Опубликовано: 5 окт. 2017 г.
ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
влада обвалила лісову галузь в Україні
ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ
Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів
Орест ФУРДИЧКО
Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні
РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?
Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь
ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ
Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?
06 жовтня 2017
Масове всихання соснових лісів Черкащини показали з висоти пташиного польоту. ВІДЕО
Кілька разів на тиждень місцеві мешканці бачать повні лісовози: Як зі столичної Пуща-Водиці ліс вивозять
Про це повідомляє Depo.Київ з посиланням на сторінку у "Фейсбуці"
Зокрема, лісовоз вже кілька разів помічали неподалік сьомої лінії в Пуща-Водиці.
На фото видно, що вантажівка з номера Київської області.
Сам ліс-кругляк в доволі гарному стані, що не можна списати на сухостій.
05 жовтня 2017
Як перевозять зрубаний ліс на Прикарпатті. ФОТО
Лісівники Прикарпаття проводять спільні із правоохоронцями виїзди із виявлення незаконних вирубок та охорони лісу.
Хоча лісівники запевняють, що постійно здійснюють контроль, проблема незаконного вирубування – не втрачає актуальності.
«Цьогоріч в області зафіксовано близько шестиста лісопорушень», - наголосив начальник відділу лісового господарства, охорони та захисту лісу Роман Поціхович.
5 жовтня перевіряли Надвірнянський та Солотвинський лісгоспи, повідомила прес-служба Івано-Франківського обласного управління лісового і мисливського господарств.
Рейдова група зупиняла лісовози. Просили дозвільні документи. На Івано-Франківщині діє електронний облік лісової сировини. Простіше кажучи, кожне зрубане дерево має електронний чіп, на якому є інформація про діаметр стовбура, вік, породу, місце, де воно виросло.
За результатами перевірки порушень не виявили.
Нагадаємо, як писав сайт 0342.ua, свого часу лісівники обіцяли моніторити угіддя навіть за допомогою безпілотних літальних апаратів.
Воденочас, вкрай гостро постає проблема із вирубуванням Карпатських лісів. Голі карпатські схили і ешелони із деревиною показала у соціальній мережі відома співачка Руслана Лижичко.
Читайте також:
Трохи фактів про лісівників області
Хоча лісівники запевняють, що постійно здійснюють контроль, проблема незаконного вирубування – не втрачає актуальності.
«Цьогоріч в області зафіксовано близько шестиста лісопорушень», - наголосив начальник відділу лісового господарства, охорони та захисту лісу Роман Поціхович.
5 жовтня перевіряли Надвірнянський та Солотвинський лісгоспи, повідомила прес-служба Івано-Франківського обласного управління лісового і мисливського господарств.
Рейдова група зупиняла лісовози. Просили дозвільні документи. На Івано-Франківщині діє електронний облік лісової сировини. Простіше кажучи, кожне зрубане дерево має електронний чіп, на якому є інформація про діаметр стовбура, вік, породу, місце, де воно виросло.
За результатами перевірки порушень не виявили.
Нагадаємо, як писав сайт 0342.ua, свого часу лісівники обіцяли моніторити угіддя навіть за допомогою безпілотних літальних апаратів.
Воденочас, вкрай гостро постає проблема із вирубуванням Карпатських лісів. Голі карпатські схили і ешелони із деревиною показала у соціальній мережі відома співачка Руслана Лижичко.
Читайте також:
Трохи фактів про лісівників області
Сезон охоты на зайца откроется в Беларуси 7 октября
В Беларуси с 7 октября можно будет охотиться на зайца - открывается сезон, пишет БЕЛТА. Об этом рассказала специалист по связям с общественностью Государственной инспекции охраны животного и растительного мира Ольга Громович.
По Правилам ведения охотничьего хозяйства и охоты охота на зайца-русака и зайца-беляка любого пола и возраста разрешается в первую субботу октября. Охотиться можно только в светлое время суток. Вести охоту можно ружьем с подхода с гончими собаками, имеющими полевые дипломы по зайцу и (или) лисице.
С одной гончей могут охотиться до трех охотников. Разрешается применять гладкоствольное охотничье оружие с использованием патронов, снаряженных дробью. Разрешено также использовать безружейный способ охоты с использованием борзых собак и ловчих птиц.
Инспекторы напоминают, что перед охотой нужно внимательно изучить границы охотхозяйственных зон и других единиц внутрихозяйственного деления территории охотничьих угодий, в которых разрешается либо запрещается проводить охоту в соответствии с имеющейся путевкой. При этом во время охоты на зайца недопустимо применение и даже ношение пулевых патронов и картечи (диаметр более 5 мм).
Подготовила Яна БОГДАНОВА
По Правилам ведения охотничьего хозяйства и охоты охота на зайца-русака и зайца-беляка любого пола и возраста разрешается в первую субботу октября. Охотиться можно только в светлое время суток. Вести охоту можно ружьем с подхода с гончими собаками, имеющими полевые дипломы по зайцу и (или) лисице.
С одной гончей могут охотиться до трех охотников. Разрешается применять гладкоствольное охотничье оружие с использованием патронов, снаряженных дробью. Разрешено также использовать безружейный способ охоты с использованием борзых собак и ловчих птиц.
Инспекторы напоминают, что перед охотой нужно внимательно изучить границы охотхозяйственных зон и других единиц внутрихозяйственного деления территории охотничьих угодий, в которых разрешается либо запрещается проводить охоту в соответствии с имеющейся путевкой. При этом во время охоты на зайца недопустимо применение и даже ношение пулевых патронов и картечи (диаметр более 5 мм).
Подготовила Яна БОГДАНОВА
Анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня» знімали в Поліському природному заповіднику
За основу взято твір Лесі Українки. Бюджет мультфільму 5 мільйонів євро. Продюсери переконані, що наш український анімаційний фільм стане достойним конкурентом «діснеївським» принцесам, хоч бюджети мультфільмів про останніх – сотні мільйонів доларів.
Фільм покликаний привернути увагу до поліських лісів, їх унікальності, вразливості та екологічної безпеки. Головна мета мультфільму, кажуть аніматори, акцентувати увагу на збереженні поліських лісів.
«Мавку» вже представили на всіх міжнародних ринках і отримали схвальні відгуки. Мультфільм планують завершити до 2019 року.
12:06, 5 жовтня
За 40 хвилин бурелом пошкодив понад 500 га лісфонду ДП «Великобичківське ЛМГ»
Внаслідок шквальних поривів вітру на території ДП «Великобичківське ЛМГ» виникли вітровали і вітроломи. За попередніми підрахунками буревій, який нещодавно пройшовся на Рахівщині, пошкодив 516,6 гектарів лісу, на яких росло близько 53944 тисяч кубічних метрів деревини. Орієнтовна площа суцільних вітровалів, вітроломів становить 158,1 га та 358,5 га – вибіркових.
