Названо, з якими проблемами можуть стикнутися аграрії через COVID-19

Пандемію коронавірусу, може вплинути на роботу українських господарств вже після посівної – дефіцит імпортованих матеріалів принесе українським виробникам проблеми вже влітку. Про це на ZN.UA повідомив Андрій Паливода, пише agronews.ua.

У складному становищі можуть опинитися аграрії, які купували все потрібне в режимі “сьогодні на сьогодні”, — у них немає плану закупівель, вони заздалегідь не домовилися з постачальником матеріально-технічних ресурсів.

Тому нині, крім посівних робіт, у них додалося ще й планування на найближчий час придбання конче потрібних препаратів і добрив, щоб встигнути забезпечити ресурсами найближчий графік роботи.

“Звичайно, у постачальників засобів захисту рослин і добрив на складах є деякий запас, але все-таки частину продукції завозитимуть в Україну через митницю, і це може сповільнити процес своєчасної доставки продукції аграріям. Хоча б просто через припинення багатьох міжнародних перевезень”, – розповідає Андрій Паливода.

Уже пізніше, після закінчення посівної, можливий дефіцит імпортованих матеріалів (наприклад запчастин для техніки, різних агрегатів, сільськогосподарської хімії). Але це якраз може допомогти українським виробникам. І голова болітиме про все це в аграріїв уже влітку. Поки ж у більшості господарств карантин помітний хіба що через обмеження кількості працівників, додаткові заходи із дезінфекції приміщень і техніки.

Також, ризики дефіциту сільськогосподарської продукції в Україні може викликати активний експорт. На 30 березня Україна експортувала 18 млн тонн пшениці, майже вичерпавши обсяги у 20 млн тонн на поточний маркетинговий рік (закінчиться в червні 2020-го).

Українські сільськогосподарські компанії нині припиняють інвестпроєкти, що передбачають модернізацію різного обладнання, виробничих потужностей.

Багато аграріїв розраховують, що у разі запровадження надзвичайного стану в країні агропідприємства внесуть до переліку критичної інфраструктури та не зупинятимуть. Але навіть без цього аграрії вже сьогодні потребують підтримки з боку уряду.

Через зростання курсу долара їхні витрати вже збільшилися, тоді як найближчих доходів доводиться чекати не раніше серпня. Та і з ними є дуже велика невизначеність: невідомо, якими будуть український і світові ринки через кілька місяців.

https://agronews.ua/news/ukrains-ki-ahrarii-mozhut-styknutysia-z-pershymy-problemamy-vzhe-vlitku/

Далі...

Мінагрополітики: народження нового чи воскресіння старого?

Новий Кабінет Міністрів України впритул підійшов до створення/відновлення Мінагрополітики.

Як відомо, новий Кабінет Міністрів України впритул підійшов до створення/відновлення Мінагрополітики. Що це: визнання некомпетентності та намагання відіграти ситуацію назад? Чи все-таки спроба створити сучасне міністерство, позбавлене недоліків минулого, та за цим еталоном у подальшому реформувати й інші відомства?
Нагадаємо читачам кілька думок професіоналів напередодні приєднання Мінагрополітики до Мінекономіки.

Ольга ТРОФІМЦЕВА, колишня в.о. міністра аграрної політики та продовольства України:

— Спираючись на власні принципи та знання, а також на отриманий останніми роками досвід, мушу сказати, що в аграрного сектору нашої країни є абсолютно повне право мати власного представника. Я навіть сказала б, лобіста у найвищому державному колегіальному органі виконавчої влади — Кабінеті Міністрів.

Проблема доцільності існування в нашій країні галузевого міністерства обумовлюється логікою забезпечення економічного зростання: 18 відсотків ВВП та 40 відсотків валютної виручки формує сьогодні саме АПК.

Завдання перед кожною державою ставлять і вимоги часу, і потреби суспільства. І тут маємо визначитися не з існуванням, а все-таки з наповненням роботи, із завданням: виходячи з викликів часу, суспільства та глобальних ринків, що має робити Мінагрополітики України сьогодні?

На початку незалежності України аграрна політика ґрунтувалася на потребах гарантування продовольчої безпеки, пізніше — на потребі стимулювання розвитку. Це у нас робили з допомогою таких інструментів, як державні закупівлі, адміністрування роботи державних підприємств та регулювання цін на продовольчі товари, запровадження експортних обмежень.

Потім були етапи запровадження більш ринкових цивілізованих інструментів (інтервенції, лібералізація), а на останньому етапі — впровадження принципів розумної регуляції та європейська інтеграція.

Іван СЛОБОДЯНИК, голова комітету Асоціацій фермерів та приватних землевласників України:

— У такому вигляді, в якому воно є, вважаю, що Мінагрополітики справді втратило свій сенс. Це щось середнє між Мінсільгосппродом радянського часу й недоструктурою Мінагрополітики в країні з ринковою економікою. Отож якщо ліквідувати таке міністерство, нічого особливого аграрний сектор не втратить.

Але, насправді, потрібно замінити наявне відомство ефективнішою структурою. Подібною, наприклад, до Міністерства аграрної політики Польщі. Оскільки повна ліквідація аграрного міністерства без створення нової структури, на мою думку, теж буде помилкою.

Айварас АБРОМАВІЧУС, колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України:

— Вважаю, що така структура, як МінАП — не обов’язкова. Наприклад, за одинадцять років роботи нашої компанії ми ніколи й ні за чим до нього не зверталися. Головне, аби нам не заважали працювати.

Просування квот та української продукції на зовнішні ринки чи відкриття нових ринків? Цим займається Міністерство економічного розвитку і торгівлі, посольства, торгові місії тощо. Створено окремі інститути із сертифікації продукції — вони цілком можуть працювати окремо від міністерств. А Мінагрополітики вже історично скотилося до того, що навіть їхні працівники найменше заробляють, у порівнянні з працівниками інших відомств, а звідси й найнижча кваліфікація кадрів. І я не впевнений, що керівництво МінАП зможе щось змінити у кращий бік.

Отже, відновлення Мінагрополітики може бути корисним для України лише за умови, що суттєво змінимо стару модель функціонування відомства. Так, МінАП повинно формувати аграрну політику, передбачати нові ринки, вести маркетинг на міждержавному рівні, зокрема взяти на себе функцію лобіювання державних інтересів в економічній та аграрній сферах при посольствах. Як це роблять сільськогосподарські відомства Франції та Німеччини. В Україні посольства цих країн мають радників та аграрних аташе. То хіба не час і нам діяти за такою моделлю?

