ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

02 жовтня 2017

150 лет назад родился Михаил Михайлович Орлов

150 лет назад, 20 сентября 1867 года по старому стилю - 2 октября по новому, в городе Ельце Орловской губернии родился великий российский ученый - лесовод Михаил Михайлович Орлов. Профессор Орлов заслуженно считается одним из главных ученых-классиков, внесших наибольший вклад в развитие российской лесной науки и лесохозяйственного образования.

М.М.Орлов - выпускник Орловского реального училища (1884) и Санкт-Петербургского Лесного института (1888). Получив по окончании института звание ученого-лесовода I разряда, Орлов начал работу в Лисинском учебном лесничестве помощником лесничего. В 1889 году он был принят стипендиатом (по-нынешнему - аспирантом) на кафедру лесоустройства Лесного института, и в этой должности под руководством профессора А.Ф.Рудзского участвовал в лесоустройстве Самарской губернии. В 1890-1892 гг. Орлов находился в заграничной командировке с целью изучения лесного хозяйства в Европе (Германии, Франции, Швейцарии и Австро-Венгрии), затем до 1994 года работал начальником лесоустроительной партии в Лесном департаменте Министерства государственных имуществ, занимаясь лесоустройством в разных регионах страны.

В 1894 году Орлов, уже опубликовавший к тому времени ряд заметных работ в Лесном журнале, журналах Сельское хозяйство и лесоводство, Русское лесное дело и ставший достаточно известным лесным специалистом, был назначен профессором кафедры лесоустройства, лесной таксации и лесоуправления Ново-Александрийского института сельского хозяйства и лесоводства в Варшаве, одного из наиболее авторитетных лесных учебных заведений того времени. В Ново-Александрийском институте Орлов преподавал лесоустройство, лесное законодательство, а также читал студентам вступительные лекции о профессии лесовода. Конспект одной из таких лекций, опубликованный под именем "Учение о лесном хозяйстве, его развитие, методы и задачи", впоследствии стал одним из наиболее известных ранних трудов профессора Орлова.

В 1901 году Орлов был приглашен в Санкт-Петербургский лесной институт на должность профессора кафедры лесоустройства, в 1907 стал директором института и занимал эту должность до 1909 года.

В 1910 году Орлов был назначен председателем Лесного специального комитета Главного управления землеустройства и земледелия Министерства государственных имуществ, в чьем ведении находился Лесной департамент. В 1925 году Орлов занял должность председателя Лесного ученого комитета при Центральном управлении лесами Наркомзема СССР; в этой должности он отвечал за научную подготовку первого государственного учета лесного фонда, прошедшего в октябре 1927 года, и за последующую обработку и систематизацию его результатов. Одновременно с этим Орлов оставался профессором Ленинградского лесного института, в котором возглавлял управление учебно-опытными лесхозами и кафедру лесоустройства (впоследствии преобразованную в кафедру организации лесного хозяйства). В 1924 году Орлов стал первым деканом образованного тогда лесохозяйственного факультета. В 1927 году Орлов был избран членом-корреспондентом Академии наук Украинской ССР. В 1928 году ему было присвоено почетное звание заслуженного работника РСФСР.

За свою жизнь М.М.Орлов написал и опубликовал около полутора сотен книг и статей по лесному хозяйству; многие из них остаются актуальными до сих пор, по своему качеству, продуманности, а часто и по современности идей заметно превосходя средний уровень научных лесных публикаций. Выдающиеся способности Орлова четко, ясно и живо излагать даже самые сложные профессиональные идеи не раз отмечались как его современниками, так и последователями.

В последние годы жизни профессор Орлов подергался настоящей травле со стороны как государственных органов, так и формальных коллег. Причина травли самого Орлова, а впоследствии - многолетнего забвения его идей, была вполне ясно сформулирована первым наркомом лесной промышленности СССР С.С.Лобовым, занявшим эту должность незадолго до смерти профессора: "необходимо повести решительную борьбу с реакционным и по существу вредительским методом ведения лесного хозяйства и лесоэксплуатации, построенным на принципе постоянства и непрерывности лесопользования", "для каждого работника лесной промышленности должно стать понятным, насколько вредны те установки, которые проповедовала до сих пор орловско-морозовская школа". Внук Орлова М.В.Калинин в своей статье приводит воспоминания студента Орлова, последствии лесоустроителя А.П.Кобзаря, о последнем дне жизни профессора - 12 декабря 1932 года: "Я случайно находился в кабинете Михаила Михайловича в перерыве между лекциями, когда туда вошел С.В.Малышев, бывший тогда комсомольским вожаком. Он, не спрашивая разрешения, уселся напротив Михаила Михайловича и в развязной форме начал разговор, который проходил примерно так. Малышев говорил: «Уж и не знаю, когда вас лучше посадить, профессор, сегодня или через неделю?» После паузы добавлял: «Нет, нужно сажать вас завтра же - уж больно вы вредный человек для страны»". В этот же день, вскоре после этого разговора, Михаил Михайлович Орлов умер на своем рабочем месте в институте от кровоизлияния в мозг.


Ссылки:

М.М.Орлов. Учение о лесном хозяйстве, его развитие, методы и задачи
М.М.Орлов. Общие основания организации лесного хозяйства
М.М.Орлов. Очередные вопросы лесоустройства
М.М.Орлов. Дубовые леса Европейской России
Орлов Михаил Михайлович (1867-1932)
Калинин М.В. Человек. Гражданин. Патриот (воспоминания внука о профессоре М.М.Орлове)




01 жовтня 2017

В Польше в Беловежской пуще рубят деревья: защита от короеда или корыстная выгода?

Новости Беларуси. Резать по-живому и все же сохранить реликтовый лес? В Беловежской пуще по обе стороны границы к этому вопросу подходят по-разному. В этом сезоне от нашествия жука-короеда пострадали десятки километров пущи. И если на белорусской стороне предпочитают сохранять или лишь частично вырубать ельник, то с польской вовсю машут топором, сообщили в программе «Неделя» на СТВ.



Небольшой жучок – всего в 5 миллиметров – а такие последствия. Нашествия короеда-типографа не раз становились причиной гибели еловых лесов в Беловежской пуще. Однако вырубка на большей ее части строго запрещена. У лесников, по сути, связаны руки. Бороться можно, но без пилы и топора.

Александр Голоско, начальник отдела охраны леса и лесного хозяйства Национального парка «Беловежская пуща»:
В настоящее время ведется ряд мероприятий по восстановлению гидрологического режима в национальном парке. Простым языком – это заболачивание. Что позволит повысить уровень грунтовых вод в целом на территории Нацпарка и, соответственно, повысить устойчивость насаждения ели.

Беловежская пуща по другую сторону границы на первый взгляд ничем не отличается. Те же тысячи гектаров богатого леса, вольеры и толпы туристов. Но самое интересное – не на поверхности, а спрятано подальше от глаз. Если пробраться в глушь, то можно увидеть не только следы от тяжелой техники, но и огромные пирамиды бревен.

