Незаконна вирубка лісів: ККС ВС пояснив, коли суд має закрити кримінальне провадження

Діяння, в якому обвинувачується особа, перестало бути кримінально караним, оскільки заподіяна нею шкода не могла вважатися істотною.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу прокурора, який просив скасувати судові рішення щодо засудженого за незаконну порубку 30 дерев породи сосна, що спричинило істотну шкоду державі на загальну суму 16 840,41 грн (ч. 1 ст. 246 КК України), а кримінальне провадження закрити у звʼязку з декриміналізацією злочину. Про це повідомляє прес-центр ВС.

Як зазначено в постанові ККС ВС, диспозиція ч. 1 ст. 246 КК України в редакції, чинній на час вчинення інкримінованого особі діяння, передбачала кримінальну відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.

На час вчинення інкримінованого особі діяння, вирішуючи питання, чи є істотною (оціночне поняття) шкода, заподіяна незаконною порубкою, потрібно було в кожному конкретному випадку враховувати вартість, екологічну цінність, кількість незаконно вирубаного лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю та обчисленої за відповідними таксами.

Законом України від 6 вересня 2018 року № 2531-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ст. 246 КК України.

Зокрема, зазнала змін диспозиція ч. 1 цієї статті, в якій було зазначено, що кримінальна відповідальність передбачається за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.

Згідно з приміткою до ст. 246 КК України в редакції Закону № 2531-VIII істотною шкодою вважається така шкода, яка у дві тисячі і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Тобто з 1 січня 2019 року діяння, в якому обвинувачується особа, перестало бути кримінально караним, оскільки заподіяна нею шкода не могла вважатися істотною.

Водночас суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги засудженого про призначення йому менш суворої міри покарання залишив її без змін, не зваживши на зміни, внесені до ст. 246 КК України.

Отже, за наявності підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження у звʼязку зі скасуванням кримінальної відповідальності за вчинене особою кримінальне правопорушення апеляційний суд не закрив провадження, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Тож колегія суддів ККС ВС дійшла висновку, що вирок місцевого та ухвала апеляційного судів підлягають скасуванню, а кримінальне провадження щодо особи за ч. 1 ст. 246 КК України – закриттю.

Детальніше з текстом постанови ККС ВС у справі № 601/1141/18 (провадження № 51-1850км19) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала про закриття кримінального провадження через відмову потерпілої від обвинувачення, постанова ККС ВС.

10:19, 21 МАЯ 2020

https://sud.ua/ru/news/sudebnaya-praktika/169287-nezakonna-virubka-lisiv-kks-vs-poyasniv-koli-sud-maye-zakriti-kriminalne-provadzhennya

***

ВС пояснив, у якому випадку суд повинен закрити кримінальне провадження за незаконну порубку лісу (ст. 246 КК України)

21 травня 2020, 09:05



Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу прокурора, який просив скасувати судові рішення щодо засудженого за незаконну порубку 30 дерев породи сосна, що спричинило істотну шкоду державі на загальну суму 16 840,41 грн (ч. 1 ст. 246 КК України), а кримінальне провадження закрити у звʼязку з декриміналізацією злочину.

Як зазначено в постанові ККС ВС, диспозиція ч. 1 ст. 246 КК України в редакції, чинній на час вчинення інкримінованого особі діяння, передбачала кримінальну відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.

На час вчинення інкримінованого особі діяння, вирішуючи питання, чи є істотною (оціночне поняття) шкода, заподіяна незаконною порубкою, потрібно було в кожному конкретному випадку враховувати вартість, екологічну цінність, кількість незаконно вирубаного лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю та обчисленої за відповідними таксами.

Законом України від 6 вересня 2018 року № 2531-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ст. 246 КК України.

Зокрема, зазнала змін диспозиція ч. 1 цієї статті, в якій було зазначено, що кримінальна відповідальність передбачається за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.

Згідно з приміткою до ст. 246 КК України в редакції Закону № 2531-VIII істотною шкодою вважається така шкода, яка у дві тисячі і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Тобто з 1 січня 2019 року діяння, в якому обвинувачується особа, перестало бути кримінально караним, оскільки заподіяна нею шкода не могла вважатися істотною.

Водночас суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги засудженого про призначення йому менш суворої міри покарання залишив її без змін, не зваживши на зміни, внесені до ст. 246 КК України.

Отже, за наявності підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження у звʼязку зі скасуванням кримінальної відповідальності за вчинене особою кримінальне правопорушення апеляційний суд не закрив провадження, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Тож колегія суддів ККС ВС дійшла висновку, що вирок місцевого та ухвала апеляційного судів підлягають скасуванню, а кримінальне провадження щодо особи за ч. 1 ст. 246 КК України – закриттю.

Детальніше з текстом постанови ККС ВС у справі № 601/1141/18 (провадження № 51-1850км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86505686.

https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/942044/

Далі...

Чи потрібен лісовий квиток для спецвикористання лісу?

Спецвикористання лісових ресурсів здійснюється на підставі лісорубного або лісового квитків

ДПС у Хмельницькій області звертає увагу, що платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи – підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Водночас умови спеціального використання лісових ресурсів визначено Порядком спеціального використання лісових ресурсів та Порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затверджених постановою КМУ від 23.05.2007 р. №761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» із змінами та доповненнями (далі – Порядок №761), згідно з якими спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на підставі лісорубного або лісового квитків.

Лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку №761.

Нагадаємо, платники, об’єкт оподаткування, ставки, порядок обчислення і сплати рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів визначені ст. 256, 257 та 258 розділу ІХ ПКУ.

Сьогодні 07:53 25
ДжерелоДПС у Хмельницькій області

https://news.dtkt.ua/taxation/other/61903

Далі...

За підпал трави відтепер можуть оштрафувати на 153 тисячі гривень

Максимальний штраф встановлюється у розмірі 9 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.



Суму штрафів суттєво збільшили / Фото: ДСНС

Верховна Рада України ухвалила закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля (щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу) (№ 2339).

Як передає кореспондент УНІАН, за це рішення з техніко-юридичними правками проголосували 328 із 385 народних депутатів, зареєстрованих в сесійній залі.

Законом у Кримінальному кодексі України встановлюється, що забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, караються штрафом від 30 тис. 600 грн до 61 тис. 200 грн або обмеженням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

Читайте такожНа Житомирщині спалили сухостій разом із сільрадою (фото)

Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом караються штрафом від 91 тис. 480 грн до 153 тис. грн або обмеженням волі до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення встановлюється, що порушення вимог пожежної безпеки в лісах тягне за собою накладення штрафу на громадян від 1 тис. 530 грн до 4 тис. 590 грн і на посадових осіб - від 4 тис. 590 грн до 15 тис. 300 грн.

Знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 4 тис. 590 грн до 15 тис. 300 грн і на посадових осіб - від 10 тис. 710 грн до 18 тис. 360 грн.

Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 3 тис. 60 грн до 6 тис. 120 грн і на посадових осіб - від 15 тис. 300 грн до 21 тис. 420 грн.

