Ліс і лось – єдине ціле

Проблеми мисливської галузі не розв’язати без допомоги держави, без уваги та розуміння суспільства.

Завдяки зусиллям лісівників, єгерів, мисливців світ дикої природи не зникає, а відроджується.

Далеке – близьке. Ми познайомилися років 35 тому – як кореспондент «Сільських вістей» я приїхав до Радомишля, щоб розповісти на сторінках газети про досвід вирішення економічних та екологічних питань у місцевому спецлісгоспі. Тоді мав цікаву розмову з молодим фахівцем – випускником факультету мисливствознавства Кіровського сільськогосподарського інституту Олексієм Пузиковим. Він родом із Краснодарського краю, з Адигеї. Яким чином доля закинула в Україну? Коли закінчував інститут, надійшла заявка на одного випускника із Главку мисливства Мінлісгоспу України, підписана керівником його Сергієм Болденковим. Мав право вибирати місце роботи першим, оскільки очолював природоохоронну дружину. Вибір зупинив на Радомишлі. Як пізніше з’ясувалося, підібрати спеціаліста на посаду інженера-мисливствознавця просив директор Андрій Філіпович. Приїхав на Житомирщину з дружиною, сином, двома собаками – лайками.

Мисливствознавець Олексій Пузиков: «Спірея – основний вид формування захисних ремізів для тварин»

Сам Андрій Філіпович до Радомишля, тодішнього ліспромгоспу, уперше прибув 21 червня 1941 р. з дипломом випускника Малинського лісотехнікуму. Був вихідний день, тому керівник порадив до понеділка погуляти, ознайомитися з навколишніми борами. До пізнього вечора бродив лісовими стежками, будував плани, а на ранок… На ранок їх перекреслила війна. Довгих чотири роки минуло (служив в авіації), поки повернувся до місця призначення, де так і не встиг приступити до роботи. Повернувшись до лісу, не впізнав його: згарища, вирубки. Очолив Потіївське лісництво, в 1949-му доручили стати біля керма лісгоспзагу…

Коли ми зустрілися з Андрієм Івановичем того пам’ятного відрядження багато років тому, розповідав, що дуже задоволений молодим колегою. Жоден браконьєр в окрузі не почувався вільно, не залишався непокараним після скоєного злочину. Хоч і нелегко це давалося Олексію (бувало, що й стріляли по ньому, вибивали камінцями шибки у вікнах), проте твердо стояв на захисті природи. Нарощували поголів’я диких свиней, козуль, лосів, дбали про зміцнення кормової бази. При створенні лісу виходили з того, що він – не грядки для вирощування деревини, а повинен виконувати інші, не менш важливі функції: під зеленими шатами привільно мають почуватися й звірі, й птахи, бо без них ліс – не ліс.



Начальник відділу лісового господарства підприємства Віктор Масний, помічник лісничого Олександр Гальченко і лісничий Сергій Онуфрійчук у розсаднику Білківського лісництва

І ось часи нинішні. Тривожні часи в країні для мисливської галузі. Різного роду псевдоекологи розгорнули цькування, паплюження працівників її, намагаючись сформувати громадську думку щодо мисливців як ворогів природи й тваринного світу, як браконьєрів, виступаючи навіть за заборону полювання. Як розцінюють цю розгнуздану кампанію на місцях? От і вирушив я до Радомишля, аби побачитися з давнім знайомим, мисливство­знавцем Олексієм Пузиковим та його колегами, поцікавитися, як живеться-працюється їм, дізнатися про їхні тривоги та надії.

Спершу – про саме лісомисливське підприємство. Андрій Філіпович беззмінно керував ним 39 років, передавши у 1990–му бразди правління Олександру Гладишу. Обидва залишили помітний слід, створивши та підтримуючи марку одного з кращих лісових господарств у системі. З 2014 р. розпочате успішно продовжує Іван Дмитренко.

Директор Радомишльського лісомисливгоспу Іван Дмитренко: «Такі дуби ростуть на берегах річки Тетерів, мимо них стежками ходять на водопій козулі»

– Серед завдань чи не найголовнішим для нас є збільшення площі лісів та забезпечення їх високої продуктивності, а також турбота про те, аби угіддя були багаті на дичину, – розповів. – Якщо раніше лісове і мисливське господарства вважалися галузями – суперниками, то нині намагаємося розумно поєднати інтереси. Адже без звірів і птахів ліс – не ліс. Останніми роками особливу увагу приділяємо збереженню поголів’я, надто дикого кабана – внаслідок захворювання на африканську чуму кількість різко зменшилася по всьому району: і в нашому державному господарстві, і в приватних. Адже лихо не визнає кордонів. Цього року жодного випадку хвороби не фіксували, тож є надія, що поголів’я відновимо. Мисливський підрозділ на підприємстві перебуває в надійних руках: Олексій Пузиков – неабиякий фанат своєї справи. Він – поважний гість на будь-яких заходах у мисливських колективах області. Радо ділиться знаннями та вміннями з молодими, завжди готовий вступити у боротьбу з браконьєрами. Усім своїм життям доводить, що справжні, гідні мисливці – щирі друзі природи.

– Аби не мисливці, то й полювати вже не було б на кого, – висловив свою думку при зустрічі Володимир Тетерський, голова Ради об’єднаних територіальних громад району. – Неправильно, нечесно називати їх злочинцями, шкуродерами. Навпаки, саме мисливці найбільше зацікавлені у збереженні фауни, дбають про здоров’я її, про те, аби не голодувала холодної пору року. В Олексія Пузикова з колегами-єгерями якесь особливе, трепетне ставлення до звіра. Побільше б таких любителів дикого племені.

