Соціальний ролик для маркетингу
Опубликовано: 27 мая 2017 г.
ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
влада обвалила лісову галузь в Україні
ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ
Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів
Орест ФУРДИЧКО
Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні
РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?
Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь
ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ
Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?
28 травня 2017
"Посади дерево- Збережи ліс". ВІДЕО
Соціальний ролик для маркетингу
Хустські пожежники вчилися ліквідовувати лісові пожежі
26 травня, в урочищі Потічок на території лісового масиву Велятинського лісництва ДП "Хустське лісове дослідне господарство" відбулось пожежно-тактичне навчання з ліквідації лісової пожежі, повідомляє У ДСНС України у Закарпаській області.
Навчання мали на меті вiдпрацювати взаємодiю мiж пожежно-рятувальними пiдроздiлами Хустського гарнiзону, працівниками лісового господарства та іншими спецслужбами району, а також перевірити оперативну готовність особового та техніки до дій у випадку виникнення пожеж в природних екосистемах.
За тактичним задумом навчань, через необережне поводження з вогнем людей, які відпочивали в лісі, виникло загорання сухої трави на території лісового масиву із подальшим загоранням лісових насаджень на площі 1 га. Про пожежу було одразу повідомлено керівництво лісництва та рятувальників 10-ї державної пожежно-рятувальної частини м. Хуст.
Першими до місця виникнення пожежі прибувають фахівці лісового господарства, які за допомогою ранцевих оприскувачів та "хлопавок" розпочинають гасіння.
Вже за декілька хвилин до місця виклику прибувають рятувальники м. Хуст. На місці створюється оперативний штаб. Вогнеборці та лісники долають пожежу спільними зусиллями. Загалом до навчань залучено 12 рятувальників та 3 одиниці пожежної техніки, а також 18 чоловік від ДП "Хустське лісове дослідне господарство".
Подібні навчання відбулись того ж дня і в Свалявському районі Закарпатської області.
28 травня 2017 16:25
Почему необходимо запретить охоту в заказниках Украины - думка російських сайтів
В начале 2010 г., по инициативе Киевского эколого-культурного центра, в Украине был принят Закон, который вносил дополнения в действующий Закон «О природно-заповедном фонде Украины», запретив охоту в биосферных заповедниках, национальных парках, региональных ландшафтных парках, а также в охранных зонах природных заповедников и других ПЗФ. В заказниках охота запрещалась или ограничивалась, а в режим охраны памятников природы изменения не были внесены (2).
Экологический вред от охоты
Во время охоты происходит загрязнение воды и почвы свинцом (из-за охотничьей свинцовой дроби). Свинцовая дробь признана третьим по значимости фактором гибели водоплавающей птицы (127).
Создание охотничьих хозяйств предполагает строительство дорог для охотников, что фрагментирует природные участки. Охотники нередко являются виновниками пожаров, замусоривания территории, самовольных рубок, а также создают фактор беспокойства для диких животных. Многие охотники по незнанию или из-за праздного любопытства отстреливают краснокнижных животных. На юге Украины, по данным одесского орнитолога И.В. Щеголева, за сезон ежегодно охотниками уничтожается 500-700 особей краснокнижных животных (127). Охота разрушает половозрастную структуру стада диких животных и стай птиц, способствует селекции наоборот. Разводимые охотниками в огромных количествах кабаны уничтожают сообщества редких растений. Охотниками происходит прямое уничтожение охотничьих животных. По данным И.В. Щеголева в водно-болотных угодьях юга Украины из-за спортивной охоты с 1974 г. по 1990 г. численность дичи упала в 8-20 раз. Численность белоглазого нырка упала в 80 раз, кряквы и лысухи в 6-8 раз. По его мнению, ружейная охота приобрела «массовый неуправляемый техногенно-истребительный характер» (127).
О массовости охотничьих браконьеров в заказниках говорит и такой факт – в 2014 г. в двух орнитологических заказниках на Волыни –«Чаруков» и «Любаниха» было насчитано в один день охоты около 500 охотников, в 2015 г. – в один день охоты – 250 охотников. В Херсонской области в орнитологическом заказнике «Домузлы» – в один день охоты – 100 охотников-браконьеров.
Современное положение с ведением охоты в заказниках
Расплывчатая формулировка ст. 26 Закона «О природно-заповедном фонде Украины», согласно которой охота в заказниках запрещается или ограничивается, привело к тому, что в ряде областей на этих охраняемых территориях, которые занимают в Украине всего 0,2 % от всей территории страны, продолжается истребление диких животных.
Так, в сезон охоты 2015/2016 годов в 16 заказниках согласно лимитов должно быть отстрелено 8 оленей европейских, 36 косуль, 115 кабанов (129). В сезон охоты 2014/2015 годов в этих заказниках должно было отстрелено 18 европейских оленей, 52 косули, 151 кабан (128). Если взять во внимание, что охота в настоящее время ведется совершенно бесконтрольно, и на одну лицензию нередко отстреливается несколько диких копытных, то можно предположить, что в данных заказниках истребляется до 1 тыс. диких копытных (см. Таблицу).
Однако дело не только в этом. Если лимиты на отстрел диких копытных в заказниках подготавливаются Гослесагентством Украины и
согласовываются Минприроды Украины (что предполагает хоть теоретический контроль за охотой в заказниках со стороны государственных природоохранных органов), то нормы на отстрел в заказниках птиц, зайцев, кроликов, лисиц, барсуков не регламентируются (138).
То-есть охотник может отстрелять в заказнике столько птиц или зайцев, сколько у него записано в отстрелочной карточке. Количество охотников в каждом заказнике также никем не регламентировано. Таким образом, согласно действующей правоприменительной практике, заказники приравниваются к обыкновенным охотничьим угодьям, хотя согласно ст.26 Закона «О природно-заповедном фонде Украины» охота в них должна быть закрыта или ограничена.
Охоты активно ведутся не только в лесных или ландшафтных заказниках, но и в заказниках общезоологических, и даже в орнитологических. Например, целью создания орнитологических заказников в Полтавской области «Святиловский» и «Михновский» является охрана мест миграций и зимовки птиц (139, 140). Однако в них разрешена охота в охотничий сезон, который, согласно украинского законодательства, открыт с августа по январь, то-есть когда происходят миграции птиц, а также их зимовки (139, 140).
Общезоологический заказник общегосударственного значения в Запорожской области «Алтагорский» создан для зверей и птиц, однако в нем разрешена охота на фазана (141). Общезоологический заказник местного значения «Зубровица» создан в Черновицкой области для охраны зубров. Однако в нем разрешено отстреливать за охотничий сезон до двух десятков косуль, кабанов и оленей (137).
Заказник «Зубровица» охраняет одно из 9 имеющихся в Украине мест обитания редкого краснокнижного животного – зубра. Проведение охот в заказнике «Зубровица» не только беспокоит зубров, создает нежелательный фактор беспокойства, но и создает потенциальную угрозу отстрела зубра пьяным охотником по случайности вместо кабана или оленя.
Кроме этого в ряде заказников и других ПЗФ охота ведется под видом мониторинга бешенства. Например, в Волынской области в заповедном урочище «Садовская дача» в 2014 г. было отстрелено 6 кабанов «в целях исследования чумы свиней», в 2015 г. Волынская областная организация Украинского общества охотников и рыболовов получила разрешение на отстрел в ландшафтном заказнике местного значения «Осницкий» и общезоологическом заказнике местного значения «Тельчивский» 6 лисиц (142).
В некоторых областях, например, в Житомирской, охота в заказниках практически закрыта. Зато в большинстве областей Украины – Запорожской, Ивано-Франковской, Кировоградской, Николаевской, Тернопольской, Черновицкой, Ровенской, Полтавской, Одесской и др. охота в заказниках, а также некоторых памятниках природы ведется практически без контроля со
стороны Департаментов экологии областных госадминистраций и Минприроды Украины (130, 131, 132, 133, 134, 135, 136). В некоторых областях Украины, например, в Киевской, охота в заказниках вообще никак не регламентировала, так как ее ведение или запрет на охоту не прописаны в положениях об этих заказниках или памятниках природы и поэтому она ведется в данных объектах по умолчанию. Например, в заказниках «Урочище «Гощив», Мутвицкий, Катюжанский, Бурковица, Цезаревский, «Вязовое» установлены охотничьи вышки.
