ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

20 травня 2020

Страшнее коронавируса: украинцы могут не пережить новой угрозы

Как изменение климата повлияет на жизнь украинцев



Изменение климата в Украина

Из-за глобального потепления на планете происходит перемена климата, в результате чего природа преподносит все больше сюрпризов. Так, украинцы и сами могли заметить, что в 2020 году на смену аномально теплой зиме пришли заморозки в мае. Не говоря уже о подобных изменениях в других странах. Украинская ученый и климатолог объснила, как изменится климат Украины в 2050 году, и как это повлияет на жизнь.

Об этом рассказала заведующая лабораторией прикладной климатологии Украинского гидрометеорологического института ГСЧС и НАН Украины, представитель Украины в Межправительственной группе экспертов по изменению климата при ООН, кандидат физико-математических наук Светлана Краковская в интервью "Апостроф", - передает аналитический портал "Хвиля".

Отмечается, что украинцы могут не пережить климатические изменения, которые наступят до 2050 года. Из-за глобального потепления в Украине может произойти миграция жителей тех регионов планеты, где жизнь станет невозможной.

Также читайте статью "Война грядущего. Гибридная, глобальная, вечная"
Засушливые явления, которые происходят сейчас в Украине, продолжаются не первый год. Последние значительные осадки в Украине были примерно год назад. В прошлом году у нас зафиксировали все засухи, которые могли быть: атмосферные гидрологические, агро-метеорологические.

Украина - в зоне полупустыни



Прогноз изменения климата в Украине

Сейчас зоны засушливости расширяются, а на юге Украины появляются новые местности, которые характерны для полупустынь. Их не было до начала 1990-х, но мы их обнаружили, проанализировав период с 1991 года.

"Засушливость выросла в Херсонской, Николаевской, Одесской, Запорожской областях - это такой будто пояс вдоль побережья Черного, Азовского морей и Крыма. Киевская и Житомирская области с избыточно увлажненных перешли в категорию достаточно увлажненных, исключая последних лет, когда дефицит осадков был во всех областях. Все это говорит об увеличении засушливости климата в Украине. Даже в Карпатах, хоть там и выпадает снег, но осадков в целом значительно меньше, чем было",
- говорит Краковская.

Сценарии для Украины: можно не пережить смену климата


Последствия глобального потепления в Украине

Светлана Краковская представила несколько сценариев, по которым может пойти Украина и которые приведут к разным последствиям.


№1 Сбалансированный сценарий


Он состоит в 50% использования ископаемых и 50% восстановления источников энергии.

"Честно сказать, он является жестким для Украины. За ним предполагается переувлажнение северо-западного региона, увеличение ливневых осадков в Карпатах, которые будут вызывать наводнения, особенно в местах вырубок леса",
- говорит ученый.

На юге может случиться полное отсутствие осадков, особенно в летом, даже несколько лет подряд. Зимы в северных и северо-восточных регионах станут значительно теплее, но это не исключает того, что могут быть периоды очень сильных морозов, как были в прошлом году в Канаде.

№2 Жесткий сценарий для Украины



Озеро Свитязь

Более жесткий сценарий предусматривают большую засуху несколько лет подряд, в результате чего сосновые леса практически исчезнут с территории Украины и останутся только в Карпатах. Зато климат станет очень благоприятным для акаций.

"Сейчас мы оцениваем другие сценарии для Украины, среди которых самый жесткий называется business as usual. Он реализуется, если мы будем продолжать развиваться такими же темпами, без внимания к окружающей среде. Это сценарий, при котором Украина как территория, наверное, сохранится, потому что она находится в очень хороших климатических условиях. Выживут украинцы на этой территории - это еще вопрос",
- жестко прокомментировала Краковская.


По этому сценарию увеличение годовой температуры прогнозируется на 6-8 градусов. В отдельные месяцы температура может быть выше нынешней на 10-15 градусов.

Напоминаем, что льды Арктики стали тоньше на 20% за десять лет.

Залучення науковців-біологів до ОВД рубок лісу - знову формальність?

Нещодавно ЕПЛ вже наголошувала на тому, що якість звітів з ОВД рубок лісу залишається вкрай низькою. Не дивлячись на законодавчі вимоги та суми в півмільйона гривень заплачені за підготовку звітів ОВД, більшість лісгоспів оцінює вплив на довкілля окомірно, виключно на основі матеріалів лісовпорядкування, без збору та аналізу польових даних. Зокрема до підготовки звітів не залучаються фахівці-біологи та екологи і не оцінюється вплив рубок на біорізноманіття. Проте, як показала практика – навіть залучення фахівців не покращує якість звіту. Якщо це залучення теж робиться виключно формально.



Наприклад, восени минулого року процедуру ОВД розпочали чотири лісгоспи з різних куточків України :

До розробки звітів з ОВД в цих лісгоспах нарешті був залучений фахівець-біолог, а саме кандидатка біологічних наук, доцентка Кременчуцького національного університету та директорка РЛП “Кременчуцькі плавні” – п. Гальченко Н.П.

Нам невідомо, чи належить пані Гальченко до команди розробників звіту (НП “Екопростір”) чи вона залучалася лише для виконання окремих задач. Проте, її участь, на жаль, не дозволила більш якісно оцінити вплив рубок на біорізноманіття.

У звітах з ОВД чотирьох вищезгаданих лісгоспах результат роботи п. Гальченко представлений у вигляді додатку із назвою “Інформаційний звіт про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля”. Парадокс у тому, що з такого “Інформаційного звіту…” публічно доступною є лише титульна сторінка. Розробники звітів з ОВД обгрунтовують це тим, що інформація про місця перебування або зростання тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, є конфіденційною і тому ця інформацію не може бути публічно доступною. Залишається незрозумілим, чому замість приховування точних координат приховується увесь звіт – зокрема інформація про час проведення досліджень, площу і перелік ділянок які були обстежені, кількість і перелік виявлених видів занесених до Червоної книги України.

Тим паче, що є ряд підозрілих моментів. На нашу думку нереально більш-менш якісно обстежити заплановані лісовпорядкуванням до рубок головного користування та суцільних санітарних рубок ділянки в межах чотирьох лісгоспів розкиданих по різним регіонам України за настільки обмежений часовий проміжок. До того ж, усі чотири лісгоспи розпочали процедуру ОВД восени минулого року і лишається незрозумілим чи вдалось провести дослідження в польовий сезон.

