ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

03 грудня 2016

Коли ми заходимо до лісу, він про нас уже все знає. ВІДЕО

Випуск 106. Альона Качур
Телеканал Доба

"Коли ми заходимо до лісу, він про нас уже все знає. Адже ліс — це складна система, мережа коренів, грибів, які дуже швидко передають інформацію про об'єкт по всій екосистемі," — так сказала Альна Качур у нашій студії.

А ще вона вважає, що формула успішного землеробства — це споглядання природи і її наслідування. Дивіться і міркуйте!


Закон о жестокости и наша охота


Знакомство с проектом Федерального закона "О защите животных от жестокого обращения" рождает противоречивые мысли и чувства. Этот документ не имеет научной основы и пропитан антропоморфизмом - наделением животных человеческими свойствами. Ни один из живущих и живших на земле людей никогда и пяти минут не был каким-нибудь зверем или птицей: о том, как они воспринимают окружающий мир, мы можем только догадываться и предполагать. Жизнь людей и жизнь животных идут по разным законам. Например, угрожающее преследование у людей связано с величайшим стрессом и часто кончается болезнью или даже смертью догоняемого, независимо от причинения ему физического вреда. Воображаемая угроза для человека часто страшнее реальной. Иное дело у животных, существование которых строится на принципах отношения жертвы и хищника.

Заяц едва ли не каждодневно подвергается преследованиям лисиц, рысей, волков, ястребов и других хищников. Он иногда попадает в их зубы и когти, но никогда не погибает во время преследования - для него это привычная "проза жизни". Никто не приводит достоверных случаев, чтобы заяц или другое животное из разряда жертв погибло от стресса при преследовании одомашненным хищником - гончей или другой охотничьей собакой.

Специальное исследование поведения диких животных, преследуемых собакой, предпринятое мною 1, показывает, что репертуар уловок зайца и других зверей при преследовании собакой не отличается от того, который используется ими при спасении от хищников. Собака для зайца - тот же хищник, отношения с которым для него привычны и естественны и не должны рассматриваться как экстремальные. Однако, проектом закона использование собак на охоте, видимо, запрещено (п. 4 ст. 14 и п. 5 ст. 19).

Уровень страха, боли и стресса при попадании в капкан различен у разных видов зверей. Нередко лесная куница, вырвавшись из капкана, снова лезет за приманкой во второй капкан и вновь оказывается пойманной. Известен случай, когда куница ушла вместе с капканом, тут же отправилась к другой ловушке и попала в неё, оказавшись сразу в двух капканах. Отмечены факты, например, среди норок, спаривания попавшей в капкан особи.

По проекту закона (п. 7 ст. 18 и п. 2."в" ст. 22) запрещены убой и разделка животных "при наличии не отключенного сознания". Согласно словарю 2, сознание - это "высший уровень духовной активности человека (подчёркнуто мною. - С.К.) как социального существа". Можно спорить с этим определением, но как уловить момент отключения сознания? Физиологи говорят: "Мы не можем опустить электроды в сознание". Пока наука может зафиксировать лишь момент клинической смерти (и она не является собственно смертью, поскольку есть немало людей, переживших клиническую смерть).

Во ВНИИОЗе молодой лаборант снял шкурку с енотовидной собаки, а утром обнаружил, что оставленная на выброс тушка зверя самостоятельно встала и ушла в другой конец длинного подвального коридора, о чём свидетельствовали кровавые следы на полу. По неопытности он посчитал зверя мёртвым, хотя тот был в состоянии зимнего сна, усиленного каталепсией, в которую впадают енотовидные собаки и ряд других животных при опасности. Точно так же лишены болевой чувствительности животные в спячке (суслики, сурки и другие), в оцепенении (например, змеи, ящерицы), а тем более - в состоянии анабиоза (некоторые насекомые, черви, моллюски).

Известно явление "автотомии" - самопроизвольного отбрасывания органов, когда преследуемое животное оставляет в зубах хищника, например, хвост, щупальце, которые потом отрастают вновь. А голотурия швыряет в направлении преследователя свои внутренности. Утраченные кишки у неё вскоре восстанавливаются. Можно увеличить перечень подобных явлений у животных, когда человеческие мерки явно не подходят для них.

Согласно п. 3 ст. 18, "запрещается охота на неполовозрелых животных". Это идёт вразрез с одним из главных принципов рационального использования популяций ряда видов (например, лосей, котиков, сивучей и других): целесообразнее сохранять ядро популяции, состоящее из взрослых, половозрелых особей, изымая промыслом в первую очередь хуже приспособленных сеголетков. В данном случае жалость к "невинным" лосятам оборачивается небрежением к судьбе всего лосиного стада. К слову, такой подход и пришёл-то к нам с Запада, где доказал свою рациональность.

Однажды ко мне зашёл наш институтский сантехник Вася. Охотой он не увлекался, но к выпивке тяготел изрядно; и сейчас заглянул для небольшого займа на предмет опохмелки. Получив кредит, славный парень Вася для приличия посидел и поговорил со мной "об жизни". Увидя на шкафу изящные оленьи рожки, сказал, что и он не чужд пониманию природной красоты, и рассказал, как во время недавней военной службы на Байконуре он с однополчанами занимался изготовлением пепельниц и других сувениров из панцирей черепах, водящихся там. Чтобы умертвить черепаху, они бросали её в кипящую воду, но при этом черепаха вскрикивала, как малый ребёнок, и это "действовало на нервы". Тогда солдатики придумали другой способ: голову её привязывали проволокой к одной машине, а ноги к другой. Затем автомобиль трогался и... потом оставалось только немного подчистить внутри панциря.
Придя домой, я рассказал об этом зверстве внуку и стал возмущаться, а он хладнокровно спросил меня: "А ты забыл, дед, что рассказывал про свою первую утку?". За первой подбитой мной из ружья уткой я, шестиклассник, ещё не умевший плавать, в когтях охотничьего азарта не раздеваясь бросился в воду, хотя и не знал глубины озера; к счастью, оно оказалось неглубоким. Вытащив трепыхавшуюся утку, вспомнил разговор охотников и ударил её головой о приклад ружья а она продолжает биться, ударил ещё раз - бьётся! - внутренне содрогаясь, ожесточённо бил и бил её головой, каждый раз усиливая удар и, наконец, у неё выскочили глаза и повисли на каких-то жилках; только тогда она затихла. Я не знал верных приёмов добивания подранков...

