Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони довкілля створюються спеціальні екологічні фонди на місцевому та державному рівні. Основним джерелом грошових надходжень цих фондів є кошти екологічного податку (який платять підприємства, що забруднюють довкілля, на кшталт металургійних заводів, теплових електростанцій, добувних компаній тощо) та кошти грошових стягнень за шкоду, заподіяну довкіллю.
У 2017 році в державний бюджет йшло 20 % екологічного податку, ще 25 % отримували місцеві бюджети, а 55 % лишалося в розпорядженні відповідної обласної ради. У 2018 році розподіл змінили на користь держави, і тепер 45 % йде на центральний рівень. Відсоток громад лишився без змін, а в область тепер йде лише 20 % податку. Зокрема, згідно із Державним Бюджетом України на 2018 рік, очікується надходження в 2 842 млн гривень від екологічного податку. На жаль, цей податок зараховується в загальний фонд бюджету. І на бюджетну програму за кодом 2401270 «Проведення природоохоронних заходів» в цьому році заплановано виділити лише 361 млн гривень. Натомість, в місцеві бюджети екологічний податок зараховується в спеціальний екологічний фонд.
Нерівномірність розміщення промислових об’єктів призводить до значних диспропорцій в розмірах екологічних фондів в різних регіонах України. Наприклад, згідно із даними Держказначейвсва за 2016 рік (статистика за 2017 ще не опрацьована) Тернопільська та Чернівецька область мали розмір екофонду близько 5 млн гривень. У той час як аналогічний фонд Дніпропетровської області складав більше 700 млн гривень. Безперечним рекордсменом є Донеччина, де екофонд у 2016 році складав більше ніж1 млрд гривень. Є диспропорція і на рівні районів. До прикладу, Галицький район Івано-Франківської області за рахунок розташування в ньому Бурштинської ТЕЦ компанії ДТЕК у 2016 році мав обсяг екофонду близько 77 млн гривень.
Ідея фонду охорони навколишнього природного середовища в тому, щоб забруднювачі фінансували відновлення чи покращення того, що вони забруднюють. Саме тому кошти з екофонду повинні йти на природоохоронні заходи. Перелік заходів, які можуть фінансуватия з коштів екологічних фондів, прописаний постановою КМУ №1147 від 17.09.1996.
На жаль, проведений ЕПЛ аналіз використання коштів природоохоронних фондів свідчить про те, що фактично ці гроші «не працюють» на довкілля.
Зокрема:
уповноважені органи маніпулюють переліком заходів, підводячи під нього заходи, які де-факто не є природоохоронними;
окремі заходи є шкідливими для довкілля і не відповідають сучасним європейським підходам до охорони природи;
відсутній системний підхід до фінансування заходів, які потребують не разового, а багаторічного фінансування;
відсутній цілісний підхід до вирішення екологічних проблем, націленість на «латання дірок»;
система розподілу коштів є непрозорою та непублічною;
часто надходження коштів відбувається під кінець року, що унеможливлює проведення низки заходів, які вимагають роботи протягом тривалого часу;
наявна корупційна складова під час проведення тендерів та вибору заходів.
Для прикладу, більшість обласних фондів та державний фонд щороку виділяють кошти на ремонт, реконструкцію, будівництво очисних споруд, колекторів, каналізації. Втім іноді між розробкою проекту реконструкції очисних споруд і реальним виділенням коштів на їхній ремонт проходять роки, і проект безнадійно застаріває. А часто, навіть якщо кошти виділяються, то в такому обсязі, що унеможливлює проведення якісних робіт, і фактично відбувається просто «латання дірок». Також немає даних щодо якості води, за якими б можна було оцінити ефективність проведених заходів – показників забруднення «до» та «після» проведення заходу. Зазвичай і необхідність проведення заходу, і результати проведення заходу в офіційних документах описуються просто загальними словами без надання конкретних цифр.
Іншим стандартним заходом для більшості областей є механічна розчистка русел річок. У теорії цей захід повинен покращувати екологічний стан річок. У реальності ж це класичний випадок боротьби з наслідками, а не причинами: надмірним розоренням балок та полів, греблями на річках, замуленими джерелами, непрацюючими очисними спорудами тощо. До прикладу, у кінці 2017 року було виділено з державного екофонду 15 млн гривень на розчистку 3 км русла річки Тясмин в Черкаській області. У кінці 2015 за кошти екофонду чистили річка Сухий Згар. Річку Рудку вже чистили за кошти обласного фонду. Жоден із цих заходів не призвів до довготривалого ефекту, але тендери на його проведення виграли пов’язані з керівництвом області фірми. Аналогічно використовуються кошти і на Кіровоградщині на розчистку Інгула.
