Велику увагу ЗМІ приділяють обговоренню моделей і концепції ринку землі, залишаючи за рамками цього дискурсу становище земель (ґрунтів) як компонента біосфери.
Крім деяких спеціалістів, людство має сформовану думку, що ґрунт — це щось вічне, незмінне і призначене власне для задоволення потреб homo sapiens. Ймовірно, з такими переконаннями людство продовжувало би жити і надалі. Проте в багатьох ареалах агровиробництва виникли і поширюються небезпечні процеси, узагальнена назва яких — деградація ґрунтів. Виявилося, що немає нічого вічного, а ерозія, дефляція, забруднення, ущільнення, екранування, кардинальні зміни показників тощо зменшують родючість ґрунтів або взагалі унеможливлюють їхнє використання. Це призвело перш за все до економічних проблем і в низці країн світу поставало як криза, що в окремих випадках завершувалася їх розпадом.
Землі сільськогосподарського призначення стають такими в процесі їхнього використання. А основою земель сільгосппризначення є саме ґрунти. В аналізі біосферного значення земель розуміється природне тіло — ґрунт з усіма його особливостями, які сформувалися в процесі генезису в конкретних умовах (рельєф, клімат, ґрунтоутворююча порода, біота). Водночас ці особливості дають підстави вирізнити ґрунт в окреме, четверте, царство природи.
Ґрунт — унікальний об'єкт: біобезживний, за висловом В.Вернадського, результат постійної взаємодії чотирьох фаз (твердої, рідкої, газоподібної та живої), які зрештою і генерували можливості ґрунту в підтриманні життя на планеті. Ґрунти — не відновлюваний ресурс. Ми не були свідками генезису ґрунтів. До початку антропоцену не брали участі в їх формуванні. Цей процес — еволюція (розвиток) ґрунтів — тривав тисячоліття (в більшості випадків — від початку голоцену). А людина створила і застосовує технології, які загрожують існуванню цього природного тіла, останні століття, особливо інтенсивно — останні десятиліття. Отже, ми стали свідками того, як діяльність людини супроводжується руйнацією та зникненням ґрунтів в окремих ареалах світу.
На сьогодні важливість і роль ґрунтів у світі однозначно визнана, а розуміння і поширення інформації про ґрунт підтримується на різних рівнях різними організаціями.
З кінця ХХ ст. розвиток науки, особливо її матеріально-технічної бази, дав змогу розширити розуміння та сприйняття ґрунту, вивчення якого далеко не завершене. Крім того, ґрунти володіють буферністю, тобто здатністю зменшувати та розсіювати шкідливі наслідки. І ця чудова властивість несе одночасно небезпеку надто пізнього виявлення результатів антропогенних впливів. Якщо вирубки лісів чи, скажімо, скиди відходів у водойми одразу ж візуалізуються, то, наприклад, забруднення ґрунтів неможливо одномоментно виявити. По-перше, ґрунти до певного часу нівелюють такі впливи (розтягують у часі, приймаючи удар на себе), а по-друге, для оцінки цього ж забруднення необхідні певні аналізи в спеціальних лабораторіях. Такого характеру аналізування і складне, і потребує часу, і досить вартісне. А проблема, яку виявляють надто пізно, часом уже або не вирішувана, або потребує надто багато коштів для ревіталізації порушених ґрунтів.
Антропоцентричний підхід до оцінки ґрунтів не змінить того факту, що функціональність ґрунтів є природним явищем, яке забезпечує життя не тільки людині, а й іншим компонентам біосфери (рослинам, тваринам). Функції ґрунтів стали предметом вивчення з кінця 1980-х років, а загальновизнаними і вживаними на різних рівнях — з 2005-го з публікацією В.Блюма "Функції ґрунтів для соціуму і довкілля" (Functions of Soil for Society and the Environment). На той час автор деталізував шість ключових для довкілля, соціуму та економіки функцій, як і охарактеризував основні загрози для ґрунтів у процесі їх використання. Функції ґрунтів — це дефініція, яка широко використовується, наприклад, в офіційних документах Євросоюзу.
Виявилося, що ґрунти не тільки забезпечують людину продовольством, тобто мають родючість, але й виконують чимало (всіх, згідно з трактуванням ФАО, — 15) незамінних функцій, бо інші природні об'єкти не виконують і апріорі не здатні їх забезпечувати. Унеможливлення чи скорочення функціональності ґрунтів загрожує людству не лише голодом, а й глобальними екологічними кризами, аж до зникнення людини. Суспільне благо, описане авторами статті (В.Геєць та ін., див. DT.UA №42 від 9.11.2019) — одна з таких функцій. Про це в загальному розумінні вказує і Конституція (ст.13: "Земля… є об'єктом права власності Українського народу").
