Останні кілька років у селах України взимку кипить робота. Крізь рідкі тумани з околиць раз по раз доносяться звуки працюючих бензопил. Дрова стали найактуальнішим товаром для власників приватних будинків, адже ринок іншого палива розвивається в нашій державі не надто швидко. Така ситуація лише на руку «чорним» лісорубам. Вони планомірно знищують полезахисні лісосмуги, перетворюючи Полтавщину у напівпустелю.
«В Україні знищення лісосмуг – жорсткий бізнес без правил, – переконана жителька Полтавського району Любов Івченко. – Заготовляючи паливо, люди вирізають цінні породи дерев, залишаючи після себе купи хмизу. Замість того, щоб цивілізовано розчищати хащі, які приміром, заважають руху автомобілів і використовувати як паливо відходи деревини (подрібнити на подрібнювачі гілки, завантажити в сітки і т. д.), лісосмуги знищуються «під корінь». Таку сумну картину доводилося бачити на власні очі в Новосанжарському, Полтавському, Чутівському районах. В Оржицькому районі пішли ще далі. Там знищують лісосмуги тільки заради того, щоб збільшити площі полів, бо сучасній техніці там затісно.
З 1 січня 2019 року набув чинності Закон України № 2498-VIII, прийнятий парламентом 10 липня 2018 р., що вирішує питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення та запобігання рейдерству. Відповідно до закону громада може створити комунальне підприємство і закріпити лісосмуги у постійному користуванні. Це дозволить зберегти їх від знищення, за умови, що не буде запізно…
«Бездоглядний» спадок чи наслідки недолугого господарювання
Попри сприятливу природну складову в Україні дуже мало лісів. Вони покривають тільки 17% нашої території, тоді як середньосвітовий показник лісистості становить 31%, а середньоєвропейський – 33%. У Румунії ліси складають 26%, у Словаччині – 41%, в Польщі – 28%, в Німеччині – 30%, в Білорусі – 35%, в Росії – 46% території. На одного жителя Європи припадає 1,3 гектара лісу, на українця – 20 соток. Якщо говорити про лісосмуги, то нині в Україні налічується близько 350 тисяч гектарів полезахисних і 90 тисяч гектарів водорегулюючих лісових смуг. Вони захищають 13 мільйонів гектарів угідь, що приблизно дорівнює 40% ріллі. Не варто зайвий раз нагадувати, що існування таких лісових насаджень має важливе народногосподарське значення. Вони, наче вічний двигун, є постійним, дешевим і надзвичайно ефективним фактором захисту землі від ерозії та посух. Щороку Україна втрачає 10–12 мільйонів тонн зерна через ерозію грунтів. Одна із причин вітрової ерозії – цілковита занедбаність полезахисних лісосмуг. Так, один гектар лісосмуги захищає 20–30 гектарів ріллі, збільшення врожаю при цьому становить близько 15%.
До недавнього часу лісосмуги були враховані лише як землі запасу, резервного фонду та загального користування на балансі органів місцевого самоврядування. Така своєрідна «безхозність» дала змогу всім охочим безкарно заготовляти у них деревину, адже ризик отримати покарання був у рази нижчим, ніж якби це відбувалося у лісі. В погоні за дешевою деревиною люди почали забувати, наскільки важливою є роль лісосмуг для сільського господарства.