Розчистка русел річок, Черкащина. Фото сайту «Кропива».
Якщо подивитися конкретно по областях, то обсяги зловживань зазвичай прямо пропорційні обсягу екологічного фонду.І тому перше місце займає тут Донецька область. До того ж, за відсутності обласної ради керівництво ВЦА не потребує додаткових погоджень при розподілі коштів, що ще більше збільшує корупційну складову. До прикладу, за 32 млн гривень у минулому році була придбана «установка для перероблення ртутних ламп» у підприємства, яке купило її у ТОВ «Сігмас-Еколоджі».
Установка б.в. для подрібнення ртутних ламп за 32 млн грн
Втім у цього підприємства ще у 2016 році була анульована ліцензія на поводження з небезпечними відходами, оскільки Мінприроди встановило відсутність необхідного обладнання для переробки відходів. Як виявилося, установка просто подрібнювала лампи, а безпечна утилізація не проводилася. Бите лампове скло з токсичним ртутним люмінофором передавалося на утилізацію іншій фірмі. Про це заявило саме підприємство у відповідь на наш запит.
Відповідь ТОВ «Сігмас-Еколоджі» про кінцеву утилізацію люмінофору
Тим не менш, установка, яка вже була у використанні та абсолютно не утилізовувала небезпечні відходи, була куплена Донецькою ВЦА за 32 млн грн. Для прикладу, нова установка шведської технології з повного циклу безпечної утилізації ртутних ламп у Львові коштувала 720 тис. євро (що складає 20 млн по курсу 2016 року). Про цей розбазарювання коштів писали і місцеві журналісти.
У той час, коли область фактично задихається від поганої якості повітря, сотні мільйонів гривень екофонду йдуть на «заходи з озеленення». Це ніби то є чудова ініціатива, але фактично ці заходи не є висадкою нових дерев десь на деградованих ділянках, а включають просто ремонти міських парків, скверів та бульварів. Звісно, така ініціатива потрібна місцевим мешканцям, Втім ніяк такі дії не призводять до принципового покращення стану довкілля. Разом з тим на вище описаних реконструкціях, та будівництвах, очищеннях легко реалізовувати корупційні схеми.
У системі «Прозорро» можна подивитись приклади нещодавніх тендерів на озеленення :
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-12-20-004325-c 5 млн гривень на парк в м. Лиман;
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-09-20-002287-b 16.5 млн гривень на парк в м. Маріуполь;
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-11-01-003507-a 30.8 млн гривень на парк в м. Дружківка;
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-09-20-002268-b 13 млн гривень на ремонт набережної в Маріуполі;
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-12-20-004376-c 11.6 млн гривень на реконструкцію бульвару у Вугледарі.
Для прикладу, реконструкція бульвару у Вугледарі включає в себе заходи, які теоретично можуть позитивно впливати на довкілля, тільки посадку 83 дерев та 699 кущів. Решта заходів – це роботи з демонтажу існуючих конструкцій, розбивка квітників, встановлення лавочок тощо.
У той же час, тих коштів, що йдуть на озеленення (а згідно данних системи «Прозорро» Донецька ВЦА витратила в 2017 році на це 131 млн гривень), вистачило би, аби забезпечити повне бюджетне фінансування всіх лісгоспів Донечинни. Це дозволило б максимально обмежити рубки, і безперечно значно покращило стан довкілля в області.
Не відстає від, м’яко кажучи, від нераціонального та неефективного з точки зору покращення стану довкілля, і Полтавська область. Наприклад, за кошти екологічного фонду вони зробили проект і збираються будувати шлюз-регулятор на р. Сула в районі с. Тарасівка, не зважаючи на те, що науковці і національного парку «Нижньосульський» (на межі якого планується будівництво), і науковці Інституту Рибного Господарства заявили про недопустимість будівництва, оскільки це фактично знищить основні нерестилища промислово цінних видів риб. І хоча офіційною причиною будівництва шлюзу є «покращення гідрологічного режиму», фактично він будується на тому місці, де зараз ходить паром. Тобто, де-факто за кошти екофонду будується мостовий перехід для річки Сула, і сам захід є вкрай шкідливим для довкілля!
