукачева отримала пожежний автомобіль «Мерседес-Бенц NSL 24» (на знімку). Він приїхав до закарпатських вогнеборців з Німеччини. Посприяла організація «МЕЙН Груп Україна» з Києва.

В урочистій обстановці за участю керівників управління ДСНС України в Закарпатській області, особового складу 2-го державного пожежно-рятувального загону Мукачева представники організації вручили ключі та пакет документів на машину.

Як інформують з облДСНС, це авто може «влити» в себе 1600 літрів води та 300 літрів піноутворювача, воно обладнано генератором. Незабаром його буде доукомплектовано устаткуванням та поставлено на бойове чергування.

02 листопада 2018

Під маскою гранту

Про систему підтримки фундаментальної науки в Україні.



У всьому цивілізованому світі однією з основних форм підтримки фундаментальної науки є система грантів. У другому півріччі 2017 р. я отримав грант Державного фонду фундаментальних досліджень (ДФФД) на дослідження із фізики чорних дір. Однак під час спроби його реалізувати з'ясувалося, що ключове для системи підтримки з боку ДФФД поняття "грант" дуже спотворене і майже перетворилося на симулякр.

Для оформлення й підпису я отримав проект договору між нашим університетом (ХНУ) і ДФФД, де фонд фігурував як замовник, а університет — виконавець. Уже сам факт, що є замовник і виконавець, певним чином свідчить, що це — не грант, а звичайний договір, який у просторіччі називається "госпдоговір" на виконання "госптеми" (назви закріпилися ще з радянських часів). Окрім того, наш проект включав також участь наукової установи (ХФТІ), для чого оформлявся договір підряду між ХФТІ і ХНУ. (Тобто для досліджень чорних дір і космології використовувалася та ж форма, що й, скажімо, для будівництва корівника).
Природа документа підтверджується і суто формально, у т.зв. коді ККДБ 25010100 "плата за послуги, що надаються бюджетною установою згідно з їх основною діяльністю" (що саме типово для госпдоговору). Тим часом на першій же сторінці договору говорилося про необхідність вказувати при публікаціях грантову підтримку з боку ДФФД (саме така підтримка і є сенсом діяльності ДФФД). Таким чином, між змістом і формою виявилася непримиренна суперечність.

Якби це були незначні формальні деталі, про які вчені могли б і не знати, не варто було б на них звертати увагу. Але вони проявилися саме в діяльності вчених, і дуже болісно, одразу, як мінімум, у двох аспектах.

Закордонні поїздки. У постанові Кабміну №710 від 11.10.2016 р. є пункт 20, у якому йдеться про необхідність погоджувати такі поїздки (якщо вони оплачуються грішми України) з відповідним начальством (у даному разі це МОН). Отримання таких дозволів, навіть без жодних заперечень із боку адміністрації МОН, перетворює поїздки на конференції на болісну процедуру з неясним результатом. Справді, спочатку потрібно оформити пакет документів в університеті, потім у визначені терміни (за два тижні, за нинішніми нормами) відправити його в МОН і встигнути отримати назад. Якщо ж є якісь неясності (наприклад, вирішується питання часткового фінансування оргкомітетом; фінансування з боку України прийшло напередодні конференції тощо), шансів на поїздку залишається мало. Але візьмімо навіть найсприятливіший варіант: усе робиться завчасно, і документи встигають оформити, залишається головне питання: з якого дива організація (МОН), яка не є стороною договору, втручається у відносини між дослідниками і ДФФД? Абсурд!

Однак у зазначеній вище постанові №710 (в тому ж п. 20) є примітка, з якої випливає, що в разі отримання гранту одержувати такі дозволи нема необхідності. Тобто проблема вирішується розчерком пера. (Що, звісно, не скасовує абсурдності ситуації у випадку з договором, але це вже інше питання).

Звітність. У договорі є пункт "Порядок здачі та приймання роботи", що саме собою зайвий раз демонструє: це — ніякий не грант, а саме госпдоговір. (Як можна "здати" або "прийняти" дослідження з термодинаміки чорних дір?) Ось лише частина документів, які треба подавати щороку: витяг з протоколу засідання наукової ради Виконавця з висновком про відповідність виконаної роботи Технічному завданню; Акт інвентаризації матеріальних цінностей та створеної продукції за договором з додатками; у разі залучення співвиконавця: копії договору з додатками, анотованого звіту, кошторису фактичних витрат, Акту здачі-приймання роботи; довідка про наукові публікацій, тези доповідей; витяг з протоколу засідання наукової ради Виконавця, з висновком про відповідність виконаної роботи Технічному завданню.
Ця громіздка й нікому не потрібна звітність абсолютно не характерна для реальних грантів. Зате вона є типовою ознакою госпдоговору, які укладали ще за радянських часів. Мені довелося навіть спеціально витратити частину грошей проекту (й так зовсім невеликих) на те, щоб узяти студента, який займатиметься оформленням. Причому я поставив у плані тільки один етап (аж до кінця року), щоб проходити через ці тернії лише раз на рік. Та оскільки гроші виділяють за три місяці до закінчення етапу, то в результаті доводиться чекати їх до жовтня. Тобто чим менше мучишся з оформленням паперів, тим довше чекаєш грошей. (Це, мабуть, щось каже про систему цінностей, закладених у цій системі).

Дозволю собі самоцитування. "Науці загрожують як аномально мале фінансування, так і неадекватні бюрократичні перепони. А коли це поєднується, то таке поєднання може її просто добити" ("Не так страшне безгрошів'я...", DT.UA № 35 от 25.09.2015).

То що ж робити? Проблема цілком вирішувана, причому для цього не потрібні фінансові вкладення. Достатньо доброї волі з боку керівництва ДФФД, яке повинно виправити помилки. Слід присвоїти грантам адекватний код ККДБ 25020100 "Благодійні внески, гранти та дарунки" й усунути формальну суперечність між змістом і формою. Правила оформлення заявок та звітів теж мають бути спрощені й приведені у відповідність до практики грантів, а не госпдоговору (які грантами тільки прикидаються). Причому це потрібно зробити негайно, оскільки на початку наступного року, як завжди, очікується прийняття фінансування нових проектів та продовження діючих. Невеликі зміни в умовах цілком здатні різко знизити непродуктивні витрати часу та нервів вчених і дати грантоотримувачам можливість зосередитися на виконанні проектів, які вони виграли, а не на оформленні нікому не потрібних паперів.

Якщо Україна реально хоче стати по-справжньому європейською країною, це має проявитися і в організації науки. Замість євроімітації мусить нарешті реально запрацювати система фінансування фундаментальної науки, прийнята в європейських країнах.

15 серпня 2018

Закарпатський псевдоактивізм з партійним нахилом



Видання Кліпньюс продовжує розповідати про псевдоактивістів на Закарпатті.

Не так давно ми розповідали про те, що частина так званих громадських активістів в Закарпатті є прихованими провокаторами. Це стосувалося псевдо активістів, які ніби то борються з вирубками лісу. Невеличкий аналіз показав, що насправді ці активісти є колишніми працівниками лісогосподарства, які були вигнані за злодіяння. Нинішня їхня активність пояснюється виключно бажанням повернутися до корита, або насолити своїм наступникам.

Сьогодні ми виявили зовсім інший вид псевдоактивістів – партійні самопіарники. У соцмережах жваво обговорювалася ніби то сенсаційна вирубка дубів на Тячівщині. Мовляв, активісти зафіксували пеньки кількох свіжозрубаних дубів. Ситуація варта уваги. Однак потім навколо цього повідомлення здійснився зайвий ґвалт, що насторожило. Ми вирішили перевірити першоджерело цього допису і наші підозри підтвердилися.

Новину розповсюдив так званий активіст Іван Фіцай. У його дописі було занадто мало логічної інформації і занадто багато знаків оклику. Такі дописи насторожують, бо це типовий стиль зрадофілів. Дописам, у яких забагато слів «Дістало», «Досить», «Схаменіться», сміливо можна не довіряти. Це типові лозунги і не більше. А ще в дописі нічим не підтверджені вислови типу «багатомільйонні збитки» і так далі. А головне – наводився винуватець – керівництво Закарпатського лісомисливського господарства, на яке посипалися всі шишки.

Ми намагалися знайти інформацію про Івана Фіцая і, зрештою, все стало на свої місця. Він є головою Громадської ради при Тячівській РДА. Але яким чином йому дісталася ця посада – незрозуміло. Справа в тому, що Іван Фіцай є партійцем. Тобто, є партійною персоною, а партійність може лише компрометувати громадський рух. Бо, як відомо, партійці є особами зацікавленими і, відповідно, тенденційними у своїх діях. Вся їхня діяльність має єдину мотивацію – партійний піар.