Але і інша, більш важлива проблема. Територія Черкаського військового лісництва входить до складу запроектованого НПП «Черкаський Бір», Старосамбірського Галсільлісу до НПП «Королівські Бескиди», Коростишівського лісгоспу та Чернігівського військового лісгоспу до складу територій «Смарагдової мережі». І наявність видів, занесених до Червоної книги України, неодноразово фіксувалась там іншими фахівцями що було відображено в численних публікаціях. Тому припустимо, що п. Гальченко виконала свою роботу якісно, провела дослідження в польовий сезон і надала розробникам звіту з ОВД інформацію про виявлені місцезнаходження червонокнижних видів. Але навіть у такому випадку ці данні не були враховані розробниками звіту і не були розроблені жодні заходи з збереження цих видів – а саме для цього, в теорії, і повинні проводитись дослідження.

“Червонокнижні види зберігаються, в межах об’єктів природо-заповідного фонду, де рубки головного користування не проводяться”. Саме таку фразу можна знайти у звіті з ОВД Черкаського військового лісництва. Тобто за межами існуючих об’єктів ПЗФ Черкаське військове лісництво жодних заходів з збереження червонокнижних видів не планує. Три інших звіти містять дані про наявність окремих видів з Червоної книги – однак лише перелік назв, без координат, опису локалітетів чи популяцій тощо.

В жодному з чотирьох звітів немає згадок про конкретні заходи, які планує вчиняти лісгосп для збереження червонокнижних видів – хоча такими могли б бути, наприклад, сезонні чи постійні обмеження рубок на окремих ділянках. Або навпаки – проведення різних видів рубок для збереження видів, які не можуть існувати в умовах «абсолютної заповідності» і потребують проведення заходів з підтримки їх середовища існування.

Два з чотирьох вищезгаданих лісгоспів вже отримали висновки з ОВД. І звісно, жодних екологічних умов, направлених на збереження виявлених червонокнижних видів у конкретних кварталах-виділах, встановлено не було. Тому можна впевнено сказати – залучення у вище перелічених випадках до підготовки звітів ОВД біолога жодним чином не вплинуло ані не на якість звіту, ані на збереження біорізноманіття при проваджені планової діяльності.

На думку ЕПЛ, правильним було б залучення лісгоспами науковців-біологів для пошуку та збереження рідкісних видів флори та фауни на постійній основі, а не під час розробки звітів ОВД. Тим більше, це вимагається умовами сертифікації FSC по якій сертифіковані більшість «ресурсних» лісгоспів України.

І хоча всі науковці-біологи знають, що для проведення повноцінних досліджень території лісгоспу на наявність рідкісних видів флори та фауни необхідно використовувати інформацію про наявність рідкісних видів флори та фауни з різних інтернет-ресурсів (UkrBin, «Біорізноманіття України тощо), наукових публікацій та видань, проводити неодноразові польові виїзди в польовий сезон з врахуванням особливостей кожного виду тощо, нами були відмічені факти, що під час підготовки звітів ОВД цим нехтують.

Тому аби вашим ім’ям не прикривались лісгоспи чи несумлінні розробники звіту для підготовки звіту ОВД, який жодним чином не сприяє збереженню біорізноманіття, ми рекомендуємо науковцям-біологам під часті участі у підготовці звіту з ОВД дотримуватись наступних умов :

  1. Проводити польові обстеження в першу чергу на ділянках на яких заплановано проведення рубок головного користування. Особливу увагу приділяти ділянкам які потенційно цінними з точки зору збереження біорізноманіття – територіям проектованих ПЗФ, Смарагдової мережі, зволоженим ділянкам, ділянкам по берегам водотоків, перестійним лісам, лісам природного походження тощо.
  2. Вказувати в звіті перелік відвіданих ділянок та приблизний період проведення обстежень.
  3. Давати не тільки перелік виявлених видів, але й конкретні рекомендації по заходам з їх збереження.
  4. Просити врахувати результати вашої роботи у інших розділах звіту з ОВД.

У іншому випадку участь науковців у ОВД на боці несумлінних розробників звітів може стати значним репутаційним ризиком – бо фактично вашим ім’ям «прикриються» аби отримати дозвіл на діяльність яка може завдати значної шкоди біорізноманіття.

П.С. Значна частина території «Черкаського військового лісництва» та «Чернігівського військового лісгоспу» жодним чином не використовується для проведення навчань чи інших заходів, спрямованих на підвищення обороноздатності України і використовується для звичайної комерційної лісозаготівлі.



Контакти:

Петро Тєстов, аналітик ЕПЛ
office@epl.org.ua, petro.testov@gmail.com
(032) 255 76 82

Важлива тенденція: FSC обговорює підходи до формування економічно цінних молодняків у сертифікованих лісах


Протягом більш ніж двадцяти років розвитку добровільної сертифікації лісу в Росії, в центрі уваги органів сертифікації та зацікавлених сторін було те, чого не можна робити. Наприклад -  що і де непотрібно рубати, щоб зберегти частину лісів високої екологічної цінності. Або про те, які закони, правила і принципи не можуть бути порушені-і що робити, якщо ви не можете, але дуже хотілося би. Знаходження балансу між "економічною" стороною справи і "екологічною" або "соціальною" часто зводиться до того, що "це те, що ми виключаємо з рубок - оголошуємо мораторій або згодні створювати заповідні території, а на решті територій будуть вирощуватися як зазвичай". Мається на увазі, що лісове управління, що відповідає договору оренди, проект розвитку лісового господарства і чинного російського законодавства - це «економічна складова» в роботі сертифікованих компаній. Система FSC була не самотня в цьому: такий же підхід був характерний для всіх помітних систем добровільного сертифікації лісу не тільки в нашій країні (РФ), але і в усьому світі.

В результаті, на територіях, де діяли сертифіковані компанії або експлуатовані, було забезпечено збереження (не скрізь, і часто тільки за певний час) деяких найцінніших районів лісів високої екологічної цінності, але за межами них практика лісового господарства майже не змінилася. Саме в зоні тайги нашої країни, як це було великим (неекономічним) десятиліття тому, і залишається таким зараз, навіть у тих регіонах, де майже весь Лісовий ринок вже давно сертифікований.

У зв'язку з цим, набуває інтересу новий тренд у розвитку FSC в Росії, який тільки що з'явилися, але, здається, перспективи встановлення не тільки обмеження на знищення лісів високої екологічної цінності, а й вимоги до того, як проводити лісове господарство в розвинених лісах. Зокрема - до того, що ліс не тільки рубати і не тільки виконувати обов'язкові процедури лісовідновлення за законом, але і по-справжньому вирощувати економічно цінні молоді ліси на місці зрубаних.

