ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

05 листопада 2017

Громадськість VS лісгоспи. Хто загрожує журналістам та волонетрам у наших лісах



На Закарпатті стосунки між громадкістью і лісовим господарством важко назвати дружніми.

Інцидент, який трапився з журналістами ужгородського прес-клубу в Лопухові на Тячівщині доводить, що порушення тем, що так чи інакше зачіпають діяльність лісового господарства, все ще залишається складним та навіть небезпечним.

На Закарпатті стосунки між громадськістю й лісовим господарством важко назвати дружніми. Тут і конфлікти з місцевими активістами, зупинки лісовозів та викриття незаконних рубок, порушення екологічного законодавства й вимог міжнародної сертифікації – з одного боку. Та широка публічність акцій (як-от висадка лісу, проведення суботників чи організація фестів – ред.), організація прес-турів і фото- відео-звітування про виконану роботу – з іншого. У таких умовах ланки «громадськість-лісгоспи» зовсім не взаємодіють між собою та живуть кожен у своєму, відділеному один від одного, світі. І якщо перші намагаються показати навколишні реалії зі зверненням у правоохоронні органи, до природоохоронців чи аудиторів, то у других все зводиться до публікації документа з обіцянкою вжити заходів. А потім ситуації повторюються знову.

Найсвіжішим прикладом такої «співпраці» став інцидент, який трапився 2 листопада, між журналістами ужгородського прес-клубу та лісниками Лопухівського лісництва Берегометського держлісгоспу.

Нові «правила» від голови села

Як повідомила у себе на сторінці в мережі "Фейсбук" журналістка Ірина Бреза, конфлікт трапився під час здійснення робочої поїздки на Свидовецький масив, під час якої місцеві лісники разом із головою села Лопухово намагалися перешкодити здійсненню професійної діяльності.



А от про нові «правила» перебування на території Лопухова, зокрема про реєстрацію кожного прибувшого працівника ЗМІ, розповів голова села – Іван Юрійович Фабрицій та лісник Лопухівського лісництва.

Відеодокази «свободи слова» у Карпатах у сюжеті: 


«Ми з Iryna Breza прийшли записати коментарі людей, які звернулися до суду щодо майбутнього будівництва курорту Свидовець.
Я запропонував записати коментарі на тлі сільських вулиць, а краще у гірському пейзажі. Відтак, ми піднялись територією села вгору. Після запису першого коментаря до нас підійшли, як потім виявилось, представники лісництва. Почали кричати, погрожувати, намагатись дотягнутись до камери. Під час спілкування стало зрозуміло, що лісівники були такі агресивні бо думали що ми знімаємо рубку лісу», - пише автор відео у себе на сторінці.
І це журналісти приїхали не на одну з лісосік знімати репортаж про проблеми лісозаготівлі у горах, а лише за коментарями сільських активістів, які виступають за збереження Свидовецького масиву.

У Закарпатському обласному управлінні лісомисливського господарства назвали дії своїх колег відповіддю на провокацією, у яку втягнули і медійників, сказали «що шкодують» та вибачилися перед журналістами за інцидент…

«У лісівників увірвався терпець…»

Власне саме таким був неофіційний коментар прес-служби ОУЛМГ під дописом журналістки Ірини Брези у Мережі.
«У лісівників урвався терпець, що підприємці, які від нас же купують деревину, потім закликають журналістів аби воювати проти голови Закарпатської ОДА та самих же лісівників…», - ідеться в коментарі.
Незрозуміло, для чого лісникам відволікати увагу журналістів від основної теми і намагатися переконати в неіснуючих провокаціях.

Офіційна відповідь Управління щодо цього інциденту з’явився наступного дня.
«Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства працює максимально відкрито для журналістів та представників громадськості. Те, що сталося учора, було чистою провокацією, в якій журналістів хотіли використати. І це робиться систематично. Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства призначило службове розслідування, після якого буде прийняте відповідне рішення», – коментує Валерій Мурга.
Як переконує головний лісник Закарпаття «лісівники та ліс відкриті для журналістів»:
«За останні два роки у нас не було жодного інциденту з представниками «4 влади», лісова галузь стала відкритою для всіх. У нас є прес-служба, постійно організовуються прес-тури, під час яких представники державної лісової охорони презентують свою роботу та роботу своїх колег – від збирання насіння й висаджування посадкового матеріалу до заготівлі лісу. На всі інформаційні запити є реагування та відповідь. Ми також плідно співпрацюємо з громадськістю, адже при управлінні діє Громадська рада. Однак, на превеликий жаль і серед представників громадськості є псевдо-активісти, які містечковий конфлікт намагаються роздути на рівні країни. Пропоную провести опитування та журналістське розслідування, хто такі Володимир та Василь Фабриції, Михайло Сойма та Валерій Павлюк і деяких псевдо-активістів Тячівщини Рахівщин та дізнатися достовірну інформацію про цих підприємців».
Зараз призначено службове розслідування, після якого має бути прийняте відповідне рішення. Тож остаточну відповідь, чи понесуть лісники, причасні до інциденту, відповідальність та які заходи будуть прийняті для попередження подібних ситуацій в майбутньому, дізнаємось згодом.

