17 серпня 2019

Ліси «на відкуп»



Чиновники з Уряду не полишають ідеї передачі у концесію українських лісів.

Проваливши всі плани із приватизації державного майна (продано не більше 25% від запланованого за рік), влада намагається поповнити казну за рахунок передачі приватникам в експлуатацію стиглого лісу. І це попри те, що цю ідею засудила як Європейська бізнес асоціація, так й інші впливові міжнародні структури, які бачать у цьому банальний грабунок. На думку експертів, концесія стане певною ширмою для приватизації найбільш корисних українських лісів.

Концесія чи розграбування?

Цікаво, що найбільшим апологетом передачі лісів у концесію виступає Міністерство економічного розвитку та торгівлі, яке, по суті, нічого не змогло зробити для того, щоб підняти економіку країни. По суті, Міністерство не пропонує нічого іншого, окрім «прихватизації» за копійки державного майна та здачі у концесію на 50 і більше років. Крім лісів, пропонують «концесіонізувати» річки та аеропорти, морські порти і навіть дороги. Як зазначив ідеолог «концесіонерства», заступник міністра економічного розвитку та торгівлі Максим Нефьодов, здача об’єктів у концесію має принести державі 35 мільярдів доларів (!).

В реальності вона не принесла державі жодної копійки, оскільки «молода команда реформаторів» не змогла навіть підготувати відповідні зміни до законодавства, оскільки запропонований ними вид концесії порушує безліч українських законів.

Концесія – це вид угоди про створення або реконструкцію за рахунок коштів інвестора (або – спільно з концедентом) об’єктів (як правило) нерухомого майна в державну власність, за рахунок чого інвестор отримує можливість експлуатувати об’єкт на оплатній основі, збираючи дохід на свою користь.

Іншими словами, держава передає майно в експлуатацію приватнику, а той має інвестувати гроші у розвиток і знімати плату за користування. Після певного періоду це майно знову переходить у державну експлуатацію. Здебільшого, здають у концесію застарілі об’єкти ін­фраструктури, аби приватник полагодив їх за власний рахунок. Але ліси у концесію майже ніхто в світі не здає.

4 липня 2017 р. Кабінет Міністрів затвердив концепцію стратегічного бачення управління державними підприємствами. Зокрема планується передача у концесію 333 об’єктів лісового господарства. Жодна країна Європи з розвиненою економікою не використовує концесійну модель управління. Лісове господарство в Україні є бюджетним, при цьому від галузі до державної скарбниці у вигляді податків надходило 2–3 млрд грн на рік. Унаслідок концесії держава ризикує позбавитися цих виплат, оскільки майже весь дохід буде надходити до кишені приватника.

Громадська рада при Держлісагентстві вже заявила, що категорично виступає проти концесії у сфері лісового господарства.

«Концесія спрямована на заготівлю стиглої деревини, фактично ліквідує продуктивне вирощування лісу і призведе, як і в Росії, до відновлення вирубок другорядними породами, ніхто не захоче вкладати кошти з віддачею через 50–60 років», – йдеться в тексті звернення ради до Прем’єр-міністра України.

Водночас, згідно з текстом звернення, частка стиглих лісів у балансі лісового господарства становить 8–10%, а термін вирощування лісу до рубки становить 80–100 років, тобто будуть віддані в концесію найбільш продуктивні ліси.

«Практично жодна з країн ЄС не використовує концесію в лісовому господарстві і вважає її неефективною для лісу. Канада, яка передала в концесію 77% стиглих лісів, сьогодні не може впоратися з лісовими пожежами», – наголошується в документі.

Автори звернення вважають, що в разі передачі лісгоспів у концесію, люди будуть обмежені в доступі до лісових ресурсів, тож будуть порушені їхні конституційні права. Також буде знищений малий і середній бізнес, який спеціалізується на деревообробці і заготівлі, переробці грибів і ягід.

Водночас, навіть діючий закон «Про концесії» не передбачає можливості концесії лісів або держмайна лісгосппідприємств, як і не передбачає Лісовий і Земельний кодекси.

Громадська рада вважає, що Міністерству економічного розвитку і торгівлі було б, перш за все, зосередитися на спрощенні ведення бізнесу.

«Потребує затвердження стратегія розвитку лісового господарства, нормативних актів про порядок реалізації деревини, про державну лісову охорону, які вже напрацьовані, а не вносити резонансні рішення, у яких не буде підтримки в суспільстві», – наголошується в зверненні.

До складу Громадської ради входять представники Товариства лісівників України, Європейської бізнес асоціації, ряду громадських організацій і об’єднань, у тому числі, екологічних, серед яких і Всеукраїнська екологічна ліга, а також підприємці, деревообробники, правозахисники та інші.

Попри численні протести, в Уряді не відмовились від ідеї концесії лісів, хоча цей процес був загальмований.