Підключився до розмови і голова районної ради Олександр Потієнко:

– Лісомисливське господарство на чолі з Іваном Дмитренком тісно співпрацює з населенням, доносить до людей правду про свою діяльність. Дедалі менше стає тих, хто вірить популістам, які намагаються облити брудом лісівників, єгерів. Натомість ширшає коло бажаючих взяти участь у рейдах на захист лісу від самовільних рубок, тварин і птахів – від «м’ясників» зі зброєю. Дуже важливо і надалі відкривати очі населенню, що саме завдяки зусиллям лісівників і фахівців мисливської галузі не зникає, а відроджується світ дикої природи.

Тепер пора надати слово мисливствознавцю з багаторічним досвідом Олексію Пузикову.

– Мисливське господарство – така ж галузь, як і скотарство, птахівництво, конярство тощо, тобто має право на життя, як і інші тваринницькі галузі, – наголосив Олексій Миколайович. – З давніх-давен мисливство було підмогою людині, з давніх-давен вона займалася полюванням. Ця пристрасть дана нам природою, як, скажімо, захоплення риболовлею чи філателією. Справжні мисливці – люди порядні, вони зацікавлені, насамперед, у зростанні поголів’я диких тварин і все роблять для того. Звідси, вони зацікавлені, щоб пристрасть до полювання не пропадала, щоб передавалася дітям. Полювання було, є і буде. У нормальних цивілізованих суспільствах питання закриття його не повинне порушуватися. Ми ж не вимагаємо не косити траву, не утримувати домашньої худоби, не збирати ягід, грибів, бо цим, мовляв, завдаємо шкоді природі. Не повинні забороняти й полювання. Головне: раціонально вести мисливське господарство, не призводити до виснаження. А ресурс маємо відновлюваний. Тому той, хто виступає проти полювання, нехай летить на Марс. Там не полюють, траву не костять, не збирають кокосів, не ловлять рибу, не їдять м’ясо тварин…

Про заборони. От занесли до Червоної книги за поданням паркетних екологів лося. І чого добилися? Віддали горду тварину на відкуп браконьєрів. Єгері, котрі регулювали популяцію звіра, охороняли його, підгодовували в скрутну годину, тепер не зацікавлені в збільшенні поголів’я, оскільки неможлива експлуатація. Для кого берегти, охороняти? Для хапуг на джипах із нарізними багатозарядними рушницями? А за наявності лося в угіддях можна було б вести раціональне використання – і в державних, і в приватних господарствах… Принагідно зауважу й таке: доки не буде заборонено застосування тепловізорів, зброї з прицілами нічного бачення, шанси на життя в тварин залишатимуться мінімальними. На жаль, у суспільстві слабо реагують на факти браконьєрства. Як і в судах. Чому, скажіть, у сусідній Білорусі лише зрідка трапляється незаконне полювання? Бо в Батьки діють суворі закони і там відають: за це надовго потрапиш за грати. І не відкупишся, як в Україні, де той правий, у кого більше прав, більше зелених. Ось і все пояснення.

Єгері Володимир Кошмак і Микола Олішевський оглядають стан біотехнічних споруд у лісі

Про вовка. Пригадую, а було це вже давненько, за раз лютий звір розірвав 5 кіз. В однієї виїв нутрощі, інших просто присипав снігом, однак більше до туш не повернувся. Бо десь натрапив не свіжу кров. Який же це санітар? Вовк ніколи не був вегетаріанцем, він м’ясоїд. Це один із найхитріших хижаків і якщо не регулювати його кількість шляхом відстрілу, розмножиться так, що злим, не тихим словом згадуватимемо заслужених природо­охоронців, котрі сьогодні волають про занесення вовка до Червоної книги.

Не можна обійти мовчанкою питання кадрів для галузі – їх підготовка на дуже низькому рівні. Позначається відсутність висококваліфікованих викладачів, слабка матеріальна база навчальних закладів. Катастрофічно падає престижність професії. Нерідко посади мисливствознавців обіймають відставні військові, міліціонери без відповідної освіти. А професія одна з найскладніших, вимагає глибоких знань, умінь. Не використовуємо як слід в Україні досвіду інших країн – для прикладу, все ще організовуємо облавні (загінні) полювання на всі види копитних замість індивідуальних із вишок чи з підходу.

– Проблеми, проблеми… Їх багато і не розв’язати без допомоги держави, без уваги та розуміння суспільства, що мисливці є, насамперед, захисниками диких тварин, що працюють, не покладаючи рук, задля їх охорони, збереження, відтворення, – підсумував Олексій Пузиков. – У себе робимо все для того, щоб вести господарство на високому рівні. Свого часу площа мисливських угідь становила 27,4 тис. га, тепер – 7,8 тис. га, решту сім років тому передали в оренду мисливському клубу. Угіддя поділені на 16 лісових контурів, об’єднаних у два лісництва – Красногірське й Потіївське. Єгерями в першому Олег Мазуренко, в другому – Микола Олішевський і Володимир Кошмак. Усі – добре обізнані, віддані своїй справі, жадібні до нових знань. Адже єгерська служба нині – це, насамперед, служба охорони природи, запасів живих багатств. Відчуваємо всіляку підтримку керівництва підприємства, директора Івана Дмитренка. Він завжди підкреслює, що ліс і лосі – єдине ціле, завжди іде назустріч потребам галузі. Виділяються в достатній кількості кошти на закупівлю кормів для підгодівлі диких, на бензин для влаштування рейдів, за лісовим і мисливським відділами закріплено спеціальний автомобіль. А який Будинок єгеря звели на місці старої споруди в Потіївському лісництві! Ні, то треба бачити…

Що ж, побував, побачив, сфотографував.

