Ці перші листопадові дні 2018 року ознаменовані своєрідною ювілейною датою – 20-річчям наймасштабнішої на Закарпатті катастрофи у вигляді всепоглинаючого паводку, а також небачених до цього зсувів грунту і селевих потоків з гір,які призвели не лише до мільярдних збитків,пов’язаних із руйнуванням будівель, мостів,транспортних сполучень, але й, на жаль, і людських жертв.
Події, про які говоримо, для переважної більшості закарпатців і тогочасної обласної та центральної влади стали абсолютно несподіваними і непередбачуваними, але не для нас, журналістів «С.З»; невеликої кількості небайдужих до екологічної ситуації в краї обізнаних фахівців з числа природоохоронців ,науковців і навіть народних депутатів. Саме вони вже задовго до згаданої катастрофи на сторінках «Срібної Землі « били на сполох щодо нечуваного безгосподарства у наших лісах, їх варварського нищення задля надприбутків, що рано чи пізно мусило б призвести до подібних наслідків. Серед них – заслужений еколог України Микола Бігун,доктор наук, професор – Василь Комендар, народний депутат України, академік – Василь Шепа, народний депутат України першого скликання – Віктор Бедь , народний депутат України – Сергій Кириченко та багато інших. На подібного роду публікації (зокрема, «Лісогуби,» «Бог нам суддя" та інш.) тодішня обласна влада на чолі з С. Устичем "реагувала» якщо не судовими позовами до редакції газети, то злісним шипінням у підвладних засобах масової інформації.
Центральна ж влада відбувалася формальними відписками. Не полінуюся, аби підняти архіви і зацитувати. До прикладу, у 1997 році народний депутат України Сергій Кириченко до депутатського запиту додав статті про непоправний стан справ у лісовому господарстві Закарпаття, опубліковані «СЗ»,на який Міністерство лісового господарства України в особі першого заступника міністра В. М.Брежнєва відписалося наступним чином: « У названій публікаціі справедливо відмічається, що в нинішній скрутний час важко вирішувати проблеми, пов’язані з лісовирощуванням, оскільки передбачене законом фінансування лісогосподарських заходів за рахунок державного бюджету здійснюється в межах 60 % від мінімальної потреби …»
У своїй відпистці пан Брежнєв не зрозумів одного: у публікаціях «С.З» ішла мова не про фінансування «лісогосподарських заходів», а про зловживання у сфері лісозаготівель і нищення Карпат. Не зрозумів ,напевно, тому, що від подібного роду «господарювання» щось потрапляло і до його персональних міністерських кишень ?Дану формальну відписку Микола Бігун на шпальтах знову ж таки «С.З» прокоментував так: «Смішно. Проблема в іншому: ліс рубають не там, де треба , і не той, який можна рубати. За останні роки не збудовано й кілометра лісовозних доріг. Углиб ніхто не йде. Найголовніше ж – новоспечені лісозаготівельники беруть не санітарний ліс, а високоякісний, елітний, а це вже неприпустимо.
На гнилу смереку покупця нема. За здоровою сьогодні ганяє пів – Європи. І той ліс, котрий треба рубати,залишається ,а діловий – вивозиться за великі гроші. І ще одне. Упродовж двох років простежується небезпечна тенденція ,мовляв ,надто багато рубок догляду, їх проводити у таких обсягах важко, а тому необхідно зменшити наполовину. Якби зменшували їх через те, що не вистачає техніки, потужностей ,рук , таку акцію ще якось виправдати можна. Але чиновники намагаються перевернути догори ногами трьохсотрічну історію лісової науки. Вони кажуть:навіщо за лісом доглядати, він виросте й без цього. Так ,ліс виросте без чиновників ,без армії керівників, котру треба поїти та годувати за рахунок народу. Проте, якщо ми спеціалісти , то повинні господарювати у лісі так ,як цього вимагає наука . Інакше нам не варто жити на землі…»
На жаль, багатьох з тих ,хто попереджав і застерігав , уже немає на цій землі. А ось чиновники – невмирущі. Вони знову вишуковують казуїстські схеми виправдань своїх зловживань на природних запасах держави, які (згідно Конституції України) є власністю народу. Але ніхто й по сьогоднішні дні не покарав тих, хто украв у народу не лише мільярди його коштів ,вивезених незаконно у вигляді вирубаних Карпат ,а , відтак , і нанесених збитків катастрофою. Сергія Устича «покарали» призначенням послом в одну із західноєвропейських держав ,з інших – як з « гусака вода». А Карпати як нищили, так і по сьогодні «господарюють». Благо, що тоді , у 1998-у ,а відтак-і у 2001 роках ,Україна не залишила Закарпаття сам- на- сам із бідою ,допомігши і грошима, і харчами ,і відбудовою зруйнованого житла, інфраструктури тощо. Житло, мости і дороги відбудувати можна, можна наростити дамби, зробити берегоукріплення , витративши на все це наші з вами кошти , але для відновлення Карпат знадобляться якщо не століття, то ,принаймні, - десятки і десятки років... А за цей проміжок часу чи є гарантії, що природа знову не відомстить нам за знущання над нею? А це – знову ж таки людські життя , ті ж зруйновані будинки, інфраструктурні об’єкти тощо.
