Про систему підтримки фундаментальної науки в Україні.
У всьому цивілізованому світі однією з основних форм підтримки фундаментальної науки є система грантів. У другому півріччі 2017 р. я отримав грант Державного фонду фундаментальних досліджень (ДФФД) на дослідження із фізики чорних дір. Однак під час спроби його реалізувати з'ясувалося, що ключове для системи підтримки з боку ДФФД поняття "грант" дуже спотворене і майже перетворилося на симулякр.
Для оформлення й підпису я отримав проект договору між нашим університетом (ХНУ) і ДФФД, де фонд фігурував як замовник, а університет — виконавець. Уже сам факт, що є замовник і виконавець, певним чином свідчить, що це — не грант, а звичайний договір, який у просторіччі називається "госпдоговір" на виконання "госптеми" (назви закріпилися ще з радянських часів). Окрім того, наш проект включав також участь наукової установи (ХФТІ), для чого оформлявся договір підряду між ХФТІ і ХНУ. (Тобто для досліджень чорних дір і космології використовувалася та ж форма, що й, скажімо, для будівництва корівника).
Природа документа підтверджується і суто формально, у т.зв. коді ККДБ 25010100 "плата за послуги, що надаються бюджетною установою згідно з їх основною діяльністю" (що саме типово для госпдоговору). Тим часом на першій же сторінці договору говорилося про необхідність вказувати при публікаціях грантову підтримку з боку ДФФД (саме така підтримка і є сенсом діяльності ДФФД). Таким чином, між змістом і формою виявилася непримиренна суперечність.
Якби це були незначні формальні деталі, про які вчені могли б і не знати, не варто було б на них звертати увагу. Але вони проявилися саме в діяльності вчених, і дуже болісно, одразу, як мінімум, у двох аспектах.
Закордонні поїздки. У постанові Кабміну №710 від 11.10.2016 р. є пункт 20, у якому йдеться про необхідність погоджувати такі поїздки (якщо вони оплачуються грішми України) з відповідним начальством (у даному разі це МОН). Отримання таких дозволів, навіть без жодних заперечень із боку адміністрації МОН, перетворює поїздки на конференції на болісну процедуру з неясним результатом. Справді, спочатку потрібно оформити пакет документів в університеті, потім у визначені терміни (за два тижні, за нинішніми нормами) відправити його в МОН і встигнути отримати назад. Якщо ж є якісь неясності (наприклад, вирішується питання часткового фінансування оргкомітетом; фінансування з боку України прийшло напередодні конференції тощо), шансів на поїздку залишається мало. Але візьмімо навіть найсприятливіший варіант: усе робиться завчасно, і документи встигають оформити, залишається головне питання: з якого дива організація (МОН), яка не є стороною договору, втручається у відносини між дослідниками і ДФФД? Абсурд!
Однак у зазначеній вище постанові №710 (в тому ж п. 20) є примітка, з якої випливає, що в разі отримання гранту одержувати такі дозволи нема необхідності. Тобто проблема вирішується розчерком пера. (Що, звісно, не скасовує абсурдності ситуації у випадку з договором, але це вже інше питання).
Звітність. У договорі є пункт "Порядок здачі та приймання роботи", що саме собою зайвий раз демонструє: це — ніякий не грант, а саме госпдоговір. (Як можна "здати" або "прийняти" дослідження з термодинаміки чорних дір?) Ось лише частина документів, які треба подавати щороку: витяг з протоколу засідання наукової ради Виконавця з висновком про відповідність виконаної роботи Технічному завданню; Акт інвентаризації матеріальних цінностей та створеної продукції за договором з додатками; у разі залучення співвиконавця: копії договору з додатками, анотованого звіту, кошторису фактичних витрат, Акту здачі-приймання роботи; довідка про наукові публікацій, тези доповідей; витяг з протоколу засідання наукової ради Виконавця, з висновком про відповідність виконаної роботи Технічному завданню.
Ця громіздка й нікому не потрібна звітність абсолютно не характерна для реальних грантів. Зате вона є типовою ознакою госпдоговору, які укладали ще за радянських часів. Мені довелося навіть спеціально витратити частину грошей проекту (й так зовсім невеликих) на те, щоб узяти студента, який займатиметься оформленням. Причому я поставив у плані тільки один етап (аж до кінця року), щоб проходити через ці тернії лише раз на рік. Та оскільки гроші виділяють за три місяці до закінчення етапу, то в результаті доводиться чекати їх до жовтня. Тобто чим менше мучишся з оформленням паперів, тим довше чекаєш грошей. (Це, мабуть, щось каже про систему цінностей, закладених у цій системі).
Дозволю собі самоцитування. "Науці загрожують як аномально мале фінансування, так і неадекватні бюрократичні перепони. А коли це поєднується, то таке поєднання може її просто добити" ("Не так страшне безгрошів'я...", DT.UA № 35 от 25.09.2015).
То що ж робити? Проблема цілком вирішувана, причому для цього не потрібні фінансові вкладення. Достатньо доброї волі з боку керівництва ДФФД, яке повинно виправити помилки. Слід присвоїти грантам адекватний код ККДБ 25020100 "Благодійні внески, гранти та дарунки" й усунути формальну суперечність між змістом і формою. Правила оформлення заявок та звітів теж мають бути спрощені й приведені у відповідність до практики грантів, а не госпдоговору (які грантами тільки прикидаються). Причому це потрібно зробити негайно, оскільки на початку наступного року, як завжди, очікується прийняття фінансування нових проектів та продовження діючих. Невеликі зміни в умовах цілком здатні різко знизити непродуктивні витрати часу та нервів вчених і дати грантоотримувачам можливість зосередитися на виконанні проектів, які вони виграли, а не на оформленні нікому не потрібних паперів.
Якщо Україна реально хоче стати по-справжньому європейською країною, це має проявитися і в організації науки. Замість євроімітації мусить нарешті реально запрацювати система фінансування фундаментальної науки, прийнята в європейських країнах.
0 коммент.:
Дописати коментар