Володимир Зеленський скасував понад 160 указів. Тепер бізнесу житиметься легше. У переліку є два укази, які входили до 10 найбільш пріоритетних вимог, про які бізнес-спільнота говорила майже два роки. Про це пише Олексій Дорогань для "Громадського".
Йдеться перш за все про указ, який існував з 90-х років і передбачав мінімальний розмір державного мита за посвідчення угод з купівлі-продажу нерухомості – 1% від її вартості. Тоді нотаріуси могли повоювати за великі контракти з державним сектором, бо навіть на одній справи вони могли зробити собі статки. Наприклад, приватизація Криворіжсталі у 2004 році принесла нотаріусу, який посвідчив документи, 250 млн гривень.
Таке мито було не тільки дорогим для самої держави. Воно створювало основу для корупції у сфері. Найперше, не було порядку як саме потрібно обирати собі нотаріуса. Частіше за все його обирав продавець, а тому Фонд Держмайна мав вирішити, кому заплатити за послуги 250 млн гривень. У бізнесу до сьогодні були схожі проблеми: якщо всі нотаріуси коштують однаково, то велика компанія могла домовитися з одним з них про «особливі умови». Наприклад про те, що частина з мита повернеться якимось чином назад підприємцю. Рішення президента допоможе економити до мільярда гривень на різниці в ціні, а вартість об'єктів нерухомості може знизитися.
Ще одна важлива ініціатива — скасування указу про касову дисципліну, адже потреба у ньому була аж на початку 90-х. У Радянському Союзі приватних кас було набагато менше, ніж у сучасній Україні, а тому 12 червня 1995 року президент підписав указ про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки. Підприємець мав обов’язково вчасно звітувати, коли він отримав гроші, як він їх заніс у касу, вписав у документацію, як відобразив витрати. Величезні штрафи за запізнення на декілька годин із розрахунком коштів тепер скасували.
Зараз в українських судах є близько тисячі справ на розгляді, загальна сума штрафів яких сягає 10 млрд гривень. Потреби у такому жорсткому регулюванні зараз вже немає, а хаосу без указу боятися не варто, бо є інша відповідальність — адміністративна. Відповідно до неї, посадових осіб та підприємців теж можна засудити, проте не пізніше 3 місяців з дати порушення. Раніше податківець міг підіймати порушення дворічної давнини про затримку видачі готівки під звіт на один день.
Також скасовано указ щодо шкільної форми, яку досі треба було шити лише з української тканини. В указі йшлося про те, що Кабмін мав запровадити відбір та затвердження зразків шкільної форми, передбачивши її варіанти для учнів різного віку. Зараз це звучить як абсурд і не має жодного сенсу.
Скасовано низку застарілих норм також у агросекторі. Наприклад, в частині застарілого цінового регулювання.
Чому президент врегульовував такі питання?
Після розпаду Радянського Союзу українська економіка потребувала додаткових норм. Наприклад, у державі до 90-го року ніколи не було приватних нотаріусів, то згодом потрібно було цю ситуацію вирішувати, забезпечити їх певним заробітком. Коли нова Конституція почала діяти, президенту на три роки дали право ухвалювати укази, які допомагали швидко вирішувати нагальні питання. Для цього указ мав схвалити Кабмін та підписати прем’єр-міністр України. Одночасно президент мав подати аналогічний проект на розгляд у Верховну Раду. Якщо протягом 30 днів народні депутати не ухвалювали чи не скасовували законопроект, то в дію вступав указ. Передбачалося, що діяти він буде тимчасово, проте на практиці — мало не вічно.
Володимир Зеленський, як і його попередник, ухвалювати подібні рішення вже не можуть. В Україні працює ринкова економіка, а тому президент не може, наприклад, затвердити зарплату для юристів чи нотаріусів знову.
Що ще потрібно змінювати для бізнесу в Україні?
