18.05.2018 м. Київ N 161
11 червня 2018 р. за N 707/32159
II. Порядок ідентифікації пралісів, квазіпралісів і природних лісів
1. Визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів виконуються у три етапи:
камеральні роботи;
польові дослідження;
завершальний (аналітичний) етап.
2. На камеральному етапі підбирають лісові ділянки, які потенційно відповідають критеріям визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів або природних лісів (далі - Критерії), наведеним у додатку 1 до цієї Методики, і підлягають подальшому обстеженню на місцевості, на основі даних матеріалів лісовпорядкування, результатів аналізу наукової літератури, архівних та інших матеріалів, інформації, отриманої від працівників лісового господарства, громадськості, місцевих мешканців.
3. Потенційні ділянки підбирають за такими показниками:
група віку або вік деревостану (відбирають стиглі та перестійні корінні деревостани з урахуванням відповідного віку стиглості, а також усі деревостани старші за 120 років на час обстеження);
походження (відсутність інформації про створення на цій ділянці лісових культур);
склад (деревостан формують винятково аборигенні види, у складі деревостану не може бути чужорідних видів);
антропогенний вплив (відсутність задокументованої інформації щодо рубок та заготівлі деревинної продукції, промислової (масової) заготівлі недеревинних лісових продуктів, лісової підстилки чи випасу худоби на цій ділянці);
площа (під час аналізу лісотаксаційних даних відбирають усі ділянки незалежно від площі з подальшим дослідженням їх місця розташування. Перевірці в натурі підлягають ділянки або групи ділянок, які територіально утворюють один масив (кластер) сумарною площею не менше 20 га та оточені природними межами ділянки особливо захисних лісових ділянок, виділених на схилах ярів, балок, обривів, осипів і зсувів, уздовж берегів річок, навколо витоків річок, озер та водоймищ (берегозахисні лісові ділянки), або ділянки з деревостанами за участю реліктових та ендемічних видів дерев площею не менше 4 га);
форма (відстань між будь-якими двома протилежними межами через середину ділянки (масиву) повинна становити не менше ніж 200 м, за винятком оточених природними межами ділянок особливо захисних лісових ділянок, виділених на схилах ярів, балок, обривів, осипів і зсувів, уздовж берегів річок, навколо витоків річок, озер та водоймищ (берегозахисні лісові ділянки), або ділянок з деревостанами за участю реліктових та ендемічних видів дерев).
4. Результатом камеральних робіт є перелік лісових ділянок, що потенційно відповідають Критеріям, та частково заповнений бланк ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів, форма якого наведена у додатку 2 до цієї Методики (далі - Бланк ідентифікації), який продовжують заповнювати під час польових досліджень.
Постійного лісокористувача або власника лісу у тижневий строк інформують про перелік лісових ділянок, що потенційно відповідають Критеріям.
Інформація, внесена до Бланка ідентифікації за результатами камеральних робіт, перевіряється і уточнюється під час польових досліджень, які проводять із залученням представника постійного лісокористувача або власника лісу.
5. Під час польових досліджень:
1) кожну лісову ділянку обстежують візуально на пунктах таксації, які закладають для репрезентативного охоплення всієї площі ділянки (не менше одного пункту таксації на 3 га або на виділ чи підвиділ меншої площі відповідно до нормативів лісовпорядкування), при цьому продовжують заповнювати Бланк ідентифікації. Якщо частина обстеженої лісової ділянки не відповідає хоча б одному із Критеріїв, площа ділянки може зменшуватися на цю частину;
2) на кожному пункті таксації:
оцінюють породний склад і перевіряють його відповідність типу лісу з урахуванням регіональних особливостей. Якщо виявлено істотну відмінність між фактичним складом деревостану і даними лісовпорядкування, до Бланка ідентифікації вносять фактичний породний склад деревостану. Якщо деревостан утворено аборигенними породами, що відповідають типу лісу, а інші місцеві види представлені в кількості до 5 % за запасом деревини, ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо у складі деревостану аборигенні породи, які не відповідають типу лісу, наявні в більшій кількості (до 20 %), ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або до природних лісів;
перевіряють деревостан на його природне походження та виключають можливість його порослевого походження після проведених рубок або класифікації цього деревостану як лісових культур. Якщо у межах лісової ділянки наявні хоча б два паралельні ряди дерев однієї породи, у кожному з яких є по 10 дерев і більше, - походження деревостанів визначають як "лісові культури" та вносять відповідний запис до Бланка ідентифікації, і ця лісова ділянка чи відповідна її частина не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;
перевіряють наявність дерев основного ярусу, які за лісорослинних умов цієї конкретної лісової ділянки досягли вікової фізіологічної межі, мають виняткові (максимальні) розміри та ознаки вікового відмирання. Оцінюють кількість і розташування дерев, що досягли вікової фізіологічної межі. Якщо таких дерев з одного місця таксації видно понад два і вони більш-менш рівномірно наявні на всій території лісової ділянки чи її частини, така ділянка чи її частина може бути зарахована до пралісів. Якщо їх два і менше або вони скупчені в окремих місцях, ділянка чи її частина може бути зарахована до квазіпралісів або до природних лісів. У Бланку ідентифікації зазначають середню арифметичну кількість таких дерев для всіх точок таксації в межах лісової ділянки чи відповідної її частини;
