В недороге віденське кафе, ділового району Donau-City австрійської столиці, увійшов поважний старший чоловік. Хоча усі столики були зайняті, він підійшов прямо до мене. Чоловік знав за мене геть усе. І навіть ті речі, про які я давно забув. Він представляв потужну мафіозну структуру, яка контролює лісовий бізнес багатьох європейських країн. Зустріч та надання інформації пояснив просто – “боляче за Україну”.
— Це дуже небезпечні особи. Але – ти напиши. Вони — не всесильні, — кинув на прощання чоловік та зник у підземці віденського метрополітену.
Частина п’ята. Бухгалтери мафії
Подвійна гра
У попередніх розділах я описав схему незаконного експорт українського лісу до Європи. Серед згаданих офшорних компаній, найбільші грошові потоки проходили через “англійську” Biofuel Trading.
Однією із її управляючих фірм була компанія Bolero, представлена Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta.
У першій частині розслідування я дослідив діяльність “сейшельської групи”, до якої входили ці чоловіки, а також те, що засновані та обслуговувані нею офшори використовувалися різношерстими міжнародними злочинними організаціями.
Однак, окрім того, що мафіозі використовували компанії Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta для приховування справжніх власників, на чоловіках лежав ще один обов’язок. У Великобританії вони систематично формували, подавали та підписували звіти про фінансову діяльність фірм.
Відповідно, обслуговуючи Biofuel Trading, Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta мали інформацію про банківські проводки; перекидання коштів; через які компанії відмивалися гроші; об’єми продажів лісу; обсяги – геть-геть усе.
Та найголовніше — Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta знали справжніх власників лісового бізнесу.
І вони “продали” цю інформацію.
Biofuel Trading була зареєстрована у Лондоні, за адресою 5 Percy Street. У цьому ж будинку “оселилася” компанія Sandford LLP. Аналогічно – її управляючою фірмою була компанія Bolero.
Відповідно, Sandford LLP – також обслуговували Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta.
На цю компанію в Україні записані мільйонні частки в бізнесі людей, пов’язаних з «Татарином», який відомий, як лідер однойменного організованого злочинного угруповання.
А чи не найближчий партнер цього кримінального авторитета – Дмитро Потєхов — записаний бенефіціаром Sandford LLP.
І от, на якомусь етапі Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta “здали” лісовий бізнес Biofuel Trading.
Київ кримінальний
Одному із найбільш впливових в злочинному світі України авторитетів – скоро 63-и. Іскандер Кірімов починав у 80-их, отримав перший строк.
Після розпаду Радянського Союзу, на початку 90-их, в столиці України сформувалася так звана “золота семірка” київських злочинних лідерів. За даними ЗМІ, до неї увійшов і Кірімов – “Татарин”.
За словами Володимира Поліщука, екс-керівника прес-служби міліції Києва, цей чоловік тричі судимий та провів за гратами 11 років.
А ще Татарина неодноразово арештовували – “вимагання”, “зберігання” зброї та наркотиків. Але — виходив сухим із води.
У далекому 92-му Татарин разом із оточенням заснував свою першу компанію – “Альянс”. Згодом й інші спільні підприємства. Як згадувалося у ЗМІ – в бізнес вкладалися “бандитські гроші”.
Татарин – архівне фото “Украина Криминальная”
Компанію “Альянс”, разом із Татарином започаткували його права рука – Вадим Павленко, а також Андрій Задорожний. І – Дмитро Потєхов, що тепер записаний бенефіціаром Sandford LLP.
Бенефіціар Sandford LLP. Фото – Facebook Дмитро Потєхов
Елітна “Козирна карта”
Починали з продажу хот-догів, далі пішли ресторани та нічні клуби.
“Альянс” згодом переріс у найбільшу мережу елітних ресторанів – “Козирна карта”.
