Повідомлення про чергові спалахи "африканки" — як звістки з зони АТО. Ледь не щотижня: зареєстровано захворювання… встановлено діагноз на АЧС… вживаються заходи з локалізації та недопущення поширення збудника. Усе це більше схоже на констатацію, ніж на системну боротьбу, превентивні заходи та контрольованість ситуації.
Дбати про біобезпеку держави (і не тільки!) — обов'язок Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Тому їй і дістається на кислички. Та чи може народжений урядовим розумом центавр за всім поспіти? Структура, в якій не синергічно, а механічно зліпили докупи цінову та споживчу інспекцію, санепідемслужбу, сільгоспінспекцію, ветеринарію, фітосанітарний контроль. Так довго приміряли нідерландську модель, а вийшло по-українськи.
Як уряд вимірює ККД цього одоробла з 10 тис. штатних працівників, якщо воно тільки й встигає з дощу та під ринву? Виявляти фальсифіковане вершкове масло, шикувати на лінійку готовності сільгосптехніку, карати за несумлінну рекламу, роз'яснювати тонкощі нарахування плати за водопостачання, заступатися за клієнтів, котрим ліворукі майстрині в ательє поспіхом вкоротили рукави норкових шуб італійського виробництва, вилучати з супермаркетів в'ялену рибу, від якої мруть люди… І молитися, аби оминув нодулярний дерматит, який може залишити нас без молока та яловичини. Між тим смертельна для корівок і бичків недуга вовтузиться під боком — у Росії.
З такою багатовекторною "діяльністю" Держпродспоживслужба ніколи не закільцює ланцюжок "від лану (ферми, ставка, річки, моря) — до столу", не зможе гарантувати українцям безпечні харчі і далі вилучатиме отруту з магазинів, не відаючи, як вона туди потрапила. Щоразу, наражаючись на нові виклики, ми, як пасажири "Титаніка", вигукуватимемо: айсберг наш! Айсберг наш!
Та шлюпок на всіх не вистачить… І це мусять зрозуміти, як нині модно говорити, стейкхолдери на рівні держави. Помізкуйте над ефективною конфігурацією та підпорядкуванням Держпродспоживслужби, призначте нарешті після майже дворічного її форматування начальників донині безголових районних управлінь, не секвеструйте і без того обкраяний бюджет… Якщо, звісно, наші стейкхолдери вболівають за будучність нації.
Парували вето- з фіто-…
У нас була ледь не взірцева ветеринарна служба з прямою вертикаллю державного управління, що працювала як ходики. Правда, поки налагодили хід, добряче попотягали гирки. Починали з головного управління зі штатом 19 осіб, потім "подорослішали" до Департаменту, затим — до Комітету. Про вагу та важливість цієї інституції свідчить і той факт, що одним із перших законів незалежної України став закон "Про ветеринарну медицину", ухвалений влітку 1992 року.
Якщо 1999-го фахівці говорили виключно про хвороби тварин, то згодом тематика поширшала: безпека сировини, готових харчових продуктів, благополуччя тварин — те, що на Заході називають "welfare".
Окрім центрального органу виконавчої влади в кожній області функціонувало головне управління. До 2001-го ці підрозділи перебували в складі облдержадміністрацій у кількості 5—6 осіб. Пізніше розрослися до 30—35 спеціалістів із прямим підпорядкуванням Держдепветмедицини. Вдалося створити районні управління ветеринарної медицини, яких раніше взагалі не було (до цього роль головного осередку виконували районні ветлікарні). Що це дало? Районний ветлікар став держслужбовцем і крім фахових обов'язків ніс відповідальність ще й за законом про державну службу.
А ще по периметру кордону діяло шість регіональних служб. Мали навіть власну ветеринарну міліцію, на той час єдину у світі… Офіцер карантинної міліції нічим не відрізнявся від колеги з Міністерства внутрішніх справ. Окрім одного — він був ще й ветеринарним лікарем. Коли за кордоном спалахують епізоотії, влада залучає до боротьби з ними збройні сили, поліцію, рятувальників, які практично не знають, що робити. А в такій ситуації навіть згаяна хвилина може стати фатальною.
Україна першою у світі оздоровилася від десяти найнебезпечніших хвороб тварин за списком Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ). Нашу ветмедицину визнали взірцевою і в напрацюванні законодавчо-нормативної бази, і за управлінською структурою, і за оперативністю вжиття ліквідаційних заходів. 2000 року МЕБ звезло в Україну на триденне навчання керівників ветеринарних служб ЄС та країн СНД і напучувало їх: учіться, як треба працювати!