А у вас є розсадник-індикатор? За екскурсоводів у Потіївському лісництві мені були помічник лісничого Олександр Петрук та єгері. Із задоволенням водили з кімнати в кімнату нового оригінального офісу («Цей та інші об’єкти звели під керівництвом молодого енергійного лісничого Олександра Якименка»), показували просторий Будинок єгеря («Тепер є де відпочити, почитати лісову пресу, скласти інструменти, висушити одяг»), хвалилися дендропарком із дерев’яними скульптурами на зелену тематику («Автор їх – наш єгер і водночас самодіяльний різьбяр Микола Олішевський»). Садиба цього та інших п’яти лісництв і центрального офісу в Радомишлі стали місцями паломництва мешканців району. Тут люблять фотографуватися молодята, прогулюватися з малечою мами, відпочивати в затінку лип та сосен пенсіонери. І всі в захопленні від твореного руками лісівників. Залишимо їх наодинці з природою й заглибимося в лісові хащі, де встановлено різні біотехнічні споруди для звірів і птахів. Олександр Петрук і Володимир Кошмак підвели до вольєра, в якому виросло, а відтак поповнило поліські пущі не одне покоління смугастих іклатих. Вірять, що невдовзі поголів’я диких свиней у вольєрі відчутно зросте. Господарі розповіли, що в лісгоспі при виконанні лісогосподарських робіт обов’язково враховують інтереси мисливського господарства, охорони природи загалом. Поряд із традиційними для Полісся породами дерев зустрічаємо кущі, які вводять у насадження спеціально для звірів, птахів. Їх вирощують у розсадниках.

Дерев’яні скульптури звірів і птахів, вирізьблені єгерем Миколою Олішевським, прикрашають садибу Потіївського лісництва і Будинок єгеря

Крім солідного базового у Поташнянському лісництві при кожному є невеликі власні. З одним охоче познайомили лісничий Білківського лісництва Сергій Онофрійчук, помічник лісничого Олександр Гальченко і начальник відділу лісового господарства лісгоспу Віктор Масний. А перед тим від директора Івана Дмитренка дізнався, що такі розсадники тут не називають тимчасовими, а індикаторами, які віддзеркалюють ставлення лісничого, його помічника, майстрів лісу до вирощування садивного матеріалу. Та більш конкретно про це розповімо згодом на сторінках газети «Природа і суспільство». А ще – про унікальний лісонасіннєвий комплекс, який монтують нині в Білках, про те, як дбають про популяризацію професій лісівників і мисливствознавців на підприємстві, про дві ювілейні дати – виповнюється 50 років з часу відкриття музею флори та фауни, що тепер має назву Центру лісівничої пропаганди, та учнівському лісництву при ЗОШ № 4, де першим лісничим, до речі, був Валерій Самоплавський, котрий тривалий час керував галуззю, а сьогодні є почесним головою Товариства лісівників України. Чи багато учнівських лісництв у нас мають піввікову історію?

Микола ПУГОВИЦЯ,
“Лісовий і мисливський журнал”
https://ekoinform.com.ua/?p=3895

Далі...

Раціональне лісокористування

Особливості господарювання у лісах Карпатського регіону.

Сьогодні проблема лісокористування у Карпатах полягає не в обсягах заготівель, а у способах і технологіях рубок, технічних засобах, великої кількості дрібних підприємців, що займаються лісозаготівлями, транспортній інфраструктурі, нормативній базі.

Підписанням «Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат» Україна задекларувала дотримання європейських підходів в управлінні територіями. Ключовою ланкою раціонального лісокористування і сталого розвитку лісового господарства Українських Карпат є екологізація лісогосподарської діяльності.

Необхідність реформування системи лісокористування в гірських умовах Українських Карпат, зумовлена глобальними кліматичними змінами, які призводять до зниження біотичної стійкості лісостанів, зростаючим антропогенним впливом на довкілля, який все частіше досягає критичних значень, формуванням нових підходів до використання та відновлення природних ресурсів, потребою приведення засад лісокористування у відповідність до сучасних вимог суспільства щодо збереження і охорони природи та міжнародними зобов’язаннями у рамках Карпатської конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.

Відзначимо, що лісогосподарська діяльність упродовж останніх двох століть у Карпатах була орієнтована переважно на використання деревних сировинних ресурсів лісу шляхом проведення лісосічних рубок великими площами. Це призвело до негативних екологічних, економічних наслідків та деградації лісових екосистем.

Свого максимуму лісозаготівля в Карпатах досягла після Другої світової війни. У 1944–1958 рр. фактичне вирубування лісу вдвічі-тричі перевищувало науково обґрунтовані нормативи.

Серед наслідків попереднього господарювання, зокрема, суцільнолісосічного, треба назвати безповоротну втрату формованих тисячоліттями у процесі природного добору в конкретних місцезростаннях місцевих екотипів деревних порід, а також практично незворотні зміни вікової, просторової та породної структури деревостанів. Тепер ми маємо проблему поступової заміни природних лісів на лісові культури, яка веде до збіднення їх генофонду, зменшення біологічного різноманіття, зниження стійкості лісових екосистем. Невпинне зменшення частки лісів природного походження вже призвело до негативних наслідків (проблема похідних ялинників).

Лісові екосистеми Карпатського регіону України займають площу 2,2 млн га. Тут зосереджено понад 20% лісового фонду країни і більше 53% стиглих і перестиглих насаджень. На ліси Держлісагентства припадає близько 70% лісів регіону. Площа вкритих лісовою рослинністю ділянок сягає 1 млн 450 тис. га, їх запас – 435 млн м куб. Частка експлуатаційних лісів становить 48%, лісів із особливим і обмеженим режимом користування – 52%. Найбільш поширеними є деревостани бука (35%), ялини (29%) і дуба (15%). На деревостани сосни, ялиці та інших порід припадає по 7% площі.

На сьогодні лісокористування в Україні здійснюється рубками головного користування та рубками формування і оздоровлення лісів. Правилами рубок головного користування передбачено застосування суцільних, поступових та вибіркових систем рубок. Зважаючи на породний склад, вікову структуру лісів (площа одновікових деревостанів сягає 90%) та вимоги нормативних документів, у регіоні проектуються переважно суцільні рубки (56%). На поступові рубки, які проводяться у букових і ялицевих лісах, припадає 43%. Вибіркові рубки проектуються у різновікових деревостанах, їх частка близько 1%. Розрахункова лісосіка у лісах регіону становить 2,07 млн м куб. або 0,5% загального запасу.