Кандидат сільськогосподарських наук, доцент, професор кафедри землеробства і агрохімії Полтавської державної аграрної академії Микола Опара розповідає:
– Лісосмуга, яка посаджена з дотриманням усіх вимог до таких зелених насаджень, влітку захищає поле від суховіїв та пилових бур, утримує вологу всередині поля, а взимку затримує сніг. Свого часу був випадок у Карлівському районі, коли пилова буря знищила на відкритому полі весь урожай цукрового буряку. На сусідньому полі, яке було захищене лісосмугою, втрат не було. Також лісосмуги захищають поля від вітрової ерозії, мається на увазі руйнування верхнього родючого горизонту грунту. Але головним позитивним фактором можна назвати те, що на полі, захищеному лісосмугою, приблизно на 25 відсотків підвищується урожайність сільськогосподарських культур. На таких полях немає так званого «запалу хлібів», коли зерно внаслідок спеки наливається не повною мірою і таким чином урожай виходить меншим. На жаль, нині лісосмуги в державі занедбані, а то й просто знищені. Так сталося тому, що відсутній господар у цих насаджень. На зміну колгоспам та радгоспам прийшли великі агрохолдинги. Іноді вони для того, щоб забезпечити роботу великогабаритної техніки, біля деяких полів прибирають лісосмуги і розширюють площі земельних угідь. В який кінець Полтавщини не кинути оком – всі цінні породи в лісосмугах вирубані. Постраждали в першу чергу акації, дуби, гледичії, клени звичайні. На їхньому місці – зарості американського клена, з яким потрібно боротися, різні кущі. Що робити в цій ситуації? На захист лісосмуг мають стати гарні господарі. Взяти хоча б товариство «Агроекологія» Шишацького району. Там жодна лісосмуга не знищена. Зеленіють влітку на сонці крони дубів, беріз чи лип. Державні господарства, які зберегли свої лісосмуги, мають вищі показники урожайності.
Окремий пункт розмови – лісосмуги побіля доріг. Знищити лісосмугу під приводом розчищення порослі найлегше. Наприклад, Гадяцька траса чи дорога в бік Зінькова. Біля доріг практично немає насаджень. Зрозуміло, що країна взяла курс на Європу, в утриманні доріг, залізничних шляхів і придорожніх територій. Але перш ніж знищувати лісосмуги з таким завзяттям, потрібно саджати нові, з цінними породами дерев. Погодити все з керівництвом області, лісівниками, екологами.
Якщо найближчим часом ситуація не зміниться на краще, то на баланс полтавські громади зможуть взяти лише кущі та пеньки. Як відповів на офіційний запит нашого видання начальник Державної екологічної інспекції Центрального округу Євгеній Мартосенко, за минулий рік до інспекції надійшло 19 звернень від жителів області з приводу незаконної рубки полезахисних насаджень, інших лісосмуг. На підставі отриманих даних були вжиті відповідні заходи для виявлення порушників. На місця незаконних рубок направлялися рейдові бригади. Також за підсумками запланованих природоохоронних рейдів було відкрито п’ять кримінальних проваджень та нараховано збитків екосистемі на понад 1 мільйон 336 тисяч гривень. Окрім цього, співробітники інспекції постійно беруть участь у досудових розслідуваннях в рамках кримінальних проваджень за такими справами. Таким чином, лише у 2019 році було нараховано 3503450,11 (3 мільйони 503 тисячі) гривень збитків, завданих державі внаслідок незаконної порубки дерев.
Варто нагадати, що штрафи за знищення лісових насаджень досить високі. Згідно зі ст. 651 «Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень» Кодексу України про адміністративні правопорушення грошове покарання становить від 15 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 35 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» розраховується шкода, заподіяна державі за самовільну порубку дерев. Максимальне покарання за такий злочин – позбавлення волі від 5 до 7 років.
Тонка межа між санітарною чисткою лісосмуги та її «вбивством»
Нещодавно про планомірне знищення лісосмуги розповіла одному з полтавських ЗМІ виконувачка обов’язків старости Багачанського Першого старостинського округу, який входить до Великобагачанської селищної ради, Лідія Гордусенко. Жінка повідомила, що за межами села Семенівка триває несанкціонована вирубка.
За словами пані Лідії, дозвільних документів на вирубку дерев підприємство не має:
– За межами села Семенівка Великобагачанського району Полтавської області ведеться вирубка захисної лісосмуги, яка розмежовує ділянки земельних паїв. Почалося це торік, 22 грудня. Я проїжджала повз, коли побачила, що працівники рубають лісосмугу. Попросила їх, аби вони документально підтвердили, чи мають право робити будь-що на цій території. Мені ніхто ніяких документів показувати не став, відповіли, що це – «санітарна чистка».
Після цього Лідія Гордусенко, за її словами, написала заяву до поліції. За даним фактом працівниками Великобагачанського ВП ГУНП в Полтавській області було проведено відповідну перевірку, в ході якої ознак кримінального правопорушення виявлено не було. Тож даних до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було.
