Журналістський погляд на лісівничу галузь часто зводиться до того, що лежить на поверхні. На жаль, не тільки журналістський. Так вже повелося, що враження часто формуються на рівні примітивних асоціацій, на кшталт, ліс – свіже повітря – гриби та ягоди – пікнік. Насправді ж суть лежить набагато глибше. І в кожному лісовому регіоні вона особлива.
В попередній публікації на лісову тематику ми аналізували два державних лісгоспи Камінь-Каширщини та їх значення для місцевих жителів. Реалії поліського району такі, що лісгоспи, та й ліс в цілому, часто-густо є чи не єдиними джерелом заробітку, а часто – і виживання.
Цього разу наш погляд впав на Володимир-Волинський. Вірніше на лісгосп, який базується в цьому райцентрі, адже в його юрисдикції знаходяться насадження, що ростуть в межах чотирьох адміністративних районів. Лісові реалії цього району зовсім інші. Тутешній лісгосп хоч і є потужним працедавцем, але повинен постійно витримувати потужну конкуренцію. Недалеко знаходиться пункт пропуску «Устилуг», тож левова частина громадян виїжджає за кордон або «човникує». Місцевий лісгосп пропонує одну з найвищих зарплат в регіоні, соцпакет та особливість офіційного працевлаштування, а ще встигає брати активну участь в житті ОТГ.
Аби дізнатися реалії Володимир-Волинського лісгоспу, виїжджаємо на місце.
ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство»: чотири райони – тисячі людей
Основна локація лісництва Володимир-Волинського району – місцевий лісгосп. Державне підприємство «Володимир-Волинське ЛМГ» займає південно-західну частину Волинської області. Держлісфонд підприємства розміщений на території Іваничівського, Володимир-Волинського, Локачинського і Турійського адміністративних районів.
Володимир-Волинський лісгосп був організований у 1940 році на базі державних і приватних лісів після возз’єднання Західної і Радянської України. 30 листопада 1959 року був реорганізований в лісгоспзаг, а в 1991 році перейменований в держлісгосп.
Лісистість розташування району підприємства складає 48,6%. Загальна потреба в деревині району забезпечується за рахунок лісів ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» на 73%. Діяльність ведеться на площі 32 тис. 777 га. Цікаво, що впродовж 2018 року підприємством відновлено 216,3 га зрубів (101%).
На підприємстві загалом працює 168 штатних працівників, з них 87 осіб задіяні на виробництві як робітники лісництв, лісопромислового комплексу та автоколони. Середня заробітна плата за 10 місяців 2018 року в лісгоспі становить 11 тисяч 900 грн. У лісокомплексі підприємства працює 41 людина, а середня зарплата тут – 12 тисяч гривень.
За 10 місяців 2018 року заготовлено 68 тисяч 370 м³ круглого лісу. Лісопродукція реалізовується для покупців через аукціон продажу необробленої деревини. Станом на 1 листопада поточного року державним підприємством було реалізовано 46 тисяч 9 м³ круглого лісу. Продукція переробки експортується до країн ЄС, також використовується для задоволення власних потреб підприємства
Аби дізнатися деталі про ситуацію у лісгоспі, зустрічаємось з його очільником Володимиром Філюком. Застаємо лісівника на подвір’ї лісгоспу під час розмови з колегами. Той запрошує пройти в кабінет, а розповідь про роботу лісгоспу розпочинає з людей. Зокрема зауважує, що місцеві жителі приходять з різними проблемами: традиційно, часто просять дрова і будівельні матеріали. Окрім цього, за допомогою до лісівників звертаються малозабезпечені краяни, люди, що постраждали від різних нещасть, а також – учасники АТО. «Часто буває, що звертаються і з такими питаннями, що ми не маємо відношення, але намагаємось не відмовляти у допомозі», – розповідає очільник лісгоспу.
Лісівник розповідає, що для задоволення потреб громади проводиться реалізація дров для населення, садочків, шкіл району, організацій соціальної сфери. Для потреб населення реалізовується також будівельний ліс, зокрема для будівництва та ремонту житлових та господарських приміщень.
