Коли ціни на газ ростуть у геометричній прогресії, а субсидії урізають, люди викручуються хто як може. Василь та Галина Вальченки з Софіївки, що у Носівському районі, субсидію оформлюють не один рік, але газ намагаються економити. Поки немає великих морозів, опалюють свою хату дровами, які привозять з лісу на велосипеді.
Подружжя Вальченків ми зустріли на в’їзді до софіївського лісу, де росте старий дуб. Чоловік та жінка йшли з велосипедом в руках. «По гриби?» – запитую, – «Ні, по дрова». – посміхається чоловік. Поки немає снігу та морозів, такі «вилазки» подружжя робить часто.
«Тут просто так рубати не можна, а ліс трухне, гілки падають, то ми їх і збираємо. На в’їзді висить оголошення, що в ліс ні трактором, ні машиною, ні конем їздити не можна, так ми велосипедом помалу возимо, – розповідає Василь Вальченко. – Назбираємо гілок, що нападали, покладемо на багажник та й додому йдемо. Газ поки економимо, бо вже аж по 8,55 за куб буде. Субсидія минулого року була, а що в цьому році - ще не знаємо.
Ми її оформлюємо три роки, перший рік нам 508 кубів виділили, потім 420, а в минулому лише 288 кубів. Тож навіть не знаємо, як в цьому році - вріжуть норму чи ні? Тож і економимо, дровами топимо».
По дрова чоловік і жінка завжди ходять тільки вдвох. Важко, кажуть, але що ж вдієш, треба якось виживати. Взимку, кажуть, не ходять, бо снігом все перемітає, а восени мало не щодня ліс відвідують.
«У вересні і два, і три рази на день, бувало, їздили, – згадує Василь Іванович. – А це вже останні три тижні не ходили. Сьогодні кажу: давай по дрова з’їздимо, погода непогана. Та й вранці жінка по гриби ходила. Прийшла, каже, хтось пиляв дерева і гілок багато залишив на дорозі. От вирішили поїхати їх забрати».
Галина Миколаївна виявилася заядлим грибником. Мало не щодня по опеньки ходить. Каже, цьогоріч їх дуже багато.
«Сьогодні пішла зранку, то вже тільки з піввідра набрала, і то величезні такі, – каже Галина Миколаївна. – А ще минулого тижня такі маленькі, гарненькі були. У нашому лісі ростуть тільки опеньки, більше ніяких грибів немає, ну ще рядівки зустрічаються. Цей рік грибним видався: вже три роки опеньок не було, а цього року всім вистачить. Приїздили до нас по опеньки з усіх сусідніх сіл. Цей ліс – понад 100 гектарів, то вже місця не лишилося, де б цієї осені не ступала нога грибника, все листя перевернуте. Колись іду, несу в двох пакетах, а мені кажуть: жіночко, скажіть, де тут гриби? Кажу: шукайте добре, їх тут повно».
Марія Пучинець, «Чернігвщина» №45 (706) від 8 листопада 2018
