ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

01 червня 2017

Нужно ли воскрешать вымершие виды?

В конце февраля нынешнего года страницы множества научных и научно-популярных изданий в буквальном смысле покрылись стадами мамонтов: выдающийся генетик и химик Джордж Чёрч (George Church), известный своими работами в области молекулярной биологии, сообщил, что он и его коллеги в ближайшие пару лет смогут воскресить шерстистого мамонта, который, как известно, вымер около 10 000 лет назад. Мамонты — одни из самых харизматичных зверей, когда-либо обитавших на Земле. Однако многие биологи, комментируя грядущее «воскрешение» мамонта, советовали для начала определиться, как и зачем мы собираемся это делать.



Сначала о том, как. У всякого биологического вида есть более или менее близкие эволюционные родственники. Близкородственные виды больше похожи друг на друга, чем дальние родичи. В таком случае мы можем скомбинировать генетический портрет вымершего вида из тех генов, которые остались у его непосредственных потомков и родственных видов, доживших до нашего времени. Здесь подойдут методы классической генетики, которые сводятся к тому, что мы скрещиваем животных, а потом анализируем признаки, попавшие в потомство, и отбираем среди потомства тех особей, которые более всего похожи на интересующий нас вымерший вид. Например, если попытаться вывести мамонтов из азиатских слонов, то нужно целенаправленно отбирать в каждом поколении наиболее волосатых особей (конечно, волосатость не единственный признак, отличающий слонов от мамонтов). Но в этом случае в геноме всё равно останутся существенные примеси современных видов и то, что мы получим, будет лишь версией вымершего животного, в той или иной степени близкой к оригиналу.

Молекулярная биология позволяет манипулировать генетическим материалом напрямую: можно выделить ДНК из останков того же мамонта, сравнить её с ДНК нынешних слонов и таким образом понять, что нужно сделать со слонами, чтобы они стали мамонтами. Дальше в дело вступают методы генной инженерии: отредактировав в геноме слона нужные гены, мы получим кого-то очень и очень похожего на мамонта. Генная инженерия позволяет выполнить ту же задачу быстрее, чем скрещивания, и результат должен получиться намного более убедительным.

Редактирование вовсе не обязательно подразумевает масштабную перестройку генома. Например, если вспомнить про другой вымерший вид — странствующего голубя, которого полностью истребили к началу XX века, то его геном на 97% неотличим от генома ближайшего родственника — полосатохвостого голубя, благополучно здравствующего по сей день. То есть ДНК обоих голубей отличается всего на 3%, и среди этих 3% есть несколько тысяч мутаций, определяющих различия между видами. А уже из нескольких тысяч можно выделить несколько десятков действительно ключевых генетических особенностей, которые делают странствующего голубя — странствующим голубем, а полосатохвостого голубя — полосатохвостым. И, собираясь реконструировать вымерший вид, нужно только понять, какие мутации считать истинно необходимыми.

Джордж Чёрч и его команда «мамонтовоскрешателей» утверждают, что им удалось внести в геном азиатского слона (ближайшего эволюционного родственника шерстистого мамонта) уже целых сорок пять мамонтовых модификаций, часть из которых должна снабдить слона мамонтовой шерстью и толстым жировым слоем. Впрочем, только лишь этими сорока пятью вопрос не исчерпывается: в слоновью ДНК нужно будет ввести ещё ряд мамонтовых особенностей, после чего проверить, как такой гибридный геном ведёт себя в клетках, не конфликтуют ли модифицированные и немодифицированные гены друг с другом. Исследователи рассчитывают, что всё это им удастся сделать за два года. Однако не стоит ждать к 2019—2020 годам готового мамонта. Всё, что сделали Чёрч и его команда, они сделали пока только на молекулах ДНК. Потом нужно будет проделать генетическое редактирование со слоновьим эмбрионом, пересадить его суррогатной матери и надеяться, что его развитие пройдёт благополучно. Учитывая, что при таких манипуляциях много эмбрионов гибнет, трудно поверить, что до дела тут вообще дойдёт: азиатский слон причислен к вымирающим видам, и вряд ли можно будет заполучить достаточное число его эмбрионов для молекулярно-клеточных экспериментов.

Но представим, что все технические сложности удалось преодолеть: мы спокойно вносим в геном любые изменения и в любом количестве и недостатка в биологическом материале у нас нет. И вот тут возникают трудности более высокого порядка, эволюционного и экологического. Во-первых, один восставший из небытия мамонт — это ещё не вид, это всего лишь одна особь. Чтобы воскресить целый вид, нужно много мамонтов, они должны жить сами и сами размножаться. Теперь вспомним одно из основных правил эволюции: популяция вида должна обладать довольно широким генетическим разнообразием. Живые существа обитают в весьма изменчивой среде, а то, насколько они к ней приспособлены, зависит от генов. Резкие изменения в окружающей среде для отдельной особи могут закончиться плохо, в целом же популяция выживет, потому что среди её членов найдутся такие, чьи варианты генов позволяют выжить в новых обстоятельствах.

Хотя может быть и так, что не найдутся. Если вся популяция состоит из особей с очень-очень похожими вариантами генов, а среда вокруг очень-очень изменчивая, то ничего хорошего ждать не приходится. Жизнеспособная популяция должна включать в себя сотни и тысячи особей с индивидуальными генетическими наборами, и только тогда, когда у нас будет такая популяция (а ещё лучше — несколько), мы сможем говорить о «воскрешённом» виде.

Это во-первых, а во-вторых — куда именно мы собираемся воскрешать выбранный вид? Ведь некогда он существовал в определённой экосистеме и был связан с другими видами, которые его окружали в те времена. Сейчас уже все понимают, что нельзя заниматься каким-то видом, взятым отдельно от других. Если отвлечься от мамонтов и вспомнить про современных животных, которым грозит исчезновение, то раньше экологи именно так и пытались их сохранять — последовательно и чаще всего начиная с тех, кто занимает более низкие ступени пищевой пирамиды. Тут есть свой резон: кажется очевидным, что если мы повысим, например, численность рыбы в океане, то следом сама собой повысится численность тюленей, которые ею питаются. Однако сейчас всё чаще говорят о том, что более разумно и эффективно было бы стараться сохранять виды комплексно. Об этом, в частности, идёт речь в одной из недавних статей в «Nature Ecology & Evolution», авторы которой на математической модели показали, что, предпринимая меры по сохранению одновременно и хищника, и его добычи, можно добиться ускоренного увеличения численности и тех и других, нежели пытаться сохранять их по очереди.

Относительно восстанавливаемых вымерших видов это означает, что если мы берёмся воскресить какого-нибудь динозавра, то должны одновременно предоставить ему целый парк юрского периода с толпой родичей, чтобы ему было где жить, чем питаться и с кем размножаться. Хорошо, пусть не динозавр, пусть мамонт — но и мамонт вряд ли будет чувствовать себя как дома в нынешних экосистемах. Поэтому, думая о том, какой бы вид нам восстановить, лучше всего выбирать тот, который вымер недавно и для которого ещё остались экосистемы, куда он мог бы встроиться.

Наконец, по мнению ряда экологов из Австралии, Канады и Новой Зеландии, вместо того чтобы заниматься «воскрешением» вымерших видов, лучше направить свои усилия на тех, которые ещё не вымерли, но которым это определённо угрожает. В статье в «Nature Ecology & Evolution» Джозеф Беннетт (Josep Bennet) из Карлтонского университета (Канада) и его коллеги анализируют расходы, которые потребуются для того, чтобы поддержать воскрешённый вымерший вид в «живом» состоянии. Исследователи обсуждают сохранение именно вида, а не одной-двух-трёх особей; кроме того, в их расчётах нет расходов на молекулярно-биологические операции — авторы работы хотели оценить только экологическую стоимость. При этом они сравнивали близкие виды, то есть экологическую цену мамонта соотносили не с расходами на какую-нибудь белку, а с расходами на азиатского слона.

Деньги, которые разные страны расходуют на экологию, бывают либо государственными, либо частными. Тем не менее, вне зависимости от источника средств, лучше их тратить на то, что ещё не успело исчезнуть. По оценкам авторов работы, если средства, которые предполагается выделить на «воскрешённый» вид, направить на сохранение тех, кто ещё не вымер, то нам удастся сохранить в 2–8 раз больше видов. (Ещё раз напомним, что тут не учитываются средства на собственно «воскрешение», то есть на молекулярно-биологические, эмбриологические и прочие процедуры.) Устойчивость любой экосистемы напрямую зависит от биоразнообразия, то есть от того, много ли разных видов живых существ в ней обитают. Если учесть, что экосистемы взаимно переплетены и что это не только дикие леса и морские глубины, но и сельскохозяйственные территории, и города, то понятно, что чем больше биоразнообразие, тем лучше для нас самих.

Так что ответ на вопрос, нужно ли воскрешать вымершие виды, — нет, не нужно. Сейчас у экологов есть более насущные задачи, на которые стоило бы потратить наши пока что ограниченные ресурсы. Но если говорить не о виде, а об отдельной особи, то «воскрешательские» усилия продолжать определённо стоит, чтобы лучше разобраться в том, как устроены разнообразные геномы, как они эволюционировали и как «явная» эволюция, которую мы наблюдаем своими глазами в виде смены живых форм на Земле, связана с эволюцией «невидимой», происходящей на уровне молекул и клеток.

Подробнее см.: http://www.nkj.ru/archive/articles/31486/ (Наука и жизнь, Нужно ли воскрешать вымершие виды?)


Кирилл Стасевич

Таксы за причинение вреда окружающей среде увеличиваются в Беларуси

1 июня, Минск /Корр. БЕЛТА/. Глава государства Александр Лукашенко подписал указ №197 "Об изменении, признании утратившими силу указов Президента Республики Беларусь и их отдельных положений". Об этом БЕЛТА сообщили в пресс-службе белорусского лидера.

В частности, документ исключает из нормативных правовых актов главы государства нормы, изложенные в Лесном кодексе.

Указом предусматривается увеличение таксы за сброс сточных вод в поверхностный водный объект с нарушением требований в области охраны окружающей среды и иным нарушением законодательства, что повлекло повышение температуры в контрольном створе поверхностного водного объекта. Также уточняются случаи применения повышающих коэффициентов при сбросе сточных вод в водные объекты.

Кроме того, устанавливается фиксированный размер такс для определения ущерба при деградации земель с применением повышающих коэффициентов с учетом их экологической значимости, вводится такса за выброс загрязняющих веществ в атмосферный воздух при сжигании одной тонны топлива мобильным источником выбросов в зависимости от вида сжигаемого топлива.

Указ увеличивает размер такс за незаконные рубку, удаление, изъятие и уничтожение деревьев или кустарников, кроме как в населенных пунктах. Эта норма также коснется выжигания сухой растительности, трав на корню (кроме газонов, цветников, лесной подстилки, живого напочвенного покрова), а также стерни и пожнивных остатков.

Документ позволит устранить неоднозначные подходы к применению норм указа от 24 июня 2008 года № 348 "О таксах для определения размера возмещения вреда, причиненного окружающей среде", предотвратить нежелательное изменение состояния водных ресурсов и обитающих в них биологических ресурсов, устранить противоречия в части определения ущерба при деградации земель.

01.06.2017 | 15:54

Плодородные украинские черноземы в плену бесплодных национальных заблуждений



В Украине 25 лет продолжаются споры относительно того, нужно ли продавать сельскохозяйственную землю, или же произойдет чудо наша прекрасная страна станет могучим агролидером поскольку с неба спустятся инопланетяне-спасители. Эти дискуссии знаковые, поскольку показывают пропасть между нами и развитыми миром. Данная пропасть культурная, цивилизационная, а не экономическая.

Несколько дней назад я поставил на «Хвиле» статью аналитиков Украинского Института Будущего Анатолия Амелина и Ольги Хоменко “Ціна мораторію на землю — $50 млрд. втрачених інвестицій”. Вокруг нее разгоралась дискуссия на моей странице в Facebook, которая вывела меня на этот текст.

В частности, Евгений Хисный задал такой вопрос: «Вводится свободная продажа земли, за ней следует поднятие цен на продукты(хотя они и сейчас растут как на дрожжах) ну и т.д. а население как получало 100 у.е в среднем так и будет получать. В итоге население нищает\недоедает и т.д. а кто-то на верхах «зарабатывает» на очередной дом\машину\фабрику и т. д.»

Странный украинцы народ, хотят жить как в Норвегии, но чтобы цены были как в Украине. Так не бывает. Рост стоимости активов влечет за собой рост цен. Таковы законы экономики. Чем богаче страна, тем выше цены. В Британии вам чашку кофе за 20-30 гривен не нальют, но украинцы чего-то рвутся в Британию. Также будет и с землей.

У нас жалуются, что в стране всего несколько десятков тысяч фермеров, а в соседней Польше несколько миллионов, но при этом боятся ввести продажу земли, чтобы олигархи не скупили. Но в той же Польше давно существует рынок земли. Однако у нас вообще даже не задумываются, что это как-то взаимосвязано. То есть, много в представлении Олега Ляшко и Юлии Владимировны много фермеров может быть без частной собственности, без Земельного банка, где они под залог могут взять кредиты на покупку семян или сельхозтехники, без емкого потребительского рынка, без развитой инфраструктуры, которая позволяет собирать, хранить и доставлять к потребителю продукцию. Все это исчезает из взора критиков продажи земли, но остаются один тезис — есть богатющие черноземы и огромные деньги, которые когда-то можно будет на них заработать. Когда-то этот святой момент наступит и, очевидно, что критики отмены моратория вроде Тимошенко связывают и идеальные люди, родившиеся из неидеальной среды по справедливости все распределят.

Ну, хорошо, допустим, есть угроза, что земля попадет в руки агробаронов ( по большому счету, она уже в их руках через долгосрочную аренду). Почему же тогда не ввели продажу земли в 1992 году, когда никаких олигархов не было? На что надеются те, кто тормозят продажу земли?

На самом деле, те, кто тормозят продажу земли надеются, что они и дальше будут за копейки ее арендовать и получать сверхприбыли. Остальная масса по своей глупости надеется на то, что можно достичь процветания без частной собственности, без свобод, без образования, просто сидя на таблице Менделеева и черноземах, ничего не делая. При этом она будет получать ренту от глупых иностранцев, которые будут платить сумасшедшие деньги за доступ к уникальным украинским ресурсам. Нет, это реальная картинка в голове большинства украинцев — они серьезно думают, что кто-то должен им много платить за то, что у них валяется под ногами.