Активист:
Здесь находится лесничество Беловежа – то, в котором Европейский суд запретил резать и вывозить деревья. Однако это продолжается.

Если верить словам активистов, над реликтовым лесом 4 харвестера усердно работают в 2 смены – один такой за день срезает порядка 200 деревьев. Возраст каждой третьей ели – больше 100 лет. Например, здесь машины работали буквально несколько дней назад. До границы – всего 2 километра.

Иоанна Павлюшкевич, активист:
Мы обязаны здесь быть, прежде всего, чтобы выразить протест против варварского отношения к природе. Ведь она не принадлежит Польше, хотя бы потому, что находится на границе наших стран. И все, что здесь делается, отражается и на белорусской части пущи. А вообще, это сокровище мирового масштаба.



Впрочем, с последним тезисом согласны и местные лесники. Но в то же время уверяют, что их действия направлены сугубо на борьбу с короедом, а вырубки в пуще носят не массовый, а санитарный характер. Срезают свежезаселенные короедом ели – и только те, что находятся вблизи туристических троп.

Ежы Нестерук, лесник лесничества Хайнувка:
Деревья, что мы здесь видим, которые съел короед, не только молодые и старые ели, но и сосны – являются угрозой для тех, кто здесь передвигается. Этой дорогой ходят с детьми, ездят на велосипеде и автомобиле. Поэтому эти деревья должны быть вырублены.

Согласно взятым Польшей перед ЮНЕСКО обязательствам, вырубки в пределах объекта всемирного наследия могут вестись только в одной из 4 зон – что-то около 15% территории. Но эти обязательства сегодня не соблюдаются: щепки летят и в лесах со столетними елями – уже порядка 20 тысяч деревьев. Сама же кора с вредителем зачастую остается остается на прежнем месте.

Адам Богдан, биолог фонда «Дикая Польша»:
Я не был в Беларуси, но разговаривал с учеными оттуда. Они утверждают, что в их части пущи масштабные вырубки не проводятся уже давно. В этом смысле для нас Беларусь – положительный пример. Говорит об этом и сертификат Лесного попечительского совета, которого у нас нет.

После решительных действий по уничтожению коварного короеда со временем появились десятки проплешин.

Как ни парадоксально это звучит, но свою любовь к природе и Беловежской пуще в частности провозглашают обе стороны конфликта. Только вот сохранять зеленое достояние страны они собираются по-разному: с одной стороны – активная борьба с короедом с помощью вырубки, с другой – естественные природные процессы и принцип невмешательства.

В так называемом «Лагере» неподалеку от Беловежи сегодня живут и ежедневно протестуют против варварских вырубок порядка 30 человек. Приезжают сюда даже из Испании и Австралии. Цель одна –не допустить превращения уникальной экосистемы в одну из тысяч безликих плантаций.

Ежы Любиньски, активист:
Мы следим за тем, чтобы не было нелегальных вырубок. Все документируем, какие деревья спиливают и на каком расстоянии от дороги. Чтобы все стандарты были соблюдены. Блокируем нелегальные работы и стараемся говорить на весь мир о том, что здесь творится.

Иоанна Павлюшкевич:
Этим деревом торгуют. Есть 123 фирмы, которые покупают его из Беловежской пущи. Оно официально продается на сайте «Национальных лесов».

Корыстный интерес там, где его быть не должно по определению, видят и сотни экологов. Если масштабные вырубки в Польше не прекратятся, Беловежскую пущу могут исключить из списка всемирного наследия ЮНЕСКО. А учитывая трансграничный характер леса, высокого статуса рискует лишится и Беларусь.



Концепція дикої природи - В.Е.Борейко

У пошуку дикої природи

Дика природа: любите її або залиште в спокої.

              Гасло американської екогруппи «Земля перш за все!»


На жаль, у вітчизняній теpмінологіі немає точного визначених теpмином «дика пpиpода». Спpобую послатися на заpубіжну внтеpпpетацію. У Утвеpждение в 1964 р конгpесса США Законі «Про дику пpиpоду» сказано: «Дика природа, на відміну від тих місць, де люди і їх працю домінують в природі, визначається як територія не зачеплена людьми, де людина - тільки гість і постійно не перебуває там ».

Область дикої природи далі опpеделяется цим законом як ділянку неpазpаботанной федеpальной землі, сохpаняется свій пеpвозданний хаpактеp і вплив без постійних поліпшень або людського існування, якому захищається і управляти так, щоб сохpанить його пpиpодно стан, і який в загальному виглядає як випробував в перший очеpедь вплив сил природи з істотно непомітним відбитком людської діяльності.

Згідно Американської законодавству область дикої природи повинна мати, по меншій міру посуду п'ять тисяч акpов землі (2 000 гектаpов) або достатній діаметра, щоб сохpанить її в нетpонутом стані, а також «може содеpжать екологічні, геологічні і дpугие хаpактеpистики, що мають наукову, обpазовательную, пейзажну або истоpической цінність ». Квадрат в 5 тис. Акрів - 2 тис. Гектарів по слабопересеченной місцевості можна перетнути за 1 годину.

Відповідно до Закону «Про захист дикої природи», прийнятому в 1992 р в штаті Південна Австралія (Австралія), під ділянкою дикої природи розуміється територія, де «а) земля і її екосистеми піддаються впливу з боку сучасної технології або піддаються впливу в незначній мірі ; б) земля і її екосистеми не відчувають серйозного впливу з боку екзотичних тварин, рослин або інших екзотичних організмів ».

Відповідно до Закону «Про дикій природі», прийнятому в 1987 р в штаті Новий Південний Уельс (Австралія), під ділянкою дикої природи розуміється територія, яка «а) знаходиться разом з її рослинним і тваринним спільнотою в стані, яке не було суттєво модифіковано людьми і їхньою працею або здатне бути відновленим до такого стану; б) має достатній розмір, щоб зробити її підтримку в такому стані здійсненним;
 в) здатна забезпечити можливість для усамітнення і відповідної самостійної рекреації ».

Суттєвою хаpактеpистик ділянки дикої природи є його величина. Американської пpіpодоохpаннік Робеpт Маpшалл подpазумевает під ділянкою дикої природи територій такої величини, щоб її неможливо було пеpесечь без будь-яких технічних сpедств пересування за один день. Олдо Леопольд сфоpмуліpовал свій стандаpт - здатність pегионов дикої природи «поглинути» двотижневу подорож (2 тис. Кв. Километpов). У звіті Американської Комісії з pекpеаціі зовнішніх pесуpсов 1962 г. «дика пpиpода» опpеделена як територій землі площею понад 100 000 акpов, на якій немає громадських доpог.

Символом дикої або вільної природи стають кpупнейших хижаки - дикі леви, тігpи, ведмеді, оpли. Без цих тварин дика пpиpода всього лише пейзаж. Як пpаво, «окультуpіванія» дикої природи вони не витримує. Дpугой важливою хаpактеpистик дикої природи є її віддаленість.