Да, прав Ванюшка, чего кивать на других, когда всё охотничье дело, несмотря на присущие ему романтику, поэтическую и сермяжную красоту, пропитано жестокостью. Она привычна, обиходна, а отчасти и неизбежна. Замелькали в памяти виденные и слышанные эпизоды из этой мрачной оперы. Классик охотоведческой литературы Л.П.Сабанеев приводит 3 разные способы калечения волчат в найденном логове, применявшиеся в различных регионах России. В числе их: ломка задних ног или перерезание в них сухожилий, выкручивание суставов двух накрест лежащих лап, втыкание волчатам под кожу заноз, выкалывание глаз, сжигание живыми. В окрестностях озера Ильмень принято было прибивать живых волчат к доске и пускать её по течению реки.

Дикое зрелище представляет собою забой ушастых тюленей - котиков и сивучей на Командорских островах. Отобранных для обдирания особей отгоняют в сторону и бьют дубиной по голове, после чего зверь начинает биться, потому и дубину эту называют "дрыгалкой". От удара дрыгалкой у весящего до 50 кг щенка морского котика глаза иной раз выскакивают из орбит, так же, как у первой добивавшейся мною утки. С 1986 года котиков забивают, впрыскивая им дитилин - курареподобный препарат, но этот метод также признан обсуждаемым проектом закона негуманным (п. 2."б" ст. 22). В морском зверобойном промысле нет сентиментальных людей. Часто при забое на залёжках, когда тюлень ещё жив, вращает глазами, двигает головой, открывает рот, его уже обдирают. Мастера этого дела ухитряются "раздеть" тюленя за 2-3 минуты. Только распластали шкуру на брюхе, глядишь - уж и ласты освобождены, а зверь ещё живой, шевелится, делает плавательные движения, но не кричит. Так ведут себя все виды тюленей, ободранные живьём.

Кстати, ещё о поведении животных без кожного покрова. Как известно, чтобы не таскать на себе лишнего груза, охотник на белковье иногда обдирает зверька сразу после отстрела. Зафиксированы отдельные, нехарактерные случаи, когда, экономя время, промышленник сноровисто подрезает шкурку в положенных местах и в мгновение ока сдёргивает её с раненого зверька. Брошенная без шкурки белка ещё делает несколько прыжков по стволу дерева и только потом бессильно падает. Слышал, что сходным образом ведёт себя и "ошкуренный" бурундук. Таких чёрных фактов немало.

За сорок лет работы во ВНИИ охотничьего хозяйства и звероводства, а до этого за годы студенчества и аспирантуры на охотоведческом факультете Московского пушно-мехового института я не слышал ни единого слова о необходимости гуманного отношения к животным, о том, что следует стремиться уменьшать их страдания, избегать неоправданной жестокости. Хотя среди преподавателей были культурнейшие люди. Одна из причин тому: эти мысли не были созвучны суровой послереволюционной эпохе, когда слово "милосердие" было в забвении даже по отношению к человеку. Насаждавшаяся классовая ненависть рождала лозунги вроде такого - "Лом о смокинги гни комсомол!" (любопытно, что при чтении этого призыва с конца получается то же самое). В.Я.Генерозов писал: "Революция и голод научили нас на многое смотреть иначе и мы теперь не видим предосудительного деяния в постановке заячьего капкана" 4.

 

Среди большого количества знакомых студентов-охотоведов был только один человек - Клим Сулимов, который вслух возмущался жестокостью охоты. Он избегал доцента С.А.Ларина, читавшего в МПМИ технику охотничьего промысла, который бесстрастным голосом, спокойно, задушевно даже рассказывал о всевозможных "схватах", "сжимах", "щемихах". Это же орудия пытки для зверей! - возмущался Клим. Охотники, а особенно охотоведы - практики и научные сотрудники - в большинстве своём не любят разговоров о жестокости охоты и относятся к человеку, поднявшему эту тему, в лучшем случае насмешливо, а чаще неприязненно и даже враждебно. Создаётся впечатление, что такие мысли бередят совесть. "Хочется", "выгодно" или "принято" вступают в противоречие с "нехорошо", в результате - дискомфорт в душе, и человек гонит от себя всё, что его тревожит. Мысли о жестокости называют "сюсюканьем", "слюнтяйством". Кто-то склонен видеть в этом фарисейство, лицемерие: ведь конечный результат при разных способах добычи один и тот же - смерть животного. Однако, этот же нелицемер, узнав о скоропостижной кончине соседа от инфаркта, произносит: "Легко помер, дай бог каждому такой смерти". Оленеводы и охотники, среди которых работал Сулимов после окончания МПМИ, быстро узнали его слабое место - сочувствие к животным - и часто шутили следующим образом. На глазах Клима эвенк подойдёт к оленёнку, выхватит нож и свирепо замахнётся. А потом хохочет над смятением Клима.

В большинстве случаев сострадание к животным трудно совместимо с добычливой охотой. Недаром существует охотничья пословица: "Не будь, ловец, в лесу ни жалостлив, ни прост, оплакивай лису, держа её за хвост". Однако это не значит, что все охотники жестокосердны. Не так уж редки случаи, когда охотник-промысловик выпускает на волю соболюшку (самку), не замёрзшую в капкане к его приходу, если она не покалечена. Он знает, что это сулит на будущий год увеличение ценных зверьков на его участке. Чувство хозяина в охотнике рождает заботу о зверье. Юкагиры, коряки, ламуты и люди других национальностей, промышляя северных оленей во время миграций на переправах через реки, убивали их с помощью длинного тонкого копья - "поколюги". Некоторые охотники мелких оленей старались заколоть копьём в позвоночник (в этом случае туша не тонет), а крупных лишь ранить, чтобы они сами доплыли до берега. Однако, такие хитрецы слыли "худыми людьми" 5. В основе этой оценки, возможно, лежит не только суеверие, но и этическое начало - сочувствие к мучениям раненых животных.