Функціональність ґрунтів неоцінена в контексті вартості земель. Скажемо відверто, на сьогодні це завдання до кінця не вирішено і у світі. Розробляються окремі підходи, при цьому зрозуміло, що визначити вартість продуктивності ґрунту простіше через отримані безпосередні вигоди — урожай. Встановити вартість прісної, чистої, безпечної для здоров'я людини води або чистого здорового повітря істотно складніше. А як розрахувати вартість ґрунту щодо його ролі в регулюванні клімату? Як розробити методику обчислення вартості земель щодо їх участі в циклах елементів живлення (азот, фосфор, калій та інші, в тому числі й мікроелементи)? Чи можлива оцінка земель в контексті їх ролі для збереження біорізноманіття! Так можна прицінитися до всіх 15 глобальних функцій ґрунтів, проте це швидше широка тема для дискусій між фахівцями. Дещо узагальнюючи, наголосимо, що у світі є розробки, які стосуються поняття "екосистемні послуги ґрунтів". Останні, ймовірно, дадуть можливість на певному рівні перейти і до оцінювання функцій ґрунтів.
Та навіщо тоді це все описано, якщо реальна оцінка земель з урахуванням вищевикладеного неможлива? Так, нині оцінити незамінність такого тривіального, звичного всім нам ґрунту нереально. Але необхідно зберігати та охороняти ґрунтовий покрив — основу земель сільськогосподарського призначення, площа яких в Україні становить близько 42 млн га (2/3 території). А при чому тут ринок земель? Відповідь проста: в державі на сьогодні не сформована політика охорони і збереження ґрунтів (законодавчо, інституціонально, соціально, економічно, ментально) та контролю за їхнім станом. У такому разі ринок земель може істотно погіршити далеку від ідеальної ситуацію, більш того, зробити незворотними окремі процеси деградації, чим буде лімітовано та, ймовірно, унеможливлено природну функціональність ґрунтів.
Перш ніж ринок землі запрацює, життєво необхідним є таке.
1. Знати реальний стан ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. На сьогодні є фрагментарні дані про якість ґрунтів, їхні параметри, а це не тільки вміст гумусу чи елементів живлення. Це мінімально хоча б 25–30 показників, за якими потрібно постійно (регулярно) спостерігати. Так, заплановано до 1 серпня 2020 р. внести до Земельного кадастру всі землі сільськогосподарського призначення. А що є в кадастрі? Певна юридична інформація, просторова приуроченість, оглядові карти. А про ґрунти?! Тільки карта ґрунтів, яка базується на єдиних в Україні масштабних обстеженнях наприкінці 50-х — на початку 60-х років минулого століття та дообстеження в окремі часові періоди. Приблизно в кожному третьому випадку зображені на карті ґрунти можуть і не відповідати існуючим на місцевості. Ніяких навіть загальних відомостей про якісний стан ґрунтів чи окремі їх параметри в доступній для пересічного громадянина формі не існує. До того ж на агровиробничому групуванні ґрунтів, яке проводилося на основі карти ґрунтів, базується нормативна грошова оцінка.
2. Держава мусить організувати спостереження за станом ґрунтів, створивши систему їх моніторингу, яка на сьогодні реально не функціонує. Як і немає жодної (реальної) служби з контролю за якістю ґрунтів і дотриманням хоча б тих існуючих нормативних актів, які вже мали би працювати. Хай там як, але без такого контролю оцінити нинішній стан ґрунтів і його динаміку, прогнозувати і перш за все унеможливити деградацію ґрунтів не вдасться.
3. Прийняття до відкриття ринку землі законів і підзаконних актів, які сформують цілісне законодавче поле в контексті збереження функцій ґрунтів і забезпечать їх стійке використання.
Спільно із вищенаведеними пунктами є нагальна необхідність у поширенні інформації про ґрунти для неспеціалістів. Тільки в такому разі можливо сформувати культуру поводження з ґрунтами. Відсутність інформації про ґрунти як у шкільній програмі, так і в програмах навчання вищої школи призвела до масового нерозуміння навіть самого поняття "ґрунт". Ґрунти називають то землею, то глиною, то болотом. Щодо функцій ґрунтів, то ситуація значно гірша. Ймовірно, хтось назве родючість, хтось щось чув про ґрунтові води, і, мабуть, це все… А ґрунти, на відміну від повітря, вод чи лісів, які належать усім, можуть бути і перебувають у приватній власності конкретної особи. Чи володіють ці власники мінімальними необхідними знаннями для збереження ґрунтів? Очевидно, питання риторичне.