Такая логика «пересичного громадянина» ничем не отличается от логики олигархов. У нас каждый второй рантье. Кто-то сдает в аренду разваленную хрущевку, доставшуюся от бабушки; крестьянин сдает в аренду «свій клаптик» агробарону; государство за копейки сдает в аренду газовые сети и энергетическую инфраструктуру, а олигархи наживаются на том, что используют все эти дармовые ресурсы не вкладываясь в развитие; в Карпатах рубят лес, а в Полесье копают янтарь; чиновники получают за взятки статус инвалидов или убдшников и так по кругу (мне рассказали недавно, что в одной из областей на 1,4 млн населения 1,2 льготников). В общем, доминируют логика купи-продай, а чаще своруй-продай. Но откуда-то каким-то чудесным образом в этом мире примитивных инстинктов должна появиться индустриальная мощь, технопарки, развитая правовая культура, лучшая медицина и образование? Фактически, за всю эту красоту должны платить пара-тройка миллионов человек, которые вкалывают, генерируют капитал и которых за это нещадно прессуют. Кстати, именно эту мрачную картину социального паразитизма показал Игорь Тышкевич на базе открытых источников Минсоцполитики.

Это просто гениальная в своей абсурдности социальная система. Но поскольку она противоречит здравому смыслу и базовым принципам человеческого общежития, то она обречена на погибель. Собственно говоря, демографическая статистика это и фиксирует — на на 300 тыс рождающихся у нас 600 тыс. умерших плюс миллионы бегущих за границу в поисках лучшей судьбы.

Вся беда в том, что украинцы плохо понимают, что справедливость есть продукт системной деятельности, часто ожесточенной борьбы за свои интересы. Недостаточно два раза выйти на Майдан, чтобы наступил рай, но нужно десятилетиями выбивать себе то, что считается само собой разумеющимся в Норвегии, Британии или Франции. Кстати, в этих странах такая борьба продолжалась десятилетиями, а то и столетиями. Английская революция 17 века началась в 1640 году, а закончилась во время Славной революции 1688-1689 годов. Но прошло еще более 200 лет, прежде чем в Великобритании окончательно появились всеобщее избирательное право, расширились права женщин, профсоюзы и много чего еще. При этом раздел земли шел далеко не по справедливости, а по праву сильного. Всем известен процесс огораживания, когда крестьян массового сгоняли с общинных земель, чтобы получить поля для выпаса овец, чья шерсть была нужна британской промышленности для производства высококачественных тканей. Крестьянская война 1524-1526 годов в Германии является другим примером такой борьбы. Это восстание было крупнейшим до Великой Французской революции 1789 года. В нем участвовало более 300 тыс. крестьян, а число погибших достигло 100 тыс. Когда вы наслаждаетесь пасторальными видами в районе Эрфурта, то должны помнить, что все эти холмы обильно политы крестьянской кровью и в основе современной немецкой мощи лежат эта социальная борьба и огромные потери, что ее сопровождали. А еще труд, труд и еще раз труд.

В Украине атрофировалось понятие труда и его ценности. Когда мне с восторгом рассказывают о том, что селянам платят уже в месяц аж 10-12 долларов аренды за гектар украинских черноземов, то трудно удержаться от саркастичного хохота, если вспомнить, что платные смайлики на вайбере стоят по 2 бакса за серию. Проще говоря, пятая часть гектара славных украинских черноземов стоит столько же, сколько один платный виртуальный смайлик на вайбере. В принципе, это неплохая динамика, когда селянину нужно лет семь ждать платы за аренду своего гектара, чтобы купить айфон. Впрочем, если есть пай в 2-3 га, то можно купить айфон за 2-3 года, а там Маск глядишь и хороший интернет проведет. Мечтая для своих «дітей кращого життя” наше общество настолько погрязло в маразме, что даже не может сложить дважды два очевидных вещей, которые каждый может увидеть. Но нет, у нас ломают сотни копий по поводу того, что десятки стран уже давно прожевали и выплюнули сотни лет назад.

В этой ситуации бессмысленно ожидать наступления справедливости. Справедливость есть следствие действий мотивированных социальных групп. Не тех смешных групп, что нынче стоят у одиноких палаток «Батькивщины» по референдуму о земле ( у Юлии Владимировны явный кризис жанра, потому на все вопросы у нее один ответ — референдум (по НАТО, по земле, по языку — не важно в принципе, главное создать видимость борьбы). Однако, видимость борьбы ничего не решить. Пока украинские крестьяне не начнут объединяться в политические организации, а фермеры не создадут свои реально работающие ассоциации, справедливость будет заключаться в том, что они будут получать 100-200 долларов в год за свои паи, агрохолдинги будут выжимать из земли максимальные доходы, истощая наполовину истощенные украинские черноземы, а большая часть украинцев будет против частной собственности на землю, ожидая прихода Партии инопланетян-спасителей Украины.



Тем временем, в мире будут появляться такие вертикальные фермы, которым черноземы вообще не будут нужны. А дальше роботы-художники нарисуют эпическую картину «Украинские селяне сидят у разбитого корыта некогда плодородных черноземов».


Юрий Романенко, Украинский Институт Будущего, "Хвиля"

Высокие технологии берегут леса от пожаров



В Ленинградской области создана высокотехнологичная система мониторинга лесных пожаров, которая позволяет фиксировать самые незначительные возгорания.

Под видеонаблюдением круглосуточно находится 97% территории региона. В системе раннего обнаружения успешно используется 40 проводных и 116 беспроводных камер наблюдения, а также радиоэлектронные средства связи.

Для обеспечения противопожарной охраны лесов Ленинградской области в летний период в режиме готовности находятся специалисты всех 93 пожарно-химических частей лесничеств и 75 подразделений пожарно-спасательного гарнизона. Всего для тушения лесных пожаров на территории региона сформирована группа в составе 24,5 тыс. человек и более тысячи единиц техники.

С начала пожароопасного сезона 2017 года в регионе было зафиксировано 53 природных пожара, что на 46% меньше, чем в 2016 году. Средняя площадь одного возгорания – 0,24 га. 100% возгораний ликвидировано в день обнаружения.

Ленинградская область занимает первое место в Северо-Западном регионе по наименьшей площади пострадавших от пожаров лесов.

Пресс-служба
губернатора и правительства Ленинградской области
(812) 710-33-27
lenoblpress@lenreg.ru
www.lenobl.ru

Дата редактирования: 01-06-2017 в 17:06
Редактор Буренина Светлана Владиславовна
01-06-2017

Чи матимуть громади ліс? - Лісовий вісник



На минулій сесії Тернопільської обласної ради нарешті була прийнята «Програма розвитку лісового господарства Тернопільщини на 2017 – 2021 роки». Вона докорінно відрізняється від попередніх років.

Справа у тому, що Управління лісового та мисливського господарства опікується 75% лісів області, а решта розпорошені по інших галузях. Це сільське господарство (колишні колгоспні ліси), водники, дорожники.

Щоби зрозуміти проблему, слід зазначити, що Тернопільська область відноситься до малолісистих областей України. Площа земель лісогосподарського призначення області станом на 01.01.2016 року становила 201,4 тис. га, з них 183,2 тис. га земель, вкритих лісовою рослинністю. Лісистість області становить 13,3%, що нижче за науково-обгрунтований показник для регіону (20%) та середній для України (16%). До екологічного нормативу не вистачає 90 тисяч гектарів лісу!

В нас лише 3 райони мають лісистість більше 20% – Бережанський 31,4%, Монастириський 24,2%, Шумський – 23,6% . Що це означає? Третина районів області фактично голі, є райони які фактично не мають лісів, у яких лісистість нижче 10%: Збаразький – 8,3%, Козівський, Лановецький – 5,3%, Підволочиський – 4,6%, Теребовлянський 7,7%, Тернопільський – 7%. Такі райони фактично знаходяться у стані екологічної катастрофи. Місцеві громади мають це усвідомлювати.