«Ситуація проста, як двері…» - що насправді обурило лісників
Інцидент, що трапився, викликав жваве обговорення в Мережі серед фахівців, активістів та колег постраждалих журналістів. Зокрема його пов’язали з нещодавно оприлюдненою інформацією про виявлені правопорушення сертифікації FSC в лісництвах Брустурянського держлісгоспу – Лопухівському (саме та території цього лісництва трапився конфлікт – ред.) та Турбатського.


Тоді, під час виїздного прес-туру на Свидовецький масив по темі будівництва майбутнього курорту, саме журналістами «Голосу Карпат» були виявлені ці невідповідності. Офіційної реакції від лісників на цей випадок не було, тож ми надіслали до управління запит з проханням прокоментувати ситуацію (див. документи 1-2).

Відповідь управління свідчить, що згідно з картографічних матеріалів території не належать до фонду держлісгоспів і тому порушення не можуть бути прийняті до уваги як невідповідності сертифікації. Досить дивна позиція з огляду на те, що господарська діяльність здійснюється там лише працівниками лісгоспів і виявлені факти показують саме те, як це робиться. Тут з одного боку пропагується дбайливе ставлення до навколишнього середовища, з іншого – довкіллю наноситься свідома шкода. В цій ситуації очікуємо не реакцію аудиторів GSG, які були повідомлені та прийняли до розгляду інформацію про невідповідності.

На волонтерів також чатує озброєна лісова охорона

Схожі конфлікти між лісниками та громадькістью мають місце не тільки на Закарпатті. Громадська організація «Лісова Варта» (проект WWF в Україні – ред.), волонери якої здійснюють моніторинг лісогосподарської діяльності в Карпатському регіоні. Прикрі конфлікти мали місце в Чернівецькій області у Берегометському держлісгоспі та національному природному парку «Вижницький». Обидва знаходяться в одному і тому самому населеному пункті – селищі Берегомет.

Зокрема у липні, під час здійснення наукових досліджень щодо стану насаджень після проведення санітарних рубок науковцями-лісівниками України й Словаччини, які проходили у Берегометському лісництві. 
«Під час обстеження лісу та абсолютно законного перебування у ньому, стався прикрий інцидент з місцевими представниками ОУЛМГ. З відвертою агресивністю і демонстрацією зброї працівники лісового господарства змусили нас вийти з лісу і переконували, що ми не маємо права на вільне перебування у ньому», - повідомила «Лісова Варта» на своїй Фейсбук-сторінці.
«Лісова Варта» повідомила про інцидент в Держлісагенцію. Результатом розслідування стало звернення до начальників обласних управлінь лісового та мисливського господарства щодо сприянню проекту «Лісова варта» за підтримки Фінського фонду місцевого співробітництва та Лісової служби США «Дунайсько-Карпатська програма Всесвітнього Фонду природи (WWF-DCP)».

Нещодавно волонтери організації потрапили ще в одну схожу ситуація в НПП «Вижницький», коли здійснювали моніторинг об’ємів рубок в національному парку, хоча заздалегідь попередили адміністрацію парку про  свій візит.
«Лісова охорона на чолі з керівництвом нацпарку та людьми, які назвали себе «грибниками», всього близько 30 осіб, намагалися перешкодити учасникам виїзду оглянути місця вирубок. Експерти Лісової варти пояснили, що ліси України є власністю народу і доступні для відвідування при дотриманні відповідного режиму, зокрема зони регульованої рекреації. Представники Вижницького НПП пропустили Лісову варту і активістів, однак відмовились показати межі лісосік й пояснити особливості вирубки лісу», - йдеться на сайті WWF.
Як бачимо, інциденти між лісниками та громадськістю – не рідкість. І причиною тому, в більшості випадків, є порушення ведення лісогосподарської діяльності, які намагаються приховати від сторонніх очей.

