Соснові насадження, що довели свою живучість упродовж тисячоліть, можуть поступитися більш стійким і нехарактерним для сучасних біоцинозів деревним породам.
Якщо не зробити рішучих і кардинальних кроків з оздоровлення борових насаджень України, ми можемо їх втратити якщо не назавжди, то принаймні на найближчі десятиліття. Причиною цьому – глобальне потепління (а чи еволюційний збій), що запустило біологічний годинник ксилофагів та асоційованих з ними небезпечних збудників грибкових хвороб. Стовбурові шкідники підкорюють континенти. Вони вже у наших лісах.
Про це говоримо із кандидатом сільськогосподарських наук, старшим науковим співробітником Поліського філіалу УкрНДІЛГА ім. Г.М. Висоцького Василем Бородавкою. Саме він у складі наукової групи Поліського філіалу при Волинському ОУЛМГ разом із колегою-науковцем і дружиною Оленою Бородавкою вивчають патологічні процеси у всихаючих соснових насадженнях.
– Василю Олександровичу, вже кілька років поспіль ви намагаєтесь привернути увагу науковців і громадськості до «зеленої соснової пожежі», що мов хвиля велетенського цунамі накриває континент за континентом. Ось вже дісталася до України. Що ж насправді відбувається, чому рудіють вічнозелені сосни, що не бояться ні спеки, ні холоду? Чи це якийсь знак для людських очей?
– Скажу просто: у соснових лісах динамічно розвиваються процеси всихань нового типу. Здебільшого, вони охоплюють деревостани віком від 40 років і вирізняються швидким поширенням активно діючих, постійно зростаючих у розмірах та кількісно осередків гострого та різкого ураження і стрімким перебігом патологічного відпаду. Відзначається формування стійкої тенденції переходу локальних (групових та куртинних) всихань у крупноділянкові, а надалі – у повидільні.
– Чи вже виявили причини, що призвели до цього?
– Однозначної відповіді нема. Втім, більшість вітчизняних і зарубіжних науковців схильні до думки, що всихання обумовлені складним комплексом факторів. До цього призвели тривалі та глибокі природно-кліматичні аномалії, специфічність походження вагомої частини сосняків (монокультура), незадовільні просторово-функціональні параметри насаджень, прийнята практика застосування санітарно-оздоровчих заходів тощо.
– Ви назвали доволі широкий спектр причин. Які з них, на вашу думку, головні, які другорядні?
– На наш із Оленою Борисівною погляд, серед головних причин – все ж природно-кліматичні та гідрологічні умови функціонування сосняків протягом останнього десятиріччя. Вони характеризуються як посушливі. Тип погоди за вказаний період кардинально відрізняється від усталеного типового (середньобагаторічної норми), насамперед, екстремальним температурним режимом. В останні роки перевищення середньорічної температури становить 1,5–2° С. Мають місце деформації гігротопів і відповідні характерні реакції лісів та збільшення площ ослаблених та розладнаних деревостанів. На найближчі роки прогнозується пролонгація шкодочинного ефекту від поточних загострень зміненого клімату. Саме це та значні порушення водозабезпечення лісових екосистем, які мали місце і в 2016 р., і стали причиною нашестя шкідників і хвороб та посилення їхньої дії.
– Але ж усі названі шкідники були сто і триста років тому, а такої біди лісові не завдавали.
– Погоджуюсь. Новий патогенний комплекс ксилофагів та асоційованих з ними небезпечних збудників грибкових хвороб є безпрецедентним явищем. Раніше він ніколи не утворювався і не діяв у такому агресивному і масштабному вигляді у сосняках Полісся (в Україні та в світі). Стовбурові шкідники, що завдяки потеплінню отримали комфортні умови розмноження та існування і фактично необмежену харчову базу, змінили життєву стратегію. Їхня агресивність значно зросла, з’явились додаткові покоління і подовжились терміни шкодочинної діяльності, популяції прогресують, унаслідок чого ксилофаги набули ролі і значення первинних шкідників. Серед офіостомових грибів, інокуляція сосни якими здійснюється під час атаки ксилофагами-переносниками, на перший план вийшли патогенні види. Вони уражають живі тканини провідної системи функціонуючих сосон, у тому числі – і кращого росту та стану.
