Санітарні рубки – це зручна форма прикриття комерційної заготівлі лісу під виглядом «боротьби з шкідниками лісу».
В літературі по заповідній справі та охорони природи вже понад півстоліття ставиться питання про заборону санітарних та інших рубок у заповідниках та інших категоріях природно-заповідного фонду. Санітарні рубки вкрай шкідливі для дикої природи, так як штучно ведуть до зниження видового і внутрішньовидового біорізноманіття в заповідниках. Особливу шкоду рубок полягає в тому, що вони проводяться в тому числі навесні і влітку.
Багато видатних вітчизняних діячів заповідної справи, вчених-екологів категорично виступали проти рубок в заповідниках, і насамперед санітарних як найбільш шкідливих. Про це неодноразово писали доктора наук У. Е. Соколов (1997), Ю. А. Ісаков (1975), А. А. Насимович (1979), Н.Ф. Реймерс (1973), директор Центрально-Чорноземного заповідника А. М. Краснитский (1974, 1975, 1979, 1983). Навіть представники лісогосподарської галузі (А. В. Воронцов, 1971) проти санітарних рубок в заповідниках як системного заходи. Проти санітарних рубок численні експерти в області охорони біорізноманіття (Експертні.., 2015, Борейко, 2015).
Відомий український лісовод М. Попков (2011) пише, що в більшості випадків вибіркові санітарні рубки проводяться бездоказово з точки зору лісової науки і шкодять охороні біологічного різноманіття лісів. На його думку санітарні рубки є «узаконеним способом проведення дрібного раскрадания деревини, в особливо великих розмірах, або здійснення комерційної заготовки в інтересах лісокористувача, але на шкоду лісі» (Попков, 2011).
На думку ряду авторів санітарні рубки лісу наносять масовий і комплексний шкоди природі, полягає в утрамбовывании грунту, зменшення вологості ґрунту, порушення природного обміну речовин, зменшення родючести ґрунту, порушення ґрунтового покриву, погіршення кореневого живлення дерев та інших рослин, зменшення лісового біорізноманіття, погіршення умов зростання трав'янистих рослин, зміну мікроклімату (Майоров, 1967, Якушенко, Деменчук, 1981, Ставровський та ін, 1991, Грами і ін., 2008, Силичов, Бурковський, 2014).
Ю. А. Ісаков (1975) пише:
«Одна з них —збір валежа, який мотивується необхідністю протипожежних заходів і боротьбою з «вогнищами» розмноження стовбурових шкідників. Мотивування ці, особливо остання, не здаються переконливими, так як тільки дуже небагато видів комах, що населяють повалені стовбури, здатні поселятися на здорових деревах. З іншого боку, добре відомо велике значення розпадаються деревних стовбурів для насіннєвого поновлення лісів, особливо темнохвойних і букових. У ряді випадків відновлення деревостанів у заповідниках припиняється саме з цієї причини.
Не менш сумнівною є доцільність широкого проведення в заповідниках санітарних рубок. Не кажучи про те, що іноді вони служать прикриттям незаконного отримання ділової деревини, зупинимося на екологічні наслідки проведення цього заходу. Санітарні рубки, тобто вилучення з деревостанів хворих і ослаблених дерев, проводяться з метою запобігання масового розмноження руйнівників деревини — комах ксилофагов і древоразрушающих грибів.
Все це необхідно в першу чергу для збереження деревини з метою її господарського використання. Цей захід цілком виправдано в лісовому господарстві, але доцільність проведення його в заповідниках викликає серйозний сумнів. Ліс — збалансована природна екосистема, в якій розпад і мінералізація деревини служить абсолютно необхідною ланкою її внутрішнього обороту. Вилучення деревини з біологічного обороту збіднює екосистему поживними речовинами. Тотальну боротьбу з комахами і грибами — руйнівниками деревини можна розглядати як свідому ліквідацію одного з необхідних компонентів заключного ланки внутрішнього обороту. Крім того, нерідко можна спостерігати, що вилучення великої кількості дерев в ході санітарних рубок викликає появу проміжків у лісі. Такі ділянки лісу заростають луговий або рудеральной рослинністю, що порушує природну структуру рослинного покриву.
Повертаючись до питання про короедах і ксилофагах в лісах заповідників, треба зауважити, що масові розмноження їх відбуваються найчастіше від стихійних, випадкових причин, таких, як вітровали, лавини в горах і пожежі, а також за порушення нормальних умов виростання дерев, при зниженні або підвищенні рівня грунтово-грунтових вод. Останнє відбувається внаслідок посух, меліоративних або інших гідротехнічних заходів. В більшості перерахованих випадків діяльність руйнують деревину комах надає позитивний ефект, оскільки сприяє прискоренню процесу відновної сукцесії в ураженому биогеоценозе. Коли ж ослаблення деревостанів відбувається із-за порушення їх водного режиму, для порятунку лісонасаджень важливіше приймати заходи по регулюванню рівня ґрунтових вод (там, де це можливо), ніж займатися вилученням гине деревини».