Так виглядає «шлюз-регулятор» на р. Ворскла в селі Куземин. І так буде виглядати р. Сула після будівництва шлюзу в Тарасівці.
Паромна переправа в с. Тарасівка через річку Сула. Саме тут буде побудований шлюз-регулятор.
Слід зазначити, що щороку Полтавщина виділяє сотні тисяч гривень лісгоспам на «боротьбу з пильщиком». Фактично на хімічну обробку лісів, на розпилювання пестицидів. Немає жодних даних, які б підтверджували ефективність таких заходів, не проводиться моніторинг. Є великі підозри щодо такої ефективності, оскільки кошти виділяються з року в рік на одні і ті ж лісгоспи.
Фінансування Кременчуцького лісгоспу у 2013, 2014, 2015 та 2016 роках
Так само щороку виділяючи значні кошти на «покращення стану річок». А в результаті область отримала в 2016 році екологічну катастрофу у вигляді масового замора риби в річках Удай та Сула.
Ще один приклад неефективного використання коштів – це фінансування розробки схем екомережі, яка вже давно розробленаі затверджена. У 2012 році Міністерство екології та природних ресурсів України оприлюднило Національну доповідь про стан формування національної екологічної мережі за 2006-2010 роки, де були зазначені всі заходи та нанесені карти екомереж усіх областей України. Не зважаючи на це, у 2016 році Миколаївська, Дніпропетровська та Чернігівська області виділили на це 139 тис. грн, 555 тис. грн та 69 тис. грн відповідно.
Київська ж область «заробляє» і на створенні об’єктів природно-заповідного фонду,
«вибираючи» на тендері «правильних»переможців та завищуючи в рази ціни на роботи. Наприклад, у кінці 2016 року було виділено 355 000 грн на підготовку матеріалів щодо 6 об’єктів природно-заповідного фонду. 4 з цих об’єктів були «точковими» на кшталт джерела чи окремого дерева. А решта 2 – невеликі за площею. Фактично, реальна ціна на виконання таких робіт була на порядок меншою.
Пам’ятка природи «Катеринин дуб». На розробку документації з його заповідання витрачено десь 60 000 грн
Неефективним є використання і на рівні районів. Наприклад, Галицький район Івано-Франківської області за рахунок Бурштинської ТЕС має обсяг екологічного фонду близько 70 млн гривень. Втім ці кошти «розмиваються» на купу різних заходів, а не йдуть на покращення систем очистки теплової станції, що було б логічно. Десятки тисяч гривень йшли на «захист від підтоплення», «ліквідацію вітровалів», «розчистку джерел». Тому зараз в Галичі йде «сірий сніг».
Розподіл коштів екофонду Галицького району в 2016 році
Так само неефективно витрачаються і кошти державного екологічного фонду. Чи не основною проблемою тут є складна процедура, що вимагає погодження з боку КМУ, і тому кошти реально приходять не раніше осені. Враховуючи тривалі тендерні процедури, фактично отримувачі коштів опиняються перед вибором: або порушувати закон, вибираючи того «переможця», який вже зробив роботу заздалегідь, або підписувати акти виконаних робіт в кінці року за фактично невиконані роботи і сподіватися, що такі роботи будуть дороблені згодом.
Розглянемо, для прикладу, Державну екологічну академію. Їй було в листопаді 2017 року виділено більше 4 млн гривень на розробку «порталу з питань екологічної освіти» та на «друк екологічної літератури». Хоча перелік заходів, які будуть фінансуватись, був оприлюднений ще в липні 2017 року і, відповідно, академія могла заздалегідь «домовитись» з майбутнім «переможцем тендеру».
І тому немає нічого дивного, що цим «переможцем» виявилася голова громадської ради при Мінприроди Світлана Берзіна, з якою в академії є досвід тривалої співпраці, а вдесятеро разів менші за вартістю пропозиції інших фірм були відхилені. Самі ж роботи, якщо вірити актам виконаних робіт, були проведені в дуже стислий термін. Зокрема, за 1 тиждень повинні були бути написані та змакетовані 7 книжок обсягом 120-180 сторінок кожна. Зрозуміло, що таку роботу виконати в такий термін нереально.