Ці самі дії, вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 6 тис. 120 грн 12 тис. 240 грн і на посадових осіб - від 21 тис. 420 грн до 30 тис. 600 грн.

Цей закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування.

Як повідомляв раніше УНІАН, внаслідок зумисного підпалу вже понад тиждень палає Чорнобильська зона.

https://www.unian.ua/ecology/10956746-za-pidpal-travi-vidteper-mozhut-oshtrafuvati-na-153-tisyachi-griven.html

Далі...

Висновок Харківської правозахисної групи щодо доцільності та законності запровадження карантинних заходів відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №255 від 2 квітня 2020 року

2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 255, якою внесено зміни до раніше ухваленої постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Постанова забороняє усім фізичним особам, що знаходяться на території України, до 24 квітня 2020 р.:

- «перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно»;

- «переміщення групою осіб у кількості більше ніж дві особи»;

- «перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону або повнолітніх родичів дитини»;

- «відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою»;

- «проведення всіх масових заходів»;

- «відвідування установ і закладів, що надають паліативну допомогу, соціального захисту, в яких тимчасово або постійно проживають/перебувають діти, громадяни похилого віку, ветерани війни і праці, особи з інвалідністю, особи із стійкими інтелектуальними або психічними порушеннями, установ і закладів, що надають соціальні послуги сім’ям/особам у складних життєвих обставинах»;

- «перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус».

Пункт 4 вказаної Постанови відносить до категорії тих, хто потребує самоізоляції, осіб, які досягли 60-річного віку. Таким людям забороняється покидати житлові приміщення. Виняток становлять особи цієї категорії, які мають домашніх тварин (дозволено перебування на вулиці два рази на день), або особи, які заявили про неможливість забезпечення піклування про них у період самоізоляції іншими особами, їм дозволяється відвідування місць торгівлі продуктами харчування, засобами гігієни, лікарськими засобами, медичними виробами, які розміщені на відстані не більше ніж 2 кілометри від місця самоізоляції, за умови використання засобів індивідуального захисту.

Доцільність обмежень

1. Харківська правозахисна група вважає карантинні обмеження вмотивованими міркуваннями безпеки українців та в цілому доцільними за виключенням деяких обмежень.
2. Так, заборона людям, старшим 60 років, виходити з дому, є, на наш погляд, шкідливою з наступних причин. Станом на жовтень 2019 року 2.5 млн. пенсіонерів працювало, і така «турбота» про їх здоров’я, взагалі кажучи, може мати наслідком втрату робочого місця. Крім того, прогулянки на свіжому повітрі для багатьох є медичною рекомендацією, і відмова від них може призвести до прогресу існуючої хвороби, наприклад, діабету. Така заборона суперечить і Рекомендаціям ВООЗ та МОЗ щодо профілактичних заходів для протидії пандемії COVID-19. Для підтримання людського імунітету необхідна достатня кількість свіжого повітря та сонячного світла. Яскравим прикладом наслідків довготривалого перебування у замкненому просторі є засуджені, які через декілька років відбування покарання починають страждати на низку тяжких хронічних захворювань, зокрема, і на туберкульоз. Враховуючи загальний несприятливий епідемічний стан в Україні, заборона покидати домівки може спровокувати спалах серцево-судинних, аутоімунних та інших захворювань, у тому числі, стати каталізатором епідемії туберкульозу.
3. Заборона відвідувати парки, сквери, зони відпочинку, лісопаркові та прибережні зони нам видається надмірною, бо саме такі місця й призначені для прогулянок, а заборона переміщуватися групою більше двох осіб має виключити скупчення людей в таких місцях. У попередньому пункті ми вже наводили причини необхідності прогулянок, сонця та повітря для людини. І хоча прогулянки можна здійснювати і поза парковими чи лісопарковими зонами, однак такі прогулянки є менш корисними через значну загазованість повітря на вулицях. Саме рекреаційні паркові зони є найкращим місцем для природної вентиляції легенів під час бігу чи поїздки на велосипеді. Така вентиляція, з-поміж іншого, є гарною профілактикою пневмоній. До того ж, будь-які фізичні навантаження підвищують непрямий імунітет.
4. Крім того, вимога постійно мати при собі посвідчення особи жодним чином не пов’язана з епідемією хвороби і є, на наш погляд, недоцільною. Складається враження, що вона введена виключно для зручності правоохоронців, щоб вони могли легко визначити, наприклад, має людина більше 60 років, чи ні. Але такі практики презюмують, що всі мешканці країни є правопорушниками, і перетворюють державу на поліцейську.

Юридична та фактична (не)визначеність обмежень

1. Повертаючись до тексту Постанови, слід згадати невизначеність деяких термінів та проблемність їх тлумачення на практиці. Так, на практиці, для людини фактичне тлумачення поняття “лісопаркова зона” є досить складним. Адже, згідно з «Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок», а саме, п. 5 Додатку 1 до нього, «до лісопаркової частини лісів зелених зон відносяться лісові ділянки з естетично цінними ландшафтами, призначені для масового відпочинку населення». Розмір лісопаркової частини, становить 25 гектарів на 1 тис. чоловік при населенні 1 млн. У лісопарковій зони лісові ділянки формуються територіальними органами за погодженням з органом виконавчої влади. Вони можуть й не мати особливих позначень на місцевості або огороджень, що робить невизначеним для особи правовий статус такої ділянки. Тож далеко не завжди є самоочевидним, чи є ділянка лісовою, чи то належить до лісопаркової зони певного населеного пункту.
2. Залишається невизначеним й славнозвісне поняття громадського місця, де особа має надягати маску. Роз’яснення, надані Кабінетом Міністрів, не мають сили нормативно-правового акту, а отже, можуть не братися до уваги працівниками правоохоронних органів та судами. Єдине законодавче визначення громадського місця знаходиться у Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення», та визначає, що громадське місце – частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під’їзди, а також підземні переходи, зупинки транспорту, стадіони. В роз’ясненнях Постанови, опублікованих на офіційному сайті Кабінету Міністрів, вказується, що перелік громадських місць може бути розширений органами місцевої влади, і ви «у будь-який момент можете опинитись на території, яка підпадає під визначення «громадське місце»». Таким чином, людина не може передбачити, коли і в якому місці вона може бути визнана правопорушником.
3. Враховуючи усе вищезгадане, людина може опинитися у юридично невизначеному положенні, коли не зможе передбачити, яке саме її діяння є правомірним, а яке є протиправним та караним.