Обговорення цієї теми відбулося в рамках FSC-форуму у квітні 2020 (у зв'язку з карантинними заходами, що відбулися в обмеженому форматі), а матеріали, підготовлені до цієї дискусії, розміщені на своїй спеціальній сторінці: запрошуємо вас взяти участь в обговоренні текстів доповідей, пройшовши спеціальну анкету, та/або заповнивши «форму для коментарів», як ця ініціатива завершиться-ще незрозумілою.

Існували багато важливих ініціатив в системі FSC, навіть на найвищому рівні, які виявилися глобально, що закінчуються майже нічого-наприклад, відомим рухом 65, ініціативою збереження неспокійно лісових ділянок. Але є важлива особливість: ініціатива розвитку лісового господарства (як невід'ємний елемент належного лісового господарства) у сертифікованих лісах багато в чому походить від національного офісу FSC. Тобто, в даному випадку, об'єктивна необхідність переходити від широкого лісового господарства до повноцінного лісового, зовнішнього тиску sfromes до суб'єктів FSC, а бажання фахівців, що працюють в самій системі,-збігаються.

Звичайно, шлях до повноцінного лісового господарства буде складним і не швидким, принаймні тому, що в короткостроковій перспективі повноцінний лісництво коштує дорожче, ніж обширне (неекономічне) управління лісом навіть з лісовими обрядами, передбачених законом, наприклад, Розсада.

Одна з доповідей для FSC-форуму (Марковський) передбачає таку орієнтовну оцінку вартості активізації лісового господарства, для всіх видів діяльності з лісовідновлення до очищення: 75 000 рублів/га. А стратегія розвитку російського лісового комплексу до 2030 р., затверджена наказом російського уряду від 20 вересня 2018 р. No 1989-р, забезпечує оцінку «витрат на роботу та лісове господарство» за SFO у 2016:47 рублів/КМК, що відповідає приблизно 10000 рублів/га зрізу ділянки. Звичайно, обидва оцінки дуже наближені і являють собою щось на кшталт середньої температури лікарні-але все ж таки, щоб по-справжньому вирощувати цінні ліси в зруб районах, необхідно витратити багато разів більше, ніж у середніх лісових користувачів витрачають зараз.

Втіхою може бути те, що тепер основну частину цих грошей вони витрачають на абсолютно безглузді види діяльності (наприклад, посадка лісу без подальшої допомоги, майже ніколи не даючи ніяких результатів-тобто, це чиста втрата), а з повним лісового господарства, основна частина цих грошей піде на поліпшення лісів (тобто це буде інвестиція в майбутнє). Навіть зараз є компанії, менеджери та спеціалісти, для яких це важливо. Якщо вимога не тільки відрізати цінний ліс, але і виростити новий на місці зрубаного, стає обов'язковим в системі FSC - мотивація для правильного лісового господарства збільшиться.

Зрозуміло, що відразу і всюди міняти модель обробки лісу не будуть працювати-для цього не вистачає лісових фахівців, ніякого досвіду і практики, ніяких розумних правил і простих рекомендацій. Але треба починати з реальних кроків-досить великі, щоб поступово збільшувати досвід і знання, і в той же час помітні і піддаються перевірці, щоб кожен міг побачити свою реальність. Необхідно, щоб кожна сертифікована компанія, що орендує ліс, щороку могла показати зростання площ правильно відтворених лісів-територій, де якісні лісовідновлення (не обов'язково штучні), якісне агротехнічне та лісове господарство для лісових культур, якісна блискавка і якісна очистка, і що інформація про всі такі сайти була зроблена публічною. Якщо ця інформація виявиться tufth, і її ідентифікуються зацікавленими сторонами або будь-ким іншим, необхідно, щоб органи сертифікації могли приймати найсильніші заходи, аж до призупинення або зняття сертифікатів. У тих випадках, коли з якихось причин протягом розумного періоду часу перейти до повного розмноження економічно цінних лісів не вийде (причини можуть відрізнятися, до банальної дурість місцевих вождів лісу, які не хочуть нічого міняти)-необхідно зменшити інтенсивність лісового господарства в сертифікованих лісах до рівня, який буде невичерпний навіть з обширною моделлю лісового господарства. Це, як правило, означатиме зменшення допустимих обсягів заготівлі деревини для хвойних і твердопаливних господарств приблизно в два-чотири рази-але, звичайно ж, кожен випадок вимагатиме власних спеціальних розрахунків з урахуванням багатьох локальних умов.

Загалом, ця тенденція в FSC дійсно дуже важлива і потребує підтримки. Звичайно, поки що все йде далеко не гладко, але якщо лідери системи мають розуміння необхідності таких змін-то є надія на зміни себе. Звичайно, зовнішній тиск необхідний, щоб допомогти справі рухатися швидше-і це теж буде.

http://forestforum.ru/viewtopic.php?f=9&t=24513&sid=fe75c3db4b2b88e344d19c933410ac23

***

В течение более чем двадцатилетней истории развития добровольной лесной сертификации в России основное внимание органов сертификации и заинтересованных сторон было сосредоточено на том, чего делать нельзя. Например - на том, что и где нельзя рубить, чтобы сохранить какую-то часть лесов высокой природоохранной ценности. Или на том, какие законы, правила и принципы нельзя нарушать - и что делать, если нельзя, но очень хочется. Поиск баланса между "экономической" стороной дела и "природоохранной" или "социальной" чаще всего сводился к тому, что "вот это мы исключим из рубок - объявим мораторий или согласимся создать ООПТ, а на остальной территории будем хозяйствовать как обычно". Подразумевалось, что лесопользование, соответствующее договору аренды, проекту освоения лесов и действующему российскому законодательству - это и есть "экономическая составляющая" в работе сертифицированных компаний. Система FSC в этом была не одинока: примерно такой же подход был характерен для всех сколько-нибудь заметных систем добровольной лесной сертификации, причем не только у нас, но и по всему миру.

В результате получилось так, что на территориях, где действовали или действуют сертифицированные компании, было обеспечено сохранение (не везде, и часто лишь на время) тех или иных наиболее ценных участков лесов высокой природоохранной ценности, но за их пределами практика лесопользования почти никак не изменилась. Оно в таежной зоне нашей страны как было экстенсивным (бесхозяйственным) десятки лет назад, так и осталось таковым сейчас, даже в тех регионах, где практически весь лесной рынок уже давно сертифицирован.

В связи с этим представляет интерес новая тенденция в развитии FSC в России, пока только наметившаяся, но, кажется, имеющая перспективы - установления не только ограничений на уничтожение лесов высокой природоохранной ценности, но и требований к тому, как вести лесное хозяйство в освоенных лесах. В частности - к тому, чтобы лес не только рубить и не только выполнять обязательные по закону лесовосстановительные обряды, но и реально выращивать хозяйственно ценные молодые леса на месте вырубленных.

Обсуждение этой темы происходило в рамках FSC-форума в апреле 2020 года (из-за карантинных мер он проходил в ограниченном формате), а материалы, подготовленные для этого обсуждения, вывешены на его специальной странице:

Приглашаем принять участие в обсуждении текстов отчетов, пройдя специальный опрос, и/или заполнив «Форму для комментариев»


Чем эта инициатива кончится - пока непонятно. В системе FSC было немало важных инициатив, даже принимавшихся на самом высоком уровне, в итоге глобально заканчившихся почти ничем - например, широко известная Motion 65, инициатива по сохранению малонарушенных лесных территорий. Но тут есть важная особенность: инициатива по развитию лесовыращивания (как важнейшего элемента правильного лесного хозяйства) в сертифицированных лесах во многом исходит от самого национального офиса FSC. То есть в данном случае объективная необходимость перехода от экстенсивного лесопользования к полноценному лесному хозяйству, давление внешних по отношению к FSC заинтересованных сторон, и желание специалистов, работающих в самой системе - совпадают.

Конечно, путь к полноценному лесному хозяйству будет непростым и небыстрым, хотя бы из-за того, что в краткорочной перспективе полноценное лесное хозяйство стоит дороже экстенсивного (бесхозяйственного) лесопользования даже с предусмотренными законодательством лесными обрядами, например, сеянцевтыканием. В одном из докладов для FSC-форума (Марковского) приводится такая примерная оценка затрат на интенсификацию лесовыращивания, на все мероприятия от лесовосстановления до прочисток: 75 тыс. руб/га. А в Стратегии развития лесного комплекса РФ до 2030 года, утвержденной распоряжением Правительства РФ от 20 сентября 2018 г. № 1989-р, приводится оценка "затрат на работы и мероприятия лесного хозяйства" для СЗФО в 2016 году: 47 руб/кбм, что соответствует примерно 10 тыс. руб/га площади вырубок. Конечно, обе оценки очень приблизительны и представляют собой что-то вроде средней температуры по больнице - но все равно, чтобы реально выращивать ценный лес на вырубленных площадях, на это надо тратить в разы больше, чем в среднем лесопользователи тратят сейчас.

Утешением может быть то, что сейчас основную часть этих денег они тратят на совершенно бессмысленные мероприятия (например, посадку леса без последующего ухода, почти никогда не дающую никаких результатов - то есть это чистые потери), а при полноценном лесном хозяйстве основная часть этих денег будет идти на улучшение лесов (то есть это будут инвестиции в будущее). Даже сейчас есть компании, руководители и специалисты, для которых это важно. Если же требование не просто рубить ценный лес, но и выращивать новый на месте срубленного, станет в системе FSC обязательным - мотивация к правильному лесному хозяйству усилится.

Понятно, что сразу и везде изменить модель обращения с лесом не получится - для этого нет ни достаточного количества лесных специалистов, ни опыта и практики, ни разумных правил и простых рекомендаций. Но начинать надо с реальных шагов - достаточно масштабных, чтобы постепенно наращивать опыт и знания, и при этом заметных и проверяемых, чтобы каждый желающий мог убедиться в их реальности. Необходимо, чтобы каждая сертифицированная компания, арендующая лес, каждый год могла показать прирост площадей правильно воспроизводимых лесов - участков, где проведены качественное лесовосстановление (не обязательно искусственное), качественные агротехнические и лесоводственные уходы за лесными культурами, качественные осветления и качественные прочистки, и чтобы информация о всех таких участках была общедоступной. Если эта информация окажется туфтой, и это будет выявлено заинтересованными сторонами или кем угодно еще - необходимо, чтобы органы сертификации принимали самые решительные меры, вплоть до приостановки или отзыва сертификатов. В тех случаях, когда по каким-то причинам за разумный срок перейти к полноценному воспроизводству хозяйственно ценных лесов не получится (причины могут быть разными, вплоть до банального самодурства местных лесных начальников, не желающих ничего менять) - необходимо снижать интенсивность лесопользования в сертифицированных лесах до уровня, который будет неистощительным даже при экстенсивной модели лесопользования. Обычно это будет означать снижение допустимых годовых объемов заготовки древесины по хвойному и твердолиственному хозяйствам примерно в два-четыре раза - но, разумеется, для каждого случая потребуются свои специальные расчеты, с учетом множества местных условий.

В общем, эта наметившаяся в FSC тенденция реально очень важна, и ее нужно поддерживать. Разумеется, пока все идет далеко не гладко, но если у руководителей системы есть понимание необходимости таких перемен - то есть и надежда на сами перемены. Конечно, нужно и внешнее давление, чтобы помочь делу двигаться быстрее - и оно тоже будет.

Кто что думает про эту тенденцию и предлагаемые (в двух докладах по ссылке выше, или в этом сообщении) меры - пожалуйста, пишите там или здесь, оно в любом случае не останется без внимания.

19 травня 2020

У Чорнобильській зоні тестують обладнання для раннього виявлення пожеж

Якщо тестування пройде успішно, то таку технологію можуть використовувати на всій території Чорнобильської зони.

Фото:ДАЗВ

У Чорнобильській зоні стартували випробування обладнання для раннього виявлення пожеж на великих територіях.

Про це повідомляє Держагентство з управління зоною відчуження у вівторок у Facebook.



Якщо тестування пройде успішно, що таку технологію можуть використовувати на всій території Чорнобильської зони.Система працює з використанням технології оптичного і тепловізійного позиціонування.

"Дані з камер, які були встановлені в зоні відчуження, будуть надходити в диспетчерський пункт підприємства. Якщо обладнання зафіксує підвищення температурного режиму на території, яка буде простежуватися, а це близько 10 кілометрів, то диспетчеру автоматично надходитиме повідомлення. Система працюватиме 24/7 і диспетчер, завдяки оптичним технологіям, зможе докладніше розглянути, де було зафіксовано перевищення температурного режиму і оперативно відреагувати",
- сказано в повідомленні.






Нагадаємо, пожежі в зоні відчуження тривали з 4 квітня. За попередніми оцінками пожежі знищили 5% Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника: постраждало 11,5 тис. га південно-західної частини заповідника, з них приблизно 35 % − ліси, 55 % − перелоги, 10 % − водно-болотні угіддя.

«Чистка» Червоної книги – початок земельного дерибану?

Ковилу і черемшу хочуть позбавити охоронного статусу: чим це обернеться

 

Бабак - символ українських степів. У разі зникнення степу зникнуть і ці тваринки. Фото Вадима Мороза, Луганський природний заповідник

Секція з питань охорони рослинного світу Національної комісії з питань Червоної книги України ухвалила рішення про винесення з нового видання Червоної книги України 27 видів флори. Рішення це було неодноголосним, а обговорення – гарячим. Особливу увагу привертає пропозиція виключити два види ковили -волосистої та Лессінга.