А тепер ще таке: Фіцай не просто партієць, а поліпартієць. Свого часу він був зі «Свободою». Навіть довіреною особою одного амбітного нардепа від «Свободи». І саме з тих часів було багато інформації про дивну діяльність Фіцая в купі з цим нардепом. Дивним чином ця пара патронувала ліс.

На хвилі революції 2014 року було багато аферистів, які брали на себе функції правоохоронних органів. Влада тоді була нестійкою. Ніхто не знав, що буде надалі. Саме націоналісти скористалися моментом і намагалися шантажувати керівників органів влади, а також сідали на золоті жили. Такою в Закарпатті був ліс. Розповідають, як «лєоновці-фіцаї» в Закарпатті набивали «стрілки» директорам лісгоспів і брали «відкуп» в іноземній валюті лише за те, що їх не будуть чіпати. Називають навіть місце, де проходили «стрілки» – готель «Тячів», кімната 301.

Згодом «Свобода» втратила популярність в Україні. Можливо, саме через це Іван Фіцай йде у тінь, а згодом знову вигулькує на партійну ниву. Але вже не у «Свободу», а… в УКРОП олігарха Коломойського.

Піар партії є дуже важливим, тому партійці імітують громадську активність. Фіцай знову обрав собі сферу лісу. Саме на цій темі можна заробити додаткові політичні бали. І саме через це є всі підстави не ввірити Фіцаю. Зрештою, все стало на місця. Закарпатське управління лісомисливського господарства вирішило прояснити ситуацію і розповсюдило інформацію про те, що насправді випадок з вирубаними деревами був, але ця територія не є підвідомчою Закарпатському обласному лісомисливському господарству. Це землі належать Тячівській ОТГ. У свою чергу у Тячівській ОТГ кажуть, що це не їхні землі, а землі держкадастру. Якесь замкнене коло. Про це навіть був сюжетна телеканалі М-Студіо.


Можливо, саме через цю юридичну неясність хтось скористався ситуацією і вчинив самовільну вирубку. Але Фіцаю важливо було кинути тінь саме на керівництво ЗОУЛМГ. Кажуть, що не дарма. Навіть у коментарях до допису Фіцая є твердження про те, що саме люди дотичні до Фіцая могли зрубати ці дуби, а для їхнього прикриття Фіцай переводить стрілки на ЗОУЛМГ (від редакції: у сюжеті М-Студії показують володіння цього підприємця, який обклався парканом. У коментарях деяких дописів у "Фейсбуці" називається його прізвище - Михайло Шафар).

От і вся сенсація. Загалом аферизм та провокаторство – типова риса таких громадських активістів. Тому й дивуєшся, яким чином голова Тячівської РДА закриває на таких активістів у Громадській раді при РДА. Не просто активістів, а цілого голову Громадської ради. Шановний Василю Юрійовичу, та невже це і є Ваша опора та надія?!

Тим не менше, ми стали свідками того, що серед нинішніх псевдо активістів окрім тих, хто має виключно меркантильні інтереси, появилися ще й ті, які накручують собі політичні бали. І тут знову виникає питання: а кому тоді вірити? Чому серед громадських активістів так мало тих, хто справді стоїть на сторожі громади? Питання риторичне.

Орест Підлужний, Clipnews

25 липня 2018

Популісти не рятують українські ліси, вони сприяють зароблянню брудних грошей


Іванна Климпуш-Цинцадзе
віце-прем'єр-міністр
09:59  25.07.2018

Оригінал на сторінці Іванни Климпуш-Цинцадзе в Facebook

Українські популісти пробили чергове дно. Огидно від реакції критиків президента на його вето з пропозиціями на закон № 5495, яким "заслужені рятівники лісів" знову хочуть убити двох зайців: посприяти зароблянню брудних грошей і створити проблеми у наших взаєминах з ЄС.

Один мораторій ми вже маємо. Саме дякуючи вашій "турботі" галузь пішла в тінь, а замість вирішення реальних екологічних проблем з облисінням наших лісів маємо зростання обсягів незаконних рубок до небачених розмірів. Поясніть людям, яких ви так безсоромно дурите, влаштовуючи на телеканалах шоу з коровами і спіднім, одну просту річ: як можна захищати дерева, незаконно вирубуючи їх?

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ
Скандал міжнародного рівня, або Як крадуть український ліс
15:32 16.07.2018



Два роки вихваляєтеся виборцям, що доклалися до мораторію на експорт необробленої деревини, і подаєте це за велику заслугу. Але ж факти не завжди можна буде затуляти гаслами. Скажіть, хто виграв від вашого мораторію? Ліси рубають і так само вивозять за кордон, от тільки на папері вони називаються дровами. З України виїжджають дрова, а в ЄС уже потрапляють кругляком. Величезні гроші ідуть поза бюджетом і цементують чорні схеми, які ви подаєте за праведне.

Ви обіцяли мало не рай для деревообробної галузі, але його не видно – виробники і далі скаржаться на брак сировини через відсутність прозорого ринку, і мораторій скаламутив там воду ще більше. Ви обіцяли небачені інвестиції, але інвестують хіба що в пилорами. РПЛ – рубати, пиляти, лаяти інших?

Нині ви судомно накинулися на президентське вето закону № 5495. Не брешіть про те, що президент наклав вето на боротьбу з контрабандою. Президент наклав вето на консервацію схем і збагачення їхніх вигодоотримувачів. Адже його зауваження стосуються не норм закону про посилення відповідальності за рубки – ці зміни і президент, і уряд підтримують. Так, необхідно вирішувати проблему через жорсткий облік деревини, підвищення кримінальної відповідальності за незаконні вирубки та "чорний" продаж, через пріоритизацію екологічних завдань. І це ні в кого не викликає заперечень.

Президент чітко вказав на причини свого рішення, а саме на грубе порушення наших угод із СОТ і ЄС, яке ви таки просунули між першим і другим читанням закону без будь-яких консультацій і обговорень, поводячись як слон у крамниці з посудом, а не як цивілізований учасник міжнародних взаємин.

А пані Тимошенко вчора прямим текстом сказала, що зневажає вибір українців на Революції Гідності: "Певно, у глави держави були якісь свої аргументи щодо такого рішення – вимоги СОТ, стандарти ЄС, інтереси вільного ринку тощо… Однак до інтересів України це не має жодного відношення. Треба мати державницьке чуття і вміти розставляти пріоритети".

Дякую, принаймні, за чесність! Отже, вимоги СОТ, стандарти ЄС та інтереси вільного ринку не мають жодного стосунку до інтересів України?

Прошу не плутати Україну із собою! Скажіть, нарешті, вголос, куди вас тягне "державницьке чуття", якщо не в цивілізований світ? Якщо правила СОТ і ЄС для вас чужі, то за якими, чи то пак – чиїми, правилами хочете грати?

Під виглядом порятунку екології популізм намагається попіаритися на біді, яка справді є нагальною і вимагає від нас рішучих дій. Рішучих, але не таких незграбних, як чинять популісти, зображаючи Україну безвідповідальним партнером, де бажання товстосумів стоять вище за національні інтереси та міжнародні домовленості. Тому можу дати лише пораду – укотре ідучи на телекамери з маніпуляціями про захист лісів, хай ретельніше обтрушують тирсу зі своїх дорогих костюмів!

Іванна Климпуш-Цинцадзе

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

06 липня 2018

Эколог Петр Тестов: Переход от сплошной к выборочной системе рубок позволит задерживать воды в пять раз больше.


Этот фактор действительно есть, но этого не достаточно

Мою увагу привернув ваш пост у фейсбуці, де ви пишете, що суцільні вирубки лісів – не єдиний фактор сильних паводків. Давайте розбиратися. По-перше, в якій мірі рубка все-таки спричиняє це явище, чи можна виділити певний відсоток?

Не хотів би виділяти відсоток, бо все буде конкретно залежати від басейну кожної річки. Коли я вивчав досвід Європейського Союзу з цього приводу, то дізнався, що вони прийняли відповідну Директиву, прописавши в ній перелік заходів з боротьби з паводками. Перше, з чого вони почали – створили карти місць, де проходять паводки. І по кожній ділянці з високою повторністю паводків, провели аналіз причин.



Як вважаєте, чому у нашому суспільстві під час обговорень теми паводків фактор вирубки у Карпатах займає «пальму першості»?

Це простіше за все. У вирубці лісів є кого звинуватити, наприклад, продажних лісників. А кого звинуватити в тому, що побудували будинки на березі річки, де, в принципі, їх не можна будувати? Це ж місцеві мешканці, вони ж не олігархи, вони ж хороші…

Так, рубка лісів відіграє важливу роль. Є відповідні наукові публікації наших українських вчених ще десь з 50- 60-х років, які, працюючи в Карпатах, дійшли висновку, що перехід від суцільної системи рубок до вибіркової дозволить затримувати води в п’ять разів більше. Цей фактор дійсно є, але тільки зупинити суцільну рубку лісів - не достатньо. Проблему це не вирішить.