Таблица
Охота на копытных в заказниках Украины в 2015/2016 гг.
| Область | Название объекта ПЗФ | Статус объекта ПЗФ | Количество лицензий |
| Запорожская | Старобердянский ландшафтный заказник | Общегосударственное значение | 2 кабана |
| Запорожская | Бильмановская лесная дача ландшафтный заказник | Местное значение | 2 косули, 6 кабанов |
| Запорожская | Камянская лесная дача ландшафтный заказник | Местное значение | 7 кабанов |
| Кировоградская | Урочище Новомиргородское-1 | Местное значение | 2 косули, 6 кабанов |
| Николаевская | Рацинская дача лесной заказник | Общегосударственное значение | 5 оленей, 10 косуль, 25 кабанов |
| Тернопольская | Суразская дача лесной заказник | Общегосударственное значение | 2 косули, 3 кабана |
| Черновицкая | Зубровица общезоологический заказник | Местное значение | 3 оленя, 6 косуль, 6 кабанов |
| Ровенская | Мутвицкий общезоологический заказник | Местное значение | 40 кабанов |
| Полтавская | Псельский ландшафтный заказник | Местное значение | 3 косули, 3 кабана |
| Полтавская | Сулинский ландшафтный заказник | Общегосударственное значение | 4 кабана |
| Полтавская | Червонобережье ландшафтный заказник | Общегосударственное значение | 1 косуля, 1 кабан |
| Полтавская | Буртивский гидрологический заказник | Местное значение | 1 кабан |
| Полтавская | Ксендзовский гидрологический заказник | Местное значение | 1 кабан |
| Полтавская | Балка Широкая ландшафтный заказник | Местное значение | 3 косули |
| Полтавская | Маячковский ландшафтный заказник | Местное значение | 6 косуль, 7 кабанов |
| Полтавская | Лучковский ландшафтный заказник | Общегосударственное значение | 3 косули, 3 кабана |
| Всего | 16 заказников, из них 6 общегосударственного значения и 10 – местного значения | 8 оленей, 36 косуль, 115 кабанов |
- На 1 января 2015 г. в Украине имелся 3121 заказник местного и общегосударственного значения. Они занимают 2,28 % территории Украины. На 1 января 2015 г. в Украине имелось 3411 памятников природы местного и общегосударственного значения, они занимают 0, 04 % территории Украины. Вместе все заказники и памятники природы занимают 2,32 % территории Украины. А охотничьи угодья занимают 80 % территории Украины.
- Охота в заказниках, а также в отдельных памятниках природы ведется при слабом контроле охоты на диких копытных, и совершенно бесконтрольно на пернатую дичь и мелких зверей – зайцев, кроликов, лисиц, барсуков.
- В некоторых заказниках (орнитологические, общезоологические) проведение охоты прямо противоречит целям заказника.
- Охота наносит значительный экологический ущерб не только фауне, но и всему природному комплексу заказников.
- По этим причинам в заказниках, а также в памятниках природы охота должна быть полностью запрещена.
“Национальные парки и другие объекты ПЗФ Украины без гламура. Мониторинг нарушений заповедного режима (2006-2016). Материалы независимого расследования”, К, КЭКЦ, 2017 г. , 128 стр. http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2017/04/int_glamur_nationpark_2017.pdf
Пресс-служба КЭКЦ
Крадія лісу поліцейські Черкащини вирахували за слідом протектора шин
В районне відділення поліції звернувся працівник Катеринопільського лісництва. Чоловік повідомив, що під час обходу території виявив незаконну вирубку 10 дерев акації.
Прибувши на місце, правоохоронці виявили сліди протектора шин трактора. Слід вивів поліцейських до домоволодіння мешканця сусідньої області, на подвір`ї якого було виявлено викрадені дерева та розшукуваний трактор з причепом. Як пояснив 41-річний мешканець Кіровоградської області, дерева він зрубав щоб використати в господарстві.
За даним фактом слідчими відкрито кримінальних провадження за статтею 246 (Незаконна порубка лісу) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Про це інформує сектор комунікації ГУНП.
28 травня 2017, 15:06 Новини Черкас та Черкаської області
ДСНС закликає громадян не провокувати пожежі в екосистемах
Тож аби навчити громадян як безпечно поводитися під час перебування в екосистемах та своїми діями не спровокувати загорання рятувальники спільно з представниками лісового господарства, місцевих органів влади, із залученням засобів масової інформації постійно здійснюють профілактичну роботу у всіх регіонах країни.
Зокрема, лише цього тижня фахівці ДСНС провели інформаційно-роз'яснювальну роботу з мешканцями Закарпатської, Запорізької, Чернівецької, Черкаської, Рівненської, Донецької, Одеської, Житомирської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Чернігівської областей. Рятувальники відвідували улюблені місця відпочинку громадян — парки, сквери, лісові масиви — та розповідали, яких правил необхідно дотримуватися, щоб не допустити загорань сухої трави, лісу, комишу та як необхідно діяти в разі виникнення пожежі. Крім того, співробітники Служби порятунку нагадали, що розпалювати багаття можна лише у спеціально відведених для цього місцях, а після відпочинку слід обов'язково загасити полум'я. Також заборонено кидати на суху лісову підстилку недопалки, адже вони також можуть спровокувати пожежу. Особливу увагу варто приділяти дітям і слідкувати, щоб вони не бавилися з вогнем та сірниками. Кожному відпочивальнику, з яким спілкувалися рятувальники, було вручено листівки та пам'ятки інформаційного характеру.
Крім профілактичної роботи фахівці ДСНС спільно з працівниками лісового господарства постійно проводять тактико-спеціальні навчання та тренування, в ході яких відпрацьовують спільні дії під час гасіння пожеж в екосистемах. Зокрема, цього тижня на Київщині відбулися масштабні навчання на тему "Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації, спричиненої лісовими пожежами" за участю представників ДСНС, КМДА, Київської ОДА та Державного агентства лісових ресурсів України. Було зімітовано загорання сухої трави, що перекинулося на лісові насадження та швидко розповсюджувалося. До ліквідації умовної пожежі залучалися сили та засоби Служби порятунку, авіація ДСНС та працівники лісового господарства. По завершенню навчань учасники обговорили подальші шляхи взаємодії та взаємоінформування під час виникнення лісових пожеж.
Загалом спільні тренування рятувальників та представників лісових господарств відбулися також у Закарпатській та Чернігівській областях.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій
Украина как "аграрная сверхдержава" в зеркале отставки министра Кутового
Уходя из министерства, Кутовой оставляет преемнику целый ворох системных проблем. Хотя представляется, что этот же тезис можно будет воспроизвести сразу после отставки следующего министра агрополитики.
REUTERS Eduard Korniyenko
Денис Гаевский, обозреватель
Заявление об отставке министра аграрной политики и продовольствия Тараса Кутового не вызвало широкого резонанса в украинском информпространстве. Хотя, казалось бы, в пресловутой "аграрной сверхдержаве" именно к Минагрополитики должно быть приковано наибольшее внимание общества.
Дело в том, что на сегодняшний день не имеет принципиального значения имя любого министра, ведь государство ударными темпами теряет экономический суверенитет и критически зависит от мировой конъюнктуры на сырьевую группу товаров. В подобных условиях роль экономического блока правительства сводится лишь к выполнению инструкций внешних кураторов и распределению поступающих в страну финансовых потоков.
Каких-либо позитивных результатов на должности министра Кутовой не продемонстрировал. Продолжает падать удельный вес животноводства и производства готовых продуктов питания в структуре АПК, растет лишь сбор зерновых (чему в последние годы содействует несистемный фактор – благоприятные погодные условия) вкупе с производством жиров и подсолнечного масла. Несмотря на провозглашенный курс на построение вышеуказанной "аграрной сверхдержавы" (по итогам 2016 удельный вес продукции АПК в экспорте достиг 42%), размер экспортных поступлений от продукции сельского хозяйства и пищевой промышленности в 2014-2016 был ниже, чем в 2011-2013 ($46,6 млрд против $47,7 млрд). Притом ключевым бенефициаром экспорта сельскохозяйственной продукции низкого передела является класс оффшорных латифундистов, чьи земельные банки достигают сотен тысяч гектаров.
РИА Новости Украина Евгений Котенко
Отставка Кутового. Порошенко просто взялся за аграриев – Корнейчук
Их ставленником и был Кутовой, чья "добровольная отставка", скорее всего, инициирована Банковой (и дело отнюдь не в лоббировании министром решения обнулить импортные пошлины на российские минеральные удобрения). Если это так, то для аграрных олигархов это тревожный звоночек – начатая с подачи президента Порошенко кампания деолигархизации (в результате которой должен остаться только один) не обойдет стороной и их. Дело не только в желании взять под контроль агросектор, но и в том, что агроолигархи располагают ресурсами для финансирования политических оппонентов действующей власти. К слову, с 2017 года агроолигархи увеличили ресурсную базу, т.к., вместо спецрежима НДС (значительная часть уплаченного налога аккумулировалась на спецсчетах фермеров), введены дотации для отрасли общим фондом 4-5,5 млрд грн, распределяемые естественно среди "своих" и за "откат".
Именно несогласие с земельной реформой, т.е. с открытием рынка земли, в чем не заинтересованы крупные латифундисты, арендующие гектар в среднем за $500 в год, и называется причиной отставки Кутового. Хотя с нынешним правящем классом "земельный вопрос" нерешаем в принципе: что продление моратория на продажу земли, что его отмена имеет массу негативных сторон. Хотя, по косвенным признакам, все идет к снятию моратория – ведь не зря американские агрохолдинги "Bunge" и "Cargill" инвестируют в зерновые терминалы на Черноморском побережье, планируя довести их пропускную способность с нынешних 66 млн тонн (при объеме экспорта в 40 млн тонн в прошлом году) до 102 млн тонн к 2020 году. Видимо, у них наличествуют определенные гарантии от украинских "верхов" и зарубежных кураторов последних.