Єдине на сьогодні джерело інформації про якість ґрунтів та її часові зміни — це агрохімічна паспортизація (проводиться раз на п'ять років), що, власне, і мало б складати державний контроль за станом ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. Забезпечувати агрохімічну паспортизацію повинна функціонуюча Державна установа "Інститут охорони ґрунтів" з філіями в обласних центрах. Проте обов'язковість паспортизації насправді реально не забезпечена, хоча є діючий Закон України "Про охорону земель" (від 2003 р.) та окремі підзаконні акти (наказ Мінагрополітики "Про затвердження порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки", 2011 р.; постанова Кабміну №413 від 07.06.2017). Виконавців агрохімічних обстежень можуть просто не пустити і таки не пускають на "свою" землю (яка на сьогодні перебуває в оренді чи інших відносинах). Детальніше про ці питання можуть інформувати фахівці ДУ "Інститут охорони ґрунтів". А хто зможе зайти на таку вже приватну територію у разі продажу-купівлі земель? І що чекає нас у майбутньому, якщо держава не матиме змоги контролювати використання земель?
Невизначеність в описаних питаннях наростає. Так, у першому читанні прийнято законопроєкт №2194, в якому одним із пунктів є надання місцевим органам права самим змінювати цільове призначення земельних ділянок приватної власності. Що це означає ? Зрозуміло, що землі сільськогосподарського призначення будуть переводитися в землі під передусім будівництво. Особливо динамічним цей процес буде в ОТГ, які межують із містами. Можна було б порадіти за малозабезпечених наших громадян, яким нададуть таку можливість у першу чергу, потім — іншим громадянам, наприкінці — депутатам місцевих рад і вже останньому — голові ОТГ. Але незалежно від цього сарказму, ґрунти під забудовою — екрановані, а тому припиняють функціонувати як природні тіла та підтримувати життя на планеті в процесі здійснення своїх біосферних функцій.
29 листопада, 19:50
Крім деяких спеціалістів, людство має сформовану думку, що ґрунт — це щось вічне, незмінне і призначене власне для задоволення потреб homo sapiens. Ймовірно, з такими переконаннями людство продовжувало би жити і надалі. Проте в багатьох ареалах агровиробництва виникли і поширюються небезпечні процеси, узагальнена назва яких — деградація ґрунтів. Виявилося, що немає нічого вічного, а ерозія, дефляція, забруднення, ущільнення, екранування, кардинальні зміни показників тощо зменшують родючість ґрунтів або взагалі унеможливлюють їхнє використання. Це призвело перш за все до економічних проблем і в низці країн світу поставало як криза, що в окремих випадках завершувалася їх розпадом.
Землі сільськогосподарського призначення стають такими в процесі їхнього використання. А основою земель сільгосппризначення є саме ґрунти. В аналізі біосферного значення земель розуміється природне тіло — ґрунт з усіма його особливостями, які сформувалися в процесі генезису в конкретних умовах (рельєф, клімат, ґрунтоутворююча порода, біота). Водночас ці особливості дають підстави вирізнити ґрунт в окреме, четверте, царство природи.
Ґрунт — унікальний об'єкт: біобезживний, за висловом В.Вернадського, результат постійної взаємодії чотирьох фаз (твердої, рідкої, газоподібної та живої), які зрештою і генерували можливості ґрунту в підтриманні життя на планеті. Ґрунти — не відновлюваний ресурс. Ми не були свідками генезису ґрунтів. До початку антропоцену не брали участі в їх формуванні. Цей процес — еволюція (розвиток) ґрунтів — тривав тисячоліття (в більшості випадків — від початку голоцену). А людина створила і застосовує технології, які загрожують існуванню цього природного тіла, останні століття, особливо інтенсивно — останні десятиліття. Отже, ми стали свідками того, як діяльність людини супроводжується руйнацією та зникненням ґрунтів в окремих ареалах світу.
На сьогодні важливість і роль ґрунтів у світі однозначно визнана, а розуміння і поширення інформації про ґрунт підтримується на різних рівнях різними організаціями.