В охотнике-любителе чувство хозяина большей частью отсутствует, он рвётся "снять сливки", а потому охотничий азарт, соревновательность и жадность к трофеям порою затмевают душу и у человека, склонного к милосердию. Но нет одинаковых людей. Охотник-корреспондент ВНИИОЗа Пётр Николаевич Заикин писал мне: "Говорят - лежачего не бьют. У меня, например, на близко увиденную затаившуюся утку, зайца, косулю рука не поднимается. Как-то пришлось по глубокому снегу на лыжах преследовать самца косули. На десятом километре козёл выдохся: повернул голову и смотрит на меня, а сам шатается от усталости. Опустил я ружьё, жалко мне его стало. Пусть живёт! И я направился к дому".

Ружейную охоту относят заведомо к гуманной, поскольку считают, что огнестрельное ранение приводит, якобы, к мгновенной смерти. Но это - в идеале. Вернувшись с охоты и показывая дома свои трофеи, охотник обычно добавляет что-нибудь в таком роде: "Да ещё двух крякв и тройку чирков сшиб да найти не смог: до чего эти подранки шустры!". По данным профессора А.Н.Формозова, "на каждую добытую стрельбой птицу приходится один подранок, как правило, погибающий без пользы для стрелка" 6. Во многих случаях ненайденных подранков гораздо больше. На утиный перелёт в район Красной речки, что под Хабаровском, приезжает изрядное количество гражданских и военных охотников. Отстреляв вечернюю зорю, они обычно возвращаются обратно в город. Я не раз наблюдал в 1947 году, как на следующее утро крестьянин из местной деревни, соревнуясь с хищными птицами и зверьками, отыскивал, с собакой, по 50 и более подранков или мёртвых уток, не найденных вовремя.

Обычно научная мысль намного опережает "обывательскую". Увы, с проблемой гуманизации охоты в России этого не произошло. Проект закона о борьбе с жестокостью почти дословно списан с подобных документов на Западе. Наша охотоведческая наука не в состоянии представить законодателям научно обоснованные рекомендации. У нас идёт лишь кое-какая работа по гуманным капканам, но и она не инициативна, а навязана извне угрозой лишить Россию выхода на европейский пушной рынок. Проблема гуманизации охоты в научном плане весьма широка: речь идёт не только о необходимых конкретных рекомендациях, но и о разработке философских, нравственных, этических, социальных, психологических, юридических, организационных и других основ этого высокого совестливого дела. У нас нет даже научно обоснованных способов умерщвления подранков с учётом вида животного. Многое можно почерпнуть на Западе. Там эта проблема обсуждается и изучается уже несколько десятилетий, работает не одна сотня научных сотрудников. Даже такому узкому вопросу, как смерть животных разных видов в капкане, посвящены многие тома научных статей, основанных на дотошных экспериментальных исследованиях с использованием самых современных научных приборов.

Несмотря на некоторые помехи нашим людям, которые принесёт закон о жестокости, когда он будет принят, он не повлечёт за собой коренных изменений в отношении к животным в России. Кого-то будут прихватывать за живодёрство в густонаселённых районах. А на бескрайних просторах Сибири и Дальнего Востока, где порою живут по присловью "тайга - закон, медведь - прокурор", при нашей-то нелюбви к законопослушанию закон о жестокости многие десятки лет будет оставаться во многих чертах лишь бумажкой. Как писал Есенин: "А Русь всё так же будет жить, плясать и плакать под забором". Никакие насильственные меры не приводят к успеху, если сами люди не стремятся к реализации идеи, заложенной в законе. Поэтому будущее в гуманизации российской охоты я лично вижу в терпеливом, настойчивом воспитании охотников, нарождении нового поколения с более высоким уровнем нравственности и культуры, как охотничьей, так и общей.

Охотовед В.В.Веденичев, закончивший КСХИ и ныне работающий в Германии, рассказывал, что там получить билет охотника и рыбака неизмеримо сложнее, чем у нас: нужно учиться на специальных длительных курсах, сдавать несколько экзаменов, проходить испытательный срок. Кроме обширных знаний, в новичка внедряют охотничью этику, идею бережного, сочувственного отношения к природе и животным. Даже во время войны Сталин призывал учиться у немцев воевать. Не грех и теперь перенять ценный иностранный опыт повышения охотничьей культуры и воспитания охотника на гуманных началах. Перестроить и расширить программы подготовки вступающих в организации Росохотрыболовсоюза - в наших силах.

Но не будем пассивно ждать светлого будущего. Охотник и охотовед, избрав свою стезю в жизни, конечно, не может полностью избежать жестокости к животным, но в силах каждого, по возможности, уменьшить их страдания, из двух зол выбирая меньшее. Надо спросить себя: что я могу сделать в этом направлении? Для охотника-любителя (а их подавляющее большинство) тут прежде всего - самосовершенствование в избранном увлечении. Умерить в себе стремление к бахвальству трофеями, не стрелять, если живая мишень дальше верного выстрела, не стрелять там, где битую или раненую птицу найти будет трудно; пристрелять своё ружьё, добившись максимальной резкости, а потом снаряжать патроны самому, не пользуясь покупными; не бросать поиски подранка, если на успех остаётся хотя бы малейшая надежда; освоить способы охоты и привлечения дичи, дающие возможность стрелять наверняка, иметь добрую собаку. Даже использование камуфляжной или защитного цвета одежды будет продвижением в этом направлении - она даёт больше шансов сделать верный выстрел. Каждый сможет продлить этот перечень для себя.

К двадцати двум "заповедям охотника промышленника и любителя", сформулированным С.А.Бутурлиным 7, нужно добавить двадцать третью: "Охотник, будь Человеком - старайся уменьшить страдания добываемых животных". Надо надеяться, что проект Закона "О защите животных от жестокого обращения" в процессе обсуждения будет значительно улучшен. Его принятие послужит исторической вехой в движении России к построению гуманного общества.

Охотничье дело
С.А.Корытин

Закарпатські єгері та лісівники допомагають тваринам пережити люті морози (ФОТО)

Загальна площа мисливських угідь ДП «Мокрянське ЛМГ» становить 33,2 тисячі гектарів, більшість з них – лісові масиви, де водиться різноманітна дичина: ведмідь бурий, олень благородний, козулі, дикі кабани, зайці лісові, куниці лісові та рись, дикі коти та інші тварини. Поряд проживають і хижаки – вовки та лисиці.


Закарпаття. У лісових угіддях ДП «Мокрянське ЛМГ».