– Тобто вони набули нехарактерних для себе функцій, що наводить на думку про їх еволюційний збій. Чи не могли такими чинниками виступити аварія на Чорнобильській АЕС або, скажімо, запровадження сотового зв’язку, розповсюдження нового покоління невидимих для ока полів та енергій?
– Гіпотези цікаві, проте недоведені. У цьому напрямку ніхто не працює. Можу лише підтвердити, що взаємозв’язки у лісових екосистемах і самі вони глибоко дистабілізовані і деформовані. Та й, по правді кажучи, проблемою всихання лісів зараз переймається дуже небагато фахівців.
– Василю Олександровичу, мені нещодавно довелося побувати в столиці: скрізь уздовж дороги помітив руді хустинки сосон. Їх видно неозброєним оком усім подорожнім. Вони кричать про допомогу. Цими ж автотрасами їздять перші особи держави, міністри, парламентарі… Ми ж усі від лісу залежні: він продукує нам кисень, очищає повітря від пилу, пом’якшує клімат, творить гумус, а ще відіграє неоціненну роль у процесах фотосинтезу… Фактично безцінний ресурс для економіки країни… Великий будівничий у прямому значенні цього слова… Про його соціальну складову годі й говорити… Здається, всі повинні піднятися на захист лісу: шукати причини та способи, як у найкоротший час спинити цю «зелену пожежу» та відновити здоров’я зеленого друга людини.
– «Горять» вічнозелені бори не тільки в Україні, а й Білорусі, Росії, країнах Європи, на Американських континентах… І я погоджуюсь із вами, що, як ніколи раніше, потрібні рішучі дії на найвищих державних і міждержавних рівнях, участь у цих програмах попри лісівників також ентомологів і мікологів. Це дороговартісні програми, тому потрібні великі кошти. Довгий час ліс був будівничим держави, тепер настав час допомогти йому. Альтернативи цьому нема. І до речі, цією проблемою природа нам прямо показує (фактично короїди поставили нас перед неспростовним фактом), що ліс – не тільки і далеко небезперебійний «конвеєр з виробництва деревини». Сподіваюся, хоча б у цій ситуації ми нарешті почнемо в ньому бачити, насамперед, дерево як складну біологічну систему і безліч інших організмів та середовище їхнього існування.
– Ось ця лісова патологія, вона – наша, місцева? Звідки вона взялася в Україні і, зокрема, у лісах Волинської області?
– Міграція шкідників лісу – науково доведений факт і світова тенденція. Все ж у нашому випадку ближче до істини наступне – вони були постійно присутніми у лісових екосистемах на рівні природного фону і в збільшеній кількості, зокрема, в осередках кореневої губки. Так чи інакше комплекси шкідників і хвороб охопили всі соснові ліси України. Першими паталогічні процеси виявили та почали досліджувати науковці Поліського філіалу на чолі з його директором Олександром Тарасевичем декілька років тому на Житомирщині. До речі, з цим явищем не змогли справитись і найрозвинутіші країни Європи. За спостереженнями вчених, короїди вже «господарюють» у лісах Фінляндії. А це значно північніше і клімат там холодніший…
– Ваша науково-дослідницька місія на Волині розпочалася два роки тому. Тоді у лісових масивах з’явилися лиш перші явні ознаки цієї біди.
– Це й справді так. Ми застали початкову фазу «заселення» короїдів і на наших очах вона впродовж кількох років продемонструвала шалену живучість і ненаситність.
– Що змінилося з тих пір?
– Сьогодні – це вже «зелена пожежа», що пожирає на своєму шляху всі соснові насадження. А спершу були невеличкі вогнища, що рухалися вглиб і вшир лісових територій з геометричною прогресією. Вони, спершу, нищили тільки ослаблені сосни – не надто старі і не надто молоді. З часом у Волинській області фактично не залишилося лісів, де б не було одного-двох вогнищ. І тепер вони «беруться» за найздоровіші деревостани, також за найстарші і подекуди молодші, чого не було раніше. Стали розростатись ушир. Якщо раніше це були площі по 0,1 га, то тепер – і по п’ять та більше га.