З кінця ХХ ст. розвиток науки, особливо її матеріально-технічної бази, дав змогу розширити розуміння та сприйняття ґрунту, вивчення якого далеко не завершене. Крім того, ґрунти володіють буферністю, тобто здатністю зменшувати та розсіювати шкідливі наслідки. І ця чудова властивість несе одночасно небезпеку надто пізнього виявлення результатів антропогенних впливів. Якщо вирубки лісів чи, скажімо, скиди відходів у водойми одразу ж візуалізуються, то, наприклад, забруднення ґрунтів неможливо одномоментно виявити. По-перше, ґрунти до певного часу нівелюють такі впливи (розтягують у часі, приймаючи удар на себе), а по-друге, для оцінки цього ж забруднення необхідні певні аналізи в спеціальних лабораторіях. Такого характеру аналізування і складне, і потребує часу, і досить вартісне. А проблема, яку виявляють надто пізно, часом уже або не вирішувана, або потребує надто багато коштів для ревіталізації порушених ґрунтів.
Антропоцентричний підхід до оцінки ґрунтів не змінить того факту, що функціональність ґрунтів є природним явищем, яке забезпечує життя не тільки людині, а й іншим компонентам біосфери (рослинам, тваринам). Функції ґрунтів стали предметом вивчення з кінця 1980-х років, а загальновизнаними і вживаними на різних рівнях — з 2005-го з публікацією В.Блюма "Функції ґрунтів для соціуму і довкілля" (Functions of Soil for Society and the Environment). На той час автор деталізував шість ключових для довкілля, соціуму та економіки функцій, як і охарактеризував основні загрози для ґрунтів у процесі їх використання. Функції ґрунтів — це дефініція, яка широко використовується, наприклад, в офіційних документах Євросоюзу.
Виявилося, що ґрунти не тільки забезпечують людину продовольством, тобто мають родючість, але й виконують чимало (всіх, згідно з трактуванням ФАО, — 15) незамінних функцій, бо інші природні об'єкти не виконують і апріорі не здатні їх забезпечувати. Унеможливлення чи скорочення функціональності ґрунтів загрожує людству не лише голодом, а й глобальними екологічними кризами, аж до зникнення людини. Суспільне благо, описане авторами статті (В.Геєць та ін., див. DT.UA №42 від 9.11.2019) — одна з таких функцій. Про це в загальному розумінні вказує і Конституція (ст.13: "Земля… є об'єктом права власності Українського народу").
Функціональність ґрунтів неоцінена в контексті вартості земель. Скажемо відверто, на сьогодні це завдання до кінця не вирішено і у світі. Розробляються окремі підходи, при цьому зрозуміло, що визначити вартість продуктивності ґрунту простіше через отримані безпосередні вигоди — урожай. Встановити вартість прісної, чистої, безпечної для здоров'я людини води або чистого здорового повітря істотно складніше. А як розрахувати вартість ґрунту щодо його ролі в регулюванні клімату? Як розробити методику обчислення вартості земель щодо їх участі в циклах елементів живлення (азот, фосфор, калій та інші, в тому числі й мікроелементи)? Чи можлива оцінка земель в контексті їх ролі для збереження біорізноманіття! Так можна прицінитися до всіх 15 глобальних функцій ґрунтів, проте це швидше широка тема для дискусій між фахівцями. Дещо узагальнюючи, наголосимо, що у світі є розробки, які стосуються поняття "екосистемні послуги ґрунтів". Останні, ймовірно, дадуть можливість на певному рівні перейти і до оцінювання функцій ґрунтів.
Та навіщо тоді це все описано, якщо реальна оцінка земель з урахуванням вищевикладеного неможлива? Так, нині оцінити незамінність такого тривіального, звичного всім нам ґрунту нереально. Але необхідно зберігати та охороняти ґрунтовий покрив — основу земель сільськогосподарського призначення, площа яких в Україні становить близько 42 млн га (2/3 території). А при чому тут ринок земель? Відповідь проста: в державі на сьогодні не сформована політика охорони і збереження ґрунтів (законодавчо, інституціонально, соціально, економічно, ментально) та контролю за їхнім станом. У такому разі ринок земель може істотно погіршити далеку від ідеальної ситуацію, більш того, зробити незворотними окремі процеси деградації, чим буде лімітовано та, ймовірно, унеможливлено природну функціональність ґрунтів.
Перш ніж ринок землі запрацює, життєво необхідним є таке.