З настанням лютих морозів, лісовим мешканцям доводиться несолодко. Більшість з них просто не в змозі самостійно отримати корм, а під сніговим покровом не всі можуть відкопати харчі. Допомога єгерів і лісівників якраз у такий час тваринам просто життєво необхідна. Про те, які заходи здійснюються в лісах Мокрянського лісомисливгоспу, щоб допомогти диким тваринам перезимувати, розповів головний мисливствознавець ДП «Мокрянське ЛМГ» Юрій Руснак.

- У цьому році зима і морози прийшли на декілька тижнів раніше. Для диких тварин це перш за все викликає труднощі в добуванні необхідної кількості їжі. А синоптики Українського Гідрометцентру передають, що стовпчики термометрів будуть триматися на мінусових значеннях. Тому лісівники та єгері подбали, щоб в спеціально відведених місцях лісові мешканці могли поласувати розкладеною для них їжею, - розповідає головний мисливствознавець господарства.

За його словами, охороною і збереженням тваринного світу опікується мисливсько-єгерська служба - 6 єгерів та мисливствознавець. Допомогу їм надає вся лісова охорона лісгоспу – це лісничі, помічники лісничих та майстри лісу. Кожне лісництво має план-завдання з заготівлі кормів влітку (сіно, гілковий корм), щоб в зимовий період підгодовувати диких тварин. З настанням осені проводиться планова перевірка виконання завдань.

На що спрямовані зусилля єгерів наразі?

- Основні їх зусилля зараз спрямовані на допомогу в подоланні дикими тваринами несприятливих для них зимових умов і забезпечення надійної охорони. Мисливствознавці, єгерська служба щодня поповнюють підкормові майданчики продуктами, у міру їх поїдання дикими тваринами. Солонці заповнюються сіллю, яка є джерелом мікроелементів і надзвичайно потрібною їжею для звірів взимку. За словами головного мисливствознавця, працівниками лісомисливгоспу було заготовлено в достатній кількості зернові, сіно, кормові віники, топінамбур і інші необхідні ласощі, закуплена сіль.

А які заходи щодо посилення боротьби з браконьєрством?

- Поряд із підгодовуванням, не послаблюємо охорону лісових масивів від браконьєрів. Адже для браконьєрів високий сніг і сильний мороз не є перешкодою - підкреслює Юрій Руснак. Бригади з охорони регулярно проводять рейди. Особливо пильні працівники у вихідні дні, коли в лісах для тварин підвищений рівень загрози загинути від браконьєрської рушниці. Щоб скоординувати спільні дії з ведення мисливського господарства, нещодавно було проведено нараду, на якому єгеря і мисливствознавці з усієї області могли поділитися з колегами своїм досвідом, показати свої досягнення плюси і мінуси, спільно були обладнані підкормові майданчики. Вважаю, що такі заходи варто проводити регулярно. Також навесні мисливці краю взяли участь у виставці собак в Києві за ініціативи мисливців краю. Собаки в охороні фауни - справжні друзі диких тварин, - запевнив Юрій Руснак.

А що полюбляють дикі тварини?

- Козулі люблять травичку і відкопують її з-під снігу, але коли снігу багато, їм це робити складніше. Якщо хочете їм допомогти, то потрібно дати сіна, але не прілого. Люди часто допускають таку помилку - залишають всякі недоїдки, думаю, що тварини їх їстимуть, - Юрій.
За його словами, сіно не обов'язково класти в годівниці, можна покласти сіно на кущ, на гілки дерев, важливо, щоб не дуже високо, так щоб козулі до нього дотяглися (не вище метра від землі). Треба намагатися, щоб залишене сіно не змокло.

У яких саме місцях це варто робити?

- Потрібно робити це подалі від будинку, якщо у дворі бігає собака, то тварини близько не підійдуть - боятимуться. Треба знайти гарне спокійне місце, подивитися, де більше слідів. Варто також враховувати, що тварини на чужорідні предмети в природі дивляться з побоюванням, тому не варто сподіватися, що в першу ж ніч козулі прийдуть до годівниці за сіном. Але з асом вони звикнуть. Тварини запам'ятовують місця, де знаходять їжу, тому вам доведеться піклуватися про них до самої весни. Косуль можна годувати і яблуками. Правда, треба не забувати, що яблука швидко псуються. Теж стосується і овочів.

Якщо хочете підгодовувати кабанів, то доведеться використовувати картоплю та інші коренеплоди. Диким тваринам легше перенести зиму, якщо в лісі є годівниця, в яку постійно приносять корм. А тваринам корм зайвим не буде. Але якщо беретеся підгодовувати тварин, то треба це робити до весни, інакше тварині можна нанести шкоду. У тварин виробляється певний інстинкт - вона знає, що прийшовши до годівниці, знайде там корм. Якщо корму не знайде, буде його чекати. Якщо людина не принесе корм, то тварина втратить можливість знайти його десь ще, - підсумував бесіду Юрій Руснак.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ
http://ua-reporter.com/novosti/208636





03.12.2016 (07:36)

Лесники Херсонщины пугают жителей пустыней

Лесники Херсонщины пугают жителей пустыней

Принятый Херсонским облсоветом мораторий на вырубку леса не на шутку взволновал областной и районные лесхозы. Сначала лесники пытались доказать в суде, что решение депутатов незаконно. Теперь принялись давить на общественность и собрали пресс-конференцию в «Новом дне».

Их опасения вполне понятны. Запрет на рубку оставит без доходов их предприятия и без откатов всех, кто по темным схемам обогащался годами на херсонских ресурсах.

Представители лесхозов в один голос жаловались на отсутствие финансирования и катастрофическую неприбыльность. Также они запугивали присутствующих грядущими пожарами, браконьерскими рубками чрезвычайных масштабов и превращением Херсонщины в пустыню. 

Однако аргументы их смотрелись неустойчиво. Тем более когда присутствующий полицейский Олег Ярошак рассказал о фирмах-«подрядчиках», которые продают лес, выкупленный у лесников за копейки, втридорога. За этот год на Херсонщине возбуждено около 300 уголовных дел по факту рубки, 6 уже в суде.

- Они на бумагах закрывают продажи по 240 грн., а на самом деле коммерческие структуры продают по 1200 грн., зарабатывая на кубометре по 800 гривен. Это прямой грабеж области, - прокомментировал схемы замглавы облрады Василий Зеленчук.

Василий Зеленчук уверен: лесохозяйственные предприятия вполне могут быть прибыльными, просто руководство не должно использовать лес как свою «кормушку». 

