ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО ТА БІОЕНЕРГЕТИКА

Конкретна ціль:

«Провадити екологічно сталу політику у лісовому господарстві, яка у поєднанні із сільським господарством сприятиме більш ефективному і сталому управлінню ресурсами. Розробити екологічно сталу політику розвитку біоенергетики в рамках сільського господарства з метою зниження витрат і зменшення забруднення довкілля».

1.    Інвентаризація і синтез усіх корисних документів і довідкової інформації

1.1.    Загальна оцінка, стан справ

Предметом аналізу робочої групи є аспекти розвитку агропромислового комплексу України, пов'язані з лісовим господарством та біоенергетикою. Ці аспекти відображені в національних документах програмного і стратегічного плану розвитку галузей економіки та природоохоронного сектору і входять до компетенції таких центральних органів виконавчої влади, як Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державне агентство лісових ресурсів України, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, НААН України, Національна комісія з питань енергетичного та комунального регулювання України, Міністерство інфраструктури, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Питання лісового господарства та нетрадиційних джерел енергії представлені також в Угоді про Асоціацію Україна - ЄС.

Лісове господарство та біоенергетика мають суттєве значення для сталого розвитку агропромислового комплексу, а також для продовольчої та енергетичної безпеки країни.

1.1.1.    Лісове господарство: стан

-         Територія України складає 603549 кв. км., 70,9% якої складають сільськогосподарські землі, а близько 17,6% покривають ліси. На території України виділяються три аграрні зони - лісова (Поліська, 6 областей), лісо-степова (10 обл.), степова (9 обл.), частка лісів яких значно відрізняється. Загальна площа лісового фонду країни становить 10,4 млн. га.

-         Лісистість території країни становить 17,6% і цей показник постійно зростає. Значна частка лісів є заповідними або має режим обмеженого лісокористування.

-         Лісовий фонд перебуває у підпорядкуванні близько 50 міністерств, відомств і організацій. Найбільшими лісорозпорядниками є Державне агентство лісових ресурсів України (73%) та органи місцевого самоврядування (13%), 8% лісів та полезахисних лісових смуг перебувають на землях запасу сільських рад.

-          Значна частина лісів (понад 7%) після роздержавлення агроформувань була віднесена до земель запасу та залишилась без охорони та догляду, наявний деревний потенціал в цих лісах не використовується.

-          Майже половина лісів України є штучно створеними, які потребують посиленого догляду. Програмою «Ліси України» передбачалося насадження 430 тис. га нових лісів та захисних смуг впродовж 2010 - 2015 рр. Разом з тим, ці завдання та багато інших (зокрема, інвентаризація лісових смуг та закріплення їх за землекористувачами, відновлення агролісомеліоративних служб, створення захисних насаджень на еродованих землях приватної та комунальної власності та ін.) не виконані у визначені терміни.

-          Запас деревини в лісах оцінюється в межах 2102 млн. куб. м. Загальний щорічний приріст деревини в лісах Держлісагентства - 24,6 млн. куб. м, використання приросту у 2013 р. склало 66%. Обсяг заготівлі ліквідної деревини від усіх видів рубок у 2013 р. становив в Україні - 18,0 млн. м³ (у Держлісагентстві - 14,4 млн. м³). Таким чином, спостерігається поступове збільшення запасу.

-          До пріоритетних виробництв у деревообробній промисловості віднесено виробництво фанери, деревинно-стружкових плит, меблів, паперу. У 2014 р., порівняно з попереднім роком, виробництво паперу та паперових виробів знизилось на 6% а оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини та корка (крім меблів) та виготовлення виробів із соломки та рослинних матеріалів для плетіння зросло на 3%. У січні 2015 р. обидві ці галузі зазнали спаду в порівнянні з січнем 2014 р. У 2014 р. експорт деревини та продуктів її переробки сягав 2.12 мільярда дол. США з яких 40% це папір та паперові вироби а 35% - не оброблена деревина або деревина низького рівня переробки.