Критикуючи різних «заповідних лісівників», проповедывающих «відновлення корінних типів лісів», М.Ф. Реймерс (1973), з властивим йому почуттям гумору, писав: «Існує наївна впевненість, що природу, мовляв, треба квапити, щоб вона «здичавіла», існують навіть якісь «спеціальні рубки», які, нібито, допомагають лісі стати корінним, «незайманих». Вирубують осику і вірять, що на її місці скорехонько виросте дуб. Як це нагадує бажання у підлітків подорослішати! У природі, як і у людини, всьому свій час. Дійсно, існують методи прискорення у вирощуванні промислових лісів. Але хід розвитку природного лісу, зміна порід у ньому вимагає часу. Якщо ліс не пройшов попередньої фази розвитку, наступна не настане. Ніколи не вилупиться з гусениці метелик: вона вийде тільки з лялечки. А спроби виростити корінний ліс, минаючи проміжні етапи розвитку лісового співтовариства, подібні міркування: «Ось відірву гусениці голову — швидше метелик вилупиться».
По своей сути все эти виды рубок и другие, – это прополка.
Убираются погибшие и больные деревья, как на огороде хозяйка убирает то, что мешает расти здоровым овощам. Поэтому санитарные рубки показаны только там, где лес целенаправленно выращивают на вырубку. В природных заповедниках и заповедных зонах лес к заготовке по определению запрещен.
С точки зрения задач, стоящих перед природными заповедниками и заповедными зонами, проведение санитарных рубок – абсурд, так как никто не ставит перед заповедниками и заповедными зонами задачу выращивания ценной в хозяйственном отношении древесины, а так называемые «вредители и болезни леса» являются важным компонентом заповедных лесных экосистем, составной частью лесного биоразнообразия, которая также подлежит охране в природных заповедниках и заповедных зонах.
Особенный вред лесному биоразнообразию наносит вырубка сухостойных, буреломных, ветровальных, дуплистых и фаутных (двувершинные, кривые) деревьев, очень удобных для постройки гнезд.
Сухостойные деревья используются для гнездования и отдыха крупными птицами, особенно хищными, совами и аистообразными, среди которых также много редких видов. Участки с буреломом используются в качестве укрытий зверями. Крупномерная мертвая древесина необходима для находящихся под угрозой исчезновения видов насекомых, личинки которых развиваются очень долго, до трех лет, а с учетом стадии куколки – еще дольше. Это, например, жук-олень и жук-носорог; некоторые другие; еще более редкие виды (сколия-гигант), питающиеся только этими личинками, и т.д. Гниющие крупные стволы служат убежищем, особенно в летнюю засуху, для многих беспозвоночных, включая хищных (естественных врагов вредителей), среди которых также есть очень редкие виды. Они формируют скопления дождевых червей и микроорганизмов сапротрофов, лучше обогащают почву, чем листовой опад, способствуя её гумификации (Андреев, 2004).
Однако кроме официально декларируемых задач санитарных рубок – удаление хозяйственно малоценных сухостойных деревьев и борьба с болезнями и вредителями, у санитарных рубок имеется еще третья, скрываемая, но самая главная задача – промышленная заготовка древесины в тех случаях, когда применение иных видов рубок затруднено или запрещено (например, в природных заповедниках и заповедных зонах). В современных природных заповедниках они стали «не мерой ухода за лесом, а удобной формой лесопользования» (Соколов и др. 1997).
В 2012 г. в лесных заповедниках Украины санитарными и другими рубками было охвачено свободно около 900 га.
В заповедниках Медоборы, Черемском, Днепровско-Орельском, Росточье рубками проходилось от 100 до 200 га леса.
В 2008 г. объем заготовленной древесины в природных заповедниках Украины составлял больше 40 тыс. куб. м., в 2009 г. – больше 42 тыс. куб. м., в 2010 г. – 35,6 тыс. куб. м., в 2011-2012 гг. -24,5 тыс. куб. м., а в 2013 г., благодаря вмешательству общественных экологических организаций – упал до 2,1 тыс. куб. м. (письмо Минприроды Украины от 11.11.2013 г).
Ежегодно в природных и биосферных заповедниках санитарными и другими рубками рубится 17841 куб. м на площади 533 га, в национальных природных парках рубится 328289 куб м на площади 18720 га, в региональных ландшафтных парках рубится 65496 куб. м. на площади 4512 га, в заказниках рубится 412488 куб. м на площади 9600 га, в заповедных урочищах рубится 105432 куб. м на площади 2040 га, в памятниках природы рубится 4584 куб м на площади 193 га, в дендропарках рубится 1800 куб. м. древесины на площади 600 га. Всего же в Украине в данных объектах ПЗФ ежегодно благодаря рубкам и очистке леса от захламленности заготавливается около 1.002.000 куб.м. древесины на площади около 44 000 га. (Борейко, Левина, 2016).
Все это говорит о широкомасштабной и экологически опасной рубки леса в объектах ПЗФ. При этом в 15 нацпарках рубки ведутся без лимитов, в 10 нацпарках лимиты на рубки незаконно превышены, в 12 нацпарках на землях, принадлежащим другим пользователям, чаще всего лесхозам, рубки ведутся без лимитов и вообще без какого-либо контроля. Нацпарки даже не знают, сколько там рубится деревьев.
В результате из-за рубок заповедники и другие объекты ПЗФ не выполняют своей роли по охране биоразнообразия. Так, из 138 IBA-территорий Украины, ценных для охраны птиц, 38 (28 %) – теряют свою экологическую ценность из-за рубок (IBA, 1999).
Сплошные и выборочные санитарные рубки, рубки ухода, лесовосстановительные, реконструкции, борьба с «захламленностью» леса, разрешенные в Украине, наносят страшный экологический ущерб природным экологическим системам лесов заповедников, заповедных зон и обитающему в них биоразнообразию. От санитарных рубок в заповедных объектах страдает 89 видов краснокнижных животных и 33 вида краснокнижных растений.