Перший удар по ветеринарах завдав грудневий президентський указ 2010 р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", спарувавши їх із фітосанітарною службою. Але він видався легким штурханцем порівняно з "оптимізаційним" хуком
2014-го. Ним виявилася постанова Кабміну №442 від 10 вересня, якою прем'єр Арсеній Яценюк наказав реорганізувати ще не окріплий тандем на Держпродспоживслужбу, навішавши їй абсолютно чужорідні функції.
Ветеринари пручалися, але їх заспокоїли: Держветслужба не ліквідується, а перетворюється шляхом злиття. Ваші повноваження в рамках міжнародних зобов'язань зберігаються… Ця стабільність була важливою для наших торговельних партнерів — Білорусі, Казахстану, країн ЄС.
Можна зрозуміти прем'єрський оптимізаційний запал на постреволюційному підйомі. Але, якщо виважено: коли тобі в лоба стукає, ні, не куля, — "африканка", треба було б не квапитися бодай з ветеринарами, які воювали з чумою. На той час вона вже встигла нашкодити в 14 місцях. Такий розмах епізоотії порівняно з одиничним випадком 2012 року мав би принаймні насторожити тодішнього прем'єра. Шкода, але він припустився тих самих помилок, що і його колеги в Грузії та Росії.
Спалах АЧС у Грузії 2007-го — це похідна радикальних реформ, мінімізації ролі держави, спрощення бюрократичних процедур, у ході яких різко скоротили чисельність працівників тамтешньої ветеринарної служби і фактично скасували ветеринарний контроль на кордоні. Бернар Валла, генеральний директор МЕБ, перебуваючи з візитом у Грузії незадовго до спалаху епізоотії, застерігав тамтешнє керівництво, що скороспішна ломка усталених форматів призведе до непоправних наслідків. Не послухали… А вже з Грузії почалося транскордонне поширення вірусу.
У Росії "африканка" теж пробила біозахист, скориставшись слабкістю федеральної ветеринарної служби, яку реформували 2004-го. Її роздрібнили на Россільгоспнагляд, що підпорядковується Мінсільгоспу, 83 регіональні ветеринарні служби, владу над якими мають губернатори, плюс підрозділи у силових структурах.
Якщо Россільгоспнагляд здійснює ветнагляд всередині країни, то регіональні органи видають дозвіл на переміщення продукції тваринного походження за адміністративні межі, можуть забороняти її ввіз-вивіз. Рішення про введення карантину ухвалює губернатор. Хіба може Россільгоспнагляд уповні контролювати протиепізоотичну ситуацію в країні, якщо за неї у кожному регіоні відповідає головний лікар суб'єкта федерації?!
Клопітним для Россільгоспнагляду став і окупований Крим. Взимку 2016-го тамтешня влада оголосила режим надзвичайної ситуації після виявлення АЧС у Роздольненському і Білогірському районах. Цього року спалахи вже зафіксовано в Судаку, Сімферопольському та Совєтському районах.
Реформу здійснювали начеб із благих намірів: прибрати обридливі адміністративні бар'єри, полегшити роботу малому бізнесу… Щоб особисті господарства безтурботно могли розширювати свинарство, яке згодом, як розплідник АЧС, визнають першою загрозою для індустріальних відгодівельних комплексів. Утім, головна причина поширення епізоотії російськими просторами — розбалансованість дій федерального та регіональних органів, а відтак і втрата контролю над епізоотією, урізане фінансування.
Відкритими, як і в Грузії, виявилися кордони РФ, які контролював Россільгоспнагляд. Але за браком бюджетних коштів обслуговування дезінфекційних перехідних пунктів — дезбар'єрів — передали комерційним структурам. Приватники ж, економлячи на профілактичних заходах, не знезаражують транспорт, який "експортує" чуму на благополучні території.
Обидві країни поступово повертаються до практики старих часів, відновлюючи єдину ветеринарну службу, пошматовану реформами. Зрозуміли: лише цілісна система зможе безпосередньо координувати найважливіші аспекти забезпечення здоров'я тварин і власне біобезпеки.
