«Досі моторошні відчуття, ніби ти потрапив на іншу планету, де чорна земля й запах диму - це звичайне середовище існування. Але, на жаль, це планета Земля - ліс зовсім згорів, й від цього ще сильніший дисонанс», - ділиться враженнями Костя.
Так, біди пожежі наробили великої.
Так, уникнути катастрофи таких масштабів було можна – якби влада слухала фахівців і приділяла належну увагу системі протипожежної охорони в природних екосистемах.
Так, чимало тварин і рослин загинуло.
Так, ліс ще довго буде стояти чорним і порожнім.
Але – відновиться.
«Ось це питання, насправді, мене найбільше цікавить. Який ресурс у екосистеми до відновлення? Може це комусь вигідно так казати?», - питає Костя.
фото Костянтина Чернічкіна
Ні, ніхто нікого не дурить. Дійсно, усе буде ОК. Просто не відразу. Поки комахи прилетять і з’їдять мертву деревину, поки ці обпалені дерева впадуть і згниють, поки галявини заселить ожина, поки засіється береза і т.д. В природі пожежі теж трапляються. Тому у природи механізм відновлення після пожеж передбачений.
«Ну так, цей природній процес зрозумілий - залишається питання часу – скільки це буде тривати? І як врахувати людський фактор?», - усе ще допитується Костя.
Людям ніколи, їм не йметься: давай-давай. Давай проведемо рубки, давай посадимо сосни. Ну як нема куди гроші дівати, то - вперед.
А от у природи - море часу. Вона спокійно, рік за роком, день за днем відновиться. Головне, щоб людина не втручалася.
Чому у людей таке сильне бажання не чекати, а швиденько зробити як було? Мабуть тому, що бачити чорні стовбури їм некомфортно. Але згорілий ліс тільки нам видається моторошним і "неправильним", у природи свої уявлення про правильність і красу
Чи не згорить знову? О, так, якщо ми про пожежну безпеку у лісах, то тут є привід поговорити. Але що і як робити з цим, експерти давно теж розписали. Аби було кому слухати і впроваджувати. Найважливіші моменти:
- раннє виявлення загорань (за допомогою відеокамер, вишок спостережних, дружби із місцевим населенням, яке вчасно повідомить лісництво про загорання тощо) і
- можливість швидко дістатися вогнища. Тобто - мати дорогу більш-менш проїздну і мобільні засоби гасіння – можна навіть на мотоциклі прискочити з ранцем і усе загасити в зародку. Є такі прогресивні лісгоспи, з мотоциклами.
Ще Костя каже, що місцеві жителі сумують: ліс не відновиться за їхнього/нашого життя.
Якщо тим, хто сумує по 70-80 років, то, можливо, нового лісу вони й не побачать. А може підуть зливи за зливами, або нова пожежа усе допалить і зміни відбудуться дуже швидко. Спрогнозувати важко. Років десять точно мине поки молодий лісок з’явиться на місці горільника. А якщо усе спиляти, потім вивезти, потім переорати, потім посадити однорічки сосни? Так усе одно мине років 10 поки вони зімкнуться кронами. Як у анекдоті про застуду: якщо не лікувати, то пройде за тиждень, а якщо лікувати – то за сім днів. Тільки доведеться витратити пристойну суму. І пожежна небезпека буде залишатися, бо це монокультура сосни.
Ось така моя відповідь як еколога.
Втім, відповіді лісівників теж не дуже радують. Якось довелося спілкуватися з начальником Відділу охорони і захисту лісів Держлісагентства Ігорем Будзінським.
«Відновлення лісів після пожеж, зазвичай, завжди дуже складна справа. На це треба багато грошей, і результат не завжди гарантований. Але поява на місці спалених лісів степів – таке буває лише у виняткових випадках. Головне завдання лісівників галузі на місцях згарищ, суцільних рубок невідкладно створити лісові культури. Природне ж поновлення на згарищах може появитись через 4-5 років, за умови збереження окремих живих дерев після пожежі. При цьому пройде зміна порід, спочатку появиться береза, клен, сосна та інші породи», - сказав лісівник.
Тому повторюся: краще пожежі запобігти, краще належним чином підготуватися до неї, краще ухвалити відповідні закони, постанови, інструкції, накази. І – слідувати їм.
0 коммент.:
Дописати коментар