Законність обмежень

1. У своїй Постанові № 255 від 2 квітня 2020 року Кабінет Міністрів України обмежив наступні права людини та громадянина: право на свободу та особисту недоторканність (Стаття 29 Конституції України), право на свободу пересування (Стаття 33 Конституції України), право на свободу совісті (Стаття 35 Конституції України), право на мирні зібрання (Стаття 39 Конституції України).
2. Кабінет Міністрів України є вищим виконавчим органом державно влади, який в силу статті 6 Конституції України може діяти лише у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. У Рішенні Конституційного Суду України від18 листопада 2004 року № 17-рп/2004 вказано, що «здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову означає, передусім, самостійне виконання кожним органом державної влади своїх функцій і повноважень. Це не виключає взаємодії органів державної влади, в тому числі надання необхідної інформації, участь у підготовці або розгляді певного питання тощо. Однак така взаємодія має здійснюватися з урахуванням вимог статей 6, 19 Конституції України».
3. Європейський суд з прав людини у своїй практиці підкреслює, що для кожної Договірної Держави, відповідальної за «життя [своєї] нації», належить визначити, чи загрожує цьому життю «надзвичайна ситуація у суспільстві», і якщо так, то як далеко потрібно пройти, намагаючись подолати надзвичайну ситуацію. Суд зазначає, що у випадку публічної необхідності Держава має право приймати заходи на відвернення загроз за умови, що такі заходи суворо пропорційні ситуації та що вони не суперечать іншим зобов’язанням міжнародного права (Mehmet Hasan Altan v. Turkey, §§ 90-91).
4. Стаття 64 Конституції, на додаток до тих можливих обмежень, що передбачені в конструкції окремих статей Конституції щодо захисту прав людини, встановлює два виключні випадки, коли права людини можуть бути обмежені, – за умови надзвичайного чи воєнного стану.
5. Однак в Україні не було впроваджено надзвичайний стан. Натомість впроваджені Кабінетом Міністрів обмеження називаються карантинними і вводяться в рамках оголошення надзвичайної ситуації на території держави. Правовими підставами введення надзвичайної ситуації є Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,.
6. Відповідно до Статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлює Кабінет Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них.
7. Відповідно до статті 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Кабінет Міністрів встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.
8. Ні Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ні Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» не можуть наділяти Кабінет Міністрів України повноваженням обмежувати конституційні права та свободи громадянин в силу Статті 64 Конституції України, яка встановлює можливість таких обмежень лише у випадку запровадження воєнного чи надзвичайного стану.
9. Конституційний Суд України вказує, що «елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).»
10. Положення вищевказаних законів суперечать вимогам Конституції та є неконституційними, адже вони встановлюють широку свободу розсуду органів виконавчої влади, зокрема, Кабінету Міністрів України та фактично надають можливість реалізовувати повноваження, віднесені Конституцією виключно до компетенції єдиного законодавчого органу України.
11. Обмеження, які були прийняті Постановою Кабінету Міністрів від 2 квітня 2020 року, можуть бути встановлені виключно у разі введення надзвичайного стану у відповідності до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану». Відповідно до цього закону «надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян …, усунення якої іншими способами є неможливим. Надзвичайний стан вводиться в разі виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, зокрема, пандемії».
12. Стаття 5 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» визначає, що надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.
13. Постанова Кабінету Міністрів містить ряд обмежень, які не могли бути встановлені під час надзвичайної ситуації і вимагали запровадження механізму надзвичайного стану, який вводиться за рішенням Верховної Ради України.
14. Заборона виходити з дому людям, старшим за 60 років становить, по суті, цілодобовий домашній арешт без будь-якого судового рішення, є непропорційним обмеженням права на свободу, а отже, є не тільки недоцільною, а й незаконною.
15. Таким чином, прийнята Постанова Кабінету Міністрів не відповідає нормам Конституції України (Стаття 3, 6, 64, 92 Конституції України) та є незаконною. Обмеження прав людини, встановлені нею, не відповідають принципу пропорційності та суспільної необхідності, та не можуть бути виправданими лише однією метою запобігання поширенню епідемії коронавірусу.

Висновки

Епідемія COVID-19 є тяжким випробуванням для України. У ці складні часи, ми всі – державні службовці, політики, представники правоохоронних органів, громадські активісти, волонтери та прості громадяни –֪ маємо об’єднатися заради однієї спільної мети: порятунку людських життів. Водночас Харківська правозахисна група наполягає, що, незважаючи на кризові явища у суспільстві, Україна має залишатися правовою та демократичною державою. Прийняття рішень органами державної влади поза межами їх повноважень, до яких, за нашою думкою, належить і Постанова Кабінету Міністрів України №255 від 2 квітня 2020 року, є неприпустимим кроком до сваволі влади та хаосу у суспільстві. Тому ми закликаємо органи державної влади суворо дотримуватися Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, незалежно від того, якими б щирими не були їх наміри.

Джерело:http://khpg.org/index.php?id=1586221405

http://advocat-cons.info/index.php?newsid=60682#.XpOGPSPVKUk

Далі...

Мін'юст хоче ввести штрафи до 17 тисяч гривень за самовільне випалювання рослинності

Уряд підтримав розроблений Мін'юстом проєкт стосовно збільшення розміру санкцій за самовільне випалювання рослинності або її залишків, а саме від 50 до 360 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 120 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повідомляє прес-служба Мін'юсту.

«На сьогодні випалювання рослинності та її залишків залишається однією із найбільш актуальних екологічних проблем для довкілля та здоров’я людини. Паління сухостіїв забруднює повітря, а розведені навмання багаття призводять до неконтрольованих масштабних пожеж і значних збитків.

У зв’язку з цим ми ініціювали питання щодо розробки законопроєкту щодо посилення адміністративної відповідальності за самовільне випалювання рослинності», - пояснив Міністр юстиції України Денис Малюська.

Він зазначив, що існуючі розміри штрафів, передбачені статтею 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доводять свою неефективність, у зв’язку з чим назріла потреба їх перегляду.

Зважаючи на це, Міністерством юстиції України підготовлено проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності за самовільне випалювання рослинності або її залишків» з метою підвищення ефективності застосування норм Кодексу та зменшення кількість пожеж та їх руйнівних наслідків.

Як повідомив Міністр юстиції, проєктом Закону пропонується внести зміни до статті 77-1 Кодексу та збільшити розмір санкцій за самовільне випалювання рослинності або її залишків, а саме: від 50 до 360 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 120 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За ті самі дії, вчинені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду передбачено накладення штрафу на громадян від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, законопроєкт надає право адміністративним комісіям при виконавчих органах міських, сільських, селищних рад розглядати справи про адміністративні правопорушення.

«Ухвалення законопроєкту дозволить посилити адміністративну відповідальність за випалювання рослинності або її залишків, а також запровадити ефективний механізм боротьби із виникненням та поширенням пожеж в природних комплексах, на сільськогосподарських землях, вздовж автомобільних доріг і залізниць, у парках та зелених насадженнях, і, у підсумку, сприятиме покращенню екологічної ситуації в цілому», - відзначив очільник Мін’юсту.

Алеся Повшедная 

 9 Квітня 2020

https://zoryanyy.tv/ua/articles/society/min-yust-khoche-vvesti-shtrafi-do-17-tisyach-griven-za-samovilne-vipalyuvannya-roslinnosti/

Далі...

Заборона гуляти у лісах. Незаконна постанова уряду!

Остап Стахів - політик, громадський діяч, голова Громадсько-політичного руху "Ідея Нації".

 

Остап Стахів

Далі...