Обговорімо інші фактори. У своєму пості ви згадували про забудову заплав та спрямлення русел. Яку ми маємо ситуацію з цим нині?

Дивіться, паводки – це природний процес. А заплава – це саме та ділянка річки, яка регулярно затоплюється під час сезонних паводків. Зазвичай, пишуть тільки про паводки у Карпатах, але, насправді, в поліських регіонах, наприклад, після сильного танення снігів, дощової погоди, теж сильно підтоплює. На рівнинних річках це зазвичай відбувається навесні. Якщо ми говоримо про гірські річки, то там регіон трошки інший, і паводки пов’язані з сильними дощами. Тобто пройшов сильний дощ – заплаву залило.

Якщо людина ставить своє житло на територіях, які періодично, згідно природного процесу, будуть затоплюватися – логічно, що це житло буде затоплюватися. Тому забудова заплав – це один із факторів паводків.

Так само щодо спрямлення русел. Коли все відбувається природньо, наприклад, пройшов сильний дощ, зібралося багато води, вода вийшла з берегів – розійшлася по болотах… Оскільки річка повертає, петляє, виходить більша площа, де ця вода може збиратися і лишатися. А якщо ця річка пряма, ба більше, з обох боків поставлені бетонні дамби, відповідно, не може піти вправо чи вліво. Вода збирається, тече прямо, а коли вже доходить до того місця, де річка не пряма чи немає дамби – весь цей величезний потік води виливається, люди страждають.

Щодо дамб, в ЄС свого часу також їх чимало будували, більше, ніж у нас. Втім, в якийсь момент вони зрозуміли, що всі береги дамбами не забудуєш, в якийсь момент вода все-таки виливається, що призводить до страшних наслідків. Тому вони почали комплексно боротися з паводками.


Еколог Петро Тєстов, розповів про фактори, що найбільше впливають на паводки / фото Facebook 


05 червня 2018

Щодо грантів Європейської асоціації охорони природи

Європейська асоціація охорони природи (далі – Асоціація) оголошує про набір заявок на отримання грантового фінансування для проектів з охорони природи.

До участі у даному грантовому конкурсі запрошуються діючі громадські організації з усіх країн світу, крім Північної Америки, які мають досвід роботи у сфері охорони природи.

Проект повинен містити два основні напрямки:

1) Захист, покращення чи відновлення ключових видів тварин і рослин, їх середовищ існування чи широких екосистем “диких” територій, які перебувають під загрозою (наприклад, пагорби, гори, береги, річки, ліси, торф’яники, пасовища, території в океані тощо).

2) Врахування потреб активних туристів (наприклад, піші походи, вело походи, каякінг, скелелазіння, бедворчінг, вивчення і дослідження природи тощо).

Особливе значення при оцінюванні заявок надається практичній роботі з охорони природи, а також враховуватиметься можливість позитивного вирішення тривалої, задавненої проблеми, особливо на значній території.

Прогнозована тривалість проектів повинна становити не більше 1-2 років, а максимальний розмір гранту складає 30 тис. євро.

Для участі у даному грантовому конкурсі необхідно до 30 червня 2018 року заповнити онлайн-заявку англійською мовою разом з необхідними супровідними документами на веб-сайті Асоціації.

З детальнішою інформацією щодо умов участі, вимог до проектів, а також із проектами-переможцями з попередніх років можна ознайомитися на веб-сайті Асоціації.


05.06.18 | 15:17

15 квітня 2018

Видовой террор — грубое нарушение прав живых существ В.БОРЕЙКО


Рос­сийс­кий эн­цик­ло­пе­ди­чес­кий сло­варь оп­ре­де­ля­ет тер­рор, тер­ро­ризм (лат. terror — страх, ужас) как «на­силь­ствен­ные действия (прес­ле­до­ва­ния, раз­ру­ше­ния, зах­ват за­лож­ни­ков, убий­ства и др. с целью уст­ра­ше­ния, по­дав­ле­ния по­ли­ти­чес­ких про­тив­ни­ков, кон­ку­рен­тов, на­вя­зы­ва­ния оп­ре­де­лен­ной ли­нии по­ве­де­ния» (13).

Тер­рор — это спо­соб уп­рав­ле­ния со­ци­у­мом пос­ре­д­ством уст­ра­ше­ния, наг­не­та­ния ат­мос­фе­ры стра­ха. Име­ют­ся сле­ду­ю­щие ви­ды тер­ро­риз­ма: ре­во­лю­ци­он­ный, эт­ни­чес­кий, ре­ли­ги­оз­ный.

В каж­дом конк­рет­ном слу­чае по­дав­ля­ют­ся или унич­то­жа­ют­ся «не­же­ла­тель­ные» или «вре­ные» клас­сы, прос­лой­ки об­ще­ст­ва, эт­ни­чес­кие или ре­ли­ги­оз­ные груп­пы лю­дей.

На ос­но­ва­нии эн­цик­ло­пе­ди­чес­ко­го оп­ре­де­ле­ния тер­ро­ра (тер­ро­риз­ма) мы вы­де­ля­ем еще один вид тер­ро­ра — ви­до­вой. К со­жа­ле­нию, на «ви­до­вой» тер­ро­ризм до пос­лед­не­го вре­ме­ни ник­то не об­ра­щал вни­ма­ния. Вмес­те с тем это яв­ле­ние су­ще­ст­ву­ет в Ук­ра­и­не, Рос­сии, Бе­ла­ру­си, дру­гих стра­нах СНГ на про­тя­же­нии бо­лее 2 ве­ков. Целью ви­до­во­го тер­ро­риз­ма яв­ля­ет­ся фи­зи­чес­кое унич­то­же­ние или зна­чи­тель­ное умень­ше­ние чис­лен­нос­ти так на­зы­ва­е­мых «вред­ных» или «не­же­ла­тель­ных» ви­дов жи­вот­ных и рас­те­ний — вол­ков, ша­ка­лов, се­рых во­рон, пи­лиль­щи­ков, се­рых ца­пель, лис, так на­зы­ва­е­мых рас­те­ний-«сор­ня­ков» и т.п.

Ви­до­вой тер­ро­ризм мож­но оп­ре­де­лить как сис­те­му ис­поль­зо­ва­ния на­си­лия с целью уст­ра­не­ния, ог­ра­ни­че­ния дру­гих ви­дов жи­вых су­ществ — кон­ку­рен­тов че­ло­ве­ка пу­тем их по­го­лов­но­го или час­тич­но­го унич­то­же­ния, раз­ру­ше­ния их мест вы­ра­щи­ва­ния по­то­м­ства и оби­та­ния.

Иде­о­ло­ги­чес­кой ос­но­вой ви­до­во­го тер­ро­риз­ма яв­ля­ет­ся ант­ро­по­це­нт­ризм во всех его фор­мах — от мяг­ко­го ант­ро­по­це­нт­риз­ма до аг­рес­сив­но­го им­пе­рс­ко­го ант­ро­по­це­нт­риз­ма, а так­же ви­до­вая не­тер­пи­мость че­ло­ве­ка на поч­ве эко­но­ми­чес­кой вы­го­ды и не­ве­же­ст­вен­ных пред­рас­суд­ков. Ви­до­вой тер­ро­ризм тес­но свя­зан с би­ок­се­но­фо­би­ей (аг­рес­сив­ное от­но­ше­ние к су­ще­ст­вам дру­го­го ви­да, ко­то­рая срод­ни на­ци­о­наль­ной, ре­ли­ги­оз­ной и ра­со­вой не­на­вис­ти. В ис­то­ри­чес­ком кон­те­кс­те по­ня­тие «вред­ное» жи­вот­ное бе­рет свои ис­то­ки от по­ня­тия «не­чис­тое» жи­вот­ное, ко­то­рое име­ет­ся в не­ко­то­рых ре­ли­ги­ях. Раз­де­ле­ние жи­вот­ных на «чис­тые» и «не­чис­тые» спо­со­б­ство­ва­ло не­гу­ман­но­му, жес­то­ко­му от­но­ше­нию к ви­дам фа­у­ны, по­пав­шим в «чер­ный» спи­сок. Сов­ре­мен­ный ви­до­вой тер­ро­ризм де­мо­н­стри­ру­ет ци­низм, во­ин­ству­ю­щий амо­ра­лизм, го­тов­ность пре­неб­ре­гать жизнью дру­гих жи­вых су­ществ. Он са­мым гру­бым об­ра­зом на­ру­ша­ет пра­ва жи­вых ор­га­низ­мов.



