ПРОШУ СЛОВА!
Київ давно втратив лідерські позиції одного з найзеленіших міст планети. І сучасникам важко осягнути значення колишнього компліменту від іноземців: мовляв, у вас не парки в місті, а місто у велетенському парку. Нині здоровий глузд витісняється варварством під личиною забудови мегаполіса.
У столиці десятки проблемних будівництв, які нерідко переростають у війни між забудовниками і місцевими жителями, що не бажають поступатися простором. Адже безпардонні ділки часто намагаються втиснути свої бетонні об’єкти на місці дитячих і спортивних майданчиків і зелених зон. А те, що міська влада, як правило, заплющує очі на порушення чи й потурає безсовісним забудовникам, лише засвідчує її зацікавленість у гешефтах. Халіфи на годину не думають про майбутнє міста і дітей, вони хочуть наїдатися тут і зараз.
Так, 2 лютого на не ураженій урбаністичною хворобою частинці київського тіла почав визрівати черговий будівельний прищ. Місцевим жителям тоді вдалося не допустити недуги, але ж ті, що поклали око на здорове місце, не залишають наміру таки покрити його бетонною коростою. Тобто вирізати кілька десятків майже сорокарічних дерев і звести на їхньому місці дві житлові висотки з паркінгом. І йдеться не про пустир із самосійною рослинністю, якому міська влада нарешті знайшла раціональне призначення, а про невеликий парк, де гуляють тисячі жителів густо заселеного масиву Микільська Борщагівка.
У Святошинському районі парків і так небагато, а зелені зони не вражають розмірами. Будівельних скандалів там достатньо. Один із найсвіжіших торкнувся парку «Юність», частину якого намагаються відкусити під забудову. Слід віддати належне місцевим активістам, які спрацювали оперативно, і кілька секцій нещодавно встановленого залізобетонного паркану невдовзі опинилися на землі. Залишки огорожі прибрали, але конфлікт цим не вичерпався.
Нахабство ділків вражає. Інформаційний щит вони встановити «забули»: хто забудовник, його контакти, що планують звести, на якій площі, початок-кінець робіт тощо. Про громадські слухання (коли і де їх проводили і чи були вони взагалі) ніхто з місцевих не чув. Довелося організовувати зустрічі з депутатами, вишукувати інформацію, залучати ЗМІ.
7 лютого жителі масиву вийшли на захист парку. Люди згадували, як вони ще школярами наприкінці 1970-х саджали дерева, які опинилися під загрозою знищення. Сотні осіб підписали відповідні звернення до Київського міського голови Віталія Кличка, народного депутата України Олександра Третьякова, керівника Національного антикорупційного бюро України Арте-ма Ситника. Попри вихідний, на захід завітав голова Свято-шинської РДА у м. Києві Ілля Сагайдак. Щоправда, нічого конкретного про забудовника він так і не сказав, але обіцяв допомогти розібратися.
За встановленою хронологією, у лютому 2004 року Київрада передала в оренду земельну ділянку товариству з обмеженою відповідальністю. У липні того самого року міськрада частину парку (1 гектар) вилучила із загальної площі й надала цій самій фірмі, яка вже володіла літнім кінотеатром «Кристал» на околиці «Юності». Вилучена ділянка призначалася для будівництва житлового і кіноконцертного комплексів, підземного пар-кінгу. ТОВ нічого там так і не збудувало, а кінотеатр досі занедбаний.
Чинність трирічного договору оренди закінчилася 2007-го, але торік улітку Київрада відновила його, продовживши для ТОВ до 2018-го. Важливо, що понад чотири роки тому парк «Юність» отримав статус пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення, його територію зараховано до земель природно-заповідного фонду. І за схемою перед центральним входом, яку кілька місяців тому прибрали, «пляма забудови» належала саме до зеленої зони. Про те саме свідчить Генплан міста.
А ось представники забудовника запевняють, що насправді парк вони не чіпають. Повчають, що треба керуватися не емоціями, а законом, якщо живемо у правовій державі. Цинізму немає меж: звинувачувати у порушенні закону захисників рідного міста, принагідно відбираючи у них місце відпочинку і перевантажуючи місцеві комунікації.
Тим часом боротьба триває. 16 лютого постійна комісія Київ-ради з питань містобудування, архітектури та землекористування створила робочу групу, до складу якої увійшли і представники громадськості. Для винесення на засідання міськради питання про розірвання договору оренди земельної ділянки із забудовником потрібно було зібрати не менш як тисячу підписів жителів масиву. 27 лютого небайдужі активісти впоралися із цим завданням. Електронна петиція на сайті Київради (
http://www.unist.info) налічує понад 8 тисяч підписів (необхідно 10 тисяч).
Кожне дерево, на яке зазіхають «цивілізовані» варвари, небайдужі позначили написами на жовтих папірцях: «Парку — так! Будівництву — ні!», «Ці дерева садили діти», «Руки геть від нашого парку!», «Людям парк, а не висотки». Залишається сподіватися, що «Юність» вдасться обстояти без пошкодження будівельної техніки та кривавих бійок із тітушками, як це вже неодноразово траплялося у Києві перед носом байдужих чиновників і депутатів різних рівнів та вишикуваних у «декоративні» шеренги правоохоронців.
Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ для «Урядового кур’єра»
Урядовий кур'єр, 10 березня 2016 року № 46 (5666), 3 сторінка
