Час збирати каміння
«Я вам покажу, що таке управління державою!» — із такими словами після відставки А. Яценюка тоді ще кандидат (до речі, єдиний) у прем’єри В. Гройсман звертався до депутатів. 14 квітня минув рік від початку його роботи, а отже, й «імунітет» до відставки. Звіт про діяльність уряду був поданий до парламенту ще в лютому, Прем’єр минулого тижня дав брифінг і виступив у Верховній Раді. Зокрема, він поділився з депутатами і суспільством намірами індексувати пенсії з 1 жовтня та скасувати оподаткування виплат працюючих пенсіонерів; запевнив, що не має президентських амбіцій, і пообіцяв «працювати далі». Словом, В. Гройсман, як завжди, випромінює оптимізм і впевненість у собі. Ось що з приводу його діяльності думають експерти.
Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:
«Сьогодні за результатами річної роботи уряду Володимира Гройсмана з економічної точки зору можна сказати лише одне: цей Кабінет міністрів не запропонував жодної економічної стратегії розвитку України. Він не здійснив жодної системної реформи: не було зроблено зовсім нічого — гривня падає, населення в Україні продовжує біднішати. Натомість уряд просто «пливе за течією». І справді, єдина ініціатива, завдяки якій запам’ятається Гройсман, — це підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн, але вона закінчилася для цього складу Кабміну повним фіаско. Адже посилилася тінізація трудових відносин між роботодавцем та найманим працівником, вчергове підвищилися ціни на товари і послуги. А тому як економіст я погоджуюся з тим, що цей уряд узагалі нічого не зробив. Він просто продовжив політику уряду А. Яценюка, не запропонувавши ніяких ефективних реформ».
Олександр КОЧЕТКОВ, політичний аналітик:
«На мій погляд, цей Кабмін, за поганою традицією попередників, не виконав жодного зобов’язання, яке на себе брав. Причому уряд Гройсмана — це кричущий приклад цілковитої бездіяльності... Основні надії, які покладалися на Прем’єра, — це те, що він наведе лад із фінансовими проблемами України, реформує житлово-комунальну та енергетичну галузі. Також В. Гройсман мав розв’язати проблеми, пов’язані з окупованими Росією територіями України. Тобто багато хто і в Україні, і за її межами вірив, що він за цей рік «імунітету» зможе вирішити всі наболілі для України питання. При цьому В. Гройсману дозволили взяти у свою команду всіх друзів. Пригадуєте, як він перед обранням на пост Прем’єр-міністра заявив: «Я вам покажу, як керувати державою!». Але, на жаль, так вийшло, що всі сподівання, покладені на В. Гройсмана, в тому числі і українським суспільством, змарновані.
Тобто жодних проривів, жодних економічних нововведень за рік його роботи не було реалізовано. Все пливе дуже повільно. Точно не так, як цього очікувало суспільство воюючої країни... Чи залишиться Гройсман Прем’єр-міністром України після того, як минув його річний імунітет? Гадаю, тут усе 50 на 50. Якби у Президента була кандидатура на пост очільника Кабміну, яка б його влаштовувала, В. Гройсмана уже б позбавили крісла керівника уряду... Його майбутнє на цій посаді залежатиме від політичних домовленостей. А тому знайдуть нового Прем’єр-міністра — В. Гройсмана у квітні відправлять у відставку, а ні — то він залишиться надалі керувати виконавчою гілкою влади».
Володимир ЛАНОВИЙ, екс-міністр економіки України:
«Багато слів і мало справ. Багато демагогії й авантюристичних закликів і нічого не робиться по суті речей. Чому В. Гройсман не говорив про нуль процентів у лютому? Таке багатослів’я, самовпевненість, перекладання відповідальності на інших політиків не личить Прем’єр-міністру. Уряд розповідає, що збільшилися надходження до Пенсійного фонду. Де ці дані? У нас немає статистики Пенсійного фонду, яку можна було б достовірно розглядати, аналізувати… А в реальності, а не на папері, життя пенсіонерів гірше, аніж в африканських країнах».