Міжнародний досвід: у виграші тільки Канада

Водночас, ініціатива Уряду вступає у протиріччя з угодою про Асоціацію з Євросоюзом та угодою про Зону вільної торгівлі з ЄС. В Євросоюзі не здають ліси в концесію, бо вважають це згубною практикою. Виходить, «проєвропейська» команда в Мін­економрозвитку більше орієнтується не на Європу, а на Росію, яка понад 20 років тому почала здавати свої ліси у концесію.

Нижче наведемо приклади інших країн, які намагалися здати у концесію державні ліси.

Канада. Понад 200 млн га експлуатаційних лісів із 440 млн га (тобто половина) – державної власності передано в концесійні договори. Ця країна йшла тривалий час до шляху концесії, поступово вирішуючи проблеми з укладенням договорів концесій, а також підготовкою законодавства. Канадські провінції практикують передачу лісів у концесії за договорами строком від 40 до 50 років, які поновлюють кожні 5–10 років.

Можна виділити два типи концесійних договорів: перший – договір між провінцією та приватним власником, який надає право на заготівлю конкретного виду лісових ресурсів на конкретній ділянці (договір лісокористування), другий – договір про проведення лісовідновних робіт та господарське управління лісовими ресурсами на конкретній ділянці (договір надання лісогосподарських послуг).

Варто відзначити, що держава здає в концесію, здебільшого, не дуже якісні ліси або молоді лісонасадження. Головна ціль – не прибуток, а збільшення лісового фонду без залучення бюджетних коштів. Кожна сторона концесійної угоди чітко дотримується законодавства і захищена законом. Водночас, як показала практика, приватник-концесіонер не дуже піклується про безпеку лісів, оскільки країну регулярно охоп­люють лісові пожежі.

Росія. Поняття концесії лісів було запроваджено у російський Лісовий кодекс у 1997 році як пробне. У 2007 році в РФ почала діяти нова редакція Лісового кодексу, в якій вже не було згадки про концесії лісів. Ідея передачі лісів у концесію зазнала краху в цій країні. Концесіонери не забажали масово брати ліси у користування. Простіше було провести відчуження територій чи здати цю територію китайцям, які займаються масовим вивозом російського лісу до Китаю. Там, де угоди були укладені, концесіонер швидко вирубував стиглі ліси, а залишав державу сам на сам із пеньками. Не дивно, що навіть корумпована Росія відмовилася від концесії лісів, хоча зберегла інші інструменти розграбування лісогосподарств.

Білорусь. У 2004 році до Лісового кодексу РБ було внесено нову невелику статтю, присвячену можливості концесії лісів. У 2007 році латвійці навіть намагалися зайти через концесію в білоруську систему лісового господарства, запропонувавши взяти у користування частину лісів у Гродненській області. Проте їх пропозицію було відхилено із поясненням, що ці ліси є сировинною базою для місцевих деревообробників. Отож форма концесії лісів у Білорусі передбачена лише формально.

Країни ЄС не використовують концесію в лісовому господарстві та вважають її неефективною для лісу та держави. Хоча в деяких країнах, приміром, у Словаччині використовують певні види концесії для розвитку приватної мисливської справи.

Євросоюз не здійснює безпосереднього впливу на лісогосподарську політику своїх країн-учасниць, немає також єдиного законодавства в цій сфері. В межах ЄС діють певні правила, які регулюють діяльність лісового господарства. В країнах Євросоюзу є приватні, державні, муніципальні і комунальні лісові господарства. Однак держави ЄС намагаються не передавати свої ліси приватникам, оскільки таким чином суттєво зменшується контроль держави за лісовідновленням та лісозбереженням. Мало того, як показала практика, набагато більше коштів до бюджету європейських країн приносять доходи від туризму та рекреаційних зон, ніж від лісозаготівель. Тому ЄС намагається імпортувати деревину з-за кордону, ніж вирубувати ліс на своїй території, тим паче здавати ліси приватникам.

Державне – значить народне

Концесія взагалі дуже непопулярна річ у Європі, і загалом асоціюється із колоніальними часами, коли розвинуті капіталістичні країни брали «на відкуп» будівництво залізничних доріг, розробку корисних копалин малорозвинутих держав третього світу. Таким чином за лічені роки вони контролювали всю економіку африканських чи азійських країн. Але українські чиновники, схоже, хочуть перетворити Україну у колоніальну державу, використавши цей, м’яко кажучи, не дуже вигідний метод використання державних ресурсів.

Варто їм нагадати, що в Конституції України є стаття 13, де сказано, що всі надра і ресурси в нашій країні належать, у першу чергу, народу України. І тільки потім з’являється держава, яка від імені народу цими надрами та ресурсами розпоряджається. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, тож передача в концесію лісу як ресурсу прямо суперечить Конституції України. Тож не виключено, що в майбутньому автори концесії лісів будуть нести відповідальність перед законом.

Сергій ЧИГИРЬ,
“Лісовий і мисливський журнал”

0 коммент.:

Дописати коментар