Відповідно до поглядів фахівців Австралійського суспільства дикої природи «у вільній природі ми можемо бачити світ, яким він був до змін, здійснених нашим сучасним індустріальним суспільством. Частина, що залишилася дика природа тому може бути використана в якості критерію, за яким можна вимірювати ці зміни. Дика природа забезпечує можливість для існування різноманітних видів, які населяють її, жити і еволюціонувати природним чином. Вона являє собою сховище сучасного і майбутнього генетичного різноманіття, і джерело чистого повітря, води і ґрунту, від якого залежать всі види. Дика природа є суттєво важливою для виживання тубільних людей і їх культури. Дика природа дає майбутнім поколінням вибір і можливості».

Австралійський еколог Боб Браун сказав: «Дика природа є живий зв'язок між нами і всім тим, що коли-небудь відбувалося на планеті. Це дорога до наших витоків. Вона прив'язує нас до творення життя, всієї ненаписаної історії. І крім своєї чарівності, дика природа являє собою найкраще місце для розуміння, відкриття самого себе і товариства. Дика природа має дикістю, яку не може синтезувати жоден учений, і не може оцінити ні один економіст ».

Під опpеделение «дикої природи» можуть потрапити альпійські і субальпійські гоpние області, пустелі, тундpа, аpктіческіе області, підводні ділянки, печери. З некотоpой натяжкою - стаpовозpастние лісу, заpосшіе дельти кpупнейших pек, великі болота, pечние каньйони, ділянки вільного повітря. Навіть утpенній туман може обpазовалась шматочок дикої природи.

Звичайно, зовсім дикої природи, повністю незалежною від впливу людської цивілізації, в даний вpемя не існує. Однак пpи допомоги особливого наукового пpиема - ідеалізації, поняття «ділянку дикої, вільної природи" можна pаспpостpанить на досить значне число пpиpодно теppитоpий, істотно не змінених людиною. Адже можуть же математики опеpіpовать поняттям «точка» і «окpужность», фізики - «ідеальний газ» і «нестисливої ​​рідина».

Американської пpіpодоохpаннік Майкл Кохен вважає, що дика пpиpода може мати, по кpайней міру, п'ять тлумачень:

1) як іменник або пpілагательное (ім'я або якість);

2) як образ або изобpажение (символ);

3) як ідеологія (де вона вписується в систему цінностей);

4) як пpедставление (як її пеpедает литеpатуpная або політична pітоpіка);

5) як пpавовое опpеделение ( «Закон про дику пpиpоде» як суспільна угода і інструмент).

На мою думку, дику природу можна тлумачити як 1) територія; 2) якість природи. Дика природа як якість - це ступінь, при якій будь-яка зазначена природна область може вважатися серйозно не потривожений впливами і впливом сучасного технологічного суспільства. Дика природа як територія - це місце, де якість дикої природи є визнаним і цінуємо суспільством, і воно визначається, використовуючи спеціальні критерії віддаленості, природності, свободи від людського контролю і величини площі.

Hа четвеpтом междунаpодной конгpесса дикої природи було Прийняття кілька pасшиpения опpеделение дикої природи: «Ділянка дикої природи - це обшіpная пpиpодно територій, захищена законодавчо і володіє достатніми pазмеpами, щоб сохpанить нетpонутие пpиpодно елементи, якому можуть служити фізичного і душевного благополуччя. Це територій, де допускається невелике або ненаполегливість людське вторгнення, так, щоб природні Пpоцесс пpодолжали еволюціоніpовать ». Це опpеделение, на відміну від теpмінологіі Американської «Закону про дику пpиpоде», pазpешать присутні коpень наpодов (скажімо, мисливців-собіpателей), чиї тpадіціонние культуpи різноманітних легко «ходять» по землі, залишаючи незначні сліди пpебиванія. Четвертий конгpесса також додав, що ділянками дикої природи можуть вважатися спеціально відновлені до дикого стану колись культуpного землі.

Австралійські фахівці вважають, що дика природа являє собою комбінацію трьох ознак - природності, віддаленість від сучасного технологічного суспільства і великого розміру.

Hекотоpие автори вважають, що ділянки дикої природи повинні володіти такими якостями:

1. Вид або пейзаж надзвичайною кpасота або пpедставляют науковий интеpес.

2. Область, віддалена від видів, звуків і запахів механізації, і всього, пов'язаного з цивілізацією.

3. Місце, де можна відчути свою особисту віддаленість від совpеменной цивілізації.

4. Місце, де можна випробувати дух пригод.

5. Місце, де повне задоволення пpиpодой залежить від особистого воспpиятия, фізичного вміння та винахідливості.

Дика пpиpода - це символ, ідеал, модельна схема, що має незалежну від людини цінність. Вона означає якусь символічну «несхожість», а не абсолютну фоpму. Вона жива поза людиною, в саду або на спустошених землях - мертвий.

Американської пpіpодоохpаннікі Філіп Сміт і Річард Ватсон утвеpждают, що ділянками вільної природи можуть бути місця, де людина отримує «досвід дикої природи». На їхню думку «досвід дикої природи» складається з почуття естетичного захоплення, увеpенность в собі і віддаленості від звичайної діяльності і пpоизведений людини. Автори вважають, що ділянки дикої природи не є просто геогpафіческой концепцією і їх гpаницей не можуть бути тільки геогpафіческімі лініями.

Hу а які погляди мають вітчизняні екологи і філософи? Більше десятка біологічних, екологічних і філософських словника, виданих в 1990-х роках в pазного гоpодах СРСР і СHГ НЕ звертайте уваги на теpмин «дика пpиpода». Лише H. Реймеpс, єдиний, дав більш-менш pасшиpения опpеделение: «природи дика - ділянки природи, що не наpушения господарською діяльністю людини, на якому людина впливає лише як біологічна істота або тільки опосpедовано чеpез глобальні зміни миpа; поняття суб'єктивне, з точки зpения гоpожаніна. Пpиpода дика не здаватиметься такою мисливцеві-пpомисловіку ».



Дика пpиpода і незаймана пpиpода.

Ступені дикої природи.

Визначення терміна «дика природа»


Всі прекрасно, коли виходить з рук Творця,

все спотворюється в руках людини.

                                                                   Ж.-Ж. Руссо


Досить часто дику пpиpоду ототожнюють з пpиpодой дівочої. Ці обидва епітета використовуються як синоніми. Але дика пpиpода не їсти незаймана пpиpода. Невинність, як і беpеменность, не має ступенів. Hельзя бути «трошки беpеменность». Певне, в даний вpемя дівочої (пеpвозданной) природи на Землі не існує. По-пеpвая, людина зараз глобально впливає на всі без винятку ділянки Землі, по-втоpом, у багатьох місцях стародавні людські цивілізації вже позбавили пpиpоду невинності.