Відміна їхнього охоронного статусу може призвести до відміни заповідності цілої низки територій, які після цього можна буде успішно приватизувати у ході земельної реформи, розорати і засіяти. Агрохолдинги вже потирають руки і облизуються на багаті гумусом південні чорноземи, на яких якраз і ростуть ковили. Отримають вони бажаний пундик чи впіймають облизня – залежить тепер від рішення Комісії з Червоної книги, до якої крім ботаніків входять зоологи та чиновники профільних відомств.


Ковила ти моя, ковила…

Низка авторитетних екологічних організацій вже звернулася до членів Комісії з проханням не гарячкувати. Загалом в Червоній книзі описано 27 видів ковили, тобто усі, що зростають на території України.


Ковиловий степ у Луганському природному заповіднику. Фото з сайту заповідника.
«Наразі всі види ковили занесені до Червоної книги України. Це було абсолютно правильне рішення, як і занесення до Червоної книги, наприклад, всіх орхідей або всіх кажанів. Зокрема тому, що люди не вміють відрізняти рідкісні види від більш поширених»,
- сказав GreenPost доктор біологічних наук Іван Парнікоза.

Ковили – усі без винятку, як більш рідкісні, так і менш вразливі, зараз швидко зникають – навіть просто тому, що «бізнесмени» розорюють степові ділянки у гонитві за сьогоденною вигодою. А з початком земельної реформи це зникнення ще прискориться. Зараз в Україні залишилося близько 4% степових ділянок, заселених степовими рослинами. З них лише половина знаходиться під охороною (має той чи інший заповідний статус).


«Cтепові площі швидко зникають через оранку, спроби (як правило невдалі) заліснення, забудову, створення на них сміттєзвалищ тощо. А там, де ковили ще залишилися, вони страждають через постійне випалювання. Ми в Київській області в цьому році дослідили 19 степових курганів і 8 ділянок степових валів. Ковила волосиста знайдена лише в чотирьох місцях. Хоча ще десять років тому, коли ми проводили аналогічне дослідження, вона зустрічалася в дев’яти локаціях»,
- розповіла GreenPost член правління Київського еколого-культурного центру Ольга Яцеленко.

Ковили, незалежно від масовості чи рідкісності - чудові маркери степових екосистем, вони є так званими флагманськими видами, які доволі легко виявляти та брати під охорону, що у свою чергу надає «парасольку», охорону інших видам, які знайти та виявити складніше. Тому перебування ковили в Червоній книзі є дуже важливим.


Ковила Лессінга Stipa lessingiana на лівому березі річки Боковеньки. Фото Вікторії Тротнер у групі «Природа Криворіжжя»

«Досвід сусідніх країн свідчить, що ковили там є рідкісними та зникаючими і тому занесені в національні Червоні списки (аналог нашої Червоної книги – ред.). Так, ковила волосиста занесена до Червоного списку Польщі, Німеччини, Чехії, ряду суб'єктів Російської Федерації. Ковила Лессінга занесена до Червоної книги МСОП та в Червоні книги ряду суб'єктів Російської Федерації. Наявність всіх видів ковили, як добре відомого маркера, дозволяє широкій природоохоронній громадськості ефективно проводити заповідання степових ділянок, що залишилися, оскільки не вимагає спеціальних знань для визначення виду ковили»,
- зазначає Іван Парнікоза.

Охороні степів варто присвятити окрему статтю, але зараз досить сказати, що навіть у порівнянні з відносно невеликою площею лісів (близько 15% території країни), площа природних степів є мізерною – близько 1%.


«Якщо протягом історичного періоду площа лісів на території сучасної України зменшилася приблизно утричі, то площа степів – у 40 разів! Саме тому цей 1% території України є місцем існування майже 30 % всіх видів флори й фауни, занесених до Червоної книги України. Отже, степ – найменш збережена екосистема України»,
- говорить голова Спілки друзів природи (Токмак, Запорізька область – ред.), знавець запорізьких степів Сергій Івко.

Наявність ковили Лессінга та ковили волосистої в Червоній книзі має велике значення і для збереження культурно-історичної спадщини — курганів, адже саме присутність на них цих видів допомагає зберігати кургани від оранки.

«Виходячи з реалій, варто зазначити, що ані Резолюція 4 Бернської конвенції, ані Зелена книга не мають поки що практичної ваги у захисті оселищ від знищення. За нашими розрахунками, лише в Луганській області є близько 6000 кв. км степових екосистем (в т.ч. крейдяних і кам'янистих степів), які можуть бути включені в ПЗФ (природно-заповідний фонд – ред.), переважна більшість яких містять в своїх межах лише два види ковил, що пропонуються до виключення з Червоної книги України. Таким чином, в разі прийняття такого рішення будуть втрачені формальні підстави на включення до ПЗФ цих територій, а до приєднання до ЄС ми не зможемо в повній мірі охороняти оселище Е1.2 - зональні степи, що включені в Резолюцію 4 Бернської конвенції і Оселищну директиву ЄС»,
- заявив GreenPost експерт Всеукраїнської екологічної ліги Олексій Бурковський (Олексій Бурковський живе на Донеччині – ред.).


Ковила Лессінга Stipa lessingiana на лівому березі річки Боковеньки. Фото Вікторії Тротнер у групі «Природа Криворіжжя»


Ведмежа послуга ведмежій цибулі

На думку екологістів вкрай необґрунтованою є також пропозиція виключити з Червоної книги цибулю ведмежу (народна назва - черемша).


«Цей вид зараз масово винищується торговцями для продажу на базарах, і тільки наявність її в Червоній книзі хоч якось дозволяє стримувати знищення цієї рослини. Якщо вона буде позбавлена охоронного статусу, наслідки будуть для цибулі ведмежої вкрай негативними»,
- говорить Ольга Яцеленко


Ведмежа цибуля масово знищується для продажу на стихійних ринкх наряду з підсніжниками та іншими червонокнижними рослинами. Фото з архіву КЕКЦ

Зараз місця, де росте ця рослина, активно знищуються під час рубки лісу.

«За нашими спостереженнями за останні п’ять років тільки в Київській області суцільними рубками лісу було знищено близько 20 місць зростання черемші. У ще більших масштабах іде знищення популяцій цієї рослини в Черкаській, Житомирській та Чернігівській областях»,
- додає Ольга Яцеленко.


