Переді мною наймолодший Прем’єр-міністр України, який старанно приховує втому. Мимоволі згадується його перше інтерв’ю Укрінформу. Будучи вже тоді людиною «при посаді», мером міста (хоча і наймолодшим в країні) із кількома потужними міжнародними проектами, він носив куртку із назвою «Цілодобова варта» і саме в цьому «образі» перевіряв житлово-комунальне господарство Вінниці. Це було рівно за 10 років до призначення його керівником українського уряду. Молодість не приховує успіхів, і він уже пізніше розповідав з гордістю про деякі з них: про те, як, аби залучити пасажиропотік в модні трамваї, зробили у вагонах вай-фай і тим самим зберегли міську транспортну інфраструктуру, про 700 мільйонів залучених інвестицій, танцюючий фонтан, діагностичний центра та набережну. Тепер Володимир Гройсман один з небагатьох представників влади, хто може показати своє поступове, крок за кроком політичне сходження: зразковий (за критеріями Форбс) український мер — віце-прем’єр — спікер парламенту — прем’єр. Сьогодні в нас менше часу для інтерв`ю, але в його очах той самий азарт людини, якій є про що розповісти…
Володимире Борисовичу, Бюджет на 2017 рік експерти називають збалансованим, що ледь не виняток у всій нашій чвертьвіковій урядовій практиці. Водночас деякі механізми отримання доходів викликають занепокоєння: та ж славнозвісна спецконфіскація, приватизація. Які механізми подолання цих проблем і як ви загалом оцінюєте бюджетні ризики?
— Ми більш як три місяці вели діалог з експертним середовищем, українським парламентом. Уряд вніс достатньо збалансований бюджет на 2017 рік, і він є дуже структурований, дуже чітко визначені пріоритети, які в нього закладені. Це — оборонка, це підвищення мінімальної заробітної плати вдвічі — до 3200 гривень. Для вчителів — підняття в 2017 році до 50 відсотків заробітної плати, лікарям — до 30 відсотків. Збережено систему децентралізації та підтримки аграрного комплексу, машинобудування, масштабного будівництва доріг. Ми розраховуємо, що зростання економіки реально становитиме близько 3 відсотків.
Чому я кажу, що бюджет є людиноцентричним? Його збалансовано саме в інтересах людини: зарплата, інфраструктура, дороги, та ж оборонка — всі ці напрямки ми врахували. По-різному можна ставитись до цього документу, але ми чесно, відкрито, абсолютно публічно три місяці працювали над складним та важливим документом і зрештою вийшли на планове прийняття закону про Державний бюджет. У підсумку ми почали новий рік з новим бюджетом і будемо концентруватись на його виконанні. Тому прогнози у мене абсолютно і об∂рунтовано оптимістичні.
— Це була дуже копітка, важка робота. Це не те, що ти прийняв бюджет і все, ні — треба працювати над його наповненням. Наприклад, ми взялися за ту ж митницю. Так, там ще далеко до якісного наведення порядку, але вже ті перші кроки, які ми зробили, дали можливість у серпні місяці отримати 1 мільярд, а надалі вже 2 — 2,5 мільярда гривень перевиконання планів отримувати щомісяця до доходної частини бюджету. Що стосується ризиків, наприклад, щодо питання спецконфіскації майна, отриманого злочинним шляхом попередньою владою… Зверніть увагу, ми заклали порівняно незначний ресурс: якщо сума спецконфіскації приблизно 40 мільярдів гривень, то лише 12 з них ми заклали до бюджету як компенсацію його дефіциту. При цьому ми оптимістично дивимося на перспективу спецконфіскації. Час іде, правова система підходить до моменту, тому всі кошти мають бути повернені туди, звідки вони були вкрадені. А вкрадені вони були з бюджету і мають слугувати державі та людям.
— Чи вдалось переламати ситуацію з державними компаніями-монстрами, які фактично стали символами корупції в корупційній державі? Наскільки виправдало себе запрошення варягів-іноземців? Зараз багато хто робить ставки на Укрзалізницю: з’їсть залізнична мафія Балчуна чи Балчун переможе мафію?