Філюк говорить і про те, що робить керівництво для власних працівників. Відтак, ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» приділяє велику увагу соціальному захисту робітників. Для прикладу, працівники та пенсіонери лісогосподарського підприємства мають можливість придбати деревину для будівництва власної оселі та дрова паливні із 50% знижкою.
За словами Володимира Філюка, профспілкою проводиться максиму заходів із організації оздоровлення та відпочинку працівників та членів їхніх сімей. Окрім цього, надається одноразове заохочення у зв’язку з різними обставинами, такими як одруження, народження дитини, лікування та з нагоди ювілейних дат.
Лісівник зауважує, що всього за п’ятнадцять кілометрів знаходиться кордон із сусідньою Польщею, тож левова частина місцевих жителів воліє заробляти саме там. Незважаючи на це, в лісгоспі, за словами Філюка, роблять все, аби краяни йшли працювати саме у лісництва, облаштовують для цього комфортні умови та пропонують гідну зарплатню навіть за луцькими мірками.
Філюк зауважує, що низка лісівників візьме участь у виборах до ОТГ в якості кандидатів. «Ми колег підтримуємо. Склалось так, що держава мало уваги приділяє лісовому господарстві. Треба, щоб у владі були люди, які зможуть донеси реальний справ речей. Зрештою, ці люди освічені, добре орієнтуються в тому, що робиться в населених пунктах, а отже знають як допомогти громаді», – впевнений директор лісгоспу.
Він уточнює, що відразу чотири лісівники візьмуть участь у виборах до ОТГ. Відтак, головний лісничий підприємства Наталія Козій спробує стати депутатом Зимнівської ОТГ, майстри Віктор Таровський та Анатолій Мороз змагатимуться за депутатство у Війницькій ОТГ, а лісничий Ігор Іщук – Затурцівській ОТГ.
«Є великий відсоток людей, які не знали, що рекреаційні пункти, лісові дороги робимо ми. Вони думали, що це держава дала кошти через органи влади. Все це що робимо – будемо робити і надалі, старатися для громадян. Добре було б, якби держава ще більше допомагала», – розповідає лісівник.
За 10 місяців 2018-го року року підприємством вже було сплачено 16 мільйонів 298 тисяч гривень податків до бюджетів різних рівнів. Зокрема, до Державного бюджету – 6 мільйонів 895 тисяч, до місцевого – 5 мільйонів 113 тисяч. Єдиного соціального внеску сплачено за 10 місяців поточного року 4 мільйонів 289 тисяч гривень.
Істина – у церкві, правда – у людях
Статистика і позиція керівництва – штука хороша, але хочеться дізнатися й інші думки щодо роботи тутешніх лісівників. Для цього їдемо в невеличке село Кисилин Локачинського району. Тут прямуємо до церкви, аби поспілкуватися з її настоятелем отцем Іваном, адже саме священики є одними з найавторитетніших жителів села.
Цікаво, що тутешня церква дещо схожа на фортифікаційну споруду. Свято-Михайлівська церква побудована в Кисилині в 1777 році. Храм має оригінальну композицію. Це тринавна псевдобазиліка, що творить у плані прямокутник з видовженим бабинцем. Фасад має багатий архітектурний декор. Церкву оточує мурована огорожа з брамою та масивною дзвіницею.
Отець Іван розповідає про те, що особливістю церкви є наявність службового входу з півночі. «Дуже рідко в православних храмах користуються службовими входами. Зазвичай заходять центральним входом. В нас через нього заходять, коли прощаємось, проводжаємо», – розповідає священик.
На запитання про місцевих лісівників, священик відповідає відразу, довго не задумуючись: «Дай Боже кожному такого лісника, як в нас. Я маю на увазі Ігоря Анатолійовича Іщука. Він хоч і живе в Локачах, але не було таких Страстей, щоб він сюди не приїхав». Тепло відгукується настоятель храму і про майстра лісу Віктора Таровського.
