Вища якість – більші прибутки. Такої думки дотримується Володимир Данилюк, директор ДП «Ковельське лісове господарство», що займає площу майже 26 тис. га. Лісгосп розташований на території чотирьох адміністративних районів – Ковельського, Маневицького, Ратнівського та Старовижівського, - повідомляють у прес-службі Волинського ОУЛМГ
Під час проведення реформ тут пішли польським шляхом: великі лісництва поділили на два маленьких. Тепер середня площа лісництва, у штаті якого лісничий, його помічник та три майстри лісу, у межах трьох тис. га.
Процес заготівлі відбувається не стихійно. Він включає ряд технологічних схем.
– Часто говорять, – зауважує Володими Васильович, – що ми багато рубаємо. Не треба цього боятися. Головне, скільки садимо, що садимо і яке садимо, як вирощуємо. Кінцева фаза лісозаготівель – це підготовка грунту під лісові культури. На минулорічних ділянках, де дерева зрізані, скрізь проведені лісовідновлювальні роботи. Середньомісячна зарплата на цих роботах сягає від 7 до 13 тис. грн. Валка дерев – надзвичайно складний процес, який належить до робіт з підвищеною небезпекою.
На будь-яку лісосіку розробляється технологічна карта. Для кращого розкряжування зробили два верхні склади. На одному проводиться розкряжування, а на другий трактор стягує решту деревини. На кожній лісосіці є два троси для трелювання. На технологічній карті чітко визначені місця, де і що має розміщуватися. Позначено, де мають бути попереджувальні знаки, стояти будиночок для лісорубів, у якому вони можуть перечекати негоду, пообідати, обігрітися холодної днини. Усю ділянку обтягують стрічкою, аби застрахуватися від нещасного випадку. Червоним контуром позначають 50-метрову зону, з якої перед розробкою лісосіки забирають всі повалені та нахилені дерева, які можуть становити небезпеку і загрожувати людському життю. Завислі дерева стягують довгим тросом, аби запобігти травмуванню лісорубів. Біля будиночка, згідно з вимогами, відведено місце для заправки бензопил. На кожну ділянку бригадиру видають схему, контроль за якою здійснює майстер лісу, щодо виходу цінних сортиментів. Після завершення робіт вихід сировини звіряється зі схемою.
Як тільки дерево звалили, до нього відразу кріпиться бірка і воно береться на облік. При розкряжуванні та завантаженні на машину воно відповідно проходить ще один облік. Така практика давно себе виправдала. Коли ділянка повністю звільняється від деревини, тоді її заліснюють природним способом. Уся техніка, яка задіяна на лісорозробках, має трафарети, які наносяться фарбою, і символізують емблему підприємства.
– Чи існують якісь терміни для очистки кожної конкретної ділянки? – цікавимося у керівника підприємства.
– Це залежить не тільки від кубатури деревини, але і від погодних умов. Якщо вони дають змогу працювати, то очищаємо ділянку швидше. У цьому зацікавлене і керівництво лісгоспу, і самі лісоруби. Більше зробили – більше заробили. Коли закінчуємо одну ділянку, тільки тоді видаємо дозвіл на розробку іншої. Така планова система. Програма складається на цілий рік і вже відповідно до неї визначаємо обсяги робіт на місяць. За таким критерієм і підбираємо ділянку. Коли є потреба у вільсі, ріжемо цю породу деревини, якщо у хвойних – беремо соснову ділянку.
– Ви працюєте лише на склад чи замовник може забирати деревину прямо з ділянки?
– Нині у всіх лісогосподарських підприємствах на складах зберігаємо лише цінні сортименти порід. В основному це дуб. Якщо ділянка знаходиться недалеко від нижнього складу, то завозимо туди. Коли споживач виграє аукціон, він зв’язується з відділом реалізації і узгоджує процес вивезення лісопродукції власним транспортом, який ставлять у доступних місцях. Наші лісовози забирають сировину з ділянок і перевантажують її на транспорт замовника. Оскільки вся деревина чіпована, то це дає можливість відразу її облікувати та надавати відповідні документи переможцеві аукціону.