Кабмин предложил повысить штрафы за поджог сухой травы в 10 раз

Кабинет министров на заседании в среду, 8 апреля, поддержал законопроект "О внесении изменений в Кодекс об административных правонарушениях относительно усиления административной ответственности за самовольное выжигание растительности или ее остатков".

Об этом сообщил министр юстиции Денис Малюська, передает БизнесЦензор со ссылкой на пресс-службу Минюста.

"На сегодняшний день выжигание растительности и ее остатков остается одной из наиболее актуальных экологических проблем для окружающей среды и здоровья человека. Сжигание сухостоя загрязняет воздух, а разведенные костры приводят к неконтролируемым масштабным пожарам и значительным убыткам. В связи с этим мы инициировали вопрос о разработке законопроекта об усилении административной ответственности за самовольное выжигание растительности", – пояснил министр.

Малюська отметил, что существующие размеры штрафов, предусмотренные статьей 77-1 Кодекса об административных правонарушениях, нуждаются в пересмотре.

Кроме того, существует необходимость внесения изменений в Кодекс в части расширения круга лиц, уполномоченных рассматривать дела о таких правонарушениях, и круга лиц, наделенных полномочиями составлять протоколы об административных правонарушениях, предусмотренных указанной статьей КоАП.

В частности, законопроектом предлагается увеличить размер санкций за самовольное выжигание растительности или ее остатков до 50-300 необлагаемых минимумов доходов граждан, а для должностных лиц – до 120-1000 необлагаемых минимумов доходов граждан. Сейчас минимальный штраф за это нарушение составляет 5 минимумов или 85 грн.

За те же действия, совершенные в пределах территорий и объектов природно-заповедного фонда предусмотрено наложение штрафа на граждан от 100 до 1 тысячи необлагаемых минимумов доходов граждан и на должностных лиц – от 1 тысячи до 1,5 тыс.

Кроме того, законопроект предоставляет право административным комиссиям при исполнительных органах городских, сельских, поселковых советов рассматривать дела об административных правонарушениях, предусмотренных, в том числе, статьей 77-1 КУоАП.

При этом должностные лица, уполномоченные на это исполнительными комитетами сельских, поселковых, городских советов наделяются полномочиями по составлению протоколов об административных правонарушениях за самовольное выжигание растительности.

https://biz.censor.net.ua/news/3187675/kabmin_predlojil_povysit_shtrafy_za_podjog_suhoyi_travy_v_10_raz

Далі...

Чи законно вирубувати сухостій 2020! Який штраф за збір дров в лісі

Чи законно вирубувати сухостій в лісі і чи є за це якась відповідальність? 

Відповідальність відповідно Кримінального Кодексу України: 

Стаття 246 - Незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду. 

Відповідальність відповідно Кодексу України про адмінпокарання: 

Стаття 64 - Порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини та заготівлі живиці. 

Стаття 65 - Незаконна порубка і пошкодження дерев або чагарників; перевезення, зберігання незаконно зрубаних дерев або чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення. 

Стаття 65(1) - Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об'єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень. 

Стаття 66 - Знищення або пошкодження підросту в лісах.

KURNATOVYCH

Далі...

Офис генпрокурора возбудил более 3 тысяч дел из-за продажи леса

В том числе, руководители лесхозов привлечены к ответственности

Офис генпрокурора возбудил свыше 3 тысяч уголовных дел из-за продажи леса. Об этом сообщил генеральный прокурор Руслан Рябошапка, передает корреспондент РБК-Украина.

По его словам, было привлечено к ответственности более 60 человек.

"Вы когда нибудь слышали, чтобы кого-то судили за незаконную выработку и продажу лесов. За три месяца мы открыли более 3 тысяч уголовных дел. Привлекли к ответственности более 60 человек. В том числе, руководителям лесхозов",- заявил Рябошапка.

Напомним, на сегодняшнем внеочередном заседании Рада рассматривает высказывание недоверия генеральному прокурору Руслану Рябошапке. По результатам голосования нардепов, глава ГПУ может уйти в отставку.

Как сообщало РБК-Украина, первый заместитель главы фракции "Слуга народа" Александр Корниенко заявил, что Верховная рада Украина не довольна отсутствием подозрений от Офиса генерального прокурора.

Ранее сообщалось, что новым генеральным прокурором Украины вместо Руслана Рябошапки может стать нардеп Сергей Ионушас.

Новости » Политика 05.03.2020 - 19:40

Фото: Руслан Рябошапка (Виталий Носач/РБК-Украина)

https://www.rbc.ua/rus/news/rossiya-turtsiya-soglasovali-sovmestnyy-dokument-1583429964.html

Далі...

Верховний Суд Повернув НПП «Голосіївський» Незаконно Відчужені Землі

4 лютого 2020 року Верховний Суд розглянув низку справ та остаточно повернув у державну власність кілька земельних ділянок, розташованих у межах національного природного парку “Голосіївський”, які Коцюбинська селищна рада Київської області незаконно передала у приватну власність без згоди власника – держави в особі Кабінету Міністрів України.

КГС ВС зазначив, що стосовно земель лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше ніж 5 га.

Розгляд 9 справ щодо витребування земельних ділянок з незаконного володіння на користь держави тривав з 2017 року.

Автор Ковальский Віктор Семенович 

в Лют 11, 2020

https://yurincom.com/legal_news/verkhovnyj-sud-povernuv-npp-holosiivskyj-nezakonno-vidchuzheni-zemli/

Далі...

У справі, в якій державі повернули 26,73 га лісу на Київщині, строк позовної давності не пропущено – постанова КЦС ВС

У травні 2014 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Макарівське лісове господарство» із позовом про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позивач зазначив, що на виконання судових рішень у 2008 році розпорядженням голови Київської ОДА вилучено з постійного користування лісгоспу 27 земельних ділянок (по 0,99 га кожна; загальна площа – 26,73 га), змінено їх цільове призначення та віднесено до земель запасу. А в 2009 році розпорядженням Макарівської РДА ці земельні ділянки передані у власність 27 особам. Потім їх продали двом особам, які внесли ділянки до статутних фондів двох ТОВ, а частина землі залишилася в одного з покупців.

У 2011, 2012 роках судові рішення, які стали підставою для передачі земельних ділянок 27 особам, були скасовані, відповідно зникли підстави для прийняття спірних розпоряджень.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності, оскільки на час звернення позивача до суду 19 травня 2014 року сплив строк оскарження спірних розпоряджень.

Апеляційний суд скасував попереднє рішення та задовольнив позов частково, зокрема витребував на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірні земельні ділянки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін з огляду на таке.

Суди установили, що оспорювані правові акти індивідуальної дії голови обласної державної адміністрації і голови районної державної адміністрації спрямовані на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га, тобто головою обласної державної адміністрації і головою районної державної адміністрації при прийнятті оскаржуваних розпоряджень перевищені надані їм законом повноваження, а саме: порушено вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, пунктів 1, 2, 5, 6, 9 ст. 149 Земельного кодексу України, статей 27, 31, 57 Лісового кодексу України.