Згадує отець Іван і про те, що в старовинній церкві довгий час не було Голгофи, однак лісівники, поряд з іншими прихожанами, допомогли її придбати. Окрім цього, купили й облачення.
«Я до них (лісівників, – автор ) часто звертаюся. Не було такого, щоб вони відмовили. Дай Боже кожному таких лісівників, як в плані меценатства, так і як прихожанства. Мабуть, якщо ви вийдете з храму і запитаєте в кожного про них, то відгуки будуть позитивні і це не зі страху того, що йде зима і потрібна якась допомога. Чисто з позиції правди і людської точки зору моя думка така», – підсумовує священик.
Дослуховуємось до його думки і, виходячи з церкви, зустрічаємо місцевого жителя Василя Сокола. «Аудієнція» з чоловіком розпочинається зі спогадів про грибний сезон, а згодом розповідає селянин і про «хранителів лісу»: «Наскільки я розумію, всі, хто звертаються до лісівників – проблем немає. В тому числі і з дровами. Просто потрібно підійти і вирішити це питання в особистому порядку». Він уточнив, що в місцевому лісі без перешкод можна назбирати ягід, грибів та лікарських рослин.
Виїжджаючи з села помічаємо на узбіччі дороги чоловіка в лісівничій формі. Ним виявляється місцевий майстер лісу Віктор Таровський, який якраз завершує обхід угідь. Лісівник вказує на пошесть короїда, демонструючи вражені дерева. За його словами, роботи в лісі вистачає і взимку, тож не сміємо довго затримувати «хранителя лісу» і вирушаємо далі.
«Загальносвітні» лісництва
Лісівники ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» активно дбають про своїх наступників, виховуючи їх із місцевих дітей. Для цього працівники галузі активно підтримують шкільні лісництва. Одне з таких функціонує на базі Березовичівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Завідує ним вчитель біології Ольга Динька. Тут займається 25 дітей. Школярі охоплені навчальною, науково-дослідницькою, практичною та природоохоронною діяльністю. Проект «Шкільне лісництво» у навчальному закладі існує вже близько 15-ти років.
«Хочеться подякувати лісівникам за допомогу – головному лісничому Козій Наталії. Ще коли вона була інженером лісових культур, то ще тоді багато допомагала. Вдячні і лісничому Губинського лісництва Іщуку Ігорю. Вони допомагають у всьому. Не було такого, щоб ми зверталися і вони не допомагали», – задоволено розповідає Ольга Динька.
Жінка зауважує, що лісівники допомагають «наочностями» для занять. Окрім цього, за словами вчительки, місцевий держлісгосп допомагає з ремонтом школи, а ще лісівники виділили для школи саджанці дерев. Ще одним цінним подарунком для дітей від їх лісових покровителів є акваріум.
«Ми живемо серед лісу, підтримували у всіх починаннях Губинське і Микулинське лісництво, а потім ця праця переросла у справжню співдружність. Ми допомагаємо лісництву, а ще більше вони допомагають нам», – розповідає педагог. За її словами, діти охоче беруть участь у різноманітних акціях лісівників. Аргументація таких поривів молоді – не лише любов до природи, а й цінні подарунку від лісівників.
Школярі взамін віддячують лісівникам подяками та концертами. А ще – суспільно-корисною працею: цьогоріч діти посадили 3 гектари модрини сибірської та дуба. «Лісова тематика дуже цікава для дітей. Зокрема, вони люблять садити дерева, а потім спостерігати, як посаджене ними деревце підростає», – зізнається Ольга Динька.
«Ми проаналізували, що близько 20 випускників нашої школи закінчили навчальні заклади лісівничого спрямування. Є й зараз вихованці, які навчаються у таких вишах. Якщо є такі результати, то і хочеться працювати», – задоволено підсумовує жінка. Насамкінець вона розповідає про юного учня 3-го класу, який порушує кимось придумані шаблони, мріючи стати не пілотом, а лісівником.
Ще один пункт на мапі шкільних лісництв – школа у селі Павлівка. Тутешнє шкільне лісництво існує стільки ж, скільки й сама школа. Очолює його вчителька Нінель Гошко.