Лакмусовим папірцем позитивних змін буде доля колишніх підприємств (інститутів) Мінагрополітики, які передано Мінекономіки. Чи повернуть їх під патронат новоствореного міністерства?

Так, Тарас Висоцький на одній з перших нарад як заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства з питань агрополітики мав змогу переконатися в тому, що більшість підприємств міністерства є вкрай неефективними. Мало того, та ж більшість взагалі є не потрібними державі, бо не зрозуміло, які завдання вони виконують.

Яскравим прикладом таких структур є славнозвісний УкрНДІПВТ імені Л. Погорілого. Структура, створена в радянські часи як випробувальна станція для сільськогосподарської техніки, давно стала зливним бачком для бюджетних коштів. Не маючи у своєму складі повноцінного кадрового забезпечення, інститут отримує мільйони на, за визначенням академіка В. Адамчука, «умовні дослідження, які не мали ні наукової новизни, ні практичної значимості і ніким не були затребувані». У своїй роботі воно намагається фактично емітувати діяльність, характерну установам Національної академії аграрних наук України. До того ж підприємство позиціонує себе як розробник технічних регламентів, які фактично є відшліфованим перекладом європейських нормативних документів, зроблених іншими організаціями. Випробувальна діяльність, що її здійснює інститут, не є унікальною, адже такі самі випробування проводять підприємства України, не отримуючи на це бюджетні кошти.

Інститут сам ніколи не оголосить про свою непотрібність, він логічно шукатиме шляхи виживання і прагнутиме довести свою необхідність. Завданням державних органів є прийняття рішень стосовно як підприємств, так і наукових установ, які вичерпали свої функції і не зуміли адаптуватись до роботи в ринкових умовах сьогодення.

Хочеться вірити, що в Україні працюватиме нове, а не відновлене Міністерство аграрної політики, з логічною та оптимальною структурою. Та головне, його фахівці на ділі розв’язуватимуть гострі для держави і товаровиробників проблеми.

http://www.golos.com.ua/article/328612

Далі...

Український Держгеокадстр на європейський лад – чим вони відрізняються і що запозичити у ЄС?

Леонід Корейба, голова спілки "Центр розвитку земельних правовідносин в Україні"

Держгеокадастр перетвориться на тримача геопросторових даних і скоро позбудеться всіх функцій управління та розпорядження землею. Такі плани ставить уряд перед новим керівництвом. Тож питання нарощення потужностей геоданих про стан земель постає досить гостро.

Читайте до теми: Бізнес запропонував своє бачення концепції «Держава у смартфоні»

Відтак, не зайве придивитися до устрою земельних відносин інших країн. Спираючись на європейський досвід і багаторічний досвід Канади й Америки, стає зрозумілим те, що для проведення дієвої та соціально адаптованої політики у сфері землеустрою необхідно мати ширші знання про земельні площі в межах України. Щоби формувати нормативні документи та створювати законопроекти в сфері аграрної політики необхідно враховувати якість землі та її агроекологічний стан. У розвинених країнах зарубіжжя земельні кадастри містять набагато глибший спектр відомостей про земельні ділянки. Наприклад, Європейський сервіс моніторингу землі (Land Monitoring service) пропонує до відкритого перегляду картографічне зображення поверхні європейської території, створене за допомогою дистанційного зондування та функцій ГІС-програм. Інформація даного сервісу містить чималий перелік шарів цифрових даних про різні об’єкти.



У країнах зарубіжжя розвиток земельних відносин тісно пов'язаний із розвитком геоматики, яка дозволяє збільшити візуалізацію просторових даних і надає можливості для вивчення, моделювання та планування розвитку територій.

Наприклад, земельний кадастр Канади чи не найстаріший. Ще у 1960-х роках на замовлення уряду було створено геоінформаційну систему країни (Canada Geographic Information System (CGIS). Крім того, для розвитку територій у межах урядової ГІС-програми було проведено потужний процес інвентаризації земель, в якому й досі беруть участь усі міністерства та відомства, які пов'язані з використанням природних ресурсів.

Читати до теми: Денис Башлик: Держгеокадастр не повинен розпоряджатися землею

До численного переліку інформативних шарів цифрових даних європейського сервісу для ГІС Канади необхідно додати «Якість повітря», «Екологічну оцінку території», «Транспортну мережу», «Гідрографію», «Планування території». Крім того, сільськогосподарські землі за здійснення моніторингу в розвинених країнах діляться за придатністю до використання. Наприклад кадастр Канади передбачає розподіл на 7 класів придатності від кращих до гірших. Таких класів у Новій Зеландії є 8.



Дані Держгеокадастру України не мають такого потужного ГІС-ядра, хоч охоплюють усю територію країни. На сайті «Публічна кадастрова карта» враховано лише межі земельних ділянок, їхнє цільове призначення, площу, власників чи землекористувачів. Серед шарів просторової інформації надаються лише:
неточна карта агровиробничих груп ґрунтів;
ортофотоплани, які не оновлюються;
межі кадастрових зон та кварталів, котрі не збігаються з дійсними межами населених пунктів і сільських рад.

Така основа ведення кадастру не дає змогу ефективного управління землями, зокрема сільськогосподарського призначення. Ситуацію погіршує роз’єднаність усіх служб та відомств, відокремленість їх від процесу створення інформативної потужної бази на території об’єднаних територіальних громад, населених пунктів, країни в цілому.

Читайте до теми: Земельний «автомат Калашникова»: залишити чи реформувати Держгеокадастр?

Цілком правильним є рішення Держгеокадастру додавати цифрову інформацію на кадастрову карту. Ліси, площі посівів ярих та озимих культур, місця залягання корисних копалин – ці геодані з’явилися в публічному доступі нещодавно. Плани уряду про з’єднання всіх національних державних реєстрів, звісно, покращить функціонал електронного сервісу даних про землю. Але для цього також необхідно мати на увазі комплексний підхід до моніторингу всієї країни та постійне оновлення даних і розширення цифрової інформації. Водночас, слід враховувати те, що наповнення даних має йти не згори донизу, а навпаки, необхідно відштовхуватися від конкретних умов конкретної місцевості.

Прикладом роботи над потужністю геоданих є робота на базі Департаменту регіонального розвитку Житомирської ОДА щодо створення геоінформаційної карти. Для цього в об’єднаних територіальних громадах створено робочі місця з відповідним програмним забезпеченням, за допомогою якого оновлюється та створюється вперше цифрова інформація про містобудівний кадастр. Звісно, цього замало, але в масштабах країни це необхідний крок.