– Коли, на вашу думку, стався цей стрибок?
– За нашими спостереженнями, найсильніший цикл вселення і розмноження ксилофагово-офіостомових асоціацій відбувся наприкінці минулого року. Він обумовив відповідне різке наростання площ всихань і утворив основну частину накопиченого патологічного відпаду. При цьому особливо виразно проявились ключові ланки механізму уражень сосни патогенними комплексами. Підтверджено, що колонізація дерева офіостомовими грибами сприяє і гарантованому та більш швидкому розселенню на ньому шкідників.
– Як розвивається ураження і що найбільш характерне для його симптоматики?
– У лісах підприємства діагностовано ураження сосни мікозом провідних тканин переважно по верхівковому типу, поширений також і окоренковий та наявний комбінований варіанти. Здебільшого, мікоз (у складі асоціацій) утворює окремі осередки патологій, в решті випадків він поєднується з іншими хворобами сосни – кореневою губкою або опеньком осіннім. Останній, раніш не діагностований патоген, є розповсюдженим видом.
У заключній фазі кумулятивної дії ксилофагів (критичні пошкодження лубу) та грибів-асоціантів (ураження провідних тканин) руйнація та блокування водного і мінерального живлення сосни призводить до її стрімкої загибелі. Характерно, що навіть слабке заселення дерева патогенним комплексом неминуче викликає його відмирання.
– Лісова галузь не раз демонструвала ефективне лісогосподарювання, вміння оперативно реагувати на всі виклики – чи то вони йшли від наших політиків, чи від певних природних катаклізмів, зокрема, вітровалів і пожеж. Як у даному випадку спрацювали лісівники?
– З таким явищем не тільки лісівники, а й науковці стикаються вперше. Це стало неабиякою несподіванкою. Тип уражень було ідентифіковано із запізненням і роботи з їхньої локалізації у початковій фазі своєчасно не було розпочато або вони зводились до вилучення сухостою. Власне, ніхто і не знав, як діяти в таких випадках. Зараз темпи поширення ксилофагово-офіостомових асоціацій істотно випереджають темпи виконання заходів з ліквідації вогнищ. Волинські лісівники одними з перших в Україні забили на сполох, серйозно перейнялися цією проблематикою і зараз намагаються використати усі наявні можливості. Та для цього рішучості одного начальника управління Олександра Кватирка та його команди не достатньо, потрібна ще й загальнодержавна увага і підтримка.
– Які ваші прогнози на майбутнє?
– З об’єктивних причин практика санітарно-оздоровчих заходів найближчої перспективи може лише гальмувати розвиток патологій ксилофагово-офіостомового походження та пом’якшувати сукупний негативний ефект уражень. Ми прогнозували потужний спалах гострого ураження сосняків шкідниками і хворобами у період з вересня по листопад поточного року. На жаль, у лісівників руки зв’язані, щоб оперативно протидіяти наступу короїдів і наші прогнози залишаються поки що потрібними тільки для нас самих. Прогноз подальшого розвитку всихань залишається несприятливим. Найперше масово поляжуть заповідні сосняки, де видалити осередки патогенів згідно з оновленою нормативною базою фактично стає неможливим.
– Втрата соснових насаджень призведе до розбалансування галузевих програм, які й так перебувають у зоні ризику.
– Так, ці значні порушення сталого лісовирощування та лісокористування, які вже є об’єктивним фактом, надалі будуть поглиблюватись. Вже зараз лісопатологічна ситуація є напруженою і продовжує ускладнюватись, обумовлюючи і відповідне наростання економічних та екологічних втрат. Згідно з оперативною базою даних Волинського ОУЛМГ, до якої включено осередки уражень площею понад 0,1 га та наших визначень, на кінець жовтня патологіями нового типу вже охоплено близько восьми тис. га сосняків. У деяких лісгоспах уражено 4–8 відсотки загального фонду цієї породи. По всіх соснових лісах Волині вже розсіяно понад 12 тис. осередків ураження і зараження деревостанів, які є діючими вогнищами (центрами розмноження) небезпечних шкідників і хвороб. Це означає, що один активний осередок патогенів припадає орієнтовно на 40 га соснових лісів. Розміри контурів ураження неухильно наростають, при гострому всиханні протягом 3–6 місяців на один га до патологічного відпаду може надходити понад 200 куб. м ліквідної деревини. За той же період у разі несвоєчасного вилучення вона може знецінюватись на 50–75%. Відзначається суттєве падіння екоресурсного потенціалу соснових лісів. Існує нагальна необхідність поточного і надалі – постійного коригування плану рубок, пов’язаного з неминучим нарощуванням санітарних заходів.