- Рада приняла такое решение только с одной целью: навести порядок!.. – добавил Зеленчук. – Теперь мы проведем инвентаризацию, мониторинг и поймем, где рубить, как и по какой цене этот лес продавать.

По словам Василия Зеленчука, мораторий продлится до весны. За это время власти восстановят финансовый порядок в лесхозах и искоренят темные схемы наживы. В ближайшее время руководство области вместе с учеными просчитает, сколько и какой лес можно пустить на дрова для населения.

Напомним, ранее "Херсонские факты" сообщали о том, что областные лесхозы пытаются через суд отменить мораторий на вырубку леса.
http://fakti.ks.ua/svezhie-novosti/12263-lesniki-hersonschiny-pugayut-zhiteley-pustyney.html

Олег Ляшко про мораторій на каналі 112 Україна. ВІДЕО

Народный депутат Олег Ляшко в "Вечернем прайме" телеканала "112 Украина", 02.12.2016

23:45, 2 декабря 2016



112.ua

- под делу экс-"беркутовцев" по видеосвязи допросили бывшего главнокомандующего внутренними войсками. Прольет ли допрос Станислава Шуляка свет на кровавые события Майдана?
- Трения антикоррупционных органов. Одни борцы с коррупцией, а именно НАБУ, пожаловались на другого борца, а именно руководителя САП Назара Холодницкого. Генпрокурор Луценко разводит руками, мол, не моя подследственность. В чем же дело? И чем угрожает такое трение?
- Процесс по делу о пожаре в одесском Доме профсоюзов перезапустят и начнут с нуля. Причина - замена одного из судей. С момента трагедии прошло 2,5 года, сколько еще понадобится времени, чтобы наказать виновных?
- Минобороны завершили стрельбы в ста километрах от оккупированного Крыма, сократив при этом ранее запланированный радиус поражения. Неужели пошли на поводу у российских угроз?


http://112.ua/video/narodnyy-deputat-oleg-lyashko-v-vechernem-prayme-telekanala-112-ukraina-02122016-219745.html

Сім аргументів проти безлісу - Дзеркало тижня



"Безвіз чи безліс", "600 млн євро vs національні інтереси", — останній тиждень пройшов під акомпанемент перетягуванням канату довкола десятирічного мораторію на експорт необробленого лісу-кругляка. Суперечки не вщухають, і сьогодні вже спостерігається справжнє протистояння між урядом та вітчизняним бізнесом.

Кілька слів про його прихильників та опонентів. Підставою для впровадження мораторію стала катастрофічна ситуація з масовою і неконтрольованою вирубкою лісів на Заході України, а також криза, що охопила вітчизняну деревообробну галузь внаслідок масового експорту необробленої деревини. Ідея мораторію породила потужний опір як окремих представників вітчизняних урядових кіл, так і європейської спільноти. Оскільки заклики скасувати мораторій посилюються, спробую виділити 7 основних аргументів на його збереження.

1. Перші підсумки дії мораторію свідчать про позитивний вплив обмежень експорту лісу на розвиток вітчизняної економіки. Тоді як обсяг реалізації промислової продукції в Україні у січні — вересні 2016 р. зменшився на 4%, деревообробна промисловість продемонструвала приріст на 16% (до 983 млн дол.), меблева — на 15% (до 506 млн дол.), а паперова — на 5% (до 1,14 млрд дол.) до аналогічного періоду попереднього року. Сума сплачених цими галузями податків у доларах за цей період зросла на 17% —до 89 млн дол. Експорт лісу-кругляку скоротився на 30%, а поставки за кордон оброблених лісоматеріалів зросли на 11%.

2. Про позитивний вплив мораторію на економіку свідчать і прогнозні оцінки експертів за результатами економіко-математичного моделювання. Так, відповідно до розрахунків, ціни на лісоматеріали для деревообробної галузі впадуть у середньому на 8%. В умовах зростання доступу вітчизняних підприємств деревообробної галузі до передових технологій та іноземних інвестицій мораторій також дозволить підвищити в Україні обсяги виробництва (на 9,6%) й експорту (на 22,4%) продукції з лісоматеріалів.

3. Запровадження мораторію на експорт лісу допоможе зменшити обсяги його вирубки в Україні на 38,2%. Це надзвичайно важливий аргумент, оскільки, згідно зі статистичними даними, безконтрольна вирубка лісів на Заході України призвела до зменшення показника лісистості з 16% у 1996 р. до 11% у 2015 р. Для досягнення оптимального рівня лісистості 20% в Україні наразі необхідно висадити нових дерев на території площею близько 2,5 млн. га. Більше того, стрімко гіршає і якість лісових ресурсів. Сьогодні найбільшу площу в лісових насадженнях займають молодняки (45,4%) і середньовікові насадження (37,7%), а достигаючі і стиглі деревостани становлять лише 10,1% і 6,8%. З нинішніми темпами вирубки в недалекому майбутньому ми ризикуємо залишити лісовий потенціал України хіба що для істориків.

4. Мораторій загалом відповідає нормам міжнародного торгового права і зобов'язанням, узятим Україною в рамках приєднання до СОТ. Зокрема, Стаття ХХ(g) ГАТТ передбачає можливість країн-членів СОТ вживати заходів зі збереження природних ресурсів, які вичерпуються. Одна з головних умов — якщо при цьому вони застосовуються паралельно з обмеженням внутрішнього виробництва чи споживання. Чинні законодавчі напрацювання ВРУ щодо встановлення обмеження на споживання лісоматеріалів забезпечують відповідність зазначеним положенням повною мірою.

5. На скасуванні мораторію найбільше наполягають країни-члени ЄС. Логіка проста — їхні деревообробні потужності працюють на українському лісі-кругляку. Тим часом їхнє законодавство забороняє їм винищувати власні лісові ресурси. Зрештою, скасування мораторію стало основною вимогою ЄС для надання Україні чергового траншу кредиту на 600 млн. євро для макростабілізаційної допомоги. Прийняття таких умов засвідчить абсолютну нездатність нашої влади мислити стратегічно й на довгострокову перспективу. Іноземний кредит — це "пігулка", яка тимчасово полегшить економічну ситуацію, але на загальний стан економічного "організму" аж ніяк не вплине. До того ж у майбутньому кредит доведеться повертати з відсотками. Або ще гірше — з новою здачею національних інтересів. Натомість політика розвитку деревообробної промисловості з часом створить потужне підґрунтя для зростання ВВП, зайнятості, економічного добробуту населення в цілому.