Автор: Леонід Корейба

AgroPolit.com 

Сьогодні, 08:00

https://agropolit.com/blog/364-ukrayinskiy-derjgeokadstr-na-yevropeyskiy-lad--chim-voni-vidriznyayutsya-i-scho-zapozichiti-u-yes

Далі...

Земельна корупція: час її ліквідувати

Зіставивши законодавство і практику дуже просто вирахувати положення, які ведуть до корупції у земельній сфері, і скасувати їх.

Андрій Мартин

старший проектний менеджер із земельної реформи Офісу реформ Кабміну

Однією з головних причин погіршення інвестиційного клімату в Україні є захмарна корумпованість земельних відносин, адже кожен інвестиційний проект у реальній економіці, як правило, починається із одержання або зміни призначення земельної ділянки.
За останні десятиріччя держава створила десятки забюрократизованих та корупціогенних процедур, а "добра воля" не вельми доброчесних чиновників стає обов’язковою умовою набуття і реалізації прав на землю для підприємців та звичайних громадян, навіть там, де в цьому немає жодного сенсу.

Формально це втручання є цілком законним, і під таке законодавство сформувалася розгалужена система органів земельних ресурсів з багатотисячною армією чиновників.
Зробити всіх їх доброчесними і негайно – завдання аж занадто оптимістичне. Але чи можна швидко скасувати недоречні правила? Так, і варіант уже запропоновано.

Як показав ретельний аналіз земельного законодавства, норми, які псують життя громадянам і бізнесу, умовно можна згрупувати у декілька блоків.

12 способів втручання

Україну можна впевнено вважати одним із світових лідерів у створенні різноманітних адміністративних бар’єрів під час складання документації із землеустрою.

Нині нараховується дванадцять способів втручання держави у проведення землеустрою: від вимоги наявності у проектанта спеціальної освіти та сертифікації – до погоджень, експертиз та екологічної оцінки.

Наша держава намагається втручатися у роботу професіоналів практично усіма відомими у європейській практиці способами, а єдиний спосіб регулювання діяльності інженерів-землевпорядників, який поширений у європейських країнах, проте не використовується в Україні, – страхування професійної відповідальності.

При цьому практично всі форми державного втручання у проведення землеустрою переслідують одну й ту ж шляхетну ціль – "забезпечення відповідності створюваної документації вимогам законодавства, нормативно-правових актів, стандартів норм і правил".
Таким чином державні органи багатократно "перевіряють" одне й те ж саме, причому відповідальність "перевіряючих" розпорошена, а притягнути недоброчесних чиновників дозвільних органів до відповідальності за маніпулювання вимогами майже неможливо.

В Україні практично немає єдиної практики розгляду та погодження землевпорядної документації, натомість масово встановлюються "місцеві вимоги" до її складу та змісту, яскраво продемонстрував пілотний проект із екстериторіального погодження землевпорядної документації, запроваджений постановою Кабінету Міністрів у 2016 році.

Він показав, що зауваження "експертів", які погоджували проекти відведення земельних ділянок, в основному базувалися на колізіях, які виникли внаслідок суперечності відомчих інструкцій законодавству.

А зауваження найчастіше стосуються переважно формальних елементів оформлення проектів.
Зважаючи на очевидність проблеми, дивною є неспроможність навіть Держгеокадастру забезпечити єдині підходи до розгляду та погодження документації у своїх територіальних органах, оскільки ідентичні за змістом, складом та оформленням проекти відведення земельних ділянок нерідко отримують як позитивну, так і негативну оцінку, а також різні набори "зауважень".

Найбільш яскравою серед застарілих і відверто корупційних форм державного контролю є державна експертиза землевпорядної документації.

До питання якості документації цей вид експертизи на практиці не має ніякого стосунку, оскільки законодавство одночасно передбачає ще декілька перевірок тих же документів. Причому фахівцями, кваліфікаційні вимоги до яких є набагато вищими, аніж до експертів державної експертизи.

Крім того, на відповідність чинному законодавству землевпорядну документацію перевіряють ще й органи, які її затверджують.

Та й самі посадовці дозвільних органів найчастіше розглядають держекспертизу не стільки як засіб контролю якості проектних рішень, скільки як один із інструментів вилучення корупційної ренти.

Їм нічого не заважає як завгодно довго "футболити" документи вигадуючи різноманітні зауваження до її змісту та оформлення.

Наслідок – "вартість погоджень" закладається у ціну землевпорядної документації, сплачує її замовник, і в останні роки вона нерідко перевищує половину номінальної вартості робіт.
Тож багатократні перевірки землевпорядної документації мають піти у минуле.

Держава повинна перевіряти документацію один раз, проте якісно – на етапі внесення відомостей до Державного земельного кадастру, де можна перевірити не лише правильність оформлення документів, але й чи немає "накладок" у кадастрі чи інших технічних проблем.

(Де)централізація

Однією із центральних проблем у сфері управління земельними ресурсами держави вже давно є надмірна централізація цих функцій.

Фактично, органи місцевого самоврядування зараз контролюють лише близько 1/10 частини неприватизованих земель.

Це не тільки ускладнює розвиток громад та суперечить визнаному у світі принципу повсюдності місцевого самоврядування. Це ще й збитково для держави.
Так, практика розпорядження землями через Держгеокадастр є яскравим прикладом абсурдної ситуації, коли суспільні видатки на державне управління суттєво перевищують вигоди від нього.

Зокрема, згідно з "Публічним звітом Держгеокадастру за 2017 рік", результатом передачі цим відомством в оренду земельних ділянок с/г призначення є аж 118,7 млн грн, отриманих місцевими бюджетами, при тому, що на утримання Держгеокадастру витрачено близько 1 млрд грн.

Тобто якби органи місцевого самоврядування розпоряджалися цими ж землями самі, і навіть настільки неефективно, що не отримали б від оренди жодної копійки, платники податків все одно б виграли, бо набагато більше заощадили б на утриманні Держгеокадастру.

Як розлякати інвесторів або втягти їх у схеми

Ви можете уявити, що зміну цільового призначення частини вашого городу має погоджувати Верховна Рада? Або Кабінет Міністрів? А таке зараз є.

Це штучно обмежує доступ громадян та бізнесу до землі, а відтак створює обставини, які або відлякують інвесторів, або провокують використання схем.

"Чемпіон" за кількістю таких норм – Земельний кодекс (ст.ст. 20, 81, 82, 151).