– Як швидко можна буде відновити втрачені борові насадження і чи можливо це в принципі?
– Можливо. І це найоптимальніший вихід із ситуації. Природне поновлення сосни залишається розвиненим процесом у сучасних соснових лісах навіть в умовах зміненого клімату. Необхідність розширення обсягів сприяння природному поновленню продиктована лісобіологічною і економічною ефективністю даного методу відтворення лісів. За шість-сім років молоді насадження займуть свою екологічну нішу, включаться у процес фотосинтезу та приступлять до виконання всіх своїх притаманних видові функцій.
– Що можете порекомендувати лісівникам України, аби вберегти соснові насадження, або, бодай, зменшити негативний вплив короїдів на довкілля? Чи вдалося напрацювати хоч якісь конкретні пропозиції для лісокористувачів?
– Це було чи не найскладнішим. З фахівцями ми досить швидко прийшли до розуміння, що потрібна кардинально змінена система санітарно-оздоровчих заходів, але при цьому наштовхнулись на стіну нерозуміння та певну недовіру з боку громадськості, частини місцевого керівництва і депутатського корпусу. Довелося через телебачення, пресу, інтернет-видання привертати увагу до проблеми представників влади, депутатського корпусу різних рівнів, громадських активістів, доводити важливість цього питання до захисників природи, просто небайдужих людей, які намагалися звинуватити лісівників у корисливості та заборонити санітарні рубки. Мусили провести, це попри нашу наукову роботу, ще й близько двох десятків виїзних семінарів за участі місцевої влади, депутатів, громадських активістів безпосередньо у місцях, де гине ліс… На це потрачено також багато сил… Але при цьому нам таки вдалося виробити рекомендації і заходи безпосередньо і для лісогосподарств. Це, щонайперше, дієвий моніторинг процесів всихання (відмирання): рання діагностика, облік, створення бази даних, картування та закріплення в натурі контурів осередків. І тут знову зустрілися з проблемою: а хто це буде робити, де взяти фахівців? І, до речі, на Волині їх навчанням займалися саме ми з Оленою Борисівною. Попри наукову і практично-польову роботу нам довелося проводити спеціалізовані семінари для лісоуправлінців, директорів, головних лісничих та інженерів з охорони і захисту лісу державних лісопідприємств, а відтак уже на місцях (а це вже більше сорока лісництв) ділитися набутим досвідом і з лісничими та майстрами лісу, звертати увагу на виявлення, симптоматику та ідентифікацію патологічних комплексів нового типу.
– На що б радили звернути увагу при пошуку короїдів?
– Для своєчасного виявлення першоосередків вселення нових патогенних комплексів посилену увагу слід приділяти узлісним частинам масивів, стінам лісу, зрідженим і добре освітленим насадженням. Необхідними також є постійні спостереження на ділянках сосняків, прилеглих до видалених осередків ураження, де системним явищем став постійний рецидив всихань.
– Як же захистити наші ліси?