Частіше в такі ситуації потрапляють ті, для кого моніторинг з об’єктивним висвітленням інформації є частиною роботи – журналісти чи природоохоронні громадські організації. Відповідно до статті 13, частини 2 Конституції України та статей 23, 66 Лісового кодексу України: ніхто не може заборонити громадянам вільно перебувати в лісі, що знаходиться в державній чи комунальній власності, або в оренді.

Олена Мудра




https://goloskarpat.info/analytics/59ff6488a944c/?utm_content=031

Оголошення про проведення конкурсу на посаду директора Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака

Державне агентство лісових ресурсів України оголошує про проведення конкурсу на посаду директора Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака (наказ).

Конкурс проводиться відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Методичних рекомендацій щодо особливостей обрання керівника Державної наукової установи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 998.

У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають науковий ступінь доктора наук або доктора філософії, стаж роботи на посадах наукових працівників та (або) науково-педагогічних працівників не менш як 10 років та досвід роботи на керівних посадах у галузі лісового господарства не менш як два роки.

Строк подання документів – два місяці з дня опублікування оголошення.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи:

- заяву про участь у конкурсі на ім’я Голови Держлісагентства, в якій зазначається про застосування або незастосування до претендента обмежень, встановлених частиною третьою статті 9 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”;

- особовий листок з обліку кадрів з фотографією розміром 3х4 см;

- автобіографію;

- копії документів про вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання;

- довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. № 1465 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 39, ст. 1656);

- довідку про наявність або відсутність судимості;

- інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення;

- копію паспорта, засвідчену претендентом;

- копію трудової книжки;

- письмову згоду на збір та обробку персональних даних.

Копії документів, які подаються претендентом (крім копії паспорта), мають бути засвідчені у встановленому порядку.

Документи надсилати на адресу: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, Державне агентство лісових ресурсів України, Сектор з персоналу, к. 17.

Телефон для довідок: (044) 235-80-43. Електронна адреса: shal@dklg.gov.ua.

Інформація про дату, час і місце проведення виборів оприлюднюється виборчою комісією не пізніше ніж за сім календарних днів до дати проведення виборів з використанням інформаційних ресурсів державної наукової установи (дошки оголошень, офіційного веб-сайту тощо).

Вибори керівника наукової установи відбудуться 4 січня 2018 року у приміщенні Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака за адресою: вул.Грушевського,31, м. Івано-Франківськ, 76000, Україна.


(опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 24.10.2017 № 199)
24.10.2017

На Миколаївщині мисливець випадково підстрелив дівчинку: дитина в комі



Поліцейські затримали правопорушника

На Миколаївщині правоохоронці затримали мисливця, який спричинив вогнепальні поранення 9-річній дівчинці. Про це інформує первомайський відділ поліції ГУНП Миколаївської області.

За його даними, повідомлення про те, що в одному з сіл Первомайського району 9-річній місцевій дівчинці спричинено вогнепальне поранення лівого та правого стегна надійшло до Первомайського відділу поліції 4 листопада.

Прибувши на місце події, правоохоронці з’ясували, що 67-річний чоловік, місцевий мешканець, який є власником мисливської рушниці ІЖ-26 12 калібру, повертався в стані алкогольного сп’яніння з полювання околицею села, та біля одного з будинків зустрів групу дітей. Діти побачивши в нього в руках рушницю та патронташ з патронами на поясі, почали просити порожні гільзи, тож він почав шукати їх по кишенях. В цей час стався випадковий постріл, який влучив в обидва стегна дівчинки, яка була серед групи дітей.

Відповідно до висновку медичного огляду на стан сп’яніння, в крові у власника зброї на момент обстеження знаходилось 0,85 проміле алкоголю. Затриманий пояснює, що після полювання він з іншими мисливцями вживали спиртне.

Постраждала дівчинка у важкому стані була доставлена до дитячого відділенні міської лікарні, де медики надали їй першу необхідну допомогу. Наразі дитина знаходиться в комі.

Поліцейські затримали правопорушника у порядку ст. 208 КПК України. На місці події ними була вилучена мисливська рушниця, яку направили на дослідження до експертного центру.

Слідчими Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області проводиться розслідування по кримінальному провадженню, розпочатому за ознаками ст.128 КК України «Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження», санкція якого передбачає покарання у вигляді громадських робіт строком від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.

Наразі у місцевій прокуратурі вирішується питання щодо повідомлення затриманому про підозру у вчиненні злочину, після чого суд обере стосовно нього міру запобіжного заходу.