Наразі погоджувати зміну цільового призначення особливо цінних земель (а в деяких областях так звані "особливо цінні" ґрунти перевищують половину всієї площі ріллі) має Верховна Рада, а ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного чи історико-культурного призначення – уряд.

Утім на практиці катастрофи не стається: цільове призначення змінюється, хоча за останні чотири скликання парламент не ухвалив жодного (!) рішення із цього питання.
Чому? Бо вже давно діють схеми, як обійти закон. Масовою практикою є проведення "ґрунтових обстежень", у результаті яких надається висновок про те, що ґрунти не є "цінними".
Треба сказати, що жодних негативних наслідків для суспільства це не несе, тож сама норма – типовий атавізм.

Тобто маємо приклад правової норми, яка для пересічного громадянина виглядає нібито дуже правильною, хоча на практиці вона створює величезні проблеми для підприємців та стимулює шалену корупцію під час прийняття рішень з розпорядження землями.

Щодо заповідних територій, то згадане положення їх взагалі не захищає, бо поширеною (якщо не сказати – пануючою) є ситуація, коли власне земельні ділянки у межах таких територій… офіційно не віднесені до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного чи історико-культурного призначення.

Тому щоб їх захистити, треба скасувати мертву норму про погодження урядом, - натомість встановити правило, за яким зміна цільового призначення таких ділянок не повинна впливати на особливий охоронний режим їх використання в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також земель, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини.

Ще три норми напряму стримують притік іноземних інвестицій в економіку України.
Перша – це необхідність погоджувати із Кабміном продаж іноземним юридичним особам земельних ділянок несільгосппризначення державної і комунальної власності.

Друга і третя – суттєво обмежують придбання іноземцями та іноземними юрособами земельних ділянок несільгоспппризначення за межами населених пунктів для будівництва (це можливо лише якщо на цих ділянках вже є належна їм нерухомість).

Ці норми досить легко обійти, придбавши ділянку на українську юридичну особу, а потім відчуживши її на користь іноземної.

Проте багато публічних іноземних компаній не вважають для себе прийнятним користуватися схемами, тож непоодинокими є випадки їх відмови від інвестиційних планів з будівництва на території України виробничих та інших об’єктів.

Ще одна проблема – агробізнес правдами і неправдами примушують здійснювати агрохімічну паспортизацію земель.

Але не видам страшенної таємниці – це жодним чином не захищає ґрунти від виснажування, натомість є ще одним корупційним механізмом "торгівлі" псевдо-дозвільних документів.
Чому б не "домовитися" із людиною, що робить вам агрохімічний паспорт, щоб вона вписала в нього ті характеристики, які вигідними замовнику? Як проконтролювати, хто і як відбирав зразки? На жаль, це риторичні питання.

Водночас виснаження ґрунтів – це один із економічних наслідків тривалого мораторію, коли користувачами земель сільгосппризначення є переважно орендарі, яких цікавить отримання максимального прибутку за час дії договору оренди.
У захисті ж земель від виснаження зацікавлений, насамперед, їх власник.

Що треба зробити?

Сьогодні потрібно рішуче відмовитися від архаїчних та забюрократизованих процедур, на яких десятиріччями "годуються" недоброчесні чиновники.

Звичайні громадяни та бізнес повинні отримати гранично простий та зрозумілий порядок доступу до земельних ресурсів.

Має бути рішуче завершена земельна децентралізація. Слід скасувати зайві дозволи, дублювання процедур перевірки документації із землеустрою, надати відомостям документації із землеустрою статусу публічних, відкритих та загальнодоступних даних.

Страхування професійної відповідальності виконавців робіт із землеустрою має стати альтернативою державному контролю.

Усе це разом дозволить кардинально зменшити вартість робіт та час на виконання процедур, пов’язаних із проведенням землеустрою, гранично зменшити ризики хабарництва та корупції.
Ну, а багаторазові реорганізації державних органів земельних ресурсів добре показали: одна лише заміна кадрів не допомагає.

Якщо саме земельне законодавство залишається переускладненим, містить купу архаїчних та беззмістовних бюрократичних процедур, дозволяє чиновникам маніпулювати вимогами до проектної документації – оформлення прав на землю для громадян і бізнесу завжди перетворюватиметься на проходження "семи кіл пекла".

Внесений у жовтні до парламенту законопроєкт №2194 дозволяє спростити земельні відносини, оскільки з великою точністю визначає найбільш корупціогенні статті українського земельного законодавства і пропонує позбутися їх буквально за декілька секунд, необхідних для проведення результативного голосування.

Законопроєкт має бути розглянутий Верховною Радою вже у найближчі тижні.
Без його прийняття зміна ситуації у земельних відносин, відновлення довіри громадян, бізнесу та громад до держави і, що найважливіше, – справжня боротьба із корупцією – залишаться недосяжними мріями.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

https://www.epravda.com.ua/columns/2019/12/6/654525/

Далі...

Ринок землі

Ограновування, обмежники та обмеження.

"Ви кажете, що вибирати треба з двох лих?! Теж мені — асортимент!"

Веслав Брудзинський, польський сатирик

Так, мораторій — це лихо для України. Він не відповідає загальноєвропейським цінностям, і від нього треба відмовлятися. Але його непродумане скасування може накликати на країну не менше лихо, ніж дія самого мораторію.

Мораторій чи вільний ринок — цей убогий вибір, свого роду роздоріжжя не казкового героя, а країни, що прагне в ЄС. Мені зрозумілі ті тривоги й хвилювання, які відчуває все населення України. Вони часом реальні, іноді перебільшені, і на це мають зважати ті, хто взявся за вирішення "земельних" проблем, — виразно й переконливо пояснити своїм громадянам, що до чого. Але для цього потрібно самим у всьому цьому розібратися й переконатися в правильності своїх рішень. Одне можна сказати з упевненістю: змін у земельних відносинах чекають не тільки в Україні, за цим процесом спостерігають як європейські партнери, так і за океаном, однак зацікавленість сторін неоднорідна.

Наплив "китайців": міф чи реальність?

Одна з головних проблем, що хвилюють українське суспільство сьогодні, — це небезпека скуповування українських земель іноземцями. Залежно від позиції ораторів думки бувають радикально протилежними: противники скасування мораторію малюють апокаліпсичну картинку, що "китайці" скуплять усі українські землі, і корінному населенню ніде буде жити, а от прибічники запуску повноцінного ринку землі стверджують, що такої небезпеки немає, обзивають своїх опонентів популістами й прогнозують блискавичний розвиток економіки країни.