Із загального обсягу заготівель на рубки головного користування припадає 47%. Вибірковим способом проводиться тільки перший прийом рівномірно-поступових рубок (11%), решта – вузьколісосічні, і кінцевий прийом поступових рубок (89%). Рубками формування і оздоровлення заготовляється 53% від загального обсягу заготівель. З них вибірковим способом – 37%, суцільним – 63%. Система вибіркових рубок головного користування в Карпатах практично не застосовується.

Обсяги заготівель за останні роки зросли, але інтенсивність використання деревних ресурсів залишається низькою. Тепер в регіоні впродовж року вирубується 1,0% запасу, тоді як у Швейцарії – 1,9% , Чехії – 2,4%, Фінляндії – 2,8%, Великобританії – 3,0%, Бельгії – 3,1%.

Середня річна зміна запасу у лісах регіону оцінюється близько 6,7 млн м куб. З 2012 по 2016 роки щорічно заготовлялося 4,3–4,6 млн м куб., тобто її використання становить 65–67%.

Інвентаризація лісів Івано-Франківської області (2009–2015 рр.), яка проведена інформаційно-обчислювальним центром виробничого об’єднання «Укр­держліспроект» засвідчила, що загальний запас у лісах області становить 155 млн м куб., щорічний приріст 5,93 млн м куб., вирубується – 1,20 млн м куб., тобто інтенсивність використання біжучого приросту становить 20%, тоді як у країнах Європи – 65% і більше. Для прикладу, площа лісів Чехії становить 2,6 млн га, їх запас – 630 млн м куб., щорічний приріст – 16,8 млн м куб., а загальний обсяг рубок – 14,44 млн м куб. (86% від річного приросту).

Сучасна вікова структура лісів регіону є наслідком надмірних суцільних рубок у минулому.

Близько 70% площі лісів Карпат займають молодняки і се­редньовікові деревостани. Най­частіше формуються одновікові, простої структури і спрощені за складом деревостани. Площа одновікових насаджень становить близько 90% лісового фонду. Такі деревостани відзначаються низькою стійкістю до біотичних і абіотичних факторів і потребують переформування на складні, мішані, різновікові насадження.

На біорізноманіття, відновну здатність, збереження екологічних функцій екосистем прямо або опосередковано впливають способи рубок (найбільш негативно – суцільні), технології заготівлі деревини, машини і механізми, що використовуються в Карпатах. У першу чергу, це стосується тракторного трелювання деревини, яке займає до 80% в обсягах лісозаготівель. Екологобезпечні лісові комбайни і підвісні канатні установки мають обмежене використання в гірських умовах Карпат, у першу чергу, – через високу ціну.

Отже, сьогодні проблема лісокористування у Карпатах полягає не в обсягах заготівель, а у способах і технологіях рубок, технічних засобах, великій кількості дрібних підприємців, що займаються лісозаготівлями, транспортній інфраструктурі, нормативній базі.

Основним показником сучасного стану лісу має бути стійкість і стабільність лісової екосистеми. Здоровим є такий лісовий фітоценоз, що підтримує біорізноманіття, здатний відновлюватися, є місцем існування диких тварин і виконує інші екологічні функції, а також зберігає естетичну цінність, стабільний запас деревини та інших ресурсів.

Для посилення екологічності господарювання в лісах регіону, поліпшення виконання ними різноманітних середовищетвірних функцій, підвищення їх біологічної стійкості та біорізноманіття в них необхідно обмежувати лісосічну форму господарювання та переходити на вибіркову, здійснювати рубки за водозбірним принципом (не допускаючи зниження лісистості водозбірних басейнів до величин менших за 65%), ширше застосовувати трелювання деревини канатними установками, обмежити лісокористування на стрімких схилах, дозволивши лише добровільно-вибіркові та групово-поступові рубки.

У відтворенні лісів слід орієнтуватися переважно на природне відновлення головних порід, застосовуючи лісові культури лише тоді, коли природне лісовідновлення не гарантує формування відповідних деревостанів. Слід протидіяти тенденціям спрощення вікової, просторової та породної структури на всіх етапах відновлення та формування лісу.

Володимир ГУДИМА,
Володимир ТРЕНТОВСЬКИЙ,
“Лісовий і мисливський журнал”

https://ekoinform.com.ua/?p=3887

Далі...

Епоха екологічного застою: Чи є в Україні кліматична політика?

Майже три роки тому набула чинності Паризька кліматична угода, яка зобов'язала всі держави, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку, брати на себе відповідальність за скорочення шкідливих викидів в атмосферу. За цей період низка країн вже продемонструвала зміни в державній політиці стосовно збереження клімату, тоді як в Україні, яка до 2020 року планувала розробити і запровадити ринок парникових газів, перший етап — проект закону — досі очікує на друге читання

Кожна країна після підписання кліматичної угоди зобов’язалася робити внески для досягнення двох найважливіших цілей: зменшення викидів парникових газів у атмосферу до нульового рівня впродовж другої половини ХХІ століття, а також запобігання зростанню глобальної середньої температури більш ніж 2°C (по можливості - 1,5°C) відносно показників доіндустріальної епохи.

Існує декілька механізмів, за якими держава певним чином може лімітувати викиди. Здебільшого використовують два основні: ринок парникових газів (як у країнах ЄС, де вони торгують квотами або всередині країни, або між іншими країнами) та податок на викиди парникових газів — механізм, який точно стане кісткою у горлі великого промислового бізнесу.

Тож після ратифікації угоди в Україні ми мали вирішити, яким саме шляхом будемо рухатися: впроваджувати один із механізмів (з огляду на те, що однією з умов Угоди про асоціацію України з ЄС є створення ринку парникових газів, а великий бізнес категорично проти невигідного для них запровадження податків, вибір майже очевидний) або ж інший, більш логічний варіант — запроваджувати обидва механізми паралельно, перевіряючи їх на ефективність.