Україна теж ступила на хибний шлях, спровокувавши аритмію національної ветслужби. Індикатор — крива поширення АЧС. Якщо 2014-го зафіксовано 16 випадків, 2015 — 40, 2016-го — 91, то за п'ять місяців нинішнього року — вже 75 вірусних осередків.
Попри урядову обіцянку зберегти монолітність ветеринарної служби, вона натомість почала втрачати роками утримувані позиції. Спершу фахівці уперлись у стіну: мораторій на перевірки діяльності всіх суб'єктів підприємницької діяльності, запроваджений урядом з осені 2014-го. Заборона нівелювала всі накази Головного державного інспектора, перетворивши їх на пусті папірці.
А це означало, що ветеринари втрачали контроль над системою державних гарантій безпечності та якості харчових продуктів. І не лише свинини, а будь-якої продукції, що експортується до Євросоюзу. Бо там чітко усвідомлюють: якщо система функціонує завдяки двом складовим — нормуванню і контролю, то в інспектора повинні бути важелі перевірки виконання норм і законів.
Щоб обійти табу, шукали лазівки. У розпорядженні про мораторій є така приписка: можна перевіряти тільки за обґрунтованим зверненням юридичної чи фізичної особи, або коли підприємець сам запрошує тебе на перевірку. Йдуть до експортерів і канючать: запросіть нас, будь ласка! Зацікавлений пише офіційного листа і лише тоді інспектор може ступити через прохідну підприємства. Але в цьому є і свій негатив: не дотримується принцип раптовості. Те, чого вимагають європейці. Адже завчасне попередження про прихід перевіряльника дає змогу виробникам "підчистити" очевидні недоліки.
Кому стачило клепки заборонити перевірку майже 4 тисяч молоко-, м'ясо- і рибопереробних підприємств, продукцію яких щодня споживають мільйони українців? Добротна вона чи шкідлива? Якщо Україна імпортує 100 тис. тон пальмової олії, переважно з Індонезії, вона ж кудись дівається? Осідає в сирах, сметані, вершковому маслі, кондитерських виробах, виступаючи замінником молочного жиру. При цьому виробники не "зізнаються" нам, покупцям, про її присутність у харчових продуктах.
А 12 лютого 2015 року ветмедицина втратила ще один козир — карантинну міліцію — в контексті масштабних змін у системі МВС. При розгляді законопроекту №1550 у парламенті найбільше перепало саме цьому підрозділу. І те, що МВС ці функції невластиві, і те, що ліквідація 200 ветеринарів у погонах зекономить народні кошти, які спрямують на боротьбу з організованими збройними угрупованнями… На заміну їм прийшли постові ДАІ, котрим байдуже, перевищив ти швидкість чи везеш у багажнику інфіковану свинину на базар. Плати 50 гривень і їдь собі!
Ніхто не згадав, як 2012-го ці 200 міліціонерів з особливим статусом умертвили вірус АЧС у самому осередку, — в Комишуватому Запорізької області — і не дали йому розповзтися Україною. Що лише карантинні ветеринарно-міліцейські пости під час боротьби з інфекційними хворобами мають право обмежувати переміщення людей і товарів у інфікованих районах, проводити огляд пасажирів та їхнього багажу на цивільних повітряних, морських і річкових суднах, залізниці, автомобільному транспорті.
Забули, як працівники ветеринарної міліції, перевіряючи одну з великих птахофабрик Київщини, розкрили аферу: договори з фізичними особами—підприємцями на вивезення біологічних відходів виявилися фіктивними. Птахівники начебто були такими альтруїстами, що трупи птиці віддавали на утилізацію навіть задарма. Насправді ж, у підпільному цеху тушки обваловували, фасували і заморожували для подальшого продажу. Правоохоронці виявили і знищили майже 8 тонн готової для відправки небезпечної курятини. Загалом за останні чотири роки вони ліквідували понад 300 підпільних цехів, де виготовляли сурогатні харчі, і вберегли наші шлунки від 4,7 тис. тонн особливо небезпечної продукції тваринного походження, яка могла викликати масові отруєннями і гострі інфекційні захворювання.
Коли "африканка" таки допекла, про відродження ветеринарної, але вже поліції, навесні 2017-го заговорили і ті, хто серед 288 народних депутатів проголосував за її кастрацію.