Науковими дослідженнями доведено, що під наметом лісу забрудненість повітря в сотні разів менша, ніж у місті (до 500 разів). Один гектар лісу у віці стиглості за рік може поглинути майже тонну шкідливих викидів, очистити 18 млн кбм повітря. А один гектар хвойного лісу відфільтровує 30-35 тонн пилу в рік, листяного відповідно – 50-70 тонн.

Окрім того, ліс виконує саму важливу для людини функцію – водорегулюючу. Є ліс – є вода. Тому у районах області посилилася проблема нестачі питної води.

Вчені напряму пов’язують стан заліснення з екологічним благополуччям території та з захворюваністю, а також високою онкологічною захворюваністю, її зростанням. В області на обліку 24271 пацієнтів, щороку від раку область втрачає 1800 громадян (дані обласного управління охорони здоров’я).

До Програми уперше долучено галузі, які суттєво можуть вплинути на ситуацію. Це обласне управління водного господарства, управління сільського господарства, дорожники, які мають утримувати, а не рубати лісосмуги. Ці галузі мають своє завдання з насадження лісових зон. Це дуже важливо, наприклад, водники для спасіння малих річок мають заліснити водоохоронні зони.

Великі площі займають колишні ліси радгоспів, якими зараз керують аграрії – 25,4 тис. га, за якими фактично немає ніякого нагляду, не ведеться лісовпорядкування. Які використовують тільки для рубок. Після вирубок не здійснюється посадка. Ліс фактично знищується. Бачили картину на території Бережанського агролісу. Це можна назвати жахом безвідповідальності і місцевої, і обласної влади. За рахунок такого становища загальна площа лісів не збільшується, а зменшується. Ліси інших галузей, окрім управління лісового та мисливського господарства, потребують негайної інвентаризації й відповідального ставлення.

Є прислів’я, що ми усі дихаємо одним повітрям, незалежно від кількості грошей. Це стосується місцевих громад. Вони вороже ставляться до питань виділення земельних ділянок під заліснення, вважають, що лісівники садять ліс лишень для себе. Від наявності земельних ділянок залежить можливість збільшення площі лісів. Можливість лісівників фінансово обмежена, їх з 2016 року держава повністю припинила фінансування, вони заліснюватимуть 100 га у рік. Для виправлення ситуації до цієї роботи мають долучитися й місцеві громади. У такому випадку лісівники мають змогу допомагати садивним матеріалом. Потреба заліснення в районах становить від 3 до 13 тис. га. До нас ніхто не приїде наводити лад на нашій землі. Тому керівники районів, місцевих громад мають долучитися до оздоровлення своїх територій.
Просимо вас підтримати цей напрямок роботи, він усім потрібний.

На державному та регіональних рівнях залишається проблема підпорядкованості лісів України. Уявити важко таке безглуздя, адже наразі державна лісова агенція підпорядкована агропромисловому комплексу, який зацікавлений у збільшенні площі орних земель. Вважаємо це питання керівники області мають поставити перед Прем’єр-міністром України та Верховною радою України.

До речі, зараз наші аграрії в пошуку додаткових площ винищують самосійні ліси, проявляючи ігнорування інтересів громади регіону – влада мовчить.

Це не зважаючи на те що область відноситься до найбільш розораних в Україні – 61%. При такій розораності населення не може бути здоровим. Якщо серйозно підходити, то потрібен перерозподіл балансу земельних ресурсів області у бік збільшення заліснення.

Вчені всього світу визнали що пріоритетом соціально економічного розвитку регіонів, країн має бути в першу чергу екологічна складова, дії на відновлення екологічного балансу, захисту здоров’я людей.

Усіх мешканців краю просимо відповідально ставитися до збереження водних ресурсів, лісів, усього живого, щоби ми змогли передати наступним поколінням наш край придатний для життя.

Голова Громадської організації «Екоальянс» О.Філь

Киеву грозит удушье от горящих торфяников




Названы самые опасные районы

С приходом 30-градусной жары в первой половине июня Киев со дня на день может накрыть ядовитым дымом от торфяников вокруг города,

Об этом пишут "Вести".

Уже в начале следующей недели, по данным Гидрометцентра, температура воздуха в Киеве поднимется до +30 °С и выше.

"В первую декаду июня будет очень жарко - днем около +30 градусов, и таких дней, когда температура будет превышать +25 градусов, — до 15 в месяц. Также будет довольно сухо: осадков выпадет на 30–50% меньше нормы, особенно в северных, центральных и западных областях", - рассказала завотделом синоптической метеорологии Украинского гидрометеорологического института Вера Балабух.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Около 300 миллионов детей в мире дышат токсичным воздухом, – ООН

В пресс-службе ГосЧС в Киевской области заявили, что опасность загорания торфяников очень велика.

Ждут пожаров в Иванковском, Бородянском районах, но самые близкие к Киеву залежи - возле Ирпеня. Именно эти зоны и будут дымить на столицу со стороны Святошинского района.

"Ежедневно выявляются и ликвидируются возгорания торфяников, специальные бригады объезжают места залежей и обследуют их на предмет дыма. Задымление стелется по земле, и при этом появляется специфический запах горелого. Часто вдоль дорог из-за брошенного окурка загорается трава, а от нее и торф, если выходит близко к поверхности. Кроме человеческого фактора играет роль и природный - на глубине нескольких метров торфяники гниют, выделяется газ, который воспламеняется при высокой температуре. Поэтому торф горит и зимой: только в Киевской области с начала года потушили 78 очагов возгорания на общей площади 19 тысяч гектаров", - сообщили в пресс-службе ГосЧС в Киевской области.

01.06.17 31

Адмінресурс переміг: Як і кого зробили начальником прикарпатського лісу



Про призначення головним лісівником області Руслана Осташука говорили як про доконаний факт ще до самого конкурсу на цю посаду. Конкурс відбувся з численними порушеннями, що засвідчила перевірка Нацагентства з питань державної служби.

На ці порушення закривають очі суди, які з дивовижним поспіхом виносять суперечливі рішення на користь Осташука, та державні відомства, що фальшують документи, пише Курс

Конкурс на посаду головного лісівника області відбувся в Держлісагентсві 31 березня. Його переможцем комісія визнала директора ДП "Надвірнянське лісове господарство" Руслана Осташука. Кумедний штрих – переможець не зміг згадати теми власної дисертації, яку нібито саме завершує.



Результати конкурсу оскаржив один з його учасників Роман Олійник – перший заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства. Він переконаний, що "переможець" конкурсу був визначений ще до його проведення. Зі скаргою Олійник звернувся до Нацагентства з питань державної служби, а також оскаржив результати конкурсу в Івано-Франківському окружному адміністративному суді.

24 квітня колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду винесла ухвалу, якою призупинила дію рішення конкурсної комісії щодо результатів конкурсу до винесення рішення по суті.

Національне агентство України з питань державної служби 3 травня скасувало результати конкурсу на посаду начальника Івано-Франківського обласного управління лісового і мисливського господарства.

Розгляд справи по суті в Івано-Франківському окружному адмінсуді розпочався 30 травня.