Екологічна шкода від рубок
1. Наносяться збитки місцям існування червонокнижних кажанів.
Загибель кажанів та їх місць проживання фіксують багато зоологи (Влащенко, 2005-а, 2005-б, 2009, 2010, Влащенко та ін., 2012, Ільїн та ін, 2003,Hutson, 2001, Russo, 2004). 50 % видів кажанів, занесених у Червону книгу України, страждають від санітарних рубок. Нічниці Бехштейна, Наттерера, ставкова, Брандта, вусата, водяна, ушаны сірий і бурий, широковух європейський, вечорниці руда, велетенська і мала й інші кажани живуть в дуплах старих,засыхающих, уражених трутовиками дуплистих дерев, які, згідно з Санітарними правилами в лісах України, що діють і в заповідниках, підлягають обов'язковому знищенню (Санітарні, 1995).
За даними В. Ю. Ільїна, до проведення вибіркової санітарної рубки в досліджуваному ділянці лісу мешкало 5 видів кажанів загальною кількістю близько 500 особин. Після проведення вибіркової санітарної рубки в даній ділянці лісу було виявлено лише 2 види кажанів із загальною кількістю звірів близько 250 особин. Після проведення на наступний рік черговий вибіркової санітарної рубки кажанів в даній ділянці лісу виявлено не було (Ільїн та ін, 2003).Для кажанів характерна зміна притулків протягом сезону. Тому для них важлива наявність не окремих дерев, а масивів лісу з великою кількістю сухих і дуплистих дерев (Годлевська, 2014).
2. Наносяться збитки місцям існування червонокнижних птахів
У старих дуплистих деревах живе близько 20 видів птахів – дуплогнездников, в пряму страждають від санітарних рубок. Всього від санітарних рубок страждають 36 видів лісових птахів фауни України (Горбань, 2013, Яремченко, 2013). З усіх птахів, занесених до Червоної книги України – 30 видів або 40 % страждає від санітарних та інших рубок. З них – 60 % занесених у Червону книгу сов (сич-горобець, мохноногий сич, бородата сова, довгохвоста сова та ін), 100 % дятлов (дятел трипалий, білоспинний і ін) 36 % хижих птахів (скопа, змієїд, орел-карлик, сапсан, беркут, обидва подорлика, шуліка червоний, могильник, орлан-білохвіст та ін), а також жовта чапля, гоголь, чорний лелека, клинтух, сірий журавель, глухар, корольок червоноголовий, рябчик, тетерів, біла лазорівка, сорокопуд сірий, сиворакша (Червона книга України, Тваринний..., 2009, Атамась, 2014-а).
За даними Р. Й. Бумара і С. Ю. Поповича, в Поліському заповіднику, на ділянках абсолютної заповідності, де з 1970-х років не проводилися лісогосподарські заходи, щільність червонокнижних видів птахів (чорний лелека, сірий журавель, глухар, мохноногий сич, бородата сова, сич-горобець) становить 13,36 особин/1000 га, в той час як в місцях, де проводяться лісогосподарські заходи, всього 7, 86 особин/1000 га (2001).
Рубки лісу є одним із серйозних факторів, що знищують гнізда занесеного до Червоної книг України чорного лелеки (Бумар, Горбань, 2004). Наприклад, під час суцільної санітарної рубки в 2002 р. в кв. 2 Сырницкого лісництва Поліського заповідника зрізане дерево збило гніздо чорного лелеки, Свитязском і Пульмовском лісництвах Щацкого національного парку (1986, 1987 р.) під час санітарних рубок були зрізані тільки окремі дерева біля дерева з гніздом чорного лелеку, але в наступні роки чорні лелеки більше не використовували ці гнізда (Бумар, Горбань, 2004). У Ужанском національному парку під час санітарних рубок в 2013-2015 рр. було знищено гніздо чорного лелеки (усне повідомлення І. Кваковской). Погано, що останнім часом санітарні рубки почали проводитися не тільки в осінньо-зимовий період, але і ранньої весни, коли чорні лелеки починають займати гніздові ділянки (Бумар, Горбань, 2004). Рубки лісу негативно впливають на токовища глухарів (Романів, Козлова, 1987), гніздування орлана-білохвоста (Патрикеєв, 1987). Рубки лісу в Себежском заповіднику (Псковська область, Росія) призвели до того, що зник орлан-білохвіст, змієїд, значно зменшилася чисельність інших хижих птахів (Патрикеєв, 1987).
Як відзначають В. М. Горбань і В. В. Скільський (2016), лише в умовах старих лісів Карпат можуть формуватися токовища глухарів. Дані токовища є необхідним екологічним умовою успішної біологічної продуктивності даного червонокнижного виду. Вирубування старих лісів під виглядом санітарних або інших видів рубок знищує місця токовищ глухарів. Однак глухарі характеризуються високим рівнем консерватизму стосовно своїх місць знаходження токовищ. В інших місцях токовища вони не організовують, а без токовища будь-яка невелика популяція глухарів не може проіснувати більше кількох років (Горбань, Скільський, 2016).
Гніздовий консерватизм характерний і для більшості хижих птахів. За даними Ц. Р. Вітера (2014) у результаті рубок лісу птахи можуть покинути гніздо якщо рубка лісу проводиться ближче 700 м для орлана-білохвоста, ближче 600 м для могильника, ближче 400м для малого подорлика, ближче 300 м для курганника, осоеда і орла-карлика, ближче 200 м для звичайного канюка, тетерев'ятник, перепелятника (Вітер, 2014).