Підстави для пред’явлення позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Макарівське лісове господарство» виникли лише після скасування рішень, на підставі яких були видані спірні розпорядження, тобто у 2011–2012 роках.

Враховуючи, що Кабінет Міністрів України не був учасником вилучення та подальшої передачі у власність спірних земельних ділянок, зміни їх цільового призначення, а про порушення прав держави оспорюваними розпорядженнями дізнався з отриманням позовної заяви у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про дотримання строків позовної давності при зверненні прокурора до суду.

Із повним текстом постанови КЦС ВС від 4 грудня 2019 року у справі № 370/1173/14-ц (провадження № 61-24461св18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86505260.

03 лютого 2020, 13:00

https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/879773/

Далі...

Про відміну форми державного статистичного спостереження 1-АП (річна)

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ 

НАКАЗ 

від 9 січня 2020 року N 37 

Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Держстату від 06 липня 2018 року N120 "Про затвердження форми державного статистичного спостереження N 1-АП (річна) "Звіт про розгляд справ про адміністративні правопорушення та осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності" 

Відповідно до статей 4, 14, 18 Закону України "Про державну статистику", пункту 4 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року N 481 (зі змінами), з метою приведення нормативних актів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, у відповідність із законодавством наказую:

1. Визнати таким, що втратив чинність, з 01 січня 2020 року наказ Держстату від 06 липня 2018 року N 120 "Про затвердження форми державного статистичного спостереження N 1-АП (річна) "Звіт про розгляд справ про адміністративні правопорушення та осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності".

2. Департаменту соціальної статистики (Сеник І. В.) надати протягом трьох робочих днів департаменту поширення інформації та комунікацій (Вишневська О. А.) цей наказ в електронному форматі для оприлюднення на офіційному вебсайті Держстату.

3. Департаменту поширення інформації та комунікацій (Вишневська О. А.) забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному вебсайті Держстату протягом трьох робочих днів після одержання його електронної версії.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Голова                                                      І. Є. Вернер 

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FN058172.html

Далі...

Верховний Суд пояснив, у якому разі настає кримінальна відповідальність за незаконну рубку лісу

Для настання відповідальності за ч.3 ст.246 КК заподіяння істотної шкоди не має значення, головним є місце скоєння злочину. Такий висновок зробив ВС в постанові №555/551/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд
Іменем України

Постанова

1 жовтня 2019 року                         м.Київ                                №555/551/17

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої — КРЕТ Г.Р.,
суддів: БУЩЕНКА А.П., ГРИГОР’ЄВОЇ І.В. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Щура О.В. на вирок Рівненського апеляційного суду від 22.02.2019 щодо Особи 1, Інформація 1, який проживає за Адресою 1, та Особи 2, Інформація 2, який проживає за Адресою 1, засуджених за скоєння злочину, передбаченого ст.246 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені обставини

За вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 11.06.2018 Особу 1 та Особу 2 виправдано за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст.246 КК, у зв’язку з недоведеністю їх участі в скоєнні злочину.

РАС 22.02.2019 скасував вирок місцевого суду та ухвалив свій, яким засудив Особу 1 та Особу 2 за ст.246 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік кожного та на підставі ст.75 КК звільнив їх від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав виконання обов’язку, передбаченого п.2 ч.1 ст.76 КК.

Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Суд визнав Особу 1 та Особу 2 винуватими в незаконній порубці дерев на територіях природно-заповідного фонду за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, 7.09.2016, близько 23:00, Особа 1 та Особа 2 у 20-му кварталі 57-го виділу Бобрівського лісництва ДП «Березнівське лісове господарство», що належить до заказника місцевого значення (загальнозоологічний) урочище «Брище» і до природно-заповідного фонду, без відповідного дозволу за допомогою бензопили здійснили рубку двох сироростучих дерев породи «дуб» діаметром на пні 0,70 та 0,72 м, заподіявши територіальній громаді в особі Балашівської сільської ради матеріальної шкоди.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та закрити кримінальне провадження щодо засуджених на підставі ст.284 Кримінального процесуального кодексу. На обґрунтування свого прохання зазначає, що суд апеляційної інстанції, незважаючи на відсутність в апеляційній скарзі клопотання, провів часткове дослідження доказів та під час ухвалення вироку дав доказам, які безпосередньо не досліджував, іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, не мотивувавши свого рішення, а також помилково стягнув із засуджених процесуальні витрати солідарно, а не в рівних частинах. Крім того, захисник уважає необґрунтованим посилання у вироку на необов’язковість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди для кваліфікації діяння, передбаченого ст.246 КК, та вказує, що з 1.01.2019 істотною вважається шкода на суму понад 1921000 грн., однак у цьому кримінальному провадженні експертизу для встановлення її розміру не проведено. При цьому не зазначено редакції вказаної норми з вказівкою на частину на момент винесення вироку.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджені та їхній захисник підтримали касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення <…>.

Мотиви Суду

Зі змісту касаційної скарги видно, що захисник не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірку на підставі стст.433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, про необґрунтованість і незаконність постановленого обвинувального вироку є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами провадження.

Як убачається з матеріалів провадження, прокурор, не погодившись із виправдувальним вироком місцевого суду, оскаржив його в апеляційному порядку. При цьому, навівши в скарзі конкретні аргументи, просив скасувати оспорюване рішення й ухвалити обвинувальний вирок стосовно Особи 1 та Особи 2. З мотивувальної частини апеляційної скарги вбачається, що прокурор просив суд апеляційної інстанції повторно дослідити обставини, установлені під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, зокрема допитати обвинувачених та свідків і дослідити письмові докази, що є в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційний суд, дотримуючись приписів ст.404 КПК, на підставі дослідження обставин провадження та оцінки доказів, які були перевірені з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, дійшов висновку про доведеність винуватості Особи 1 та Особи 2 в скоєнні злочину проти довкілля.

Зокрема, такого висновку апеляційний суд дійшов на підставі аналізу: показань свідків Особи 3 і Особи 4, які були допитані в суді апеляційної інстанції та детально розповіли про відомі їм обставини, зокрема про те, що серед осіб, які вчиняли незаконну порубку, вони за голосом і силуетам впізнали Особу 2 і Особу 1; свідка Особу 5, який повідомив, що після того як отримав повідомлення Особи 3 про скоєння злочину, він разом з Особою 6 поїхали за підводами, а перед в’їздом у двір Особи 2 перегородили мотоциклом дорогу другій підводі, після чого Особа 2 почав їм погрожувати, і це відбулося в присутності Особи 6 та Особи 1; фактичних даних, що містяться в протоколі огляду місця події від 15.09.2016, відповідно до якого у 20-му кварталі 57-го виділу Бобрівського лісництва на ділянці лісового масиву виявлено та оглянуто 2 пні від свіжозрізаних дерев породи «дуб» діаметром 70 і 72 см; даних протоколу огляду предметів від 10.01.2017 з фототаблицею до нього; даних висновку судової трасологічної експертизи від 20.02.2017. При цьому суд апеляційної інстанції дав оцінку показанням свідка Особи 6, які він дав під час допиту в ході досудового розслідування та які аналогічні показанням свідка Особи 5, а також тій обставині, що надалі свідок Особа 6 змінив показання, унаслідок чого 12.12.2018 за цим фактом згідно з ч.1 ст.384 КК внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018181200000240.