— Я вважаю, що Балчун — реформатор. Він чесна людина, має досвід управління, і йому дуже непросто працювати за умов, коли стара система опирається, намагається зберегти себе чи навіть дискредитувати його. Я тут теж відкритий. Балчун переміг на прозорому конкурсі, був відібраний незалежною комісією. Коли мене було призначено Прем’єр-міністром, його вже було обрано, ми його тільки призначили нашим урядом, як керівника Укрзалізниці. Я готовий підтримувати будь-якого керівника, незалежно від того, він з України чи не з України. Головне, аби це були фахові люди, які мають відповідний досвід і готові працювати на державу.
Державні підприємства завжди були корупційними. Але зараз ви можете подивитися, що багато державних підприємств ми вивели із збитковості у прибутковість. Кажуть, ось у тому підприємстві декілька десятків мільярдів доходів. А куди підуть ці доходи? Вони підуть у державний бюджет і будуть слугувати українським громадянам. Для виплати підвищених заробітних плат, для виплати пенсій, для будівництва доріг та багатьох інших справ.
А чому раніше ці підприємства були збитковими? І у мене тоді є велике питання: де були ці всі гроші? Ці гроші були по кишенях різного роду ділків і корупціонерів. Ми це вибили сьогодні. Такий системний підхід виведення з кризи державних підприємств сприятиме розвитку національної економіки, нарощуванню ресурсів у бюджеті. І одне з урядових завдань — справедливо побудувати перерозподіл цих ресурсів в ім’я людей.
Яким є наш найбільший виклик сьогодні? Боротьба з бідністю. Ми маємо побороти бідність в нашій великій 45-мільйонній країні. З одного боку, необхідні реформаторські рішення, з іншого, необхідно розуміти відчуття людей, їхні найбільші проблеми, аби робити саме ті кроки, які дадуть можливість подолати цей виклик. Мінімальна заробітна плата, підвищення доходів наших освітян і лікарів — це вже перші кроки. Приміром, ми прийняли рішення підняти заробітну плату нашим еменесникам. Здивуєтесь, але еменесник, який має гасити пожежу, іншими словами, іде у вогонь, мав заробітну платню аж 3 тисячі гривень. І нікому не було до цього діла. Коли щось горить, всі моляться на те, щоб ці люди вчасно приїхали і якісно виконали свою роботу. А потім вони йдуть до каси, і мають отримати ті 3 тисячі гривень. Це справедливо? Нещодавно мені довелось бути у 13-й пожежній частині Києва. Якраз, пам’ятаєте, ринок горів нещодавно в Києві? Мені показували шоломи, устаткування. Все просто поплавлене. Уявляєте, в якій температурі люди гасили цю пожежу, ризикуючи своїм життям? І за це вони отримували 3 тисячі гривень! Зараз ми підняли їм заробітну плату на трохи більше ніж на дві тисячі гривень, і це означає, що ми починаємо потихеньку віддавати наші борги людям. І будемо віддавати їх далі.
— Якщо говорити загалом про державні компанії, є план зменшення там присутності держави? Чи бачите ви сенс в їх приватизації?
— Сенс бачу. Справді, багато середніх та невеликих підприємств маємо приватизувати, аби вони працювали на державу, а не експлуатували її. Але є і важливі державні підприємства, приміром, те ж Укргазвидобування, які, на моє глибоке переконання, мають бути державними. Чому? Це стратегічно важливе підприємство для видобутку газу в країні, а ми взяли курс зараз на видобуток власного газу. Відтак, чому ми маємо цей газ купувати за дорогу валюту за кордоном? Це ж послаблює нашу економіку в тому числі. Наша генеральна лінія полягає в тому, щоб менше споживати при якісному теплі і більше видобувати.