Возвращаясь непосредственно к состоянию дел в сельском хозяйстве, то отметим, что особенно сложная ситуация сложилась с животноводством – не первый год продолжает бушевать эпидемии африканской чумы свиней и птичьего гриппа, что приводит к ограничениям на экспорт продукции из Украины. В период с 2013 по 2016 экспорт продукции животноводства сократился на 30% – с $1,08 млрд до $0,77 млрд.
Золотарев о непоправимых потерях: почему ушел Кутовой
При Кутовом продолжались скандалы вокруг подчиненного Минагрополитики госпредприятия "Укрспирт" – министр не смог ни побороть производства контрафактного спирта, который губит жизни людей, ни провести приватизацию компании. В одном из интервью Тарас Викторович заявил, что объем "левого" рынка спирта составляет 6 млрд гривен, а 40% "сорокоградусной" на прилавках магазинов произведено из контрафактного спирта.
Очень остро стоит проблема вырубки лесов, значительную часть ответственности за что несет Государственное агентство лесных ресурсов Украины, находящееся в управлении Минагрополитики. В частности, глава Закарпатской облгосадминистрации Геннадий Москаль летом 2016 публично обвинял Гослесагентство в нанесении убытков государству путем отправки за границу под видом дров технической и деловую древесину. Увы, но все указывает на то, что "безлес" Украина получит вслед за "безвизом".
В общем, уходя из министерства, Кутовой оставляет преемнику целый ворох системных проблем. Хотя представляется, что этот же тезис можно будет воспроизвести сразу после отставки следующего министра агрополитики – в условиях обвального сокращения "кормовой базы" обладающие психологией временщиков украинские элитарии прежде всего озабочены вопросами присвоения коррупционной ренты, а не какими-либо долгосрочными проектами по развитию страны. Это и является закономерным итогом созданного в Украине "общества большого базара" и провозглашенного курса на "аграрную супердержаву".
REUTERS Eduard Korniyenko
Денис Гаевский, обозреватель
Заявление об отставке министра аграрной политики и продовольствия Тараса Кутового не вызвало широкого резонанса в украинском информпространстве. Хотя, казалось бы, в пресловутой "аграрной сверхдержаве" именно к Минагрополитики должно быть приковано наибольшее внимание общества.
Дело в том, что на сегодняшний день не имеет принципиального значения имя любого министра, ведь государство ударными темпами теряет экономический суверенитет и критически зависит от мировой конъюнктуры на сырьевую группу товаров. В подобных условиях роль экономического блока правительства сводится лишь к выполнению инструкций внешних кураторов и распределению поступающих в страну финансовых потоков.
Читайте также: Замминистра о сложной, но не депрессивной ситуации в АПК
Каких-либо позитивных результатов на должности министра Кутовой не продемонстрировал. Продолжает падать удельный вес животноводства и производства готовых продуктов питания в структуре АПК, растет лишь сбор зерновых (чему в последние годы содействует несистемный фактор – благоприятные погодные условия) вкупе с производством жиров и подсолнечного масла. Несмотря на провозглашенный курс на построение вышеуказанной "аграрной сверхдержавы" (по итогам 2016 удельный вес продукции АПК в экспорте достиг 42%), размер экспортных поступлений от продукции сельского хозяйства и пищевой промышленности в 2014-2016 был ниже, чем в 2011-2013 ($46,6 млрд против $47,7 млрд). Притом ключевым бенефициаром экспорта сельскохозяйственной продукции низкого передела является класс оффшорных латифундистов, чьи земельные банки достигают сотен тысяч гектаров.
РИА Новости Украина Евгений Котенко
Отставка Кутового. Порошенко просто взялся за аграриев – Корнейчук
Их ставленником и был Кутовой, чья "добровольная отставка", скорее всего, инициирована Банковой (и дело отнюдь не в лоббировании министром решения обнулить импортные пошлины на российские минеральные удобрения). Если это так, то для аграрных олигархов это тревожный звоночек – начатая с подачи президента Порошенко кампания деолигархизации (в результате которой должен остаться только один) не обойдет стороной и их. Дело не только в желании взять под контроль агросектор, но и в том, что агроолигархи располагают ресурсами для финансирования политических оппонентов действующей власти. К слову, с 2017 года агроолигархи увеличили ресурсную базу, т.к., вместо спецрежима НДС (значительная часть уплаченного налога аккумулировалась на спецсчетах фермеров), введены дотации для отрасли общим фондом 4-5,5 млрд грн, распределяемые естественно среди "своих" и за "откат".
Именно несогласие с земельной реформой, т.е. с открытием рынка земли, в чем не заинтересованы крупные латифундисты, арендующие гектар в среднем за $500 в год, и называется причиной отставки Кутового. Хотя с нынешним правящем классом "земельный вопрос" нерешаем в принципе: что продление моратория на продажу земли, что его отмена имеет массу негативных сторон. Хотя, по косвенным признакам, все идет к снятию моратория – ведь не зря американские агрохолдинги "Bunge" и "Cargill" инвестируют в зерновые терминалы на Черноморском побережье, планируя довести их пропускную способность с нынешних 66 млн тонн (при объеме экспорта в 40 млн тонн в прошлом году) до 102 млн тонн к 2020 году. Видимо, у них наличествуют определенные гарантии от украинских "верхов" и зарубежных кураторов последних.
Возвращаясь непосредственно к состоянию дел в сельском хозяйстве, то отметим, что особенно сложная ситуация сложилась с животноводством – не первый год продолжает бушевать эпидемии африканской чумы свиней и птичьего гриппа, что приводит к ограничениям на экспорт продукции из Украины. В период с 2013 по 2016 экспорт продукции животноводства сократился на 30% – с $1,08 млрд до $0,77 млрд.
Золотарев о непоправимых потерях: почему ушел Кутовой
При Кутовом продолжались скандалы вокруг подчиненного Минагрополитики госпредприятия "Укрспирт" – министр не смог ни побороть производства контрафактного спирта, который губит жизни людей, ни провести приватизацию компании. В одном из интервью Тарас Викторович заявил, что объем "левого" рынка спирта составляет 6 млрд гривен, а 40% "сорокоградусной" на прилавках магазинов произведено из контрафактного спирта.
Очень остро стоит проблема вырубки лесов, значительную часть ответственности за что несет Государственное агентство лесных ресурсов Украины, находящееся в управлении Минагрополитики. В частности, глава Закарпатской облгосадминистрации Геннадий Москаль летом 2016 публично обвинял Гослесагентство в нанесении убытков государству путем отправки за границу под видом дров технической и деловую древесину. Увы, но все указывает на то, что "безлес" Украина получит вслед за "безвизом".
В общем, уходя из министерства, Кутовой оставляет преемнику целый ворох системных проблем. Хотя представляется, что этот же тезис можно будет воспроизвести сразу после отставки следующего министра агрополитики – в условиях обвального сокращения "кормовой базы" обладающие психологией временщиков украинские элитарии прежде всего озабочены вопросами присвоения коррупционной ренты, а не какими-либо долгосрочными проектами по развитию страны. Это и является закономерным итогом созданного в Украине "общества большого базара" и провозглашенного курса на "аграрную супердержаву".
13:0728.05.2017 (обновлено: 13:08 28.05.2017)57990
Лесные пожары – наших рук дело. Сургутские школьники помогают МЧС инструктировать горожан
Сегодня по всей Югре проходит экологическая акция «Чистый лес – территория без огня». Во время пожароопасного периода, который уже объявлен на территории округа, очень важно, чтобы в лесах и парках было как можно меньше мусора и сухостоя. Об этом жителям Сургута напомнили сотрудники МЧС и юные пожарные-дружинники из шестой городской школы. Накануне они вышли в парк «Кедровый лог», чтобы раздать прохожим буклеты о правилах пожарной безопасности в лесу. Горожанам также повязывали на руку зеленую ленточку, символизирующую заботу о природе.
«На самом деле, проводимое сегодня мероприятие, основная цель которого – забота об экологии и пожарной безопасности, несет в себе гораздо больше пользы. Это еще и эстетичный вид города, и пример для подражания горожанам и, в конце концов, воспитание духа коллективной поддержки и товарищества у самих юных участников акции» — считает заместитель главного инспектора Сургута по пожарному надзору Александр Стрелов.
Фото: 86.mchs.gov.ru
РЯТУВАЛЬНИКИ ТА ЛІСІВНИКИ «ГАСИЛИ ПОЖЕЖУ» В «ЗАЧАРОВАНОМУ КРАЇ» (ФОТО)
У рамках навчань
22 травня на території Національного природного парку «Зачарований край» що в Іршавському районі відбулися пожежні навчання з ліквідації лісової пожежі. За тактичним задумом навчань, через необережне поводження з вогнем людей, які відпочивали в лісі, виникло загорання сухої рослинності, що у подальшому призвело до займання дерев у лісовому масиві. Про пожежу було одразу повідомлено керівництво НПП «Зачарований край» та рятувальні підрозділи.