Лю­бой тер­ро­ризм тес­но свя­зан с ксе­но­фо­би­ей (страх, ан­ти­па­тия, яв­ная или скры­тая аг­рес­сия в от­но­ше­нии «чу­жо­го»). В дан­ном слу­чае ви­до­вой тер­ро­ризм свя­зан и с би­ок­се­но­фо­би­ей. Ви­до­вой тер­ро­ризм мо­жет быть ин­ди­ви­ду­аль­ным (ког­да «вред­ных» жи­вот­ных унич­то­жа­ют от­дель­ные лю­ди), груп­по­вым (ког­да ист­реб­ле­ни­ем «вред­ных» ви­дов за­ни­ма­ют­ся спе­ци­аль­ные ор­га­ни­за­ции, нап­ри­мер, охот­ничьи об­ще­ст­ва), го­су­да­р­ствен­ным (ког­да при­ни­ма­ют­ся, как в Ук­ра­и­не, Уз­бе­кис­та­не или Бе­ла­ру­си пос­та­нов­ле­ния пра­ви­тель­ства об унич­то­же­нии вол­ков, ли­сиц, сквор­ца-май­ны и т.д.) и меж­ду­на­род­ным (ког­да унич­то­же­ни­ем так на­зы­ва­е­мых «вред­ных» жи­вот­ных за­ни­ма­ет­ся це­лый ряд стран, как, нап­ри­мер, в Рос­сии, Ка­за­хс­та­не, Бе­ла­ру­си и Ук­ра­и­не действу­ют или действо­ва­ли го­су­да­р­ствен­ные прог­рам­мы по унич­то­же­нию вол­ков). Го­су­да­р­ствен­ный ви­до­вой тер­ро­ризм су­ще­ст­во­вал на 1/6 тер­ри­то­рии су­ши Зем­ли (в СССР) и сейчас про­дол­жа­ет­ся в стра­нах СНГ.

На­си­лие в от­но­ше­нии ди­ких жи­вот­ных и рас­те­ний соп­ро­вож­да­ло всю ис­то­рию че­ло­ве­че­ст­ва. Ви­до­вой тер­рор пе­ре­жил нес­коль­ко ста­дий сво­е­го раз­ви­тия — от им­пуль­сив­но­го, сти­хий­но­го, ин­ди­ви­ду­аль­но­го до пла­но­мер­но­го, мас­со­во­го и го­су­да­р­ствен­но­го. Как и дру­гие ви­ды тер­ро­риз­ма, ви­до­вой тер­ро­ризм име­ет об­щие с ни­ми осо­бен­нос­ти. Во-пер­вых, он по­рож­да­ет вы­со­кую со­ци­аль­но-об­ще­ст­вен­ную (эко­ло­ги­чес­кую) опас­ность. Она зак­лю­ча­ет­ся не толь­ко в уг­ро­зе унич­то­же­ния це­ло­го ви­да фло­ры или фа­у­ны, на­зы­ва­е­мо­го «вред­ным», но и в вос­пи­та­нии у лю­дей та­ких не­га­тив­ных ка­честв ха­рак­те­ра как жес­то­кость и страсть к на­си­лию. Мо­раль­ный ужас ви­до­во­го тер­ро­ра как со­ци­аль­но раз­ре­шен­но­го на­си­лия, его раз­ла­га­ю­щее вли­я­ние на че­ло­ве­чес­кую пси­хи­ку сос­то­ит не толь­ко в от­дель­ных уби­тых жи­вых су­ще­ст­вах, и да­же не в их ко­ли­че­ст­ве, а имен­но в сис­те­ме.

Во-вто­рых, лю­бой тер­ро­ризм, в том чис­ле и ви­до­вой, от­ли­ча­ет пуб­лич­ный ха­рак­тер его ис­пол­не­ния. Ак­ции по унич­то­же­нию «вред­ных» жи­вот­ных не­ред­ко де­мо­н­стри­ру­ют­ся по те­ле­ви­зи­он­ным ка­на­лам, вся­чес­ки ти­ра­жи­ру­ют­ся раз­лич­ны­ми ве­до­м­ствен­ны­ми СМИ — преж­де все­го охот­ничь­и­ми, ле­со­хо­зяй­ствен­ны­ми, са­до­вод­чес­ки­ми.

В-треть­их, тер­ро­ризм, в том чис­ле ви­до­вой, пред­по­ла­га­ет пред­на­ме­рен­ное соз­да­ние обс­та­нов­ки стра­ха, по­дав­лен­нос­ти, нап­ря­жен­нос­ти. В ка­че­ст­ве при­ме­ра мож­но при­вес­ти ан­ти­волчью ис­те­рию, ко­то­рую еже­год­но раз­жи­га­ют охот­ничьи ор­га­ни­за­ции, да­бы оп­рав­дать свою амо­раль­ную и не­ко­нт­ро­ли­ру­е­мую де­я­тель­ность по унич­то­же­нию вол­ков. Наг­не­та­е­мый охот­ни­ка­ми в СМИ страх пе­ред вол­ка­ми не­ред­ко пе­ре­рож­да­ет­ся в не­на­висть к ним.

Важ­ным эле­мен­том лю­бо­го тер­ро­ра, в том чис­ле и ви­до­во­го, яв­ля­ет­ся опо­ве­ще­ние всех же­ла­ю­щих по­у­ча­ст­во­вать в «чист­ках». Всег­да на­хо­дит­ся дос­та­точ­ное ко­ли­че­ст­во по­ра­зв­ле­кать­ся, пост­ре­лять «вре­ди­те­лей» и «вра­гов», да еще под шу­мок пог­ра­бить при­ро­ду. Тон в этом, как пра­ви­ло, за­да­ют отк­ро­вен­но па­то­ло­ги­чес­кие ти­пы. Есть еще и так на­зы­ва­е­мые «спе­ци­а­лис­ты», иде­о­ло­ги­чес­ки обс­лу­жи­ва­ю­щие тер­рор, де­ла­ю­щие на борь­бе с «вра­га­ми» свою карь­е­ру и свой биз­нес. Го­ни­мые долж­ны быть без­за­щит­ны­ми. По­э­то­му вол­ки и дру­гие «вре­ди­те­ли» вы­во­дят­ся из-под за­щи­ты за­ко­на, ста­но­вят­ся вне за­ко­на и вне мо­ра­ли.

Дру­гим важ­ным эле­мен­том лю­бо­го тер­ро­ра, в том чис­ле и ви­до­во­го, яв­ля­ет­ся то­таль­ный страх, бо­язнь выс­ту­пить в за­щи­ту унич­то­жа­е­мых ви­дов жи­вот­ных. В слу­чае, нап­ри­мер, с за­щи­той вол­ков, мно­гие зо­оло­ги бо­ят­ся, что­бы их не об­ви­ни­ли в не­ком­пе­те­нт­нос­ти, слюн­тяй­стве, а то и от­ре­ши­ли от пуб­ли­ка­ций в на­уч­ных сбор­ни­ках. Ведь си­лы, ра­зыг­ры­ва­ю­щие «волчью кар­ту», как пра­ви­ло, поль­зу­ют­ся под­де­рж­кой ми­нис­терств, ор­га­нов мест­но­го са­мо­уп­рав­ле­ния, час­ти зо­оло­ги­чес­кой на­у­ки. В лю­бой мо­мент они го­то­вы мо­би­ли­зо­вать об­ще­ст­вен­ное мне­ние и в оче­ред­ной раз до­вес­ти вя­ло­те­ку­щую ан­ти­волчью ши­зоф­ре­нию до умо­пом­ра­че­ния и ос­тер­ве­не­ния.

Ло­зунг унич­то­же­ния «вра­га» — ди­ко­го жи­вот­но­го или рас­те­ния — по­ни­ма­ет­ся во всей жес­то­кос­ти и лю­той на­го­те это­го сло­ва. Унич­то­жа­ют­ся не толь­ко от­дель­ные осо­би, но и це­лые ви­ды «вре­ди­те­лей»: ор­лы, со­вы, со­ко­ла, фи­ли­ны, се­рые цап­ли и во­ро­ны, сой­ки, со­ро­ки, гра­чи, бак­ла­ны, ля­гуш­ки, вол­ки, ша­ка­лы, ено­то­вид­ные со­ба­ки, ли­си­цы, сус­ли­ки, кро­ты, со­ни и др.

