Час від часу українців переповнюють негативні емоції щодо Євросоюзу.
Найбільше – через зволікання з наданням Україні безвізового режиму. Минулого тижня на це наклалося неоднозначне для багатьох
рішення Європейської ради щодо ратифікації Угоди про асоціацію.
Трохи раніше емоції сколихнула нібито вимога Брюсселя "вирубати карпатські ліси в обмін на пільговий кредит",
хоча мало хто спробував розібратися, про що насправді йдеться.
І це на тлі виходу з Євросоюзу Британії, зростання популярності євроскептичних рухів у низці країн. Навіть Польща – наш багаторічний "європейський адвокат" та наочний приклад переваг інтеграції в ЄС для суспільства –
гучно скочується до чогось недоброго і небезпечного.
Очевидно, сплески образи, відчуття зради чи всепропальщини відносно ЄС й надалі матимуть місце. Часом справді вистачає причин для негативних емоцій і розчарування. Але треба бути обережними та дуже розважливими з висновками.
Слід розуміти певні речі.
Найперше – зараз багато кому вигідно зруйнувати авторитет Євросоюзу, радикально погіршити його імідж та вагу в очах українців.
Насамперед Росії та її агентам – з далекосяжних геополітичних міркувань.
Кремль грає в довгу. Можна не сумніватися, що Путін ані на хвилину не полишав планів поновити рано чи пізно той статус-кво щодо України, який був до Революції гідності. Розчарування українців Євросоюзом, зникнення його як чіткого орієнтиру розвитку – все це дуже потрібне Москві.
Тому стараються в цьому напрямку й продовжуватимуть
це робити Опозиційний блок, Медведчук та інші елементи кремлівської мережі в Україні. Вимоги заморозити вільну торгівлю з ЄС, поновити візи для його громадян та інші подібні провокації обов'язково виникатимуть на гребнях чергових історій з нібито приниженням українців з боку Євросоюзу.
Применшення авторитету Євросоюзу та його впливу може бути вигідним і багатьом у чинній українській владі.
Швидше за все, за деякий час відносини офіційного Києва та ЄС дійдуть кризової точки. Межі, за якою поглиблення проєвропейських реформ – яких вимагає Євросоюз і в яких зацікавлене суспільство – стає фінансово збитковим або ж і просто небезпечним для панівних кланів.
Нічого нового – дороги української "еліти" та Заходу розходилися за всіх попередніх президентів.
І нехай не вводить в оману нинішній виплеск публічного позитиву з боку Брюсселя на адресу офіційного Києва,
як от на останній Раді асоціації. Мета перебування "еліти" при владі від брюссельських комплементів не зміниться – а цією метою є конвертація посад та політичного впливу у прибутки.
І якщо слово ЄС буде менш вагомим для українців, то й не реагувати на нього владі легше і безпечніше з політичної точки зору. І навпаки, ігнорувати вимоги ЄС дуже проблематично, коли популярність Порошенка – 14%, а Євросоюзу – 60%.
Отже, бажаючих поспекулювати на відносинах з ЄС чи його проблемах, перебільшувати або перебріхувати вистачатиме.
"Уже ніхто не згадує, що на Майдані не безвізу просили, а членства в Євросоюзі. Тепер про це навіть думати забороняють голландці".
"Новина про скасування мораторію на вирубку лісів в обмін на безвізовий режим, який хоче підписати Петро Порошенко, не на жарт сколихнула всю Україну".
"Європа давно здохла як спільнота. На жаль, у нас немає лідера, як Ердоган – всіх, хто проти країни, за грати і без базару".
Все це – реальні цитати з фейсбучних коментарів та інтернету. Треба визнати, що подібна маячня досить поширена. І масштаб її поширення стає загрозливо великим.
Насправді, якщо в нас і є підстави для емоцій та критики, то аж ніяк немає їх для істерики чи всепропальщини.
Важливо залишатися реалістами та прагматиками. І, загалом, це нескладно.
Ми можемо висміювати чи критикувати абсурдну історію з нідерландським референдумом щодо Угоди про асоціацію та недавнє політичне рішення ЄС щодо виходу з цієї ситуації – та разом із тим
угода у майже повному обсязі працює і є корисною та стратегічно незамінною. Завдяки їй уже ухвалено
десятки євроінтеграційних законів та розпочато низку реформ,
зростає торгівля з ЄС.
В Євросоюзі справді вистачає бажаючих зіскочити з санкцій проти Росії, і нам це дуже не подобається –
але ЄС продовжив санкції до кінця липня 2017-го.
Маємо повне право критикувати тяганину з наданням безвізу – але не мусимо забувати про
низку дуже важливих реформ, які просуваються саме завдяки виконанню необхідних для скасування віз критеріїв.
В Євросоюзі зараз справді тривають непрості внутрішні процеси, які можуть викликати скепсис чи відчуття його туманного майбутнього – та українці мали би бути останніми, хто з цього зловтішається або поспішає ставити на об'єднаній Європі хрест.
Звичайно, якщо ми хочемо жити в істинно європейській державі.
Бо без Євросоюзу це навряд чи вийде.
Саме сукупність передбачених відносинами з ним інструментів, з Угодою про асоціацію на чільному місці, є шляхом до кращого життя, інтеграції в європейський цивілізаційний простір.
Іншої програми дій у нас на сьогодні немає. Так само немає такого потужного міжнародного союзника, як ЄС, який би послідовно допомагав у реформах і тиснув на саботажників. Навіть у його теперішньому стані.
Ілюстрація Інституту світової політики, автор карикатури: Олег Смаль
Автор:
Анатолій Марциновський, "Європейська правда"
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора