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ
Без екології, але з податком: Чи доцільно підвищувати плату за шкідливі викиди?16:19  26.09.2018

Адже, як зазначає керівниця кліматичного відділу Центру екологічних ініціатив "Екодія" Анна Акерманн, оскільки в Україні надзвичайно малий податок на викиди СО2 (30 євроцентів за тонну), підприємства аж ніяк не зацікавлені знаходити шляхи вирішення питання щодо зменшення викидів.

Так чи інакше, але питання обрання потрібного Україні маршруту застигло у повітрі, тому що як для запровадження ринку, так і для встановлення податків потрібно спершу розуміти, яку кількість викидів продукують підприємства країни. Саме для цього було зініційовано проект закону "Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів", який за Концепцією реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року мав стати першим рушійним кроком у запровадженні змін.

Роль Закону в реалізації екологічної політики

У грудні 2017 року Кабінет міністрів України затвердив план заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року (далі — Концепція, перший документ на державному рівні, який ставить на меті обмежити кількість викидів СО2). Визначені планом заходи мали би задовольнити умови обох угод (Паризького кліматичного договору та Угоди про асоціацію з ЄС), тим самим поступово піднімаючи Україну в рейтингу найбільш екологічно налаштованих країн світу.

Було визначено, що за 2018-2019 рр. спершу треба створити систему моніторингу, верифікації звітності викидів (для того, щоб зібрати точні дані на рахунок кількості викидів СО2 промисловими підприємствами), далі розробити план розподілу квот по секторах економіки, а також впровадити дозвіл на викиди парникових газів. Таким чином, отримавши квоту, підприємства могли би впроваджувати заходи, спрямовані на зниження викидів парникових газів і продавати надлишок квот іншому підприємству, якому бракує своїх.

Станом на 02.07.2019 проект Закону про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів очікує на друге читання. І це лише перший етап на довгому шляху становлення України як екологічно налаштованої країни на міжнародній арені.

"У Мінприроди, ініціюючи законопроект, розраховували на ухвалення парламентом його у травні, далі (в оптимістичному варіанті) Кабмін мав затвердити усі постанови до листопада. Тоді з 2020 року почався би моніторинг викидів, з’явилася би затверджена єдина методологія моніторингу викидів для підприємств. І лише з 2021 року підприємства змогли би подати перші звіти щодо кількості своїх викидів", — говорить Анна Акерманн.

Тепер же план самої Концепції відтягується на невизначений термін. А отже, як наслідок, Україна гальмує не лише у виконанні умов Паризької кліматичної угоди, значно відстаючи від інших країн (до прикладу, вже у 2017 році Китай скасував плани з будівництва сотні вугільних станцій, Індія зобов'язалася до 2020 року отримувати 40% всієї енергії з відновлюваних джерел, а Словаччина, Німеччина та Британія потроху відмовляються від вугілля, ухвалюючи рішення щодо закриття вугільних станцій), але й у реалізації політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС.

Чи є майбутнє для законопроекту?

Тепер питання щодо запровадження закону переадресовано новій Раді. Адже поки незрозуміло, чи продовжить розглядати законопроект, ухвалення якого було розпочато попередниками. Також (оскільки законопроект було зініційовано міністерством) багато залежить від нового міністра екології.

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ
Яка економічна політика потрібна Україні?18:35  17.07.2019

Єдине, що потрібно одразу переглянути, — кліматичну мету країни (національний визначений внесок). Адже по підписанню угоди у 2015 році всі країни-підписанти мали подати свої кліматичні цілі. Тоді Україна подала мету, яка передбачала зниження викидів від рівня 1990 року, коли викидів було значно більше — 40%, до 2030 року. За фактом це означає підвищення викидів від сьогоднішнього рівня — ми взяли мету підвищувати викиди.

Для виконання цілей Паризької угоди, країни мають відмовитися від викопного палива до 2050 року. Як показує практика інших країн, особливо скандинавських, це частково можливо. Потрібно ухвалити єдину стратегію, визначити механізми й поступово рухатися в напрямку досягнення цілі. Важливо ухвалювати сильні політичні рішення (правильно розставляти пріоритети), що до сьогодні було неможливим, оскільки політична та економічна влада переважно була зосереджена а руках зацікавлених в інших питаннях людей.

Ірина Шостак
Журналістка
12:44 16.08.2019

https://ua.112.ua/mnenie/epokha-ekolohichnoho-zastoiu-chy-ie-v-ukraini-klimatychna-polityka-503897.html

Далі...

Екологи закликають передати частину екологічного податку на модернізацію підприємств

Надходження від екологічного податку мають акумулюватися, а значна частина цих грошей повинна піти на модернізації промислових підприємств.



В цьому переконані екологи. Нині екоподаток не компенсує збитків, завданих природному середовищу та здоров’ю людей, адже використовується владою здебільшого не за призначенням. Експерти впевнені, гроші екоподатку повинні спрямовуватися не на подолання наслідків забруднення, а на зменшення шкідливих викидів.

Для нас, як для держави, набагато вигідніше ліквідувати причину, тобто займатися екологічної модернізацією підприємства та туди направляти доступні ресурси. Паралельно потрібно стимулювати і промислові підприємства, вкладати власні ресурси в цей напрям, але підвищення використання екологічного податку дозволить дати потужний поштовх в напрямку екологічної модернізації і прискорити років на 5-10,
– розповів гендиректор Центру екології та розвитку технологій Владислав Антипов.

Експерти пропонують спрямовувати кошти від податку на будівництво нових очисних споруд, фільтрів та на сучасну модернізацію підприємств. Для цього потрібен громадський контроль та ефективний механізм використання коштів.

"Перше завдання, де ми маємо об’єднатися – це повернути надходження до спеціального фонду і тут має бути гарна платформа для об`єднання. Друге питання – це реформування самого фонду навколишнього середовища, чітких прозорих механізмів виділення коштів і створення юрособи, яка б надавала кошти і могла б їх повернути", – сказала експерт-консультант в галузі поводження з відходами Тетяна Омельченко.