– Найбільш дієвим і по суті безальтернативним методом боротьби з поширенням агресивних ксилофагово-офіостомових асоціацій на даному етапі є проведення санітарних рубок, спрямованих на оперативне видалення осередків ураження. Головне, зараз зменшити темпи і обсяги поширення ксилофагово-офіостомових асоціацій та запобігти їхньому масовому розповсюдженню. Потрібно виключити прийняту стереотипну практику видалення на ділянках уражених сосняків лише сухостійних дерев як таку, що сприяє подальшому розростанню площ осередків шкідників і хвороб; в осередках комплексного ураження і стрімкого гострого всихання надати пріоритет суцільним санітарним рубкам. Дійсні контури осередків ураження за необхідності встановлювати і контролювати за допомогою відбору модельних дерев, на яких перевіряти наявність заселення шкідниками і хворобами. Вибіркові санітарні рубки (при площі осередків до 0,1 га) проводити по типу суцільних, видаляючи так само суцільно групи і куртини уражених і заражених сосен; у найкоротші терміни потрібно вилучити максимально можливі обсяги заселеної шкідниками та інфікованої мікозами деревини, яка набуває ролі сукупного базового субстрату для концентрації і поширення ксилофагово-офіостомових асоціацій. Заходи з ліквідації осередків нових патогенних комплексів застосовувати невідкладно, відразу після виявлення відмирання дерев, і здійснювати безперервно впродовж усього року; інтенсивність санітарних рубок узгоджувати з циклами життєдіяльності ксилофагів з метою недопущення формувань їхніх наступних поколінь. Графік рубок орієнтувати на вибірку зараженої деревини до вильоту короїдів (у квітні, червні-липні, жовтні) і синьої соснової златки (у липні). У зв’язку з отриманням даних про найвищий ступінь концентрації короїдів у жовтні-листопаді, максимальні обсяги рубок приурочувати до осінньо-зимового періоду. Цей термін є оптимальним і з огляду на те, що шкідники перебувають у діапаузі, а розвиток грибів уповільнюється або припиняється. Основну кількість осередків ліквідувати не пізніше початку діяльності стовбурових шкідників весняної фенологічної групи (до квітня); першочергово призначати і виконувати суцільні рубки в осередках ураження найбільшої площі з сильним ступенем патологічного відпаду. Ліквідну деревину вивозити одночасно із заготівлею, заселені шкідниками дерева окорювати. Кору та порубкові рештки, які теж є місцем концентрації та розмноження патогенів, повністю спалювати в стислі терміни. В окремі пожежонебезпечні періоди кору та рештки утилізувати шляхом подрібнення або вивезення для спалювання на спеціально облаштовані майданчики. Відповідну винищувальну утилізацію проводити і в місцях складування та переробки ліквідної деревини; оскільки даною науковою розробкою незаперечно доведено, що існуючі уявлення щодо мінімізації загрози лісам від вже всохлих деревостанів є нефаховими і помилковими (зокрема, осередки не затухають і розростаються в контурах, у них залишається частина популяції верхівкового короїда та масово дозаселяються інші шкідники, уражені дерева залишаються патогенним джерелом офіостомових грибів) ділянки сосняків з патологіями 6–12-місячної давності виникнення слід вирубувати у безумовному порядку.
– Але ж не так просто отримати дозвіл на всі ці заходи….
– Це правда. Така законодавча база. Тому й говоримо про «зелену просвіту» в питаннях порятунку лісів. Санітарно-оздоровчим заходам потрібно надати форму і статус оперативних, з постійним внесенням (не рідше одного разу на квартал) необхідних змін і доповнень відповідно до розвитку патологічної ситуації. Суттєво (в 2–3 рази) скоротити час проведення організаційних заходів щодо призначення санітарних рубок у пошкоджених та загиблих насадженнях.
– Невже нема інших методів «лікування»? У пресі говориться про «ферамонтові пастки», хімічні способи боротьби зі шкідниками, зрештою, і ви у своїх наукових працях висловлюєте версію про особливо чутливий «нюх» короїдів, на чому також варто зосередитись…
– На наш погляд, беручи до уваги спосіб життя і розширений видовий склад ксилофагів та постійно зростаючу кількість розосереджених на великих площах осередків ураження, реальний результат від хімічних заходів боротьби у межах усього соснового господарства є організаційно, технічно і економічно недосяжним. Застосування інсектицидів, використання яких може бути ефективним лише в короткі періоди льоту жуків, є виправданим і доцільним лише в місцях сильного ураження соснових масивів, масових спалахів ксилофагово-офіостомових асоціацій (велика концентрація осередків відмирання та їхні значні розміри, висока щільність шкідників, ознаки явної, суцільної і швидкої деградації деревостанів тощо).