Рубка лісу в Очкинском лісництві (на місці майбутнього національного парку Деснянсько-Старогутський) знищила гніздо скопи, яка там постійно гніздилася до 1996 р. (Проект, 2012).
У національному парку "Біловезька пуща (Білорусь) рубки лісу призвели до зниження чисельності глухарів (збільшення мозаїчності призвело до проникнення в масив лісу лисиці, яка стала поїдати наземногнездящихся птахів) (Черкас, 2004, 2009).
За даними С. В. Важова і Д. В. Рибальченко (2013), В. Карякіна, А. Важова, Д. Штоля (2014) близько 50 % гнізд філіна в Алтайському краї були покинуті через рубок. Так само страждають від рубок і гнізда великого подорлика.
3. Наносяться збитки місцям існування червонокнижних комах та інших безхребетних
Санітарні рубки лісу є однією з головних причин зникнення рідкісних видів комах (Червона книга України, Тваринний, 2009, Червона книга Буковини, 2002, Червона книга Харківської області, 2013, Червона книга Дніпропетровської області, 2011, Рошко, 1988, Мариненко, Мамедова, 2014, Плющ, 2014).
Це відбувається завдяки двом причинам – знищення біотопу і знищення самих комах. Наприклад, личинки жука-оленя і жука-носорога мешкають в трухлявих деревах. Знищення цих дерев під час санітарних рубок призводить до загибелі личинок (личинка жука-оленя розвивається в трухе 5 років), так і самого місця проживання майбутніх личинок (Мариненко, Мамедова, 2014).
Комахи, у тому числі й рідкісні, у величезній кількості мешкають в засохлих, дуплистих деревах і валежнике. У Великобританії з 1700 видів безхребетних, що мешкають у «хворих» з точки зору лісників деревах, 330 занесені в Червону книгу. У Швеції в Червону книгу занесено 805 видів безхребетних, що мешкають в дуплистих деревах і валежнике (Мертва, 2004).
В Україні 30 % жуків, занесених у Червону книгу, зникає через вирубування дуплистих дерев, і 16 % перетинчастокрилих, занесених у Червону книгу різко зменшують свою чисельність внаслідок санітарних рубок (Червона книга України, Тваринний, 2009).
Як вважають С. В. Медведєв, В. С. Солодовнікова і Ст. Н. Грама (1977) негативний вплив на рідкісних комах надає вирубка старих дерев, знищення підліску, збирання лісової підстилки. Всього в мертвої деревини у лісах України мешкає близько 2 тис. видів комах (усне повідомлення І. Плюща).
В Україні від санітарних рубок, очищення лісу від захаращеності страждає 43 види комах, внесених в Червону книгу України: пилохвост Шмідта, пилохвост український, ковалика Паррейса, вусач мускусний, златка блискуча, красотел пахучий, вусач великий дубовий західний, плоскотелка червона, златка золотиста, жук-олень, морімус темний, жук-самітник, бронзовка, вусань краснокрыл Келлера, вусач альпійський, павлиноглазка руда, переливниця вербова, ленточница велика червона, дизъюнкта, червоно-жовта, блакитна, малинова, шовкопряд березовий, ленточник тополевый, бражник дубовий, великий нічне павичеве око, сітчаста ценолида, дисцелия зональна, долихомитус головатий, орехотворка гігантська, янус красноногий, мегарисса перлата, рогохвостая, оруссус паразитичний, плероневра хвойна, сапіга-полихрум, рогохвост-авгур, ксифидрия строката, бджола тесляра карликова, бджола-тесляр звичайна, прекрасноуска Маккара, пилоротица південна (Червона книга України, Тваринний, 2009).
4. Наносяться збитки місцям існування червонокнижних звірів – садової соні, бурого ведмедя, кота лісового, полівки татранської
За даними Червоної книги України однією з основних причин зменшення чисельності садової соні, бурого ведмедя, кота лісового, є знищення дуплистих дерев (Червона книга України, Тваринний, 2009).
Санітарні рубки знищують старі дуплисті дерева, буреломи, захаращені ділянки лісу, дуже важливі для залягання ведмедя в барліг. Зимові вирубки лісу турбують ведмедів в барлогах, де є новонароджені ведмежата, що сприяє високій смертності молодняку (Скільський і ін., 2010).
Санітарні рубки негативно впливають і на лісового кота. Лісовий кіт організовує лігва і тимчасові притулки в дуплах старих дерев (Шквиря, 2010), які знищуються при санітарних рубках. Крім того, котенята нерідко ховаються в хмизі, який також забирається при санітарних рубках, що веде до загибелі кошенят (Червона книга України, Тваринний, 2009, Шквиря, 2014).
5. Наносяться збитки місцям зростання червонокнижних рослин
Санітарні та інші рубки знищують місця зростання занесених до Червоної книги України рослин – лілії лісової, орхідеї-гніздівлі, черемші, підсніжника звичайного, любка дволиста, любка зеленоцветковой (Бортник, 1993).
Знищення санітарними рубками старих дерев негативно впливає на орхідеї, зокрема, на коручка чемерицевидный, так як наявність старих дерев по сусідству з орхідеями сприяє успішному утворення мікоризи (Light, MacConail, 2006).
Від вирубки лісу страждають багато орхідеї (Вахрамєєва, Денисова, 1980).