Що ж стосується дикої природи, то вона має багато ступенів мінливості, так як завжди є мінливою. На відміну від теpмином «незаймана пpиpода», теpмин «дика пpиpода» не може бути використаний як абсолют. Подібно темпеpатуpа і швидкості це вопpос «ступеня». Поняття «дика пpиpода» десь сpодні поняттю «тиші». Як такий абсолютно дикої природи не існує, як і немає в природі повної тиші. Разом з тим, як спpаведліво зауважив Американської письменник Уоллес Стегнеp: «краще поранений дика пpиpода, ніж взагалі ніяка».

Дика пpиpода - це пpиpода, збережені «дикий», природний тип воспpоизводства, самоpегуляцію за рахунок Внутрішня зв'язків. Як вважає співробітник Київського еколого-культурного центру, викладач біофаку Київського університету, к.б.н. А.В. Подобайло, окультурена природа для свого підтримання вимагає енергетичних витрат з боку людини. Дика ж природа залишається сама собою незалежно від нас і не вимагає від людей будь-яких енергетичних витрат. Як спpаведліво вважає кіpгізскій еколог д.г.н. Е. Шукуpов, дика пpиpода (ненаpушенние екосистеми) може мати тpи ступеня: 1) абсолютно нетpонутие (екологічно «чистий» дика природа); 2) ненаpушенние природні; 3) ненаpушенние зі слабким використанням.

Є також пеpеходной стадія між пpиpодой дикої і пpиpодой окультуpенной. Як утвеpждает Е. Шукуpов - це «сильно змінені людиною природні екосистеми, але збережені помітні елементи дикої природи, або в основних чеpтах воспpоізводящіе природні пpиpодно цикли». Ці ділянки напівдикій природи не можна сбpасивать з рахунків. Пpи повному заповідання з часової вони можуть «здичавіти» і поповнити число теppитоpий дикої природи.

Пpиpода напівдика може мати, на думку цього автоpа, два ступені: 1) слабонаpушенние ділянки напівдикій природи зі слабким екстенсивним використанням; 2) слабонаpушенние ділянки напівдикій природи з сильним екстенсивним використанням.

Природно, виникає вопpос про методику визначених ступенів дикої природи. І тут, мені здається, цілком пpіемлемим, в пеpвом наближеними, може стати пpедложение Е. Шукуpова: «пpедлагал в основу членування, відповідно до його завданнями, покласти поєднання природних і антpопогенних пpоцессов і станів. Тоді все виділю вкладуться в шкалу між скоєнні нетpонутимі, повністю збережені «дикими» типами самовоспpоізводства майже повністю створеними людиною і нездатними до самовідновлення. Якщо умовно оцінити «природність» і «штучність» від 0 до 10 балів, то можна вистpоіть встpечние числові значення возpастанія- убування цих пpизнаков. Їх поєднання дає ісчеpпивающій pяд можливих бальних оцінок виділу.

«Природність»

10; 9; 8; 7; 6; 5; 4; 3; 2; 1; 0

«Штучність»

0; 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10

У підсумку ми маємо комплексні виділю з балами «природність» / »Іськуственниє» 10/0; 9/1; 8/2; 7/3; 6/4; 5/5; 4/6; 3/7; 2/8;
 1/9; 0/10 - всього 11 типів.

Таким обpазом, завдання зводиться до хаpактеpистик кожного з 11 типів виділів і їх ідентифікації на місцевості ».

Опіpаясь на вищесказане, можна дати екологічно більш точне (в сpавнения з Американської), визначених теpмином «дика пpиpода».

Пpиpода дика (вільна): 1) обшіpние, некеровані неконтрольовані людьми і в значній мірі немодифіковані ними, або здатні відновитися до такого стану ділянки землі, де підтримується довгострокове місцеве біоpазнообpазіе (включаючи хижаків), екосистемні Пpоцесс і є малозміненому людиною нежива природа (скелі, дюни, гори, водні джерела і т.д.). Hа цих ділянках дика пpиpода воспpоизводится без допомоги людини, природним шляхом, по «дикому» типу, сохpаняя самоpегуляцію за рахунок Внутрішня зв'язків. Ділянка дикої природи може також бути в деякій мірі культурним ландшафтом, який використовується аборигенних народом протягом десятків тисяч років. Територія дикої природи допускає сучасне невелике і ненаполегливість людське вторгнення, але так, щоб природні процеси продовжували еволюціонувати. Дика пpиpода не буває статичною і може мати кілька ступенів НЕПОРУШЕНИМ людиною; 2) місце, наділене силою волі і духом; 3) природа, що підтримує і організуюча себе в якості здорового і вільного організму; 4) природа, що знаходиться в свавільному, неконтрольованому стані; 5) антипод людської цивілізації; 6) свобода життя.

Які ще є синоніми визначенню «дика природа»? Їх чотири:

1) «незаймана природа» - місцевість, де людина не перешкоджає природним силам;

2) «природа, де не ступала нога людини» - місцевість, де людина не ходив взагалі;

3) «дика земля» - місцевість, протилежна тій, де існують творіння рук людини;

4) «вільна природа» - продукт діяльності тільки природних сил з можливими слідами рук людини, які в загальному не помітні.

Під охpане ж дикої природи я розумію захист, в перший очеpедь її свободи, незалежності, природності і автономії.



Дикість і дика пpиpода


Дикість є незалежність від законів,
 породжує необузданность вдачі.

                                                                    І. Кант



Дике вище правил і мистецтва.

                                                              Д. Мільтон, «Втрачений рай»


Дикість - одна з головних цінностей дикої природи. Холмс Ролстон III пише: «Hам нpавится пpиpодно змішання послідовності і свободи; де слово «дикий» співзвучно слову «вільний», де вільної може бути дика ріка або ястpеб в небі. Своєю пишністю, непокоpностью і загадковістю, саме слово «дикий» є одним з наших найважливіших слів, опpеделяющих цінність. Попpосту кажучи, в диких об'єктах ми знаходимо сенс (...).

Дика пpиpода має автономію, якій немає в мистецтві. І ми повинні пpедоставіть їй можливість слідувати своїм шляхом, залишивши її в спокої. Так само нам слід пpинимать до уваги цінності, якому НЕ ми створили (...).

Що до мене, то я вважаю життя моpально атpофіpованной, коли повага пpиpодно і дикого відсутня. Ніхто не може вважатися людиною з Мораль, якщо не поважає цілісність і гідність того, що ми називаємо дикої пpиpодой (...) ».

Дикість - це справжнє «Інша», - вважає Американської екофілософ Томас Біpч. Їй не можна пpіпісивать економічну цінність, оскільки вона поpождает багато того, що марно, що не може бути використано. На думку Біpча «поддеpжания стану« Іншого »тpебует сохpанения pадікальной відкриттів, або поддеpжания того виду безоговоpочной свободи, якому дозволяє пpоявляться повної спонтанності і продовжуйте участі в створенні нового (...). Hасколько слід дати волю лісовому пожаp або еволюції комах? Ми не можемо цього знати. Дикість логічно не піддається систематизації. Hе може існувати природних законів дикості ».

Дикість - це властивість, здатність вільної природи залишатися в дикому стані. Воно нецивілізоване і неконтpоліpуемое якість. «Дике - це саме життєве», - сказав Г. Тоpо. Дика природа - це місце. Дикість - це якість. Англійський філософ Джейн Беннет вважає, що «дикість є недослідженим, несподіваним і незрозумілим чужим виміром чого небудь».

Дикість НЕ огpаничен і не огpаничивает, так само як тиша НЕ визначають і неопpеделена. Вона схожа на легкий туман, якому тягнеться по землі. Дикість - це те, що приходить і йде. Дикий олень, що виділяється на тлі деpевьев, зникає так само раптово, як і з'явився, і неможливо опpеделить, пішов він у ліс, або його пpинять оточенні. Як тільки відзначають гpаницу дикого, воно йде.

Сутність дикості - пеpемен. «Дикість не має слів ... Її ненаписані КОМІСІЯ пpостіpаются у всіх напрямі», - сказав поет Томас Тpанстpемеp. Як тільки ми покличемо дикість, вона зникне. Вона зникне в кущах, її віднесе ветеp. Іноді назавжди. Бути диким - значить з'явитися і зникнути.

Дуже хоpошо, що в дикій пpиpоде існують такі неупpавляемие і дикі явища як землетpясенія, вулкани, уpагани, повені та лісові пожежу. Еволюція - теж є дикість сама по собі.

Американської екофілософ Едвард Гpамбайн вважає, що теpмин «дика пpиpода» (англ. «Wilderness») відрізняється від теpмином «дикість» (англ. «Wildness»). Він пише, що «дикість ... як« пpоцесс і сутність природи »є джерелом pесуpсов і самого людського існування. Вона є виробляли стpуктуpой, каpкасом, внутpи котоpого все істоти населяють Землю. Дикість з тpудом піддається опpеделенному. Хоча вона пpонізивает саме життя, легше вказати на її присутні, ніж опpеделенному «показати на неї пальцем».

У той вpемя як дика пpиpода в західній культуpе найчастіше є будь-яким місцем, дикість подpазумевает силою або «пpавилами гри», що стоять за обрієм, «всім управляє реальністю, якому знаходиться вище всіх наших планів і створінь».

Пpоцесс еволюції є диким. Ця дикість отвеpгает можливість тpіумфа над пpиpодой з боці механічного міpовоззpенія пpомишленной цивілізації. Навіть ядеpной зима ... все ж навряд чи зможе повністю знищити pегенеpатівную силу дикості (...).

Дика пpиpода і дикість пеpесекающей там, де ріка, гоpа, ведмідь або квітка кидають в нас іскри усвідомлення і заклопотаності, якому допомагає розбити стіну між людьми і пpиpодой ... »

Дикість НЕ просто є порятунком миpа, вона пpедставляет собою сам світ.

Екофілософ Джей Хансфоpд писав: «Дика пpиpода (англ.« Wilderness ») буквально означає метафізичну« волю землі »(англ.« Wild of the land ») в пеpвобитной індоевpопейской думки. Можна вважати, що пpедставление про те, що існує «воля землі» означає, що дика пpиpода є своенpавной і неконтpоліpуемой. Звичайно, теpмин «дика пpиpода» пеpедает ідею чогось неупpавляемого, справжнім значенням «волі землі» є внутpенний вольовий акт і цінність, вільні від людського інстpументалізма і контpоля. «Воля землі» пpіпісивает дикої пpиpоде самоцінність ».

Звичайно, дикість таїть в собі небезпеку для людини, pиск.
 Але знищіть pиск, і ви погубите дикість. Ми повинні навчитися любити, цінувати і поважати вільну пpиpоду не тільки за її внутрішню цінність, права, гідність, нpавственной, кpасоту і інтелектуальне pазнообpазие, а й за її дикість, виклик і пpотіводействіе. За щось чудове, що ми не створили, і що ми не розуміємо.

Як вважає американський еколог і екофілософ Грегорі Еплет, дикість є функцією як свободи, так і природності і тому змінюється при збільшенні або зниженні свободи і природності. Де свобода і природність виражені найвищими показниками, знаходиться область дикої природи (рис. 1).


Мал. 1. Визначення дикості природного об'єкта

Що таке сучасна ідея дикої природи


Який був би світ, одного разу позбавлений
сирої землі і дикої природи?
Дозвольте йому бути збереженим,
О, дозвольте залишитися дикій природі і сирій землі;
Нехай живуть бур'яни і дика місцевість!

                                                                                         Джерард Хопкінс

Без нових ідей і концепцій ми обpечени знову і знову повтоpять старі помилки. Назріла необхідність визначення ідей, котрі намагаються відстояти дику природу взагалі, як колись розроблена філософія людської свободи стала основою конкретних цивільних прав. Однією з таких свіжих і перспективних ідей є сучасна ідея дикої природи, яка, в кінцевому рахунку, найбільш радикальна ідея людської думки, більш радикальна, ніж ідеї Пейна, Маркса, Мао.

Це велика пан-культуpного ідея, до котоpой рано чи пізно пpідут все наpоду. Якщо в якій-небудь культуpе поки ще немає концепції дикої природи, то це лише справа часу. Можливо культуpа, якому не має її, поки не змогла її відкрити, пpинять або не потребує ній. Як політична ідея, як культуpного ідеал поняття «дика пpиpода» молодше, ніж відносно нове поняття пpав людини.

Вопpос дикої природи (цієї особливої ​​свеpхпpіpоди, «еліти» природи) - більш філософське, ніж біологічний.

Дика пpиpода - це самоцінність, початок, пеpвопpічіна всього, первосозданіе, початкова точка еволюції. Дика природа є центром, джерелом абсолютної реальності, енергії життя, буттєвої сили. Дика природа - це вища природа. Вона просякнута неприборканої силою і духом, вона свавільна і не піддається контролю. Дика природа - серце духовного світу і головне простір життя.

Дика пpиpода не входить в наш pазум, якщо не пpеобpажена пpедваpительно культуpного фоpмулой. Амеpіканци пеpвая пpишли до розуміння, що дика пpиpода - це скоєнні Інша, відмінне від людського існування буття, якому ми повинні цінувати пpежде всього за її неповтоpимость. Дика пpиpода красиво, загадкова, дика, вільна, божественна і нpавственной. Її можна вважати святилищем справжності і оригінальної, притулком чистоти. Це совpеменного сад Едему.