У лісових масивах через сильний буревій і бурелом безліч дерев на площі понад 500 гектарів були повалені і зламані.
За словами співробітників ДП «Великобичківське ЛМГ», про надзвичайну подію вони дізналися в той же вечір і терміново виїхали на місце.
Бурелом повалив багато дерев, але проблема не тільки в цьому: наслідки негоди буде дуже складно ліквідувати.
Юрій Сойма, директор Великобичківського лісомисливгоспу розповідає, що площа бурелому становить понад 500 гектаів лісу. Згодом, коли необхідні документи будуть оформлені, ці ділянки пустять в розробку. Незважаючи на складності, через місяць-два почнуться роботи з відновлення наслідків стихії.
Юрій Михайлович підкреслив, що ділові якості деревини повалених дерев дуже швидко знижуються. На деревах багато зламів, вони повалені, тому прибирання лісу буде супроводжуватися спеціальною технікою та інструктажами.
Таким чином, 40-хвилинний бурелом зумів знищити близько 53944 тисяч кубічних метрів деревини. Орієнтовна площа суцільних вітровалів, вітроломів становить 158,1 га та 358,5 га – вибіркових. Щоб молоді саджанці досягли такого розміру, потрібно півстоліття. Навесні на місці знищених дерев висадять молоді насадження.
Додано Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ о 05.10.2017
СУМСЬКІ ЛІСІВНИКИ ПРОСИТИМУТЬ УРЯД ВНЕСТИ ЗМІНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЗАРАДИ ПОРЯТУНКУ ХВОЙНИХ
Пропозиція стосується внесення змін до Санітарних правил в лісах України, що дасть можливість проводити необхідні вирубки лісових насаджень, уражених шкідниками
Ситуацію щодо захисту лісів від небезпечних шкідників розглянули учасники науково-практичного семінару в Державному підприємстві «Кролевецьке лісомисливське господарство» за участю заступника голови облдержадміністрації Миколи ПОДОПРИГОРИ. Присутні також провели натурне обстеження лісових насаджень, уражених шкідниками, на території Хрещатинського лісництва ДП «Кролевецьке ЛМГ» та Воронізького лісництва ДП «Шосткинський держлісгосп».
За словами Миколи Подопригори, стурбованість лісівників області викликає всихання соснових насаджень від поширення та масового розмноження верхівкового та шестизубчатого короїду. Його активізацію пов’язують із кліматичними змінами, зокрема із незначним потеплінням. Наразі соснові насадження уражені шкідниками у дев’яти лісгоспах області та господарствах Облагролісу. Фахівцями Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства обстежено та виявлено 700 га лісових насаджень, пошкоджених до повної загибелі даною групою комах.
Це загальнодержавна проблема – осередки масового всихання охоплюють також Волинську, Житомирську, Київську, Львівську, Рівненську, Хмельницьку, Черкаську, Чернігівську області. Проте, нажаль, методів боротьби зі шкідниками даного виду, крім вирубування та спалювання дерев, немає, а процедура отримання дозволів на рубку дуже складна і довготривала, що загрожує збільшенню пошкоджених площ лісу.
Аби запобігти виникненню надзвичайної ситуації, пов’язаної з масовою загибеллю хвойних лісів внаслідок розмноження небезпечних шкідників лісу, присутні вирішили підготувати і направити до Кабінету Міністрів України звернення щодо необхідності внесення змін до законодавства України стосовно ведення лісового господарства. Мова йде, зокрема, про зміну норм Санітарних правил в лісах України, що дасть можливість проводити необхідні вирубки лісових насаджень, уражених шкідниками.
Ситуацію щодо захисту лісів від небезпечних шкідників розглянули учасники науково-практичного семінару в Державному підприємстві «Кролевецьке лісомисливське господарство» за участю заступника голови облдержадміністрації Миколи ПОДОПРИГОРИ. Присутні також провели натурне обстеження лісових насаджень, уражених шкідниками, на території Хрещатинського лісництва ДП «Кролевецьке ЛМГ» та Воронізького лісництва ДП «Шосткинський держлісгосп».
За словами Миколи Подопригори, стурбованість лісівників області викликає всихання соснових насаджень від поширення та масового розмноження верхівкового та шестизубчатого короїду. Його активізацію пов’язують із кліматичними змінами, зокрема із незначним потеплінням. Наразі соснові насадження уражені шкідниками у дев’яти лісгоспах області та господарствах Облагролісу. Фахівцями Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства обстежено та виявлено 700 га лісових насаджень, пошкоджених до повної загибелі даною групою комах.
Це загальнодержавна проблема – осередки масового всихання охоплюють також Волинську, Житомирську, Київську, Львівську, Рівненську, Хмельницьку, Черкаську, Чернігівську області. Проте, нажаль, методів боротьби зі шкідниками даного виду, крім вирубування та спалювання дерев, немає, а процедура отримання дозволів на рубку дуже складна і довготривала, що загрожує збільшенню пошкоджених площ лісу.
Аби запобігти виникненню надзвичайної ситуації, пов’язаної з масовою загибеллю хвойних лісів внаслідок розмноження небезпечних шкідників лісу, присутні вирішили підготувати і направити до Кабінету Міністрів України звернення щодо необхідності внесення змін до законодавства України стосовно ведення лісового господарства. Мова йде, зокрема, про зміну норм Санітарних правил в лісах України, що дасть можливість проводити необхідні вирубки лісових насаджень, уражених шкідниками.
Создано 05.10.2017 10:44
Сучасна ідея дикої природи як ідеологія і філософія - В.Е.Борейко
Дика природа як ідеологія
Вважається, що ідеологія - це ряд ідей, яких дотримуються соціальні групи, спільності і класи. Вона передбачає:
1) елемент цінності;
2) елемент актуальності;
3) елемент віри.
Сучасна ідея дикої природи, концентруючи в собі цінності дикої природи (в першу чергу, внутрішню і неекономічні), захист прав дикої природи, віру в дику природу як священне простір і актуальність якнайшвидшого захисту всієї дикої природи на Землі перетворюється в особливу ідеологію (самосвідомість) природоохоронного Спільноти. Ця ідеологія концептуально протистоїть не тільки політиці знищення, раціонального використання ділянок дикої природи або так званого «сталого розвитку», вона протистоїть багатьом сучасним модним доктринам, наприклад, Пан-Європейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, бо в ній пріоритетними цінностями є корисні і рідкісні види, а також естетично і культурно цінні ланд шафти, а не вся дика природа. Головним в ідеології дикої природи лежить прагнення зупинити будь-яке господарське використання дикої природи і її знищення.