— У нас настолько смешанная схема, что сложно ответить точно. Есть рестораны, которыми „Козырная карта“ владеет — всего таких 50-60. Есть те, которыми мы управляем — имея и не имея в них часть акций— это остальные 15-25. У нас есть сеть придорожных ресторанов „Мисливець Автогриль“, которые не являются нашей собственностью. Есть сеть „Козачок“ — здесь сложнее: ресторан „Козачок“ в Киеве — наш, а в Буковеле у нас есть длинный арендный договор, и мы имеем долю в бизнесе… – пояснював структуру власності А. Задорожний в інтерв’ю delo.ua.
До 2013-ого до Козирної карти увійшло 112 ресторанів.
У 90-их ОЗУ Татарина ставало одним із найпотужніших в Україні. Сам Кірімов налагоджував впливові зв’язки.
— Він навів численні мости з представниками влади. Дуже часто до нього зверталися бізнесмени в разі наїздів бандитів та представників органів, — описував «Бульвару Гордона» екс-начальник київського ГУ МВС, генерал-лейтенант міліції Микола Піддубний.
У ЗМІ згадували різноманітні злочинні схеми, які “приписували” членам злочинного угрупування Татарина – від розкрадань коштів держпідприємств, і аж до вимивання через фіктивні фірми грошей комерційних банків.
Влада та політика
Уже в 2000-их Кірімов із партнерами звертають свій погляд і на політику.
Татарин налагоджує дружні відносини із Дмитром Табачником – у минулому Головою Адміністрації Президента України Л. Кучми, і Міністром освіти і науки в уряді Миколи Азарова.
Впливовість партнерів Кірімова настільки висока, що коли в Хорватії затримали його бізнес-компаньйона Задорожного — на запит українських правоохоронців по справі фінансових махінацій з активами “Родовід банку” — із проханням не екстрадувати ув’язненого в Україну, до хорватської сторони зверталися Віталій Кличко, лідер політичної сили “Удар” та впливовий нардеп Микола Мартиненко.
Андрій Задорожний – фото “Дзеркало тижня”
До слова, провівши майже півтора року за “хорватськими” гратами, Задорожний таки опинився в українському СІЗО. Провів тут лічені години. Вийшов під заставу. А після зміни влади в країні, був повністю виправданий судом.
Десь у той час, у ЗМІ розгорівся ще один гучний скандал, про те, що партія “Батьківщина” Юлії Тимошенко, хотіла висунути кандидатом в депутати Київради Антона Кірімова – сина “Татарина”.
Давно в політиці інший партнер Кірімова — Вадим Павленко. Сьогодні він перший віце-президент федерації дзюдо України, яку очолює екс-керівник ДФС – Роман Насіров. Паралельно із ресторанним бізнесом, Павленко у владі. Був заступником міського голови Черкас, депутатом тутешньої облради від “Батьківщини”. А згодом, за Януковича, уже від Партії Регіонів, попрацював депутатом Київської облради.
Вадим Павленко – фото – Федерація дзюдо України
Вів спільні справи Татарин і з “власниками” міністерських портфелів.
Кірімова та Потєхова, серед справжніх бенефіціарів, називали “Наші гроші” у шахрайській схемі по заволодінню під ресторан приміщень Міністерства аграрної політики України, яку провернули номінальні власники за сприяння міністра Миколи Присяжнюка. Згодом, йому оголосили підозру у вчиненні цього злочину, та як відомо – Присяжнюк встиг втекти з країни.
В кінцевому етапі оборудки – приміщення в центрі Києва опинилися у власності ТзОВ “ППМГ”, спів засновницею якого згодом стала Тетяна Кірімова, дружина Татарина.
ресторан в приміщеннях Міністерства — фото – Наші Гроші
Для нашої історії, ця справа цікава тим, що в ході обшуків, було знайдено численні документи, реєстраційну справу, звіти та печатки лондонської Sandford LLP.
Дмитро Потєхов – бенефіціар цієї офшорки — багато років розвивав ресторанний бізнес.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — у багатьох компаніях співвласником із ним виступала Тетяна Кірімова.
Як я вказував – частки у бізнесі записані і на Sandford LLP.
Як от з Кірімовою — “Ресторан Совки”.
Чи з Татарином — “КФКС “Куренівський”, а також “КФКС “Куренівка”.
До слова, в останні роки, значна кількість фірм та часток у компаніях, переоформлена з Татарина на його дружину.