Україна в минулі роки постійно зменшувала видобуток газу. Я думаю, що це робилося умисно. Створювалися всі умови, за яких державний газовидобуток падав. Газовидобувникам закручували гайки, щоб вони не могли розвиватися, натомість, все більше і більше формувалися умови юридичної і енергетичної залежності від Росії. Це був такий довгостроковий продаж нашого суверенітету Російській Федерації, навмисна політика тодішнього уряду. Ми зламали це. Наше завдання розвивати власний видобуток, причому саме державною компанією, скорочувати закупівлю енергоносіїв за кордоном, і ми вже можемо говорити про те, щоб у 2016 році ми мали не мінус, а плюс у видобутку. Я радію цьому, отже, пішли правильним шляхом. А в новому році додамо до того рівня газовидобутку, який маємо сьогодні, ще десь плюс 500 мільйонів кубічних метрів газу.
Коли ж врахувати, що паралельно ми нарешті починаємо втілювати в життя масштабні заходи з енергозбереження, реально зменшуючи споживання енергоносіїв — в нас фактично буде баланс видобутку енергоносіїв та споживання. А це енергетична незалежність, це розвиток економіки, це конкурентоздатність держави на міжнародних ринках, іншими словами те, що в середньостроковій перспективі дасть нам дуже гарний результат.
— Ви згадали про середньострокову перспективу. Наскільки вичерпно змальовує для країни цю перспективу представлений урядом план до 2020 року?
— Так, напередодні Нового року, я презентував середньостроковий план дій до 2020-го року. Чіткий, структурований документ, в якому визначено пріоритети: економічний розвиток, за рахунок чого ми будемо його забезпечувати, належне врядування, верховенство права, безпека і оборона — це те, що сьогодні цікавить людей. І нарешті, найважливіший пріоритет — це розвиток людського капіталу. П’ять пріоритетів, дуже чітких з конкретними завданнями. Іншими словами — всі ті речі, які дозволять нам в середньостроковій перспективі отримати результат.
За великим рахунком, українські громадяни чекають від нас чіткого бачення, де ми знаходимося, куди ми йдемо, і яким є наше майбутнє. Ми даємо їм таку відповідь, пропонуючи нашу стратегію. Це достатньо інклюзивний документ. Ми працювали з міністерствами, з експертами міністерств. А тепер ми на місяць запропонували план на публічне обговорення. Ми хочемо, щоб це був спільний документ — експертного середовища, суспільства та уряду. Тоді він буде приречений на успіх, тому що всіх об`єднає ідея його виконання.
Це має якісно відрізнятись від тієї ситуації, коли кожен намагається наклепати свою якусь програму, а потім не поспішає її виконувати. Ми кажемо, це реальний план і саме план дій: що ми маємо робити, як ми маємо рухатися, як виконувати.
При цьому ми не бачимо програму відірваною від оперативних завдань. Щодня, щодоби ми поєднуємо два напрямки — оперативне управління та стратегічне. Я завжди кажу, що найпереконливіший критерій, це коли ти виходиш на вулицю і можеш дивитися людям в очі. От я й намагаюсь зробити все, аби нашій команді не треба було ховати очі від людей.
— Чи не найболючіше питання року, що минув — тарифи. Багато політиків ледь не третій Майдан пророкували через їхнє зростання. Чи вдалося нормально вийти з цієї ситуації, який сьогодні показник оплати цих послуг, які висновки можна зробити і чого варто українцям чекати наступного року?
— Ми зруйнували, я підкреслюю це, ми зруйнували найбільшу корупційну схему в країні, яка діяла десятиріччями. І на якій заробляли колосальні ресурси ті, хто очолював ці схеми. Чи може хтось сказати, що я самогубець? Тоді чому ми пішли на це? Тому що знаємо реальні механізми, як ЦЕ працювало і КУДИ йшли надприбутки.