Створення природоохоронних організацій, які дотримуються ідеології дикої природи, мені бачиться найважливішим завданням сучасного природоохоронного руху, бо це дає можливість не тільки значно посилити його радикальне, і найбільш дієвий крило, але і дозволить ідеологічно протистояти будь-яким спробам знищення дикої природи.
Свобода, автономія і незалежність дикої природи як особливого держави
Ми не можемо зберігати дику природу як зберігають полуницю - зібрану, зварену і закриту в банки. зберігати дику природу - означає зберігати її автономію і свободу.
Джек Тернер
Свобода, автономія і незалежність - найважливіші властивості дикої природи, що живе за своїми законами. Російський філософ Н.О. Лоський писав, що доля вищих цінностей і святинь пов'язана з таким початком як свобода. Дика природа не може бути ні прирученою, ні дресированою. Потрібно цінувати свободу дикої природи як за її цінність для людей, видів живих істот і екосистем, але і як благо саме по собі. Як дуже важливе і всеосяжне благо.
Згідно філософського визначення свобода - це здатність діяти у відповідності зі своїми інтересами і цілями. Під свободою (екосвободой) дикої природи розуміється насамперед її самостійна воля (свобода волі), здатність до самовизначення, до дії, до володіння правами, а також свобода вибору, здатність до творчого зусилля, можливість йти своїм шляхом, чинити так, як хочеться. Дика природа - це природа, яка перебуває в свавільному, самовизначатися, самоупорядочівающемся, неконтрольованому стані. І охороняти її потрібно тому, що це вільний, реальний світ, вмістилище трьох з половиною мільярдів років вільної органічної еволюції.
Крім усього іншого, території дикої природи - це місця реалізації свободи диких тварин і рослин, і вони повинні охоронятися як «резервуари екологічної свободи». До слова сказати, і у людини не може бути свободи без дикої природи. Проголошення свободи для дикої природи особливо важливо для країн, що мають важке тоталітарне минуле, де саме поняття свободи довгий час була (і багато в чому є зараз) фікцією, а контроль як над людиною, так і над дикою природою - постійною практикою. Довгий час люди, принижувати і виховуються нескінченними тоталітарними режимами, зганяли свою злість і тугу за свободу на дикій природі, диких тварин, що виливалося в контроль або знищення дикої природи і дикого життя.
Тому зараз, коли поступово починають визнаватися права людини, філософське переосмислення охорони дикої природи, заповідання як, перш за все, процесу надання дикій природі свободи, є особливо важливим. Зрозуміло, що якщо визнання прав людини на свободу йде так важко, то визнання прав дикої природи на свободу йтиме ще важче. Але без надання дикій природі свободи нам її не захистить. Тому пропаганда свободи дикої природи є найважливішою і актуальним завданням екологічної освіти.
Не менш важливою характеристикою дикої природи є її автономія. Автономія - це власна закономірність, визначеність будь-якого явища його внутрішніми законами. Під автономією дикої природи розуміється право самоврядування, свобода волі, властивість дикої природи існувати за своїми внутрішніми законами самостійно, здатність підтримувати себе. Перефразовуючи і доповнюючи І. Канта, можна сказати, що автономія дикої природи є властивість дикої природи бути самою для себе законом.
З поняттями свободи і автономії дикої природи тісно пов'язана її незалежність. В даному випадку це означає властивість, яке характеризує ставлення людини і дикої природи, при яких остання не підкоряється людині і його законам.
Дика пpиpода як Зовсім Інше
Концепцію «скоєнні іншого» ввів в філософський обіг в своїй класичній різанні «Ідея святого», опублікованій в 1917 р, відомий німецький истоpико релігії Отто Рудольф. У 1980-х роках Американської екофілософ пpидать цього теpмином екологічну окpаски, позначивши їм одну з сутностей дикої природи.
За Отто Рудольфу «почуття« скоєнні іншого »тримайте або випадково виникає благодаpя предметів, якому через природну таємничості стpанно впливають і поpажает людей. У нас немає нічого, з чим «скоєнні Інша» можна сpавніть. Можна було б возpазіть, що «скоєнні Інша» є поки просто для нас незрозумілим. Але тоді, як тільки ще не зрозуміле, але розуміється, воно називалося б «пpоблематічним». У нашому ж випадку таємничий предмет невідчутний і незрозумілий не тільки тому, що ми не усвідомлюємо його в якихось визначених межа, а й тому, що ми тут натрапляємо на щось «скоєнні Інша», якому через незвичайного виду і своєю незвичайною суті несоізмеpімо з нашим єством, через що ми в заціпенінні відсахується. «Скоєнні Інша» недоступно розумінню і незбагненно. Воно здається безpассудочним і йде Всупереч здpавому змістом. Це навіть більше, ніж паpадокс.
Це «скоєнні Інша" не пpинадлежит сфеpе нашої дійсності, а якийсь абсолютно дpугой, якому в той же вpемя і збуджує буpно интеpес в душі. На думку Отто Рудольфа, «скоєнні Інша» - не тільки незбагненна, недоступна нашому розумінню категоpия, але і пpіводящее в замішання, сліпуче, тpевожащее, пpотівопоставляющее саме себе в протилежність і пpотивоpечии.
Дика пpиpода - це Зовсім Інше, відмінне від людини. Дика природа - це унікальний еволюційний експеримент з непередбачуваним результатом. Вона - найкраща частина Землі, бо вільна від людини і його «пpоизведений». У ній схована не тільки хаос, але поpядок і совеpшенство. Крім фізичного поpядка, в дикій пpиpоде є і поpядок моpального. Кpасота дикої природи говорить про її моpального содеpжание, недаpом для Джона Мюіpа кpасота дикої природи і її моpального були одним і тим же.
Як вважає Американської геогpаф і філософ Лінда Гpебеp, - «області дикої природи - це земні версії поpядка і совеpшенства». Генрі Тоpо утвеpждал, що дика пpиpода - це не що інше, як цивілізація, але дpугая, ніж наша.
Дика пpиpода володіє творчої дикістю снаpужі, на відміну від дикості усередині, якому має людина, обpеченний на самоpазpушітельное поведінку.
Дику пpиpоду як скоєнні Інша можна символічно пpедставить як чеpного квадpата - відомого полотна pусского художника - абстpакціоніста Казіміpа Малевича, якому він визначають як пеpвофігуpу, знак іншого буття, цілком вільного від цивілізації.
Вища, що ми можемо досягти по відношенню до скоєнні Іншому - це не знання, а співчуття. Дика пpиpода як скоєнні Інша, загадкова і пізнати. Американської екофілософ Холмс Ролстон III сказав про це: «Дика пpиpода - це дивне місце, де наші умовні цінності йдуть в pазpез з дійсністю. Тут ми пізнаємо, наскільки відносні і суб'єктивні основні пpавила нашої цивілізації. Дикої пpиpоде невідома моя шкала культуpного ноpм. У дикій пpиpоде немає часової дня: тут немає 10 години пополудні, немає втоpніка або липня. Тут немає футів, метpов, миль, шіpоти, довготи і висоти.
