Це – як дві раси, що відрізняються одна від другої наявністю мозку, або можна ще сказати, наявністю морального інстинкту.
Тепер я розумію, чому моральний інстинкт викликав у Канта безмежне захоплення і подив, бо в цьому людському світі він таки рідкість, як і вміння мислити. По всій Житомирщині палають пожежі. Горять ліси і села. Пожежники все це гасять. Дуже багато пожежників. В той же час на тій же Житомирщині, на своєму обійсті старенька підпалює траву і сама стає жертвою пожежі.
Гітлерівці у Німеччині палили заборонені книги, енкаведисти у селі Смільниця на Старосамбірщині у той час палили монастирські бібліотеки, трохи згодом червоноармійці у Кенігсберзі палили книги із замкової бібліотеки, щоб зігрітися, книжки з бібліотеки з села Долинівка на Сколівщині днями згребли бульдозером. Не знаю, чи спалять, чи здадуть в макулатуру, чи оті книжки лежатимуть під українським небом і вітер перегортатиме їм сторінки. Тут, здається, все зрозуміло — це роблять люди однієї раси. Тієї самої, що палить дідівські церкви бойківської архітектури, щоб побудувати замість них церкви православної московської архітектури, тієї самої, що знищила фрески Модеста Сосенка у Славському і навіть Ватикан цьому не завадив. Це називається, прости Господи, «в своїй хаті правда».
Але ж ні, до якої раси приписати людей, які на відстані розгледіли, що то все ворожа література і туди їй дорога? Гарна картинка для московської пропаганди — ставлення українців до культури. До речі, тролі вже активно це обговорюють у ФБ. Книжкове аутодафе — стара, як світ, практика боротьби з мислячими людьми. До якої раси приписати очільників Інституту книги, які заповнюють вцілілі бібліотеки комерційним мотлохом, перекладним фаст-фудом і власним сучукрлітом, який позбавляє національну літературу шансів на виживання і розвиток? Чи ви думаєте, що бульдозерист перебрав книжки, відділив «Кобзар» від Історії КПРС і поніс додому дітям? Тим більше, що бібліотеки давно декомунізувались, принаймні, на західних теренах. Ну, та ви тоді не просто наївні.
Не буду я за вас думати. Кремлівська окупація мізків стала вже справжнім стихійним лихом. Ті, хто намагається її загасити, не мають ні спорядження, ні гідної зарплати, ні інших ресурсів. Зате отримують чимало докорів у бездіяльності і виклики на допити в Контору. І звісно, вони мають право розчаровуватись і проклинати бездумний лохторат. Бо замість того, щоб розвивати національну культуру, доводиться гасити пожежі і лягати під бульдозер. Втім, той, хто сфоткав книжки і бульдозер, навряд чи збирався кидатись під його гусениці. І дав привід думати іншим: а, може, то не книжки, а мотлох? А, може, книжки заражені грибком чи коронавірусом? Після, А треба казати Б.
Тепер я розумію, чому моральний інстинкт викликав у Канта безмежне захоплення і подив, бо в цьому людському світі він таки рідкість, як і вміння мислити. По всій Житомирщині палають пожежі. Горять ліси і села. Пожежники все це гасять. Дуже багато пожежників. В той же час на тій же Житомирщині, на своєму обійсті старенька підпалює траву і сама стає жертвою пожежі.
Гітлерівці у Німеччині палили заборонені книги, енкаведисти у селі Смільниця на Старосамбірщині у той час палили монастирські бібліотеки, трохи згодом червоноармійці у Кенігсберзі палили книги із замкової бібліотеки, щоб зігрітися, книжки з бібліотеки з села Долинівка на Сколівщині днями згребли бульдозером. Не знаю, чи спалять, чи здадуть в макулатуру, чи оті книжки лежатимуть під українським небом і вітер перегортатиме їм сторінки. Тут, здається, все зрозуміло — це роблять люди однієї раси. Тієї самої, що палить дідівські церкви бойківської архітектури, щоб побудувати замість них церкви православної московської архітектури, тієї самої, що знищила фрески Модеста Сосенка у Славському і навіть Ватикан цьому не завадив. Це називається, прости Господи, «в своїй хаті правда».
Але ж ні, до якої раси приписати людей, які на відстані розгледіли, що то все ворожа література і туди їй дорога? Гарна картинка для московської пропаганди — ставлення українців до культури. До речі, тролі вже активно це обговорюють у ФБ. Книжкове аутодафе — стара, як світ, практика боротьби з мислячими людьми. До якої раси приписати очільників Інституту книги, які заповнюють вцілілі бібліотеки комерційним мотлохом, перекладним фаст-фудом і власним сучукрлітом, який позбавляє національну літературу шансів на виживання і розвиток? Чи ви думаєте, що бульдозерист перебрав книжки, відділив «Кобзар» від Історії КПРС і поніс додому дітям? Тим більше, що бібліотеки давно декомунізувались, принаймні, на західних теренах. Ну, та ви тоді не просто наївні.
Не буду я за вас думати. Кремлівська окупація мізків стала вже справжнім стихійним лихом. Ті, хто намагається її загасити, не мають ні спорядження, ні гідної зарплати, ні інших ресурсів. Зате отримують чимало докорів у бездіяльності і виклики на допити в Контору. І звісно, вони мають право розчаровуватись і проклинати бездумний лохторат. Бо замість того, щоб розвивати національну культуру, доводиться гасити пожежі і лягати під бульдозер. Втім, той, хто сфоткав книжки і бульдозер, навряд чи збирався кидатись під його гусениці. І дав привід думати іншим: а, може, то не книжки, а мотлох? А, може, книжки заражені грибком чи коронавірусом? Після, А треба казати Б.
І та бідна бабця б не згоріла, якби до неї прийшов голова сільради чи священник і попередили про наслідки спалення. А сусіди покосили влітку траву. То до якої раси в Україні належать вчителі, чиновники, священники, депутати всіх рівнів? Бо раси байдужих спостерігачів не буває, це просто мутація.
0 коммент.:
Дописати коментар