Від рубок страждає 23 види червонокнижних рослин, зокрема, гроздовник віргінський, аконіт волосистоподобный, вовчі Софії, плауни – діфазіаструм Зейлера, діфазіаструм трехколосковый, діфазіаструм альпійський, плаун річний (Червона книга України, Рослинний, 2009).
В Поліському заповіднику режим абсолютної заповідності (де немає жодних лісогосподарських заходів) створює оптимальні умови для 8 видів червонокнижних рослин, зокрема, для гудейеры повзучої та дифазиаструмов (Бумар, 1990, Бумар, 1995, Бумар, Попович, 2001).
Вчені довели, що багато видів лишайників зростає саме на старих деревах, і чим більше старих дерев, тим вище різноманіття лишайників (Kondratyuk, 2008, Scheidegger etal, 2009, Sillet etall, 2000, Nascimbeneetal, 2007, Moningetal, 2009, Marmor etal, 2011, Fritzetal, 2008, Fritz, 2009, Dymytrowa etal, 2013).
Аналіз Червоної книги України показує, що рубка старих дуплистих дерев негативно позначається на чисельності таких червонокнижних лишайників як кладония альпійська, белония геркулинская, лобария широка, лобария легенева, стикта закопченая, стикта лісова, нефрома рівна, нефрома загорнута, паннария повстяна , пармелиела щетиниста, алектория парайковая, аллоцетрария Оукса, тукнерария Лаурера (Червона книга України, Рослинний, 2009).
На думку в. І. Мельника (2014), санітарні рубки призводять не тільки до деградації популяцій рідкісних рослин, але і до їх повної елімінації, а також до інтенсивної інвазії адвентивних видів рослин.
За даними В. о. Антонова (2010), рубки лісу є однією з головних причин рідкісності видів рослин, занесених в Червону книгу Росії, Краснодарського краю і Республіки Адигея.
6. Наносяться збитки місцям зростання червонокнижних грибів
Від санітарних та інших рубок лісу страждають 11 видів червонокнижних грибів – спарасис кучерявий, гріфола многошляпочная, саркосома кругла, филлопор рожево-золотистий, крепидот македонський, рядовка опенковидная, шишкогриб лускатий, пизолит бескорневой, ларицифомес лікарський, мириостома шейковая, трутовик корнелюбивый (Червона книга України, Рослинний, 2009). Причому, що стосується рядовки опенковидной, вона росте не на старих, а на молодих соснах, тому рубки догляду та проріджування молодих сосняках є для неї причиною зникнення (Червона книга України, Рослинний, 2009, В. А. Дудка, усне повідомлення).
7. Наноситься шкода червонокнижним земноводним
За даними в. І. Таращука (1985), під час вивезення зрубаної деревини наноситься збиток занесеним в Червону книгу України тритонам карпатського та альпійського.
Під час тралевки деревини тракторами знищуються притулку тритонів і самі особини. Крім цього, прокладка тимчасових невпорядкованих доріг з глибокими коліями, наповненими добре прогрітою водою, створює провокаційні умови для концентрації в них більшої кількості тритонів в період розмноження з неминучою наступною загибеллю кладок, так і самих виробників (Таращук, 1985).
8. Створюється загроза існуванню всього лісового біорізноманіття
За даними Всесвітнього Фонду охорони дикої природи, одна третина видів флори і фауни, що живуть в лісах, живе в мертвою або висихає деревині. Ця деревина служить будинком для незліченної кількості грибів, бактерій, комах, кажанів, хижих птахів і сов, дятлів, білок, куниць і інших тварин (Мертва, 2004). За даними польських екологів в одному мертвому дереві живе від кількох десятків до кількох сотень видів грибів, рослин і тварин. В розкладеному деревині живуть кліщі, ногохвостки, багатоніжки, дощові черви та інші (Гутовски та ін, 2003). У Фінляндії 20 тис. видів фауни і флори, що населяють ліси, чверть живе в мертвій деревині. В основному це гриби і комахи (перетинчастокрилі, двокрилі і шестикрилі (Хански, 2010).
З-за проведення санітарних та інших рубок, збирання хмизу всьому лісового біорізноманіття наноситься непоправний збиток. Так, у лісах, де проводяться санітарні рубки, щільність дятлов в 3-4 рази нижче, ніж у природних лісах. Майже половина гнізд мухоловок-пеструх і мухоловок-белошеек знаходиться в мертвих дуплах дерев, 25% гнізд скворцов і 10% гнізд лазорівок і гаичек знаходиться в дуплистих деревах, 80 % гнізд волове очко знаходиться в коренях дерев, що впали (Гутовски та ін, 2003). Всі гнізда цих птахів знищуються при проведенні санітарних рубок.
У Біловезькій пущі на мертвій деревині виявлено 75 видів мохів, 24 види печіночників, 119 видів грибів (Гутовски та ін, 2003). У нацпарку Біловезький (Польща) в заповідній зоні існують види флори і фауни, які повністю зникли в тій частині, де ведуться рубки (Pawlaczyk, 2000). У польському нацпарку Словінський найкраще біорізноманіття знаходиться в заповідній зоні, де немає рубок (Pawlaczyk, 2000).