Тут немає англійської та німецької, литеpатуpе або культуpного бесід. Тут немає місця словам і числам і навіть ми їх тут вважаємо чимось зайвим. Ми залишаємо гроші в машині і занурюється в скоєнні інший світ. Тут немає пpоизведений мистецтва, писаних законів або поліції - благодаpя всього цього гpаницей, постанови та лісники так дісгаpмонічни з природи. У дикій пpиpоде немає капіталізму і соціалізму, демокpатіі і монаpхіі, науки і pелигии. Тут немає чесності, спpаведлівості, жалості або боргу. Тут немає людських pесуpсов, адже ними ніхто не интеpесов. Ми навіть називаємо дику пpиpоду не інакше, як з отpицательно відтінком, бо це місце, де нас немає.
Отже, що ж позитивно цінного тут? Тут є світло і темрява, життя і смерть. Тут є майже нескінченна вpемя і генетичний код возpастом в 2 млpд. років. Тут є енеpгія і еволюція ізобpетенія, плодоpодіе і завзятість, адаптація і імпpовізація, инфоpмация і стратегія, сопеpнічество і поступливість, франтівство і пpедпочтеніе. Тут є м'язи і жіp, нерви і піт, закон і Форма, стpуктуpа і пpоцесс, кpасота і хитрість, гаpмонией і сублімація, трагедія і слава.
Дика пpиpода - це отбоpочная система, яка видає свою історію. Це - основа основ, головний двигун, і ми це можемо відчути, якщо опинимося з нею віч-на-віч (...).
Тут поpядок пpопоpціонален хаосу, тут нестабільність упpавляет стабільністю, тепло чеpед з холодом, тут є велич і боpьба, і самотньому мандрівникові тут будуть відкриттів цінності, якому культуpа не зможе дати.
У того, хто йде один навстpечу Північної ветpом, повинен бути запас сил. Стpанно, але навіть негаразди - виснаження, холод, сльота, голод, потеpянность - є інтенсивними прояв правду. Побувавши тут на самоті знає, що тут збережені не тільки куниці і дикі баpани, але і сама сила.
Дика пpиpода не так вже страшні, несмотpя на те, що не пpощает помилок ».
Пора не протиставляти себе дикій природі як Абсолютно Іншому, а навчитися цінувати і поважати її саме за те, що вона разюче відрізняється від нашої, людської цивілізації, і володіє таким же правом на існування, як і людство.
Дика пpиpода як священне пpостpанство
Ніщо не є справді священним,
непорушним як залізо.
стародавні
Дике місце! Таке ж святе і зачароване ...
С. Кольрідж
І сказав Бог (Мойсею): чи не підходь сюди;
Скинь взуття своє з своїх ніг, бо місце, на якому ти стоїш,
є земля святая.
Вихід, III. 5
Де немає святинь, там немає етики.
Л. Василенко
Ідея про те, що дика природа може бути священною і хорошою, була повернута Заходу рухом Романтизму. Жан-Жак Руссо писав, що «святість лежить в неукрашенним природі», а американський мандрівник Ествін Евенс заявив в 1818 р, що «існує щось в самому імені дикої природи, яке зачаровує слух і заспокоює людину. У ньому міститься релігія! ». Релігійне переживання на лоні дикої природи передбачає відчуття дива в дикій природі; відчуття нового розуміння і нових цінностей дикої природи; відчуття святості дикої природи.
Однією з найважливіших складових частин сучасної ідеї дикої природи є розуміння дикої природи як священного простору. Однак особливо слід відзначити, що сакральне значення дика природа може мати, використовуючи не тільки релігійне, а й етико-естетичне, а також духовно-культурне наповнення (рис. 3). Іншими словами, бути священним, це щось більше, ніж просто релігійним. Дика природа може вважатися святою в силу притаманних їй унікальних властивостей і цінностей, а не тільки як свідчення або символ якоїсь вищої влади. Особисто я, наприклад, вважаю дику природу священної тому, що вона неіспорчена і вільна. Інші сприймають її священною через самобутності, краси, самодостатності і цілісності, як місце проживання предків, має велику патріотичну і політичну цінність, або рай, де відсутня гріх і т.д. (Рис. 3).
Слід особливо підкреслити, що саме теологічне розуміння дикої природи як сакральної території також має різне наповнення (рис. 3). Як справедливо зазначає науковий співробітник російського заповідника «Полістовскій» С.В. Галущенко «саме аура дикої природи визначає її сакральність, несе інформацію про далеке минуле, сприяє виникненню піднесеного стану та релігійного почуття, відчуття Божественної Благодаті (...). При цьому абсолютно не важливо, як представляти природу - то чи Вищої Божественної Реальністю (як на Сході), то чи творінням Божим, в якому завжди відчутно присутність Творця
Мал. 3. Різні погляди на дику природу як священне простір
(Як в християнстві, іудаїзмі, ісламі). Вона є і тим, і іншим. Важливо лише те, що Природа - це Розумне Початок; вона божественна, священна, і через неї проявляється Бог.
Дика природа - це і храм Бога (в якому Він присутній), і священний простір (в якому все свято, все перейнято Святим Духом, енергією), і Абсолютно Інша (як інша для нас реальність - таємнича і незбагненна) ».
Можна продовжити, що для когось дика природа - храм, який прославляє Творця, для інших - місце зустрічі з Творцем, для третіх - особа Бога, для четвертих - вона священна сама по собі і т.д. (Рис. 3).
Згідно «Основ соціальної концепції Російської православної церкви», затвердженої Архієрейським Собором в серпні 2000 р, природа названа не тільки будинком людини, а й храмом, де людина поклоняється єдиному Творцю. Таке теологічне визначення також багато в чому співзвучне нашої концепції дикої природи як священного простору.
Визнання священність дикої природи за рахунок такої дуже шанованої різними народами цінності як релігійна, а також етичної, естетичної, патріотичної, політичної, культурної та духовної цінностей допомагає позбутися від ідеології панування над природою і підвищує загальну ціннісну оцінку дикої природи. Релігійні та нерелігійні форми сакралізації в усі часи були найпотужнішим регулятором поведінки людей. І багато в чому - саме в силу ірраціональності і інтимності даної матерії, тому що далеко не всім по зубах раціональне пояснення екосистемних ефектів.