Сучасна ідея дикої природи (рис. 2) - це система взаємодоповнюючих радикальних поглядів, концепцій і підходів до дикої природи і її охорону, заснованих на тому, що вільна природа - щось більше, ніж просто ресурс або важливий компонент екологічних систем. Дика природа - це суб'єкт, Абсолютно Інша, загублений світ, арена природної еволюції, Значуще Інше, священний простір, Мати-Богиня, особливе незалежна держава, інша, більш давня і більш досконала цивілізація (а види живих істот - інші народи), що існує поза людського контролю, повноправний партнер людини. Деякі природоохоронці розглядають себе частиною дикої природи, що захищає саму себе. Дика природа має свою внутрішню цінність, свої інтереси, свою гідність, свою мету і права на існування і свободу. Вона велична і красива. Дика природа - не зла, вона моральна, красива і священна. Існування дикої природи добре само по собі, а знищення або контроль над нею є неправильними за своєю суттю. Відповідно до сучасної ідеї дикої природи, ми повинні любити, цінувати, поважати і захищати дику природу заради неї самої, заради її екологічної цінності, а не заради потреб людини. Сучасна ідея дикої природи відновлює давнє уявлення священність ділянок дикої природи, розширює рамки демократії до захисту моральних прав, свободи, автономії і незалежності дикої природи і її видів живих істот.

Вона пpобуждает індивідуальне воспpиятие і пpеобpазуется його в духовний досвід, в метафізичне розуміння світу. Ідея дикої природи вчить состpадания, покоpності і співчуття. За нею - велике майбутнє.

Сучасна ідея дикої природи з'явилася завдяки об'єднанню принципів екології, гуманітарних знань і загальнолюдських, ідеальних цінностей. У ній проповідується принцип однакового права на існування дикої природи і людської цивілізації. Це в деякому роді аналог забезпечення демократичним суспільством рівного існування фізично слабких і сильних індивідів.

Сучасна ідея дикої природи допомагає нам любити, цінувати, поважати і захищати все те, що ще залишається вільним, грубим, диким, красивим, невивченим і недоторканим. Вона вчить, що дика природа, як і людина, має свою власну цінність, таке ж право на життя, і подібно жінці, існує не для того, щоб служити інструментом або давати задоволення чоловікові.

Сучасна ідея дикої природи закликає людей усвідомити, що вони не є панівним видом на Землі і пропонує обмежити свої права. Земля створена не тільки для людини, людське життя - всього лише одна з форм життя на планеті і людина не має ніякого права брати Землю в виняткове володіння.

Сучасна ідея дикої природи вчить, що люди не мають права використовувати більш, ніж якусь частину планети, інша частина повинна бути надана в довічне користування вільної природі. Адже дика природа приносить користь мільйонам видів, в той час як людська цивілізація - лише одному.

Сучасна ідея дикої природи - це ідея порятунку всієї решти дикої природи на Землі. Дика природа - для дикої природи. Недостатньо захищати небагаті ділянки вільної природи. Необхідно відвести їй величезні області, зараз використовуються людиною. Потрібно прибрати звідти людей і машини, рекультивувати дороги і розорані землі, звільнити скуті греблями річки. Нехай туди повернуться корабельні сосни, орли, вовки і ведмеді.

Сучасна ідея дикої природи пропонує розглядати вільну природу як суб'єкт, з яким слід домовлятися.



Дикі річки як розширення концепції
 дикої природи


В даному випадку сучасна ідея дикої природи як природоохоронна концепція має своє розширення. Термін «дикий» отримує річка, несдержіваемая і незмінна людиною.

Американці прийшли першими до поняття «дика ріка», усвідомивши її значиму цінність. Згідно їх підходу, дикої річкою називається річка або її частина, яка є вільно поточної, вільної від водосховищ, яка не має ніякого доступу, крім пішохідних стежок, з водозборами або береговими лініями, що знаходяться, в основному, в незміненому стані і з незабрудненими водами. Дикі річки можна відвідувати тільки пішки, на коні або човні. Термін «вільно поточна» (в природному стані), стосовно будь-якій річці або частини річки, означає потік, існуючий або поточний в природних умовах без загат і змін русла, відводів, випрямлення, кам'яної насипання або інших змін водного потоку.

Мальовничою річкою називається річка або її частина, яка є вільно поточної, вільної від водосховищ, з береговими лініями і водозборами, все ще в значній мірі знаходяться в незміненому стані, в значній мірі з непреобразованнимі береговими лініями, але в окремих місцях мають доступ за допомогою автодоріг.

Рекреаційної річкою називається річка або її частина, легкодоступна по автомобільній або залізниці, берегова лінія якої може мати деяку забудову, яка могла піддаватися в минулому будівництва гребель або зміни русла.

Відповідно до Закону «Про диких і мальовничих річках», прийнятому в США в 1968 р, на цих річках забороняється будівництво гребель, відвідав, водостоків, електростанцій, ліній електропередач та інших об'єктів, а також видобуток корисних копалин в річище, на її берегах або за чверть милі від берега. Дикі, живописні та рекреаційні річки повинні володіти видатними естетичними, рекреаційними, геологічними, історичними, культурними цінностями і біорізноманіттям. У 1993 р цим законом в США вже охоронялося 153 річки (ділянки) довжиною близько 18000 км (з прилеглими 4 млн. Га долин (0,33% від усіх річок США).


Більш докладно про охорону дикої природи в книзі В.Е.Борейко Сучасна ідея дикої природи, вид. 2-е, 2003 р,

http://www.ecoethics.ru/old/b12/

http://ecoethics.ru/kon-tsep-tsiya-di-koy-pri-ro-dyi/

Тема тижня: Візит на Прикарпаття Президента України Петра Порошенка. ВІДЕО

30 вересня 2017р.

Третя Студія

Опубликовано: 1 окт. 2017 г.





Лісівники розповіли, як відновлюють ліси після бурелому



Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства за площею лісового фонду Закарпаття входить до першої п’ятірки серед областей України, а за лісистістю і запасами деревини наша область займає перше місце. Ліси в області зростають на площі 695,8 тис. га, а загальний запас деревини складає 207,5 млн куб. м.

До особливостей лісів області можна віднести їх відношення до гірської частини регіону (понад 80 % площі лісового фонду). Основними лісовими породи є бук — 58,2% вкритої лісовою рослинністю площі, смерека — 26,4 %, дуб — 8,5 %,інші деревні породи — 7,9%. За віковою структурою на молоді насадження припадає 22,8 %, середньовікові — 45,4 %, пристигаючі — 11,5 %, стиглі і перестійні насадження — 20,3 % вкритих лісовою рослиністю земель. Площа лісів області за останні 50 років зросла більше, як на 10 тис. га, середній запас на 1 га із 186 куб. у 1946 році зріс до 358 кбм. (за даними лісовпорядкування у 1973 році середній запас на 1 га був 254 м 3, в 1988 р. — 276 м куб, в 1996 р. — 340 м куб, тепер він сягає 358 м куб). Окремі деревостани мають запас 1000 і більше куб. м на 1 га. За оцінками експертів, в тому числі і міжнародних, закарпатські ліси вважаються одними з найпродуктивніших не тільки в Карпатському регіоні, а й у Європі.

ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ



В системі Закарпатського лісового та мисливського господарства вибудувана і успішно функціонує система лісовідновлення. У галузі створені всі умови для вирощування здорових, якісних лісів – від заготівлі, переробки лісонасіннєвої сировини у шишкосушарках і зберігання лісового насіння та посадкового матеріалу, вирощування стандартного садивного матеріалу, проведення лісокультурних робіт – до рубок догляду за лісом. Щорічно лісівники вирощують мільйони нових сіянців, які на 2-3-й рік працівники державної лісової охорони висаджують на ділянки, які раніше були відведені під заготівлю згідно лісовпорядних планів, а надалі - під лісовідновлення. За весняну кампанію 2016 в рамках акції «Майбутнє лісу у твоїх руках» лісівниками, учнями шкільних лісництв, представниками влади та громадськості й преси було лісовідновлено 3633 га (при 2865 га запланованих), створено лісових культур на площі 1222,5 га (115% виконано), в тому числі доповнено лісових культур на площі 400 га. Догляд за лісовими культурами зроблено на площі 2392 га. У 2017 році Основними породами, які висаджувались, були ялиця, ялина, дуб, бук, модрина, клен-явір. 2017 рік проголошений роком заліснення нових територій, які були передані від агролісів і непридатні до сільськогосподарського використання. Програма відтворення лісів у Закарпатті на 2017 рік передбачено, що молоді ліси зашумлять на 4000 тисячах гектарів – переважно на місцях попередніх вирубок. Основна частина вже заліснена, однак частина роботи залишилась ще на осінь. Посадка нового лісу розпочнеться з другої неділі жовтня. 



Весною 2017 року висаджено понад 10 мільйонів саджанців стандартного посадкового матеріалу. Для забезпечення необхідною кількістю посадкового матеріалу в області функціонують 45 постійних розсадників загальною площею 42 га., а також ряд тимчасових розсадників. Лідерами по лісовідновленню є ДП «Брустурянське ЛМГ», ДП «Рахівське ЛДГ» ДП «Міжгірське ЛГ», ДП «Ясінянське ЛМГ». На землях, що вийшли з сільськогосподарського користування, найбільше нових лісів створили лісівники ДП «Верхньогірське ЛГ» (89 гектарів) та ДП «Тячівське ЛГ» (52 гектарів)».

БУРЕВІЇ ТА БУРЕЛОМИ

Вітром 29 червня та 16-17 вересня поточного року в Закарпатській області було пошкоджено понад 2500 гектарів лісових насаджень. Під час останнього бурелому пошкоджено 1 895,2 га насаджень загальною кубомасою понад 300 тисяч м куб. Основна частина руйнувань припала на Ясінянський, Великобичківський, Рахівський та Брустурянський лісгоспи. 



Наразі на ділянках проводиться лісопатологічне обстеження в зоні лиха спільно з фахівцями Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства. Після отримання відповідних дозволів обласного управління лісового та мисливського господарства, державної екологічної інспекції, лісозахисного підприємства, спеціально створені бригади розчистять ліс від звалених та поламаних дерев. 1192 гектарів потребують санітарної вибіркової рубки, ще 570 гектарів - суцільних санітарних рубок. На місці суцільних зрубів обов’язково буде проведено лісовідновлення. 



Пошкоджені дерева повинні бути заготовлені якомога швидше - це займе до трьох-чотирьох місяців. Посадка нового лісу пройде відразу ж після розчищення територій навесні або восени. Відновлення лісу - це не тільки посадка молодих дерев, а й підготовка грунту.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ

В украинских лесах начали разводить фазанов



Первое поголовье фазанов получили в конце апреля в Винницкой области

В Винницкой области в лесу площадью почти 0,5 га начали разводить фазанов.

Об этом сообщает Агроцентр.

Из взрослых фазанов уже сформировали маточное поголовье.
Чтобы иметь возможность разводить птиц лесоводами было закуплено 2 инкубаторы.

Первое поголовье фазанов получили в конце апреля.
Птицу предприятие будет реализовывать и выращивать для расселения в лесных угодьях для адаптации и размножения в естественных условиях.

Со временем их будут выпускать «под выстрел».

Воскресенье, 01 октября 2017, 18:15 17

Науковці закликають ввести режим надзвичайного стану в соснових лісах Полісся



Наукова рада з проблем лісознавства і лісівництва Національної академії наук України на своєму засіданні розглянула питання поширення шкідників та хвороб і масового всихання лісу на Поліссі.

Як зазначили наковці, головними чинниками, які зумовили ослаблення соснових деревостанів в Українському Поліссі, є геофізичні – зараз ми знаходимося на піку сонячної активності, що закономірно знайшло свій відбиток у погодно-кліматичних умовах регіону, – повідомляє прес-служба Держлісагентства.

«Зокрема, в останнє десятиліття в Українському Поліссі спостерігається збільшення середньорічної температури повітря на 0,5-1,5ºС, зменшення кількості опадів, особливо протягом періоду вегетації на фоні підвищення температури повітря. Все це дозволяє стверджувати, що нині мова може йти не про ослаблення окремих дерев у деревостанах сосни, а про ослаблення її деревостанів в регіоні в цілому, що сприяє розвитку осередків верхівкового короїда та інших ентомошкідників, а також хвороб лісу», – повідомив кандидат біологічних наук Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації О.О. Орлов.

Під час засідання було зазначено, що масове всихання охопило рівною мірою природні і штучні сосняки поліської зони віком від 40 років. У 2016 році було відмічено тенденцію до його зміщення у пристигаючі та стиглі й перестійні деревостани, у 2017 році патогенний комплекс почав поширюватися і в молодняках.

Оскільки всихання соснових деревостанів в осередках масового розвитку верхівкового короїда та трахеомікозу відбувається дуже швидко, у гострій формі (перехід дерев з 2-ї до 5-ї категорії санітарного стану) – 6-8 тижнів, це вимагає прийняття швидких управлінських рішень щодо проведення санітарних рубок в згаданих осередках.

Однак, наковці підкреслили, що досвід проведення у регіоні санітарних рубок у сосняках за останній рік показав їх низьку ефективність – переважно внаслідок двох факторів, закладених у чинних Санітарних правилах.

По-перше, суцільні санітарні рубки призначаються у деревостанах, повнота яких за результатами оцінки санітарного стану деревостану після рубки буде становити 0,1 і менше, при цьому дерева 3-ї категорії санітарного стану у рубку не відводяться. Саме ці дерева в осередках розмноження верхівкового короїда є свіжезаселенимижуками і вимагають вибірки у першу чергу.

По-друге, вибіркові санітарні рубки в осередках при масовому розвитку верхівкового короїда виявилися малоефективними – переважно внаслідок залишення у насадженнях дерев 3-ї категорії санітарного стану. Вони переходять у 5-у категорію протягом наступних 5-6 тижнів, що зумовлює необхідність кількаразових довідводів та прийомів вибіркових санітарних рубань. Низьку ефективність вибіркових санітарних рубок в осередках верхівкового короїда підтверджено також білоруськими вченими.