Из­ве­ст­ной фор­мой лю­бо­го тер­ро­риз­ма, в том чис­ле и ви­до­во­го, яв­ля­ет­ся пог­ром или «за­чи­ст­ка» тер­ри­то­рии. На­ли­чие у тер­ро­рис­тов-пог­ром­щи­ков соз­на­ния (ощу­ще­ния) не толь­ко сво­ей фак­ти­чес­кой не­на­ка­зу­е­мос­ти, но и оп­рав­дан­нос­ти сво­их действий от­ли­ча­ет пог­ро­мы («за­чи­ст­ки») от осуж­да­е­мых кри­ми­наль­ных действий, нап­ри­мер бра­конь­е­р­ства. Ви­до­вой тер­ро­ризм пред­по­ла­га­ет пол­ную «за­чи­ст­ку» от­дель­ных тер­ри­то­рий — охот­ничь­их и рыб­ных хо­зяйств, са­до­во-ого­род­ных участ­ков и т.п. Сле­ду­ет под­че­рк­нуть, что уби­ва­ет­ся не ка­кой-то конк­рет­ный волк, ви­нов­ный в том или ином за­до­ку­мен­ти­ро­ван­ном «зло­де­я­нии», а все вол­ки под­ряд. Уже од­но по­яв­ле­ние вол­ка в ле­су в Ук­ра­и­не, Рос­сии или Бе­ла­ру­си оз­на­ча­ет сиг­нал к его унич­то­же­нию и кол­лек­тив­ную па­ра­нойю. Как и в слу­чае с дру­ги­ми ви­да­ми тер­ро­ра, рас­стре­лы «вред­ных» жи­вот­ных про­ис­хо­дят без су­да и след­ствия, не за прес­туп­ле­ния, а по ви­до­во­му приз­на­ку, и яв­ля­ют­ся со­ци­аль­но одоб­ря­е­мы­ми действи­я­ми (как и пог­ро­мы, к при­ме­ру, ев­ре­ев).

По су­ти, ви­нов­ны­ми в ви­до­вом тер­ро­риз­ме мо­гут быть об­ви­не­ны все охот­ничьи ор­га­ни­за­ции, так или ина­че за­ни­ма­ю­щи­е­ся унич­то­же­ни­ем «вред­ных» жи­вот­ных. Охот­ничьи СМИ иг­ра­ют здесь осо­бо неб­ла­го­вид­ную роль, ибо пос­то­ян­но под­пи­ты­ва­ют сво­их чи­та­те­лей не­на­вистью к «вред­ным» жи­вот­ным, вов­ле­кая охот­ни­ков в борь­бу с ни­ми в ка­че­ст­ве па­ла­чей. В 1962 г. охот­ни­ка­ми в Ук­ра­и­не бы­ло унич­то­же­но 71246 «вред­ных» птиц, в Бе­ла­ру­си — 133800, в рес­пуб­ли­ках Сред­ней Азии — 40000, в Рос­сии — 764700, в Эс­то­нии — 122393 (из них со­ек — 32810, во­ро­нов — 1264, в Лат­вии — 25878, в Лит­ве — 38455. Ито­го, в СССР в 1962 г. (без Кав­ка­за и Мол­да­вии) ви­до­вы­ми тер­ро­рис­та­ми бы­ло унич­то­же­но 1 млн. 154 тыс. яст­ре­бов, лу­ней, со­ек, се­рых во­рон, во­ро­нов, со­рок и дру­гих птиц. При­чем ко­ли­че­ст­во днев­ных хищ­ных птиц и сов сос­та­ви­ло 105 тыс. (14). Это са­мый нас­то­я­щий «боль­шой тер­рор» и «боль­шая чист­ка», со­пос­та­ви­мые лишь с эпо­ге­ем ста­ли­нс­ко­го тер­ро­ра в СССР в 1937-1938 гг.!

В Ук­ра­и­не с 1946 г. по 1967 г., охот­ни­ка­ми бы­ло унич­то­же­но 35 тыс. вол­ков (14). И по сей день ви­до­вой тер­ро­ризм в от­но­ше­нии вол­ков про­дол­жа­ет­ся в стра­нах СНГ. Их унич­то­жа­ют в лю­бое вре­мя го­да, в лю­бом ко­ли­че­ст­ве, вне за­ви­си­мос­ти от по­ла и воз­рас­та, на лю­бой тер­ри­то­рии (час­то да­же в за­по­вед­ни­ках), без конт­ро­ля, без ли­ми­тов, за пре­мии, не­ред­ко при по­мо­щи са­мо­ле­тов и ядов.

Ви­до­вой тер­ро­ризм, так­же как это уже сде­ла­но в от­но­ше­нии дру­гих ви­дов тер­ро­риз­ма, дол­жен быть осуж­ден че­ло­ве­че­ст­вом и приз­нан амо­раль­ным и не­за­кон­ным. Не­об­хо­ди­мы прог­рам­мы би­о­то­ле­ра­нт­нос­ти (тер­пи­мос­ти) по от­но­ше­нию к брать­ям на­шим мень­шим, школь­ные кур­сы эко­ло­ги­чес­кой эти­ки.

Подробней о правах природы и правах животных читайте в книге В.Е.Борейко ” Права природы и права животных”, К, КЭКЦ, 56 стр. http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2017/11/int_prava_pryrody_2017.pdf

14 квітня 2018

Минприроды провело семинар-учебу по тематике деятельности Программы малых грантов Глобального экологического фонда

В Ивьевском районе Гродненской области Министерством природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь совместно с представителями Программы малых грантов Глобального экологического фонда (ПМГ ГЭФ) организован семинар-учеба по тематике деятельности ПМГ ГЭФ.


В семинаре приняли участие представители Минприроды, ПМГ ГЭФ, Гродненского комитета природных ресурсов и охраны окружающей среды, поселковых/сельских Советов депутатов Гродненской и Минской областей.


Справочно. Основная цель ПМГ ГЭФ - улучшение уровня жизни населения на конкретных территориях путем решения экологических проблем. В Республике Беларусь ПМГ ГЭФ работает с 2005 года. За истекший период программой профинансировано 140 проектов на общую сумму 5 593 125 долларов США по следующим направлениям: защита биологического разнообразия,предотвращение изменения климата, охрана международных водотоков, борьба с деградацией почв, вырубкой лесов и опустыниванием, прекращение использования и утилизации стойких органических загрязнителей.


Министром природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь Андреем Худыком дано поручение ответственным лицам о поэтапном проведении подобных обучающих мероприятий по всей стране, и, в первую очередь, в тех регионах, где планируется организация областных «Дожынок». Это позволит более широко привлекать средства международной технической помощи на реализацию местных инициатив и проектов.


В рамках семинара заместитель начальника главного управления экологической политики, международного сотрудничества и науки- начальник отдела международного сотрудничества Марина Филипюк проинформировала участников о том, что сделано ведомством для Гродненщины в рамках проектов международной технической помощи.


В частности, в рамках проектов, инициированных и разработанных Минприроды совместно с заинтересованными:

  • проведена работа по совершенствованию системы управления твердыми коммунальными отходами (ТКО) для г. Мосты. Закуплено оборудование для работы на полигонах, мусоровозы разных типов, контейнеры для раздельного сбора ТКО, сортировочная линия и прессы, погрузчики для работы на сортировочных станциях, дробилки для измельчения древесных отходов, погрузчик для компостирования биоразлагаемых отходов на полигоне и др.
  • Ликвидировано Слонимское захоронение непригодных пестицидов: осуществлен вывоз и уничтожение за пределами Республики Беларусь 2 100 тонн непригодных пестицидов, порядка 200 тонн ПХБ – содержащего оборудования.
  • Создан первый в Республике Беларусь лесной экологический образовательный центр на территории Лидского лесхоза в дендропарке в д. Горни рядом с г.Лида, где обучают лесоуправлению и лесопользованию, в т.ч. детей.
  • На площадках в д. Яновичи Новогрудского района и д. Старые Боруны Сморгонского района установлено ветроизмерительное оборудование, ведется годовой мониторинг ветра, а также разработана предпроектная (предынвестиционная) документация для размещения в дальнейшем ветроэнергетических установок.
Минприроды проводится работа по получению квот для строительства ветроэнергетических установок на этих площадках.

В результате реализации подготовки двух площадок для строительства ветропарков планируется привлечение прямых инвестиций не менее 25 млн. долл. США в эквиваленте.

Марина Филипюк подчеркнула, что Программа малых грантов ГЭФ является важным инструментом оказания содействия регионам в решении природоохранных задач, в том числе, в преддверии областных фестивалей «Дожинки-2018», а также в связи с тем, что 2018 год объявлен Главой государства Годом малой родины.

Национальным координатором Программы малых грантов Глобального экологического фонда Соловьевым Ю.В. представлена подробная информация о целях и механизмах деятельности Программы малых грантов ГЭФ и даны ответы на вопросы участников.

26 березня 2018

Карпати на експорт: вся правда про роботу лісової галузі країни

26.03.2018

Купуючи вироби з дерева, ми навіть не задумуємося, чи приносимо ми шкоду довкіллю та чи законно зрубали це дерево. Наприклад, на звичайній упаковці від молока можна побачити цікавий логотип дерева з галочкою, біля якого напис: "Картон із відповідних джерел. Купуючи цю картонну упаковку, Ви дбаєте про ліси на планеті".

Ми вирішили з'ясувати, що це за знак, хто його ставить та які переваги мають підприємства з такою позначкою.



І найголовніше, чи дотримуються в Україні міжнародних вимог лісової сертифікації?

Мабуть, кожен з нас на прилавках магазинів бачив продукцію, яка маркована ось таким логотипом – FSC. Якщо пояснити простими словами, то це знак означає наступне: деревину, з якої виготовили цей продукт – зрубали у лісгоспі, де відповідально ставляться до роботи. Тобто, це дерево спиляли законно та не завдали шкоди екології.