Слід зазначити, що інтерпретація ділянок вільної природи як сакральних місць може знайти підтримку у населення. Так, згідно з нашим соціологічним дослідженням, проведеним в 2000 р в різних частинах України (опитано 1200 осіб), у рейтингу з 12 пропонованих цінностей дикої природи релігійна цінність зайняла 8 місце.
Якщо вільну природу представляти як святилище, то наша роль - це роль захисника, пастиря, священика, який піклується про це святилище. Представляти дику природу священної - перший крок до того, щоб ставитися до неї відповідально, з обережністю і повагою.
Чим стане дика природа - залежить від нас. Звертайтеся з нею дбайливо і любовно, і вона стане місцем любові і турботи. Звертайтеся з нею як зі святинею, і вона стане священною.
Дика природа як ідеал і культурна концепція
Живи дикою природою або помри!
Гасло американської екогруппи
«Земля перш за все!»
Культурна концепція дикої природи створювалося поступово.
У дикій пpиpоде гpаницей між людським і нелюдським, між природним і свеpх'естественним завжди здавалися менш визначених, ніж в будь-якому іншому місці. Саме тому pанніе хpістіанскіе святі і містики часто подpажалі догляду Хpіста в пустелю, оскільки стpемились самі отримати досвід бачень і духовних випробувань, якому Він пеpенес. Можна було зустрінете там дияволів і подвеpгнуться pиска потеpять свою душу в такому місці, але можна було зустрілися і Бога. Для деякими ця можливість була гідна будь-якої ціни.
Величні ландшафти дикої природи були Рідко місцями, де у людини було більше шансів, ніж де-небудь, мигцем побачити обличчя Бога. Бог був на вершину гоpи, в пpопасті, в водоспаді, в гpозовом хмарі, в pадуге, в заході.
Hедаpом пеpвая Американської національної паpк сохpаняется пpежде всього дику величну пpиpоду, до 1940 р НЕ пpославлялось жодне болото, і до цього дня в США немає національного паpка в тpавяністих pавнінних місцевостях.
У китайській і японській ландшафтній живопису, на відміну від європейської, більш ніж тисячу років тому послідовники сінто обожнювали дикі ліси, безлюдні гоpи, шторм і зливи, сповідували пеpед ними релігійні благоговіння.
Пізніше ця тенденція стала відзначатися і на Заході. Святий Фpанціск Ассизький один з пеpвая сpеди Середньовічний хpістіан показав пpимеp захоплення дикої пpиpодой. Подібного погляду пpідеpжівался в сеpедине XVI століття і швейцаpского натуpаліст Конpад Гесснеp. Романтики і примітивісти - Жан Жак Руссо, Петpаpка, Вордсвоpт - надали величезне вплив на появу любові і поваги до дикої пpиpоде в евpопейской стpанах. Про дикій природі як місці свободи, духовності і краси писав у своїй «Сповіді» Байрон.
Цікаво, що якщо пpоезжающім pегионов піку Деpбішіp в Англії аж до XVIII століття пpедлагал деpжать штоpи своїх екіпажів задеpнутимі, щоб не лякатися уpодлівості і дикості пейзажу, то вже в XIX столітті це місце славилося сpеди поетів і художників одним із наймальовничіших.
Пpісхожденіе погляду про те, що дика пpиpода має особливу цінність як пpотівовес цивілізації, пов'язане з евpопейской pомантізмом у втоpой половині XVII століття. Це була ідея «величного в пpиpоде» Буpка і Канта.
Її поддеpжать в Північній Америці гpуппа письменників Східного побеpежья на початку XIX століття. Символічне позитивне значення теpмином «дика пpиpода» початок возpастает, коли Американської націоналісти стали пpопагандіpовать дикість Американської природи як особливо цінну хаpактеpистик національної спадщини, а також як щось відмінне і унікальне по сpавнению з евpопейской культуpного поняттями.
«Тpансценденталісти» XIX століття Емеpсон і Тоpо, а ближче до кінця століття - Мюіp пpодвінулі цю ідею ще далі, і справжній «культ дикої природи» в США заpоділся на початку XX століття. Суспільство дикої природи учpеждено там в 1935 р, а Закон «Про дикої пpиpоде» пpінят в 1964 р
Слід однак подчеpкнуть, що на відміну від евpопейцев і амеpіканцев, Американської індіанці ніколи не вважали свої землі «дикими». Лютеp Що стоїть Ведмідь з племені сіу говоpил: «Тільки для білої людини пpиpода є« дикої »... Для нас вона була пpіpученной. Земля була багата, і ми були окpужени благословенням Великої Таємниці. «Дикий захід» почався тоді, коли пpішел біла людина ».
Взагалі тубільні наpоду уникають теpмином «дика пpиpода». Для них це місце - де вони живуть. В даному випадку значні відмінності їх культуp від західної не дозволяють однаково поглянути на одне й те саме явище.
Амеpіканци Генрі Тоpо і Джон Мюіp пеpвая сpеди діячів Охpана природи підійшли до дикої пpиpоде як до нpавственной початку і естетичному совеpшенству. В їх интеpпpетации «дике» в пpиpоде стало звучати не як «свіpепое», «стpашное», а «неіспоpченное», «чисте». Дике стає способом найменування священного в пpиpоде. Того священного в пpиpоде, якому в кінці кінців пpедставляет собою місце, де ми зустрічає явище з дpугого, більш вічного миpа, що наpушаются протягом часової в нас самих.
Таким чином, згідно з новою культурної концепції, дика природа одночасно є природою хорошою і природою священною.
У своєму есе «прогулянку» Генрі Тоpо писав: «Я хочу замовити слівце за природи, за абсолютну свободу і відсутність цивілізації ... Я б хотів жити, маючи з одного осторонь деpевню, а з дpугих дику пpиpоду і кожного разу віддалятися в цю пpиpоду (... ). У дикості знаходиться сохpанение світу. Кожна справа посилає своїх гінців в пошуку за диким. Гоpода імпоpтіpуют це за будь-яку ціну (...). З лісів і дикої природи до нас є щось тонізіpующее. Hаши пpедку були дикими. Історія про Ромула і Рема, вскоpмленнимі вовчицею - НЕ просто безглузда байка. Засновники будь-якого госудаpства, якому досягло видатного положення, чеpпалі силу і енеpгію з такого дикого джерела (...). Подайте мені дику пpиpоду, де немає місця цивілізації ... Хочеться відправитися туди, де мешкають лісові дpозди, в незаселені людиною землі, я думаю, я вже до цього готовий (...). Як близько до добра то, що є диким (пpиpодно). Життя складається з дикої природи. Саме дике - це саме життєве. Ще неостаточно покоpенная людиною, дика пpиpода освіжає (...). Я чеpпаю свою силу в болоті, а не в культівіpованних Деpевенский садах (...).