– Що таке рубка головного користування?
– Це рубка стиглого лісу. Вік стиглості, скажімо, берези чи вільхи становить 61 рік, сосни – 81, осики – 41 рік. Зауважу і таку річ: лісничий не рубає там, де хоче. Є матеріали лісовпорядкування, якими і керується директор. Лісосіку нарізають на одне десятиріччя. Саме лісовпорядкування проводиться один раз у 10 років. Що це дає? Це впорядкування лісів, їх опис за складом, за грунтами. Відповідно до кожного чинника фомуються і намічаються заходи. Основне – це вирощування лісу до природної стиглості. З кожного гектара маємо отримати якнайбільший «урожай» деревини. Тому рубка головного користування є досить важливою і відповідальною ланкою у роботі лісівників. У лісгоспі запроваджена система різноманітних доплат за відбір цінних сортиментів. «Я завжди кажу своїм, що з одного відрізу тканини один майстер може пошити костюм, у другого вийдуть одні штани, а третій взагалі перемарнує», – посміхається наш співрозмовник. – Тому люди, які займаються лісозаготівлею, мають досконало знати усі параметри та стандарти. Відбір цінних сортиментів – це надзвичайно важливий момент у лісозаготівлях. Ціна на фанеру суттєво відрізняється від ціни на дрова чи на пиловник. Система доплат за вихід цінних сортиментів досить диференційована і вона заохочує лісорубів до якісної розробки деревини та отримання максимально можливої кількості цінних сортиментів.
– А що ви можете сказати за ринки збуту?
– Уся деревина, як відомо, збувається на аукціоні. Ми маємо 33 тис. м куб. у рік. Коли поділити на 4, то точно знаємо квартальний вихід цінних сортиментів: фанери, пиловника І та ІІ сортів. Цей ресурс умовний, оскільки він ще може рости, але на аукціоні може бути проданий. Відповідно до аукціонних свідоцтв споживач, якого ми ще не знаємо, приїжджає і заявляє, що він купив у нас стільки-то деревини. Під час сезону заготівлі ми уже знаємо графік відвантаження, яке йде прямо з лісосіки. До цінних сортиментів належить пиловник дубовий. Хлисти дуба відвантажуються на нижній склад, де він і розробляється. Середня ціна пиловника сосни 1200 грн за куб., а пиловника дубового сягає 5-7 тис. Якщо, приміром, на 4 м трапляється один сучок, через який дуб піде третім сортом, то потрібно 2,5 метра відрізати і продати фанеру першим сортом. А інший відрізок реалізувати другим чи третім сортом. Ті робітники, які займаються розкряжуванням, постійно навчаються і здають екзамени. У нас є учбовий комбінат і раз у рік усі працівники проходять навчання у Боярці (Київська область).
Що таке розкряжування? Це процес обробки хлиста, зрізаного на ділянці. Розкряжування дуба проводиться, як правило, на нижньому складі комесійно, з участю спеціалістів, які чітко знають держстандарти, ринок, допуски і забезпечують якісний вихід цінних сортиментів. Бригада тут малочисельна, ми оптимізували у зв’язку з тим, що існує заборона вивезення пиловника на експорт. Коли потрібно розкряжовувати і водночас вантажити вагони, то склад підсилюємо ще трьома людьми, яких беремо з лісництва. Реалізовуємо нашу сировину тільки на внутрішньому ринку, а частину переробляємо на пилорамі. Пакуємо в пакети. На сиру деревину нема споживача, забирають тільку суху, в основному в Польщу. Потреба у верхніх складах сьогодні відпала. Реалізуємо звідси тільки цінні сортименти. Розкряжування відбувається бепосередньо на складі, транспортери у кишенях-накоплювачах сортують деревину, яка відправляється або на автомобілі, або на вагони. Вагони відвантажуємо в кінці робочого дня.
Слухати Володимира Васильовича досить цікаво і повчально. Про ліс і те, як з ним поводитися, він, здається, знає усе. Справжній тобі професор лісової галузі, яка має повне право гордитися такими патріотами-природолюбами.
09-07-2017
prokovel.com
