Повідомлення про оприлюднення проекту наказу Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Методики визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів»
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України
від ____________№ _________
МЕТОДИКА
ВИЗНАЧЕННЯ НАЛЕЖНОСТІ ЛІСОВИХ ТЕРИТОРІЙ ДО ПРАЛІСІВ,
КВАЗІПРАЛІСІВ І ПРИРОДНИХ ЛІСІВ
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Ця Методика розроблена відповідно до Лісового кодексу України.
2. У цій Методиці терміни вживаються у такому значенні:
аборигенний вид (автохтонний) – вид, підвид або таксон нижчого рівня, який трапляється в межах свого природного ареалу (минулого або сучасного);
антропогенне втручання (антропогенні зміни) – зміни, що відбуваються в природі в результаті господарської діяльності людини. Цей вплив може впливати на структурні компоненти та функціональні параметри екосистем – ґрунт, рівень ґрунтових вод, тварині та рослинні угруповання, тощо;
вид – сукупність близькоспоріднених організмів, що характеризуються певними, тільки їм властивими, морфо-фізіологічними і еколого-географічними особливостями та поширюються в межах певної області (території чи акваторії), яку називають ареалом виду;
деревостан (лісостан) – сукупність дерев у тому чи іншому лісі (лісовому насадженні);
корінний деревостан – деревостан, що формується в природних умовах і характеризується переважаючою породою, яка відповідає даним лісорослинним умовам;
лісова підстилка – мертвий надґрунтовий шар, що утворюється у лісі з рослинного опаду і відпаду;
лісорослинні умови – комплекс гідрологічних та ґрунтових чинників, які визначають умови росту і розвитку лісу;
тип лісорослинних умов – основна класифікаційна одиниця лісової типології стосовно однорідних за грунтово-гідрологічними умовами земель, вкритих лісовою рослинністю або призначених для вирощування лісу;
мертва деревина – відмерлі частини дерев та мертві дерева, які знаходяться на різних стадіях розкладу. Розрізняють чотири стадії розкладу мертвої деревини, що включають етапи руйнування її структури внаслідок біотичних чи абіотичних впливів;
недеревинні лісові продукти – види продукції, які заготовлюють під час проведення побічного лісокористування;
підріст – молоде покоління деревних рослин, що росте під наметом лісу або на зрубах, яке здатне вийти у перший ярус насадження, замінивши старий материнський деревостан;
стадії розвитку деревостану – етапи розвитку деревостану, які включають стадії: молодняка, жердняка, середньовікового деревостану, пристигаючого та стиглого деревостану;
тип лісу – лісівнича класифікаційна категорія, яку характеризують певний тип лісорослинних умов та породний склад деревостану, що визначає розвиток і видовий склад рослинних та тваринних угруповань;
фізіологічна вікова межа (старий генеративний стан) дерев – фізіологічний стан дерев, що проявляється через поступову втрату важливих функцій організму, зокрема здатності до розмноження та регенерації, а також процеси руйнування (втрату частин крони, стовбура), що призводить до всихання та вмирання дерев.
Інші терміни та поняття вживаються у значеннях, наведених у Лісовому кодексі України та Конвенції про охорону біологічного різноманіття.
3. Ця Методика встановлює критерії, подані в додатку 1, та основні вимоги щодо порядку визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів та застосовується для запровадження заходів зі збереження таких територій.
ІІ. ПОРЯДОК ІДЕНТИФІКАЦІЇ ПРАЛІСІВ, КВАЗІПРАЛІСІВ І ПРИРОДНИХ ЛІСІВ
1. Роботи щодо визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів виконують у три етапи: камеральні роботи, польові дослідження, завершальний (аналітичний) етап.
2. На камеральному етапі підбирають лісові ділянки, які потенційно відповідають критеріям пралісів, квазі-пралісів або природних лісів і підлягають подальшому обстеженню в натурі, на основі даних матеріалів лісовпорядкування; результатів аналізу наукової чи відомчої літератури, фондових матеріалів наукових установ, управлінських, архівних та інших матеріалів; інформації, отриманої від працівників лісового господарства, громадськості, місцевих мешканців тощо.