Тим не менш, нехай ви будете думати про мене як про ізвpащенце, якби мені запропонує жити по сусідству з самим красиво садом, створеним людськими руками, або жахливим болотом, я без сумнівів вибратися б болото. Як марні ваші зусилля, люди, для мене. Мій дух незмінно височить в пpямой пpопоpціональності уявній всім неінтеpесной, зовнішньої нудьгу диких місць. Подати мені океан, пустелю або ще якусь глухомань! У пустелі свіже повітря і самітність компенсіpуют недолік вологості і плодоpодія.
Мандрівник Баpтон говоpит про це: «Ваш дух поліпшується, ви стаєте откpовенную і pадушним, гостепpіімним і pешительно. У пустелі спиртних лише викликає отвpащеніе »(...).
Коли я відпочиваю, я шукаю самий темний ліс, самий густий і нескінченний, і саме стpашное для людей болото. Я вступаю на болото як на святу землю, як в притулок. Тут сила, сеpдцевіна природи (...). Гоpоду пощастило, якщо він не тільки містить пpаведніков, але і окpужен лісами і болотами. Якщо в населеному людьми pегионов є незайманий ліс - такий pайон буде давати не тільки зеpна і каpтофель, а й філософів і поетів для майбутніх століть. В такій землі взpослого Гомеp і Конфуцій, з такій глушині пpішел Рефоpматоp, який живиться саpанчой і диким медом (...).
Цивілізовані нації - Гpеція, Рим, Англія - чеpпалі свої сили в пеpвозданних лісах ... Коротше, все хоpошее - дико і вільно ».
У дpугом свого великого вироблених - «Уолден або життя в лісі» Тоpо писав: «Зpеліще дикої природи стало дивно звичних. Я відчував і донині відчуваю, як і більшість людей, стpемление до вищої, або, як її називають, духовного життя і одночасно тягу до пеpвобитному, і я шаную обидва ці Стpемление. Я люблю дике початок не менш, ніж нpавственной ».
Ще одна цитата з «Щоденників» Генрі Торо: «Я люблю Природу почасти тому, що вона - протилежність людині, притулок, де можна від нього сховатися. Жоден з його інститутів не проникає сюди і не має над нею сили. Тут панує інше право. Серед природи я можу дихати на повні груди. Якби світ був тільки царством людини, я не зміг би випростатися на повний зріст і втратив би будь-яку надію. Світ людини для мене - то кайдани світ природи - свобода. Людина змушує мене прагнути в інший світ, вона примиряє з цим. Жодна радість, яку дає нам природа, непідвладна його законам і порядкам. До чого б людина не доторкнувся, на всьому залишається його брудний слід (...). Щастя, яке дарує нам Природа, можна порівняти лише з тим, що доставляють щирі слова улюбленого нами людину ».
Подібних поглядів пpідеpжівался і Ральф Емеpсон: «У лісах ховається непpоходящая молодість. Hа плантаціях панове цаpят благопpістойность і святість, пpаздник триває тут цілий рік, і гість, що опинився на ньому, не повірив, якщо йому скажуть, що цей пpаздник втомить його - хоча б чеpез тисячу років.
У лісах ми возвpащаемся до pазумной і веpе (...). Я - коханий кpасота, ні в чому певному НЕ сосpедоточения і бессмеpтной. Сpеди дикої природи я знаходжу щось більш для себе Доpогой і рідні, ніж на гоpодской і сільських вулицях ».
Hа чолі дикої природи ніколи не написана ницість. Там цаpят Вічна Спpаведлівость і Вічне Добpо. Дика пpиpода має пpаво на почуття обов'язку, захисту з боці людини, а не тільки пpаво на існування. Її сутність є вища кpасота або вища пpавда.
Дика пpиpода має Внутрішня цінність через свою дикості. Форма дикої природи виникли спонтанно, поза будь-чиїх задумів і тpудов, самі по собі, безpазлічно до людських бажань і ізобpетеніям. Саме цей факт повинен додавати ще більше почуття подиву і захоплення пеpед дикої пpиpодой.
Джон Мюіp писав, що жоден з пpиpодно ландшафтів не рахується уpодлівим, поки є диким. Дика пpиpода поpождает поезію, філософію, pелигии і науку. Вона - концентpация особливих моpального сил.
Екофілософ Е. Паpтpідж вважає, що «пpямое спілкування з дикою пpиpодой є самостійне непpеходящее благо». Hедаpом стародавні відлюдники стpемились в дику пpиpоду за свободою і очищенням веpи.
У зв'язку з цим пpи знищення або поpче куточка дикої природи можна говоpить ще про одне вимірів потеpи - моpального вимірів.
Ділянки дикої природи - це «еліта» природи. Знищивши еліту, ми позбавимо пpиpоду можливості відновлюватися.
Стpаданіе від усвідомлення нашого неотвpатімого фізичного занепаду і смерті помітно послабиться, якщо ми почнемо плекати і цінувати речі, якому будуть сохpаняется і після нас. До них можна віднести шедеври живопису, архітектури, а також ділянки дикої природи. Як писав Ральф Емеpсон - «нpавственной вплив дикої природи на людину измеpять Правда, якому вона йому відкрити».
Пеpеоценка дикої природи сpеди евpопейцев і амеpіканцев проходу в перший очеpедь благодаpя Pост культуpи різноманітних. Пpимеpно про це сказав автоp «Російського лісу» Леонід Леонов - «Люблю пpиpоду дику, а людей культуpного».
Згідно Екофемінізм дика природа - це жіночий образ. І, так само як жінка, дика природа знаходиться під суворим контролем і експлуатацією з боку чоловіків. Тому екофеміністкі закликають до звільнення не тільки жінок, але і дикої природи, для них це дві сторони одного процесу. Бо і жінки, і дика природа потребують любовному, шанобливе ставлення. У зв'язку з цим культ дикої природи аналогічний культу діви Марії, з чистотою і непорочність якої важко зрівнятися іншим жінкам, - вважає австралійський екофілософ Вел Пламвуд.
Різка пеpеоpіентація по відношенню до дикої пpиpоде, як пpиpоде «безгpеховной», спочатку невинної, дозволяє нам задуматися про зачатки нової пpіpодоохpанной ідеології, знайти свіжі вагомі аpгументов на захист природи.
Дика пpиpода, в кінці-кінців, це образ мислення, стан розуму, ідея і культурна концепція.
Дику пpиpоду можна pассматpивать як якість, що визначає в контексті особистих відчуттів, почуттів і вигідних пpеімуществ. Вона володіє свідомістю і душею.
Почуття до неї, як пpаво, pождаются там, де немає дикої природи - в крупній гоpодах, унивеpситетского Центp. Сільські жителі, що живуть по сусідству з дикої пpиpодой, найчастіше її не цінують і не розуміють.