Наприклад, поза межами українських міст немає якісного інтернету. Справа в тому, що 3G та 4G впроваджені в Україні на високих діапазонах — близько 2000 мГц, а звичайний зв’язок — на 900 мГц. Чим вищий діапазон, тим меншу територію він покриває. Мова не лише про сільську місцевість, а навіть про окремі райони міст.
Це можна змінити, якщо найперше запровадити принцип технологічної нейтральності. Частоти — це ніби дороги. Їх можна використовувати за різними технологіями, а тому немає сенсу виділяти окремі під 3G та 4G. Також потрібно дозволити операторам мінятися частотами. Через те, що частоти закріплені за окремими користувачами, їх не можна частково здавати в оренду або ділити, а це б допомогло підприємцям уникнути дірок у їхньому покритті та провести гарний інтернет усюди.
Серед інших нагальних проблем бізнесу — рейдерство. Тут лідерство на себе може взяти і сама Адміністрація президента, проте технічно змінити щось без співпраці із Мінюстом не можна. Також потрібно прийняти пакет змін, який встановить прозорий процес розподілу надр. Історично склалося, що газ, нафта та інші корисні копалини віддавали в обхід аукціонів. Відповідно, українці втрачали надра за безцінь. Їх отримували люди, які мали вплив на їхній розподіл. Тому зараз важливо запустити прозору систему обліку цих надр, щоб розуміти у якому вони стані й кому йдуть, та активніше розвивати власний видобуток.
Електронний облік потрібен і для деревини. Підприємці вирубують ліс всупереч українським інтересам та порушуючи закон. Щоб вивести бізнес з тіні та правильно його врегулювати, потрібен подібний облік. Усі такі документи та напрацювання вже два роки як готові, проте вони блокувалися до цього Кабміном.
Важливо відкрити інформацію державного земельного кадастру: його дані неточні, заплутані, ніхто не розуміє, хто насправді володіє тою чи іншою ділянкою землі. Відкриті кадастри допомогли б із аналізом та безпекою їхніх власників. Це критично необхідно для відкриття ринку землі. Так що початок непоганий, але чекаємо продовження.
Йдеться перш за все про указ, який існував з 90-х років і передбачав мінімальний розмір державного мита за посвідчення угод з купівлі-продажу нерухомості – 1% від її вартості. Тоді нотаріуси могли повоювати за великі контракти з державним сектором, бо навіть на одній справи вони могли зробити собі статки. Наприклад, приватизація Криворіжсталі у 2004 році принесла нотаріусу, який посвідчив документи, 250 млн гривень.
Таке мито було не тільки дорогим для самої держави. Воно створювало основу для корупції у сфері. Найперше, не було порядку як саме потрібно обирати собі нотаріуса. Частіше за все його обирав продавець, а тому Фонд Держмайна мав вирішити, кому заплатити за послуги 250 млн гривень. У бізнесу до сьогодні були схожі проблеми: якщо всі нотаріуси коштують однаково, то велика компанія могла домовитися з одним з них про «особливі умови». Наприклад про те, що частина з мита повернеться якимось чином назад підприємцю. Рішення президента допоможе економити до мільярда гривень на різниці в ціні, а вартість об'єктів нерухомості може знизитися.
Ще одна важлива ініціатива — скасування указу про касову дисципліну, адже потреба у ньому була аж на початку 90-х. У Радянському Союзі приватних кас було набагато менше, ніж у сучасній Україні, а тому 12 червня 1995 року президент підписав указ про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки. Підприємець мав обов’язково вчасно звітувати, коли він отримав гроші, як він їх заніс у касу, вписав у документацію, як відобразив витрати. Величезні штрафи за запізнення на декілька годин із розрахунком коштів тепер скасували.