Службовий обман
Нова структура — Держпродспоживслужба, народжувалася довго й нудно. Аж за рік після першого вереску про створення їй начеплять бирку: постановою №667 від 2 вересня 2015 р. затвердять положення "Про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів". Перед цим, у липні, призначать першого, але не останнього її керівника. Його заступник, ветеринар за фахом, швидко збагне, що з цього роя меду не буде і напише заяву за власним бажанням.
А в цей час санепідеміологи в судах боротимуться за свою самостійність, триватимуть люстрація, ліквідація і передача майнових комплексів новоствореному монстру, дерегуляція…
Коли аграрний міністр Олексій Павленко в екстазі дерегуляції скасував карантинні та ветеринарні сертифікати, він, очевидно, не сповна розумів, що цим самим підігрує "африканці". Втрати, завдані нею, затьмарюють сумнівний виграш від спрощення регулюючих процедур. Зі скасуванням ветеринарного свідоцтва (форма №2) ми залишилися без такого важеля як простежуваність переміщення продукції.
Ветеринарне свідоцтво супроводжувало продукцію тваринного походження до пункту призначення із вказаними в документі ідентифікаційним номером, серією і номером паспорта, номером ветеринарної картки тварини, від якої отримано продукцію. У ньому підтверджувався ветеринарно-санітарний стан товару і благополуччя місцевості, звідки він походить. Тобто, за ускладнення епізоотичної ситуації на відповідній території чи в конкретному свинарнику, карантину через ту ж таки АЧС ветеринарна служба такий дозвіл, зрозуміло, не видавала. Це стосувалось і транспортування фуражного зерна як переносника інфекції.
Після спрощенства кілька промислових свиновідгодівельних комплексів 2016 року здійснили бездокументне перевезення поголів'я на м'ясопереробні підприємства України. Поголів'я, зараженого "африканкою"! Найголовніше, керівництво комплексів знало про біду і потайки збувало інфікованих свиней, аби спекатися проблеми на своїх територіях. Це був усвідомлений злочин! Невдовзі в цих областях оголосили карантин…
Якщо Олексій Павленко рішуче вимітав із регуляторної бази документацію, вважаючи її рудиментом радянської доби, то за Держпродспоживслужбу тримався обома руками. Досі не можу втямити: ну, навіщо міністру структура з віялом невластивих функцій, включно зі згадуваними хутряними шубами, несправними прасками, пральними машинами, зовнішньою рекламою, туризмом, курортною мережею, виробами з дорогоцінних металів і каміння та всякою всячиною?
За початковим варіантом Держпродспоживслужбу (і такої домовленості було досягнуто з Європейською комісією) бачили незалежним органом, підпорядкованим Кабміну. Тоді як міністр Мінагрополітики, навпаки, бачив її під своєю "парасолькою". Він переконував громадськість і колег із сірої підкови на Грушевського: "У 20-ти країнах ЄС служби продовольчої безпеки (SPS) координуються аграрними міністерствами. Більше того, європейська сторона висловила бажання, щоб за всі процеси європейської інтеграції, пов'язані з харчовою безпекою, відповідав один координатор у рамках Мінагрополітики".
Це був обман. Подвійний, потрійний… По-перше, Єврокомісія офіційно не благословляла перепідпорядкування Держпродспоживслужби МінАП. По-друге, із загальноєвропейської практики не знаю жодної країни, де контролюючі органи, що відповідають за різні напрямки державної політики, зцементовано в одній структурі. По-третє, в жодній країні аграрне відомство не займається захистом прав споживачів, якщо розглядати цю сферу ширше, в контексті прав громадян, безпеки, соціального захисту, економічних інтересів. Вона охоплює всі види товарів, робіт і послуг відповідно до всесвітньо визнаних восьми головних прав споживачів, закріплених також у європейському законодавстві та міжнародних договорах України.
Зокрема, за державну політику в сфері захисту прав споживачів у Болгарії, Латвії, Нідерландах, Португалії, Словаччині, Хорватії відповідає Міністерство економіки, в Данії — Міністерство розвитку та бізнесу, в Бельгії — Міністерство зайнятості, економіки та в справах споживачів, у Іспанії — Міністерство охорони здоров'я та соціальної рівності, в Литві — Міністерство юстиції. У Польщі Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів підпорядковане безпосередньо прем'єр-міністру.
У Раді Європи цим питанням опікується Рада з питань зайнятості, соціальної політики, охорони здоров'я та захисту прав споживачів; на рівні комісій ЄС — Комісія з охорони здоров'я і споживчої політики; у Європейському парламенті — Комітет з питань внутрішнього ринку та захисту прав споживачів.