Запитання без відповідей

Держлісагентство делегувало представляти свої інтереси у суді двох юристів. Один з них Віталій Дудка — начальник юридичного відділу держлісагентства та заступник голови конкурсної комісії, яка, як стверджує Олійник, сфальшувала результати конкурсу.



Перед початком засідання секретар суду зібрав у журналістів посвідчення та поклав на стіл перед колегією суддів. Нібито для того, щоб встановити особи представників ЗМІ. Головуючий суддя Микола Кишинський розпочав засідання з допиту журналістів: чого прийшли, ваша ціль, що будете тут робити?




У залі суду також кілька чоловіків, як кажуть, "характерної зовнішності". Встановлювати їх особи, на відміну від журналістів, суддя чомусь не взявся. Самі вони себе називають представниками громадськості та ходять в суд на підтримку Руслана Осташука, якого суд долучив до справи третьою стороною.



Сам Осташук на суди не з’являвся, його інтереси представляє юрист Віталій Ружицький.
Після розгляду клопотань та заяв від сторін позивача та відповідача суд перейшов до розгляду справи по суті.

У позовній заяві Роман Олійник стверджує, що Держлісагентство та конкурсна комісія порушили умови проведення конкурсу.

Нагадаємо, конкурс складався з трьох етапів: тестів, ситуаційних завдань та співбесіди. Найкраще тестове завдання виконав Роман Олійник, який відповів на 39 питань з 40, Руслан Осташук відповів на 30 запитань, а третій учасник конкурсу Роман Мочерняк – на 25.
Після тестового завдання претендентам на посаду керівника обласного управління лісового та мисливського господарства роздали ситуаційні завдання, на виконання яких відвели годину. Відтак комісія оголосила, що до співбесіди допущений лише Руслан Осташук. Після співбесіди комісія визнала його переможцем конкурсу.

Саме під час ситуаційних завдань, на переконання Олійника, комісії вдалося сфальшувати результати конкурсу. Конкурсантам роздали по три завдання, дати відповіді вони повинні були на два з них.

"Як вбачається з тексту вказаних ситуацій, усі три завдання стосуються виключно питання управління персоналом, тобто Держлісагентство проігнорувало вимогу закону та власну вимогу щодо необхідності визначення професійної компетентності кандидатів. Теми ведення лісового та мисливського господарства, що становлять власне спеціальну професійну сферу діяльності начальника управління лісового та мисливського господарства, взагалі не відображено в ситуаційних завданнях. Відповідно, кандидати позбавлені можливості продемонструвати свою професійну компетентність і, відповідно, комісія позбавлена можливості оцінити їх рівень професіоналізму та знання лісової справи. Таким чином, на етапі виконання ситуаційних завдань конкурсна комісія не встановила рівень професійної компетентності кандидатів", – йдеться в позовній заяві.

Також позивач має претензії до методики оцінювання ситуативних завдань. Відповідно до Порядку для оцінювання результатів розв’язання ситуаційного завдання кожен член комісії мав виставити оцінки від 0 до 2 балів. Однак комісія розділила оцінку за кожне завдання на дві частини і вирішила, що коли кандидат набирає "частинку оцінки", меншу ніж 0,5, то він не допускається до третього етапу – співбесіди.

Попри те, що запитання не стосувалися сфери діяльності начальника управління лісового та мисливського господарства, Олійник переконаний, що правильно відповів на запитання. Однак конкурсна комісія вирішила навіть не допустити його до співбесіди.

Під час судового засідання Роман Олійник звернувся до представника Держлісагентства – заступника голови комісії – Віталія Дудки з проханням надати суду копії правильних відповідей на ситуативні запитання.

Той відповів, що таких відповідей не існує в природі. А на запитання, як конкурсна комісія тоді визначала переможця, Дудка зазначив, мовляв, члени конкурсної комісії знають відповіді.
"В чому ж тоді недостатня відповідь конкурсанта на перше питання?" – перепитав юриста головуючий суддя.
"Я не можу за кожного члена комісії відповідати, ми у відомості поставили свої оцінки. Відповідь була неправильна – можу одне сказати", – переконував Дудка.
Зрештою, юрист Держлісагентства відрізав, що оцінювання результатів конкурсу – це не компетенція суду.

Заперечення позову представників відповідача зводилися до того, що нібито позивач погано підготувався до конкурсу. Те, що були певні порушення процедури під час проведення конкурсу, юристи Держлісагентства таки визнали. При цьому переконували суд, що це "не могло вплинути на знання позивача".
"Я вважаю, що я дав правильну відповідь, і ми зможемо це довести шляхом юридичної експертизи", – відзначив у суді Олійник.
Також в позовній заяві Олійник звернув увагу на те, що перед оголошенням ситуаційного завдання кандидати мали отримати два конверти. Один з бланком для заповнення кандидатом персональних даних, а другий – з бланком для розв’язання ситуаційного завдання. Однак, всупереч процедурі, кандидати готували свої відповіді за допомогою комп’ютерів та пізніше роздруковували їх на звичайних білих аркушах, а не на бланках.
"Таким чином, неможливо встановити час та місце виконання роботи. Таке порушення надає можливість для фальсифікації та заміни виконаних робіт в будь-який час. Окрім того, слід вказати, що під час проведення конкурсу членами конкурсної комісії вчинялись дії, що свідчать про можливі домовленості щодо результату конкурсу. Так, під час проведення конкурсу члени конкурсної комісії постійно користувалися телефонами, спілкувались по телефону, отримували та друкували повідомлення на своїх телефонах, залишали аудиторію для переговорів. До кімнати, де проводився конкурс, також заходила т.в.о. голови Держлісагенства Христина Юшкевич та спілкувалась пошепки з членами комісії. Здійснюючи перегляд відеозапису співбесіди з Осташуком Русланом Васильовичем, можна зробити висновок про те, що деякі питання членів комісії були наперед узгоджені з кандидатом. Наприклад, на запитання про порядок списання основних засобів Осташук зміг назвати назву, номер та дату прийняття постанови КМУ, що регулює вказане питання. При цьому nbsp;теми своїх наукових робіт не зміг назвати, оскільки "забув", – наголосив у суді Олійник.
За клопотанням представника Олійника, на наступному засіданні суд перегляне відео з конкурсу. Нагадаємо, саме онлайн трансляція конкурсу дала підстави для сумнівів у його об'єктивності і дозволила оскаржити результати.

Суди допоможуть

Тим часом зазвичай неспішні суди демонструють небувалу оперативність у спорах довкола цього конкурсу. Вже 31 травня Львівський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня, яка призупинила дію рішення конкурсної комісії. Суд фактично зняв заборону з Держлісагентства призначати Осташука начальником обласного управління лісового та мисливського господарства.
За словами Романа Олійника, розгляд апеляційної скарги був призначений на 14 червня. Однак йому зателефонували з суду і сказали, що засідання перенесли на 31 травня, бо суддя нібито зібрався у відпустку, тому справу треба розглянути терміново.

Тим часом Окружний адміністративний суд міста Києва за позовом Держлісагентства скасував вимогу Національного агентства України з питань державної служби від 03.05.2017 №27 "Про скасування результатів конкурсу на зайняття посади начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства".

Цікаво, що суд виніс дві ухвали, які суперечать одна одній. Зокрема, 12 травня суддя Павло Григорович відмовив Держлісагентству у позові щодо скасування вимог Нацагентства з питань державної служби. А 22 травня колегія окружного адмінсуду Києва під керівництвом цього ж судді Григоровича вже задовольнила позов Держлісагентства та скасувала вимогу Національного агентства України з питань державної служби про скасування конкурсу.
Характерно, що Нацагентство з питань державної служби не лише не оскаржило ухвалу першої інстанції, а й змінило текст вимоги.