Водночас не залишилися без оцінки апеляційного суду й твердження Особи 1 і Особи 2 про їх непричетність до вчинення порубки дерев на території природно-заповідного фонду. Така версія обвинувачених перевірена судом і спростована показаннями свідків у провадженні та іншими письмовими доказами, що наявні в матеріалах провадження й узгоджуються між собою з точки зору достатності та взаємозв’язку. При цьому суд апеляційної інстанції, повторно досліджуючи докази, дійшов обґрунтованого висновку, що показання свідків Особи 8 і Особи 9, дані ними суду першої інстанції, спростовуються дослідженими апеляційним судом доказами. При цьому про повторний їх допит у суді апеляційної інстанції учасники провадження клопотання не заявляли.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані фактичні дані, апеляційний суд обґрунтовано вирішив, що вони в сукупності та взаємозв’язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо Особи 1 і Особи 2.

Усупереч твердженням захисника в касаційній скарзі, фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення засуджених, отримано у визначеному КПК порядку, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження апеляційного суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані за ст.84 КПК є доказами в кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення судом положень ст.94 цього кодексу, захисник не навів.

Упродовж апеляційного розгляду справи суд, з’ясувавши передбачені ст.91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, установив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість Особи 1 і Особи 2 у скоєнні інкримінованого їм злочину.

Відповідно до встановлених фактичних обставин суд правильно кваліфікував вчинене діяння за ст.246 КК (у редакції закону від 18.02.2016) як незаконну порубку дерев на територіях природно-заповідного фонду.

Відповідно до змісту ст.246 КК (у редакції закону від 18.02.2016) та ч.3 цієї ж статті в редакції на час постановлення обвинувального вироку апеляційним судом з об’єктивної сторони злочин, передбачений ст.246 КК, може бути скоєний у двох формах:

1) незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збуту незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяло істотну шкоду (ч.1 ст.246 у чинній редакції);

2) вчинення зазначених дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах (істотна шкода не є обов’язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч.3 ст.246 КК; за законодавчою конструкцією він є формальним).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що для настання кримінальної відповідальності за злочин, у скоєнні якого визнані винуватими Особа 1 та Особа 2, заподіяння істотної шкоди не має значення, а головним є місце скоєння злочину, а саме — територія природно-заповідного фонду.

Оскільки нова редакція ст.246 КК посилює кримінальну відповідальність за скоєння передбачених у ній злочинів, а тому не має зворотної дії в часі, то апеляційним судом правильно застосовано положення ст.246 КК (у редакції закону від 18.02.2016), як убачається зі вступної частини вироку.

Призначене засудженим покарання є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у стст.50, 65 КК.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам стст.370, 420 КПК.

Доводи захисника в касаційній скарзі щодо неправильного стягнення із засуджених процесуальних витрат за проведення експертизи є слушними.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, на кого мають бути покладені процесуальні витрати та в якому розмірі. У ч.3 цієї статті передбачено, що, якщо обвинувачено декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.

Проте апеляційний суд, усупереч зазначеним вимогам закону, стягнув із засуджених процесуальні витрати в солідарному, а не дольовому порядку. У зв’язку із цим вирок РАС щодо Особи 1 та Особи 2 в цій частині підлягає зміні.

З огляду на викладене касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись стст.433, 436, 441, 442 КПК, ВС


УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу захисника Щура О.В. задовольнити частково.

Вирок Рівненського апеляційного суду від 22.02.2019 щодо Особи 1 та Особи 2 змінити в частині стягнення процесуальних витрат.

Замість солідарного стягнення витрат, пов’язаних із залученням експерта для проведення судово-трасологічної експертизи від 20.02.2017, стягнути такі витрати в розмірі 703,68 грн. із кожного із засуджених.

https://zib.com.ua/ua/140258-vs_poyasniv_u_yakomu_razi_nastae_kriminalna_vidpovidalnist_z.html

Далі...

Когда следует перенести ежегодный отпуск: напоминание от Гоструда

Гоструда в Полтавской области напоминает, что отпуск по требованию работника должен быть перенесен на другой период только в двух случаях, определенных ст. 80 КЗоТ:

1) нарушение собственником или уполномоченным им органом срока уведомления работника о времени предоставления отпуска (согласно ч. 5 ст. 79 КЗоТ собственник или уполномоченный орган должен письменно уведомить работника о дате начала отпуска не позднее, чем за 2 недели до установленного графиком срока);

2) в случае несвоевременной выплаты собственником или уполномоченным им органом заработной платы работнику за время ежегодного отпуска (согласно ч. 3 ст. 115 КЗоТ заработная плата за все время ежегодного отпуска выплачивается не позднее, чем за 3 дня до начала отпуска).

Существует еще 4 случая, закрепленные ст. 80 КЗоТ, в которых ежегодный отпуск должен быть обязательно перенесен на другой период или продлен, среди них:

1) временная нетрудоспособность работника, засвидетельствованная в установленном порядке;

2) выполнение работником государственных или общественных обязанностей, если согласно законодательству он подлежит освобождению на это время от основной работы с сохранением зарплаты;

3) наступление срока отпуска по беременности и родам;

4) совпадение ежегодного отпуска с отпуском в связи с обучением.

Ежегодный отпуск по инициативе собственника или уполномоченного им органа в порядке исключения может быть перенесен на другой период только при таких условиях:

- наличие письменного согласия работника и согласования с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем);

- если предоставление ежегодного отпуска в ранее обусловленный период может неблагоприятно отразиться на нормальном ходе работы предприятия, учреждения, организации;

- часть отпуска продолжительностью не менее 24 календарных дней будет использована в текущем рабочем году.

В случае переноса ежегодного отпуска новый срок его предоставления устанавливается по соглашению между работником и собственником или уполномоченным им органом. Если причины, обусловившие перенос отпуска на другой период, наступили во время его использования, то неиспользованная часть ежегодного отпуска предоставляется после окончания действия причин, которые его прервали, или по соглашению сторон переносится на другой период с соблюдением требований ст. 12 Закона об отпусках.

Запрещается непредоставление ежегодных отпусков полной продолжительности в течение двух лет подряд, а также непредоставление их в течение рабочего года лицам в возрасте до восемнадцати лет и работникам, имеющим право на ежегодные дополнительные отпуска за работу с вредными и тяжелыми условиями или с особым характером труда.


http://ligazakon.ua/

Далі...

Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України "Про природно-заповідний фонд України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 34, ст. 502; 2000 р., N 4, ст. 26; 2010 р., N 11, ст. 112; 2017 р., N 37, ст. 379):

1) абзац п'ятий частини першої статті 21 після слів "у її межах" доповнити словами "забороняються рубки головного користування і";

2) частину першу статті 26 після слова "забороняються" доповнити словами "рубки головного користування".