оцінюють наявність мертвої деревини старих дерев великих розмірів (лежачих стовбурів і сухостою) різних стадій розкладу на всій території ділянки. Оцінюють її запас у м3/га та кількість наявних стадій розкладу, а фактичні значення вносять до Бланка ідентифікації. Лісова ділянка або її частина може бути зарахована до пралісів за умови наявності мертвої деревини всіх чотирьох стадій розкладу на всій території. Ділянку зараховують до квазіпралісів, якщо наявні три-чотири стадії розкладу. У разі виявлення лише окремих стадій розкладу, ділянка може бути зарахована до природних лісів. Мертву деревину класифікують за чотирма стадіями (класами) розкладу. Перша - свіжа або ще не розкладена деревина (лезо ножа за слабкого натискання вздовж волокон деревини проникає лише через кору); друга - початкового розкладу (лезо ножа за слабкого натискання вздовж волокон деревини проникає через кору і вглиб на декілька сантиметрів у деревину); третя - інтенсивного розкладу (лезо ножа за слабкого натискання вздовж волокон деревини проникає через кору й у деревину на всю довжину); четверта - повного розкладу (лезо ножа за слабкого натискання проникає в деревину на всю довжину вздовж і впоперек волокон);
оцінюють вертикальну і горизонтальну структуру деревостану та вносять кількість ярусів до Бланка ідентифікації. Якщо деревостан складної структури (3 яруси і більше), який включає всі стадії розвитку лісу з високим різноманіттям вікових груп і розмірів дерев, ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо деревостан не такої складної структури (1 - 2 яруси), який включає не всі стадії розвитку лісу, але з характерним для цього типу лісу різноманіттям вікових груп і розмірів дерев, ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або природних лісів. При цьому підріст враховується як окремий ярус. Для чагарникових порід кількість ярусів не впливає на класифікацію деревостану - навіть за наявності лише одного ярусу лісова ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо виявлено істотну відмінність між фактичною кількістю ярусів та даними лісовпорядкування, до форми для ідентифікації вносять фактичну кількість ярусів;
оцінюють рівень природного поновлення та вносять до Бланка ідентифікації кількість підросту в тисячах штук на гектар. Якщо природне поновлення є достатнім для формування корінного деревостану, ділянка може належати до пралісів чи квазіпралісів, а якщо недостатнім - ділянка може бути зарахована до природних лісів. Рішення про достатність природного відновлення приймається з урахуванням норм кількості підросту головних порід, зазначених у Правилах рубок головного користування;
оцінюють наявність лісогосподарської інфраструктури чи її решток - доріг, волоків, кляуз для лісосплаву чи гребель для розведення риби, тросів для трелювання, естакад для навантаження лісовозів, печей для випалювання вугілля тощо. Якщо немає таких видимих слідів експлуатації лісів, ділянка може бути зарахована до пралісів, а в Бланку ідентифікації її вплив позначають як "відсутній". Якщо є старі лісові дороги або їх рештки (проте немає видимих слідів недавнього руху лісовозів чи іншої лісоексплуатаційної техніки) та відсутня інша сучасна лісоексплуатаційна інфраструктура, її вплив позначають як "незначний" і ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або природних лісів. У всіх інших випадках вказують вплив як "значний", і ділянка не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;
оцінюють наявність слідів рубок та вносять до Бланка ідентифікації середню для конкретної лісової ділянки або її частини кількість видимих з одного місця таксації пнів і пошкоджених дерев (обрубані скелетні гілки, обдерта кора на 1/4 і більше периметра стовбура). Якщо немає таких пнів чи інших ознак лісозаготівлі, яка впливає на розвиток лісу, не було документально підтверджених рубок та заготівлі деревини у минулому, ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо виявлено поодинокі видимі сліди рубок (видалення / часткове пошкодження не більше 5 дерев основного ярусу на 1 га) та/або поодинокі випадки видалення мертвої лежачої деревини, які не суперечать Критеріям, ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або природних лісів;
оцінюють наявність слідів заготівлі недеревинних лісових продуктів та вносять відповідну інформацію до Бланка ідентифікації. У пралісах, квазіпралісах та природних лісах сліди промислової (масової) заготівлі недеревинних лісових продуктів мають бути відсутні або допускаються лише окремі видимі сліди непромислового збирання недеревинних лісових продуктів (незначна кількість пошкоджених грибів, зірваних чи розтоптаних дикорослих ягід та плодів, обірваних частин лікарських трав тощо), які не впливають на розвиток лісу. Вплив такого користування вказують відповідно як "відсутній" чи "незначний". У разі виявлення слідів масової заготівлі недеревинних лісових продуктів (їстівних грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських трав тощо) вплив користування вказують як "значний", і ця ділянка не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;
перевіряють стан лісової підстилки та вносять відповідну інформацію до Бланка ідентифікації. Якщо антропогенним впливом на лісову підстилку можна знехтувати (допускається наявність деяких слідів пішохідного руху), ділянка може бути зарахована до пралісів. При цьому можуть бути зараховані до квазіпралісів чи природних лісів ділянки, на яких виявлено незначне порушення лісової підстилки, пов'язане з фактами рубок, на/поблизу пішохідних стежок, пов'язане з рекреаційним навантаженням, слідами пішохідного чи транспортного руху в минулому. Ділянка, на якій виявлено значне порушення лісової підстилки (її згрібання або заготівля), не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;