З даного приводу дозволю собі вдруге процитувати того ж Миколу Бігуна з його інтерв’ю «Бог нам суддя» від 16 серпня 1997 р., даного «С.З» : «Колись люди прозріють і задумаються над тим, що залишили нинішні керівники. Адже живемо в цьому житті для того, аби добрий слід залишити після себе. На тому світі не треба ні золота, ні діамантів – там усі рівні. Натомість така жадоба влади та утримання її руками й зубами є незрозумілою , сказав би навіть – нездоровою. Писали закони під себе , а тепер самі їх порушують. Узагалі це була наперед спланована вистава, відшліфована, в якій кожен зіграв свою роль, забувши , що він не вічний і колись доведеться відповісти за свої вчинки бодай перед Богом…»
Перед Богом, звісно, всі будуть змушені відповісти , але хотілося б , аби й народ, нарешті, почув відповідь, хто винен за заподіяне і хто відповість за збитки. Хочеться вірити, що вкотре все не звалять на Природу та її примхи, хоча, як видно з усього, - саме вона і є головним звинувачуваним у даній справі… А у «справі» фігурує (за висновками вже післяпаводкових численних експертних комісій та наукових інстанцій) єдиний фігурант – на той момент діюча влада. Ось оприлюдненні висновки : «З 1995 року місцевою владою у ліс було допущено близько 400 субєктів господарювання малого і середнього бізнесу. Для проведення лісозаготівель вони не мали спеціалістів достатньої кваліфікації та відповідної техніки, отже, не могли забезпечити дотримання природозберігаючих технологій лісозаготівель. Таке господарювання у поєднанні з особливостями геологічної будови, рельєфу водозаборів, зокрема крутизною й величиною схилів ,глибиною залягання материнських порід, розчленованістю ландшафтів,відсутністю гідроакумуляційних ємностей ,захаращенням гірських потоків, русел водотоків, особливо в населених пунктах ,мало і вплив на виникнення катастрофічних паводків ( у 1998 –у і 2001 роках).» І далі :«Ведення лісового господарства в минулому призвело до диспропорцій вікової структури лісів… Знизилась на двісті - тристо метрів
верхня межа лісу. У багатьох місцях знищено криволісся, яке, за висловом професора В.І.Комендаря, служить форпостом гірських лісів. Під час зливових дощів з гір разом із водою пливе велика кількість грунту, каміння та порубочних решток,які лісозаготівельники залишають вздовж річок і потоків. Ця земельно-деревна маса не тільки піднімає рівень води,але й рве мости та інші гідротехнічні споруди, замулює річки та змінює їх русла.
Досить серйозним фактором, що підсилює стихійні явища, виступають екологічно шкідливі технології у лісозаготівлях. Суцільні рубки за площею дещо перевищують допустимі норми ,а інколи проводяться навіть у водоохоронних зонах. Лісосіки розміщуються не впоперек , як рекомендують науковці, а вздовж схилів. Трелювання деревини здійснюється інколи гусеничними тракторами ,у тому числі по гірських потоках …»
Як бачите, це вже не вигадки якоїсь окремо взятої газети, а висновки науковців та експертів,офіційно оприлюднених і підтверджених,у тому числі-іноземними фахівцями та комісіями. А «Срібна Земля» свого часу заплатила пану Устичу за рішенням суду чималеньку суму за «зганьблену честь та гідність».
Хочеться вірити, що нинішня влада, вкотре користуючись безкарністю і власною вседозволеністю, знову не зіпхне все за свого «діяльність» на «примхи природи» , а задумається ,аби не шукати по світах мільярди на відшкодування завданих збитків ,виділивши необхідні кошти ,аби уберегти нас від чергової катастрофи. Уроки історії потрібно вчити, бо рано чи пізно її Величність таки знову нагадає про себе. Як і Природа,яка мстить не чиновникам, а нам із вами ,котрі ,цих чиновників породили і годують, не задумуючись ,що носієм влади в державі є народ, тобто ми з вами .А отже,також несемо відповідальність за знущання над власною природою і самими собою.
Олесь Ладижець «С.З.»
Четвер, 08 Листопада 2018, 16:10 Категорія:
Закарпаття