Триває досудове слідство. Правоохоронці з’ясовують обставини вказаної події, призначено проведення відповідних експертиз, очікуються на висновки фахівців.

Віктор Галасюк - Україна: Від занепаду до процвітання на 34-му

Віктор Галасюк на 34-му

Народний депутат України, заступник лідера РПЛ Віктор Галасюк під час свого візиту до Дніпра мав ефір на телеканалі 34,  де прокоментував такі теми як підвищення мінімалки (до 5 тис грн) і пенсій, промпакет реформ, підвищення вивізного мита на металобрух, мораторій на експорт лісу-кругляка тощо.



Віктор Галасюк - "Україна: Від занепаду до процвітання"

Народний депутат України.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва.
Співголова депутатської групи ВР України з межпарламентських зв'язків з США.
Президент Української асоціації Римського клубу, Почесний президент Асоціації "Іноваційний розвиток України" (UAID)




Площадь лесовосстановления в России в 2017 году увеличилась на треть процента: хорошо это или плохо?

Федеральное агентство лесного хозяйство сообщило, что "в Российской Федерации завершен лесокультурный сезон. По состоянию на 1 ноября 2017 года лесовосстановление выполнено на площади 845 тыс. га, в том числе арендаторами лесных участков на площади 671 тыс. га. Создано лесных культур на площади 192 тыс. га, в том числе арендаторами лесных участков на площади - 137,0 тыс. га" (ссылка).



Арендатор лесного участка (справа) производит лесовосстановление, а орган управления лесами субъекта РФ и департамент лесного хозяйства по федеральному округу (слева) осуществляют федеральный государственный лесной надзор, государственный мониторинг воспроизводства лесов, ГИЛ в части оценки эффективности мероприятий по охране, защите, воспроизводству лесов, а также контроль за исполнением договорных обязательств
и переданных полномочий

Если сравнить эти результаты с данными Единой межведомственной информационно-статистической системы (ЕМИСС) за прошлый год - получится, что площадь, на которой было проведено лесовосстановление в 2017 году, увеличилась по сравнению с аналогичным показателем прошлого года примерно на треть процента (по данным ЕМИСС, площадь лесовосстановления в 2016 году в России составила 842,7 тыс. га). Сравнить данные Рослесхоза по созданию лесных культур с аналогичными показателями прошлых лет по данным официальной статистики не представляется возможным, поскольку в ЕМИСС таких данных просто нет. Сравнить их с данными самого Рослесхоза сложно, поскольку за разные годы Рослесхоз приводит разные показатели; в частности, в сообщении об итогах лесовосстановления в 2016 году говорится, что "искусственное лесовосстановление выполнено на площади 178,4 тыс. га, комбинированное лесовосстановление – на площади 17,3 тыс. га". Таким образом, в прошлом году площадь лесных культур составила или 178,4 тыс. га (без учета комбинированного лесовосстановления), или 195,7 тыс. га - с учетом его. Впрочем, данные Рослесхоза вносят неясность и в вопрос о площади лесовосстановления в целом: в этом же сообщении говорится, что "работы по лесовосстановлению на территории Российской Федерации в 2016 году были выполнены на общей площади 781,1 тыс. га" - это на 7,3% меньше той площади, которая в итоге попала в ЕМИСС ссылка).

Если сравнивать эти результаты с "лихими девяностыми" или с "поздним советским застоем", то сравнение, на первый взгляд, выглядит удручающе. По данным ведомственной статистики, два-три десятилетия назад площади лесовосстановления были гораздо большими, чем сейчас. В 1997 году они составили в России 1 091,7 тыс. га - на 29% больше, чем в 2017 году по данным Рослесхоза; в 1988 году они составили в РСФСР 1 846,3 тыс. га - на 118% больше. Разница по лесным культурам еще больше: в 1997 году лесные культуры в России были созданы на площади в 267,1 тыс. га - это на 39% больше, чем в 2017 году по данным Рослесхоза; в 1888 году лесные культуры в РСФСР были созданы на площади в 683,9 тыс. га - на 256% больше нынешней.

Но хорошо ли это или плохо в действительности, что площади лесовосстановления и площади создания лесных культур в России остались примерно на уровне прошлого года (лесовосстановления - увеличились на треть процента)?