Запропоновані зміни до екоподатку незалежні екологи передадуть представникам нового парламенту та профільному міністерству.

Нова тема 17:31, 16 серпня 

https://24tv.ua/ekologi_zaklikayut_peredati_chastinu_ekologichnogo_podatku_na_modernizatsiyu_pidpriyemstv_n1193140

Далі...

Як на Волині захищають ліс від пожеж і шкідників

Головним досягненням працівників державної лісової охорони Волині є відсутність лісових пожеж і зменшення територіального поширення хворих дерев. Позитивна тенденція зберігається уже третій рік поспіль завдяки комплексу превентивних заходів та необхідному технічному оснащенню.

Про це повідомляють на сайті Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

І так, для боротьби з лісовими пожежами наразі функціонує 21 лісова пожежна станція, 51 пожежно-спостережна вишка, з них 34 обладнані системою телевізійного нагляду за лісовими масивами, 46 пожежних автомобілів, лісовий пожежний танк, 44 мотопомпи, 11 лісопожежних модулів, 21 пожежна цистерна, 127 колісних тракторів з плугами типу ПКЛ -70 та інше протипожежне обладнання і засоби пожежогасіння.

Лісогосподарські підприємства Волині за 1 півріччя 2019 року створили 4841 кілометрів мінералізованих смуг, провели 7949 км догляду за ним та перекрили 988 позапланових доріг.
Загалом на ці заходи за піврічний період витратили 10118,4 тисячу гривень із коштів держлісгоспів, що на 912,9 тисяч гривень більше, ніж за 1 півріччя 2018 року.

Також чималі людські та матеріальні ресурси лісівники спрямували на боротьбу зі шкідниками та хворобами лісу, що дало відчутні результати. Аналізуючи загалом стан всихання хворих насаджень, відзначають спад показників: за І півріччя 2019 року виявили 45673 га вражених лісів, що на 6953 га менше, ніж за І півріччя 2018 року. Це свідчить про вчасну та якісну ліквідацію осередків всихання у попередні роки.

15 серпень 2019 року, 17:57

http://www.volynpost.com/news/145336-iak-na-volyni-zahyschayut-lis-vid-pozhezh-i-shkidnykiv

Далі...

На Канарах через лісову пожежу евакуювали близько 2 тис. людей

КИЇВ. 18 серпня. УНН. Близько 2 тис. людей були евакуйовані через сильну лісову пожежу на іспанському острові Гран-Канарія (автономне співтовариство Канарські острови). Про це йдеться в повідомленні, розміщеному в неділю в Twitter на сторінці регіональної служби екстреної допомоги, передає УНН.

Нова лісова пожежа почалася в суботу в районі населеного пункту Вальесеко. "На даний момент евакуйовані... близько 2 тис. осіб", - наголошується в публікації. Займання вже торкнулося приблизно 500 га лісу. Гасіння вогню ускладнюється сильною спекою, яка встановилася в регіоні.

10 серпня на острові Гран-Канарія спалахнула пожежа, яка знищила більше 1 тис. га лісу. Були евакуйовані сотні людей.

За даними агентства EFE, з січня по серпень поточного року загальна площа лісових пожеж в Іспанії перевищила 56,5 тис/га. Цей показник в чотири рази більше, ніж торішній.

Неділя, 18 серпня 2019, 03:30 • Ілля Нежигай

https://www.unn.com.ua/uk/news/1819449-na-kanarakh-cherez-lisovu-pozhezhu-evakuyuvali-blizko-2-tis-lyudey

Далі...

Трагедія з вирубкою лісів в селі Хміль

В селі Хміль, що на Рівненщині, й досі продовжують вирізати та фурами вивозити ліс, а на дорозі що веде на районний центр написано "бережіть ліс від лісників" куди вивозять наш з вами ліс, і хто відповість за це?

Рокитне Рокитне

Опубліковано 17 серп. 2019 р.

Далі...

Ліси «на відкуп»

Чиновники з Уряду не полишають ідеї передачі у концесію українських лісів.

Проваливши всі плани із приватизації державного майна (продано не більше 25% від запланованого за рік), влада намагається поповнити казну за рахунок передачі приватникам в експлуатацію стиглого лісу. І це попри те, що цю ідею засудила як Європейська бізнес асоціація, так й інші впливові міжнародні структури, які бачать у цьому банальний грабунок. На думку експертів, концесія стане певною ширмою для приватизації найбільш корисних українських лісів.

Концесія чи розграбування?

Цікаво, що найбільшим апологетом передачі лісів у концесію виступає Міністерство економічного розвитку та торгівлі, яке, по суті, нічого не змогло зробити для того, щоб підняти економіку країни. По суті, Міністерство не пропонує нічого іншого, окрім «прихватизації» за копійки державного майна та здачі у концесію на 50 і більше років. Крім лісів, пропонують «концесіонізувати» річки та аеропорти, морські порти і навіть дороги. Як зазначив ідеолог «концесіонерства», заступник міністра економічного розвитку та торгівлі Максим Нефьодов, здача об’єктів у концесію має принести державі 35 мільярдів доларів (!).

В реальності вона не принесла державі жодної копійки, оскільки «молода команда реформаторів» не змогла навіть підготувати відповідні зміни до законодавства, оскільки запропонований ними вид концесії порушує безліч українських законів.

Концесія – це вид угоди про створення або реконструкцію за рахунок коштів інвестора (або – спільно з концедентом) об’єктів (як правило) нерухомого майна в державну власність, за рахунок чого інвестор отримує можливість експлуатувати об’єкт на оплатній основі, збираючи дохід на свою користь.

Іншими словами, держава передає майно в експлуатацію приватнику, а той має інвестувати гроші у розвиток і знімати плату за користування. Після певного періоду це майно знову переходить у державну експлуатацію. Здебільшого, здають у концесію застарілі об’єкти ін­фраструктури, аби приватник полагодив їх за власний рахунок. Але ліси у концесію майже ніхто в світі не здає.