6. Однією з основних цілей мораторію став розвиток деревообробної галузі, підприємства якої, фактично, були позбавлені доступу до високоякісної деревини вітчизняної вирубки. Причини відомі — на експорт ішло понад 70% лісосировини першого сорту. Натомість завдяки мораторію українські підприємства отримали доступ до українського лісу-кругляку, обсяги ввезення в Україну верстатів для обробки деревини у січні—вересні 2016 р. зросли майже втричі — з 24,1 до 69,1 млн. дол. Ця динаміка відображає зростання інвестиційного попиту галузі на 45 млн. дол., що чітко вирізняється на тлі загальної стагнації економіки. Тож скасування мораторію підірве довіру інвесторів, погіршить і так малосприятливий інвестиційний клімат у країні.

7. Відмова від мораторію засвідчить непослідовність і безсистемність дій української влади у захисті національних економічних інтересів. Відсутність узгодженої позиції всіх гілок влади України в питанні запровадження мораторію вже призвела до поширення серед міжнародних партнерів суперечливої інформації про майбутні перспективи дії обмеження на експорт лісу. Скасування мораторію на вимогу ЄС лише для отримання чергового кредиту засвідчить слабкість позицій України на міжнародній арені, вкотре покаже її не як суб'єкта, а як об'єкта міжнародних процесів. А в деяких суб'єктів міжнародного права це викликає насмішки і стане приводом до маніпуляцій. Більше того, новообраний президент США, як відомо поважає сильних і впевнених партнерів.

Тому сьогодні критично важливо зосередити зусилля всіх гілок влади, зацікавлених сторін громадськості та бізнесу на доведенні світовій спільноті аргументованої позиції в питанні актуальності та безальтернативності цього заходу. Адже він спрямований на розвиток переробних потужностей, налагодження виробництва з високим рівнем доданої вартості та ліквідацію екологічного лиха, пов'язаного з масовою вирубкою лісів.

Державна політика має здійснюватися комплексно, тому мораторій слід розвинути дальшими кроками. Зокрема, необхідно прийняти додатково низку законопроектів, у тому числі про скасування імпортних мит на деревообробне обладнання, про ринок лісу, про індустріальні парки тощо. Також негайного рішення потребує питання запровадження комплексної й ефективної державної програми розвитку лісового господарства. Зокрема запровадження наскрізного електронного контролю, оприлюднення зведених балансів лісового господарства, та найголовніше — забезпечення висадки нових дерев.

Ігор Гужва 
2 грудня, 23:00
http://gazeta.dt.ua/internal/sim-argumentiv-proti-bezlisu-_.html


Віртуальне сприяння аграріям у бюджеті-2017 провокує падіння економіки


Проект держбюджету на 2017 р. уже встигли охрестити "аграрним". Зроблено це з подачі самих урядовців, які оголосили підтримку аграріїв одним із своїх головних пріоритетів у новому році. Голова уряду неодноразово називав головний фінансовий документ "бюджетом розвитку". Однак детальний аналіз саме аграрної складової бюджету наводить на сумні висновки. Ми можемо отримати стагнацію і спад не лише наступного року. Країна може впасти у рецесію на кілька років, зважаючи на те, який вплив сьогодні має агросектор на економіку.

Передісторія аграрного прориву

Логіка уряду була зрозумілою. Було бажання знайти додаткові джерела наповнення бюджету. Однак в уряді не зовсім усвідомили прямий зв'язок між коштами в обороті економіки, податковою системою і залежністю збільшення доходів бюджету від зростання економіки. А зростання економіки прямо залежить від рівня податкового тиску. Для такого розуміння треба знати передісторію українського "аграрного дива".

Сьогодні Україна — одна з провідних аграрних держав. Наша країна на першому місці у світі за експортом насіння соняшнику. Вийшла на перше місце за експортом кукурудзи, обійшовши навіть США. Займає другу позицію в експорті пшениці на глобальному ринку. За останні десять років дохідність у виробництві зернових зросла на 70%. Україна щороку здатна продукувати понад 60 млн т зерна.

Наша держава входить у топ-10 за виробництвом яєць. Ми — третій за обсягами експортер продукції птахівництва у Європу і сьомий експортер у світі. Займаємо шосту позицію у світі в експорті борошна і третє місце — за виробництвом меду. 3,5 млн українців працюють в агросекторі. 26 із 100 найбільших компаній в Україні належать до агросектору, і 70% території країни задіяно в аграрному виробництві. Більш як 40% становить частка агропродукції в нашому експорті. Протягом останніх десяти років в аграрному секторі спостерігалося постійне зростання на рівні 10–12%, навіть попри глобальні економічні кризи.

Сьогодні з упевненістю можна констатувати, що в Україні сформувався потужний агробізнес. Але так було не завжди. На зорі незалежності в Україні не було сегмента агробізнесу, здатного конкурувати з провідними країнами світу, як це відбувається зараз. Не було сучасної технічної бази, яка давала б можливість конкурувати на міжнародному ринку. Фактично ми мали малоефективне радянське сільське господарство.

Сам термін "сільське господарство" передбачає дещо інше, ніж "агробізнес". Основною функцією сільського господарства в СРСР було забезпечення продовольством населення. Основна функція бізнесу передбачає отримання прибутку. Отож агробізнес передбачає більшу ефективність, що, у свою чергу, потребує великих вкладень у технічне обладнання, насіння, селекцію. Усього цього не було в Україні на зорі незалежності. У середині 90-х у нас навіть не було господарств, здатних придбати хороші зарубіжні технології. Але був величезний потенціал. Адже Україна володіє 25% усіх світових запасів чорноземів.

У світовій практиці є два основні підходи з розвитку аграрного виробництва. У тих країнах, де аграрний сектор виконує роль допоміжного сегмента економіки, насамперед соціальну функцію (зайнятість населення, створення умов для розвитку сільських територій), працює модель дотацій для виробника, коли держава доплачує за одиницю виробленої продукції чи площі землі, що перебуває в обробітку. Така модель підтримки притаманна більшості європейських країн. Інша модель частіше використовується у країнах, які відіграють ключову роль на ринку експорту продовольства. Насамперед у США і Канаді. У цій моделі застосовуються механізми непрямої підтримки, коли аграрний виробник може отримати "дешеві" і "довгі" кредити під 3–5% річних на 10–20 років.