У першому варіанті вимоги Нацагентства з питань державної служби йшлося про те, що розв’язання ситуаційних завдань проведено за допомогою комп’ютерної техніки, а не письмово, чим порушено Порядок проведення конкурсу:



Згодом документ виправили та написали, що конкурс проведено 31 березня, а не 20:

Протягнули

Як стало відомо КУРСу, наказ про призначення Руслана Осташука на посаду начальника обласного управління лісового та мисливського господарства вже підписаний в. о. голови Держлісагентства Володимиром Боднаром. Його негайно погодив голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Олег Гончарук, який і лобіював призначення Осташука.

Нагадаємо, нещодавно з посади голови Державного агентства лісових ресурсів України звільнили Христину Юшкевич – за невідповідність займаній посаді. Наразі обов’язки голови відомства виконує її заступник Володимир Боднар. Саме він і очолював конкурсну комісію, яка визнала переможцем конкурсу на посаду начальника Івано-Франківського обласного управління лісового і мисливського господарства Руслана Осташука.

Про район лиха повідомить квадрокоптер



НА ВАРТІ

Комплекс протипожежних заходів дає змогу лісівникам Черкащини убезпечувати зелені насадження від вогняної стихії

Весна для лісівників — ще й пора своєрідних підсумків напруженої лісокультурної кампанії. Черкаські фахівці підрахували, що в державному лісовому фонді цьогоріч створено лісових культур на площі 1400 гектарів (річний план — 1374), зокрема захисних насаджень — 13,7 гектара. Зі створених лісових культур 51% — сосна звичайна, 40% — дуб звичайний, 9,1% — горіх чорний.



Зазеленіють нові галявини

Для цього було заготовлено 80 тонн лісового насіння, вирощено понад 10 мільйонів сіянців. Протягом року заплановано провести сприяння природному поновленню на площі 288 гектарів. 253 гектари комісія з технічного приймання визнала такими, де вже відбулося природне поновлення. Тож цієї весни ліси відтворено на площі майже 1667 гектарів.

За сухими цифрами — напружена праця півторатисячного колективу.

Усі десять лісгоспів області оперативно провели роботи з відновлення та створення лісів. Для забезпечення максимальної приживлюваності сіянців лісівники використовували суперабсорбенти (вологонакопичувачі), висаджували сіянці із закритою кореневою системою, готуючи ґрунт, використовували гербіциди.

Уже нині лісівники дбають про садіння лісів у наступному році. Для цього зібрали 734 кілограми лісового насіння, з них майже 700 — сосни звичайної. Завершено роботи на лісових розсадниках з посіву основних лісоутворюючих порід. За плану 12,8 засіяно 16,5 гектара лісових розсадників. У них зеленіють соснові, дубові та горіхові сходи. Є й чимало липи, клена, червоного дуба. З огляду на зміну кліматичних умов цього року продовжують забезпечення лісових розсадників системою крапельного зрошування переважно тих, де вирощують соснові сіянці.

Активно в усіх лісгоспах області відбулися заходи Всеукраїнської акції «Майбутнє лісу у твоїх руках». У них взяли участь майже 4 тисячі осіб — учнівська та студентська молодь, представники громадськості, місцевих органів виконавчої влади та самоврядування, депутати, журналісти. У межах акції висаджено 84 гектари лісу.

Допомагає відеоспостереження

Однак розповідаючи про здійснювану в області роботу з відтворення лісу, начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Олександр Дзюбенко наголошує, що найбільше дошкуляють насадженням Черкащини лісові пожежі. Тож в області розробили спеціальні заходи для запобігання їх виникненню та додержання вимог правил пожежної безпеки в лісах області. Вибудували чітку систему взаємодії лісової охорони, підрозділів управління ДСНС в області, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, відповідних організацій і установ. Це відображено в комплексних планах, інструкціях, графіках спільних перевірок, оперативно-мобілізаційних планах залучення людей і техніки у разі гасіння лісових пожеж.

Для захисту від вогню в лісгоспах нині функціонують 26 лісових пожежних станцій, 32 пожежні автомобілі, пожежний трактор (на базі Т-150), 35 мотопомп, 11 пожежних модулів, 50 тракторів з плугами та ґрунтометами, 317 ранцевих обприскувачів. Також у лісництвах сформовано пункти накопичення пожежного інвентарю в разі виникнення лісових пожеж (лопати, граблі, сокири, відра, спецодяг, аптечки). Облаштовано 1200 кілометрів нових та проведено догляд за майже трьома тисячами кілометрів наявних мінералізованих смуг.

Для забезпечення проїзду пожежної техніки до недоступних ділянок лісу створено і відремонтовано 40 кілометрів доріг лісогосподарського та протипожежного призначення. Розміщено 275 одиниць наочної агітації. Інформацію на протипожежну тематику постійно розміщують у ЗМІ, на сайті управління, в соцмережах. Державна лісова охорона провела 120 рейдів, виявивши чимало порушників правил пожежної безпеки.

— Від своєчасного встановлення координат загорання та масштабів пожеж в екосистемах залежить дуже багато, — розповідає Олександр Миколайович. — Щоб розв’язати цю проблему, держлісгоспи закупили квадрокоптери, які дають змогу точно й мобільно визначити райони лиха. Дуже ефективно допомагають виявляти пожежі на початкових стадіях телевізійні системи відео­спостереження. Завдяки цьому нині всі хвойні насадження області перебувають під перехресним відеонаглядом 15 таких телесистем.

Недавні тактико-спеціальні навчання з гасіння умовної лісової пожежі на базі Золотоніського лісгоспу спільно з ДСНС у Черкаській області допомогли відшліфувати взаємодію під час ліквідації надзвичайної ситуації, пов’язаної з пожежею в лісовому масиві.

Із цілющих джерел


Лісівники Черкащини прагнуть створити всі умови для відпочинку населення в зелених зонах. Уже створено майже дві з половиною сотні рекреаційних пунктів. Зазвичай їх розміщують у найбільш відвідуваних місцевими жителями ділянках лісу або ж найчастіше — вздовж автомагістралей для перепочинку мандрівників.

— Рекреаційна діяльність — пріоритетний напрям державних лісогосподарських підприємств, постійно працюємо над створенням зручностей у лісі для туристів, облаштуванням та збереженням історичних і природних пам’яток на території держлісфонду, — розповідає Олександр Дзюбенко. — Для лісгоспів стало традицією знаходити, відновлювати та облаштовувати лісові джерела і криниці. Приміром, у квітні—травні цього року лісівники провели значний обсяг робіт з упорядкування об’єктів культурної спадщини, місць відпочинку, пам’ятних знаків, розташованих на території держлісфонду. Зокрема облаштували 12 лісових джерел і криничок.

Такі заходи сприяють захисту лісу від можливих пожеж і забруднення побутовими відходами, контролю та регулюванню масового перебування населення в лісі.

Весь комплекс вжитих заходів дає змогу тримати пожежонебезпечний стан у лісах під контролем. З початку року зафіксовано 44 випадки загорання в лісах держлісгоспів на площі 10 гектарів (середня площа пожежі 0,23 гектара), що свідчить про оперативне реагування підрозділів на таку небезпеку.