Видалення з лісових насаджень старих дуплистих дерев веде до вимирання багатьох лісових комах, видалення підліска веде до вимирання ентомофауни кустарникова ярусу і поверхні ґрунту, а збір підстилки в лісах веде до збіднення її мешканців і почвообитающей фауни (Медведєв, 1959, Солодовнікова, Грама, 1977). При вибіркової рубки перестиглих, суховершинных і дуплистих дерев знищуються місця гніздування білки-летяги, куниці, клинтухов, сов, сичів, чорних дятлов, кажанів, гоголів, крохалів (Формозов, 1937). При весняному спалюванні відходів рубки гине багато гнізд птахів (Формозов, 1937). За даними Т. М. Корнєєвої (1986), рубки догляду, розріджувальні верхній ярус лісу, різко знижують число птахів, що живуть у кронах дерев. А рубки догляду, спрямовані на нижній ярус і прибирання сухостою в лісах Московської області (Лосиний острів) знизили кількість гніздових птахів з 43 гніздових пар 20 видів до 21 пари 9 видів. Видалення сухих і фаутних дерев, на її думку, призводить до скорочення і повного знищення птахів-дуплогнездников.
Дослідження Ц. Р. Вітера (2013, 2015) в національному природному парку " Гомільшанські ліси і неохороняємому Дергачівському лесі показали, що, наприклад, щільність гніздування звичайного канюка більш ніж в 2 рази вище в національному парку, де, на відміну від Дергачівського лісу, не проводяться суцільні рубки у старовікових ділянках лісу. Так, у трьох випадках мотивацією до зміни ділянок канюка(2 пари) і тетерев'ятник (1 пара) стало занепокоєння птахів при проведенні вибіркових рубок лісу в гніздовий період. Як вважає цей автор, особливо від рубки лісу з хижих птахів страждає орлан-білохвіст, перепелятник, канюк (Вітер, 2013).
За даними Б. Л. Самойлова (1978), в змішаному лісі, на пробній площі, до проведення рубок догляду було виявлено 43 гнізда 20 видів птахів, а на наступний рік після рубок – 27 гнізд 11 видів.
За даними Д. В. Владышевского (1975) заміна старих лісів молодняками в Білорусі призвела до майже 3-кратного зниження чисельності птахів, а Боярському лісгоспі (Київська область) – до 2-кратного зниження. Вивчення впливу рубок проріджування на ділянці 12 га в Біловезькій пущі на птахів показало, що після проріджування з 17 гнізд дрібних горобиних птахів загинуло 6 гнізд. Значно більш високі показники загибелі гнізд дрібних птахів від рубок догляду для лісів Литви призводить А. Навасайтис (1963).
Як вважає Д. В. Владышевский (1975), найбільш помітно негативний вплив рубок на пташине населення лісів, коли рубається осика. Ця порода часто уражається серцеподібної гнилизною, багата дуплами, і є одним з головних місць гніздування дятлов. За науковим дослідженням, проведеним у Київській області та Біловезькій пущі, 79-87% дуплогнездников, що населяють соснові ліси, гніздяться в пенатах, використовуючи дупла, видовбані дятлами. У сосняках, пройдених проріджуванням, чисельність дуплогнездников знижується майже в 3 рази. За даними А.-Т. В. Башти (1998), в досліджуваних ділянках Сколівських Бескид, після рубок, густота населення птахів зменшилася з 163,6 до 124,3 екз./км, а видовий склад з 20 до 11 видів, тобто в 2 рази.
За данням С. Вітера (2012): «При проведенні суцільних рубок в першу чергу вилучають старовозрастные дерева, іноді зводячи цілі масиви високостовбурного лісу. Для хижих птахів особливою проблемою є те, що рубка дерев з прямими і великими стовбурами куди більш рентабельна, ніж розробки «криволесий». На таких ділянках ростуть дерева з високими прямими стовбурами, важкодоступними для наземних разорителей пташиних гнізд. Оскільки саме високостовбурні ділянки лісу є улюбленими місцями гніздування пернатих хижаків, проведення суцільних рубок лісу фактично є вибірковим знищенням їх гніздових біотопів. Саме вирубки високостовбурних лісів призвели до краху популяцій великої подорлика і беркута в лісостепових районах України, гарпії-обезьяноеда на Філіппінах, загального скорочення чисельності хижих птахів Західної Європи.
В умовах лісостепу суцільні рубки мають площу близько 5 гектарів, але примикання декількох рубок, проведеної на певній ділянці протягом ряду років, створює величезні відкриті простори площею десятки гектарів, а на місці великих лісових пожеж в борах заплави Сіверського Дінця – до 1500 га. Такі рубки мають однозначно негативний ефект; приводячи до знищення локальних гніздових угруповань як рідкісних стенобионтных-що мешкають в певних, дуже специфічних місцепроживаннях, наприклад змієїд, підорлики і найбільш масових видів – канюк звичайний, яструб-тетерев'ятник, яструб-перепелятник. Як ні парадоксально, але найбільший негативний вплив від проведення одиничних вирубок відчувають звичайні види. Справа в тому, що проведення таких рубок призводить до збільшення частки птахів, які не мають (точніше, позбавлених) своїх територій, що збільшує популяційне тиск, тобто конкуренцію за місця проживання мають гніздові ділянки птахами. Поява чужинців, які втратили свій ділянки, на гніздових територіях інших птахів призводить до зниження успішності розмноження тих пар, ділянки яких безпосередньо не порушені рубками, так як відбувається збільшення споживання кормових ресурсів на одиницю площі і посилення фактору занепокоєння (тепер вже з боку шукають вільні території птахів).