«З лісівниками ми постійно тісно співпрацюємо. Вони звертаються до нас, ми до них: в нас взаємодопомога. За останні два роки лісівники все частіше гостюють у школі в рамках певних акцій та й просто по буднях», – розповідає завідувач шкільного лісництва.
Тутешні діти теж часто допомагають лісівникам садити дерева, прибирати територію лісу, озеленювати школу та дитсадок. Лісівники в боргу не залишаються. За словами вчительки, лісничий Микола Конон допоміг з деревиною для уроків трудового навчання та виготовлення стільців, а на свято першого вересня він вручив школі від лісгоспу півтори тисячі гривень.
За словами очільниці шкільного лісництва, учень школи Віталій Хомінна День лісівника був відзначений за наукову роботу цінним подарунком – планшетом. «Діти знають, що їхня праця буде помічена, відзначена і винагороджена», – зауважує педагог, і уточнює, що лісівники возили школярів у драматичний театр в Луцьк, роздавали цукерки.
Чи не найбільш цінним, а головне корисним подарунком для шкільного лісництва є польовий клас, оформлений у лісі. «Це клас-кабінет оформлений для наочних польових занять. Дітям цікавіше, коли демонструють наочно в польових умовах, ніж показують на пальцях», – зізнається педагог і додає, що лісівники часто самі беруть участь у заняттях шкільного лісництва у ролі вчителів.
Біля польового класу зустрічаємо головного лісничого Наталію Козій, яка підтверджує слова про взаємодопомогу між школярами та лісівниками. Як доказ – неподалік класу насадження модрини. Це справа рук вихованців шкільного лісництва. «Дітям цікава лісівнича професія. Цього року вже Оваднівська ОТГ звернулася з проханням створити два шкільних лісництва. Дуже приємно, що наш лісгосп вже має 8 шкільних лісництв», – розповідає лісівник.
Влада – рада
Оцінити роботу місцевого лісгоспу варто і з позиції влади. Для цього ідемо до голови Володимир-Волинської РДА Наталії Василець. Недовге очікування до завершення селекторної наради з головою ОДА – і розмова про лісівничі реалії: «Лісгосп – це бюджетоутворююче підприємство в межах району. Зокрема, за 10 місяців цього року податків та зборів на доходи з фізичних осіб, рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів і земельного податку з юридичних осіб у місцеві бюджети надійшло понад півмільйона». Чиновниця зауважує, що значну допомогу надає місцевий лісгосп й учасникам АТО (ООС) та членам сімей загиблих Героїв.
«Сьогодні є й багато соціально незахищених людей, одиноких, пристарілих, які в фінансовому плані іноді й не можуть придбати палива, а лісівники завжди допомагають їм із цим», – уточнює голова РДА. За її словами, щорічно лісомисливським господарством будуються нові лісові дороги. Значна частина цих доріг з’єднує села району та розвантажує головні шляхи. «Таким чином до екологічної складової додається ще й соціальна», – резюмує Василець.
«Володимирщина славиться не лише лісами, а й рекреаційними пунктами, яких завдяки лісівникам теж на території району чимало. З’являються у районі завдяки працівникам лісомисливського господарства й нові екологічні зупинки», – задоволено розповідає вона.
За словами Наталії Василець, працівники РДА вже 11 років допомагають лісівникам з озелененням, щовесни беручи участь у посадці дерев. Загалом, представниця президентської вертикалі задоволена співпрацею з лісівниками та сподівається на її продовження.
Прикордонні ліси Устилуга
Місто Устилуг – центр місцевої ОТГ. Тут знаходиться один з двох волинських пунктів пропуску до сусідньої Польщі. Про «прикордонні» реалії лісу розмовляємо з керівником місцевої ОТГ Віктором Поліщуком. Він розповідає, що на території об’єднаної громади знаходяться три лісництва.