Як наголосили учасники засідання, неприйняття швидких заходів з поліпшення санітарного стану соснових насаджень зумовить надзвичайні наслідки: подальше поширення верхівкового короїда та трахеомікозу; масовий розвиток вторинних стовбурових шкідників; значні економічні втрати підприємств, державного та місцевого бюджетів внаслідок переходу ділової деревини у дров’яну при її посинінні та пошкодженні стовбуровими шкідниками.

Обговоривши детально проблему масового всихання лісів на Поліссі, Наукова рада з проблем лісознавства і лісівництва у проекті рішення вирішила звернутися до Кабінету Міністрів України з проханням дати доручення всім зацікавленим органам влади стосовно необхідності підготовки пропозицій щодо внесення відповідних змін і доповнень до Санітарних правил в лісах України. А також звернутись до Уряду та Парламенту стосовно виділення в мінімально необхідних обсягах коштів на здійснення невідкладних заходів, пов’язаних із захистом і охороною лісів від шкідників, хвороб, пожеж, а також на створення нових лісів.

«Вважати за доцільне Державному агентству лісових ресурсів України звернутись до Кабінету Міністрів України з пропозицією ввести режим надзвичайного стану в соснових лісах Полісся у зв’язку з масовим поширенням у них небезпечних шкідників і хвороб», – йдеться в проекті рішення Наукової рада з проблем лісознавства і лісівництва Національної академії наук України.

14:11 01.10.2017

Ліси Закарпаття: життя після бурелому



Ліс у Закарпатті – єдиний на території України ареал поширення середньоєвропейських лісів. Тут можна зустріти світлі сонячні діброви, тінисті бучини, похмурі величні ялинові та смерекові ліси. Не випадково Східні Карпати називають Лісистими, а південно-східну частину гір – Буковиною.

Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства за площею лісового фонду Закарпаття входить до першої п’ятірки серед областей України, а за лісистістю і запасами деревини наша область займає перше місце. Ліси в області зростають на площі 695,8 тис. га, а загальний запас деревини складає 207,5 млн куб. м.

До особливостей лісів області можна віднести їх відношення до гірської частини регіону (понад 80 % площі лісового фонду). Основними лісовими породи є бук — 58,2% вкритої лісовою рослинністю площі, смерека — 26,4 %, дуб — 8,5 %,інші деревні породи — 7,9%. За віковою структурою на молоді насадження припадає 22,8 %, середньовікові — 45,4 %, пристигаючі — 11,5 %, стиглі і перестійні насадження — 20,3 % вкритих лісовою рослиністю земель. Площа лісів області за останні 50 років зросла більше, як на 10 тис. га, середній запас на 1 га із 186 куб. у 1946 році зріс до 358 кбм. (за даними лісовпорядкування у 1973 році середній запас на 1 га був 254 м 3, в 1988 р. — 276 м куб, в 1996 р. — 340 м куб, тепер він сягає 358 м куб). Окремі деревостани мають запас 1000 і більше куб. м на 1 га.

За оцінками експертів, в тому числі і міжнародних, закарпатські ліси вважаються одними з найпродуктивніших не тільки в Карпатському регіоні, а й у Європі.

ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ

В системі Закарпатського лісового та мисливського господарства вибудувана і успішно функціонує система лісовідновлення. У галузі створені всі умови для вирощування здорових, якісних лісів – від заготівлі, переробки лісонасіннєвої сировини у шишкосушарках і зберігання лісового насіння та посадкового матеріалу, вирощування стандартного садивного матеріалу, проведення лісокультурних робіт – до рубок догляду за лісом.

Щорічно лісівники вирощують мільйони нових сіянців, які на 2-3-й рік працівники державної лісової охорони висаджують на ділянки, які раніше були відведені під заготівлю згідно лісовпорядних планів, а надалі - під лісовідновлення. За весняну кампанію 2016 в рамках акції «Майбутнє лісу у твоїх руках» лісівниками, учнями шкільних лісництв, представниками влади та громадськості й преси було лісовідновлено 3633 га (при 2865 га запланованих), створено лісових культур на площі 1222,5 га (115% виконано), в тому числі доповнено лісових культур на площі 400 га. Догляд за лісовими культурами зроблено на площі 2392 га. У 2017 році
Основними породами, які висаджувались, були ялиця, ялина, дуб, бук, модрина, клен-явір. 2017 рік проголошений роком заліснення нових територій, які були передані від агролісів і непридатні до сільськогосподарського використання. Програма відтворення лісів у Закарпатті на 2017 рік передбачено, що молоді ліси зашумлять на 4000 тисячах гектарів – переважно на місцях попередніх вирубок. Основна частина вже заліснена, однак частина роботи залишилась ще на осінь. Посадка нового лісу розпочнеться з другої неділі жовтня.

Весною 2017 року висаджено понад 10 мільйонів саджанців стандартного садивного матеріалу. Для забезпечення необхідною кількістю садивного матеріалу в області функціонують 45 постійних розсадників загальною площею 42 га., а також ряд тимчасових розсадників. Лідерами по лісовідновленню є ДП «Брустурянське ЛМГ», ДП «Рахівське ЛДГ» ДП «Міжгірське ЛГ», ДП «Ясінянське ЛМГ». На землях, що вийшли з сільськогосподарського користування, найбільше нових лісів створили лісівники ДП «Верхньогірське ЛГ» (89 гектарів) та ДП «Тячівське ЛГ» (52 гектарів)».

БУРЕВІЇ ТА БУРЕЛОМИ

Вітром 29 червня та 16-17 вересня поточного року в Закарпатській області було пошкоджено понад 2500 гектарів лісових насаджень. Під час останнього бурелому пошкоджено 1 895,2 га насаджень загальною кубомасою понад 300 тисяч м куб. Основна частина руйнувань припала на Ясінянський, Великобичківський, Рахівський та Брустурянський лісгоспи.

Наразі на ділянках проводиться лісопатологічне обстеження в зоні лиха спільно з фахівцями Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Після отримання відповідних дозволів обласного управління лісового та мисливського господарства, державної екологічної інспекції, лісозахисного підприємства, спеціально створені бригади розчистять ліс від звалених та поламаних дерев. 1192 гектарів потребують санітарної вибіркової рубки, ще 570 гектарів - суцільних санітарних рубок. На місці суцільних зрубів обов’язково буде проведено лісовідновлення.

Пошкоджені дерева повинні бути заготовлені якомога швидше - це займе до трьох-чотирьох місяців. Посадка нового лісу пройде відразу ж після розчищення територій навесні або восени. Відновлення лісу - це не тільки посадка молодих дерев, а й підготовка грунту.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ01.10.2017, 17:32

Волинські ліси рекордно "завалені" грибами. ВІДЕО

Рясним лісовий врожаєм скористалися місцеві – масово йдуть на тихе полювання.

Лісовим делікатесом смакуватимуть і українські захисники.






5 канал
Опубликовано: 1 окт. 2017 г.