"Лісова опікунська рада" або ж FSC – це міжнародна неурядова організація. Її започаткували ще чверть століття тому заради просування екологічно відповідального, соціально вигідного та економічно життєздатного управління лісами у світі. В Україні сертифікація підприємств за міжнародними стандартами розпочалася 15 років тому.

Станом на сьогодні в Україні сертифіковано уже понад 130 підприємств, серед них і державні лісові господарства, і приватні компанії.

Міжнародний сертифікат FSC наразі мають 70 державних лісових господарств. А саме у Вінницькій (4 лісгоспи), Волинській (2 лісгоспи), Житомирській (16 лісгоспів), Закарпатській (15 лісгоспів), Івано-Франківській (6 лісгоспів), Київській (4 лісгоспи), Львівській (2 лісгоспи), Рівненській (1), Тернопільській (4), Черкаській (1) та Чернівецькій (5) областях.



Що ж цей сертифікат насправді дає лісовим підприємствам та найголовніше, чи дотримуються вони міжнародних стандартів? Ми покажемо на конкретному прикладі.

Аби на власні очі побачити, як настільки легально працює лісгосп, ми приїхали сюди за кілька днів до аудиту. І вирішили влаштувати власну інспекцію. За експерта буде пан Орест який пропрацював у лісовому господарстві понад 6 років, тому всю систему зсередини знає достеменно.

І з перших кроків – порушення – велика купа необлікованого лісу.



Далі – самі лісоруби. Вони працюють на ділянці з підвищеною небезпекою. Однак навкруги – жодних знаків, що стороннім сюди зась, оскільки ведуться лісозаготівельні роботи.



Далі наш активіст фіксує ще одне вагоме екологічне порушення. Трелювання лісу проходить по гірському потічку, є порушення екології. Вода тече брудна, потрапляє у велику річку, далі з цієї річки централізовано п'ють воду Долина, Болехів та інші населені пункти.

Далі прямуємо на ділянку, де проходить рубка лісів. І тут з порогу порушення.



На даній лісосіці відсутні стовпчики, а також знаки "прохід і проїзд заборонено", оскільки йдуть лісозаготівельні роботи. Це є неприпустимо для експлуатації лісосіки. На кожній такій ділянці по периметру мають стояти діляночні стовпці. На них вказується вкрай важлива інформація: вид рубки, термін робіт та точна площа.

Згодом приїхав і сам лісничий Олег Луцький. Тому всі питання скеровуємо до нього.

- Техніка підрядника, він відповідає за техніку безпеки своєї бригади та своїх лісників, – пояснює пан Олег.

Наступне порушення – фіксуємо машину з двома причепами деревини. Причому – жодної бірки. А без них деревина вважається нелегальною. А водій автомобіля одразу став водієм екскаватора. Мовляв, я не я, і хата не моя.



Загалом, ми об'їздили 7 лісництв, і картина приблизно всюди одна і теж. Застаріле обладнання, недотримання техніки безпеки та порушення екологічних норм. Тож з усіма зібраними фактами прямуємо до очільника Вигодського лісового підприємства Олександра Матусевича.

Пан Олександр попросив надати йому всі порушення, які ми зафіксували на території підприємства.

Зараз ми ще раз акцентуємо – це була наша так би мовити несподівана журналістська перевірка. Проте зараз розповімо, що показують під час аудиту експертів з міжнародної сертифікації.

Незалежний аудит проводила міжнародна компанія NEPCon, до складу якої входили три аудитори, спостерігач Павло Кравець, місцевий активіст Орест Балазюк та, безпосередньо, наша знімальна група. Аудит тривав протягом трьох днів, перший – робота з документами, два наступні – так звана польова робота.



До цього часу на всіх ділянках вирубки уже встановили й діляночні стовпці, і попереджувальні знаки. А от стара радянська техніка аудиторів засмутила.

Також наш активіст пан Орест зауважив дуже цікавий факт. За три роки підприємство задекларувало 170 тисяч неліквідної деревини, яку за фактом з лісу вивозити не можна.

А це, за підрахунками активіста, близько 140 млн грн. Усі ці питання ми озвучуємо в.о. директора Держлісагентства Володимиру Бондарю.

- Мені складно сьогодні відповідати на конкретні речі, я думаю, що я візьму це на вивчення і дам вам письмову відповідь щодо конкретного лісгоспу і щодо конкретних питань, – зазначає Володимир Бондар.

А зараз повернімося до аудиту. За результатами перевірки комісія виявила дев'ять основних порушень: 8 невеличких і одне значне – порушення правил техніки безпеки. Щоправда, сертифіката підприємство не позбавили, а дали термін на виправлення порушень. Також керівник лісового підприємства дослухався до порушень, які нам вдалося зафіксувати і звільнив майстра лісу Шубинця та виніс догану лісничому Свічівського лісництва Олегу Луцькому.



Зі свого боку, ми очікуємо письмової відповіді щодо неліквідної деревини від пана Бондаря. Також будемо відстежувати, чи виправить порушення підприємство. Ми оголошуємо так звану журналістську інспекцію державним підприємствам, які мають міжнародну сертифікацію, уже у наступних розслідуваннях ми розповімо, чи дотримуються вони міжнародних стандартів.

Деталі нового розслідування "СтопКору" дивіться у новому випуску.

25 лютого 2018

Чому трильярди гривень екологічних фондів «не працюють» на охорону довкілля?

Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони довкілля створюються спеціальні екологічні фонди на місцевому та державному рівні. Основним джерелом грошових надходжень цих фондів є кошти екологічного податку (який платять підприємства, що забруднюють довкілля, на кшталт металургійних заводів, теплових електростанцій, добувних компаній тощо) та кошти грошових стягнень за шкоду, заподіяну довкіллю.

У 2017 році в державний бюджет йшло 20 % екологічного податку, ще 25 % отримували місцеві бюджети, а 55 % лишалося в розпорядженні відповідної обласної ради. У 2018 році розподіл змінили на користь держави, і тепер 45 % йде на центральний рівень. Відсоток громад лишився без змін, а в область тепер йде лише 20 % податку. Зокрема, згідно із Державним Бюджетом України на 2018 рік, очікується надходження в 2 842 млн гривень від екологічного податку. На жаль, цей податок зараховується в загальний фонд бюджету. І на бюджетну програму за кодом 2401270 «Проведення природоохоронних заходів» в цьому році заплановано виділити лише 361 млн гривень. Натомість, в місцеві бюджети екологічний податок зараховується в спеціальний екологічний фонд.

Нерівномірність розміщення промислових об’єктів призводить до значних диспропорцій в розмірах екологічних фондів в різних регіонах України. Наприклад, згідно із даними Держказначейвсва за 2016 рік (статистика за 2017 ще не опрацьована) Тернопільська та Чернівецька область мали розмір екофонду близько 5 млн гривень. У той час як аналогічний фонд Дніпропетровської області складав більше 700 млн гривень. Безперечним рекордсменом є Донеччина, де екофонд у 2016 році складав більше ніж1 млрд гривень. Є диспропорція і на рівні районів. До прикладу, Галицький район Івано-Франківської області за рахунок розташування в ньому Бурштинської ТЕЦ компанії ДТЕК у 2016 році мав обсяг екофонду близько 77 млн гривень.

Ідея фонду охорони навколишнього природного середовища в тому, щоб забруднювачі фінансували відновлення чи покращення того, що вони забруднюють. Саме тому кошти з екофонду повинні йти на природоохоронні заходи. Перелік заходів, які можуть фінансуватия з коштів екологічних фондів, прописаний постановою КМУ №1147 від 17.09.1996.

На жаль, проведений ЕПЛ аналіз використання коштів природоохоронних фондів свідчить про те, що фактично ці гроші «не працюють» на довкілля.

Зокрема:

уповноважені органи маніпулюють переліком заходів, підводячи під нього заходи, які де-факто не є природоохоронними;


окремі заходи є шкідливими для довкілля і не відповідають сучасним європейським підходам до охорони природи;


відсутній системний підхід до фінансування заходів, які потребують не разового, а багаторічного фінансування;


відсутній цілісний підхід до вирішення екологічних проблем, націленість на «латання дірок»;


система розподілу коштів є непрозорою та непублічною;


часто надходження коштів відбувається під кінець року, що унеможливлює проведення низки заходів, які вимагають роботи протягом тривалого часу;


наявна корупційна складова під час проведення тендерів та вибору заходів.