Коли ти бачиш, що грабують, у тебе є два варіанта: або ти допомагаєш грабувати, або ти зупиняєш. Я вважаю, що моє завдання зупиняти. Я зупинив пограбунок. Це — перше. Друга позиція. Ми не тільки зупинили пограбунок, ми чітко визначили стратегію на енергонезалежність і почали займатися енергонезалежністю. Ми реально вирішуємо завдання, які дають можливість сьогодні говорити, що за три-чотири-п’ять років Україна стане енергонезалежною. Це колосальний внесок в нашу економіку, стабільність. Колосальний. Я бачив нещодавно аналітику, яка показує: якби ми видобували свій газ в Україні, а не купували його за валюту, долар би сьогодні при всіх тих проблемах, які ми маємо, не коштував би більше 18,5 гривні. Уявляєте, рівень впливу цього фактору на економіку?
Тепер про компенсатори. Насправді, я чітко розумію, що ми робимо. Треба захистити тих, хто не має високих доходів. Чому я маю політиків українських захищати, їхні 25-метрові басейни, великі приватні будинки, що обігріваються газом? Вони теж мають купувати дешевий газ? І за нього вся країна буде доплачувати? Ні, так не буде. Тому у нас є ціна імпортного паритету, яка впроваджена і вона є граничною. З іншого боку, кожна українська родина, яка має невеликій дохід має право отримати для себе спеціальну персональну знижку, що має назву — субсидія.
— Парламент збільшив видатки на субсидії на 6,3 мільярда гривень. Чому не вдалось вкластися в ті 40 мільярдів, що були передбачені в бюджеті?
— Це цільова історія. Ми знаємо, скільки саме людей мають отримати субсидії.
— Тобто, це виправдана цифра?
— Звісно. Це безповоротно, це чесно, і це адресно. Раніше теж були субсидії, не 40 млрд, а 20 млрд. Я вісім років працював мером Вінниці, і з 2006 року субсидії завжди існували. Тобто, держава все одно давала субсидії, хоча і анонсуючи невисоку ціну на газ. Начебто невисоку. Бо це багатьом було вигідно — поставити дешеву ціну на газ. Поясню, чому. Потім давали компенсацію «Нафтогазу», компенсацію «Теплокомуненерго», і це виливалося в сотні мільярдів, які просто йшли до корупційних годівниць. Людям розповідали казку про дешевий газ, а потім їх грабували. І весь час співали оту пісню: ну, бачите, у вас же газ дешевий. Це неправда, тому що всі за все заплатили. І якщо ми тепер поговоримо про ефект від того, що ми зробили, про ті кошти, які реально зекономила держава від ліквідації старих, корупційних схем, я думаю, це на рівні 140 мільярдів гривень. Ви уявляєте, які колосальні кошти вони гребли? 140 мільярдів — це жахливо! І вони хочуть, щоб я з цим погоджувався? Вони ходять по судах, подають позови, щоб повернути назад свої корупційні схеми і знову хапнути купу грошей. Всі знають, хто в Україні причетний до газових схем з 1990-х років, хто сидів на вугіллі, на газі, на електроенергії. Знову повернути це?
Зараз є цілеспрямовані субсидії. Наше завдання — забезпечити реальну монетизацію субсидій і боротися зараз за підвищення доходів громадян. Відповідно, енергоефективність, підвищення доходів громадян та захист соціально незахищених верств населення — наші пріоритети.
— Однак, ряд експертів, навпаки, посилаються на підрахунки, що свідчать про підвищене витрачання так званими субсидантами енергії на фоні інших людей?
— Покажіть мені ці розрахунки. Це міф, тому що зараз визначені чіткі норми, які є реальними, а не завищеними. Якщо людина буде бездумно споживати, відкриваючи кватирки та гріючи вулицю, вона просто заплатить більше. Це не має сенсу.
Я хочу бачити, яким буде ринок землі, а потім його відкривати
— Чи будете шукати аргументи, щоб переконати парламент проголосувати за відкриття ринку сільгоспземель?