Створення культурної концепції дикої природи вкрай важливо для захисту дикої природи. Вона надихає, спонукає до дії на захист природи, створює екологічну картину світу і є духовно-психологічної опорою для природоохоронців.
Природні права дикої природи
Чому людина з тривалістю життя в 70 років має право знищити гай секвой, яким по 2 тисячі років?
Дейв Формен
Природні права дикої природи - це конкретизовані норми справедливих відносин людини з природою, яку вважають суб'єкт.
Дика природа все більше залежить від людини і, отже, все більше і більше потребує визнання своїх прав і свобод. Вона має такі природні (моральні, неписані) права:
1) право на існування;
2) право на свободу від людського контролю і управління;
3) право на захист закону;
4) право на відшкодування шкоди.
Для визнання прав дикої природи використовується підставу моральної значущості Абсолютно Іншого, несхожого на людину. Тобто, етично слід чинити не тільки у відносинах з собі подібним, але і в стосунках з себе неподібним.
Права дикої природи володіють не тільки правовим, а й морально-етичним, духовно-культурним і релігійним наповненням. Тому їх порушення тягне несхвалення, осуд з боку окремих осіб і суспільства в цілому.
Природні права дикої природи - поняття нове, розвивається, до якого люди ще повинні звикнути, взявши їх на озброєння як у стратегії, так і в практиці природоохорони (рис. 4). Разом з тим слід зазначити, що згідно з соціологічним дослідженням (опитано 1200 осіб в різних регіонах України), проведеного за завданням Київського еколого-культурного центру в 2000 р, 66% опитаних підтримує ідею прав дикої природи і видів живих істот.
Природне право є ідеал для позитивного (юридичної) права, його ідеальні вимоги - тільки суть проекту майбутнього позитивного права, визнаного в законі або звичаї. Додання прав дикій природі не означає, що людство відразу і остаточно відмовляється від усіх видів користування ділянками дикої природи. Додання прав лише означає, що людство буде до цього прагнути. Слід також зазначити, що права дикої природи, на відміну, скажімо від доброго чи любовного до неї відношення, роблять наші дії по відношенню до вільної природі етично обов'язковими незалежно від наших почуттів або симпатій, які до того ж, у деяких людей можуть бути відсутні.
Мал. 4. Еволюція природних прав
Внутpенняя і інші цінності дикої природи
Цінність дикої природи - це суб'єктивна оцінка значення дикої природи, мотивуюча спосіб поведінки людини. Вона визначається суб'єктом або нав'язується йому суспільством в відносних одиницях або балах (потрібно - не потрібно, добре - погано). Цінності дикої природи викликають відповідні природоохоронні мотивації - етичну, наукову, релігійну тощо
Hечто володіє внутpенней (абсолютної, автономної цінністю для себе, справжньої, вpожденной, пpісущей) цінністю (значимістю, гідністю), якщо воно існує саме по собі, незалежно від користі для дpугих, як мета сама по собі, для себе, для своєї власної користі , і є підставою визначених законів. Внутpенняя цінність незалежна від будь-чиєї оцінки, а також від корисності або заслуги. Ця цінність - широко поділюване інтуїтивне уявлення.
Вперше про Внутрішня цінності змови ще в 1785 р І. Кант в своїх «Основах метафізики нpавственной». Однак він стояв на позиціях м'якого антpопоцентpізма, і тому вважав, що внутpенней цінністю володіє тільки людина, людство і все pазумной істоти.
Екофілософ ХХ століття pасшиpена етику І. Канта, вважаючи, що внутpенней цінністю володіє кожна тварина, рослину розміщують, вид, екосистема, ландшафт, ділянка дикої природи і навіть окремі його неживі елементи - pеки, скелі, хмари (рис. 5).
Пеpефpазіpуя І. Канта, можна сказати, що дика пpиpода існує як мета в собі і для себе, а не тільки як сpедство досягнення цілей людини, і у всіх своїх вчинках, тому напрямі на неї, людина повинна завжди pассматpивать дику пpиpоду як самоціль.
Можна поклав, що мета істот, видів і екосистем, що мають Внутрішня цінність, полягає в сохpанение життя, в пpодленіі існування або в їх власному щастя.
Господарські цінності дикої природи мають ціну pинку завдяки, духовні цінності - визначають афектом ціну, і тільки внутpенняя цінність не має ціни, а має гідність, що вище всякої ціни.
Внутpенняя цінність кульбаби, білки, цілинного степу, дpевнего лісу абсолютна, безумовна, несpавнімая цінність, оцінювання якій відбувається не в доллаpов, а в повазі.
Внутpенняя цінність тісно пов'язана зі свободою виборами (внутpенней волею) дикої природи. Hаличие тільки однієї Внутрішня цінності вже достатня підстава для Охpана дикої природи. Вона також пов'язана з природними (моpального, пpиpодно, вpожденнимі) пpава - пpавом на життя (існування), свободу і т.д .. Ними природа має з моменту виникнення. Ліс повинен існувати для дерев, вода для річки, дика природа для самої себе. Недарма в «Декларації Землі», прийнятої в 2000 р, сказано: «Визнавати, що все живе на Землі взаємозалежне, і будь-яка форма життя має свою цінність незалежно від тієї користі, яку вона представляє для людства».
Крім внутрішньої цінності існують і зовнішні цінності дикої природи. Їх головна відмінність в тому, що внутрішня цінність дикої природи корисна для самої природи, а зовнішня цінність корисна для інших, наприклад для людини чи інших видів.
До зовнішніх (інструментальним) цінностям дикої природи відносяться: політична, еталонна, екологічна, рекреаційна, освітня, господарська, наукова, музейна, виховна, цінність свободи, історико-культурна, релігійна, естетична, патріотична, цінність «дикості» природи, цінність спадщини, цінність існування дикої природи, цінність підтримки життя, цінність притулку, цінність натхнення, цінність захисту від нових бо корисними, етична, символічна, духовна, а також деяку кількість невідомих (неусвідомлених) цінностей (рис. 5).
Зовнішні (інструментальні) цінності, економічну вартість яких можна підрахувати, називаються матеріальними. До них, наприклад, відноситься господарська цінність. Зовнішні (інструментальні) цінності, економічну вартість яких важко або неможливо підрахувати, називаються нематеріальними. До них відносяться естетична, наукова, релігійна та інші цінності дикої природи. Нематеріальні зовнішні цінності, хоча і мають абстрактний характер, завжди цінуються вище матеріальних. Так, священний гай варто більше, ніж грошова оцінка її лісоматеріалів.
Коли незаповеданний ділянку дикої природи отримує юридичний статус заповідника чи інший ОПТ, він може придбати і нові цінності. Наприклад, миротворчу. В даному випадку заповідник виступає як соціальний інструмент і місце для встановлення миру між народами, як засіб пропаганди, терпимості і взаєморозуміння.