У 1990-х Україна не мала можливості запровадити ані першу, ані другу модель. Перша була неможлива через постійний брак коштів у бюджеті для фінансування захищених соціальних статей (фінансування медицини, соціальної сфери тощо). Постійний брак коштів був зумовлений кризою після розвалу СРСР, розривом економічних зв'язків, переходом від планової до ринкової економіки. Приватний сектор економіки тільки зароджувався.
Для другої моделі також не було умов. Економіка була нестабільною. Високі інфляційні ризики зумовлювали постійний брак кредитних коштів. Банки неохоче фінансували аграрний сектор, де рентабельність багато в чому залежить від низки факторів, таких, як погода, якість матеріалу. Тобто для банків не було гарантій повернення коштів. Виробники не могли отримати кошти для переоснащення виробництва. Ця ситуація зберігається досі. Можна порівняти середні ставки за кредитами у США та Європі на рівні 3–5% річних і в Україні на рівні 25–30%. При цьому у США і Європі кредити видаються на тривалий термін. В Україні це переважно кредитування під урожай. Тобто виробник змушений поспішно продавати вироблене у найменш сприятливий час і часто за найменшою ціною. Тому сьогодні в українському агросекторі близько 70% обігових коштів — це переважно власні кошти і лише третина — кредитні. У світі ситуація цілком протилежна. Там до 90% — це кредитні кошти.

У 1990-х держава була здатна лише на порівняно невеликий обсяг підтримки, насамперед у питанні закупівлі якісної сільгосптехніки. На все інше, починаючи з розвитку селекції, створення потужностей для зберігання зерна, підвищення врожайності, створення окремих елементів сучасного переробного комплексу в тваринництві, треба було шукати. Так народилася унікальна українська модель стимулювання розвитку аграрного сектору з обмеженими вливаннями державних коштів.

Наприкінці 1990-х було розроблено зміни до податкового законодавство, які передбачали дві основоположні новації. Перша — це фіксований сільськогосподарський податок. Виробник був зацікавлений у нарощуванні виробництва, бо від цього його податок не зростав. Друга новація — це спеціальний режим адміністрування ПДВ для агровиробників. Суть цього режиму полягала у запровадженні простого принципу. Виробник продавав вирощену продукцію переробному підприємству. 20% ПДВ від цього продажу залишалося на спеціальному рахунку. З нього виробник міг використовувати кошти виключно на розвиток: розширення потужностей, купівлю техніки, здійснення наукових розробок.

Бюджет-2017 і віртуальні розрахунки

Два роки тому уряд Яценюка (а потім і уряд Гройсмана) спільно з парламентом почав руйнувати стимулюючу податкову систему. Розрахунок був таким, що держава отримає додатково 20 млрд грн доходу.

Проте це був абсолютно хибний підхід, заснований на віртуальних розрахунках. Адже така сума коштів від спецрежиму ПДВ була зумовлена самим існуванням цього режиму як стимулу для розвитку агробізнесу, розширення його можливостей. Тобто коли у бізнесу було достатньо обігових коштів, він міг щороку нарощувати виробництво, підвищувати його ефективність, зменшувати втрати, більше продавати, більше заробляти, більше накопичувати на спецрахунках і знову вкладати.

У цьому був сенс, оскільки нам ще далеко до світових економік. Попри всі успіхи останнього десятиріччя, Україна продовжує експортувати переважно агросировину. Частка готової продукції не дотягує до 10%. Щоб догнати за ефективністю провідні західні економіки, нам потрібно щонайменше п'ять років і значні вкладення у переробку та наукові дослідження. В Україні лише почали формуватися власні наукові центри з селекції у тваринництві і рослинництві, здатні конкурувати із світовими аналогами. Ми продаємо багато і дешево замість того, щоб продавати менше і дорого.

Уряд розраховував на збереження темпів зростання агросектору на рівні 10–12%, які були у попередні роки. Але це неможливо без обігових коштів, які давалися спеціальним режимом оподаткування агровиробника. Натомість не було запропоновано іншої дієвої моделі.
Аграріям не вдалося досягнути консенсусу з урядом, попри численні спроби. Кабмін формально вирішив перейти від системи стимулювання через зниження податків і повернення коштів в економіку до системи прямих дотацій. При цьому таких дотацій в умовах економічного спаду, в якому ми перебуваємо зараз, не може забезпечити навіть економіка розвиненої країни, яка не потерпає від війни і розвивається у спокійних умовах. Рік тому було зрозуміло, що більша частина "допомоги агросектору" буде віртуальною і аж ніяк не замінить системи зі спецрежимом ПДВ і фіксованим сільськогосподарським податком.

Виконання програм підтримки агросектору у державному бюджеті-2017 уже зараз викликає великі сумніви, бо цих грошей просто немає. Їхня поява залежить від зростання економіки. А його не буде, якщо падатиме виробництво в аграрному секторі, котрий дає на сьогодні 41% ВВП. Лише за останній рік вартість виробництва в агросекторі зросла на 12%. Ця тенденція зберігатиметься і наступного року.

Уже зараз обіцянки уряду суттєво підкориговано. В опублікованому проекті бюджету на 2017 р. із заявлених раніше 5,5 млрд грн реально залишиться тільки 3,5 млрд.

На пряму фінансову підтримку сільгоспвиробників закладено 2,973 млрд грн, із яких 1,5 млрд — це кошти зі Спеціального фонду (незахищеної статті бюджету). Тобто в разі невиконання дохідної частини Спеціального фонду, а це більш ніж реалістичний сценарій, пряма фінансова підтримка сільгосптоваровиробників становитиме 1,473 млрд грн.

На здешевлення кредитів для аграріїв у бюджеті передбачено 300 млн грн; на підтримку галузі тваринництва — 210 млн; розвиток хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними профінансують на 75 млн грн. Для порівняння: у 2012 р. державна підтримка розвитку садівництва становила 1,075 млрд грн; підтримка тваринництва — 732 млн грн. Тобто допомога виявиться віртуальною.

Аномальна логіка

Маємо парадокс. Аграріїв позбавляють тієї системи оподаткування, завдяки якій вони могли без держави себе самостійно розвивати і збільшувати відрахування до бюджету. Натомість гарячково шукають у бюджеті мільярди на підтримку самих агровиробників, поставлених на межу виживання. При цьому наповнення бюджету залежить від того, як працюватиме аграрний сектор.