Першими до місця пожежі прибувають працівники Національного природного парку з ранцевими оприскувачами і «хлопавками» та розпочинають її гасіння. Вже за кілька хвилин до місця виклику прибувають рятувальники 5-ї державної пожежно-рятувальної частини м. Іршава. Вогнеборці встановлюють пожежний автомобіль на вододжерело, проводять оперативне розгортання та подають стволи на гасіння пожежі. На місці створюється оперативний штаб.
Метою відповідного заходу є відпрацювання взаємодії між пожежно-рятувальним підрозділом та працівниками природного парку, перевірка оперативної готовність особового складу вогнеборців та працівників лісового господарства до дій у випадку виникнення пожеж в природних екосистемах та лісах зокрема.
У ДСНС України у Закарпатській області
28 травня 2017 р., 10:20
http://chas-z.com.ua/news/51057
СХОЖІ НОВИНИ
22 травня на території Національного природного парку «Зачарований край» що в Іршавському районі відбулися пожежні навчання з ліквідації лісової пожежі. За тактичним задумом навчань, через необережне поводження з вогнем людей, які відпочивали в лісі, виникло загорання сухої рослинності, що у подальшому призвело до займання дерев у лісовому масиві. Про пожежу було одразу повідомлено керівництво НПП «Зачарований край» та рятувальні підрозділи.
Першими до місця пожежі прибувають працівники Національного природного парку з ранцевими оприскувачами і «хлопавками» та розпочинають її гасіння. Вже за кілька хвилин до місця виклику прибувають рятувальники 5-ї державної пожежно-рятувальної частини м. Іршава. Вогнеборці встановлюють пожежний автомобіль на вододжерело, проводять оперативне розгортання та подають стволи на гасіння пожежі. На місці створюється оперативний штаб.
Метою відповідного заходу є відпрацювання взаємодії між пожежно-рятувальним підрозділом та працівниками природного парку, перевірка оперативної готовність особового складу вогнеборців та працівників лісового господарства до дій у випадку виникнення пожеж в природних екосистемах та лісах зокрема.
У ДСНС України у Закарпатській області
28 травня 2017 р., 10:20
http://chas-z.com.ua/news/51057
СХОЖІ НОВИНИ
60 закарпатських лісників не матимуть роботи
Закарпатські лісники: ті, хто поширюють інформацію про буцімто "корупційні схеми" в галузі, насправді хочуть їх повернути
Лісники Закарпаття мають нового очільника
На Закарпатті нещадно рубають ліси (ВІДЕО)
У лісівників Закарпаття відбулись захоплюючі та видовищні змагання (Фото)
Якщо на Закарпатті ліс рубають лісівники, то вони одразу ж і відновлюють
«Лісова сертифікація на Закарпатті: виклики та шляхи їх вирішення»
Валерій Мурга: "Ми готові до пожеж"
На трасі "Київ-Чоп" уже нема аварійних дерев (ФОТО)
Мурга пообіцяв «жорстко наказувати» нечесних лісівників, Наталія Катреняк звільнила одіозного лісничого
Корупційний детонатор техногенних катастроф
Корупційний детонатор техногенних катастроф. Чому корупція та безвідповідальність чиновників як у центрі, так і на місцях дедалі більше загрожують не лише довкіллю, а й життю людей
Таке багатогранне явище, як корупція, можна визначити як використання адміністративного ресурсу, а саме — службового становища, можливостей і повноважень, з метою отримання особистої вигоди. Загальновідомо, що корупція призводить до неефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, уповільнює економічне зростання і підриває довіру до державних інституцій.
Не менш важливим аспектом корупції в державних органах влади є негативний вплив на навколишнє середовище. Зокрема, корупція в інститутах, що відповідають за охорону навколишнього середовища (ОНС) в Україні, місцевих органах влади і контролюючих цю діяльність органах перерозподіляє кошти, що виділяються на ОНС або утилізацію відходів, у приватні "кишені" корупціонерів. Вона також призводить до катастрофічних наслідків для здоров'я природи і населення і, зокрема, може служити причиною техногенних катастроф. Корупція в системі охорони навколишнього середовища також посилює соціальну напругу і підриває довіру населення до інститутів влади в цілому, коли приватні інтереси корупціонерів від влади вступають у конфлікт із суспільними інтересами населення в охороні природи і, власне, життєвого середовища. В Україні найбільш вразливим місцем для корупції в сфері ОНС є регуляторна діяльність місцевої влади у використанні коштів, у тому числі і бюджетних, для підтримки чистоти повітря, води і захисту природи, утилізації відходів, контролю інспекцій, видачі різного роду дозволів і ліцензій, договорів на економічну діяльність або цільове використання землі.
Тим часом різноманітні екологічні та техногенні аварії/катастрофи більшого чи меншого масштабу стаються дедалі частіше, що свідчить необхідність особливої уваги до відповідної проблематики як на найвищому державному рівні, так і на місцях. Здавалося б, країна, яка пережила техногенний катаклізм такого масштабу, як вибух на реакторі Чорнобильської АЕС, мусила б особливо гостро реагувати на відповідні загрози. Однак отриманий за останні три десятки років "імунітет" має зворотний знак: глибоко вкорінені байдужість і безвідповідальність ще й щедро підживлюються корупційним добривом. Тож уже не надто й дивують новини, наприклад, про масштабні вибухи та пожежі на нафтобазах (як під Васильковим дворічної давності) чи сміттєзвалищах (як на сумнозвісному Грибовицькому під Львовом торік). Однак навіть забрані тими катастрофічними подіями життя людей не роблять різнорангових чиновників більш відповідальними та пильними до відповідних загроз. Чому? Та саме тому, що надто часто, крім безвідповідальності та байдужості, ще одним чинником зростання загроз стає корупція. Яскравим ілюстративним прикладом може служити поточна ситуація з величезним сміттєзвалищем у Києво-Святошинському районі між селами Крюківщина та Тарасівка неподалік Києва. Уже не перший рік величезні гори сміття висотою з дев'ятиповерховий будинок на площі близько 23 га отруюють повітря і воду навколишніх сіл, а також становлять безпосередню загрозу для здоров'я десятків тисяч людей, які живуть поблизу неї.
І хоча через протести місцевих активістів і населення звалище тимчасово закрили, місцеві жителі спостерігають, що його територію продовжують використовувати. Більш того, в безпосередній близькості від звалища на глибині не більш як півметра проходить міжнародна газова магістраль, що поставляє блакитне паливо в Європу і ще дев'ять областей України. З настанням теплої погоди на звалищі зафіксували виділення великої кількості метану, який може в будь-який момент вибухнути. Вибух біля газопроводу може призвести до техногенної катастрофи великого масштабу. Також слід зазначити, що звалище в Крюківщині розташоване лише в 7 км від міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни), хоча за законом ця відстань має бути мінімум 15 км. Численні зграї птахів, що кружляють над горами сміття, становлять серйозну загрозу для літаків, що злітають і сідають на злітно-посадкову смугу серед житлових кварталів.
Незважаючи на багаторазові звернення до місцевих і обласних органів влади, пікети і багатоденні блокади звалища, фіксацію порушень і документування зловживань місцевої влади з боку місцевої громади, питання закриття звалища і цивілізованого вирішення проблеми утилізації сміття залишаються відкритими. Подібні приклади по Україні зараз складно не те що навести, а навіть просто перелічити…
Причинами корупції в сфері охорони навколишнього середовища в Україні, притаманними будь-якому іншому сектору економіки, є недосконалість законодавства і необов'язковість виконання законів, відсутність підзвітності та прозорості в рішеннях влади, в цьому разі місцевих, низький рівень професіоналізму і слабкий контроль за виконанням законів з боку контролюючих органів. А величезні хабарі за використання території сміттєзвалища роблять місцеву владу "глухою" до закликів громадськості.
Стратегія боротьби з корупцією в сфері ОНС може включати збільшення прозорості та підзвітності в рішеннях і посилення механізму громадського контролю за рішеннями влади. Ефективним механізмом може стати надання повноважень спеціальним представникам громадськості і групам активістів при контролі за прийняттям рішень щодо використання фінансових коштів, процесів утилізації, землекористування та економічної діяльності, особливо в природних зонах.
У процесі боротьби з корупцією особливе місце мають займати громадське розслідування з об'єктивним висвітленням у мас-медіа з метою формування громадської думки про згубні наслідки корупції в справі охорони навколишнього середовища та активізація суспільства на боротьбу з цим злом.