Знищена суцільною рубкою ділянка, на якій росли червонокнижні рослини. Київська область. Фото КЕКЦ, 2020 рік

«Неприпустимо виключати з Червоної книги України цибулю ведмежу або ж черемшу (Allium ursinum), задля охорони якої створені всі значимі заповідні території центральної частини України у острівних масивах широколистяних лісів. Виключення з Червоної книги таких видів як цибуля ведмежа, на яких тримається існування приблизно 1/6 всіх об’єктів ПЗФ України, стане значним послабленням спроможності профільного міністерства створювати нові об’єкти ПЗФ»
, - вважає Олексій Бурковський.


Куди «припливе» плаун?

Незрозуміло, чому було прийнято рішення винести з Червоної книги України плаун річний. Цю рослину зараз дуже рідко можна побачити в лісах. Вона заготовлюється для оформлення букетів, і тільки її охоронний статус дозволяє ще якось більш-менш успішно боротися з торговцями. Позбавлення такого статусу означатиме для плауна річного повне зникнення.


Фото з сайту НПП "Гуцульщина"

«Коли ми з покійною Тетяною Леонідівною Андрієнко свого часу пропонували внести цю рослину до Червоної книги, вона ще більш-менш зустрічалася у вологих місцях, по Поліссю тощо. Але зараз іде зміна клімату, посуха, болота повигорали через масштабні пожежі цьогорічні. Це означає зменшення місць, де комфортно рости плауну річному. У нас в національному природному парку «Голосіївський» він зараз зустрічається хіба що біля болота у Біличанському лісі»,
- екслюзивно розповіла GreenPost кандидат біологічних наук, заступник директора з наукової роботи НПП «Голосіївський» Олена Прядко.

Варто уточнити, що саме Олена Прядко є однією з двох (разом із Тетяною Андрієнко) авторок статті про плаун річний у Червоній книзі України.

«На мою думку не варто поспішати з рішенням про виведення таких рослин з Червоної книги, бо це може призвести до їхнього швидкого зникнення. Треба порадитися з природоохоронцями, провести додаткові дослідження»,
- додає Олена Прядко.

Плаун річний внесений також до Червоного списку Польщі, Чехії та Словаччини.

Викликає питання й бажання позбавити захисного статусу ще деяких видів. Наприклад, клокички перистої або місячниці оживаючої (ширший загал знає її під назвою «лунарія»). Хоча у самому процесі змін до Червоної книги немає нічого поганого. Давно, наприклад, стоїть питання про винесення звідти водяного горіха.

Довідка: Згідно зі статтею 16 Закону України "Про Червону книгу України» виключення рідкісних видів з Червоної книги відбувається в наступному порядку: «Види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоної книги України, які внаслідок вжитих природоохоронних заходів на підставі результатів наукових досліджень визнані такими, що знаходяться поза загрозою зникнення, підлягають виключенню з Червоної книги України. Пропозиції про їх виключення з Червоної книги України розглядаються в тому ж порядку, що і при занесенні видів тваринного і рослинного світу до Червоної книги України»

Ні природоохоронній спільноті, ні широкій громадськості наразі невідомо, які саме «природоохоронні заходи» були вжиті щодо цих видів рослин, яка ефективність таких заходів. Безумовно, цікаво було би ознайомитися і з матеріалами наукових досліджень, в результаті яких ці види були визнані кандидатами на виключення з Червоної книги. Бо поки що навіть побіжний моніторинг ЗМІ свідчить, що місця, де ростуть ці рослини, масово знищуються. А, отже, знищуються і самі ці - поки що – червонокнижні види.

Як ми вже повідомляли, аналіз Червоної книги України показує, що через рубки потерпають майже 90 видів рідкісної фауни. А на додачу – 120 видів тварин, занесених до списку ІІ «Види фауни, що підлягають особливій охороні» Бернської конвенції (Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі 1979 року). Рубки знищують гнізда й токовища, прихистки кажанів, місця зимівлі змій, жаб та тритонів, харчову базу жуків та інших комах, місця зростання рідкісних рослин.

На Сумщині готуються гасити лісові пожежі (фото)

Днями на території Тростянецького лісництва ДП «Тростянецьке лісове господарство» пройшли тактико-спеціальні навчання з гасіння лісової пожежі. Лісівники спільно з працівниками 24 державної пожежно-рятувальної частини відпрацювали взаємодію під час ліквідації пожежі в лісовому масиві.



Після теоретичної частини, тематика якої стосувалася тактиці та способам гасіння лісових пожеж, відбулося практичне відпрацювання спільних дій.

За тактичним задумом навчань, місцевий житель, помітивши густий білий дим у лісі, інформує Службу порятунку «101» про пожежу. Для з’ясування ситуації та здійснення необхідних першочергових заходів по гасінню ймовірної пожежі, до місця події негайно направлено працівників лісової пожежної охорони ДП «Тростянецьке лісове господарство» на спецтехніці.

Під дією сильного вітру горіння швидко розповсюджується на значну площу з частковим переходом з низової у верхову пожежу. Після визначення складності пожежі, до гасіння залучено два відділення пожежно-рятувальної частини.

«Такі тренування є особливо актуальними перед початком спекотної пори року та дозволяють усім зацікавленим службам ще раз перевірити стан готовності техніки, ранцевих вогнегасників, мотопомп та інших засобів пожежогасіння», — говорить директор Тростянецького лісгоспу Віктор Зубко.

Однак, незважаючи на протипожежну готовність, рятувальники та лісівники вкотре наголошують, що найкращий метод боротьби з вогнем у лісі – не допустити його появи, адже головною причиною лісових пожеж є людський фактор та людська недбалість.









18:38 / 19 мая 2020
Екологія 

У справі про масштабну пожежу в Чорнобилі п’ять років тому не знайшли винних і не встановили збитків



Навесні 2015 року в Чорнобильській зоні трапилась масштабна пожежа, згоріли 300 гектарів території. Поліція розслідувала випадок понад два з половиною роки – і, зрештою, справу закрили через відсутність складу правопорушення. Правоохоронці не знайшли винних у загорянні лісів у зоні радіоактивного забруднення та не змогли встановити суму завданих пожежею збитків.

Про це «Слідству.Інфо» повідомила Броварська місцева прокуратура у відповіді на запит.

Пожежі у зоні відчуження небезпечні тим, що там досі зберігаються радіоактивні матеріали, які залишилися після аварії на Чорнобильській АЕС, і які можуть розноситися на великі території. Востаннє пожежа у зоні відчуження трапилася у квітні цього року і її гасили впродовж кількох тижнів. Видання Deutsche Welle з посиланням на службу з надзвичайних ситуацій Європейського Союзу повідомляло, що внаслідок цієї пожежі згоріло 12,7 тисяч гектарів площ і полум’я було у півтора кілометрах від саркофага над четвертим енергоблоком ЧАЕС. За інформацією українських надзвичайників, до гасіння залучили більше тисячі людей та понад сотню одиниць техніки. Внаслідок цих пожеж поліція повідомила двом людям про підозри у причетності до підпалів.