— Багато говорять: треба ринок земель, чи ні. Це дискусійне питання. Давайте обговоримо, я готовий. Але чи хтось пояснив, яким має бути той ринок землі? Ні, ніхто не пояснив. Тож давайте ми, по-перше, напрацюємо модель, широко обговоримо її, проконсультуємося з українськими громадянами, з власниками паїв, а потім приймемо узгоджене рішення. Ось хід моїх думок. Якщо ж хтось хоче на ривок зняти мораторій, скупити за три місяці всю землю в країні, я категорично проти. Так не буде. І доки я Прем’єр-міністр, я не дам цього зробити. Це дуже чутливе питання, його слід з усіх сторін обговорити. Ми три місяці обговорювали бюджет на 2017 рік. А тут серйозна, фундаментальна проблема — доля української землі. Тож треба максимально відкрито, експертно порадитися, зрозуміти, пояснити, а потім приймати рішення.
— Чи слід ваші слова розуміти, як готовність уряду ініціювати та серйозно працювати над законом про обіг земель?
— Абсолютно. Ми працюємо, ми знайдемо модель, тоді будемо виходити на обговорення і приймати збалансоване рішення.
Приватизація «Привата» — вимушений, але чесний крок
— Націоналізація «ПриватБанку» зачепила ледь не половину населення України. Європейські фінансові інституції привітали це рішення, деякі ж українські політики назвали це «пограбуванням народу», адже на утримання банку підуть бюджетні кошти. Як ви оцінюєте це рішення? Що показали перші тижні після націоналізації банку?
— Ми пішли на вимушений, але чесний крок по відношенню до українських громадян. Я не буду займатися політичними оцінками. Що для мене було важливо як для голови уряду? Одне — двадцять мільйонів людей. Все. Двадцять мільйонів людей, у яких там рахунки, кошти, кредитні картки і т. д. Я керувався тим, щоб захистити цих людей. Що ми зробили? Ми прийняли рішення про перехід банку в державну власність, ми його докапіталізували. Ми зараз призначили менеджмент. Я вважаю, що Олександр Шлапак, колишній міністр фінансів — високопрофесійна та відповідальна людина. Тобто, сьогодні банк з точки зору управління знаходиться в абсолютно надійних руках, з надійним інтелектом та досвідом. Банк застабілізувався, ситуація нормальна. Закон гарантує сьогодні повністю повернення вкладів для фізичних осіб — вкладників банку. У керівництва банку тільки одне завдання — розвивати банк, зробити його більш успішним. І це мене повністю влаштовує.
Українське військо відродилося
— Питання по обороні. З приходом Трампа є побоювання, що Україні буде не дуже легко, що омріяних «джавелінів» та багато іншого ми не отримаємо. Що має Україна зробити, аби бути обороноздатною за умов війни?
— Думаю, всі бачать, що українське військо відроджується. Я працював в уряді у 2014 році віце-прем’єром, я бачив, в якому стані була наша армія. Коли з резерву виводили до бойової готовності техніку — це було жахливо. Все було непридатне. А зараз військо відновлене. Насправді, головне у війську — не танк, головне — це воїн. Наші воїни — вони справді мужні, зустрічаєшся з хлопцями, і бачиш у них справжню силу, міць і дух. Наскільки вони сильні, патріотичні — це просто надихає. Наше найперше завдання як уряду — і воно міститься в пріоритетах програми дій уряду — це оборона і безпека, як зовнішня, так і внутрішня. І ми будемо все робити для того, щоб армія була забезпечена. Щоб воїн мав зарплату, нормальне обмундирування, нормальну зброю, адже високотехнологічна зброя сьогодні дуже багато вирішує. Це процес, але ми вже багато в цьому пройшли.
— Що з інвестиціями в країну? Які перспективи чекають Україну в році, що почався?
— Ми маємо зростання інвестиційного капіталу в країну, але я вважаю, що у нас тут безмежний фронт дій. Тому створили офіс супроводження інвестицій, який зараз активно розбудовує свою роботу. Наше завдання як уряду — кожна гривня, яка інвестується в економіку України, кожен долар, або євро, мають бути успішними. Той, хто хоче вкладати, має знати, що це безпечно для нього, а ми маємо бачити нові робочі місця, новий продукт, заробітну плату людям, податки в державу. І ми активно створюємо механізми для цього.