Олександр Петрик
№20«ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ. УКРАЇНА»Вчора — 2 червня
https://m.dt.ua/macrolevel/korupciyniy-detonator-tehnogennih-katastrof-chomu-korupciya-ta-bezvidpovidalnist-chinovnikiv-yak-u-centri-tak-i-na-miscyah-dedali-bilshe-zagrozhuyut-ne-lishe-dovkillyu-a-y-zhittyu-lyudey-243689_.html
Таке багатогранне явище, як корупція, можна визначити як використання адміністративного ресурсу, а саме — службового становища, можливостей і повноважень, з метою отримання особистої вигоди. Загальновідомо, що корупція призводить до неефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, уповільнює економічне зростання і підриває довіру до державних інституцій.
Не менш важливим аспектом корупції в державних органах влади є негативний вплив на навколишнє середовище. Зокрема, корупція в інститутах, що відповідають за охорону навколишнього середовища (ОНС) в Україні, місцевих органах влади і контролюючих цю діяльність органах перерозподіляє кошти, що виділяються на ОНС або утилізацію відходів, у приватні "кишені" корупціонерів. Вона також призводить до катастрофічних наслідків для здоров'я природи і населення і, зокрема, може служити причиною техногенних катастроф. Корупція в системі охорони навколишнього середовища також посилює соціальну напругу і підриває довіру населення до інститутів влади в цілому, коли приватні інтереси корупціонерів від влади вступають у конфлікт із суспільними інтересами населення в охороні природи і, власне, життєвого середовища. В Україні найбільш вразливим місцем для корупції в сфері ОНС є регуляторна діяльність місцевої влади у використанні коштів, у тому числі і бюджетних, для підтримки чистоти повітря, води і захисту природи, утилізації відходів, контролю інспекцій, видачі різного роду дозволів і ліцензій, договорів на економічну діяльність або цільове використання землі.
Тим часом різноманітні екологічні та техногенні аварії/катастрофи більшого чи меншого масштабу стаються дедалі частіше, що свідчить необхідність особливої уваги до відповідної проблематики як на найвищому державному рівні, так і на місцях. Здавалося б, країна, яка пережила техногенний катаклізм такого масштабу, як вибух на реакторі Чорнобильської АЕС, мусила б особливо гостро реагувати на відповідні загрози. Однак отриманий за останні три десятки років "імунітет" має зворотний знак: глибоко вкорінені байдужість і безвідповідальність ще й щедро підживлюються корупційним добривом. Тож уже не надто й дивують новини, наприклад, про масштабні вибухи та пожежі на нафтобазах (як під Васильковим дворічної давності) чи сміттєзвалищах (як на сумнозвісному Грибовицькому під Львовом торік). Однак навіть забрані тими катастрофічними подіями життя людей не роблять різнорангових чиновників більш відповідальними та пильними до відповідних загроз. Чому? Та саме тому, що надто часто, крім безвідповідальності та байдужості, ще одним чинником зростання загроз стає корупція. Яскравим ілюстративним прикладом може служити поточна ситуація з величезним сміттєзвалищем у Києво-Святошинському районі між селами Крюківщина та Тарасівка неподалік Києва. Уже не перший рік величезні гори сміття висотою з дев'ятиповерховий будинок на площі близько 23 га отруюють повітря і воду навколишніх сіл, а також становлять безпосередню загрозу для здоров'я десятків тисяч людей, які живуть поблизу неї.
І хоча через протести місцевих активістів і населення звалище тимчасово закрили, місцеві жителі спостерігають, що його територію продовжують використовувати. Більш того, в безпосередній близькості від звалища на глибині не більш як півметра проходить міжнародна газова магістраль, що поставляє блакитне паливо в Європу і ще дев'ять областей України. З настанням теплої погоди на звалищі зафіксували виділення великої кількості метану, який може в будь-який момент вибухнути. Вибух біля газопроводу може призвести до техногенної катастрофи великого масштабу. Також слід зазначити, що звалище в Крюківщині розташоване лише в 7 км від міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни), хоча за законом ця відстань має бути мінімум 15 км. Численні зграї птахів, що кружляють над горами сміття, становлять серйозну загрозу для літаків, що злітають і сідають на злітно-посадкову смугу серед житлових кварталів.
Незважаючи на багаторазові звернення до місцевих і обласних органів влади, пікети і багатоденні блокади звалища, фіксацію порушень і документування зловживань місцевої влади з боку місцевої громади, питання закриття звалища і цивілізованого вирішення проблеми утилізації сміття залишаються відкритими. Подібні приклади по Україні зараз складно не те що навести, а навіть просто перелічити…
Причинами корупції в сфері охорони навколишнього середовища в Україні, притаманними будь-якому іншому сектору економіки, є недосконалість законодавства і необов'язковість виконання законів, відсутність підзвітності та прозорості в рішеннях влади, в цьому разі місцевих, низький рівень професіоналізму і слабкий контроль за виконанням законів з боку контролюючих органів. А величезні хабарі за використання території сміттєзвалища роблять місцеву владу "глухою" до закликів громадськості.
Стратегія боротьби з корупцією в сфері ОНС може включати збільшення прозорості та підзвітності в рішеннях і посилення механізму громадського контролю за рішеннями влади. Ефективним механізмом може стати надання повноважень спеціальним представникам громадськості і групам активістів при контролі за прийняттям рішень щодо використання фінансових коштів, процесів утилізації, землекористування та економічної діяльності, особливо в природних зонах.
У процесі боротьби з корупцією особливе місце мають займати громадське розслідування з об'єктивним висвітленням у мас-медіа з метою формування громадської думки про згубні наслідки корупції в справі охорони навколишнього середовища та активізація суспільства на боротьбу з цим злом.
Олександр Петрик
№20«ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ. УКРАЇНА»Вчора — 2 червня
https://m.dt.ua/macrolevel/korupciyniy-detonator-tehnogennih-katastrof-chomu-korupciya-ta-bezvidpovidalnist-chinovnikiv-yak-u-centri-tak-i-na-miscyah-dedali-bilshe-zagrozhuyut-ne-lishe-dovkillyu-a-y-zhittyu-lyudey-243689_.html
Грудка землі в горлі
Якби владі був потрібен цивілізований ринок землі, його уже створили б.
Це питання обговорюють третій десяток років, переливаючи з пустого в порожнє, постійно. І з такою самою сталістю спливають ті самі перешкоди для появи ринку — кадастр не готовий, правового регулювання немає, законодавства немає. Бажання все це змінити теж. Згідно з Меморандумом з МВФ парламент повинен затвердити закон про оборот земель до кінця травня. Час спливає, проекту урядової земельної реформи ніхто не бачив, у ВРУ не знайшлося голосів для проведення слухань про ринок землі, а профільний міністр заявив про відставку. Експерти із захватом обговорюють варіанти обмежень для покупців, а латифундисти — можливості використовувати ці обмеження собі на благо.
Кутовий не "спіткнувся на землі", і за цим рішенням немає принципової позиції. Кутовий не зібрав команди, не привів у міністерство "своїх", а його першим заступником стала людина прем'єра Максим Мартинюк. Програма Кутового "3+5" — це набір гасел і штампів. Ніякої конкретики — завдань, планів, строків. Він від самого початку був у МінАПК не на своєму місці й за першої ж нагоди (йдеться, за інформацією DT.UA, про губернаторське крісло) залишив його. А міністерство залишиться при людині Гройсмана. Як, до слова, і багато інших держслужб і держпідприємств, у яких прем'єр має інтерес. Дуже зручно й завжди дає плоди. В.о. — старанні виконавці, адже кожна гусінь мріє стати метеликом. В.о. несуть мінімум відповідальності за прийняті рішення. В.о. практично не цікавлять журналістів. І прем'єр не поспішатиме з пошуком нового міністра АПК. Не зараз. Не під час реформи.
Нібито в Кабміні є якась робоча група, що створює проект земельної реформи. Подробиць — кіт наплакав, купити землю зможуть лише фізособи-резиденти й тільки по 200 га в одні руки, мінімальною ціною продажу буде нормативна оцінка землі. Крім того, відразу після запуску ринку в кожному адміністративному районі на аукціонах буде продано невеликі (у 20 га) земельні ділянки, що належать державі, аби показати людям, яка вартість є актуальною та ринковою.
Декларативно цей, сповнений умов і застережень, підхід покликаний допомогти малим фермерським господарствам, обмеживши в можливостях великих латифундистів, але по суті всі ці вимоги покликані не запустити ринок, а заморозити. Охочих купити шматок ріллі серед реальних фізосіб буде небагато. І ці нечисленні змушені будуть діставати кошти на цю покупку з-під матраців, тому що банки, які неохоче кредитують узагалі, вже точно не ризикуватимуть, видаючи кредити на купівлю землі "фізикам" — надто серйозно свого часу обпеклися на іпотечному бумі. Та й на підставі яких документів це робити — паспортів і ІПН? Вусів і хвоста?