З точки зору соціальних та екологічних вимог потенціал лісового сектору використовується на досить належному рівні. В економічному плані показники сектору невисокі. Незважаючи на значний потенціал лісового сектору, його управління та використання не є ефективним, не відповідає сучасним вимогам і потребує удосконалення.

1.1.2. Біоенергетика

Україна володіє значним потенціалом виробництва енергії з біомаси, складовою якої є відходи сільського, комунального господарства та харчової промисловості, деревні відходи та енергетичні сільськогосподарські культури та енергетичні плантації верби і тополя.

-          Економічно обґрунтований енергетичний потенціал наявних відходів біомаси в Україні становить 24,5 млн тон умовного палива (т у.п.), а енергетичний потенціал енергетичних культур та плантацій, які можна вирощувати на не використовуваних сільськогосподарських землях (=4 млн га) - близько 13,7 млн т у.п. Сумарний потенціал становить 38,2 млн т у.п., що складає до 18% загального обсягу споживання первинних енергоресурсів в Україні. Об'єм споживання біомаси в ролі біопалива в 2012 р. становив 2,3 млн т у.п. (1,2% від загального обсягу споживання енергії). Річний рівень використання потенціалу біомаси не перевищує 6%.

-          Біопаливо розділяють на газоподібне (біогаз), рідке (біоетанол та біодизель) та тверде (солома, лузга, пелети, брикети тощо). Енергетичний потенціал твердого біопалива в Україні становить 32,56 млн т у.п. Україна виробляє 200 тис. т в рік пелет (95-97% йде в країни ЄС) та налічує понад 30 підприємств - виробників обладнання для виробництва та використання твердого біопалива. Значний потенціал закладений на виробництво рідкого біопалива. Загалом біоетанол можливо виробляти в Україні на 16 заводах. В 2012 його було вироблено 128 тис. т. при потребах 250 тис. т^[1]. Енергетичний потенціал біодизелю в Україні становить 1,12 млн т у.п. Потреба в біодизелі у 2015 р. становить 250 тис. т. В Україні побудовано 14 заводів загальною потужністю 300 тис. т на рік (заводи простоюють), та близько 50 установок, які здатні виробляти до 25 тис. тонн продукції для власних потреб із власної сировини. Потенціал виробництва біогазу становить 2,9 млрд. м³/рік з відходів тваринництва та 31,7 млрд. м³/рік з відходів рослинництва. Всього в Україні збудовано 11 біогазових установок, з них працює 9.

-          Біомаса (зокрема, солома) потенційно може використовуватись для виготовлення будівельних матеріалів (зокрема, ізоляційних). На сьогоднішній день така практика в Україні не поширена.

В цілому, потенціал біоенергетики в Україні використовується в далеко не повній мірі й повільно розвивається.

1.2.    Основні виклики/сильні сторони

1.2.1.    Лісове господарство

Згідно з нині діючим Лісовим кодексом головна функція лісів екологічна, потім соціальна. Економічній складовій (перш за все забезпечення деревиною деревообробних підприємств) не приділяється належної уваги.

Аналіз стану та ефективності лісового господарства вказує на те, що ця галузь потребує системних реформ з тим, щоб забезпечити конкурентоздатність та інноваційний розвиток лісопромислового сектору та деревообробної промисловості. Свідченням поглиблення негативних процесів у цих сферах є:

-          Погіршення структури, якості і стану лісів країни з різних причин, у тому числі внаслідок зміни клімату;

-          Стрімке зростання експорту необробленої деревини, а не її глибока переробка вітчизняними підприємствами;

-           Диференціація лісових підприємств за рівнем фінансового забезпечення та їх відставання від державних лісових компаній європейських країн за економічними показниками та рівнем технічного, технологічного і кадрового забезпечення;

-          Зростання соціального невдоволення станом справ у лісовому секторі;

Серед проблем, які гальмують розвиток цих сфер, виділяються наступні.

-          Недосконале здійснення моніторингу та ведення Державних земельного і лісового кадастрів лісового фонду України. Наявна геоінформаційна база даних лісовпорядкування не є готовою кадастровою системою.