П’ять років тому, у квітні 2015 року в Чорнобильській зоні трапилась іще одна масштабна пожежа, на той момент найбільша з 1992 року, зазначало видання BBC з посиланням на експертку з енергетичної політики Національного екоцентру Тетяну Вербицьку. Площа загоряння, за даними медіа, тоді перевищила 300 гектарів.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пожежну безпеку в одеському коледжі, який згорів, востаннє перевіряли майже шість років тому

Як повідомили «Слідству.Інфо» у відповіді на журналістський запит, 28 квітня 2015 року слідчі поліції через цю пожежу відкрили кримінальне провадження щодо знищення лісових насаджень у Чорнобильській зоні. Утім, у грудні 2017 року правоохоронці закрили це провадження через відсутність складу правопорушення. Жодній людині про підозру так і не повідомили.

Крім того, слідчі поліції не встановили суму збитків. Правоохоронці пояснюють це тим, що державна установа, яка опікується Чорнобильською зоною, у своєму акті причин пожежі та суму збитків не вказала.


Відповідь на запит.

Як раніше розповідало «Слідство.Інфо», у вересні 2017 року в Одесі згорів один із дерев’яних корпусів дитячого табору «Вікторія». Під час пожежі загинуло троє дівчат. Через 10 місяців після трагедії батьки через суд залучили до розслідування пожежі незалежних експертів, зокрема з Незалежного інституту судових експертиз (Україна), а також іноземних фахівців з Міжнародного інституту експертиз (Естонія). Незалежні експерти знайшли на згарищі 39 фрагментів, зовні схожих на рештки людських тіл, зокрема, нижню щелепу. Експерти з’ясували, що рештки належать 8-річній Софії Мазур.

Лісопатрульний комплекс на базі Ford Ranger

Нещодавні весняні лісові пожежі у північних регіонах України виявили той факт, що лісничі господарства практично безпорадні перед такими загрозами, як вогонь. За сухої погоди навіть невелике джерело вогню може перетворити на попіл сотні гектарів лісу. Саме так і сталося цієї весни. Проте вчасне виявлення і ліквідація осередків займання могли б зарадити цій ситуації. Саме для цього українські лісництва посилюють ось такими автомобілями. Знайомтесь, малий лісопатрульний комплекс.


Лісопатрульний автомобіль збудований на базі пікапа Ford Ranger. Його рух забезпечує дволітровий турбодизельний двигун потужністю 170 кінських сил з крутним моментом 420 ньютон-метрів. Він працює в парі з надійною шестиступеневою механічною коробкою передач, привод забезпечується на всі колеса. Для збільшення позашляхових можливостей, лісовий Ranger було дооснащено електролебідкою.


Проте основна частина лісопатрульного комплексу розмістилася саме в кузові пікапа: у вантажному відсіку авто розташований модуль пожежогасіння з баком на 600 літрів та всмоктувальний комплект, який дозволяє робити забір води із зовнішніх джерел.

Переглянути відеопрезентацію цього авто.

Отже, попередження лісових пожеж – справа декількох секунд. Компактний і маневрений Ford Ranger має все необхідне на своєму борту, щоб приборкати вогонь ще до того, як він стане лихом державного масштабу. До речі, саме цей Ranger незабаром вирушає патрулювати лісові простори Чорнобильської зони.


Дізнатися більше про авто Ford можна на сайті ford.ua

17:32 / 19.05.2020

http://www.bagnet.org/news/tech/1282520/lisopatrulniy-kompleks-na-bazi-ford-ranger




Екологія України: тернистий ліс на шляху до європейських стандартів



Сьогодні державні та регіональні екологічні програми в Україні здебільшого виконуються частково або взагалі не виконуються. Це зумовлено низкою факторів: прогалинами у законодавстві, зарегульованістю систем управління, відсутності візії тощо. З визначенням євроінтеграції як головного напрямку розвитку держави, Україна взяла на себе відповідальність докорінно змінити ситуацію з реалізацією екологічних програм та захистом природи в цілому. Втім, не зважаючи на стрімку імплементацію різноманітних норм та правил, що базуються на європейському досвіді, наша держава продовжує пасти задніх у боротьбі за безпечне майбутнє для своїх нащадків. Фактично, Україна знаходиться на роздоріжжі, де перед нею постає вибір або брати приклад з Європи й реально опікуватися своєю екологією, або ж продовжувати топити екологічні ініціативи у бюрократизмі та пострадянській системі управління.

Сьогодні можна впевнено говорити про те, що Асоціація з Європейським Союзом стала рушійною силою у боротьбі за чисте та безпечне довкілля. Підписавши і прийнявши Угоду про Асоціацію, Україна взяла на себе забов’язання, що безпосередньо стосуються сфери захисту довкілля. Одним із таких забов’язань є реформування і наближення українського екологічного законодавства стандартів ЄС, зокрема імплементація 29 директив та регламентів у 8 тематичних сферах.

Завдяки Угоді про Асоціацію в Україні було розроблено і прийнято Закон “Про оцінку впливу на довкілля», що значно розширив можливості держави у моніторингу та контролі за станом навколишнього середовища. Наприклад, у Дніпропетровській області наприкінці 2017 року була відкрита перша станція екологічного моніторингу, що функціонує при облраді. Протягом двох років в регіоні проходив перший етап з розбудови цієї системи.

«Передумовою створення центру стало значне техногенне навантаження області, яке спричинено промисловими підприємствами. Основний вплив на довкілля здійснюють такі галузі економіки: енергетика, видобувна промисловість, чорна металургія та кольорова металургія. Наразі створене КП, сформований штат спеціалістів, розроблений план роботи, придбаний перший блок обладнання і програмного забезпечення», — зазначав заступник директора з питань екології КП «Центр екологічного моніторингу» ДОР» Олексій Ангурець.

Станом на 2019 рік у Дніпропетровській області вже встановлено 12 стаціонарних постів та працюють дві мобільні станції екомоніторингу. Зокрема, наразі системою охоплено такі великі міста як Дніпро, Нікополь, Павлограді, Зеленодольськ, Покров тощо. Моніторинг ведеться за 14 показниками, а саме: діоксид сірки (SO2), діоксид азоту (NO2), монооксид вуглецю (СО), сірководень (H2S), озон (O3 ), пил (зважені речовини), температура, відносна вологість, тип опадів, інтенсивність опадів, атмосферний тиск, сонячна радіація, швидкість та напрямок вітру. Ці параметри визначені національною програмою моніторингу та рекомендаціями ВОЗ щодо якості повітря.