2. У Законі України "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 13, ст. 99; 2013 р., N 46, ст. 640):

1) назву, преамбулу і статтю 1 викласти в такій редакції:

"Про заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових лісах Карпатського регіону

Цей Закон встановлює заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових деревостанах, суцільних рубок головного користування та будь-яких інших суцільних рубок у високогірних лісах, у лісах у лавинонебезпечних та селенебезпечних басейнах та в берегозахисних ділянках лісу в Карпатському регіоні України, крім розробки суцільних вітровалів і буреломів, а також суцільно вражених шкідниками і хворобами насаджень";

"Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

берегозахисні ділянки - смуги лісу вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ, інших водних об'єктів;

вибіркові рубки - рубки, під час яких періодично вирубується частина дерев (при цьому способі рубок ділянка постійно залишається вкритою лісовою рослинністю);

гірські ліси Карпатського регіону - ліси Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, розташовані в межах гірської системи;

пологі схили - схили стрімкістю до 11 градусів;

поступові (рівномірно-поступові, групово-поступові) рубки - рубки, під час яких передбачається вирубка деревостану за кілька прийомів;

рубки формування та оздоровлення лісів - лісогосподарські заходи, спрямовані на підвищення стійкості та продуктивності деревостанів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок;

спадисті схили - схили стрімкістю 11 - 20 градусів;

стрімкі схили - схили стрімкістю 21 - 30 градусів на південних і 21 - 35 градусів на північних схилах;

суцільні рубки - рубки, під час яких передбачається вирубка деревостану за один прийом, крім останнього заходу поступової рубки;

ялицево-букові деревостани - букові ліси з домішкою виключно ялиці у складі не менше 25 відсотків";

2) назву розділу II і назву та абзац перший статті 2 викласти в такій редакції:

"РОЗДІЛ II
ОБМЕЖЕННЯ ДЕЯКИХ СИСТЕМ І ВИДІВ РУБОК ТА КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАБОРОНИ РУБОК

Стаття 2. Введення заборони на будь-які суцільні рубки головного користування та суцільні рубки формування та оздоровлення лісів

З метою збереження корисних властивостей лісів та забезпечення запобігання проявам згубних наслідків природних явищ у Карпатському регіоні встановлюється заборона на проведення суцільних рубок головного користування та суцільних рубок формування та оздоровлення лісів, крім розробки суцільних вітровалів і буреломів, а також суцільно вражених шкідниками і хворобами насаджень";

3) статті 3 і 4 викласти в такій редакції:

"Стаття 3. Обмеження окремих систем і видів рубок у гірських ялицево-букових деревостанах на стрімких схилах

На стрімких схилах у гірських ялицево-букових лісах Карпатського регіону дозволяються лише вибіркові рубки головного користування та вибіркові рубки формування та оздоровлення лісів.

Стаття 4. Обмеження рубок на пологих і спадистих схилах

На пологих і спадистих схилах у гірських ялицево-букових деревостанах проводяться лише поступові і вибіркові рубки";

4) статтю 5 виключити;

5) у статті 6:

у назві слово "способів" замінити словами "видів і систем";

частину першу після слів "допускаються лише" доповнити словом "вибіркові";

у частині другій слово "посадку" замінити словом "залісення";

6) у статті 7:

у частині першій слова "вирубка лісу повинна здійснюватися" замінити словами "проведення рубок здійснюється";

доповнити частиною третьою такого змісту:

"Розміщення лісосік повинно проводитися з урахуванням розташування наявних шляхів транспортування та рельєфно-гідрологічних умов території. Уздовж схилу лісосіка розміщується за умови відсутності небезпеки виникнення ерозійних процесів та використання при цьому канатних лісотранспортних установок і систем повітряного транспортування деревини";

7) назву статті 8 викласти в такій редакції:

"Стаття 8. Контроль за дотриманням заборони на рубки";

8) текст статті 9 викласти в такій редакції:

"Заготівля та вивезення деревини в гірських лісах Карпатського регіону проводяться переважно з використанням природозберігаючих систем машин і механізмів та гужового транспорту, що забезпечують допустимий вплив на довкілля, а також із збереженням наявних вузькоколійних лісовозних залізниць та оптимізацією мережі лісових автодоріг.

Розширити до 2030 року мережу лісових автодоріг з твердим покриттям у лісах регіону до 10 кілометрів на 1000 гектарів";

9) у статті 10 цифри "2005" замінити цифрами "2030".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України	В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ
м. Київ 30 жовтня 2019 року N 249-IX

Далі...

Державі повернуто 6 га лісу, яким незаконно заволоділа фізична особа

Ліси України є її національним багатством і перебувають під охороною держави (ст. 1 Лісового кодексу України). Захист інтересів держави у сфері земельних відносин відноситься до пріоритетних напрямів діяльності органів прокуратури Київщини.



Порушення вимог земельного законодавства в процесі розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення набули поширеного характеру, в першу чергу з боку місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при наданні їх у власність, користування, продажу та зміні цільового призначення.

Також типовими порушеннями є надання у власність таких земельних ділянок органами влади під видом інших категорій земель.

Так, Київським апеляційним судом 09 жовтня 2019 року задоволено апеляційну скаргу прокуратури Київської області та постановлено рішення про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України 6 га земель лісогосподарського призначення із незаконного володіння фізичної особи.

Підставами для звернення до суду стало грубе порушення вимог Земельного та Лісового кодексів України органом державної влади при розпорядженні землями вказаної категорії, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності.

Прокуратура Київщини і надалі у судовому порядку продовжить займати активну позицію щодо повернення в державну власність лісових земель, які становлять особливе природоохоронне значення для регіону та перебувають під охороною держави.

Джерело: Пресслужба прокуратури Київської області

12.10.2019

https://zora-irpin.info/derzhavi-povernuto-6-ga-lisu-yakim-nezakonno-zavolodila-fizichna-osoba/

Далі...

Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта

ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 19 серпня 2019 року N 380

Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта

Державна регуляторна служба України відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянула проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів і Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів" (далі - проект постанови), а також документи, що додаються до нього, подані листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.07.2019 N 37-13-7/16073.

За результатами проведеного аналізу проекту постанови та відповідного аналізу регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) встановлено:

проектом постанови пропонується затвердити зміни до Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів і Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів.

Однак проект постанови не може бути погоджений у запропонованій редакції з огляду на таке.

Згідно з вимогами статті 1 Закону документом, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики - є Аналіз регуляторного впливу (далі - АРВ).

У даному випадку наданий розробником АРВ до проекту постанови містить формальний опис запропонованого ним регулювання, не є інформативним та не відповідає вимогам Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 N 1151) (далі - Методика).

Відповідно до пункту 13 Методики результати проведення АРВ викладаються письмово згідно з додатком 1 до цієї Методики.