-           Суміщення управління господарської діяльністю з функціями законотворення та державного контролю та підміна національних інтересів інтересами окремих суб'єктів;

-          Формування авторитарної системи управління у галузі; фактичне позбавлення керівників державних підприємств-лісгоспів самостійності ведення господарської діяльності;

-          Корупційний механізм прийняття основних рішень щодо торгівлі необробленої деревини та недосконалість чинного регулювання (що проявлялося, зокрема, в нерівності умов забезпечення лісоматеріалами підприємств та деревообробних підрозділів Держлісгоспів; відсутності альтернативних методів реалізації необробленої деревини на внутрішньому ринку, порядку реалізації необробленої деревини експортерам, прозорої методики формування цін на деревину; невизначеність умов продаж; не урегульованості процедур повернення гарантійного внеску, оформлення договорів купівлі-продажу та ін.), в результаті чого зростав експорт необробленої деревини та зростали інвестиційні ризики в деревообробній галузі та її пригнічення.

-          Недостатній розвиток галузевої інфраструктури, зокрема низька мережа лісових доріг, особливо в українських Карпатах та відсутність Програми державної підтримки покращення транспортної доступності лісових деревних ресурсів;

-          Недостатність природозберігаючих технологій (ПТУ і т.п.) лісокористування та відсутність

Програми        державної підтримки забезпечення лісового господарства

природозберігаючими технологіями; відсутність Програми державної підтримки забезпечення лісового господарства виробничими технологічними комплексами і обладнанням.

До позитивних моментів (сильних сторін) галузі варто віднести

-          Наявність значного потенціалу лісових угідь (які відіграють важливу екологічну, соціальну та кліматорегулюючу роль), стан яких складний, але не безнадійний,

-          Готовність вітчизняних деревообробних підприємств до нарощування виробництва товарів глибокої переробки деревини,

-          Декларування урядом України невідворотності реформування галузі,

-          Включення в Угоду про Асоціацію Україна - ЄС питань гармонізації законодавства України з законодавством ЄС у галузі сільського, лісового господарства, енергетики та торгівлі, що сприятиме удосконаленню законодавчого регулювання та розвитку галузі.

1.2.3. Біоенергетика

Основними перепонами, що гальмують розвиток біоенергетики в Україні, є наступні.

-          Відсутність збалансованої національної енергетичної політики, в якій біоенергетика займала б належне місце;

-          Невідповідна законодавча база в галузі визначення та використання біомаси як енергоресурсу;

-          Відсутність єдиного галузевого координуючого органу з питань виробництва та використання біоенергії та відповідних кваліфікованих підрозділів управління;

-          Не консолідована національна методика розрахунків потенціалу відновлювальної енергетики з міжнародними методиками (різні стандарти);

-          Не врегульована на нормативно-правовому рівні процедура оформлення вартості енергії з біомаси за «зеленим тарифом»; неефективне адміністрування зелених тарифів (зокрема, необґрунтовано низький коефіцієнт «зеленого тарифу» для електроенергії з біогазу);

-          Невиконання положень чинних законодавчих актів (зокрема, щодо використання 50% обладнання вітчизняного виробництва; щодо обов'язкового додавання біодизелю до дизпалива та біоетанолу до бензину та ін.);

-          Незначний досвід у сфері сертифікації та стандартизації біомаси в Україні;

-          Законодавчо не врегульовані фінансово-економічні механізми розвитку галузі (зокрема, субсидіювання будівництва БГУ^[2]);

-          Труднощі з обліком тепла;

-          Відсутність енергетичних культур в списках сільськогосподарських культур обмежує їх вирощування;

-          Адміністративні труднощі з відведенням земель для будівництва біогазових установок та з доступом до мереж електропостачання;

-          Складне управління логістикою та недостатня кількість складських потужностей;

-          Неадекватне акцизування біопалива;

-          Недостатнє поширення інформації про культуру енергоспоживання;

-          Відсутність ефективних механізмів стимулювання використання біомаси.