Не візьмуся судити, скільки тисяч гектарів зможуть купити іноземні громадяни або агрокомпанії, але, безумовно, це цілком передбачуваний процес. Тут дві причини: перша — родючість і низька ринкова ціна українського чорнозему, друга, на яку мало хто звертає увагу, — дешева робоча сила.

Вважаю помилковою думку, що якщо не спостерігається надзвичайного попиту іноземців на несільськогосподарські українські землі (які вони можуть вільно скуповувати), не буде й ажіотажу навколо земель сільськогосподарського призначення. Все ж таки йдеться про принципово різне використання цих земель, про іншу кінцеву мету такої купівлі.

Суперечливою мені видається і позиція президента асоціації "Українського клубу аграрного бізнесу" Алекса Ліссітси, що "іноземці не зайдуть на первинний ринок; їм нецікаво буде ходити ринком і збирати масив по 2–3 га", що для формування земельного банку ніхто не займатиметься збиранням ста підписів ста нотаріусів. Варто врахувати, що на сьогодні у різних регіонах України сільгоспземлі обробляють кілька іноземних агрохолдингів: "Агропросперіс" (земельний банк 396 тис. га), "Мрія-Агрохолдинг" (165 тис.), Agrogeneration (80 тис.), Agromino (44 тис.), Agro Region (38 тис.), "Голландська аграрна компанія" (22 тис.), Goodvalley (19 тис.), "Кусто Агро" (20 тис.), "Кищенці" (16 тис. га). Окрім цих компаній, в Україні також функціонують компанії зі спільними інвестиціями.

Враховуючи вищенаведений факт, можна однозначно сказати, що іноземні агровиробники напевно не будуть лише спостерігачами за процесом приватизації, але їхня активність значною мірою залежатиме від пропонованих урядом умов.

При спільному веденні бізнесу всі сторони мають свої функції. У таких випадках "товстосуми" пропонують значне фінансування (якщо не 100%) і головні ідеї, а отже, вирішальне слово за ними. А от партнери займаються підкиданням ідей, на них лягає вся вага чорної роботи для здійснення наміченого. Тож зі збиранням "ста підписів" чудово можуть упоратися українські партнери або юридичні компанії, і у разі відповідних законодавчих поправок поява "китайців" уже на початковому етапі ні для кого не має стати неприємним сюрпризом.

Багато земель в одні руки

Цю проблему українські законодавці збираються регулювати законом про ринок землі. Проєктом згаданого закону передбачена максимальна норма в одні руки: фермерам — 200 га, а сільгосппідприємствам — 200 тис. Хоча є й альтернативний варіант з обмеженнями: в одного виробника має бути зосереджено не більш як 15% землі в області та 0,5% — у межах країни.

У разі ухвалення закону з обмеженням у 200 тис. га вже на початковому етапі може виникнути парадоксальна проблема: під це обмеження підпадають п'ять великих агрохолдингів: "Кернел" (600 тис. га), UkrLandFarming (470 тис.), "Агропросперіс" (410 тис.), "Миронівський хлібопродукт" (310 тис.) і "Астарта" (210 тис. га). Тож є тема для роздумів, але цю проблему навряд чи можна буде вирішити по-тихому, коли аграрний комітет Верховної Ради, у неповному складі та без всебічного обговорення, лише за десять хвилин проголосував за законопроєкт про ринок землі. Навряд чи засідання Верховної Ради, на якому обговорюватиметься згаданий законопроєкт, проходитиме мирно й одноголосно.

Ті, хто стурбований цією проблемою, наводять приклад соціальної несправедливості в Бразилії й Аргентині. За даними Transparency International, за індексом сприйняття корупції за 2018 р. ці країни посіли 105-те й 85-те місця відповідно, а от Україна — 120-те. Чи працюватиме обмеження, запропоноване українськими законотворцями, покаже час, хоча побоювання є, адже корупція і закононеслухняність — синоніми, а обхідні шляхи знайти неважко: у 2004–2009 рр. в обхід мораторію було продано 4,7 млн га пайових земель, а 2017-го для отримання додаткових коштів були створені фейкові агрокомпанії.

Наведені приклади зовсім не означають, що змін треба очікувати склавши руки. І щоб закон не залишився тільки на папері, а запрацював ефективно, і населення, і уряд спільно мають докласти всіх зусиль.

Два пророцтва справдилися, як буде з третім?

При аналізі перспектив формування земельного ринку особливо цікаві думки посадових осіб України.

Нещодавню загибель ексміністра Тараса Кутового висвітлювали і в грузинській пресі, його згадали як хорошу людину та прекрасного економіста. Його ідея продажу прав оренди так і залишилася, на жаль, нереалізованою. Як перший аграрій країни, він висловлював думку, що не бачить "потенціалу в нинішньому парламенті проводити реформи, які передбачатимуть продаж землі".

Друге справджене пророцтво озвучив експрезидент України Петро Порошенко, який, виступаючи із щорічним посланням у Верховній Раді, заявив: "Розумію, що, на жаль, немає шансів на зважене і державне рішення про створення цивілізованого ринку землі".

Прем'єр-міністр Олексій Гончарук ще як заступник керівника офісу президента зробив таку заяву: "У нашій команді є розуміння, що якщо цього не зробити нинішнього року, то буде досить складно". Що саме зможе зробити уряд, ми побачимо вже скоро, адже до кінця року лишилося зовсім небагато, а наскільки збудеться пророцтво прем'єра, покаже час.

Очікувань багато. Нинішньому керівництву країни доведеться вирішити багаторічну проблему, чого не вдавалося зробити колишнім колегам. Без перебільшення можна сказати: це важка ноша перед історією країни. Необхідно знайти рішення, яке буде прийнятним для всіх. Насамперед для України й українців, а потім і для іноземних партнерів. Але одне треба врахувати: можна припуститися помилки, яку потім вкрай важко буде виправити.

Уряд декларував, що мораторій буде скасовано 1 грудня поточного року, а ринок землі на повну потужність запрацює з 1 жовтня наступного. Прошу вибачення перед оптимістами такого плану, але я із сумнівом дивлюся на позитивний результат, моє професійне чуття підказує, що погляд на проблему занадто вже поверховий.

29 листопада, 19:48

https://dt.ua/promyshliennost/rinok-zemli-331408_.html

• 

АВТОР

• Кахабер Карелідоктор економічних наук, експерт із земельних питань

СТАТТІ АВТОРА

• Земельна реформа та ринок землі: кому потрібні непотрібні закониПісля революційних подій дворічної давності в Україні задекларовано курс на реформи в різних галузях....