Припущення, що на таких умовах сама ж земля буде предметом застави, ще абсурдніше. Українські банки зараз чудово почуваються і непогано заробляють на купівлі депозитних сертифікатів НБУ та ОВДП. Це прибутково, законно й без ризиків — спасибі Кабміну та регулятору. І тут їм пропонують роздавати кредити фізичним особам під заставу земельних паїв, які, раптом що, продати теж можна буде лише фізособам і в обмеженій кількості. Ой, і ще одна деталь — якщо земля продається протягом трьох років з моменту купівлі, продавцеві необхідно оплатити до бюджету 50% її оціночної вартості. Навіть той факт, що державі належить половина банківського сектору, не змусить банки в цьому брати участь і рятувати цю абсурдну ідею.
Ознайомитися зі списком тих небагатьох громадян, які володіють великими обсягами коштів, залишаючись при цьому фізособами, ви можете на сайті декларацій держслужбовців. Решта взяти участь у "земельній реформі Гройсмана" зможуть навряд чи. Але ми не віримо, що ця модель створювалася тільки заради того, щоб соратники прем'єра могли прилаштувати свої валізи кешу. Це компроміс, спроба догодити всім і не образити нікого. Стабільності тіньового земельного ринку вона не похитне, можливості великих підприємств орендувати паї за символічну плату не обмежить, вартість гектара землі якщо й підвищить, то несуттєво.
І десь на тлі якесь спеціальне державне підприємство на аукціонах продаватиме землі державної й комунальної власності.
У парламенті вже зареєстровано два альтернативні депутатські законопроекти "про обіг сільгоспземель" (№5535 і 5535-1). Вони також передбачають численні обмеження.
Перший проект пропонує запровадити обов'язкову процедуру контролю угод з продажу сільгоспземель спеціальними уповноваженими. Якщо власникові паю в результаті продажу буде завдано збиток, контролери понесуть відповідальність перед землевласником і відшкодують йому втрати. Начебто створюється система юридичного захисту пайовиків від сваволі покупців.
Щоправда, не зовсім зрозуміло, як власники паїв, які допустили укладання невигідної угоди про купівлю/продаж, доводитимуть причетність до цього уповноважених та їхню можливу змову з покупцем. У реальності інститут уповноважених — це потужний щит, що оберігає нових власників від старих, а не навпаки. Адже бути утягненим у судовий спір з юристами, спробувати довести їхню несумлінність і вимагати з них (а не з нових власників) грошову компенсацію захоче не кожен.
Проект також пропонує запровадити поняття мінімальної ціни на землю і впровадження довічної ренти для колишніх власників. Мінімальна ціна встановлюється у розмірі 20-річної орендної плати, а довічна рента — у розмірі середньої орендної плати за останні 20 років. Взагалі прив'язка до орендної плати, яка значно занижена, не здається виправданою, особливо у випадку з рентою. Адже всі розуміють, що через нетривалий час після відкриття ринку вартість землі почне зростати, як і вартість оренди. Прив'язка до середнього арифметичного, та ще й за останні 20 років — це не більш ніж бажання пообіцяти пайовикам ренту, заплативши їм у результаті копійки. При цьому, оскільки рента довічна, обов'язок її виплачувати переходить від покупця до покупця при подальших перепродажах. Серед покупців землі — українські сільгоспвиробники й фермери, яких не віджахне необхідність платити довічну ренту колишнім власникам. При цьому автори не запроваджують ніяких обмежень на внесення земель сільгосппризначення до статутного капіталу юросіб.
У другому законопроекті йдеться про поетапне відкриття ринку. На старті покупцями можуть виступати тільки фізособи-резиденти, держава й органи місцевого самоврядування. На наступних етапах до них долучаться юрособи та фізособи-підприємці. Обмежень для продажу немає, але є обмеження щодо концентрації землі в одних руках — до 500 га. Яке, звісно, просто неможливо обійти. Більш того, фізособи, що володіють більш як 200 га землі, будуть зобов'язані подати електронну декларацію і вказати джерело коштів для їх купівлі. Наприклад, таким джерелом можуть бути "власні заощадження" — універсальне формулювання, яке ніколи не підводить.
Звичайно, усі торги з продажу землі — тільки електронні й виключно на конкурсній основі. Щоправда, це лише щодо державних і комунальних земель. Пайовикам такої прозорості не пропонують, тому що ніхто не створив подібних послуг для громадян. Самі впораються. Навіщо їм торги й майданчики? На базарі продадуть.
А ще автори пропонують одразу запровадити на ринку цінове регулювання й установити мінімальну ціну продажу земель. В основі — експертна оцінка. Хто ці експерти і як вони землю оцінюватимуть, поки що зрозуміти складно. Знаємо лише, що для земель, які перебувають у власності фізособи, пропонується формула — не нижче 20 орендних плат. І це небагато навіть з урахуванням того, що за останній рік оренда сільгоспземель підвищилася. А от для продажу земель сільськогосподарського призначення державної й комунальної власності навіть прив'язки до оренди немає. Просто ціна "на рівні експертної грошової оцінки".
Також запроваджується обмеження можливості змінювати цільове призначення землі протягом трьох років з моменту купівлі. І до 1 січня 2020 р. юрособи не зможуть вносити придбаних ділянок землі сільгосппризначення до свого статутного капіталу.
Земельна реформа від МінАПК, що входить у ту саму програму "3+5", — це взагалі не реформа. У центрі — пропозиція продавати не землю, а право її оренди. Що, власне, уже відбувається. Більш того, юридичного механізму, що дозволяє ці самі права оренди використовувати, наприклад, як заставу для отримання банківського кредиту, немає. Як немає й бажання банків такі застави приймати. Реформа без реформи дуже влаштовує великі агропідприємства, які в принципі не зацікавлені у відкритті ринку, адже тоді їм доведеться платити більше, а заодно взяти участь у безпрецедентному переділі з непередбачуваним результатом. Звісно, ніхто в нині стабільно процвітаючому світі АПК не хоче таких потрясінь. Не пропонує їх і профільне міністерство, відкладаючи на ніколи підготовку ринку до його відкриття.
Площа земель, переданих в оренду за договорами на початок 2016 р., становить 15,8 млн га, це понад 57% розпайованих сільськогосподарських земель. Загальна сума виплат за оренду земельних паїв згідно з укладеними договорами станом на 1 січня 2016 р. становила 12,9 млрд грн, або 862 грн/га. Продажі прав оренди на землі сільгосппризначення почалися ще 2015-го. Вони позитивно позначилися на ціні, вона відтоді зросла на 70%, але все одно залишається досить скромною. На цьому позитиви закінчуються. Продаж прав оренди не має нічого спільного з відкритим прозорим і керованим ринком. Це консервація нинішнього стану, коли офіційно ти можеш купити право оренди, а неофіційно — усе, що захочеш. Звісно, при в.о. Мартинюку політика може змінитися, він усе ж таки людина прем'єра і дивиться на перспективи розвитку сектору інакше, але чи будуть ці зміни кардинальними, враховуючи, що "прем'єрський" варіант реформи також проривом не назвеш.
При цьому в секторі є ряд реальних проблем, які необхідно вирішити до відкриття ринку. Більша їх частина — зона відповідальності профільного міністерства, яке систематично відкладає, від кварталу до кварталу, розробку й затвердження дійсно потрібних нормативних актів. У МінАПК уміло розповідають про неготовність ринку, про те, що, крім як права оренди, ми більше нічого продавати не можемо, але не пояснюють, чому відомство нічого не робить, щоб цю ситуацію змінити. Принаймні на запит DT.UA про те, які регуляторні акти, потрібні реформі, уже прийнято, а до яких руки чиновників так і не дійшли, у МінАПК вирішили не відповідати. Але джерело DT.UA у відомстві ситуацію прокоментувало так: "Технічно міністерство готове підготувати будь-які необхідні нормативні документи в найкоротші терміни. Більш того, багато які з них уже практично готові. Але ми чекаємо єдиної позиції влади, політичного рішення. Ми маємо розуміти, що готуємо. А це залежить від багатьох речей — вироблення єдиної позиції в самому Кабміні, переговорів з депутатським корпусом, окремо — з аграрним лобі. І часу вже не залишилося. Питання потрібно узгодити до початку червня".
Спробуємо окреслити коло питань без відповідей, які важливі для відкриття цивілізованого ринку землі. Наприклад, на законодавчому рівні досі ще не врегульовано процедур використання нерозподілених і незатребуваних земельних ділянок і паїв, а також земель колективної власності, консолідації земель та обміну земельними ділянками. Не завершене перенесення інформації з Державного реєстру земель у Державний земельний кадастр про ділянки, право власності на які громадяни одержали до 2013 р. А заяви чиновників про відсутність достовірної й актуальної інформації в кадастрі вже інакше як знущання сприймати не виходить. Складання земельного кадастру — це, безумовно, масштабне завдання, але за роки його можна було виконати. За останніми даними, у 2017 р. розпочали створення протоколів виправлення систематичних помилок у кадастрі. Почали створення протоколів. Відчуваєте шалений темп реформ?
Необхідну ринку інфраструктуру — аукціони, земельний банк, оцінювачі, страхові компанії, землевпорядні організації, органи реєстрації прав тощо — навіть не почали створювати. Але ж їхню роботу теж має бути регламентовано якимись актами відомства.