Разом з тим, притаманні галузі переваги дозволяють сподіватися на можливість швидкої зміни стану, що склався на даний час. Серед таких переваг варто назвати наступні:

-          Біомаса є дешевим доступним місцевим видом палива, а її широке використання важливе в стратегічному плані, оскільки підвищує енергобезпеку країни;

-          Розвиток галузі біоенергетики в короткий час дозволить здешевити вартість енергоносіїв та покращити зовнішньо-торгівельне сальдо держави;

-          Розподіл ресурсів біомаси по регіонах України (зокрема рослинних) є досить рівномірним, що дозволяє розвивати цю галузь по всій території країни, а концентрація джерел біомаси (зокрема, відходів тваринництва) позволяє здешевити логістику;

-          Галузь уже забезпечена потужностями, що не використовуються. її реформування та додаткове фінансування зможуть швидко задіяти невикористаний потенціал галузі в короткій перспективі та забезпечити її сталий розвиток в майбутньому;

-          Наявні успішні пілотні проекти свідчать про значні можливості цього напрямку енергетики.

Питання біоенергетики є міжвідомчим, тому її адміністрування та прийняття рішень щодо подальшого її розвитку має відбуватися за активної участі всіх зацікавлених міністерств та відомств.

1.3.    Варіанти політики реформування

1.3.1.    Лісове господарство

Основними напрямками реформування та розвитку лісового сектора вбачаються наступні:

1.      Протидія корупції: Заборона незаконного втручання державних органів у господарську діяльність лісгоспів; Встановлення прозорих механізмів у ціновій політиці експорту деревини; Нова кадрова політика, орієнтована на підвищення професійного рівня й моральних якостей працівників державного лісового господарства; Забезпечення міжвідомчої взаємодії та впровадження об'єктивних методів виявлення корупції.

2.      Зміцнення прав власності: Заборона на приватизацію державних лісів та перегляд відносин власності на ліси й лісові землі; Виведення лісових смуг та інших видів деревних насаджень на сільськогосподарських землях зі складу лісового фонду, сфери правового регулювання лісового законодавства та відповідальності державних «лісових» органів; Забезпечення рівних умов ведення лісового господарства в лісах усіх форм власності; Зміна розподілу повноважень щодо розпорядження лісами відповідно до моделі, прийнятої в країнах ЄС; Удосконалення правового регулювання доступу в ліс, використання лісових ресурсів й корисних властивостей лісів.

3.      Інституційна реформа: Відокремлення функцій законотворення й державного контролю від функцій ведення лісового господарства; децентралізація органів державного управління й контролю та ведення лісового господарства шляхом створення Лісового Департаменту при ОДА (лісової адміністрації) та незалежної від неї обласної державної лісової корпорації; Запровадження дієвого фінансово-економічного механізму ведення лісового господарства; Забезпечення ефективної системи контролю над діяльністю обласної державної лісової корпорації; Забезпечити виконання заходів в радіоактивній зоні щодо недопущення вторинного забруднення радіонуклідами довкілля внаслідок нелегальних рубок або лісових пожеж.

4.      Забезпечення переходу на еколого-орієнтовані високомеханізовані методи ведення лісового господарства, процесу створення та вирощування лісу, проведення рубок догляду у відповідності до наукових рекомендацій, задач збереження генофонду лісів та програм вирощування цільових та еталонних насаджень на базі використання харвестерів та форвардерів. Забезпечення необхідного фінансування для охорони та захисту лісів, прозорості у звітуванні щодо обсягів пошкодження лісів внаслідок лісових пожеж. ^[3]

6.       Системний перегляд та удосконалення законодавства, зокрема щодо: Удосконалення охорони лісів та розширення їх площ (зокрема, шляхом їх насаджень на забруднених та еродованих землях); Регулювання довгострокового тимчасового користування лісами; Створення справедливої, диференційованої та зрозумілої системи визначення шкоди, заподіяної лісопорушеннями; Забезпечення законності підтвердження походження деревини в процесі її обігу (шляхом запровадження системи моніторингу лісів та деревини); Порядку ведення Державного лісового кадастру; Правил вимірювання, сортиментації та оцінки якості деревини в круглому вигляді; Правил і норм здійснення рубок лісів; Контролю руху деревини в Україні; Сталого багатофункціонального розвитку лісового та мисливського господарства на засадах наближеного до природи лісівництва; Покращення збереження біорізноманіття в лісах; Удосконалення механізму залучення громадськості до управління лісовим господарством.