"Площадь лесовосстановления" - это такой специфический статистический показатель, который хорошо звучит и хорошо смотрится на бумаге, но в реальности вообще ничего не значит, и никаким конкретным лесоводственным действиям или природным явлениям, происходящим непосредственно в лесах, не соответствует. Из того, что площадь лесовосстановления увеличилась по сравнению с прошлым годом на треть процента, отнюдь не следует, что в каком-то обозримом будущем лесов в нашей стране станет больше, равно как и из того, что нынешние площади лесовосстановления уменьшились по сравнению с позднесоветскими в два с лишним раза, отнюдь не следует, что лесов стало или в обозримом будущем станет меньше. "Площади лесовосстановления", отображаемые в официальной статистике - это элемент виртуальной лесной вселенной, существующей параллельно с нашей, реальной; эти вселенные почти никак друг от друга не зависят и почти нигде друг с другом не пересекаются.

В реальности практически каждый участок леса, на котором в силу какой-либо причины (вырубки, пожара, ветровала, вспышки численности вредителя, болезни или чего бы то ни было еще) произошла гибель древостоя, в пределах лесной зоны нашей страны довольно быстро естественным образом сам зарастает лесом. Как правило, лес получается совсем не таким, каким он был раньше - но это все равно лес, и естественным образом он обычно вырастает быстрее, чем если бы его специально сажал или сеял человек. При качественном и осмысленном лесном хозяйстве лесовосстановительные мероприятия проводятся не для того, чтобы ускорить появление нового леса (они его в большинстве случаев, наоборот, замедляют), а для того, чтобы получить новый лес определенного состава и качества - например, хвойный или твердолиственный, обычно еще и оптимальной для человека густоты, при которой наилучшим образом прирастает хозяйственно ценная древесина.

По данным Мэрилендского университета и Global Forest Watch, средняя площадь, на которой за год в России происходит исчезновение лесного покрова (без разделения на постоянное и временное), составляет около 3,1 миллиона гектаров - в среднем за период с 2001 по 2016 гг. (ссылка).

Это сокращение крайне неравномерно распределяется по годам и по разным регионам России - поскольку главной его причиной являются катастрофические лесные пожары, в разные годы охватывающие разные части нашей страны. Восстановление лесов после этих потерь древесного полога тоже происходит крайне неравномерно - в северных регионах, в горах и на более бедных почвах медленнее, в южных, в равнинных условиях и на богатых почвах гораздо быстрее. Тем не менее, оно происходит практически везде и практически независимо от того, делают ли люди для этого что-нибудь или нет. Таким образом, если считать процесс возобновления лесов растянутым и усредненным по времени, средние площади, на которых естественным образом происходит возобновление леса в нашей стране, составляют больше трех миллионов гектаров в год. К этому добавляется увеличение площадей лесов за счет постепенного зарастания брошенных сельхозземель - уже не такого быстрого, как в девяностые и нулевые годы, но все-таки еще значительного; оно добавляет по меньшей мере несколько сотен тысяч гектаров новых лесов ежегодно. Кроме того, в связи с изменением климата происходит медленное, но все-таки уже заметное смещение климатических поясов - северной границы леса к северу, и верхней границы леса в сторону высокогорий; это тоже дает какой-то прирост занятой лесами площади, оценить который пока не представляется возможным. Официальная статистика по лесовосстановлению все это никак не показывает - например, потому, что основная часть погибших от пожаров лесов до настоящего времени скрывается от официального учета, соответственно, и появление новых лесов на месте этих погибших никак в официальных данных не отражается.

В официальную статистику по лесовосстановлению попадают те леса, на которых проведены рубки или произошла официально учтенная гибель насаждений, и где по действующему законодательству должно обеспечиваться лесовосстановление. Но это лесовосстановление может обеспечиваться разными способами - от создания лесных культур до разных вариантов содействия естественному возобновлению леса или даже оставления на естественное заращивание. "Естественное заращивание" - это в чистом виде оставление вырубленного участка на произвол судьбы; но и "содействие естественному возобновлению" чаще всего мало чем от него отличается. Самая же главная проблема состоит в том, что успех лесовосстановления (появится ли на "восстанавливаемом" участке молодой хозяйственно ценный лес) лишь в малой степени - примерно на одну десятую - зависит от собственно посадки, посева или содействия естественному возобновлению. В основном этот успех зависит - примерно на девять десятых - от последующего ухода: не только от того, проводится он или нет, но и от того, проводится ли он грамотно и своевременно. В среднем, для того, чтобы получить хозяйственно ценные молодняки оптимального состава и густоты, каждый "восстановленный" участок должен пройти через два приема ухода - осветление (формирование нужного состава) и прочистку (окончательное формирование нужного состава и оптимальной густоты). Таким образом, для того, чтобы обеспечить качественным уходом даже те площади лесов, на которых лесовосстановление по официальным данным производится сейчас, площадь рубок ухода в молодняках должна составлять около 1,7 тыс. га в год. Для того, чтобы обеспечить качественным уходом те площади молодняков и лесных культур, которые появились в результате официально лесовосстановления в 90-е годы (т.е. сейчас находятся в предельном для такого ухода возрасте) и те, что восстанавливались потом, площадь рубок ухода в молодняках должна составлять около двух миллионов гектаров в год - в противном случае даже ранее достигнутые результаты лесовосстановления будут утрачены, и на прошлых вырубках и гарях вырастет ровно то, что выросло бы без какого-либо вмешательства человека.