Найбільша лісова пожежа виникла у квітні цього року в Чорнявському лісництві Чигиринського лісгоспу. Загальна площа, яку охопив вогонь, — 4,4 гектара, зокрема верхової пожежі — 2,2. Стихію вдалося швидко приборкати завдяки злагодженій роботі всіх підрозділів.

Ці сухі слова ніяк не розкривають ту величезну напругу, з якою працювали на пожежі чигиринські лісівники. Шквал вогню, розповідає провідний інженер з охорони та захисту лісу ДП «Чигиринське лісове господарство» Володимир Тищенко, нищив усе на шляху. За лічені хвилини зазнавали серйозних пошкоджень лісові насадження, на вирощування яких витрачено десятиліття. На очах вогонь зводив нанівець нелегку працю лісівників.

— Пожежу локалізували, не дозволили поширитися на велику площу. Але хто спричинив її? — запитує лісівник. — Зрозуміло, люди. Адже за жодних умов трава, дерева, кущі не загоряються самі. Основна причина пожеж — безвідповідальність, низька загальна й екологічна культура певної частини населення, почуття безкарності за скоєне, байдужість до всього, що відбувається у природі.

Чим виміряти збитки?

Як наголошує Володимир Тищенко, на Черкащині, на жаль, і досі чомусь не позбулися згубної звички випалювати торішню суху траву або так званої вогневої очистки територій луків, пасовищ. Однак при цьому виникає реальна загроза для прилеглих об’єктів — житлового сектору, лісів, лісосмуг.

Нещодавно, поділилися спостереженнями лісівники, довелося бачити таку картину. Чоловік уже поважного віку, керуючись бажанням прибрати суху траву біля свого подвір’я, влаштував міні-пожежу, але від вітру вогонь почав швидко рухатися в бік його будинку. Треба було бачити, як самовіддано ця людина гасила вогонь, адже він загрожував її приватній власності.

А ось ліс, як вважає дехто, можна не дуже оберігати. Влаштувавши підпали не на власній, а на громадській землі, лише дочекавшись, щоб вогонь набрав сили, люди часто просто йдуть геть, не замислюючись над тим, чим усе це скінчиться.

А закінчується воно, як завжди, збитками, які часом неможливо виміряти чи відобразити у грошовому еквіваленті. Усі протипожежні роботи державні лісогосподарські підприємства виконують за рахунок власних коштів. Приміром, торік на роботи з протипожежного захисту лісів використано 7 мільйонів гривень. Цього року вже закуплено протипожежного обладнання на 1,5 мільйона гривень.

З огляду на зростання класу пожежної небезпеки в управлінні та в держлісгоспах встановлено цілодобове чергування, триває посилене патрулювання лісів.

Статистика свідчить, що понад 90% випадків лісових пожеж виникають з вини людей, зазначає Олександр Дзюбенко. Отож, застерігає головний лісівник Черкащини, будьмо дуже обережні з вогнем, не дамо йому нагоди знищити наше безцінне зелене багатство!

Роман КИРЕЙ
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pro-rajon-liha-povidomit-kvadrokopter/

Навчання по біологічному захисту лісів в Туреччині. ФОТО


21-26 травня група українських спеціалістів лісозахисних підприємств відвідала Туреччину для стажування у галузі використання біологічних і біотехнічних методів контролю шкідників і хвороб. Голова делегації – Давиденко Катерина (директор ДСЛП «Харківлісозахист»), а також чотири спеціаліста - Батуркін Денис (заст. директора - головний мікробіолог ДСЛП «Харківлісозахист»), Венгер Віра (зав. лабораторією ДСЛП «Львівлісозахист»), Ірина Приянчук (інженер – лісопатолог ДСЛП «Вінницялісозахист»), Марія Скрипкіна (зав. лабораторією ДСЛП «Херсонлісозахист») провели п’ять днів в Регіональному лісовому директораті м. Артвін.

Семінар по стажуванню відкрив Директор регіонального управління лісами в м. Артвіні (Туреччина) Селім Гербітоглі, який привітав українську і киргизьку делегації, розповів про лісові насадження регіону і важливість міжнародної співпраці у біологічному захисту насаджень від шкідників і підкреслив, що кордони є між країнами, а між лісами нема кордонів.
 


Голова департаменту по боротьбі з шкідливими комахами і хворобами (Генеральний лісовий директорат Туреччини, Анкара), Акін Емін детально розповів щодо структури Директорату по управлінню лісами в Туреччині, про основних шкідників і хвороб лісових насаджень, історію початку використання біологічних заходів. 


Так на сьогодні в Туреччині існує Державна програма підтримки лісового господарства, яка спрямована на використання виключно механічних, біологічних і біотичних заходів захисту лісу та зменшення обсягів використання хімічних препаратів. 


Сіткі Озтюрк, голова відділу моніторингу лісових екосистем (Департамент по боротьбі з шкідливими комахами і хворобами Туреччини), розповів про параметри, які використовують в Туреччині для оцінювання функціонування лісових екосистем, шкал дефоліації дерев різних порід і категорій. Так, Департамент по боротьбі з шкідливими комахами і хворобами Туреччини забезпечує друкування порадників і довідників з кольоровими фото для лісних спеціалістів з метою визначення категорій санітарного стану лісів для загального моніторингу, а також визначення ступеню пошкодження дерев комахами і шкідниками по кожній породі дерев, що росте в лісах Туреччини.

Д-р Метін Карадаг, голова відділу карантину (Департамент по боротьбі з шкідливими комахами і хворобами Туреччини) розповів, що поряд з карантинною службою Туреччині, в Генеральному лісовому директораті існує служба, яка займається фіто санітарним моніторингом інвазивних і карантинних видів лісу. Він розповів про основні заходи для забезпечення постійного моніторингу інвазивних видів і навів декілька прикладів карантинних шкідників, що недавно потрапили в Туреччину і приносять значні збитки лісам країни.

Камуран Бірінчі, начальник відділу по порушенням в лісовому господарстві, зброї і правових відносин, розповів, що Конституція Туреччини передбачає сувору адміністративну і кримінальну відповідальність на незаконні рубання, підпал лісу тощо. Він надав приклади заходів і механізмів запобігання різних видів порушень та проведення контролю діяльності лісових підприємств.


Деніз Чакар, біолог лабораторії в Артвіні, поділилась знаннями і напрацьованою методикою використання гіповірулентних штамів гриба Cryphonectria parasitica (Murrill) від раку каштанів. Так, в природних ареалах і штучно створених молодих насадженнях різних регіонів світу кора каштана посівного або їстівного (Castanea sativa Mill.) масово уражається раком. Збудник захворювання - гриб Cryphonectria parasitica, який, поширюючись по камбіального шару і тканинам заболоні, викликає некротізацію, гіпертрофію, руйнування і відшарування кори. Колонізація судин міцелієм і токсичні метаболіти гриба сприяють масовому відмиранню крони, пагонів і, як наслідок, загибелі уражених дерев. Моніторинг мікроеволюційних процесів в природних популяціях гриба в різних регіонах світу виявив варіювання генотипної мінливості та внутрішньовидового поліморфізму культурально-морфологічних ознак C. parasitica за рівнем вірулентності дозволив турецьким вченим і потім виробничникам використовувати гіповірулентний штам як біологічний захист каштанів від раку. Так, у біолабораторії зараз виробляється паста, що містить поживне середовище і міцелій гіповірулентного гриба C. Parasitica, яка дуже успішно використовується в причорноморському ареалі Туреччини. 