На аномальну логіку уряду вказують цифри. Зокрема, в Міністерстві економічного розвитку прогнозують, що в разі повного скасування спецрежиму ПДВ надходження до бюджету зростуть на 10,6 млрд грн. При цьому ВВП країни може знизиться на 1% через падіння виробництва у аграрному секторі, а це 23,5 млрд грн. Тобто, щоб залучити до бюджету 10 млрд грн, уряд готовий втратити удвічі більшу суму.

Опора на віртуальні показники штовхає українську економіку до падіння. За прогнозом Мінекономрозвитку, виробництво в сільському господарстві у 2017 р. упаде на 6,2%. Незалежні ж експерти схиляються до цифри 10%. На їхню думку, 2017-го втрати агропромислового комплексу України від скасування спецрежиму ПДВ і неминучого зменшення експорту аграрної продукції можуть становити 100 млрд грн. А значить, навіть обіцяна від початку державна підтримка аграрної галузі становила би лише двадцяту частину від прямих втрат сільгоспвиробників, а з ними і втрат держави.

Наслідки для всієї економіки

Йдеться не про вузькогалузеві проблеми. Збільшення податкового тиску уже позначилося на ціні продуктів харчування. Вона зросла на 20–60% за останні місяці. Люди змушені економити на харчах, і вже сьогодні більшість українців споживають м'яса, риби і фруктів удвічі менше від біологічної норми. Різке падіння виробництва, а отже, й експорту ставить під загрозу надходження валюти і стабільність гривні.

Щоб не дати розвиватися цим негативним економічним сценаріям, аграрії кілька разів зверталися до уряду і прем'єра, виходили на страйки. Але напрацювати компромісні рішення не вдалося.

Нас також чекають великі втрати у майбутньому. За підрахунками експертів, збереження стимулюючої системи оподаткування аграріїв дало б Україні можливість удвічі збільшити ВВП протягом двох років. Тобто вже за два роки ми могли б мати на 1854 дол. США на душу населення більше. Це означає, що приблизно у два рази виросли б зарплати, збільшилися б надходження до бюджету, а відповідно, і різні гарантовані державою виплати.

Уникнути падіння і відновити зростання можливо навіть зараз. Треба повернути спецрежим ПДВ. Такі зміни виписані в законопроекті №3851-1 від 4 лютого 2016 р. Крім відновлення дії спеціального режиму, аграрії вимагають запровадити єдиний публічний Реєстр заяв на бюджетне відшкодування і дотримуватися відшкодування ПДВ виключно в порядку черговості надходження заяв.

Аграрії не припиняють спроб достукатися до влади і повернути економічну політику на безпечний курс. Тому цього тижня звернулися до президента, прем'єра та голови ВРУ з пропозицією зустрітися з нами, з аграрними асоціаціями та самими виробниками. Адже в цьому човні з пробоїною опинилися не лише фермери чи агрохолдинги, а вся країна й увесь український народ.

Віталій Скоцик 
Сьогодні, 00:00

02 грудня 2016

За тим, як з Карпат до Києва везуть головну ялинку країни, можна стежити онлайн. ВІДЕО



З карпатських лісів Івано-Франківської області до Києва у подорож вирушила головна ялинка країни. 26-метрова лісова красуня має прибути до столиці у суботу.

Як ялинка їде до столиці у режимі реального часу можна стежити на інтерактивній мапі від ТСН Тиждень


.

Plos One: Европейцы каменного века могли выжигать леса – чтобы есть больше мамонтов



Жители Европы каменного века могли сознательно выжигать леса. Об этом говорится в статье, опубликованной в научном журнале Plos One.

Палеоботанический анализ цветочной пыльцы показал, что в Европе периода последнего наступления ледников (около 13 тысяч лет назад) было больше степей, чем лесов. Тем не менее, моделирование природных условий того времени показывает, что на территории Европы должны были преобладать леса.

Установлено, что в эпоху охотников люди предпочитали селиться на более открытых пространствах, чтобы легче передвигаться и охотиться: в степях было больше мамонтов. А обращаться с огнём они хорошо умели уже тогда.

23:12, 02.12.2016

За зупинені на Рівненщині вагони з лісом нардепам можуть виставити неустойку


Учора ввечері на станції Здолбунів депутати Верховної Ради Андрій Лозовий та Ігор Мосійчук зупинили 47 вагонів із деревиною

Андрій Лозовий тоді у соцмережі Фейсбук написав, що цей ліс-кругляк незаконно везуть з України в Румунію. Нардепи через це навіть підняли на ноги поліцію та міністра інфраструктури Володимира Омеляна. Втім, виявилося, що зробили це даремно.
Чому - розповідає прес-секретар Львівської залізниці Марта Лешньовська:
На станції Здолбунів зупинили 47 вагонів.

З них 46 були відправлені зі станції білоруської залізниці (республіка Білорусь) з призначенням до Румунії, що слідували в режимі транзиту по території України.

Згідно з перевізними документами, в них перебував вантаж з найменуванням «балансохвойные лесоматериалы круглые».

Із 47 вагонів - один відправлений зі станції Малин Південно-західної залізниці з вантажем «древесина топливная в виде бревен, сучьев».
За словами Марти Лешньовської, з України до Польщі серед цих 47 вагонів їхав тільки один вагон і у ньому була не ділова деревина, яку заборонено вивозити, а паливна.
Окрім цього, відправник лісоматеріалів отримує усі дозвільні документи на вивезення за межі митної території України від українських контролюючих органів до моменту прийняття вагонів для вивезення залізницею. І залізниця не контролює, що саме везуть, якщо це зробили митники.
Прес-секретар також підтвердила, що нардепи незаконно зупинили вагони. І в разі, якщо отримувач лісоматеріалів виставить залізниці претензії, то не виключено, що Львівська залізниця їх переадресує Ігорю Мосійчуку та Андрію Лозовому. 
Мирослава ОпанасикРадіо Трек
П'ЯТНИЦЯ, 02 ГРУДНЯ 2016 14:25

http://radiotrek.rv.ua/news/nardepy_na_rivnenshchyni_pogaryachkuvaly_zupynyayuchy_vagony_z_lisom_210949.html