Согласно данным ЕМИСС, площадь рубок ухода в молодняках в 2016 году составила 260 тысяч гектаров - это уже почти на порядок меньше, чем нужно. Но хуже другое: основная часть этих попадающих в официальную статистику рубок ухода в молодняках - это откровенная халтура (так называемые "коридорные" уходы, при которых нежелательная растительность убирается только в узких полосах вокруг рядов сеянцев, или уходы настолько низкой интенсивности, что какой-либо эффект от них полностью исчезает в течение двух-трех лет). В результате этого лесовосстановление - даже то, которое официально признается проведенным и попадает в официальную статистику, в том числе искусственное лесовосстановление - создание лесных культур, в подавляющем большинстве случаев, а в таежной зоне - почти всегда, не приводит вообще ни к каким результатам. То есть лес, конечно, вырастает - но такой же, какой вырос бы, если бы никакого "лесовосстановления" вовсе не было.

Вот некоторые характерные примеры результатов искусственного (т.е. наиболее интенсивного с точки зрения вложения человеческого труда) лесовосстановления - и то те случаи, когда следы создания лесных культур еще можно обнаружить; в большинстве случаев через одно-два десятилетия после "лесовосстановления" даже такие следы теряются полностью:


Лесные культуры ели. Республика Карелия, фото Е.Усова


Лесные культуры ели. Архангельская область, фото И.Подгорного


Лесные культуры сосны. Воронежская область, фото Т.Хакимулиной


Лесные культуры после "коридорного" ухода. Тверская область, фото Т.Хакимулиной


* * *

Ссылки на некоторые предыдущие сообщения по этой теме:

"В Год экологии восстановлены леса на площади 800 тыс. га" - что это реально значит?

Об итогах работ по лесовосстановлению в России в 2016 году

Причуды лесной статистики: Тверская область стала "лучшим субъектом Российской Федерации в области лесовосстановления"

Ошибка губернатора: "тренд на лесовосстановление" окажется бессмысленным, если не обеспечить молодняки и лесные культуры должным уходом

"Посади после себя маленькие елочки и через 50 лет это будет такой же лес как и был" - что в этих словах не так?

Поморье перевыполнило план по лесовосстановлению: хорошо это, или плохо, или вообще никак?

Сизифов труд в лесном хозяйстве: в Архангельской области "восстанавливают" леса, даже не планируя должный уход за ними

Один из важнейших показателей, отличающих интенсивное хозяйство в лесу от экстенсивного - соотношение площадей лесовосстановления и ухода за молодняками

На востоке Грузии снова возник лесной пожар


Новости мира: В Грузии огонь возник на том же месте, что и два месяца назад.

В альпийской зоне Большого Кавказа на склоне горы Кохта у села Артана Телавского муниципалитета региона Кахетия (Восточная Грузия), где в начале сентября этого года в течение нескольких дней с участием авиации боролись с сильным пожаром, снова появились очаги возгорания.

Как сообщает в воскресенье Агентство по управлению чрезвычайными ситуациями МВД Грузии, с утра зона пожара была осмотрена с вертолета и на данном этапе не существует угрозы распространения огня.

По информации ведомства, огонь возник на том же месте, что и два месяца назад. На его тушение уже вышли пожарные-спасатели и, предположительно, до конца дня или завтра к утру пожар будет ликвидирован.

Между тем, как сообщают грузинские СМИ, в селе Артана, расположенном примерно в 10 км от очагов возгорания, уже чувствуется запах гари. На помощь пожарным отправились жители села. Ситуацию осложняет труднодоступность очагов пожара.

Причина возгорания пока неизвестна.