Фрагменти договору між ДЕА та ГС “Інститут екологічного управління та збалансованого природокористування”
Проаналізуємо інший приклад – виділення коштів на «Проекти організації» та «Проекти землеустрою» для національних природних парків в сфері управління Мінприроди. 4 грудня 2017 року НПП «Цуманська Пуща» був підписаний договір з Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» на «розроблення проекту організації території Ківерцівського національного природного парку “Цуманська пуща”, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів». 19 грудня 2017 року між цими установами був підписаний договір на «розроблення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території Ківерцівського національного природного парку “Цуманська пуща” та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель». У результаті, згідно із даними системи «Edata», 28 грудня 2017 року парк заплатив проектувальникам 450 000 гривень за виконання першого та другого етапу розроблення проекту організації і 480 000 гривень за виконання частини робіт щодо розроблення проекту землеустрою. Проте, як слідує з договорів, оплачені роботи вимагали проведення багатьох заходів, в тому числі, наприклад, і польових досліджень із пошуку рідкісних видів флори та фауни та закладення межових знаків. Зрозуміло, що протягом грудня (коли лежить сніг і рослини не ростуть) це зробити в принципі неможливо. Неможливо це зробити і з огляду стислих термінів і великої площі.
Так само немає у виділенні коштів з державного екологічного фонду послідовності, сталості у плануванні заходів. Наприклад, ще у 2012 році національний парк «Дермансько-Острозький» купив за 1.65 млн гривень приміщення для офісу парку, яке потребувало негайного ремонту. Проте кошти на ремонт так і не були виділені, у результаті будівля повністю занепала, а адміністрація парку досі знаходиться в орендованому приміщенні. Є аналогічні приклади щодо інших парків («Ічнянський», «Цуманська Пуща»).
Так виглядає куплене за бюджетні кошти приміщення НПП «Дермансько-Острозький». Фото сайту 4vlada.com
На момент написання статті триває відбір заходів на 2018 рік в областях та Мінприроди. Окремі області (як Львівська) роблять це публічно. Втім, оскільки у процесі відбору природоохоронних заходів важливу роль відіграють інтереси місцевих депутатів та органів влади, то навіть прозорість процесу не гарантує ефективного використання коштів. Тому, в 2018 за кошти екологічного фонду буде профінансовано розроблення проектної документації на видобуток торфу, що позиціонується як природоохоронний захід!
Відповідь Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА
про фінансування торфорозробок
Хоча видобувати торф (знищуючи для цього болотні екосистеми, які відіграють значну роль в поглинання вуглекислого газу та покращення стану повітря) в безпосередніх околицях Львова – безглуздо і злочинно, з точки зору охорони довкілля.
Очевидно, що потрібні системні тренінги від професійних екологів, юристів для чиновників по всіх областях з навчання останніх баченню, що є природоохоронними заходами, конфліктом інтересів, корупцією.
У Мінприроди ж сформована спеціальна група з відбору природоохоронних заходів. У неї входить державний секретар, всі заступники міністра та представники всіх департаментів міністерства. Окремим пунктом в наказі сказано, що участь у робочій групі теоретично можуть брати представники інших органів влади, установ та організацій.
Тому ЕПЛ закликає всіх свідомих громадян контролювати ефективність використання коштів екологічних фондів! Таким чином, ми можемо примусити, аби ці кошти дійсно почали працювати на охорону довкілля!
*****************************************************************************
З повним відеозаписом брифінгу ЕПЛ на тему неефективного використання коштів екофондів, який був проведений 15 лютого в Українському кризовому медіа-центрі, можна ознайомитись за посиланням :
https://www.youtube.com/watch?v=bXGbBpyp2ZA–
За додатковою інформацією звертайтесь до :
Петро Тєстов, аналітик ЕПЛ
Email: office@epl.org.ua; petro.testov@gmail.com
Катерина Норенко, аналітик ЕПЛ
Email: office@epl.org.ua; kateryna.norenko@gmail.com
Алла Войціховська, еколог ЕПЛ
Email: office@epl.org.ua; alla.voytsyhovska@gmail.com
Олена Кравченко, директор ЕПЛ
Email: office@epl.org.ua; okravchenko@epl.org.ua
тел.: (032) 255 76 82
©