1. Знати реальний стан ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. На сьогодні є фрагментарні дані про якість ґрунтів, їхні параметри, а це не тільки вміст гумусу чи елементів живлення. Це мінімально хоча б 25–30 показників, за якими потрібно постійно (регулярно) спостерігати. Так, заплановано до 1 серпня 2020 р. внести до Земельного кадастру всі землі сільськогосподарського призначення. А що є в кадастрі? Певна юридична інформація, просторова приуроченість, оглядові карти. А про ґрунти?! Тільки карта ґрунтів, яка базується на єдиних в Україні масштабних обстеженнях наприкінці 50-х — на початку 60-х років минулого століття та дообстеження в окремі часові періоди. Приблизно в кожному третьому випадку зображені на карті ґрунти можуть і не відповідати існуючим на місцевості. Ніяких навіть загальних відомостей про якісний стан ґрунтів чи окремі їх параметри в доступній для пересічного громадянина формі не існує. До того ж на агровиробничому групуванні ґрунтів, яке проводилося на основі карти ґрунтів, базується нормативна грошова оцінка.
2. Держава мусить організувати спостереження за станом ґрунтів, створивши систему їх моніторингу, яка на сьогодні реально не функціонує. Як і немає жодної (реальної) служби з контролю за якістю ґрунтів і дотриманням хоча б тих існуючих нормативних актів, які вже мали би працювати. Хай там як, але без такого контролю оцінити нинішній стан ґрунтів і його динаміку, прогнозувати і перш за все унеможливити деградацію ґрунтів не вдасться.
3. Прийняття до відкриття ринку землі законів і підзаконних актів, які сформують цілісне законодавче поле в контексті збереження функцій ґрунтів і забезпечать їх стійке використання.
Спільно із вищенаведеними пунктами є нагальна необхідність у поширенні інформації про ґрунти для неспеціалістів. Тільки в такому разі можливо сформувати культуру поводження з ґрунтами. Відсутність інформації про ґрунти як у шкільній програмі, так і в програмах навчання вищої школи призвела до масового нерозуміння навіть самого поняття "ґрунт". Ґрунти називають то землею, то глиною, то болотом. Щодо функцій ґрунтів, то ситуація значно гірша. Ймовірно, хтось назве родючість, хтось щось чув про ґрунтові води, і, мабуть, це все… А ґрунти, на відміну від повітря, вод чи лісів, які належать усім, можуть бути і перебувають у приватній власності конкретної особи. Чи володіють ці власники мінімальними необхідними знаннями для збереження ґрунтів? Очевидно, питання риторичне.
Єдине на сьогодні джерело інформації про якість ґрунтів та її часові зміни — це агрохімічна паспортизація (проводиться раз на п'ять років), що, власне, і мало б складати державний контроль за станом ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. Забезпечувати агрохімічну паспортизацію повинна функціонуюча Державна установа "Інститут охорони ґрунтів" з філіями в обласних центрах. Проте обов'язковість паспортизації насправді реально не забезпечена, хоча є діючий Закон України "Про охорону земель" (від 2003 р.) та окремі підзаконні акти (наказ Мінагрополітики "Про затвердження порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки", 2011 р.; постанова Кабміну №413 від 07.06.2017). Виконавців агрохімічних обстежень можуть просто не пустити і таки не пускають на "свою" землю (яка на сьогодні перебуває в оренді чи інших відносинах). Детальніше про ці питання можуть інформувати фахівці ДУ "Інститут охорони ґрунтів". А хто зможе зайти на таку вже приватну територію у разі продажу-купівлі земель? І що чекає нас у майбутньому, якщо держава не матиме змоги контролювати використання земель?
Невизначеність в описаних питаннях наростає. Так, у першому читанні прийнято законопроєкт №2194, в якому одним із пунктів є надання місцевим органам права самим змінювати цільове призначення земельних ділянок приватної власності. Що це означає ? Зрозуміло, що землі сільськогосподарського призначення будуть переводитися в землі під передусім будівництво. Особливо динамічним цей процес буде в ОТГ, які межують із містами. Можна було б порадіти за малозабезпечених наших громадян, яким нададуть таку можливість у першу чергу, потім — іншим громадянам, наприкінці — депутатам місцевих рад і вже останньому — голові ОТГ. Але незалежно від цього сарказму, ґрунти під забудовою — екрановані, а тому припиняють функціонувати як природні тіла та підтримувати життя на планеті в процесі здійснення своїх біосферних функцій.
29 листопада, 19:50