Винищивши ліси в Ірпені, мер Карплюк тепер заходився з прихильниками захищати сусідній Біличанський ліс

Минулого четверга у Києві в інформагентстві УНІАН міський голова Ірпеня провів прес-конференцію під назвою «Як врятувати Біличанський ліс?». Видається, що організатори заходу не дописали в назві одне уточнення, а саме: «Як врятувати Біличанський ліс від Карплюка?». Так повинна була звучати повна назва прес-конференції.



Дивлячись, як інтенсивно зараз винищуються ліси в Ірпені, м’яко кажучи, видається дивним, що Володимир Карплюк з прихильниками заходилися захищати тепер сусідній Біличанський ліс. Як тут не пригадати відому байку про щуку, від якої ніхто в ставку життя не мав – за що її вирішили втопити в річці.

Присутніх на прес-конференції жахали вирубками, демонструючи фото, де видно шматки вирубаного кілька років тому і вже засадженого новими саджанцями лісових квадратів. Потім запитували, мовляв, це нормально? Куди дивляться активісти? Відтак пояснюю спеціально для КІіНО: якщо вирубали дорослі дерева і на їхньому місці посадили нові саджанці – у пропорції 20 нових до одного зрубаного – то це нормально. Але якщо на місці вирубаних дерев «саджають» нові багатоквартирні будинки, то це не нормально.



Вже не перший раз проводяться подібні презентації з приводу «окультурення» Біличанського лісу. Рік тому їх люди затюкали в Коцюбинському будинку культури.

Цього разу «рятувальники» Біличанського лісу організували прес-конференцію в УНІАН. Думали подалі від опонентів, проте не склалося. У приватних розмовах самі представники Карплюка говорили, що з таким же успіхом можна було проводити цю прес-конференцію в Ірпені. Відтак, в УНІАНі учасникам довелося умисне якомога більше говорити у вступному слові, аби залишилося менше часу для відповідей на незручні запитання журналістів.

Хоча їх таки уникнути не вдалося. На запитання відомого громадського активіста й еколога Володимира Паламарчук, наскільки проектом передбачено знищення лісу, саме як лісу – від організатора конференції Максима Плешка послідувала відповідь: «Жодного капітального будівництва не передбачається… але там має бути інфраструктура». Яка саме? Здогадайтеся самі. Тротуарна плитка з велопрокатом? Рік тому «рятувальники» Біличанського лісу говорили про 27 гектарів під кемпінги. Цього разу про них не згадували. Забули чи побоялися непідконтрольних журналістів?

Автор цих рядків поцікавився підставами фінансування з міського бюджету розробки плану території, яка не належить до територіальної громади Ірпеня? Як можна облаштовувати парк, не знаючи, де його межі? Можливо, до парку входять нинішні вирубки біля Ірпінського кладовища чи Водоканалу. Або ж вже вирубаний і забудований вільховий гай. Може, всі ці території також входять до складу Національного парку «Голосіївський»?

На що Володимир Карплюк відповів наступне: «Може, саме тому, що ми не знаємо, де проходять ці межі, ми кажемо, що їх потрібно встановити. Коцюбинське – це Ірпінь в рамках адміністративного підпорядкування. Ми говоримо, що є затверджений Генеральний план розвитку Коцюбинського, який на сьогоднішній день ніхто не оскаржив і ніхто не відмінив. У рамках цього плану ми маємо повне право на фінансування цього проекту».

Цікаво, хто бачив той Генплан? Навіть, якщо він існує, то на яких підставах «генеральний розвиток» Коцюбинського міг поширюватися на понад три тисячі гектарів лісів Києво-Святошинського лісництва – видається цікавою темою розслідування для правоохоронних органів.

З огляду на вищесказане видається не дивним, що Коцюбинське вирішило відокремитися від Ірпеня, зважаючи на те, що нинішня Ірпінська поки що влада допоки просто використовує нинішній статус адміністративного підпорядкування не для благо жителів Коцюбинського, а для прикриття й виправдання своїх зазіхань на Біличанський ліс.

Олександр НАКАЗНЕНКО
05.11.2017
Джерело: Зоря Приірпіння

Могли б жити ще 50 років, але всі мертві. Чому в Україні масово всихають ліси




В Україні масово всихають ліси. Нині це 330 тис гектарів мертвого чи напівмертвого масиву.

Гинуть соснові бори та листяні насадження через зміну клімату та шкідників. Рятує вчасна санітарна вирубка і на її місці нові насадження.

Але на практиці між отриманням дозволу на вирубку і власне санітарною чисткою можуть минути роки. За цей час площа уражених шкідниками і всохлих дерев збільшується.