Вибіркові рубки призводять до порушення густих нижніх ярусів підросту (молоді дерева пануючих і супутніх порід) і підліска (види дрібних дерев і чагарники), а це знижує захисні властивості біотопу. Великі гнізда орлів стають більш помітними для допитливих. Багаторазово підсилює занепокоєння той факт, що лісогосподарські структури, незважаючи на офіційні заборони, проводять рубки протягом круглого року, в тому числі і в гнездовый період. Багато видів хижих птахів, насамперед великі види – орли, орлани, грифи, гарпії, змееяды, виявляються чутливі до такого неспокою. Навіть короткочасне присутність людей на гніздовій ділянці протягом години-півтори призводить до того, що птахи полишають гнізда з кладками, а тривала відсутність дорослих птахів може також призводити до загибелі пташенят на перших тижнях життя від переохолодження або перегріву. Порожня цікавість туристів і занепокоєння при проведенні лісогосподарських і так званих санітарно-оздоровчих заходів є основною причиною невдалого розмноження у популяціях коршунов-иктиний в долині Міссісіпі (США), коршунов-слизнеедов на півдні США і в Центральній Америці, білоголових орланів на сході Американського континенту, чорного і червоного коршунов в деяких районах Європи.
Ще гірше, коли такі гнізда стають доступними для людей, в силу існуючих забобонів вважають хижих птахів шкідливими, що
може приводити до руйнування цих гнізд і навіть знищення дорослих птахів. Це призвело, зокрема, до скорочення деяких локацій популяцій малого подорлика в Європі, орла-карлика на Казахському мелкосопочнике. Знищення рослинності, формировавшей прикриття для гнізд дрібних видів хижих птахів, призводить до більшої доступності таких гнізд для різних хижаків, в тому числі і пернатих. Так, скорочення чисельності деяких гніздових угруповань дрібних соколів і яструбів на південно-сході Європи і в Південній Азії пов'язано з посиленням преса хижацтва великих яструбів в таких «подчищенных» лісах».
Як вважають польські орнітологи, заповедность, пов'язана із забороною рубок та очищення лісу від захаращеності дуже ефективна для охорони хижих птахів, курячих і куликов. Під час розмноження всі види птахів вимагають заповідності (Czzedzicka, 2000)/
Як вважає К. Н. Благосклонов (1972), рубки лісу, вивезення хмизу і дров з середини квітня до середини липня згубні для птахів. У Воронезькому заповіднику в 10 купах хмизу на невеликій площі автор нарахував 8 гнізд соловйов, чорних і співочих дроздів, майже в кожній купі хмизу з гнізда. Однак ці купи хмизу прибираються в заповідному лісі під виглядом боротьби з «захаращеністю». У Московській області половина сухих, буреломних осін має по 2-5 дупел, зроблених дятлами, які потім використовують інші птахи. Однак саме ці осики в першу чергу знищуються під час санітарних рубок.
Практика вирубування старих дуплястих дерев у національному парку Сколівські Бескиди негативно впливає на 47 видів птахів, систематична вирубування берези з метою заготівлі віників або деревини негативно впливає на місця проживання 15 видів птахів (Дейнека та ін, 2008).
За даними А. Навасайтиса (1963) близько 80 % гнізд птахів знищується через рубок догляду. Під час санітарних рубок знищується від 64 до 85 % гнізд, а іноді і всі гнізда. При суцільних рубках лісу фактор неспокою переростає в пряме знищення частини фауни (Мерзленко, 1981). При рубках догляду, що проводяться в травні-червні, знижується чисельність дендрофільних птахів, затягується термін їх гніздування (Мерзленко, 1981).
Дослідження С. М. Стельмаха (2015), зроблені в Яворівському національному парку показали, що проведення санітарних рубок в квітні-червні знизило чисельність фонових горобиних і птахів втричі. Що стосується рідкісних видів хижих птахів і чорного лелеку, то вони взагалі уникають місць, де ведуться рубки. Навіть канюк, якщо в 150 м від гнізд проводиться рубка лісу, відмовляється таке гніздо заселяти. Нерідко рубки проводяться на кордоні з заповідною зоною, або недалеко від неї. В результаті фактор неспокою все одно впливає на птахів, навіть якщо вони живуть в заповідній зоні, а рубки проводяться поза її поруч з нею (Стельмах, 2015).
Н.Р. Чорний (1990, 2014) проводив дослідження багатоніжок-диплопод у Канівському заповіднику після санітарних рубок. Було виявлено, що санітарні рубки вкрай негативно впливають на цих тварин. На наступний рік після проведення санітарних рубок кількість видів скоротилося на 62 %, а їх щільність в землі і підстилці зменшилася в 4 рази. 7 видів, у тому числі один червонокнижний вид, після проведення згубних для них санітарних рубок, не з'явилися в заповіднику і через 20 років (Чорний, 2014).
Приблизно такі ж результати були отримані і через три роки після проведення санітарних рубок. Якщо в абсолютно заповідного ділянці заповідника було виявлено 10 видів диплопод, і їх загальна щільність в пробах становила 13,0 екз./м2, то в ділянках лісу, де три роки тому велися санітарні рубки, було виявлено всього два види диплопод і їх щільність становила 1,4 екз/м2 (Чорний, 1990).
Вирубування сухостійних, старих дуплистих дерев і розчищення лісу від повалених дерев знижує можливості побудови гнізд для багатьох диких бджолиних, наприклад, антифориды (Бутовський,Єрьоміна, 1993).
Рубки лісу негативно впливають на фауну земноводних та плазунів, в місцях, де пройшли рубки, цих тварин менше, ніж там, де рубки не велися (Федонюк, 2007, Федонюк, 2008).