Для прикладу, більшість обласних фондів та державний фонд щороку виділяють кошти на ремонт, реконструкцію, будівництво очисних споруд, колекторів, каналізації. Втім іноді між розробкою проекту реконструкції очисних споруд і реальним виділенням коштів на їхній ремонт проходять роки, і проект безнадійно застаріває. А часто, навіть якщо кошти виділяються, то в такому обсязі, що унеможливлює проведення якісних робіт, і фактично відбувається просто «латання дірок». Також немає даних щодо якості води, за якими б можна було оцінити ефективність проведених заходів – показників забруднення «до» та «після» проведення заходу. Зазвичай і необхідність проведення заходу, і результати проведення заходу в офіційних документах описуються просто загальними словами без надання конкретних цифр.

Іншим стандартним заходом для більшості областей є механічна розчистка русел річок. У теорії цей захід повинен покращувати екологічний стан річок. У реальності ж це класичний випадок боротьби з наслідками, а не причинами: надмірним розоренням балок та полів, греблями на річках, замуленими джерелами, непрацюючими очисними спорудами тощо. До прикладу, у кінці 2017 року було виділено з державного екофонду 15 млн гривень на розчистку 3 км русла річки Тясмин в Черкаській області. У кінці 2015 за кошти екофонду чистили річка Сухий Згар. Річку Рудку вже чистили за кошти обласного фонду. Жоден із цих заходів не призвів до довготривалого ефекту, але тендери на його проведення виграли пов’язані з керівництвом області фірми. Аналогічно використовуються кошти і на Кіровоградщині на розчистку Інгула.



Розчистка русел річок, Черкащина. Фото сайту «Кропива».

Якщо подивитися конкретно по областях, то обсяги зловживань зазвичай прямо пропорційні обсягу екологічного фонду.І тому перше місце займає тут Донецька область. До того ж, за відсутності обласної ради керівництво ВЦА не потребує додаткових погоджень при розподілі коштів, що ще більше збільшує корупційну складову. До прикладу, за 32 млн гривень у минулому році була придбана «установка для перероблення ртутних ламп» у підприємства, яке купило її у ТОВ «Сігмас-Еколоджі».



Установка б.в. для подрібнення ртутних ламп за 32 млн грн

Втім у цього підприємства ще у 2016 році була анульована ліцензія на поводження з небезпечними відходами, оскільки Мінприроди встановило відсутність необхідного обладнання для переробки відходів. Як виявилося, установка просто подрібнювала лампи, а безпечна утилізація не проводилася. Бите лампове скло з токсичним ртутним люмінофором передавалося на утилізацію іншій фірмі. Про це заявило саме підприємство у відповідь на наш запит.



Відповідь ТОВ «Сігмас-Еколоджі» про кінцеву утилізацію люмінофору

Тим не менш, установка, яка вже була у використанні та абсолютно не утилізовувала небезпечні відходи, була куплена Донецькою ВЦА за 32 млн грн. Для прикладу, нова установка шведської технології з повного циклу безпечної утилізації ртутних ламп у Львові коштувала 720 тис. євро (що складає 20 млн по курсу 2016 року). Про цей розбазарювання коштів писали і місцеві журналісти.

У той час, коли область фактично задихається від поганої якості повітря, сотні мільйонів гривень екофонду йдуть на «заходи з озеленення». Це ніби то є чудова ініціатива, але фактично ці заходи не є висадкою нових дерев десь на деградованих ділянках, а включають просто ремонти міських парків, скверів та бульварів. Звісно, така ініціатива потрібна місцевим мешканцям, Втім ніяк такі дії не призводять до принципового покращення стану довкілля. Разом з тим на вище описаних реконструкціях, та будівництвах, очищеннях легко реалізовувати корупційні схеми.

У системі «Прозорро» можна подивитись приклади нещодавніх тендерів на озеленення :


https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-12-20-004325-c 5 млн гривень на парк в м. Лиман;


https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-09-20-002287-b 16.5 млн гривень на парк в м. Маріуполь;


https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-11-01-003507-a 30.8 млн гривень на парк в м. Дружківка;


https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-09-20-002268-b 13 млн гривень на ремонт набережної в Маріуполі;


https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-12-20-004376-c 11.6 млн гривень на реконструкцію бульвару у Вугледарі.

Для прикладу, реконструкція бульвару у Вугледарі включає в себе заходи, які теоретично можуть позитивно впливати на довкілля, тільки посадку 83 дерев та 699 кущів. Решта заходів – це роботи з демонтажу існуючих конструкцій, розбивка квітників, встановлення лавочок тощо.

У той же час, тих коштів, що йдуть на озеленення (а згідно данних системи «Прозорро» Донецька ВЦА витратила в 2017 році на це 131 млн гривень), вистачило би, аби забезпечити повне бюджетне фінансування всіх лісгоспів Донечинни. Це дозволило б максимально обмежити рубки, і безперечно значно покращило стан довкілля в області.

Не відстає від, м’яко кажучи, від нераціонального та неефективного з точки зору покращення стану довкілля, і Полтавська область. Наприклад, за кошти екологічного фонду вони зробили проект і збираються будувати шлюз-регулятор на р. Сула в районі с. Тарасівка, не зважаючи на те, що науковці і національного парку «Нижньосульський» (на межі якого планується будівництво), і науковці Інституту Рибного Господарства заявили про недопустимість будівництва, оскільки це фактично знищить основні нерестилища промислово цінних видів риб. І хоча офіційною причиною будівництва шлюзу є «покращення гідрологічного режиму», фактично він будується на тому місці, де зараз ходить паром. Тобто, де-факто за кошти екофонду будується мостовий перехід для річки Сула, і сам захід є вкрай шкідливим для довкілля!



Так виглядає «шлюз-регулятор» на р. Ворскла в селі Куземин. І так буде виглядати р. Сула після будівництва шлюзу в Тарасівці.



Паромна переправа в с. Тарасівка через річку Сула. Саме тут буде побудований шлюз-регулятор.

Слід зазначити, що щороку Полтавщина виділяє сотні тисяч гривень лісгоспам на «боротьбу з пильщиком». Фактично на хімічну обробку лісів, на розпилювання пестицидів. Немає жодних даних, які б підтверджували ефективність таких заходів, не проводиться моніторинг. Є великі підозри щодо такої ефективності, оскільки кошти виділяються з року в рік на одні і ті ж лісгоспи.



Фінансування Кременчуцького лісгоспу у 2013, 2014, 2015 та 2016 роках

Так само щороку виділяючи значні кошти на «покращення стану річок». А в результаті область отримала в 2016 році екологічну катастрофу у вигляді масового замора риби в річках Удай та Сула.

Ще один приклад неефективного використання коштів – це фінансування розробки схем екомережі, яка вже давно розробленаі затверджена. У 2012 році Міністерство екології та природних ресурсів України оприлюднило Національну доповідь про стан формування національної екологічної мережі за 2006-2010 роки, де були зазначені всі заходи та нанесені карти екомереж усіх областей України. Не зважаючи на це, у 2016 році Миколаївська, Дніпропетровська та Чернігівська області виділили на це 139 тис. грн, 555 тис. грн та 69 тис. грн відповідно.

Київська ж область «заробляє» і на створенні об’єктів природно-заповідного фонду, «вибираючи» на тендері «правильних»переможців та завищуючи в рази ціни на роботи. Наприклад, у кінці 2016 року було виділено 355 000 грн на підготовку матеріалів щодо 6 об’єктів природно-заповідного фонду. 4 з цих об’єктів були «точковими» на кшталт джерела чи окремого дерева. А решта 2 – невеликі за площею. Фактично, реальна ціна на виконання таких робіт була на порядок меншою.



Пам’ятка природи «Катеринин дуб». На розробку документації з його заповідання витрачено десь 60 000 грн

Неефективним є використання і на рівні районів. Наприклад, Галицький район Івано-Франківської області за рахунок Бурштинської ТЕС має обсяг екологічного фонду близько 70 млн гривень. Втім ці кошти «розмиваються» на купу різних заходів, а не йдуть на покращення систем очистки теплової станції, що було б логічно. Десятки тисяч гривень йшли на «захист від підтоплення», «ліквідацію вітровалів», «розчистку джерел». Тому зараз в Галичі йде «сірий сніг».



Розподіл коштів екофонду Галицького району в 2016 році

Так само неефективно витрачаються і кошти державного екологічного фонду. Чи не основною проблемою тут є складна процедура, що вимагає погодження з боку КМУ, і тому кошти реально приходять не раніше осені. Враховуючи тривалі тендерні процедури, фактично отримувачі коштів опиняються перед вибором: або порушувати закон, вибираючи того «переможця», який вже зробив роботу заздалегідь, або підписувати акти виконаних робіт в кінці року за фактично невиконані роботи і сподіватися, що такі роботи будуть дороблені згодом.

Розглянемо, для прикладу, Державну екологічну академію. Їй було в листопаді 2017 року виділено більше 4 млн гривень на розробку «порталу з питань екологічної освіти» та на «друк екологічної літератури». Хоча перелік заходів, які будуть фінансуватись, був оприлюднений ще в липні 2017 року і, відповідно, академія могла заздалегідь «домовитись» з майбутнім «переможцем тендеру».