Карл ВОЛОХ, громадський активіст:
«Із моєї точки зору, за останній рік темп реформ дещо впав. Цьому може бути два пояснення: «вершки» вже зняті минулим урядом. До того ж у попереднього складу Кабміну була значно більша підтримка коаліції в парламенті. У цього уряду вона погана, тож шанси на прийняття реформаторських законів істотно впали. Особливо якщо вони близькі до тем, на яких зазвичай спекулюють популісти. «Проводити» сьогодні такі закони практично неможливо.
Але при цьому стабілізація є. Багато чого вдалося. Візьміть будь-яке конкретне міністерство і подивіться, скільки всього зроблено. Наприклад, Міністерство інфраструктури. Вони працюють над законопроектами, кожного пленарного четверга подають деякі на розгляд у Верховну Раду, і частина з важливих пройшла. А створення Дорожнього фонду — це взагалі подія, без перебільшення, історична. Нас багато років дурили, що, купуючи пальне, ми сплачуємо внески на дорожнє господарство, але насправді гроші йшли в загальний фонд бюджету і не витрачалися цільовим чином на автошляхи. Сьогодні обсяг коштів, призначених на будівництво та ремонт доріг, збільшиться у кілька разів.
Казати, що змін немає, нечесно. Більше того, уряд встояв навіть після втрати підприємств на окупованих територіях. А це дуже серйозно, це не лише п’ять мільярдів гривень податків, які вони платили до держбюджету. Попри все переглянули показники — і вони «зійшлися», звісно, не в останню чергу через інфляцію. І МВФ таки вирішив, що гроші нам давати можна. Давайте візьмемо ще один фактор. Нам надали 600 млн доларів допомоги ЄС, хоча парламент не скасував обмеження на вивіз лісу-кругляку. Це означає: закордонні партнери оцінюють хід того, що в нас робиться, досить високо.
Крім того, уряду вдається уникати корупціогенних ризиків. Нещодавно були зареєстровані два проекти постанов, адресованих голові НАК «Нафтогаз» А. Коболєву: «виконати рішення судів з приводу підприємств, які виробляють міндобрива» (читай: «віддайте гроші Д. Фірташу»), та постачати без передоплати підприємствам цього олігарха газ. Ураховуючи, скільки мільярдів він уже не заплатив «Нафтогазу» за минулі роки... Судитися в Україні у Д. Фірташа можливостей значно більше, бо він оперує готівкою на відміну від керівництва Національної акціонерної компанії. Цей олігарх не тільки не розрахувався за газ, а ще й відбив через суди ви не уявляєте скільки грошей. І тому пропонувати віддавати газ підприємствам Д. Фірташа — це чиста корупція, яку бачать навіть члени Спостережної ради «Нафтогазу», які прийшли туди через ЄБРР. Це було настільки обурливо, що А. Коболєв проекти постанов оприлюднив у себе на сторінці в соцмережах. Наскільки мені відомо, їх відклали, але це означає, що в уряді працюють не лише світлі сили.
Також мають місце віхові історії. Зокрема, як Мінфін розпочав війну проти ДФС. Голова Мінфіну, який, по суті, чистий технократ, бореться з фіскальною галуззю... Це саме по собі епохально. Або як той самий міністр зробив абсолютно відкритий реєстр повернення ПДВ. Із точки зору боротьби з корупцією це дуже великий крок. Адже повернення ПДВ було однією з корупціогенних речей, і нинішній уряд поставив на цьому крапку. Сьогодні спробуйте перевести в готівку гроші через якусь «пральню»...
Після Майдану, коли розсипалася стара централізована система «регіоналів» із відмивання коштів, «обнал» коштував 6% із гарантією, що до тебе завтра не прийдуть. Сьогодні — 12% без гарантії. Це означає, що служба працює, а вертикальної корупції більше нема. Ні Президенту ці гроші не носять, ні прем’єру, ні міністру фінансів, ні керівникові фіскальної служби. Тому говорити про те, що нема боротьби з корупцією, — неправда».
Підготувала Маргарита СИТНИК.