За даними С. Вітера (усне повідомлення, 2014) багато жаб гине під колесами лісовозів на лісових дорогах під час весняно-осінніх міграцій.
За даними Н.А. Полушиной (1977), рубки лісу в Карпатах призводять до зникнення квакші, плямистої саламандри, веретеницы.
В цілому санітарні рубки в лісах заповідників призводять до значного збідніння лісового біорізноманіття (Hanski, 2005), і тому є зайвими (Бумар, 2005).
Мертві, засихаючі, дуплисті дерева, які в першу чергу знищуються санітарними рубками, є життєво необхідним місцем для розвитку багатьох видів флори і фауни. У Німеччині понад 1400 видів жуків суворо залежні від процесів розкладання деревини, і понад 60% з них є рідкісними. У польській частині Біловезької пущі від 700 до 1400 європейських жуков залежать від трухлявої деревини, і це становить 17-20% всіх видів європейської фауни ((Томялойц, 2014, Висновок..., 2015).
За даними Л. М. Зелінської (1984), вирубка сухих дерев у Чорноморському заповіднику зменшила кормову базу жука-оленя, бронзовок, оленька, жуків-горбаток та інших видів, позбавляла зручних місць для зимівлі (під відсталою корою) клопи, кокцинеллид, перетинчастокрилих. Як повідомляє Р. Н. Горностаєв (1986), на території Біловезької пущі через рубок та зміни складу лісових порід значно скоротилися місцеперебування 46 видів лускокрилих, причому один вид зник. Для ряду метеликів є дуже важливим рівень затінення лісових просік, який змінюється після рубок. За даними В. Р. Рошко (1988) санітарні рубки в Закарпатті призвели до скорочення чисельності 6 рідкісних видів комах-дендробионтов, що розвиваються в відмерлої деревини.
Санітарні та інші рубки, знищують дуплисті дерева, негативно впливають на чисельність білки і куниці (Граков, 1971, Козлов, 1979, Курхинен, 1987, Смишляєв, 1987). У зв'язку з тим, що виводки куниці знаходять собі притулок в купах хмизу, очистка лісу від захаращеності дуже шкодить куницю (Греків, 1971). Негативно на рубання лісу реагує середня бурозубка (Курхинен, 1984, 1987).
У польській частині Біловезької пущі (Томялойц, 2014) лісогосподарська діяльність:
«- скорочує внутрішній (точкове) різноманітність місць проживання, за допомогою видалення специфічних структур (старих дерев, пнів, разлагающейся деревини), життєво необхідних для багатьох видів;
- збільшує проміжне (локальне) різноманітність місць проживання, створюючи ділянки одновікових насаджень, додаючи антропогенні місцепроживання або іноді впроваджуючи види-інтродуценти;
- скорочує географічне (глобальне) різноманітність в процесі уніфікації місцезростань і ландшафтів (акліматизація, надмірне насадження хвойних порід, лісова меліорація)» (Томялойц, 2014).
Сьогодні види, залежні від великих по площі деревостанів і мертвої деревини, знаходяться в категорії найбільш зникаючих аборигенних елементів лісових екосистем. Це насамперед пояснюється тим, що така кількість мертвого деревостану, яке зустрічається в незайманих лісах, і ефективне збереження гниючих дерев гарантує довгострокове виживання численних сапроксильных безхребетних, більшості грибів і нижчих рослин, а також деяких хребетних тварин (Gutowski, Jaroszewicz, 2001).
Рубки лісу надають згубний вплив на молюсків (Балашов, Кобзар, 2013). Певні групи молюсків мешкають в мертвій, гниючої деревині. Більшість видів цієї групи залежить від великих обсягів мертвої деревини і не зустрічаються в молодих лісах та лісах, де ведуться рубки, отже, навіть якщо ліс не знищується повністю, через санітарних рубок і збирання хмизу ці види можуть зникнути (Байдашников, 1989, Балашов, 2012). Наприклад, головною причиною зникнення мешкає в Українських Карпатах червонокнижної серулины зубчастої є збір в лісах гниючої деревини, де мешкає цей вид (Червона книга. Таринний, 2009).
В дуплах дуплистих дерев довго зберігається вода, що відіграє велику роль у розмноженні різних видів комах, а також водопою для ос, бджіл, дрібних птахів. Знищення дуплистих дерев під час санітарних рубок завдає таким чином великої екологічної шкоди багатьом лісовим тваринам (Дубровський та ін, 1985, Дубровський, 2011, Берест і ін, 2015).
За даними Н. Черемесинова (1974), в заповідній діброві, в порівнянні з доглянутою, в якій провели рубки, мікрофлора, виходячи зі змісту спор у повітрі, значно багатшими у видовому і кількісному відношенні.
Проте всі ці види грибів, мохів, печіночників знищуються при проведенні санітарних рубок. Як вважають польські ботаніки, для більшості грибів-макромицитов показана заповедность, заборона на рубки і збір мертвої деревини (Kujawa, 2000).
Детальніше про шкоду рубок в заповідних об'єктах в новій книзі Вл.Борейко і В. Парникози "Критика регуляційних заходів на територіях суворого природоохоронного режиму ( категорія 1-А МСОП / IUCN)", 2017, КЕКЦ, Київ, 208 стор.
http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2017/02/int_regulacia_2017.pdf
Прес-служба КЕКЦ
Вл.Борейко, В. Парнікоза, КЕКЦ