Далі...

Прокуратура знову відкрила справу проти чиновників Держгеокадастру

Прокуратура Харківської області розпочала кримінальне провадження за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (ч. 2 ст. 364 КК).

Про це ХарківTimes повідомили у прес-службі прокуратури області.

“Виявлено, що службові особи ГУ Держгеокадастру в Харківській області протягом 2015-2017 років під виглядом земель сільськогосподарського призначення незаконно безоплатно передали у власність громадян 406 земельних ділянок, загальною площею біля 200 га”, йдеться у повідомленні прокуратури.

Всі ці ділянки знаходяться в межах Національного природного парку “Гомільшанські ліси” і відносяться до категорії земель природно-заповідного фонду. Приблизна їх вартість – понад 200 млн гривень.



Більш того, більшість цих ділянок знаходяться в “функціональній зоні регульованої рекреації” природного парку. Це зона з особливим режимом, де заборонена будь-яка господарська діяльність, включаючи пошкодження трав’яного покриву і заїзд автотранспорту, обмежена навіть дозволена кількість перебуваючих там людей.

“Враховуючи те, що HПП “Гомільшанські ліси” має особливу природоохоронну цінність національного значення, ведення сільськогосподарської діяльності у цій зоні може негативно вплинути на стан природних об’єктів парку, у тому числі привести до загибелі рідкісних тварин та рослин”, – підкреслюють у прокуратурі.

У приватну власність були передані “майже всі галявини парку та прибережна смуга вздовж річки Сіверський Донець”, що може призвести до “безповоротного знищення частини флори й фауни парку та відповідного природного середовища”.



Прокуратура має намір вимагати повернення у держвласність незаконно розданих земель природного парку. Досудове розслідування триває. Проводяться слідчі заходи для встановлення всіх винних.

Як раніше повідомляв ХарківTimes, Харківська місцева прокуратура №2 на початку жовтня затвердила підозру виконуючому обов’язки начальника Головного управління Держгеокадастру в Харківській області у зловживанні службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 364 КК). Всього чиновнику закидають чотири епізоди.

15.11.2019

https://times.kharkiv.ua/uk/2019/11/15/prokuratura-znovu-vidkrila-spravu-proti-chinovnikiv-derzhgeokadastru/


***



15.11.2019

Прокуратура розпочала кримінальне провадження стосовно осіб, через дії яких з державної власності вибули землі Національного природного парку «Гомільшанські ліси»

Прокуратурою Харківської області розпочато кримінальне провадження за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ГУ Держгеокадастру у Харківській області ( ч.2 ст. 364 КК України).

За даними прокуратури службові особи ГУ Держгеокадастру у Харківській області протягом 2015-2017 років під виглядом земель сільськогосподарського призначення незаконно безоплатно передали у власність громадян 406 земельних ділянок загальною площею близько 200 га та оціночною вартістю понад 200 млн грн. Зазначені земельні ділянки знаходяться у межах Національного природного парку «Гомільшанські ліси» та відносяться до категорії земель природно-заповідного фонду, зміна їх цільового призначення можлива лише у виключних випадках для суспільних потреб за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Наразі досудове розслідування триває. Проводяться першочергові слідчі дії з метою встановлення всіх винних осіб.

Прокуратурою області також вирішується питання про пред’явлення позовних заяв в інтересах держави з метою скасування незаконних наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, якими передано у власність громадян земельні вказані ділянки, та повернення особливо цінних земель до державної власності.

Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

https://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=261235

Далі...

Структура апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 5 листопада 2019 року N 322

Про внесення змін до структури апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

Наказую:

1. Унести зміни до структури апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженої наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.09.2019 N 26, виклавши її в новій редакції, що додається.

2. Департаменту фінансової роботи та господарського забезпечення, департаменту персоналу внести відповідні зміни до штатного розпису апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Міністр

Т. С. Милованов

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі 

та сільського господарства України

18 вересня 2019 року N 26

(у редакції наказу Міністерства розвитку економіки, 

торгівлі та сільського господарства України

від 05 листопада 2019 року N 322)

СТРУКТУРА
апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

Керівництво

Міністр

Перший заступник Міністра

Заступник Міністра - Торговий представник України

Заступник Міністра

Заступник Міністра

Заступник Міністра

Заступник Міністра

Заступник Міністра

Заступник Міністра

Державний секретар Міністерства

Департамент стратегічного планування та макроекономічного прогнозування

Управління макроекономічного аналізу та прогнозування

Відділ прогнозування національних рахунків, показників інфляції та платіжного балансу

Відділ прогнозування міжгалузевого балансу

Відділ економічного моделювання

Відділ макроекономічного аналізу

Управління фінансових ринків

Відділ аналізу та прогнозування впливу податково-бюджетної політики на розвиток економіки

Відділ аналізу та прогнозування впливу монетарної політики, політики розвитку фінансових ринків на розвиток економіки

Управління економічної стратегії

Відділ стратегії економічного розвитку

Відділ з питань економічної безпеки, детінізації економіки та статистики

Відділ методичного забезпечення моніторингу державних цільових програм

Департамент регуляторної політики та підприємництва

Управління забезпечення розвитку підприємництва

Відділ розвитку та підтримки підприємництва

Відділ державної регуляторної політики та забезпечення дерегуляції

Управління реформування засобів регулювання підприємництва

Відділ удосконалення ліцензування

Відділ удосконалення дозвільної системи

Відділ удосконалення регуляторних процедур органів місцевого самоврядування та розвитку саморегулювання підприємництва

Управління реформування системи державного контролю та захисту прав споживачів

Відділ удосконалення державного нагляду (контролю)

Відділ удосконалення державного ринкового нагляду

Відділ удосконалення захисту прав споживачів

Департамент інвестицій та інновацій

Управління інвестицій

Відділ інвестиційної політики

Відділ залучення інвестицій

Управління інновацій

Відділ розвитку інновацій

Відділ інформаційного забезпечення інноваційної діяльності

Управління державно-приватного партнерства та державних інвестиційних проектів

Відділ державно-приватного партнерства

Відділ державних інвестиційних проектів

Сектор моніторингу державно-приватного партнерства та державних інвестиційних проектів

Департамент управління публічними інвестиціями та взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями

Відділ підтримки проектів з МФО та іноземними країнами

Відділ координації міжнародної технічної допомоги

Відділ проектів міжнародної технічної допомоги

Відділ моніторингу проектів міжнародної технічної допомоги

Департамент розвитку сфери інтелектуальної власності

Управління державних реєстрацій

Відділ надання адміністративних послуг у сфері інтелектуальної власності

Відділ ведення державних реєстрів, інформаційної та видавничої діяльності

Управління промислової власності

Відділ права промислової власності

Відділ забезпечення роботи колегіальних органів

Відділ авторського права і суміжних прав

Сектор співробітництва з національними та міжнародними інституціями у сфері інтелектуальної власності

Сектор державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері інтелектуальної власності

Департамент міжнародної співпраці у сфері економіки, торгівлі та сільського господарства

Управління багатостороннього та двостороннього співробітництва

Відділ співробітництва з країнами Європи

Відділ співробітництва з країнами Америки

Відділ співробітництва з країнами Азії та Тихоокеанського регіону

Відділ співробітництва з країнами Близького та Середнього Сходу та Африки

Відділ багатостороннього співробітництва та протидії торговельним загрозам

Управління співробітництва з Європейським Союзом

Відділ торговельного співробітництва, аналізу та прогнозування

Відділ організації інституційного співробітництва

Відділ сприяння секторальному співробітництву

Відділ розвитку інтеграційних процесів

Управління координації інструментів міжнародної торгівлі

Відділ аналітичного забезпечення інструментів міжнародного економічного співробітництва

Відділ секторальних інструментів міжнародної торгівлі

Відділ двосторонньої взаємодії в аграрній сфері

Департамент захисту національного виробника

Управління захисту внутрішнього ринку

Відділ дослідження фактів недобросовісного та зростаючого імпорту

Відділ дослідження факту нанесення шкоди

Відділ інформаційно-аналітичної роботи

Управління захисту торгових інтересів

Відділ урегулювання торгових суперечок

Відділ захисту інтересів вітчизняних товаровиробників на зовнішніх ринках

Департамент багатосторонніх та двосторонніх торговельних угод

Управління співробітництва з СОТ

Відділ моніторингу виконання угод

Відділ багатосторонніх переговорів

Відділ нотифікацій та обробки запитів

Управління регіональних та преференційних торговельних угод

Відділ переговорів та доступу до ринків

Відділ тарифного регулювання

Департамент взаємодії з експортерами та просування експорту

Відділ державної політики експорту

Відділ взаємодії та комунікацій з експортерами

Відділ аналізу зовнішньої торгівлі

Відділ інструментів підтримки експортерів за кордоном

Департамент економіки безпеки і оборони

Управління економіки оборони та безпеки

Відділ економічної політики у сфері безпеки і оборони

Відділ мобілізаційної підготовки

Відділ державного матеріального резерву

Відділ планування розвитку сектору оборони та безпеки

Управління військово-промислової політики

Відділ державного оборонного замовлення

Відділ формування військово-промислової політики

Відділ економічної ефективності оборонно-промислового комплексу

Сектор захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах оборонно-промислового комплексу

Сектор інновацій та реформ у сфері оборонно-промислового комплексу

Управління військово-технічного співробітництва

Відділ міжнародних проектів у сфері військово-технічного співробітництва

Відділ координації співробітництва з НАТО

Відділ політики експортного контролю та імпортозаміщення

Відділ спеціальної інформації

Управління координації космічної діяльності

Відділ економіки сфери космічної діяльності

Відділ міжнародних проектів у сфері космічної діяльності

Департамент конкурентної політики

Відділ державної допомоги

Відділ аналізу ринків

Відділ цінової і тарифної політики

Відділ нормативного забезпечення конкурентної політики

Департамент промислової політики та стимулювання розвитку регіонів

Управління розвитку добувних галузей, ресурсоефективності та економіки довкілля

Відділ розвитку добувних галузей та ПЕК

Відділ ресурсоефективності та економіки довкілля

Управління розвитку переробних галузей промисловості

Відділ розвитку базових галузей

Відділ розвитку машинобудування

Управління розвитку промисловості та регіонів

Відділ реалізації державних програм та міжгалузевої координації

Відділ стимулювання промислового розвитку регіонів

Департамент публічної власності

Управління реформування державної власності

Відділ методологічного забезпечення

Відділ з питань приватизації

Управління державного сектору економіки та корпоративного управління

Відділ моніторингу ефективності управління державною власністю

Відділ корпоративного управління

Відділ фінансового планування та аналізу суб'єктів господарювання державного сектору економіки

Департамент технічного регулювання та метрології

Управління метрології

Відділ законодавчої метрології

Відділ розвитку еталонної бази

Сектор державного метрологічного нагляду

Управління стандартизації та міжнародного співробітництва

Відділ стандартизації

Відділ міжнародного співробітництва та якості

Сектор координації робіт у сфері технічного регулювання

Управління оцінки відповідності та технічних регламентів

Відділ оцінки відповідності

Відділ технічних регламентів

Відділ моніторингу у сфері оцінки відповідності, акредитації та ведення реєстру

Департамент сфери публічних закупівель

Відділ політики публічних закупівель

Відділ нормативного забезпечення публічних закупівель

Відділ міжнародної діяльності

Відділ професіоналізації сфери публічних закупівель

Відділ аналітики та методологічної координації сфери публічних закупівель

Відділ надання консультацій з питань публічних закупівель

Департамент санкційної політики

Відділ формування та реалізації державної санкційної політики

Відділ моніторингу обмежувальних заходів та інформаційно-аналітичного супроводу

Відділ удосконалення механізмів захисту прав та інтересів України в іноземних державах

Відділ державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Сектор взаємодії з іноземними представництвами

Департамент безпечності та якості харчової продукції

Управління безпечності харчової продукції

Відділ безпечності харчової продукції

Відділ оцінки ризиків

Управління ветеринарної медицини, здоров'я та благополуччя тварин

Відділ ветеринарної медицини

Відділ здоров'я та благополуччя тварин

Сектор поводження з кормами та побічними продуктами

Управління карантину та захисту рослин

Відділ карантину рослин

Відділ захисту рослин

Управління показників якості харчової продукції

Відділ традиційних продуктів та дитячого харчування

Відділ підакцизної продукції

Департамент аграрної політики

Управління землеробства та рослинництва

Відділ землеробства та меліорації

Відділ виробництва продукції рослинництва

Сектор геоінформаційного моніторингу

Управління насінництва та охорони прав на сорти рослин

Відділ охорони прав на сорти рослин

Відділ насінництва

Сектор ведення реєстрів

Управління садівництва, виноградарства та виноробства

Відділ садівництва, виноградарства та хмелярства

Відділ виноробства

Сектор розсадництва

Управління тваринництва та племінної справи

Відділ розвитку галузей тваринництва

Відділ ринків продукції тваринництва

Відділ племінної справи у тваринництві

Управління земельних відносин

Відділ земельних відносин

Відділ здійснення моніторингу земельних відносин

Відділ розвитку інфраструктури аграрного та продовольчого ринку

Департамент сільського розвитку

Відділ формування політики сільського розвитку

Відділ моніторингу та аналізу сільського розвитку

Відділ формування політики розвитку підприємництва на селі

Відділ управління проектами та програмами сільського розвитку

Відділ цифровізації

Відділ політики якості

Департамент розвитку аграрного сектору

Відділ аналізу та моніторингу аграрного ринку

Відділ прогнозування розвитку аграрного сектору економіки

Відділ інноваційного розвитку та інвестицій Відділ розвитку інфраструктури аграрного ринку