І тут є три питання. Перше — це інвестиції і підтримка інвестиційного процесу. Друге — це відродження української промисловості, і я цим предметно сьогодні займаюсь. Щоб створити український продукт, нам треба створити в країні переробне виробництво. Ми не можемо бути придатком, коли посіяли, зібрали, зерно продали. Або ліс спиляли та експортували. Це — лісопилка. А ми не є країна-лісопилка. Ми країна, яка може розробляти якісні продукти, тому глибина переробки має дуже важливе значення. Бо глибина переробки — це робочі місця. А робочі місця, це відповідно розвиток економіки і т. д. І третя позиція — завоювання нових ринків. Тому у нас є експортна стратегія. Це дуже непросто. В цій роботі ми розраховуємо, в тому числі, і на наш МЗС. Ми збільшили фінансування наших дипломатичних представництв за кордоном і це має дати можливість, в тому числі, представляти достойно український продукт на міжнародних ринках. Ось три компоненти завдань, що стоять перед нами. Ну і, зрозуміло, покращення бізнес-клімату в країні.
Я не сова, і не жайворонок, я — «нон-стоп»
— Робота прем’єр-міністра напружена. Як вам вдається підтримувати форму? Чи є час на спорт, на те, щоб трохи переключитись з роботи на щось інше? Скільки спите?
— Сплю по-різному, залежно від того, коли закінчується робочий день. А закінчитися він може і о першій, і о другій, і о третій ночі.
— Ви сова чи жайворонок?
— Я «нон-стоп». Звісно, потім, залежно від того, коли завершилась попередня доба, якщо завершую о 3-й годині ночі, можу розпочати не о 9-й, а о 10-й годині наступний робочий день. Але іноді, якщо є потреба, і знову о 8-й. Так, теж буває — повернувся ближче до світанку, але о 8-й маєш бути на роботі. Сам себе коригуєш, тому немає робочих чи вихідних. Постійно робочий день. Тому важко «переключатись», як ви кажете, але поки що так.
— А Новий рік?
— Новий рік, як завжди, зустріли з родиною — в Україні, нікуди не виїжджали. Головне, можливість бути з родиною. Це дуже важливо, я вам скажу, коли нечасто вдається таке. От буквально нещодавно був один вихідний — у неділю. Я прокинувся і десь дві третини дня провів з молодшим сином, в родині. Це було просто неперевершено — бути вдома з родиною, з сином. Цього дуже не вистачає.
— А які у вас підходи до виховання дітей? Коли в школу викликали батьків, ви ходили чи дружина?
— Ні, я ніколи не ходив. Але хочу вам сказати, що, якось так, і в принципі, не дуже доводилося нам ходити до школи. У нас троє дітей. Дві доньки вже дорослі, а хлопець — наймолодший. Хіба що батьківські збори. А так щоб на килим до директора чи вчителів, не було.
Навіть я, коли в школі вчився, здається, і до мене теж не викликали. Я вчився в школі, моя мати вчителювала в цій же школі, і для мене це була подвійна відповідальність. Бо мама поруч, щось не те зробиш, і зразу до тебе будуть подвійні, потрійні питання. Тож не викликали, і школу я загалом згадую тільки з теплотою. Ті шкільні роки були для мене особливими. І вчителі, і атмосфера в школі були добрими, мені дуже подобалося, для мене це дуже хвилюючі спогади мого життя.
— Займаєтесь спортом?
— Зараз — мало. Звісно, треба було б якусь частину часу викроювати на спорт, я це відчуваю. Але поки що не виходить. Нормалізуємо ситуацію в країні, увійдемо в нормальний режим, все буде добре, тоді можна буде знаходити більше можливості, аби тримати себе в формі.
Олександр ХАРЧЕНКО
Татьяна Кузьменко, член редколлегии Собкор интернет-издания "AtmWood. Дерево-промышленный вестник"
— 