1.3.2.    Біоенергетика:

Основними напрямками розвитку сектора біоенергетики вбачаються наступні.

Удосконалення управління:

1.       Визначення сфери компетенції державних органів, що мають відношення до регулювання галузі (в тому числі й видання дозволів);

2.       Створення відповідної міжвідомчої робочої групи з питань розвитку біоенергетики;

3.       Координація розроблення та реалізації програм розвитку біоенергетики з відповідними заходами щодо енергозбереження та енергоефективності сільськогосподарського та лісогосподарського виробництв;

4.       Створення фонду, що забезпечить придбання нової або старої техніки у агролізинг з метою вирощування та виробництва твердого біопалива на субсидованій основі для фізичних осіб;

5.       Сприяти формуванню ринків збуту твердого біопалива;

6.       Бюджетна підтримка господарюючих суб'єктів (наприклад шляхом відшкодування кредитів для проектів з створення плантацій багаторічних енергетичних культур та плантацій деревних порід які офіційно зареєстровані в Україні);

Удосконалення нормативно-правової бази законозастосування:

7.       Внести енергокультури до переліків сільгоспкультур та врегулювати питання вирощування енергокультур та енергетичних плантації верби та тополя на землях сільськогосподарського призначення;

8.       Законодавчо врегулювати питання субсидіювання будівництва БГУ та виробництва біодизелю, процедур визначення, отримання та адміністрування «зеленого тарифу» для електроенергії з біогазу, використання 50% обладнання вітчизняного виробництва;

9.       Розробити нормативно-правову базу забезпечення сталого розвитку та використання газоподібного біопалива через систему накопичення, очистки та передачі у загальну мережу;

10.   Забезпечити виконання закону про обов'язкове повсюдне додавання біодизелю до дизпалива та біоетанолу до бензину;

11.   Надати законодавче визначення термінам «електростанції» і «багаторічні енергетичні культури та плантації».

Удосконалення регулювання природокористування:

12.   Запровадження моніторингу та річної звітності причетних центральних органів влади стосовно наявності та обсягів вільних земель відповідно до їх статусу в розрізі районів;

13.   Формування реєстру непродуктивних земель сільськогосподарського призначення, які можуть бути використані для вирощування багаторічних енергетичних культур та плантацій верби і тополя;

14.   Створення карт районування енергетичних багаторічників в кожному регіоні із зазначенням можливих областей вирощування на основі характеристик придатності сорту та деревної породи для поширення в Україні;

15.   Удосконалення технологій вирощування багаторічних енергетичних культур та плантацій, адаптованих до кліматичних умов України (створення експериментальних плантацій для їх виробництва та продажу);

16.   Унормування процедур укладення угод між лісовими господарствами та зацікавленими підприємствами на заготівлю та складування всіх видів деревного палива (зокрема дров, хмизу, тріски і т.п.) та сировини для виробництва біопалива, пелетів, брикетів власним або орендованим обладнанням та затвердити стандартний договір, необхідний для проведення таких заходів.

Науково-технічна та технологічна підтримка:

17.   Розробити за затвердити список сертифікованого обладнання для виробництва біомаси;

18.   Забезпечити доступи біоенергетичних установок до мереж електропостачання;

19.   Створити мережу біоенергетичних полігонів з відпрацювання оптимальних агротехнологічних та технічних рішень вирощування усіх видів енергетичних культур та плантацій деревних порід для виробництва альтернативного палива в різних природно- кліматичних регіонах: а) Тиражування проектів для малих та середніх господарств; б) відпрацювання нормативних актів, проектів сталого розвитку; в) Інформаційне забезпечення широкого колу фахівців та проведення навчально-демонстраційних заходів.

20.   Затвердження процедури проведення екологічної експертизи технологій використання енергії біомаси з огляду на підтримання якості ґрунтів.