І тому немає нічого дивного, що цим «переможцем» виявилася голова громадської ради при Мінприроди Світлана Берзіна, з якою в академії є досвід тривалої співпраці, а вдесятеро разів менші за вартістю пропозиції інших фірм були відхилені. Самі ж роботи, якщо вірити актам виконаних робіт, були проведені в дуже стислий термін. Зокрема, за 1 тиждень повинні були бути написані та змакетовані 7 книжок обсягом 120-180 сторінок кожна. Зрозуміло, що таку роботу виконати в такий термін нереально.





Фрагменти договору між ДЕА та ГС “Інститут екологічного управління та збалансованого природокористування”

Проаналізуємо інший приклад – виділення коштів на «Проекти організації» та «Проекти землеустрою» для національних природних парків в сфері управління Мінприроди. 4 грудня 2017 року НПП «Цуманська Пуща» був підписаний договір з Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» на «розроблення проекту організації території Ківерцівського національного природного парку “Цуманська пуща”, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів». 19 грудня 2017 року між цими установами був підписаний договір на «розроблення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території Ківерцівського національного природного парку “Цуманська пуща” та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель». У результаті, згідно із даними системи «Edata», 28 грудня 2017 року парк заплатив проектувальникам 450 000 гривень за виконання першого та другого етапу розроблення проекту організації і 480 000 гривень за виконання частини робіт щодо розроблення проекту землеустрою. Проте, як слідує з договорів, оплачені роботи вимагали проведення багатьох заходів, в тому числі, наприклад, і польових досліджень із пошуку рідкісних видів флори та фауни та закладення межових знаків. Зрозуміло, що протягом грудня (коли лежить сніг і рослини не ростуть) це зробити в принципі неможливо. Неможливо це зробити і з огляду стислих термінів і великої площі.

Так само немає у виділенні коштів з державного екологічного фонду послідовності, сталості у плануванні заходів. Наприклад, ще у 2012 році національний парк «Дермансько-Острозький» купив за 1.65 млн гривень приміщення для офісу парку, яке потребувало негайного ремонту. Проте кошти на ремонт так і не були виділені, у результаті будівля повністю занепала, а адміністрація парку досі знаходиться в орендованому приміщенні. Є аналогічні приклади щодо інших парків («Ічнянський», «Цуманська Пуща»).



Так виглядає куплене за бюджетні кошти приміщення НПП «Дермансько-Острозький». Фото сайту 4vlada.com

На момент написання статті триває відбір заходів на 2018 рік в областях та Мінприроди. Окремі області (як Львівська) роблять це публічно. Втім, оскільки у процесі відбору природоохоронних заходів важливу роль відіграють інтереси місцевих депутатів та органів влади, то навіть прозорість процесу не гарантує ефективного використання коштів. Тому, в 2018 за кошти екологічного фонду буде профінансовано розроблення проектної документації на видобуток торфу, що позиціонується як природоохоронний захід!



Відповідь Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА

про фінансування торфорозробок

Хоча видобувати торф (знищуючи для цього болотні екосистеми, які відіграють значну роль в поглинання вуглекислого газу та покращення стану повітря) в безпосередніх околицях Львова – безглуздо і злочинно, з точки зору охорони довкілля.

Очевидно, що потрібні системні тренінги від професійних екологів, юристів для чиновників по всіх областях з навчання останніх баченню, що є природоохоронними заходами, конфліктом інтересів, корупцією.

У Мінприроди ж сформована спеціальна група з відбору природоохоронних заходів. У неї входить державний секретар, всі заступники міністра та представники всіх департаментів міністерства. Окремим пунктом в наказі сказано, що участь у робочій групі теоретично можуть брати представники інших органів влади, установ та організацій.

Тому ЕПЛ закликає всіх свідомих громадян контролювати ефективність використання коштів екологічних фондів! Таким чином, ми можемо примусити, аби ці кошти дійсно почали працювати на охорону довкілля!

*****************************************************************************

З повним відеозаписом брифінгу ЕПЛ на тему неефективного використання коштів екофондів, який був проведений 15 лютого в Українському кризовому медіа-центрі, можна ознайомитись за посиланням : https://www.youtube.com/watch?v=bXGbBpyp2ZA



За додатковою інформацією звертайтесь до :

Петро Тєстов, аналітик ЕПЛ

Email: office@epl.org.ua; petro.testov@gmail.com

Катерина Норенко, аналітик ЕПЛ

Email: office@epl.org.ua; kateryna.norenko@gmail.com

Алла Войціховська, еколог ЕПЛ

Email: office@epl.org.ua; alla.voytsyhovska@gmail.com

Олена Кравченко, директор ЕПЛ

Email: office@epl.org.ua; okravchenko@epl.org.ua

тел.: (032) 255 76 82

17 лютого 2018

КЭКЦ закончил акцию по установлению рекламы на заповеданных вековых деревьях Киевской области


Реклама на деревьях запрещена 

Законом предусмотрены серьезные штрафы за размещение рекламы на деревьях. По словам специалистов Управления лесного хозяйства, сегмент подобной малобюджетной рекламы растет, случаи глумления над деревьями наблюдаются, в основном, вдоль оживленных автомобильных трасс, на въездах в дачные кооперативы, на границах районов.

Значительная часть рекламных вывесок закрепляется на деревьях гвоздями или саморезами, что приводит к повреждению ствола, возникновению «ворот» для проникновения спор грибов, разрушающих древесину. Причем, деревья вдоль автотрасс и так находятся в угнетенном состоянии из-за крайне неблагоприятных условий — загазованности, уплотненности почвы. В результате значительно сокращается срок их жизни, появляются мертвые и аварийные деревья.  Согласно ч. 1 ст. 8.28 КоАП РФ, незаконная рубка, повреждение лесных насаждений или самовольное выкапывание в лесах деревьев, кустарников, лиан влечет наложение административного штрафа. На граждан денежное взыскание составляет от 3 до 3,5 тыс. рублей; на должностных лиц — от 20 до 30 тыс. рублей; на юридических лиц — от 50 до 100 тыс. рублей. Привлечение правонарушителя к административной ответственности производится независимо от степени повреждения лесных насаждений.

30 июля 2014
http://vestnik.dalmatovo.ru/zakon-i-pravo/217-reklama-na-derevyakh-zapreshchena.html



КЭКЦ закончил акцию по установлению охранных знаков на заповеданных вековых деревьях Киевской области

На днях активисты КЭКЦ установили изготовленные ими охранные знаки на последние заповеданные вековые деревья Киевской области, не имеющих охранных знаков. На этот раз охранные знаки были укреплены на самое старое дерево Киевской области-700-летний Дидодуб в Богуславском районе ( урочище Турчино) и на Дуб Гоголя в парке города Кагарлык ( оба эти дерева были заповеданы по инициативе КЭКЦ). Всего в течении последних двух месяцев КЭКЦ изготовил и установил 9 охранных знаков для вековых деревьев. Теперь все заповеданные вековые деревья Киева и Киевской области имеют охранные знаки.
 Благодарим за помощь в этом благородном деле А.Козлова.

На фото-установление охранных знаков на Дубе Гоголя и Дидодубе
https://www.facebook.com/kekz.ua

Пресс-служба КЭКЦ
17/02/2018
https://www.lisportal.org.ua/92036/

13 лютого 2018

Активісти "підкинули дровенят" Держлісагентству. ФОТО

Громадськість пильно слідкує за долею дерев у заповідниках та мисливських угідь сильних світу цього.

















©

У центрі Києва біля офісу Державного агентства лісових ресурсів України відбувся екологічний пікет "Ліс - не лісопилка!". Учасники акції принесли до входу в Держлісагенство колоди і нарубали з них дрова для лісників. Вимога пікету: не приймати поправки в Санітарні правила в лісах України, які знову дозволять рубки лісу в заповідниках; узгодити проект Указу президента про створення Дніпровсько-Тетерівського національного парку на місці колишніх мисливських угідь для "царського" полювання Януковича в Сухолуччі.

Читайте також: "Лісова мафія" проти реформ

Раніше кабмін затвердив Стратегію реформування лісового господарства до 2022 року.
Василь Артюшенко, DT.UA
12 лютого, 16:40

Активисты "подбросили дровишек" Гослесагентству



В центре Киева возле офиса Государственного агентства лесных ресурсов Украины состоялся экологический пикет "Лес - не лесопилка!". Участники акции принесли ко входу в Гослесагентство бревна и нарубили из них дров для лесников. Требование пикета: не принимать поправки в Санитарные правила в лесах Украины, которые снова позволят рубки леса в заповедниках; согласовать проект Указа президента о создании Днепровско-Тетеревского национального парка на месте бывших охотничьих угодий для "царской" охоты Януковича в Сухолучье.

Ранее кабмин утвердил Стратегию реформирования лесного хозяйства до 2022 года.

12 Лютого 18:34