Іскандер Кірімов з дружиною. Фото – Facebook Тетяна Кірімова
І знову: кримінальний авторитет Вова Морда
Що маємо у підсумку – інформація про діяльність Biofuel Trading – а це банківські проводки; перекидання коштів; через які компанії відмивалися гроші; об’єми продажів лісу; обсяги – Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta “здають” оточенню Татарина. А далі події відбуваються карколомно.
За даними аналітичної системи YouControl, використані фото “Козирна карта”
Бо десь зо 15 років у цієї поважної структури є ще один бізнес партнер. Ресторатор. Олександр Галушко, який увійшов до “Козирної карти” як мінімум у 2005-му. (декілька місяців тому вона припинила своє існування).
Вів бізнес безпосередньо із Татарином у численних проектах — “Казачок-Сервіс” (зараз належить сім’ї авторитета), “Козацькі страви”, “БІМ”.
Т. Кірімова — була із Галушко співвласницею у “Козачок-Щасливе”, а із його сином – у “Джера”.
Із Татарином та Потєховим — син ресторатора також був у співвласниках компанії “Поляниця”.
Сьогодні Галушко керівник “Козачок-Демидів”, де має частку із Т. Кірімовою.
колишній ресторан “Галушко” у Львові – фото — http://galushko-consulting.com
Невідомо, яке місце у злочинному світі – та й чи займає взагалі – ресторатор Галушко.
Але він співвласник львівської компанії “Кляса”. Її директор – Володимир Дідух (кримінальний авторитет Вова “Морда”). Він також, як і Галушко, співвласник цієї компанії.
За адресою реєстрації фірми кілька років функціонував однойменний ресторан «Галушко». А сьогодні – ресторан «Johnnie’s Tavern».
Незважаючи на зміну назви — і телефони, і електронні адреси залишилися ті ж.
Крім цього, Галушко з Дідухом, вже багато років рахуються, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, партнерами по готельно — ресторанному бізнесу в Криму — компанії «Козачок-Бахчисарай».
Вибухівка, автомати та кулемети
У попередніх розділах я описав оборудки з експортом.
Сховані в офшорах, англійські та естонські компанії львів’ян Н. Лисого та А. Вороновського, купували у держпідприємств ліс за заниженими цінами. І — перепродували до Європи. За даними слідства, різниця – розподілялася між учасниками схеми, йшла на хабарі керівництву лісової галузі та відмивалася через десяток контрольованих українцями компаній.
Купівля-продаж – проводилися по документах, натомість вагони із лісом їхали від держпідприємств прямісінько до європейських переробних заводів. А, схема із використанням компаній–посередників застосовувалася виключно для акумулювання різниці у ціні.
У багатьох випадках, заборонені законодавством лісоматеріали вивозили з України під виглядом дров.
Двоє виконавців вивели мене на близьке оточення чи не найпотужнішого кримінального авторитета України – Богдана Копитка. Він і проглядається “мозком” та організатором експортної схеми.
Як свідчать зібрані факти, саме за контроль над “лісовими грошима” розгорілася кровопролитна війна.
Спочатку, було влаштовано замах на самого Копитка — загинуло троє охоронців. Організатором слідство називає Б. Гаврилюка, який відомий як керівник бойового крила “бригади” “Вови Морди”, очільника іншої потужної злочинної структури.
Згодом, спецпризначенці затримали групу кіллерів, які готувалися розстріляти із кулемета ДШК самого “Вову Морду”.
Генпрокурор назвав це плановане вбивство – помстою, у відповідь за невдалий замах на Б. Копитка.
Джерела у ГПУ ідентифікували журналістам “співорганізатора” замаху — Андрія Солтиса.
Через екс-фірми останнього та його бізнес партнерів простежується зв’язок до компаній, які відмивали гроші у лісовій експортній схемі….
* Фігурантам розслідування були надіслані листи з проханнями про коментарі. На момент публікації, відповідей не було надано.
Тарас Зозулінський
Цей матеріал було підтримано проектом «OPEN Media Hub», за фінансування Європейського Союзу.
0 коммент.:
Дописати коментар