У такт шарудінню перезираються здивовані птахи, полохаються лані, обережно ступають олені. Потрапивши в Берегівське лісове господарство, ніби опиняєшся поза простором і часом. Цей дивовижний, залитий сонцем клаптик землі вабить до себе будь-якої пори року: взимку зігріває білою ковдрою і зцілює магічною тишею, у спеку остуджує, навесні дихає життям, а восени шепоче золотом.Потрапити на територію лісгоcпу не складно, двері тут завжди відчинені туристам і мандрівникам. А подивитися дійсно є на що. Рідкісні рослини, дивовижні птахи і звірі, незвичайні комахи.
Від ланей до муфлонів
«Державне підприємство «Берегівське лісове господарство» було створене ще в 1995 році як Берегівський держлісгосп. Нині його загальна площа становить 9039,0 га. До складу підприємства входить шість підрозділів: три Боржавські лісництва, одне Квасівське та два лісомисливські лісництва «Нове Село», – розповідає т. в. о. директора Берегівського лісгоспу Богдан Шойного.
На території лісомисливського лісництва «Нове Село № 1» розміщене вольєрне господарство площею 1484,0 га. Саме туди і прямуємо, аби побачити все багатство дикої природи Берегівщини. Поблизу села Берегуйфалу повертаємо вглиб лісу – і ось ми на території вольєрного гоподарства. Тут мешкають плямистий та благородний олені, косулі, лані, дикі кабани, лисиці, зайці, муфлони.
Аби побачити звірів, лісівники пропонують прогулятися пішки або ж на конях. Коли в майстра лісу є вільний час, то він може провести вам невеличку екскурсію, показуючи та розказуючи безліч цікавого.
Якщо йти майже навшпиньки, то можна дуже близько підійти навіть до найполохливіших мешканців лісу і сфотографуватися з ними. Проте все-таки найкраще чекати на звірів біля годівниць.
На обід сюди приходять олені, косулі й лані. Майстри лісу розповідають, звірам важко пережити зиму та сильні морози. Їх доводиться частенько підгодовувати, а ще створювати для них комфортні умови. Раціон лісових мешканців традиційний: кукурудза, овес, пшениця і навіть кормовий буряк.
«Відвідуючи лісове господарство, можна отримати безліч цікавої інформації та насолодитися самобутньою природою Берегівщини», – наголошують лісівники.
Закарпатські джунглі
Окрім багатства фауни Берегівського лісгоспу, особливої уваги варта його рослинність. Половина всіх лісів цього підприємства належить до захисного фонду та вважається рекреаційно-оздоровчою.
«Територія Берегівського держлісгоспу належить до зони дубових рівнинних лісів Закарпаття. 85% дерев лісгоспу – це дубові насадження. Клімат цього району перехідний від теплого західноєвропейського до помірно-теплого континентального, – розповідає т. в. о. директора Берегівського лісгоспу Богдан Шойного. – Найбільше тут дуба, котрий, як відомо, зростає тільки на дуже добрій землі. Безліч з цих дерев старі, їм уже перевалило за сторіччя. Рідше потрапляє на очі граб, ясен або ж липа. На заплавах зрідка зустрінете вільху, ясен чи тополю або чисті дубняки».
Берегівське лісове господарство може похизуватися заповідниками місцевого та міжнародного значення. Як-от урочище Атак, що справедливо вважається «закарпатськими джунглями». Це ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Розташована вона трохи на північ від села Квасово.
«Місцеві мешканці навіть не здогадуються, що урочище Атак загальною площею близько 480 гектарів є найціннішим у Європі лісовим масивом», – розповідають лісівники.
Це в основному дубово-ясеневий ліс, але зустрічаються тут також клен татарський та польовий, в’яз, бук. Багато рідкісних рослин, у тому числі ті, що занесені до Червоної книги: білоцвіт літній, цибуля ведмежа, рідкісні види орхідей. Тваринний світ менш різноманітний, оскільки в заплавних лісах мало поживи. Але здавен живуть в урочищі хижі птахи, дикі коти, кабани, про що свідчать їхні сліди та ями, які вони розгрібали в пошуках їстівних корінців.
Біологи стверджують, що тут зберігся один з осередків рідкісної ентомофауни, зумовлений наявністю повалених дерев, які в інших масивах видаляються лісівниками. Для когось це може здатися дивним, але саме старі дерева, що впали, є осередком наземного життя для багатьох видів комах, жуків та тварин.
Ще одна родзинка тутешнього рельєфу – «Берегіське горбогір’я». Це вервечка горбів, де колись добряче похазяйнували вулкани. Простягається вона між селами Затишне та Бене. Близько 18 кілометрів уздовж та 9 упоперек суцільної краси. Схили тут часто нагадують тераси. Виноградники, сади просто-таки розкошують під рясним сонячним промінням.
Берегівське горбогір’я протрималось останніх 15 мільйонів років! Це своєрідний острів серед Придунайської низовини. Навіть з-поміж вулканічних зон воно особливо вирізняється. Адже розташувалося на межі двох структурних зон − Паннонського серединного масиву та Закарпатського внутрішнього прогину. Одні вулкани викидали ліпаритову магму, інші – андезито-базальтову. І саме на Берегівському горбогір’ї все змішалося докупи. Тож фахівці стверджують, що тут у надрах Землі одночасно дихали два магматичні багаття: ліпаритове та базальтове.
Ще одне заповідне урочище на території лісгоспу – Боржава. Тут росте дубово-ясеневий заплавний ліс, вік деяких дерев сягає навіть понад 200 років. Зустрінете також багато червонокнижних рослин, як-от білоцвіт літній, крокус Гейфеля.
А ще в цих лісах можна побачити справжню легенду Карпат – чорного лелеку. Птаха відлюдкувата, тому лісівникам треба оберігати її родинний затишок. Коли придивитеся пильніше, зрозумієте, що тут багато ґаздів – кіт лісовий, малий і великий дубовий вусач, жук-олень.
Не менш цікава й геологічна пам’ятка природи «Каолінова шахта «Кукля». Тут уже треба озброюватися терпінням та фотоапаратом. Бо побачити таке щастить нечасто. Печери, штольні, квершлаги, орти, рейки, стрілки… Хоч знімай фільм про життя із минулого сторіччя.
Тож, окрім термальних джерел і винних підвалів, якими славиться гостинна Берегівщина, туристам та мандрівникам варто завітати в Берегівське лісове господарство. Бо його неймовірна краса й неповторна енергетика не залишить нікого байдужим.
За матеріалами Христини БІКЛЯН,
Карпатський об'єктив
27 лютого 2017р.