Виконувачка обов’язків старости розповіла, що вже чотири рази особисто бачила, як вирубують лісосмугу. Хто відповість, де шукати правди, бідкається жінка, – навіть не знає:
– Я і до Великобагачанської селищної ради зверталась, чи не надавали вони такого дозволу. В мене є офіційна відповідь, що вони не причетні до цього. Звернулась до Прокуратури області. Чекаю наразі їхньої відповіді. Та, на жаль, 1 кілометра 200 метрів лісосмуги вже немає.
У правоохоронців звернення про незаконну рубку лісосмуг, як і про незаконну рубку лісу, класифікуються за 246-ю статтею Кримінального кодексу України. За словами начальника відділу комунікації ГУНП у Полтавській області Юрія Сулаєва, більшість таких звернень надходять від місцевого населення, рідше – від екологів:
– За минулий рік слідчими відкрито 107 кримінальних проваджень за даною статтею. Зверталися як місцеві жителі, так і громадські активісти, працівники екологічних підрозділів. На сьогодні у п’яти кримінальних провадженнях причетним особам повідомлено про підозру, в чотирьох – досудове розслідування закінчене. Справи направлені до суду, навіть по двох є вироки. У решті триває кримінальне провадження. За значні збитки винних притягують до кримінальної відповідальності, за менш значні – до адміністративної. Рівень завданих збитків визначається після проведення відповідної експертизи. У більш «легких» випадках незаконні лісоруби сплачують штраф з конфіскацією техніки, яка була задіяна під час злочину. На жаль, коли порушники йдуть на злочин, то лише одним спиляним деревом у лісі рідко обмежуються, найчастіше це масова рубка. Тому понад 60 відсотків злочинів класифікуються як кримінальні, 40 відсотків мають адміністративний характер.
Юрій Сулаєв навів кілька прикладів найбільш резонансних справ за минулий рік. Зокрема у квітні 2019-го в Кременчуцькому районі був затриманий лісоруб, який знищив щонайменше 30 здорових дерев. У нього правоохоронці вилучили вантажний автомобіль та дві бензопили. Судове слідство у цій справі завершено.
Цьогорічна тепла зима не зменшила попит на тверде паливо серед незаможних верств населення. З початку 2020 року правоохоронці також затримували порушників. Один з останніх випадків – повідомлення про підозру в незаконній рубці лісу жителю Семенівки. Триває досудове розслідування, яке планується завершити вже цього місця і справу скерувати до суду.
«Ми просимо громадян звертатися до поліції, якщо їм відомі такі випадки, – говорить Юрій Сулаєв. – І не лише з приводу незаконних рубок. Це може бути і робота підпільного АЗС, грального залу, незаконний видобуток корисних копалин. Це нині пріоритетні питання, яким поліція приділяє особливу увагу».
Правоохоронці запевняють, що завдяки реформі у них з’явилося більше можливостей і є в наявності достатньо техніки для догляду за лісовими масивами. Для охоплення населених пунктів сільської місцевості за канадським проектом створений сектор реагування патрульної поліції. Екіпажі сектора працюють по всій території області. Також на Полтавщині вже відкрито 10 поліцейських станцій, де є як дільничні, так і представники новоствореного сектора.
Ложка меду в бочці дьогтю
Серед перших на Полтавщині громад, яка взялася за захист своїх місцевих «зелених легень», – Сергіївська ОТГ. Тут взялися впорядкувати приблизно 200 гектарів насаджень, частина з яких – колишні колгоспні лісосмуги.
– Зараз у суспільстві переважає думка, що кожне дерево має рости доти, доки не впаде, і що кожну живу гілку треба берегти як зіницю ока, – розповідає голова Сергіївської ОТГ Ігор Лідовий, колишній директор Сергіївської та Розбишівської шкіл і колишній начальник Гадяцького районного відділу освіти. – У великих містах та у посушливих регіонах, можливо, так і треба робити. Але тут, на Лівобережжі, зовсім інша ситуація. Скажімо, у нас є місцина, де років з двадцять тому було пасовище. На його місці виріс занедбаний ліс. Загалом у нашій громаді 13 хуторів, які потроху знелюдніють, і ліс одразу ж проковтує спорожніле людське житло. Минає лишень п’ять–десять років – і от вже маєш на місці хати густий ліс. Люди жаліються, бо ліс відбирає у них поля, городи та садиби. Наша громада має кілька родючих ділянок, які вже не може здати в оренду, бо вони суцільно заросли лісом. А що робиться з узбіччями доріг! Якби ми двічі на рік не «викошували» дорогу на Розбишівку, сполучення із селом припинилося б.