1) Потенційні ділянки підбирають за такими показниками:
а) група віку або вік деревостану: відбирають стиглі та перестійні корінні деревостани із урахуванням віку стиглості окремих порід та всі деревостани старші за 120 років на час обстеження;
б) склад: деревостан формують виключно аборигенні види, у складі деревостану не може бути чужорідних видів;
в) походження: відсутність інформації про створення на цій ділянці лісових культур;
г) антропогенний вплив: відсутність задокументованої інформації щодо рубок та заготівлі деревинної продукції, промислової (масової) заготівлі недеревинних лісових продуктів, заготівлі лісової підстилки чи випасу худоби на цій ділянці;
д) площа: під час аналізу лісотаксаційних даних відбирають всі ділянки незалежно від площі з подальшим аналізом їх просторового розміщення. Перевірці в натурі підлягають ділянки або групи ділянок, які територіально утворюють один масив (кластер) сумарною площею не менше 20 га та оточені природними межами ділянки байрачних, прируслових, заплавних лісів або ділянки з деревостанами за участі реліктових (сосна кедрова європейська, сосна звичайна автохтонна, модрина автохтонна, тис ягідний тощо) та ендемічних видів дерев за умови, що їх сумарна площа становить не менше 4 га;
е) форма: відстань між будь-якими двома протилежними межами через середину ділянки (масиву) повинна бути не менше 200 м. Це правило не діє для оточених природними межами ділянок (масивів) байрачних, прируслових і заплавних лісів або за участі реліктових та ендемічних деревних видів.
2) Результатом камеральних робіт є список лісових ділянок, що потенційно можуть відповідати критеріям пралісів, квазіпралісів або природних лісів та частково заповнений бланк ідентифікації (перші 13 граф бланку), який продовжують заповнювати під час польових досліджень (додаток 2). Інформація, внесена до бланку ідентифікації за результатами камеральних робіт, перевіряється і уточнюється під час польових досліджень (графи 8-13). Скорочення назв деревних порід, формула породного складу, індекси та шифри типу лісу пишуться відповідно до зразків, представлених у додатках 3, 4, 5.
3. Польові дослідження проводять для перевірки відповідності внесених до списку ділянок потенційних пралісів, квазіпралісів або природних лісів критеріям 1 і 2, вказаним у додатку 1.
1) Кожну лісову ділянку обстежують візуально на пунктах таксації, які закладають для репрезентативного охоплення всієї площі ділянки (не менше однієї на 3 га або на виділ). При цьому продовжують заповнювати бланк ідентифікації (додаток 2). Якщо частина обстеженої лісової ділянки не відповідає хоча б одному із критеріїв, то її площа може зменшуватися на цю частину.
2) На кожному пункті таксації:
а) оцінюють породний склад і перевіряють його відповідність типу лісу. Якщо виявлено істотну різницю між фактичним складом деревостану і даними лісовпорядкуванням, то у бланк ідентифікації записують реальний породний склад деревостану (графа 8). Якщо деревостан утворений аборигенними породами, що відповідають типу лісу, а інші місцеві види представлені в кількості до 5% за запасом деревини, то ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо у складі деревостану аборигенні породи, які не відповідають типу лісу, присутні в більшій кількості (до 20%), то ділянку може бути зараховано до квазіпралісів або до природних лісів;
б) перевіряють можливість класифікації цього деревостану як лісових культур. Якщо у межах виділу наявні не менше двох паралельних рядів дерев однієї породи (у кожному з них не менше 10 дерев) – походження деревостанів визначається як «лісові культури», що позначають відповідним записом у бланку ідентифікації (графа 14), виділ не може бути зарахований до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;
в) перевіряють наявність дерев основного ярусу, які за лісорослинних умов цієї конкретної лісової ділянки досягли вікової фізіологічної межі (старого генеративного стану) і мають виняткові (максимальні) розміри та ознаки вікового відмирання: відсутність або втрата природного забарвлення всього фотосинтезуючого апарату в кроні дерева, наявність декількох сухих гілок першого порядку, наявність плодових тіл дереворуйнівних грибів на стовбурі, відсутність кори на всьому периметру стовбура, наявність порожнин з об’ємом більше 75% приземної (окоренкової) частини стовбура. Оцінюють кількість і розташування дерев, що досягли вікової фізіологічної межі: якщо таких дерев з одного місця таксації видно більше, ніж 2 шт. і вони більш-менш рівномірно присутні на всій території виділу – ділянка може бути зарахована до пралісів, а якщо їх 2 і менше, або вони скупчені в окремих місцях - ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або до природних лісів. У бланку ідентифікації (графа 15) зазначають кількість таких дерев для всіх точок таксації на цьому виділі;