Держпрограми з контролю над раціональним використанням земель, збереження й відновлення їхньої родючості немає. При цьому держфінансування на здійснення екологічних досліджень ґрунту скорочується, як і обсяги досліджень. І це в країні, де тільки Чорнобильська зона не потрапляє до категорії "виснажливе землеробство" і де збереження якості земель — це, мабуть, єдине, що справді має всіх хвилювати.
Ми навіть не говоримо про такі "тонкі" налаштування, як створення ефективних механізмів залучення кредитів під заставу прав власності і/або запровадження механізму здійснення заставних операцій із землею для одержання довгострокових кредитів. І лише мимохіть згадаємо, що досі, через три роки з початку децентралізації, не завершено процес передачі повноважень сільським, селищним і міським радам з розпорядження землями сільгосппризначення, які перебувають за межами населених пунктів.
Усе це й багато чого іншого — першочергові завдання уряду й профільного міністерства. Кроки, необхідні для створення нормального цивілізованого ринку. Кроки, яких ніхто навіть не намагається зробити. Десь у роботі порядок нормативної грошової оцінки земель сільгосппризначення, необхідні зміни до Закону "Про оцінку земель" і документи, що регламентують контроль над дотриманням земельного законодавства. Про все інше навіть не йдеться.
А тепер згадаймо, навіщо, власне, ми хочемо запустити земельний ринок? Заради чого ламаємо списи? Право людей вільно розпоряджатися своєю власністю священне, але вони й на чорному ринку нею розпоряджаються. Держава нехтує конституційними правами пайовиків, а ті, відповідаючи взаємністю, продають і купують, незважаючи на мораторій. Цивілізований, регульований і прозорий ринок нам потрібен не стільки заради "конституційної справедливості", а заради інвестицій. І всі перелічені вище варіанти реформи інвесторів не зацікавлять, за винятком уже надто ризикових. Чи залучить уряд гроші на ринок, повний обмежень, категорій, винятків з правил? Багато продасть і кому, віддаючи по 200 га тільки фізособам? Чи кредитуватимуть банки цих покупців, у яких із застав і забезпечення — бажання купити землю та надія на врожай?
Усі подані законопроекти й варіанти реформи не створюють ніяких стимулів для того, щоб купівля-продаж сільськогосподарських земель вийшла у правове поле. Вони сирі, абсурдні, непрофесійні. Що на руку численним аграрним конфедераціям і парламентським популістам — вони спокійнісінько зможуть вимагати подовження мораторію ще на п'ять-десять років. І їх ніхто не звинуватить у злому намірі й користі. Адже ми дійсно не готові, тому що не готуємося. У результаті суспільство знову розділиться на тих, хто за скасування мораторію, і тих, хто проти. І нікого не буде в лавах тих, хто за нормальний цивілізований ринок.
Юлiя Самаєва Редактор відділу економіки DT.UA
№20«ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ. УКРАЇНА»Вчора — 2 червня
https://m.dt.ua/macrolevel/grudka-zemli-v-gorli-243691_.html
Це питання обговорюють третій десяток років, переливаючи з пустого в порожнє, постійно. І з такою самою сталістю спливають ті самі перешкоди для появи ринку — кадастр не готовий, правового регулювання немає, законодавства немає. Бажання все це змінити теж. Згідно з Меморандумом з МВФ парламент повинен затвердити закон про оборот земель до кінця травня. Час спливає, проекту урядової земельної реформи ніхто не бачив, у ВРУ не знайшлося голосів для проведення слухань про ринок землі, а профільний міністр заявив про відставку. Експерти із захватом обговорюють варіанти обмежень для покупців, а латифундисти — можливості використовувати ці обмеження собі на благо.
Кутовий не "спіткнувся на землі", і за цим рішенням немає принципової позиції. Кутовий не зібрав команди, не привів у міністерство "своїх", а його першим заступником стала людина прем'єра Максим Мартинюк. Програма Кутового "3+5" — це набір гасел і штампів. Ніякої конкретики — завдань, планів, строків. Він від самого початку був у МінАПК не на своєму місці й за першої ж нагоди (йдеться, за інформацією DT.UA, про губернаторське крісло) залишив його. А міністерство залишиться при людині Гройсмана. Як, до слова, і багато інших держслужб і держпідприємств, у яких прем'єр має інтерес. Дуже зручно й завжди дає плоди. В.о. — старанні виконавці, адже кожна гусінь мріє стати метеликом. В.о. несуть мінімум відповідальності за прийняті рішення. В.о. практично не цікавлять журналістів. І прем'єр не поспішатиме з пошуком нового міністра АПК. Не зараз. Не під час реформи.
Нібито в Кабміні є якась робоча група, що створює проект земельної реформи. Подробиць — кіт наплакав, купити землю зможуть лише фізособи-резиденти й тільки по 200 га в одні руки, мінімальною ціною продажу буде нормативна оцінка землі. Крім того, відразу після запуску ринку в кожному адміністративному районі на аукціонах буде продано невеликі (у 20 га) земельні ділянки, що належать державі, аби показати людям, яка вартість є актуальною та ринковою.
Декларативно цей, сповнений умов і застережень, підхід покликаний допомогти малим фермерським господарствам, обмеживши в можливостях великих латифундистів, але по суті всі ці вимоги покликані не запустити ринок, а заморозити. Охочих купити шматок ріллі серед реальних фізосіб буде небагато. І ці нечисленні змушені будуть діставати кошти на цю покупку з-під матраців, тому що банки, які неохоче кредитують узагалі, вже точно не ризикуватимуть, видаючи кредити на купівлю землі "фізикам" — надто серйозно свого часу обпеклися на іпотечному бумі. Та й на підставі яких документів це робити — паспортів і ІПН? Вусів і хвоста?
Припущення, що на таких умовах сама ж земля буде предметом застави, ще абсурдніше. Українські банки зараз чудово почуваються і непогано заробляють на купівлі депозитних сертифікатів НБУ та ОВДП. Це прибутково, законно й без ризиків — спасибі Кабміну та регулятору. І тут їм пропонують роздавати кредити фізичним особам під заставу земельних паїв, які, раптом що, продати теж можна буде лише фізособам і в обмеженій кількості. Ой, і ще одна деталь — якщо земля продається протягом трьох років з моменту купівлі, продавцеві необхідно оплатити до бюджету 50% її оціночної вартості. Навіть той факт, що державі належить половина банківського сектору, не змусить банки в цьому брати участь і рятувати цю абсурдну ідею.
Ознайомитися зі списком тих небагатьох громадян, які володіють великими обсягами коштів, залишаючись при цьому фізособами, ви можете на сайті декларацій держслужбовців. Решта взяти участь у "земельній реформі Гройсмана" зможуть навряд чи. Але ми не віримо, що ця модель створювалася тільки заради того, щоб соратники прем'єра могли прилаштувати свої валізи кешу. Це компроміс, спроба догодити всім і не образити нікого. Стабільності тіньового земельного ринку вона не похитне, можливості великих підприємств орендувати паї за символічну плату не обмежить, вартість гектара землі якщо й підвищить, то несуттєво.
І десь на тлі якесь спеціальне державне підприємство на аукціонах продаватиме землі державної й комунальної власності.
У парламенті вже зареєстровано два альтернативні депутатські законопроекти "про обіг сільгоспземель" (№5535 і 5535-1). Вони також передбачають численні обмеження.
Перший проект пропонує запровадити обов'язкову процедуру контролю угод з продажу сільгоспземель спеціальними уповноваженими. Якщо власникові паю в результаті продажу буде завдано збиток, контролери понесуть відповідальність перед землевласником і відшкодують йому втрати. Начебто створюється система юридичного захисту пайовиків від сваволі покупців.
Щоправда, не зовсім зрозуміло, як власники паїв, які допустили укладання невигідної угоди про купівлю/продаж, доводитимуть причетність до цього уповноважених та їхню можливу змову з покупцем. У реальності інститут уповноважених — це потужний щит, що оберігає нових власників від старих, а не навпаки. Адже бути утягненим у судовий спір з юристами, спробувати довести їхню несумлінність і вимагати з них (а не з нових власників) грошову компенсацію захоче не кожен.
Проект також пропонує запровадити поняття мінімальної ціни на землю і впровадження довічної ренти для колишніх власників. Мінімальна ціна встановлюється у розмірі 20-річної орендної плати, а довічна рента — у розмірі середньої орендної плати за останні 20 років. Взагалі прив'язка до орендної плати, яка значно занижена, не здається виправданою, особливо у випадку з рентою. Адже всі розуміють, що через нетривалий час після відкриття ринку вартість землі почне зростати, як і вартість оренди. Прив'язка до середнього арифметичного, та ще й за останні 20 років — це не більш ніж бажання пообіцяти пайовикам ренту, заплативши їм у результаті копійки. При цьому, оскільки рента довічна, обов'язок її виплачувати переходить від покупця до покупця при подальших перепродажах. Серед покупців землі — українські сільгоспвиробники й фермери, яких не віджахне необхідність платити довічну ренту колишнім власникам. При цьому автори не запроваджують ніяких обмежень на внесення земель сільгосппризначення до статутного капіталу юросіб.