Втім, не зважаючи на активну роботу Центру екомоніторингу, в регіоні продовжується порушення норма чинного законодавства з боку промислових підприємств. Так, у квітні 2019 року в Кривому Розі було зафіксовано рівень забруднення повітря, який перевищував встановлені норми у 45 разів. Реагувати на подібні показники має Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області. Проте, санкції та штрафи, що застосовуються до підприємств, не зменшують забруднення природи.

Варто лише переглянути світлини з таких промислових центрів, які Дніпро та Кам’янське, аби пересвідчитися у тому, що контроль за екологією в регіоні знаходиться на доволі низькому рівні. Наприклад, 5 липня 2019 року близько 19:00, на території Дніпровського металургійного комбінату стався стався масштабний викид хімічних сполук — відходів металургійного виробництва — іржаво-червоного кольору, який опустився на місто й призвів до погіршення стану здоров’я у місцевих мешканців.

Слід відзначити, що у Європейському Союзі за порушення екологічного законодавства та несанкціоновані викиди у навколишнє середовища передбачені суворі покарання, що передбачають не тільки штрафи, а і позбавлення ліцензій чи права на виробництво. Що ж стосується України, то шлях до позбавлення підприємств ліцензій чи дозволів на викиди — шлях дуже тернистий і не завжди прозорий. Саме тому в рамках євроінтеграції нашій державі слід в першу чергу змінити систему нагляду та покарання за порушення у екологічній сфері.

Окрім повітря в Україні існує ще одна болюча тема — сміття. В рамках приведення екологічного законодавства до європейських стандартів з 1 січня 2018 року Україна зобов’язалася сортувати сміття за видами матеріалів, а також розділяти його на три види:

— придатне для повторного використання;
— для захоронення;
— небезпечне;

З того часу минуло вже майже півтора року, але у більшості регіонів країни ситуація зі сміттям не покращилася. У Дніпрі місцева влада досі закуповує “спільні” контейнери для сміття й не поспішає займатися розвитком “сміттєвої” інфраструктури, яка б дозволила громадянам сортувати побутові відходи. Єдиним кроком на шляху до зменшення обсягів сміття в місті став початок будівництва на полігоні “Правобережний” сортувальної станції, яка за словами чиновників має знизити залишок побутових відходів на 20%.

При цьому, фахівці відзначають, що на сьогодні ситуація на сміттєвих полігонах в Дніпропетровській області є доволі складною, адже наявна культура збору сміття перетворює такі місця на бомби сповільненої дії.

“На відміну від розвинутих країн, де проводиться попереднє глибоке сортування й подальше досортування на спеціалізованих підприємствах, у нас сміття потрапляє на полігон у такому вигляді, яким воно було і у сміттєвих баках”, — зазначив директор ТОВ “Українсько-німецьке підприємство АЕУ Дніпро” Олександр Зудиков.

Експерт наголошує на тому, що мікс органіки, пластику, хімії та інших побутових відходів призводить до різноманітних реакцій на полігоні. Зокрема, внаслідок гниття органіка виділяє метан, що викликає загрозу вибуху та пожежі. Окрім цього, на полігони потрапляють різноманітні ємності з газами та аерозолями, що також може стати причиною екологічної катастрофи. Тут можна згадати нещодавний інцидент на Верхньодніпрвському сміттєзвалищі, де пожежні боролися з вогнем протягом двох діб.

“Наразі на полігонах існують системи захисту від виділень метану у вигляді вкопаних вертикальних труб, по яким і виходить цей газ у атмосферу. Проте, це є вже застарілим і неефективним способом боротьби. Саме тому нами було прийнято рішення про встановлення активних систем збору біогазу на полігоні “Екологія України”, — розповів Олександр Зудиков.

Наразі будівництво та запуск зазначених системи профінансовані за підтримки європейський інвесторів. Це дозволить не тільки підвищити рівень безпеки, а і отримувати дешевий біогаз. Можна сказати, що подібні проекти по суті і є євроінтеграцією України, адже виконуються вони не тільки відповідно до вимог законодавства, а і за власною ініціативою підприємців. Це скоріш виключення, ніж системний підхід до покращення безпеки та екології в регіоні.

У свою чергу, в Європі вже давно сортують сміття. Так, практично у кожному німецькому будинку є три ємності для різних типів сміття: пластику, паперу і біологічних або харчових відходів. Біля кожного приватного будинку стоїть по два спеціальних контейнери, які людям надає компанія-сміттєпереробник. Після цього сміття сортують вже на підприємствах. Це приносить додатковий дохід та значно зменшує кількість відходів.

Асоціація з ЄС продовжує спонукати українське суспільство до розвитку і “гонитви” за європейськими стандартами. Проте, укорінені традиції в сфері управління та пострадянський менталітет не дозволяють українцям сповна усвідомити свою відповідальність за навколишнє середовище. Паралельно із цим, для покращення ефективності реалізації нормативно-правових актів у сфері екології Україні потрібні роки. Також варто пам’ятати, що Європа пройшла свій власний і важкий шлях аби здобути ті стандарти, які існують зараз. Не зважаючи на труднощі, наша держава “стала на рейки” євроінтеграції й поступово впроваджує норми та проекти, що впевнено можна назвати європейськими. Головне не зупинятися на цьому шляху і впевнено рухатися до високих екологічних стандартів, опираючись на досвід Європейського Союзу.

Рослесхоз назвал число зафиксированных лесных пожаров с начала года

Глава Федерального агентства лесного хозяйства (Рослесхоз) Сергей Аноприенко рассказал, сколько лесных пожаров произошло в России с начала года.



РИА Новости

«С начала года у нас возникло чуть больше 5 тыс. лесных пожаров. Площадь, пройденная огнём, составляет 770 тыс. га. В 2019 году у нас эта площадь составляла 923 тыс.», — цитирует его ТАСС.

Аноприенко уточнил, что в конце марта — начале апреля была зафиксирована вспышка лесных пожаров. Сложившаяся ситуация, по его словам, связана с аномальной жарой в ряде регионов Сибири и режимом самоизоляции.

Вместе с этим он указал на снижение средней площади пожара.

«Мы наблюдаем снижение средней площади одного лесного пожара с почти 200 га (этот показатель был в прошлом году) до 150 га в этом году», — отметил он.

Ранее в Краснодарском крае продлили запрет на посещение лесов до 18 мая.
12:17