Значним постачальником біомаси та споживачем енергії є сільські території, тому впровадження біоенергетичних технологій варто розпочати саме з них. Перевагами сільських місцевостей є також спрощені схеми використання біоенергії в сільських житлових будинках порівняно з багатоквартирними будинками міст.

1.4.    Причини того, чому ці заходи ще не виконані

1.4.1.      Лісове господарство

-          Поєднання управління господарської діяльністю з функціями законотворення та державного контролю;

-          Недосконалість законодавчого регулювання правовідносин у галузі, що містить значну кількість реальних і прихованих корупційних ризиків;

-          Сприяння використанню лісової біомаси для біоенергетики і тим самим покращення конкурентоспроможності не було серед пріоритетів лісового сектору і тому не відображено в Державній програмі «Ліси України»;

-          Ринок біомаси для біоенергетики на початковій стадії формування;

-          Відсутність дієвої державної підтримки програм розвитку лісового сектору.

1.4.2.      Біоенергетика

-          Нерозвинутість нормативно-правової бази регулювання правовідносин у галузі біоенергетики (включаючи недосконалість діючої схеми відповідальності посадових осіб і виконавців за невиконання відповідних заходів);

-          Недосконалість процедур прийняття рішень та надання бюджетних коштів, зокрема, з огляду на необхідність проведення відповідної науково обґрунтованої експертизи та залучення науково-технічних кадрів відповідної кваліфікації.

2.       Пов'язані положення в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, Коаліційній Угоді та Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020»

2.1.      Лісове господарство

Коаліційна Угода-2014 - Розділ 4, Пункт 4.4; Розділ 5, Пункти 5,1 5.2. 5.3.

2.2.      Біоенергетика

Коаліція Угода 2014 - пункт 8.5; «Енергетична стратегія України на період до 2030 р» - Розділ 3.В.

3.      Зв'язок з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС

3.1.      Лісове господарство: Стаття 294.

3.2.      Біоенергетика: Розділ V: стаття 338 пункт стаття 361 пункт ^

4.       Поточна законодавча та нормативно-правова база

4.1.       Лісове господарство

- Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року N 2768-іі!

-          Лісовий кодекс України, від 21 січня 1994 року N 3852-ХІІ

-          Постанова КМ України «Про затвердження Державної цільової програми "Ліси України" на 2010 - 2015 роки» від 16 вересня 2009 р. N 977

-          Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 року N 1478-111

-          Закон «України Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року N 2894-111

-          Закон України «Про Червону книгу України» від 7 лютого 2002 року N 3055-111

-          Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613^І

-          Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів» від 20.06.2007 №848

-          Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами» від 03.06.2013 №483

-          Наказ Міністерства лісового господарства України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів» від 15.11.1995 №134 / Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.11.1995 за №422/958

-          Наказ Державного комітету лісового господарства України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів» від 01.10.2010 №298/ Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.12.2010 за №1267/18562

-          Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» від 05.11.1998 №377, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 за №788/3228

-          Протокол про стале управління лісами (2011) до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (ратифікований Законом України від 16 жовтня 2012 року №5432^1 «Про ратифікацію Протоколу про стале управління лісами до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат» і набрав чинності 21 жовтня 2013 року.

-          Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини. Наказ Держкомлісу України від 19 лютого 2007 року № 42.

4.2.     Біоенергетика

-          Закон України „Про альтернативні види палива" № 1391-ХМ від 14.01.00

-           Закон України „Про альтернативні джерела енергії" № 555-^ від 20.02.03

-           Закон України «Про електроенергетику» № 575/97-ВР від 16.10.1997

-          Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів з енергозбереження" № 760^ від 16.03.07

-          Закон України „Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива" № 1391^1 від 21.05.09

-          Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про електроенергетику" щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії" №5485^1 від 20.11.2012

-          Постанова КМУ №73 від 13.02.2013

-          Постанова КМУ №444 від 14.05.2008 "Питання ввезення на митну територію України енергозберігаючих матеріалів, обладнання, устаткування та комплектуючих"

-          Постанова КМУ №512 від 24.07.2013

-          Директива ЄС 2009/28 про відновлювальні джерела енергії

-          Директива ЄС 2012/27 про енергоефективність

-          Стандарти серії ^О 50000 (що стосуються системи енергоменеджмента).