Зараз в українських судах є близько тисячі справ на розгляді, загальна сума штрафів яких сягає 10 млрд гривень. Потреби у такому жорсткому регулюванні зараз вже немає, а хаосу без указу боятися не варто, бо є інша відповідальність — адміністративна. Відповідно до неї, посадових осіб та підприємців теж можна засудити, проте не пізніше 3 місяців з дати порушення. Раніше податківець міг підіймати порушення дворічної давнини про затримку видачі готівки під звіт на один день.
Також скасовано указ щодо шкільної форми, яку досі треба було шити лише з української тканини. В указі йшлося про те, що Кабмін мав запровадити відбір та затвердження зразків шкільної форми, передбачивши її варіанти для учнів різного віку. Зараз це звучить як абсурд і не має жодного сенсу.
Скасовано низку застарілих норм також у агросекторі. Наприклад, в частині застарілого цінового регулювання.
Чому президент врегульовував такі питання?
Після розпаду Радянського Союзу українська економіка потребувала додаткових норм. Наприклад, у державі до 90-го року ніколи не було приватних нотаріусів, то згодом потрібно було цю ситуацію вирішувати, забезпечити їх певним заробітком. Коли нова Конституція почала діяти, президенту на три роки дали право ухвалювати укази, які допомагали швидко вирішувати нагальні питання. Для цього указ мав схвалити Кабмін та підписати прем’єр-міністр України. Одночасно президент мав подати аналогічний проект на розгляд у Верховну Раду. Якщо протягом 30 днів народні депутати не ухвалювали чи не скасовували законопроект, то в дію вступав указ. Передбачалося, що діяти він буде тимчасово, проте на практиці — мало не вічно.
Володимир Зеленський, як і його попередник, ухвалювати подібні рішення вже не можуть. В Україні працює ринкова економіка, а тому президент не може, наприклад, затвердити зарплату для юристів чи нотаріусів знову.
Що ще потрібно змінювати для бізнесу в Україні?
Наприклад, поза межами українських міст немає якісного інтернету. Справа в тому, що 3G та 4G впроваджені в Україні на високих діапазонах — близько 2000 мГц, а звичайний зв’язок — на 900 мГц. Чим вищий діапазон, тим меншу територію він покриває. Мова не лише про сільську місцевість, а навіть про окремі райони міст.
Це можна змінити, якщо найперше запровадити принцип технологічної нейтральності. Частоти — це ніби дороги. Їх можна використовувати за різними технологіями, а тому немає сенсу виділяти окремі під 3G та 4G. Також потрібно дозволити операторам мінятися частотами. Через те, що частоти закріплені за окремими користувачами, їх не можна частково здавати в оренду або ділити, а це б допомогло підприємцям уникнути дірок у їхньому покритті та провести гарний інтернет усюди.
Серед інших нагальних проблем бізнесу — рейдерство. Тут лідерство на себе може взяти і сама Адміністрація президента, проте технічно змінити щось без співпраці із Мінюстом не можна. Також потрібно прийняти пакет змін, який встановить прозорий процес розподілу надр. Історично склалося, що газ, нафта та інші корисні копалини віддавали в обхід аукціонів. Відповідно, українці втрачали надра за безцінь. Їх отримували люди, які мали вплив на їхній розподіл. Тому зараз важливо запустити прозору систему обліку цих надр, щоб розуміти у якому вони стані й кому йдуть, та активніше розвивати власний видобуток.
Електронний облік потрібен і для деревини. Підприємці вирубують ліс всупереч українським інтересам та порушуючи закон. Щоб вивести бізнес з тіні та правильно його врегулювати, потрібен подібний облік. Усі такі документи та напрацювання вже два роки як готові, проте вони блокувалися до цього Кабміном.
Важливо відкрити інформацію державного земельного кадастру: його дані неточні, заплутані, ніхто не розуміє, хто насправді володіє тою чи іншою ділянкою землі. Відкриті кадастри допомогли б із аналізом та безпекою їхніх власників. Це критично необхідно для відкриття ринку землі. Так що початок непоганий, але чекаємо продовження.
Июнь 27
19:50
2019