1. Так, у розділі I "Визначення проблеми" АРВ згідно з вимогами Методики розробник повинен чітко визначити проблему, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання, визначити причини її виникнення, оцінити важливість зазначеної проблеми, зокрема навести дані у цифровому чи кількісному вимірі, що доводять факт існування проблеми і характеризують її масштаб, визначити основні групи, на які вона справляє вплив, а також обґрунтувати, чому проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів та діючих регуляторних актів.

Разом з тим в АРВ до проекту постанови розробником наголошено на необхідності зміни існуючого правового регулювання господарських та адміністративних відносин у зв'язку з його недосконалістю. Однак ним не зазначено практичних аспектів проблем, які виникають при існуючому регулюванні та потребують вдосконалення. При цьому при визначенні проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання, розробник обмежився лише текстовим описом проблеми. Не наведено жодних даних у числовій формі, які б обґрунтовували наявність проблеми, її масштаб та важливість, а також не охарактеризовано та не оцінено сфери, на яких проблема має найбільший негативний вплив.

Зазначене не відповідає вимогам статті 4 Закону, зокрема принципу доцільності - оскільки розробником не доведена наявність проблеми, що потребує державного втручання, та не обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою її вирішення.

2. У розділі II "Цілі державного регулювання" АРВ розробник повинен чітко визначити мету державного регулювання, що має бути безпосередньо пов'язана з розв'язанням проблеми.

Натомість у цьому розділі зазначено, що головною ціллю прийняття проекту постанови є приведення Технічного регламенту затвердження типу у відповідність до Директиви 2003/37/ЄС та урегулювання проблемних питань, зазначених в розділі I цього Аналізу регуляторного впливу, що досягається доповненням наявними в зазначеній Директиві додатками та уточненням окремих положень, зокрема щодо терміну дії сертифіката затвердження типу та кількості документів, які надаються під час реєстрації.

Проте задекларовані розробником цілі державного регулювання є формальними, абстрактними та не вимірюваними. Зокрема, розробником не визначено індикаторів зменшення масштабів проблеми, що характеризувало б досягнення мети регулювання.

Таким чином, розробником порушено принцип адекватності, оскільки належним чином не обґрунтовано, наскільки така форма державного регулювання відповідає вирішенню існуючої проблеми.

3. У розділі III "Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення цілей" розробник повинен визначити всі можливі альтернативні способи вирішення існуючої проблеми та оцінити вигоди і витрати держави, населення та суб'єктів господарювання від застосування кожного з них.

Проте оцінка впливу на сферу інтересів держави та громадян, результати якої надані у пунктах 2.1 і 2.2 даного розділу АРВ, здійснена недостатньо інформативно з формальним описом загальних процесів та за відсутності статистичних даних, які б підтверджували визначені розробником твердження.

Також проведена розробником оцінка впливу на сферу інтересів суб'єктів господарювання не дозволяє встановити реальний вплив запропонованого проектом постанови регулювання на таких суб'єктів. Розробником не надано економічних розрахунків, зокрема, щодо затрат суб'єктами господарювання часу і коштів на процедури, що передбачені проектом постанови, що у свою чергу не дозволяє перевірити їх достовірність та інформативність.

Зазначене не дозволить в подальшому об'єктивно оцінити, наскільки обраний розробником спосіб державного втручання відповідає проблемі, що потребує врегулювання, та наскільки його застосування буде ефективним для її вирішення.

4. У зв'язку з неналежним опрацюванням попередніх розділів АРВ у розділі IV "Вибір найбільш оптимального альтернативного способу досягнення цілей" розробником не доведено вибір оптимального альтернативного способу з урахуванням системи бальної оцінки ступеня досягнення визначених цілей, не проаналізовані причини відмови від застосування того чи іншого способу та аргументи на користь обраного, що є порушенням принципу ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави.

5. У розділі V АРВ "Механізми та заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми" розробником не описано механізму дії запропонованого регулювання з урахуванням основних бізнес-процесів, які потрібно буде забезпечити суб'єктам господарювання для реалізації його вимог. При цьому розробником не враховано, що механізм реалізації регуляторного акта має бути безпосередньо пов'язаний із цілями та очікуваними результатами регуляторного акта, тобто яким чином будуть діяти норми проекту постанови та якою прогнозується ситуація після набрання регуляторним актом чинності.

6. За даними, наведеними розробником, у сфері дії проекту постанови, господарську діяльність здійснює 47 суб'єктів малого підприємництва, що складає понад 10 % у загальній кількості суб'єктів господарювання, на яких поширюється регулювання. Зважаючи на це, розробник на виконання вимог пункту 8 Методики у розділі VI АРВ "Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги" повинен був забезпечити проведення М-Тесту.

Однак в АРВ до проекту постанови М-Тест згідно з додатком 4 до Методики не проведено, що не дозволяє вимірній вплив регулювання на суб'єктів малого підприємництва, не оцінені витрати, які вони понесуть внаслідок провадження регулювання, що, як наслідок, унеможливлює визначення необхідності вирівнювання питомої вартості навантаження між суб'єктами великого, середнього та малого підприємництва шляхом запровадження компенсаторних механізмів для суб'єктів малого підприємництва.

7. Розділ VIII АРВ "Визначення показників результативності дії регуляторного акта" заповнено з порушенням вимог пункту 10 Методики. Так, розробником, окрім основних показників, що характеризують результативність регуляторного акта, наведено лише два додаткових показники результативності регуляторного акта.

Зазначене є порушенням вимог Методики, яка передбачає що слід визначити не менше ніж три кількісних показники, які безпосередньо характеризують результативність дії регуляторного акта та які підлягають контролю (відстеження результативності).

Крім того, розробником не наведено прогнозних показників результативності дії регуляторного акта у кількісному виразі.

Порушення розробником вимог Закону та Методики в частині визначення показників результативності та заходів з проведення відстеження результативності регуляторного акта не дозволить у подальшому належним чином провести відстеження його результативності, як передбачено статтею 10 Закону.

Крім того, статтею 7 Закону встановлені вимоги щодо затвердження і оприлюднення регуляторними органами планів діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік до 15 грудня поточного року.

Такий план діяльності повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.

При цьому згідно з частиною четвертою статті 7 Закону, якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Такі зміни до плану діяльності також підлягають обов'язковому оприлюдненню не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

Однак під час попереднього розгляду з'ясовано, що проект постанови не внесений до Плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів у Міністерстві аграрної політики та продовольства України на 2019 рік у порядку, передбаченому статтею 7 Закону. Зазначене порушує один з ключових принципів державної регуляторної політики - принцип прозорості та врахування громадської думки.

Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду положень проекту постанови та аналізу його регуляторного впливу встановлено, що даний проект постанови розроблено без дотримання ключових принципів державної регуляторної політики - доцільності, адекватності, ефективності, збалансованості, передбачуваності, прозорості та врахування громадської думки, визначених статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також вимог статті 8 цього Закону в частині підготовки АРВ з урахуванням вимог Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 (зі змінами).

Ураховуючи вищенаведене, керуючись частиною четвертою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державна регуляторна служба України вирішила:

відмовити в погодженні проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів і Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів".

Голова Державної
регуляторної служби України

К. Ляпіна

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DP4818.html

Далі...