Але міністру повірили. Власне, Кабмін і не пручався. Він навіть зрадів такому приводу спекатися ефемерного монстра, викоханого ним же.За урядовою постановою від 18 листопада 2015 р. №942 "Про внесення змін до розділу III схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом міністрів України через відповідних членів Кабінету міністрів України" Олексій Павленко став одноосібним координатором Держпродспоживслужби. На піднесенні очільник МінАП радо заявив: "Наше головне завдання — відновити діяльність служби якомога скоріше". Відновити те, що не пропрацювало й дня?! Без власне структури, без штату з чітким окресленням функцій, без достатнього рівня компетенції та ресурсів?
Патетики міністра не поділяли чиновники Генерального Директорату з питань охорони здоров'я та безпечності харчових продуктів Єврокомісії (DG SANTE). Чи могли вони вважати реформами півторарічний застій у становленні нового центрального органу виконавчої влади? Упродовж цього затяжного періоду штат сімох державних інституцій, що підлягали реорганізації, сидів на валізах, деморалізувався-зневірювався. Чи могли європейські інспектори зрозуміти наш "конструктивізм", якщо план протиепізоотичних заходів на 2016 рік затвердили аж у… червні? Як їм пояснити, навіщо 20—30 млн гривень ветеринарам виділяють у грудні (коли їх, по суті, за браком часу неможливо освоїти), і вони цілісінькими знову повертаються в бюджет?
Зарубіжні фахівці губились у здогадках: чому уряд зволікає з видачею коштів на локалізацію підтвердженого спалаху АЧС? Тим більше, що вони закладені в бюджетній статті на проведення протиепізоотичних заходів, а діагноз "африканки", окрім нашої, підтвердили і в іспанській референт-лабораторії. Їм відповідали: є підозра, що ці гроші можуть вкрасти! От запрацює Держпродспоживслужба, і з АЧС миттю розправимося…
Європейці, на відміну від наших "перестрахувальників", при зустрічах із керівництвом держави намагалися застовпити один із трьох факторів: це — зумисний саботаж, халатна бездіяльність чи некомпетентність? За сукупністю відповідей схилялися до останнього. Бо якщо раніше, щоб виростити спеціаліста, з яким можна розмовляти однією — професійною — мовою, Україна витрачала в середньому п'ять років, то тепер штат укомплектовували людьми з вулиці, яких підніс останній Майдан. Свіжоспечені керівники шукали відповіді на запитання серед оточення, а його ж укомплектовано такими самими непідготовленими, оскільки старих апаратників люстрували як посіпак злочинної влади… Тому відповіді зависали у повітрі.
Уряд і МінАП (ініціатор дерегуляції) заштовхали самі себе і circulus vitiosus — порочне коло. Це коли патологічні зміни так пов'язані між собою причинно-наслідковими відносинами, що один із наслідків патологічного процесу стає причиною подальшого розвитку цього процесу.
Кадри розуміють не все!
Із "африканкою" легковажать усі: президент, прем'єр, міністри і аж до підніжка —ветеринарного лікаря в районі і пересічного селянина. Це — не пугало, яким страхають дітей, а гільйотина для такої скоростиглої галузі тваринництва як свинарство. На ешафот її жене наше дилетантство.
У далеку давнину людей на державницькі посади обирали за чотирма чеснотами: здібність, правдивість, богобоязливість і безкорисливість. Не знаю, якими критеріями керуються зараз, але теперішні очільники відчутно змиршавіли-здрібніли. Хоча на тлі сучасної освіти — шкільної і вишівської — виглядають менеджерами широкого профілю.
Тому не здивувався, коли Тарас Кутовий, який, будучи депутатом проголосував 12 лютого 2015 р. за розпуск ветеринарної міліції, через два роки, вже міністром, не моргнувши, носився з законопроектом про… ветеринарну поліцію. Таку ж мобільну, як італійські карабінери, якій у боротьбі з АЧС допомагатимуть пересувні крематорії, що мінімізують ймовірність поширення захворювання. Та хіба він один такий "завбачливий"?
Колишній міністр Олександр Баранівський розумівся на епізоотіях так само, як і Тарас. Це той, хто програв наприкінці 2005-го двобій із пташиним грипом H5N1 у Криму. Економічні та соціальні втрати від курячої пошесті виявилися набагато більшими за 15 млн гривень, що їх головний ветлікар країни просив на закупівлю вакцини.