г) оцінюють наявність мертвої деревини (валежу та сухостою, мертвих старих дерев великих розмірів) різних стадій розкладу на всій території ділянки. Оцінюють її запас в м3/га та кількість наявних стадій розкладу, фактичні значення записують у бланк ідентифікації (графи 16 і 17 відповідно). За наявності мертвої деревини всіх стадій розкладу на всій території виділу ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо виявлені лише окремі скупчення мертвої деревини або наявні не всі стадії розкладу, то ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або до природних лісів. Мертву деревину класифікують за 4-ма стадіями (класами) розкладу: перша – свіжа або ще не розкладена деревина (ніж за слабкого натискання леза вздовж волокон деревини проникає лише через кору); друга – початкового розкладу (ніж за натискання леза вздовж волокон деревини проникає через кору і вглиб на декілька сантиметрів у деревину); третя – інтенсивного розкладу (ніж за слабкого натискання леза вздовж волокон деревини проникає через кору й в деревину на всю довжину леза); четверта – повного розкладу (ніж за слабкого натискання леза проникає в деревину на всю довжину леза і вздовж, і впоперек волокон);
д) оцінюють вертикальну і горизонтальну структуру деревостану та вносять кількість ярусів у бланк ідентифікації (графа 11). Якщо це деревостан складної структури (3 і більше ярусів), який включає всі стадії розвитку пралісу з високим різноманіттям вікових груп і розмірів дерев, то ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо це деревостан не такої складної структури (1-2 яруси), який включає не всі стадії розвитку пралісу (деякі стадії можуть бути присутні лише невеликими фрагментами), але з характерним для даного типу лісу різноманіттям вікових груп і розмірів дерев, то ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або природних лісів. При цьому підріст враховується як окремий ярус. Для чагарникових порід кількість ярусів не впливає на класифікацію деревостану – навіть за наявності лише 1 ярусу лісову ділянку може бути віднесено до пралісів. Якщо виявлено істотну різницю між реальною кількістю ярусів та даними лісовпорядкування, то у форму для ідентифікації записують реальну кількість ярусів;
е) оцінюють рівень природного поновлення та заносять у бланк ідентифікації кількість підросту в тисячах штук на гектар (графа 18). Якщо природне поновлення є достатнім для формування корінного деревостану, то ділянка може належати до пралісів чи до квазіпралісів, а якщо недостатнім – ділянку може бути зараховано до природних лісів;
є) оцінюють наявність лісогосподарської інфраструктури чи її решток – доріг, волоків, кляуз для лісосплаву чи гребель для розведення риби, тросів для трелювання, естакад для навантаження лісовозів, печей для випалювання вугілля тощо. Якщо немає таких видимих слідів експлуатації лісів, то ділянка може бути зарахована до пралісів, а у бланку ідентифікації (графа 19) її вплив позначають як «відсутній». Якщо є старі лісові дороги або їх рештки, проте немає видимих слідів недавнього руху лісовозів чи іншої лісоексплуатаційної техніки, та відсутня інша сучасна лісоексплуатаційна інфраструктура, то її вплив позначають як «незначний» і ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або до природних лісів. В усіх інших випадках у графі 19 бланку ідентифікації вказують вплив як «значний», і ділянка не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів;
ж) оцінюють наявність слідів рубок та заносять у бланк ідентифікації (графа 20) середню для конкретного виділу кількість видимих з одного місця таксації пнів і пошкоджених дерев (обрубані скелетні гілки, обдерта кора, видовбані порожнини більше товщини кори). Якщо немає таких пнів чи інших ознак лісозаготівлі, яка впливає на розвиток лісу, і відсутності документально підтверджених рубок та заготівлі деревини у минулому, то ділянка може бути зарахована до пралісів. Якщо присутні поодинокі видимі сліди рубок (видалення/часткове пошкодження не більше 5 дерев основного ярусу на 1 га), то ділянка може бути зарахована до квазіпралісів або природних лісів;