5.      Посилання

5.1.      Бібліографія

5.1.1.       Лісове господарство

Загальна                         характеристика                        лісів                           України:

http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/articlePart ігі=62921&са! ігі=32867

Атаманчук В. "Стан територій та об'єктів природно-заповідного фонду, перспективи його розвитку                    в                      лісах                    Держлісагентства"                //

http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/articlePart id=122967&cat id=81209

Сторожук В.Ф. Удосконалення нормативної бази обліку лісів і земель: розробка пропозицій щодо удосконалення системи ведення державного лісового кадастру // http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/articlePart id=129179&cat id=81209

Стратегія реформування лісового сектору: рекомендації програми ФЛЕГ (Программа ЕС «Правоприменение и управление в лесном секторе стран восточного региона действия европейского инструмента соседства и партнерства-2»)

Попков М. Лесная политика и стратегия Украины: оценка, проблемы и пути их решения //

Частина 1 http://www.lesovod.org.ua/node/22461

Частина 2 http://www.lesovod.org.ua/node/22474

Коаліційна угода. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ VШ скликання, 2014.

Сторожук В. Аналіз нормативного поділу лісів за функціональним призначенням // http://www.fleg.org.ua/docs/393

Подкоритов В. Першочергові заходи щодо вдосконалення правил торгівлі деревиною в круглому вигляді. 2014. http://www.fleg.org.ua/docs/231

Сагаль С. Аналіз потенціалу лісового сектору України та виявлення факторів, що гальмують його                    інноваційний розвиток.                     Деревообробний  сегмент.                  2014.

http://www.fleg.org.ua/docs/213

Напрацювання Регіональної програми ЄС-СБ «Правозастосування й управління в лісовому секторі країн Східного регіону дії Європейського інструменту сусідства та партнерства» (ENA FLEG) http://www.fleg.org.ua/

5.1.2.      Біоенергетика

Консультативний документ №11 Біоенергетика в Україні: конкурентоспроможність сільськогосподарських культур та іншої сільськогосподарської і лісогосподарської матеріалів http://www.ier.com.ua/files/publications/Policy_papers/Agriculture_dialogue/2007/Bioenergy_ production_in_Ukraine_Lakemeyer_.pdf

Використання біоенергетичного потенціалу сільськогосподарських відходів автономною електростанцією

http://eprints.kname.edu.ua/31995/1/27.pdf

Періодичне видання «ЕНЕРГЕТИКА. Нефть & Газ», No. 8/2013

Держенергоефективність «Досягнення у сфері енергоефективності: заміщення споживання природного газу, підвищення енергоефективності, розвиток відновлюваної енергетики»

Гелетуха Г.Г. «Сучасний стан розвитку біоенергетики в Україні і нові можливості агропромислового комплексу»

Гелетуха Г.Г., Желєзна Т.А., Біоенергетична асоціація України «Перспективи розвитку біоенергетики як інструменту заміщення природного газу в Україні»

Стратегія реформування лісового сектору: рекомендації програми ФЛЕГ

---

[1] Внутрішні потреби біоетанолу зростають. З 2014 року - діє норма про обов'язкове додавання в автобензини 5% біоетанолу.


[2] Біогазова Установка


[3] Забезпечення конкурентоздатності та інноваційного розвитку: Розробка нових правил торгівлі необробленою деревиною; Забезпечення доступу до деревної сировини на засадах справедливої конкуренції; Перехід на європейські стандарти вимірювання, сортиментації та оцінки якості деревини; Нормативне забезпечення легальності походження деревини та продуктів її переробки; Розробка комплексу заходів, спрямованих на залучення інвестицій та інноваційний розвиток лісопромислового комплексу; Розробка та затвердження Програми державної підтримки покращення транспортної доступності лісових ресурсів задля стимулювання сталого багатофункціонального ведення лісового господарства;