оцінюють наявність слідів випасання худоби та вносять оцінку його впливу до Бланка ідентифікації. Ділянка може бути зарахована до пралісів у разі відсутності документально зафіксованих випадків випасання худоби та видимих слідів випасання або прогону худоби. Якщо виявлено незначні сліди проходу та випасання худоби під час прогону на пасовище, ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або природних лісів. У випадках, коли випасання худоби впливає на розвиток лісу, вплив вказують як "значний", ділянка не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;
оцінюють наявність слідів і ступінь впливу рекреації та вносять відповідну інформацію до Бланка ідентифікації. Якщо вплив відсутній або виявлено окремі сліди регульованого рекреаційного навантаження (піший науковий туризм, позначення меж стежок, закладено пробні площі чи дослідні об'єкти), ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо є видимі сліди рекреаційних і туристичних заходів з незначним впливом на лісові екосистеми (наприклад, піший туризм або скелелазіння) у визначених місцях (1 стежка чи об'єкт на пункт таксації), ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або природних лісів. У випадках виявлення більш значного впливу рекреаційного навантаження ділянка не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;
3) кожна точка таксації фіксується за допомогою приладів геопозиціонування. На кожній точці таксації проводиться фотофіксація деревостану з геоприв'язкою. Це має бути 1 - 2 знімки поперек схилу, а на рівнині - перпендикулярно до напрямку освітлення;
4) кінцевим результатом польових досліджень ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів є заповнений Бланк ідентифікації та попередній висновок щодо відповідності конкретної лісової ділянки або її частин Критеріям пралісів, квазіпралісів або природних лісів.
6. Завершальним етапом ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів є підсумковий аналіз камеральних і польових даних. Такий аналіз здійснюють загалом для масиву, який може складатися як з однієї лісової ділянки, так і з групи ділянок чи їх частин, що формують один кластер (масив). При цьому на картографічних матеріалах окреслюють території пралісів, квазіпралісів і природних лісів, за потреби здійснюючи поділ чи об'єднання лісових ділянок. Такий аналіз проводиться не пізніше одного тижня після завершення польових робіт у відповідному підрозділі (лісництві, відділенні тощо).
III. Порядок надання лісовій ділянці статусу пралісів, квазіпралісів чи природних лісів
1. За результатами підсумкового аналізу підприємство, установа, організація, що проводила роботи, готує позитивний чи негативний висновок про належність конкретної лісової ділянки або її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів у довільній формі.
2. Висновок про належність конкретної лісової ділянки або її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів (далі - Висновок) є підставою для зарахування території лісової ділянки чи її частин до категорії лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, виділення в особливо охоронні лісові ділянки та надання статусу пралісової пам'ятки природи і встановлення охоронних зон відповідно до законодавства.
3. Висновок подається відповідному лісокористувачу або власнику, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, відповідним територіальним органам Держлісагентства для погодження та вжиття подальших заходів щодо зміни категорії лісу і виділення в особливо охоронні лісові ділянки. Одночасно Висновок надсилається Мінприроди у порядку інформування.
4. Після погодження з постійним лісокористувачем або власником лісів Висновку на таких ділянках пралісів, квазіпралісів або природних лісів забороняється здійснення заходів, передбачених
статтею 391 Лісового кодексу України.
5. У разі незгоди постійного лісокористувача чи власника лісів з Висновком Мінприроди утворює комісію із залученням представників постійного лісокористувача чи власника лісів, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, відповідних територіальних органів Держлісагентства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласних державних адміністрацій, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій, підприємств, установ, організацій, що проводили роботи з визначення належності території до пралісів, квазіпралісів або природних лісів, та провідних науковців (за їх згодою).
6. Комісія у місячний строк розглядає матеріали, що стали підставою для підготовки Висновку, за потреби проводить польові дослідження на спірних лісових ділянках, готує повторний Висновок.
7. На період розгляду спірного питання на лісовій ділянці призупиняється здійснення заходів, що можуть вплинути на результати роботи комісії та підготовку повторного Висновку.
Директор
Департаменту екомережі та
природно-заповідного фонду
В. В. Клід
Додаток 1
до Методики визначення належності лісових територій
до пралісів, квазіпралісів і природних лісів
(пункт 2 розділу II)
Критерії визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів
Додаток 2
до Методики визначення належності лісових територій
до пралісів, квазіпралісів і природних лісів
(пункт 4 розділу II)
Бланк ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE32159.html
