04 лютого 2020

Росла би і ялиночка, а з нею цілий ліс


ПРОШУ СЛОВА!

Щороку січневі новини рясніють ялинковими і сосновими повідомленнями — зазвичай щодо їхньої утилізації. Бо така вже доля зелених красунь: не встигли з господарями зустріти Новий рік, як уже пора в кращому разі на переробку, в гіршому — на смітник.

Не став винятком і нинішній січень. Чи не на кожному кроці господарів закликали не викидати деревця, а доставляти до місць їхньої утилізації, зокрема для підгодівлі звірів у зоопарках, лісах, де з кормами завжди сутужно.

Але одна справа, коли йдеться про використані дерева, які були окрасою новорічно-різдвяних свят, принесли у домівки духмяну радість і задоволення, тобто виконали своє призначення. І зовсім інша — зрубані лише заради того, щоб постояти на ринку чи в торговельному павільйоні. Ніким не куплені, вони так і залишаються там в останні години й хвилини 31 грудня — аж доки в перші січневі дні місцеві комунальники не візьмуться прибирати їх.

Вельми прикрий факт. Щороку в Україні залишаються нереалізованими від 10 до 20 тисяч ялинок і сосон, зрубаних невідомо заради чого і кого. Тобто втрачаємо сотні гектарів хвойних лісів, особливо корисних озоном, який був би далеко не зайвим у будь-якому регіоні чи куточку країни. Ось і днями Київська міська державна адміністрація повідомила, що впродовж першої січневої декади комунальники столиці зібрали майже 7 тисяч новорічних дерев, залишених продавцями на ринках та в інших місцях продажу.

Та що там у Києві, коли і в своїх Сумах увечері останнього грудневого дня  постерігав сумовиту картину. Біля центрального ринку двоє молодих хлопців вантажили до кузова непродані дерева, а потім махнули рукою: мовляв, хай залишаються, можливо хтось забере. Але кому вони потрібні за кілька годин до нового року, не кажучи про перші січневі дні, коли їх ніхто не візьме навіть і з доплатою?

А ще зранку останнього дня старого року на базарах було чимало люду, з-поміж якого і не вельми заможні, зокрема пенсіонери. Бачив, як одна бабуся довго милувалася стрункою ялинкою, мовляв, отаку б подарувати внучці. Та коли дізналася ціну (півтори сотні гривень), то одразу відступила.

Щоправда, продавчиня великодушно запропонувала безкоштовну гілочку, але старенька не наважилася радувати дитину таким дарунком. То чому ж постійно наступаємо на зелені новорічні «граблі», власноруч знищуючи плоди тяжкої праці насамперед лісівників, яким потрібно від 5 до 10 років, аби з маленької шишки одержати струнке деревце? До того ж доводиться включати додаткові потужності, вкладати кошти у переробку того, що могло б рости ще роками.

Відповідь очевидна: ніхто ніколи не цікавився і не цікавиться ялинково-сосновою статистикою і аналітикою. Скажімо, скільки (бодай приблизно) потрібно новорічних дерев у тому чи тому місті, районі, області?

Щоб окреслити статистичні контури, варто порівняти результати продажу впродовж кількох останніх років, узяти до уваги кількість населення, дітей, дошкільних та освітніх закладів, середню заробітну плату, інші показники і чинники, а вже потім братися за пилки чи сокири.
Звісно, відхилення неодмінно будуть, адже на «допомогу» приходять нелегальні продавці, браконьєри та інші подібні торговельні суб’єкти. Однак мовитиметься не про десятки тисяч дерев.

Для прикладу розглянемо досвід Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства, де відстежують ситуацію на місцевих ринках, мають відповідну статистику, плани вирубки. Наприклад, напередодні Нового року лісівники реалізували майже 53 тисячі деревець при плані 45 тисяч, або на 8,3 тисячі більше минулорічного. Бо роботу планують не зі «стелі», а виходячи з конкретних цифр, розрахунків попиту і пропозиції, власних ресурсів. Звісно, величезне значення має ціна. Зазвичай «прогорають» ті, хто тягнеться за копійкою і править щонайдорожче.

Так. на сумському ринку за метрове дерево просили від 160 до 180 гривень, хоча просити ще не означає продати. А ось лісівники поставили ціну втричі нижчу — 55 гривень.

Утім, до їхньої виробничої честі, вони оголосили окрему акцію, запропонувавши ялинки у горщиках — і також недорого. Відтак реалізували майже три сотні маленьких красунь, які ще довго-довго після свят ростимуть не тільки у домівках, а й дитбудинках, санаторіях, лікарнях, дитячих садочках тощо. Як наголошують сумські лісівники. ялинки у горщиках мають поступово прийти на зміну традиційним зрубаним деревам, адже збереження зеленого лісового багатства стає дедалі гострішою проблемою і роль хвойних насаджень виходить на перші позиції. Чудова і потрібна ініціатива, яка всім на користь.

Ця ситуація має і моральний аспект: приміром, напередодні свята, коли зрозуміло, що товар залишиться непроданим, узяти б і... подарувати його стареньким, дітлахам, словом, тим. у кого гаманці не «розповзаються» від купюр.

Але таких філантропів, на жаль, майже немає: краще нехай зогниє, аніж комусь від дати задарма. А шкода. Насамперед праці лісівників. Бо саме завдяки їм наші ліси щороку приростають новими насадженнями, в яких, як співається у відомій дитячій пісеньці, ходить Дід Мороз, водяться і хитрий лис, і зайчик-стрибайчик, який росте разом з ялинкою. От якби тільки дерева не рубали бездумно, бо для цього й кілька хвилин вистачить, натомість щоб виростити їх — роки і роки.

Олександр ВЕРТІЛЬ, «Урядовий кур’єр»

0 коммент.:

Дописати коментар