У румунському селі Чамулія де Жос, повіт Тулча, 8 жовтня 2005 р. зареєстрували Н5N1. Ветеринари сполошилися: від неблагополучного населеного пункту до Кілійського та Ренійського районів Одещини — 15 км. Отоді покійний Петро Вербицький, керівник Департаменту ветеринарної медицини, запропонував аграрному міністрові Олександру Баранівському терміново закупити вакцину і негайно щепити свійську птицю виключно в приватному секторі, де не забезпечується закритий режим утримання. У такий спосіб ветеринари створили б своєрідну буферну зону в населених пунктах, розташованих у зоні Азово-Чорноморського басейну, Сиваша, дельт Дунаю та Дніпра.
Дворазова ін'єкція однієї голови коштувала близько п'яти гривень, що втричі нижче компенсації за вилучену курку, і у 18 разів — за індика. Але не в цьому економічна вигода. По-перше, треба було втримати епізоотичну ситуацію в Україні. По-друге, заспокоїти людей і зменшити ризик їх можливого зараження, оскільки вірус схильний до мутації. Тоді 15 млн гривень вистачало, щоб провести зазначений обсяг роботи і мати препарати в резерві, який, у разі прояву пташиного грипу, планували використати для так званих кільцевих щеплень навкруги неблагополучного населеного пункту аби уникнути поголовного знищення птиці.
Але керівник галузі відреагував своєрідно: такої вакцини не існує в природі, це — міф. І розцінив пропозиції Петра Вербицького як забаганку, звинувативши його в спробі "відмити" 15 млн бюджетних гривень.
Підозра вилилася у чотиримісячне "бомбардування" Департаменту... бригадою Міністерства внутрішніх справ, хоча це компетенція Рахункової палати і КРУ Мінфіну. Та хоч як старалися правоохоронці, зловживань у проведенні тендерів на закупівлю імунобіологічних препаратів на протиепізоотичні заходи, де ймовірно можна було нагріти руки, не виявили.
На відміну від Олександра Баранівського, Петро Вербицький — професіонал, визнаний авторитет не лише в Україні, а й в Європі. Він добре розумів, чим загрожує бездіяльність у цій ситуації. Оскільки діяти йому не давали, він написав заяву про відставку за власним бажанням.
А на початку грудня 2005-го пташиний грип таки накрив Крим. І першим, кого побачили на телеекранах з невтішною новиною, був… аграрний міністр-упертюх. Поки засідала Надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабміні, президент встиг підписати указ про запровадження надзвичайного стану в селах АР Крим, хоча достатньо було і карантинних заходів. За ним уся відповідальність за організацію заходів боротьби з грипом покладалась на... Міністерство з питань надзвичайних ситуацій. На виконання указу створили комісію, до якої не включили жодного ветеринара.
Шкода, немає вакцини проти бездумної впертості. Вона не завадила б і Олексієві Павленку, попереднику Тараса Кутового. До речі, обоє — з однієї аграрної колиски: групи компаній "Райз". Попри застереження дідів ветмедицини, бізнесмен і політик продовжував добивати службу. У липні 2015-го, усвідомивши, нарешті, що "африканка" вийшла з-під контролю відомства, а численні грузинські радники нічого путнього не нарадять, бо за відсутності власної імпортують українську свинину, Олексій Павленко написав Олександру Турчинову, секретарю Ради національної безпеки і оброни України листа під грифом "Терміново" — "Щодо загрози національній безпеці держави".
Занепокоєння міністра небезпідставне: "…в Україні склалась надзвичайно складна епізоотична ситуація щодо африканської чуми свиней (далі — АЧС). Перш за все через те, що в світі немає специфічних засобів захисту від цього захворювання (вакцини). Єдиним засобом боротьби з АЧС є безкровне умертвіння свиней і утилізація їх трупів шляхом спалювання. Усі свині, що знаходяться в епізоотичному осередку (господарство, населений пункт, мисливське господарство), підлягають знищенню, що призводить до значних економічних збитків, як прямих так і опосередкованих.
Наслідком поширення цієї хвороби є повна заборона експорту з неблагополучної зони живих свиней, продукції та сировини свинарства та, найголовніше, зерна на термін до 3 років.