Коли Держгеокадастр передав Сергіївській ОТГ 4 тис. га земель поза межами населених пунктів, захаращених лісосмуг у громаді суттєво побільшало. І тоді Ігор Лідовий вирішив покласти край лісовому наступу. Йдеться про те, що громада вирішила не передавати ці землі в оренду і тимчасову опіку місцевим сільгоспвиробникам, а заснувати власне комунальне господарство. Так виникло КСП «Добробут». На підприємстві трудяться 5 працівників, і ще стільки ж деколи беруть на різноманітні тимчасові роботи. Тепер, коли треба спиляти те чи інше дерево або прочистити лісосмугу, директор «Добробуту» створює комісію, яка визначає стан зелених насаджень, і згодом повідомляє про це Державну екологічну інспекцію Полтавської області. А потім заводить бензопили.
За 300 тис. грн Сергіївська сільська рада купила косарку-кущоріз, яка може зрізати зелені насадження під кутом 45 градусів, що пришвидшує роботу. Ще 120 тис. грн громада вклала у заснування комунальної пилорами, що надійшла у відання «Добробуту». Після ретельного аудиту в Сергіївській громаді виявили 102 га «колгоспних» лісосмуг, включаючи 23 га лісосмуг, а також близько 80 га колишніх колгоспних лісів та лісків, що виросли на недавній ріллі. Для усіх цих територій громада замовила у Харківської державної лісовпорядної експедиції паспорти, у яких має бути вказано, яка порода дерев має рости у лісосмузі, в скільки рядів тощо. Ці паспорти виготовляються на 10 років, отже, саме стільки виділяється на впорядкування лісосмуг.
До речі, саме ця громада однією з перших не лише на теренах Полтавщини, а й в усій Україні, розв’язала проблему «нічиїх» лісосмуг. Отримана деревина йде на опалення місцевої школи.
«Ще донедавна взимку ми мерзли, бо мусили економити газ, – розповідає директор Сергіївської школи Віктор Горб. – Щороку район давав нам лише суворо визначений ліміт, якого завжди не вистачало. І тому діти часто сиділи на уроках одягненими. А тепер ми маємо стільки деревини, скільки нам потрібно, і менше плюс 20 градусів у жодному класі не буває».
Попри позитивний досвід Сергіївської ОТГ, не надто потужні територіальні громади отримали додаткові повноваження, але не поспішають брати на себе додаткові обов’язки. Робота з охорони лісосмуг є досить затратною, хоча за розумного планування може обернутися додатковим прибутком. Як уже йшлося вище, у Сергіївській ОТГ на базі комунального господарства діє своя пилорама. Наразі 1 куб. м обрізної дошки у Сергіївці коштує 3 тис. грн, у Полтаві – 4 тис. грн, а у Києві – понад 5 тис. грн. Минулої осені кілька тисяч саджанців сосни були висаджені місцевими школярами під час суботника на піщаному березі річки Хорол, де колись було 32 га колгоспного лісу, знищеного вогнем. Коли за 30 років він підросте, громада матиме чималий фінансовий актив.
* * *
До недавнього часу сільгосппідприємствам, які звертались до райдержадміністрацій Полтавщини, надавали дозволи на обпилювання в лісосмугах гілок, що заважають руху сільгосптехніки польовими дорогами, та випилювання порослі, яка поширилась на поля. Найняті для цих робіт працівники почасти спокушалися легким заробітком і, маючи лісорубні квитки, переходили межі дозволеного, безконтрольно збували дрова зі здорових дерев. Те ж саме стосувалося і дозволів сільських та селищних рад на випилювання порослі на узбіччях доріг. Ці випадки набули настільки широкого розголосу, що наразі будь-яка порубка лісу чи лісосмуг тимчасово заборонена. Винятків не так багато, серед них – прокладання доріг державного значення.
Юлія ХОМЕНКО.