з) оцінюють наявність слідів заготівлі недеревинних лісових продуктів та вносять відповідну інформацію в бланк ідентифікації (графа 21). У пралісах, квазіпралісах та природних лісах сліди промислової (масової) заготівлі недеревинних лісових продуктів мають бути відсутні або допускаються лише окремі видимі сліди непромислового збирання недеревинних лісових продуктів (незначна кількість пошкоджених грибів, зірваних чи розтоптаних дикорослих ягід та плодів, обірваних частин лікарських трав тощо), які не впливають на розвиток лісу. Вплив такого користування вказують у графі 21 відповідно як «відсутній» чи «незначний». У випадках виявлення слідів масової заготівлі недеревинних лісових продуктів (їстівних грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських трав тощо) вплив користування вказують як «значний», і ця ділянка не може бути зарахована до пралісів, квазіпралісів та природних лісів;
і) перевіряють стан лісової підстилки та вносять відповідну інформацію до бланку ідентифікації (графа 22). Якщо антропогенним впливом на підстилку можна знехтувати (допускається наявність деяких слідів пішохідного руху), то ділянка може бути зарахована до пралісів. При цьому можуть бути зараховані до квазіпралісів чи природних лісів ділянки, на яких виявлене незначне порушення підстилки, пов’язане з фактами рубок, на/поблизу пішохідних стежок, пов’язане з рекреаційним навантаженням, та пов’язане зі слідами пішохідного чи транспортного руху в минулому. Ділянки на яких виявлене значне порушення лісової підстилки (згрібання або заготівля підстилки) не можуть бути зараховані до пралісів, квазіпралісів та природних лісів;
к) оцінюють наявність слідів випасання худоби та вносять оцінку пасквального впливу у бланк ідентифікації (графа 23). Ділянку може бути зараховано до пралісів у разі відсутності документально зафіксованих випадків випасання худоби та видимих слідів випасання або прогону худоби. Якщо виявлено незначні сліди проходу та випасання худоби під час прогону на/з пасовища, то ділянку може бути зараховано до квазіпралісів або до природних лісів. У випадках, коли випасання худоби впливає на розвиток лісу, вплив випасання худоби вказують як «значний» і цю ділянку не може бути зараховано до пралісів, квазіпралісів та природних лісів;
л) оцінюють наявність слідів і ступінь впливу рекреації та вносять відповідну інформацію у бланк ідентифікації (графа 24 бланку). Якщо вплив відсутній або виявлено окремі сліди регульованого рекреаційного навантаження (піший науковий туризм, позначення меж стежок, закладено пробні площі чи дослідні об’єкти) – ділянку може бути зараховано до пралісів. Коли є видимі сліди рекреаційних і туристичних заходів з незначним впливом на лісові екосистеми (наприклад, піший туризм або скелелазіння) у визначених місцях (1 стежка чи об’єкт на пункт таксації) – ділянку може бути зараховано до квазіпралісів або природних лісів. У випадках виявлення значного впливу рекреаційного навантаження, ділянку не може бути зараховано до пралісів, квазіпралісів та природних лісів.
3) Кожна точка таксації фіксується за допомогою приладів геопозиціонування. На кожній точці таксації проводиться фотофіксація деревостану з геоприв’язкою. Це має бути 1-2 знімки поперек схилу, а на рівнині – перпендикулярно до напрямку освітлення.
4) Кінцевим результатом польових досліджень ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів є заповнений бланк ідентифікації та попередній висновок (графа 25) щодо відповідності лісової ділянки критеріям пралісів, квазіпралісів або природних лісів.4. Завершальним етапом ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів є підсумковий аналіз камеральних і польових даних. У випадку необхідності камеральні та польові роботи можуть бути проведені повторно. Такий аналіз здійснюють для масиву загалом, який може складатися як з однієї лісової ділянки (виділу), так і з групи ділянок чи їх частин, що формують один кластер (масив). При цьому на картографічних матеріалах окреслюють території пралісів, квазіпралісів і природних лісів, за потреби здійснюючи поділ чи об’єднання лісових ділянок. Такий аналіз проводиться не пізніше одного тижня після завершення польових робіт у відповідному підрозділі (лісництві, відділенні тощо).
5. За результатами підсумкового аналізу роблять висновок про належність конкретної лісової ділянки (виділу) чи її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів, та формують відповідну базу даних.
6. Висновок про належність конкретної лісової ділянки (виділу) чи її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів є підставою для зарахування території лісової ділянки (виділу) чи її частин до категорії лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, виділення особливо захисних лісових ділянок та надання статусу пралісової пам’ятки природи і встановлення охоронних зон відповідно до законодавства.
Директор Департаменту екомережі
та природно-заповідного фонду В.В. Клід