«Кожного керівника громади в першу чергу цікавить наповнення бюджету. 20-го грудня ми будемо приймати бюджет громади на 2019-й рік. В доходах передбачаємо рентної плати за використання лісових ресурсів в обсязі 1 мільйон 180 тисяч гривень. Це тільки рентної плати», – розповів він. За словами очільника громади, загалом бюджет ОТГ становитиме близько 46 мільйонів гривень. Окрім цього, за словами Поліщука, у всіх трьох лісництвах працює чимало працівників, а це ПДФО і працевлаштування людей.
«Лісівники роблять лісові дороги, а по них теж їздять наші люди. Коли стояло питання доріг загального значення, я з керівником лісгоспу домовився, що вони теж будуть допомагати утримувати ці дороги», – розповів Віктор Поліщук.
Він зазначив, що місцеві жителі завдяки лісу стали менш залежними від газу: «Ми позбулися «газової голки». В нас були до об’єднання три школи з газовими котлами, а тепер ми перейшли на твердопаливні. Тепер в нас на таких котлах всі установи. Для того, щоб розпалити брикет чи вугілля потрібно мати деревину».
«Коли ремонтували за власні кошти спортивний зал, лісівники надали благодійну допомогу у вигляді пиломатеріалів. До того ж діти займаються в шкільному лісництві. Загалом, в нас взаємодопомога і взаємодія», – резюмував керівник ОТГ.
Згадав Віктор Поліщук і про те, що скоро вибори, однак, на думку досвідченого керівника ОТГ, виборча система недосконала. За його словами, до Устилузької ОТГ приєднали 7 сільських рад. «По тій виборчій системі, що зараз є, з однієї сільської ради не зайшов жоден депутат, а з іншої зайшло відразу чотири депутати. До того ж є люди, які не розуміють, куди вони потрапили», – розповів він. Віктор Поліщук висловив думку, що лісівники мають брати участь в управлінні громадами, в тому числі і в якості депутатів ОТГ.
Лісівники Володимир-Волинського лісгоспу, як і загалом представники галузі на Волині, неодноразово ставали об’єктами критики «диванних експертів» та активістів, які пікетами та сенсаціями заробляють собі на життя. Це й не дивно, адже лісівнича галузь не просто у всіх на виду, а й має велике число заздрісників, які намагаються зруйнувати одну з небагатьох царин, що «годують» економіку держави.
Незважаючи на ці, та й інші проблеми, ті лісгоспи, які мають згуртований колектив та компетентне керівництво не просто дають раду собі, а є хорошим «донором» для населення. Поки хтось просто критикує і говорить як все погано, інші стежать за чистити узбіччями та лісами, розвивають рекреацію та дорожну інфраструктуру. В контексті того ж туристичного потенціалу всі задумують про історичні пам’ятки та облаштування обласного центру, але враження про область, та й країні в цілому, в туристів формується ще дорогою до них: воно у тих же узбіччях, інфраструктурі.
Поки у владних кабінетах розписують програми розвитку, такі речі не на папері вже існують у районах. Найголовніше – вони концептуальні. Важливо, щоб ці концепти, люди, які їх творять, себто лісівники, мали можливість та змогли донести до влади. Або ж самі ставали владою у тих же ОТГ.
Важливість регіональних рад розвитку, програм транскордонного співробітництва ніхто не відміняв, але поки такі речі відпрацьовуються в теорії – діяти треба тут і зараз, особливо в реаліях таких районів як Володимир-Волинський, де до сусідньої міфічної Польщі – рукою подати. Економіка, туризм, освіта, інфраструктура, соціальна складова, благодійність – ті речі, які часто застрягають в канцеляріях, очікують підписів і коштів, вже отримали «зелене світло» завдяки лісівникам.
Висновок простий: настала пора мислити реальними категоріями. Влада повинна консолідовувати навколо себе колективи, які можуть і повинні впливати на економіку громад. Одними з таких колективів, без сумніву, є саме лісгоспи. Від лісу та його хранителів не тільки потрібно чогось вимагати, а й обов’язково давати щось взамін.
Підсумовував Андрій Мошкун
https://pravda.lutsk.ua/лісовий-форпост-волині-реалії-володи/