4 липня 2017 р. Кабінет Міністрів затвердив концепцію стратегічного бачення управління державними підприємствами. Зокрема планується передача у концесію 333 об’єктів лісового господарства. Жодна країна Європи з розвиненою економікою не використовує концесійну модель управління. Лісове господарство в Україні є бюджетним, при цьому від галузі до державної скарбниці у вигляді податків надходило 2–3 млрд грн на рік. Унаслідок концесії держава ризикує позбавитися цих виплат, оскільки майже весь дохід буде надходити до кишені приватника.

Громадська рада при Держлісагентстві вже заявила, що категорично виступає проти концесії у сфері лісового господарства.

«Концесія спрямована на заготівлю стиглої деревини, фактично ліквідує продуктивне вирощування лісу і призведе, як і в Росії, до відновлення вирубок другорядними породами, ніхто не захоче вкладати кошти з віддачею через 50–60 років», – йдеться в тексті звернення ради до Прем’єр-міністра України.

Водночас, згідно з текстом звернення, частка стиглих лісів у балансі лісового господарства становить 8–10%, а термін вирощування лісу до рубки становить 80–100 років, тобто будуть віддані в концесію найбільш продуктивні ліси.

«Практично жодна з країн ЄС не використовує концесію в лісовому господарстві і вважає її неефективною для лісу. Канада, яка передала в концесію 77% стиглих лісів, сьогодні не може впоратися з лісовими пожежами», – наголошується в документі.

Автори звернення вважають, що в разі передачі лісгоспів у концесію, люди будуть обмежені в доступі до лісових ресурсів, тож будуть порушені їхні конституційні права. Також буде знищений малий і середній бізнес, який спеціалізується на деревообробці і заготівлі, переробці грибів і ягід.

Водночас, навіть діючий закон «Про концесії» не передбачає можливості концесії лісів або держмайна лісгосппідприємств, як і не передбачає Лісовий і Земельний кодекси.

Громадська рада вважає, що Міністерству економічного розвитку і торгівлі було б, перш за все, зосередитися на спрощенні ведення бізнесу.

«Потребує затвердження стратегія розвитку лісового господарства, нормативних актів про порядок реалізації деревини, про державну лісову охорону, які вже напрацьовані, а не вносити резонансні рішення, у яких не буде підтримки в суспільстві», – наголошується в зверненні.

До складу Громадської ради входять представники Товариства лісівників України, Європейської бізнес асоціації, ряду громадських організацій і об’єднань, у тому числі, екологічних, серед яких і Всеукраїнська екологічна ліга, а також підприємці, деревообробники, правозахисники та інші.

Попри численні протести, в Уряді не відмовились від ідеї концесії лісів, хоча цей процес був загальмований.

Міжнародний досвід: у виграші тільки Канада

Водночас, ініціатива Уряду вступає у протиріччя з угодою про Асоціацію з Євросоюзом та угодою про Зону вільної торгівлі з ЄС. В Євросоюзі не здають ліси в концесію, бо вважають це згубною практикою. Виходить, «проєвропейська» команда в Мін­економрозвитку більше орієнтується не на Європу, а на Росію, яка понад 20 років тому почала здавати свої ліси у концесію.

Нижче наведемо приклади інших країн, які намагалися здати у концесію державні ліси.

Канада. Понад 200 млн га експлуатаційних лісів із 440 млн га (тобто половина) – державної власності передано в концесійні договори. Ця країна йшла тривалий час до шляху концесії, поступово вирішуючи проблеми з укладенням договорів концесій, а також підготовкою законодавства. Канадські провінції практикують передачу лісів у концесії за договорами строком від 40 до 50 років, які поновлюють кожні 5–10 років.

Можна виділити два типи концесійних договорів: перший – договір між провінцією та приватним власником, який надає право на заготівлю конкретного виду лісових ресурсів на конкретній ділянці (договір лісокористування), другий – договір про проведення лісовідновних робіт та господарське управління лісовими ресурсами на конкретній ділянці (договір надання лісогосподарських послуг).

Варто відзначити, що держава здає в концесію, здебільшого, не дуже якісні ліси або молоді лісонасадження. Головна ціль – не прибуток, а збільшення лісового фонду без залучення бюджетних коштів. Кожна сторона концесійної угоди чітко дотримується законодавства і захищена законом. Водночас, як показала практика, приватник-концесіонер не дуже піклується про безпеку лісів, оскільки країну регулярно охоп­люють лісові пожежі.

Росія. Поняття концесії лісів було запроваджено у російський Лісовий кодекс у 1997 році як пробне. У 2007 році в РФ почала діяти нова редакція Лісового кодексу, в якій вже не було згадки про концесії лісів. Ідея передачі лісів у концесію зазнала краху в цій країні. Концесіонери не забажали масово брати ліси у користування. Простіше було провести відчуження територій чи здати цю територію китайцям, які займаються масовим вивозом російського лісу до Китаю. Там, де угоди були укладені, концесіонер швидко вирубував стиглі ліси, а залишав державу сам на сам із пеньками. Не дивно, що навіть корумпована Росія відмовилася від концесії лісів, хоча зберегла інші інструменти розграбування лісогосподарств.

Білорусь. У 2004 році до Лісового кодексу РБ було внесено нову невелику статтю, присвячену можливості концесії лісів. У 2007 році латвійці навіть намагалися зайти через концесію в білоруську систему лісового господарства, запропонувавши взяти у користування частину лісів у Гродненській області. Проте їх пропозицію було відхилено із поясненням, що ці ліси є сировинною базою для місцевих деревообробників. Отож форма концесії лісів у Білорусі передбачена лише формально.

Країни ЄС не використовують концесію в лісовому господарстві та вважають її неефективною для лісу та держави. Хоча в деяких країнах, приміром, у Словаччині використовують певні види концесії для розвитку приватної мисливської справи.