Враховуючи вищевикладене, та те, що на сьогоднішній день аграрний сектор України є бюджетоутворюючим, а експорт не тільки зерна, а і в цілому сільськогосподарської продукції є одним з найвагоміших джерел наповнення бюджету, розповсюдження хвороби на території України може мати вкрай негативні наслідки для всієї економіки держави.
Керуючись п. 2 ст. 3 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України", прошу ініціювати проведення засідання РНБО, на якому розглянути питання біологічної і продовольчої безпеки держави".
Адресат уважно ознайомився з інформаційно-аналітичними матеріалами на шести сторінках, доданих до листа міністра, і… повернув їх назад до Мінагрополітики. Для вжиття невідкладних заходів. Можливо, "африканське" засідання РНБО колись таки відбудеться, коли для вояків на передовій закінчиться власна свиняча тушонка і її доведеться купувати у країн Євросоюзу на тендерах ProZorro чи за новим ленд-лізом.
До речі, відомства листуються донині. Щоправда, з приводу вже другої епізоотії — нодулярного (вузликового) дерматиту. Радбез має визначити ступінь загрози і лише після його вердикту Кабмін скомандує виділити кошти на закупівлю відповідної вакцини. Хоча б цього разу не в свинячий голос! Можливо, підстьобне указ президента "Питання Комісії з біобезпеки та біологічного захисту при Раді національної безпеки і оборони України" від 21 квітня ц.р. з новими повноваженнями.
А тепер спустимося кадровою драбиною на щабель нижче, до керівництва Держпродспоживслужби. Перший її голова Сергій Глущенко переміг у конкурсі, який проводило Національне агентство з питань державної служби. Із багатьох претендентів обрали найдостойнішого! Але відзначився він не розумінням ввіреної сфери та креативними діями в ній, а феєричним постом у соціальній мережі: "Нарешті "забив" робочий холодильник всілякими вкусняшками, бо без них працювати до цього часу було якось сумно і… боремося із АЧС".
Зі смаколиками молодий чиновник протримався на цій посаді лише сім місяців. Можливо, міг би й довше, якби у нього був професійний поводир, знавець тієї царини, в якій пан Глущенко опинився за волею випадку. Та чим могла підсобити в боротьбі з АЧС цьому юристу, магістру права, практику дерегуляції Ганна Онищенко, міністр Кабінету міністрів — такий самий юрист за фахом, людина зовсім далека від епізоотій? Що, прем'єр Арсеній Яценюк не знав цього, коли призначав справді прекрасну людину в житті куратором Держпродспоживслужби? Чи чекав, коли ці кошенята потонуть?!
А нинішній тандем Степан Кубів — Володимир Лапа, думаєте, кращий? Тільки й того, що замість міністра Кабінету міністрів службою, де головує Володимир Лапа, опікується перший віце-прем'єр. Чия освіта, — і перша, і друга — жодним боком і близько не треться з ветеринарно-санітарними постулатами. Йдеться не про здатність розрізняти козячі бібки від овечих, чи КЧС від АЧС, а про розуміння важливості біобезпеки для країни, епізоотичного благополуччя.
Якби таке розуміння було, то за каденції нинішнього уряду (про діяльність якого і прозвітувати пора!) фінансування протиепізоотичних заходів давно б стало захищеною статтею бюджету. І не фігурували б цього року замість необхідних на ці потреби 360 млн грн критичні 116 млн. Та навіть за цієї мізерії урядовці знаходять привід порадіти: адже ж на 70% більше, ніж торік! Уряд втрачає довіру населення і через зволікання з виплатою компенсацій за вилучених і спалених свиней. А це — заборговані мільйони гривень!
Фаховий рівень низової ланки проілюструю семінарським заняттям, яке провели американці з заступниками начальників управлінь ветеринарної медицини 14 областей. Перед початком, аби знати із ким мають справу, заокеанські гості запропонували тест із двох запитань. Перше: який збудник викликає АЧС — бактерія, вірус чи хламідії? 61% відповіли неправильно. Друге: хто, крім свиней, сприйнятливий до "африканки"? 67% незнайків…
І ми чекаємо від цього роя чогось путнього?
Джерело
НАГАДАЄМО
Ветеринари проґавили власне момент проникнення вірусу і лише через три місяці уперше зафіксували хворобу. На початку червня її наявність підтвердила референтна лабораторія Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ) у британському містечку Пирбрайт. Несвоєчасна ідентифікація вірусу...