Департамент туризму та курортів

Відділ координації та контролю туристичної діяльності

Відділ маркетингу та міжнародної діяльності

Відділ економічної аналітики, статистики, стандартизації та науки

Відділ розвитку туристичних дестинацій та курортів

Департамент правового забезпечення

Управління правового забезпечення економічної політики

Відділ правового забезпечення економіки оборони та безпеки

Відділ правового забезпечення бюджетної та фінансової діяльності

Відділ правового забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку

Відділ правового забезпечення промислової політики та діяльності суб'єктів господарювання, підпорядкованих Міністерству

Відділ правового забезпечення управління об'єктами державної власності та корпоративного управління

Управління правового забезпечення регуляторної політики, розвитку підприємництва та технічного регулювання

Відділ правового забезпечення у сфері регуляторної політики та розвитку підприємництва

Відділ правового забезпечення політики технічного регулювання та захисту прав споживачів

Управління правового захисту інтересів Міністерства в судах та інших органах

Відділ позовної роботи

Відділ систематизації актів законодавства та літературного редагування документів

Відділ претензійно-договірної роботи

Відділ захисту прав у сфері інтелектуальної власності

Відділ з вирішення трудових спорів

Управління правового забезпечення сільського господарства

Відділ правового забезпечення земельних відносин

Відділ правового забезпечення рослинництва, насінництва, садівництва та виноградарства

Відділ правового забезпечення тваринництва та продовольства

Управління правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та міжнародних договорів

Відділ правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності

Відділ правового забезпечення міжнародних договорів

Відділ правового забезпечення державних закупівель

Департамент кадрового забезпечення

Відділ організації добору персоналу апарату Міністерства

Відділ забезпечення проходження державної служби

Відділ роботи з керівниками установ та підприємств у сфері управління Міністерства

Відділ з питань удосконалення управлінської діяльності та організаційного розвитку

Відділ розвитку персоналу

Відділ взаємодії з центральними органами виконавчої влади у сфері спрямування Міністра

Сектор військового обліку та бронювання

Департамент документального забезпечення та електронних сервісів

Управління електронного документообігу

Відділ попереднього розгляду кореспонденції

Відділ вхідної кореспонденції

Відділ вихідної кореспонденції

Відділ організаційно-методичної роботи та архіву

Відділ автоматизації процесів документообігу

Управління IT інфраструктури та захисту інформації

Відділ розвитку та підтримки периферійної інфраструктури

Відділ системного адміністрування та комунікацій

Відділ захисту інформації

Управління розвитку інформаційних ресурсів і систем та електронного урядування

Відділ розвитку інформаційного забезпечення та інформаційних ресурсів

Відділ впровадження та розвитку інформаційних систем

Управління доступу до публічної інформації, розгляду звернень громадян та контролю виконавської дисципліни

Відділ контролю за виконанням доручень органів державної влади

Відділ доступу до публічної інформації та розгляду звернень громадян

Департамент фінансово-господарської діяльності

Управління бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Відділ бухгалтерського обліку та фінансової звітності апарату Міністерства

Відділ консолідованої звітності та аналітичної роботи

Сектор обліку адміністративних послуг

Управління фінансів

Відділ планування, нарахування та аналізу фонду оплати праці

Відділ бюджетного планування та фінансування

Господарське управління

Відділ матеріального забезпечення та організації закупівель

Відділ господарського забезпечення

Сектор охорони праці

Управління діяльності суб'єктів господарювання в сфері управління Міністерства

Відділ планування та аналізу фінансово-господарської діяльності

Відділ організаційної роботи з суб'єктами господарювання

Відділ реорганізації та майнових відносин

Відділ з питань передачі майна

Департамент внутрішнього аудиту

Відділ внутрішнього аудиту структурних підрозділів Міністерства та системи внутрішнього контролю

Відділ внутрішнього аудиту бюджетних програм та адміністративних послуг

Відділ внутрішнього аудиту суб'єктів господарювання у галузі сільського господарства

Відділ внутрішнього аудиту суб'єктів господарювання у промисловій та інших галузях

Відділ оптимізації внутрішніх процесів діяльності Міністерства

Сектор планування, моніторингу та звітності

Управління аналізу соціальної і гуманітарної сфери

Відділ економіки соціальної сфери

Відділ економіки гуманітарної сфери

Управління режимно-секретної роботи

Відділ секретного діловодства

Відділ режиму та захисту інформації

Управління інформаційно-аналітичного супроводу та протоколу

Відділ протоколу

Відділ координації взаємодії з органами державної влади

Відділ інформаційно-аналітичного супроводу

Відділ організаційного супроводу

Відділ мобілізаційної підготовки та цивільного захисту

Сектор цивільного захисту

Відділ зв'язків з громадськістю та засобами масової інформації

Відділ резервного фонду бюджету

Відділ запобігання корупційній діяльності

Відділ забезпечення роботи Міністра (патронатна служба)

Сектор організаційно-аналітичного забезпечення роботи першого заступника Міністра

Сектор організаційно-аналітичного забезпечення роботи заступника Міністра

Сектор організаційно-аналітичного забезпечення роботи заступника Міністра

Сектор організаційно-аналітичного забезпечення роботи заступника Міністра

Сектор організаційно-аналітичного забезпечення роботи заступника Міністра

Сектор організаційно-аналітичного забезпечення роботи заступника Міністра

Сектор організаційно-аналітичного забезпечення роботи заступника Міністра

Сектор організаційно-аналітичного забезпечення роботи заступника Міністра - Торгового представника України

Сектор організаційно-аналітичного забезпечення роботи державного секретаря Міністерства

Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

Т. С. Милованов

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ME191104.html

Далі...