Тунджай Кан, представник Регіонального лісового директорату м. Ізмір розповів про вирощування в лабораторії красотіла пахучого – жука Calosoma sycophanta , який помітно знищує популяції молей, листокруток, непарного шовкопряда, кримського плосконоса та інші види комах. Це зоофаг широкого профілю, але живиться переважно гусеницями метеликів. Екологію цього виду вивчав та розробляв засоби використання його для захисту лісу О.І.Воронцов. На сьогоднішній день, в Туреччині вирощують і випускають тисячі жуків Calosoma sycophanta , а в Ізмірі ефективність боротьби проти гусениць шовкопряда-золотогуза, непарного шовкопряда і соснового похідного шовкопряда складає 65-90% в залежності від чисельності популяції. Крім того, постійний багаторічний випуск в лісові насадження особин жуків запобігає значної дефоліації насаджень – навіть в період спалаху масового розмноження гусениць, дефоліація складає 25-30%.


Завідуючий лабораторією в Артвіні, біолог Яшар Аксу, розповів про основних стовбурових шкідників регіону і Туреччини, а також навів результати пошуку паразитів і шкідників, методику вирощування різних паразитів. Так, одним з основних шкідників ялини східної (Picea orientalis) у Туреччині є Dendroctonus micans (Kugelann) (Coleoptera: Curculionidae, Scolytinae). В доповіді були проаналізовані спектр хижаків і паразитів турецьких популяцій великих ялинових короїдів. Патогени і паразити зустрічаються в різних кількостях і комбінаціях в осередках жука у п’яти турецьких населених пунктів Чорноморського регіону у пошкоджених ялинових насадженнях. Dendroctonus micans (Kugelann) (Coleoptera: Curculionidae) викликав серйозні спалахи і викликає загибель мільйонів ялинових дерев (Picea оrientalis (L.) Link.) в регіоні Чорного моря Туреччини з моменту його відкриття в 1966 році. Крім поранених і повалених дерев, часто може заселяти здорові і ослаблені дерева. У заражених деревостанах часто можна помітити успішні атаки, а також дерева з перерваними атаками. 





Поодинокі жуки заселяють нижню частину стовбурів, і вони, як правило, не призводять до пошкодження і загибелі дерев. Але після заселення Dendroctonus micans нижньої частини стовбура, Ips typographus заселяє вже ослаблене дерево, швидко призводячи до загибелі дерев. Польові дослідження заселення і послідовність інвазій досліджується і аналізується постійно з 2001 року на 120 експериментальних ділянках. Польові дослідження і моніторинг проводяться на північному сході Туреччини в Стамбулі, Гіресуні, Артвіні, Трабзоні тощо, з травня по жовтень кожного року. Заселення D. micans обстежуються на стовбурі до висоти 2 м дерев, фіксуючи успішні атаки і кількість засмолених вхідних отворів. Стадії розвитку та число жуків розраховувались в їх ходах. Жук був виявлений в 95,8% ділянок, на 21,7% ялинових дерев, 11,1% атакованих дерев було заселені успішно. Більшість атакованих дерев мали тільки одну успішну атаку. 69% від вхідних отворів, були на висоті до 1 м, а 31% з них були на висоті від 1 до 2 м. Взагалі, відмічають від 40 до 160 нападів на дерево у період спалаху осередку масового розмноження.

 

 

Також Яшар Аксу розповів, що в біолабораторії Артвіна, вирощують три види хижаків – Rhizophagus grandis - видоспецифічний хижак, який зустрічається в основному в регіонах, де D. micans є ендемічним. Цей вид використовується для ефективного контролю шкідника (D. micans). Два метода розведення Rhizophagus grandis використовується в лабораторії - один на ялинових колодах, інший в менш природних, більш контрольованих умовах. Лабораторія постійно проводе випуск хижаків навіть при низькій щільності шкідника для забезпечення утримання популяції на низькому рівні, а також запобігання процесу розселення шкідника з регіону спалаху в сусідні.

Також в лабораторії вирощується Thanasimus formicarius – мурахожук, який зустрічається в хвойних лісах, як на живих, так і на зрубаних деревах. Жук постійно бігає по корі, розшукуючи короїдів, а його личинки, рожевого кольору, живуть під корою і живляться личинками короїдів. Тому господарське значення цих жуків, як винищувачів багатьох короїдів, дуже важливе. 


Також у лабораторії вирощують різни види з роду Coccinella – божих корівок, для знищення тлі, що пошкоджує лісові листяні і хвойні лісові культури.



Також дві презентації були надані українською і киргизькою делегаціями про лісове господарство і стан захисту лісів в країнах. Від української сторони доповідь була надана директором ДСЛП «Харківлісозахист» (Давиденко Катерина), яка розповіла про структуру та основні задачі служби лісозахисту, проведення моніторингу осередків шкідників і хвороб, методи контролю шкідливих організмів, а також фіто санітарний моніторинг лісових насаджень в Україні. Головний спеціаліст Управляння лісового господарства Киргизстану, Руслан Тєрмєєв, надав інформацію щодо особливостей моніторингу лісових насаджень і заходів боротьби з шкідниками в лісах Киргизії.

Також цілий день був присвячений візиту до біолабораторії м.Артвін, де обидві делегації оглянули приміщення та обладнання лабораторії, отримали практичні навички з вирощування хижаків і паразитів, починаючи з заселення колод личинками до моменті вибору паразитів з контейнерів.

Також останні два дні навчання були присвячені відвідуванню лісових насаджень різних регіонів Чорноморського регіону (Шавшат, Артвін, Хопа тощо), в осередках масового розмноження короїдів, огляд феромонних пасток, випуск хижаків і паразитів, визначення причин всихання смерекових насаджень, отримані практичні навички щодо проведення заходів біоконтролю короїдів і інших шкідників в лісових насадженнях.


На сьогоднішній день планується продовження співпраці з турецькими колегами з метою впровадження біологічних методів захисту лісу на Україні та заснування двох лабораторій по вирощуванню паразитів і хижаків для біологічного захисту лісів України.



Редакція сайту вдячна нашому читачеві КД за надані для публікації матеріали


У Росії горить 13 тисяч га лісу


У Сибіру і на Далекому Сході (РФ) горить близько 13 тисяч га лісу.

Майже 80% охоплених вогнем площ припадають на Іркутську область та Забайкальський край, передає ТАСС з посиланням на місцевих чиновників.

Читайте також Площа лісової пожежі на півночі Китаю перевищила 8 тисяч га

"Станом на 00:00, площа пожеж в Сибіру за останню добу зросла на 1 тис. га - до 12,8 тис. В Іркутській області площа збільшилася з 4,1 тис. до 5,4 тис. га, у Забайкаллі - з 3,8 тис. га до 5,1 тис. У Красноярському краї площа скоротилася у п'ять разів - до 420 га, у Туві площа зберігається на рівні 1,6 тис. га", - йдеться в повідомленні.

У Бурятії за добу загасили чотири лісові пожежі, і на ранок четверга в республіці зареєстровано шість вогнищ на загальній площі близько 80 га.

У Забайкаллі основними причинами пожеж є людський фактор і сухі грози. Через підвищення денних температур і посилення вітру спостерігається приріст площ пожеж.

Крім того, на Далекому Сході пожежі діють на 280 га. Вогонь горить у Хабаровському краї і в Якутії.

Нагадаємо, у Росії на території Красноярського краю та Іркутської області за добу внаслідок пожеж згоріло понад 170 будинків, двоє загинуло, сотні залишилися без житла.