Вкорочує життя лісам шкідник омела. За останні 4 роки площа ураження цим напівпаразитом зросла втричі.

Дивіться: Лісові пожежі у Каліфонії. 1,5 тис. людей евакуйовано, знищено 800 га лісу

Для дерева це як ракова пухлина. Якийсь час воно ще з нею живе, а далі півтора-два роки і воно вмирає.

В Україні всохли дерева на 330 тис гектарів – для порівняння, це площа усіх лісів Черкаської області.

При таких масштабах всихання хвойних дерев необхідно залучати фахівців, щоб визначали причину такого всихання, можливо навіть на загальнодержавному рівні.

Подібна біда існує в Білорусі, Польщі, Чехії, Австрії, Німеччині. Але там негайно спилюють вражене дерево і не дають омелі і шкідникам розповсюджуватись на інші дерева. У нас же за санітарними правилами і з бюрократією треба чекати, поки дерево всохне, а тоді вже рубати.

До слова, на Волині вирубали 200-літні дуби. У Цуманській пущі зрубають понад 20 гектарів лісу.

Опубліковано Жовтень, 09 в 22:36


http://fakty.ictv.ua/ua/videos/mogly-b-zhyty-shhe-50-rokiv-ale-vsi-mertvi-chomu-v-ukrayini-masovo-vsyhayut-lisy/

Вікенд із користю. Миколаївці на місті згорілого лісу засадили сосною 4 га. ВІДЕО

Більше півсотні городян під керівництвом лісівників посадили 20 тис саджанців сосни. В необхідних масштабах небагато. Та за відсутності державного фінансування, лісівники вдячні і за це. 10 років тому на Миколаївщині згоріло 100 гектарів лісу, і власними силами лісівники відновити його не можуть.

Висаджування сосни – кропітка справа, що вимагає акуратності. Тож, лісівники не тільки спостерігали, а й допомагали городянам. На цьому місці раніше росли сосни, 10 років тому тут вигоріло 100 гектарів. Ліс вже намагались відновити, але тоді прижилося вкрай мало саджанців.

Через відсутність державного фінансування лісівники два роки не вирощують саджанці і не висаджують дерева. А вони у південному степу виконують важливі функції.



Дивіться: Могли б жити ще 50 років, але всі мертві. Чому в Україні масово всихають ліси
– Фактично ліс створювався щоб закріплювався пісок і щоб не мілів той самий Південний Буг. Піски пересовувалися. Вони замітали, як сніг замітає хати, – каже Микола Гордієнко, директор Миколаївського лісгоспу.

Миколаївці засадили сосною чотири гектари. І хоч це як крапля у морі, але дуже важлива. У Новоодеському лісництві у пожежах згоріло понад 200 гектарів 50-річного лісу. І відновити його тільки силами лісівників неможливо.

До слова, в Україні посилили покарання за вирубку лісу.
Опубліковано Листопад, 05 в 14:08

Майже 300 тисяч сіянців сосни та дуба вирощують на Звенигородщині



На території Хлипнівського лісництва Звенигородського лісгоспу у затишному лісорозсаднику площею 0,5 га зростає близько 300 тисяч штук сіянців сосни та дуба для майбутньої лісокультурної кампанії. Про це інформують в обласному управлінні лісового та мисливськогогосподарства. Про це Економіка Сьогоденнядізналась у прес-службі ОДА.

– Цей розсадник був спеціально облаштований на території лісництва для забезпечення власних потреб структурного підрозділу. Окрім того, таке розташування дає можливість його охороняти, поливати та своєчасно проводити різного роду догляди, – розповідає головний лісничий Звенигородського лісгоспу Сергій Тлустий.

Для боротьби із хворобами лісівники проводять хімічну обробку сіянців. Також вручну прополюють бур’яни. У спекотні та засушливі періоди здійснюють полив, особливо це стосується хвойних порід. Увесь цей комплекс заходів сприяє оптимальному росту сіянців та їх відмінній якості.

Поблизу розсадника лісівники викопали криницю, яка дає можливість своєчасно забезпечувати водою молоді сіянці, теплицю, а також кінне господарство, що знаходиться на території самого лісництва.

– Вирощування якісного посадкового матеріалу має надважливе значення у роботі лісівників, адже саме від якості вирощених сіянців залежить продуктивність майбутніх лісів Звенигородського краю. Тож ми постійно вдосконалюємо лісокультурний напрямок роботи та працюємо на високий результат, – відзначає директор ДП «Звенигородське лісове господарство» Анатолій Проценко.

листопада 5, 2017