Означені заходи першочергово спрямовуються на боротьбу з найбільш небезпечним шкідником – верхівковим короїдом. Біологічні методи боротьби (викладка ловчих дерев, встановлення феромонних пасток тощо) на нинішньому етапі масового поширення нових патогенних комплексів втратили практичне значення. Вони нам знадобляться і будуть дієвими для пришвидшення затухання популяцій шкідників після ліквідації основної сукупності діючих вогнищ патогенів.
– Це призведе до «революції» у лісогосподарюванні.
– Так. Ще ніколи ліс не потребував таких рішучих і оперативних дій. А інакше ми матимемо колосальні і непоправимі екологічні і економічні втрати від дії шкідників і хвороб. Більше того, ведення лісового господарства в умовах постійної присутності гострих патологічних процесів і їхнього високоймовірного подальшого розгортання (кризового сценарію деградації сосняків) потребує певної адаптації та випереджувальних тактик. Принаймні, на цьому етапі слід максимально інтенсифікувати санітарні рубки. Рубки головного користування зміщувати у фонд уражених сосняків шляхом оперативної заміни лісосік. З моменту переважання суцільних повидільних всихань і накопичення в сосновому господарстві сукупної площі ураження в розмірі понад 11% загального фонду насаджень (середній ступінь патологічних процесів) та з утворенням обсягів відпаду, наближених до обсягів річного лісокористування, безальтернативним стає припинення головного користування і проведення лише санітарних рубок.
– Навіть хірурги скальпелем користуються при крайній необхідності. Чи не стануть надмірні санітарні рубки причиною повторних і більш нищівних уражень шкідниками?
– Справді, тут є певні загрози. При проведенні регламентних рубок догляду важливо не допускати надмірного розрідження кронового намету деревостанів. Під час головного користування та санітарних рубань у насадженнях старшого віку уникати залишення вузьких куліс та дрібноконтурних ділянок, які через підвищену освітленість першочергово заселяються верхівковим короїдом.
– Знаю, що ви вивчаєте також можливість якнайшвидшого лісовідновлення уражених ділянок.
– Так. І в кожному випадку також даємо конкретні рекомендації. Принаймні, частина із них характерні для усіх. На місцях суцільного видалення осередків патологій невідкладно і в повному обсязі проводити заходи сприяння природному поновленню сосни шляхом мінералізації поверхні ґрунту. В цілому для формування в нових хвойних лісах складних стійких насаджень корінного типу (насамперед, у притаманних їм ЛРУ) збільшити обсяги використання природного поновлення сосни та забезпечити його максимальне збереження до віку змикання періодичним видаленням конкурентної трав’янистої та деревно-чагарникової рослинності. Надалі обов’язково формувати лише складні змішані насадження шляхом селективного догляду за другорядними породами. За необхідності на площу лісовідновлення штучно вводити супутні породи в оптимальній кількості (до 20–30 % у складі) на етапі сприяння природному поновленню.
– Чи означає це, що у майбутньому місце сосни у насадженнях можуть замінити інші породи дерев? Чи все ж, бодай, мала надія є, що вічнозелений друг людини переборе цю біду третього тисячоліття?
– Ми пропонуємо розгорнути роботи з експериментального випробування деревних порід, перспективних щодо заміщення всихаючих хвойних насаджень на більш витривалі до змін клімату та до дії комплексів шкідників і хвороб. Але все ж надія на збереження соснових деревостанів є. Ми спостерігаємо нехай і поодинокі, але вони все ж є, сосни, що здатні протистояти нашестю короїдів та хворобам, які вони тягнуть у своїх «візочках»… Так, на щастя, є сильні особистості і серед сосон. Їх ми рекомендуємо залишати на зрубах. На нашу думку, це допоможе збереженню генофонду сосни підвищеної смолопродуктивності, стійкої до дії ксилофагів і хвороб. Ці життєздатні дерева-насінники, що залишилися неушкодженими після нападу шкідників, можуть дати нову, стійкішу до викликів цього тисячоліття популяцію сосон.
Інтерв’ю вів Сергій ЦЮРИЦЬ,
фото Світлани ДУМСЬКОЇ,
“Лісовий і мисливський журнал”