1) створення системи загальноного контролю за дотриманням охоронного режиму в заповідних зонах всіх категорій ПЗФ;
2) домагатися зміни ідеології національних парків. Їх головним завданням повинна стати охорона природи, а не організація туризму, і, тим більше не рубки лісу та використання інших матеріальних природних ресурсів;
3) домагатися функціонального зо-вання і виділення заповідних зон в тих українських регіональних ландшафтних парках, які мають свою власну адміністрацію;
4) домагатися додаткового розширення площі заповідних зон біосферних заповідників, національних парків та існуючих заповідних зон регіональних ландшафтних парків та природних парків, а також заповідних зон ботанічних садів і дендропарків;
5) домагатися створення в Україні нових заповідних урочищ, а також посилення в них заповідного режиму.
Динаміка розвитку заповідної справи повинна оцінюватися площа-дью тільки природних заповідників, заповідних урочищ та заповідних зон біосферних заповідників, національних парків, регіональних ландшафтних (природних) парків, ботанічних садів та дендропарків, а не всіх ПЗФ, серед яких багато формально створених об'єктів природно-заповідного фонду, що не мають екологічної, наукової та природоохоронної цінності.
Більш докладно про проблеми заповідності читайте в книзі
http://ecoethics.ru/organizatsionnyie-meryi-po-usileniyu-zapovednogo-rezhima-v-inyih-krome-prirodnyih-zapovednikov-kategoriyah-pzf/
В.Є. Борейко, В.А. Бриниха, І.Ю. Парникози заповідного (пасивна охорона природи). Теорія і практика, Друге видання http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2018/09/Boreyko73.pdf
В.Є. Борейко, В.А. Бриниха, І.Ю. Парникози заповідного (пасивна охорона природи). Теорія і практика, Друге видання http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2018/09/Boreyko73.pdf
0 коммент.:
Дописати коментар