Євросоюз не здійснює безпосереднього впливу на лісогосподарську політику своїх країн-учасниць, немає також єдиного законодавства в цій сфері. В межах ЄС діють певні правила, які регулюють діяльність лісового господарства. В країнах Євросоюзу є приватні, державні, муніципальні і комунальні лісові господарства. Однак держави ЄС намагаються не передавати свої ліси приватникам, оскільки таким чином суттєво зменшується контроль держави за лісовідновленням та лісозбереженням. Мало того, як показала практика, набагато більше коштів до бюджету європейських країн приносять доходи від туризму та рекреаційних зон, ніж від лісозаготівель. Тому ЄС намагається імпортувати деревину з-за кордону, ніж вирубувати ліс на своїй території, тим паче здавати ліси приватникам.

Державне – значить народне

Концесія взагалі дуже непопулярна річ у Європі, і загалом асоціюється із колоніальними часами, коли розвинуті капіталістичні країни брали «на відкуп» будівництво залізничних доріг, розробку корисних копалин малорозвинутих держав третього світу. Таким чином за лічені роки вони контролювали всю економіку африканських чи азійських країн. Але українські чиновники, схоже, хочуть перетворити Україну у колоніальну державу, використавши цей, м’яко кажучи, не дуже вигідний метод використання державних ресурсів.

Варто їм нагадати, що в Конституції України є стаття 13, де сказано, що всі надра і ресурси в нашій країні належать, у першу чергу, народу України. І тільки потім з’являється держава, яка від імені народу цими надрами та ресурсами розпоряджається. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, тож передача в концесію лісу як ресурсу прямо суперечить Конституції України. Тож не виключено, що в майбутньому автори концесії лісів будуть нести відповідальність перед законом.

Сергій ЧИГИРЬ,
“Лісовий і мисливський журнал”

https://ekoinform.com.ua/?p=3907

Далі...

«Всегда нужно быть готовым к любому повороту событий»: инспектор-природоохранник – об уловках браконьеров и борьбе с ними

Все грани риска

У природы, кажется, нет секретов от Николая Самца, замначальника Витебской областной инспекции охраны животного и растительного мира. Доводилось видеть его в деле — постоянная собранность, внимательный взгляд, от которого не ускользнет ни одна мелочь, будь то сбитая с травы роса, обломанная ветка, след шин на лесной дороге. Наблюдательность, интуиция и опыт позволяют ему уберечь от гибели множество животных, задержать сотни браконьеров и заставить их возместить причиненный природе ущерб. О непростой службе он рассказал корреспонденту «Р».


Николай Самец начинал служить водителем, да и сейчас нередко садится за руль.

От водителя до начальника

Когда-то Николай Николаевич выучился в БГУИР на инженера радиосвязи. Обстоятельства сложились так, что сразу после окончания университета стал участковым инспектором милиции. Постоянная необходимость разрешать конфликты, столкновения с непредсказуемыми людьми научили его всегда быть начеку. Тем не менее он неизменно вежлив, приветлив и умеет в самых сложных ситуациях спокойно гасить назревающий конфликт.

Как только была создана Государственная инспекция охраны животного и растительного мира, Николай Николаевич пришел туда в качестве водителя. Впрочем, водители в инспекции не просто крутят баранку. На выезде они охраняют машины, которые иногда норовят повредить браконьеры, помогают при задержаниях. Нового водителя отправили на полевое контрольное мероприятие в первый же день.

— Прицепили лафет с дюралевой лодкой и поехали на Мядель, — с улыбкой вспоминает он. — Никого мы тогда не поймали. Позже я узнал, что лодка при «уазике» — это знак для местных: работает инспекция. Ни один браконьер и носа за дверь не высунет. А еще пришлось машину какую-то из кювета вытаскивать — не могли же мы проехать мимо людей, попавших в беду! Так что о нашем прибытии «заинтересованные лица» узнали сразу же. Ну, в принципе, работу свою мы сделали — профилактика удалась!

Читати далі

https://www.sb.by/articles/vse-grani-riska-prirodoohrannik.html

Далі...

На Рівненщині викрили дві групи осіб, які незаконно добували у лісі бурштин (Фото)

Учора, 16 серпня, до поліції надійшло повідомлення, що на території Бобрівського лісництва група невідомих осіб незаконно видобуває бурштин.

На місце події прибула слідчо-оперативна група, четверо поліцейських із приданих сил та два працівника лісової охорони. Правоохоронці виявили свіжі сліди гідророзмиву ґрунту, три пожежні рукави, підсак, лопату, а поруч – близько 30 осіб у балаклавах. Під час документування правопорушення, невідомі перешкоджали виїзду з місця події службовому автомобілю, чинили опір, не реагували на законні вимоги працівників поліції, при цьому забрали два пожежні рукави, лопату, сачок та залишили місце події.

За цим фактом відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 240 (порушення правил охорони або використання надр), частиною 2 статті 342 (опір працівникам правоохоронного органу) та частиною 2 статті 343 (втручання в діяльність працівника правоохоронного органу) Кримінального кодексу України.









Крім того, вчора під час відпрацювання група реагування патрульної поліції Сарненського відділу спільно із працівниками управління захисту економіки в урочищі Асфальтне селища Клесів виявили групу невідомих в кількості близько 15 осіб, які видобували бурштин. Помітивши службові автомобілі, невідомі втекли в різних напрямках. З місця події вилучено мотопомпу та два пожежні рукави.

Також мотопомпу кустарного виробництва з обладнанням для незаконного видобутку бурштину та автомобіль «ЛУАЗ» виявили працівники групи реагування патрульної поліції у лісовому масиві поблизу села Крупове Дубровицього району.

За обома фактами триває досудове розслідування.

Відділ комунікації поліції Рівненської області

http://prozahid.com/na-rivnenshchyni-vykryly-dvi-hrupy-osib-iaki-nezakonno-dobuvaly-u-lisi-burshtyn-foto/

Далі...