У другому законопроекті йдеться про поетапне відкриття ринку. На старті покупцями можуть виступати тільки фізособи-резиденти, держава й органи місцевого самоврядування. На наступних етапах до них долучаться юрособи та фізособи-підприємці. Обмежень для продажу немає, але є обмеження щодо концентрації землі в одних руках — до 500 га. Яке, звісно, просто неможливо обійти. Більш того, фізособи, що володіють більш як 200 га землі, будуть зобов'язані подати електронну декларацію і вказати джерело коштів для їх купівлі. Наприклад, таким джерелом можуть бути "власні заощадження" — універсальне формулювання, яке ніколи не підводить.
Звичайно, усі торги з продажу землі — тільки електронні й виключно на конкурсній основі. Щоправда, це лише щодо державних і комунальних земель. Пайовикам такої прозорості не пропонують, тому що ніхто не створив подібних послуг для громадян. Самі впораються. Навіщо їм торги й майданчики? На базарі продадуть.
А ще автори пропонують одразу запровадити на ринку цінове регулювання й установити мінімальну ціну продажу земель. В основі — експертна оцінка. Хто ці експерти і як вони землю оцінюватимуть, поки що зрозуміти складно. Знаємо лише, що для земель, які перебувають у власності фізособи, пропонується формула — не нижче 20 орендних плат. І це небагато навіть з урахуванням того, що за останній рік оренда сільгоспземель підвищилася. А от для продажу земель сільськогосподарського призначення державної й комунальної власності навіть прив'язки до оренди немає. Просто ціна "на рівні експертної грошової оцінки".
Також запроваджується обмеження можливості змінювати цільове призначення землі протягом трьох років з моменту купівлі. І до 1 січня 2020 р. юрособи не зможуть вносити придбаних ділянок землі сільгосппризначення до свого статутного капіталу.
Земельна реформа від МінАПК, що входить у ту саму програму "3+5", — це взагалі не реформа. У центрі — пропозиція продавати не землю, а право її оренди. Що, власне, уже відбувається. Більш того, юридичного механізму, що дозволяє ці самі права оренди використовувати, наприклад, як заставу для отримання банківського кредиту, немає. Як немає й бажання банків такі застави приймати. Реформа без реформи дуже влаштовує великі агропідприємства, які в принципі не зацікавлені у відкритті ринку, адже тоді їм доведеться платити більше, а заодно взяти участь у безпрецедентному переділі з непередбачуваним результатом. Звісно, ніхто в нині стабільно процвітаючому світі АПК не хоче таких потрясінь. Не пропонує їх і профільне міністерство, відкладаючи на ніколи підготовку ринку до його відкриття.
Площа земель, переданих в оренду за договорами на початок 2016 р., становить 15,8 млн га, це понад 57% розпайованих сільськогосподарських земель. Загальна сума виплат за оренду земельних паїв згідно з укладеними договорами станом на 1 січня 2016 р. становила 12,9 млрд грн, або 862 грн/га. Продажі прав оренди на землі сільгосппризначення почалися ще 2015-го. Вони позитивно позначилися на ціні, вона відтоді зросла на 70%, але все одно залишається досить скромною. На цьому позитиви закінчуються. Продаж прав оренди не має нічого спільного з відкритим прозорим і керованим ринком. Це консервація нинішнього стану, коли офіційно ти можеш купити право оренди, а неофіційно — усе, що захочеш. Звісно, при в.о. Мартинюку політика може змінитися, він усе ж таки людина прем'єра і дивиться на перспективи розвитку сектору інакше, але чи будуть ці зміни кардинальними, враховуючи, що "прем'єрський" варіант реформи також проривом не назвеш.
При цьому в секторі є ряд реальних проблем, які необхідно вирішити до відкриття ринку. Більша їх частина — зона відповідальності профільного міністерства, яке систематично відкладає, від кварталу до кварталу, розробку й затвердження дійсно потрібних нормативних актів. У МінАПК уміло розповідають про неготовність ринку, про те, що, крім як права оренди, ми більше нічого продавати не можемо, але не пояснюють, чому відомство нічого не робить, щоб цю ситуацію змінити. Принаймні на запит DT.UA про те, які регуляторні акти, потрібні реформі, уже прийнято, а до яких руки чиновників так і не дійшли, у МінАПК вирішили не відповідати. Але джерело DT.UA у відомстві ситуацію прокоментувало так: "Технічно міністерство готове підготувати будь-які необхідні нормативні документи в найкоротші терміни. Більш того, багато які з них уже практично готові. Але ми чекаємо єдиної позиції влади, політичного рішення. Ми маємо розуміти, що готуємо. А це залежить від багатьох речей — вироблення єдиної позиції в самому Кабміні, переговорів з депутатським корпусом, окремо — з аграрним лобі. І часу вже не залишилося. Питання потрібно узгодити до початку червня".
Спробуємо окреслити коло питань без відповідей, які важливі для відкриття цивілізованого ринку землі. Наприклад, на законодавчому рівні досі ще не врегульовано процедур використання нерозподілених і незатребуваних земельних ділянок і паїв, а також земель колективної власності, консолідації земель та обміну земельними ділянками. Не завершене перенесення інформації з Державного реєстру земель у Державний земельний кадастр про ділянки, право власності на які громадяни одержали до 2013 р. А заяви чиновників про відсутність достовірної й актуальної інформації в кадастрі вже інакше як знущання сприймати не виходить. Складання земельного кадастру — це, безумовно, масштабне завдання, але за роки його можна було виконати. За останніми даними, у 2017 р. розпочали створення протоколів виправлення систематичних помилок у кадастрі. Почали створення протоколів. Відчуваєте шалений темп реформ?
Необхідну ринку інфраструктуру — аукціони, земельний банк, оцінювачі, страхові компанії, землевпорядні організації, органи реєстрації прав тощо — навіть не почали створювати. Але ж їхню роботу теж має бути регламентовано якимись актами відомства.
Держпрограми з контролю над раціональним використанням земель, збереження й відновлення їхньої родючості немає. При цьому держфінансування на здійснення екологічних досліджень ґрунту скорочується, як і обсяги досліджень. І це в країні, де тільки Чорнобильська зона не потрапляє до категорії "виснажливе землеробство" і де збереження якості земель — це, мабуть, єдине, що справді має всіх хвилювати.
Ми навіть не говоримо про такі "тонкі" налаштування, як створення ефективних механізмів залучення кредитів під заставу прав власності і/або запровадження механізму здійснення заставних операцій із землею для одержання довгострокових кредитів. І лише мимохіть згадаємо, що досі, через три роки з початку децентралізації, не завершено процес передачі повноважень сільським, селищним і міським радам з розпорядження землями сільгосппризначення, які перебувають за межами населених пунктів.
Усе це й багато чого іншого — першочергові завдання уряду й профільного міністерства. Кроки, необхідні для створення нормального цивілізованого ринку. Кроки, яких ніхто навіть не намагається зробити. Десь у роботі порядок нормативної грошової оцінки земель сільгосппризначення, необхідні зміни до Закону "Про оцінку земель" і документи, що регламентують контроль над дотриманням земельного законодавства. Про все інше навіть не йдеться.
А тепер згадаймо, навіщо, власне, ми хочемо запустити земельний ринок? Заради чого ламаємо списи? Право людей вільно розпоряджатися своєю власністю священне, але вони й на чорному ринку нею розпоряджаються. Держава нехтує конституційними правами пайовиків, а ті, відповідаючи взаємністю, продають і купують, незважаючи на мораторій. Цивілізований, регульований і прозорий ринок нам потрібен не стільки заради "конституційної справедливості", а заради інвестицій. І всі перелічені вище варіанти реформи інвесторів не зацікавлять, за винятком уже надто ризикових. Чи залучить уряд гроші на ринок, повний обмежень, категорій, винятків з правил? Багато продасть і кому, віддаючи по 200 га тільки фізособам? Чи кредитуватимуть банки цих покупців, у яких із застав і забезпечення — бажання купити землю та надія на врожай?
Усі подані законопроекти й варіанти реформи не створюють ніяких стимулів для того, щоб купівля-продаж сільськогосподарських земель вийшла у правове поле. Вони сирі, абсурдні, непрофесійні. Що на руку численним аграрним конфедераціям і парламентським популістам — вони спокійнісінько зможуть вимагати подовження мораторію ще на п'ять-десять років. І їх ніхто не звинуватить у злому намірі й користі. Адже ми дійсно не готові, тому що не готуємося. У результаті суспільство знову розділиться на тих, хто за скасування мораторію, і тих, хто проти. І нікого не буде в лавах тих, хто за нормальний цивілізований ринок.
Юлiя Самаєва Редактор відділу економіки DT.UA
№20«ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ. УКРАЇНА»Вчора — 2 червня
https://m.dt.ua/macrolevel/grudka-zemli-v-gorli-243691_.html