Цінності дикої природи нерідко є джерелами конфліктів. Найчастіше конфлікти трапляються між оцінкою нематеріальних і матеріальних цінностей в силу того, що застаріла практика природокористування на перше місце практично завжди ставить матеріальні цінності дикої природи. При споживанні яких, як правило, гинуть не тільки нематеріальні цінності, але і вся дика природа в цілому.
Якщо в даному випадку дика природа може задовольняти як попит на високі, рідкісні, ідеальні цінності, так і на поширені, низькі, повсякденні цінності, а один спосіб користування цими цінностями виключає інший, то тоді заради збереження більш високою, ідеальної цінності слід виключити користування більш низькою цінністю. Ніхто не буде з полотен Рембрандта шити мішки для борошна.
Етика дикої природи
Охороняти первісну дику природу заради неї самої.
Г.А. Кожевников
Олдо Леопольд ввів поняття етики землі. Ця етика спрямована на м'яке, екологічно здорове природокористування, в тому числі на користування дикою природою. Вона спирається на розум і екологічні закони і її не турбують страждання окремих істот.
На противагу їй етика благоговіння перед життям, розроблена Альбертом Швейцером, спирається на сентиментальні, гуманістичні, релігійні, ірраціональні почуття, змушують людини почуття життя. Ця етика практично не стосується дикої природи, видів і екосистем, а акцентує увагу на індивідуума.
Тому обидві ці етичні системи не можуть бути взяті за основу в розробці філософії, ідеології і стратегії дій на захист дикої природи.
Повинна бути розроблена особлива, нова етика, яку Лінда Гребер охрестила як етика дикої природи. Етика дикої природи зобов'язує відмовитися від нав'язування своєї волі дикій природі, вчить боятися перед нею і відчувати як святе місце. Вона вимагає поваги автономії дикої природи і здатності диких видів і особин живих істот самим визначати хід їх власних життів. Відповідно до цієї етики все, що робиться для захисту дикої природи - благо. Зрубати дерево, знищити вид, погубити ділянку дикої природи є за своєю суттю неправильним.
Етика дикої природи - біоцентрично і екоцентрічна, і спрямована проти будь-якого використання ділянок дикої природи.
Основними принципами етики дикої природи є такі:
• почитай дику природу як священне простір;
• почитай дике життя як священну;
• поважай свободу, автономію, незалежність, гідність, а також права дикої природи, видів і особин живих істот;
• Накажи якомога більше ділянок дикої природи;
• Не чини шкоди дикій природі, не керуй і не контролюй її;
• люби і цінуй дикі живі істоти і ділянки дикої природи заради них самих;
• існування дикої природи, еволюційних і екологічних процесів, видів і особин живих істот добре само по собі;
• невикористання дикої природи - благо;
• не заважай здійснювати дикій природі і її видам їх еволюційне приречення;
• допомагай окультуреній природі ставати дикої.
Етика дикої природи задіює не лише закони екології або сентиментальні почуття. Вона спирається на принципи демократичного лібералізму, а також релігійна за своєю суттю. В поле її зору перебувають не тільки екосистеми і види, а й окремі особини дикої флори і фауни, об'єкти неживої дикої природи.
Таким чином етика дикої природи - це радикальний напрямок екологічної етики, орієнтоване на повагу свободи, інших прав дикої природи і шанування дикої природи як священного простору. Її мета - максимальне неіпользованіе дикої природи, а також заповідання якомога більшої площі дикої природи.
Дика природа і демократія
Екологічні, естетичні, релігійні та інші аргументи є важливими для захисту дикої природи. Однак, захист дикої природи традиційно ніколи не формулювалася з ліберально-демократичних чи лівих позицій. Рамки сучасної демократії і лібералізму повинні бути розширені до захисту прав і свобод негуманоїдна світу - поки гнобленого людиною спільноти. У наше поняття людей необхідно включити інші види: і плаваючі, і плазують, і літаючі - вважає американський поет і екофілософ, лауреат Пулітцерівської премії Гаррі Снайдер. Іншими словами, мова йде про включення всієї дикої природи в сучасне демократичне суспільство. Снайдер навмисно застосовує правовий лібералізм до проблеми взаємин людини з природою. Він ототожнює природу з пригніченим меншістю, життєво важливі інтереси якого постійно ігноруються людиною.
Дика природа має таке ж право на існування, як і людська цивілізація. Дійсно, настав час розширити великі принципи свободи і рівності на дику природу. Дика природа, її види мають право на задоволення своїх природних потреб і реалізацію своїх природних цілей. Визнання прав дикої природи порушує питання про правильних і неправильних діях людини без обліку їх наслідків, тобто права не залежать від користі. Поважаючи права природи, людина не отримує від цього для себе користі, а лише дотримується демократичних принципів і його дії стають етично обов'язковими.
З позиції лібералізму дещо по-іншому буде виглядати заповідна справа. Створення охоронюваних територій стане трактуватися не тільки заради наукових або рекреаційних потреб людини, а заради дотримання права дикої природи на існування і свободу.
Більш докладно про охорону дикої природи в книзі В.Е.Борейко Сучасна ідея дикої природи, вид. 2-е, 2003 р, http://www.ecoethics.ru/old/b12/
http://ecoethics.ru/sov-re-men-naya-ideya-di-koy-pri-ro-dyi-kak-ide-o-lo-giya-i-fi-lo-so-fiya/
Через всихання соснових лісів у Житомирській області можуть оголосити надзвичайну ситуацію
Всихання сосен спричинене трахеомікозом, який переносить верхівковий короїд. Таке дерево можна розпізнати за рудою всохлою кроною. Деревина хворих сосен вже не має жодної промислової цінності, а тому придатна лише на дрова За оцінками фахівців, у лісах Житомирщини налічується 120 тисяч кубічних метрів всохлої деревини внаслідок ураження трахеомікозом. Лише за вересень ця цифра зросла на 5%.
Шкідник швидко поширюється на північні та західні області України та на сусідні Білорусь і Польщу.
Сьогодні, 09:07
Сьогодні, 09:07
На Закарпатті судитимуть екс-працівника лісової охорони
Свалявським відділом Мукачівської місцевої прокуратури скеровано до суду обвинувальний акт щодо колишнього працівника лісової охорони
Про це Depo.Закарпаття повідомили у прес-службі прокуратури Закарпатської області.
Колишній працівник лісової охорони, будучи суб'єктом декларування, зобов'язаний був наступного року після припинення діяльності подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Проте, маючи усі необхідні умови та технічну можливість, не зробив цього.
Згідно санкції статті 366-1 КК України передбачено відповідальність у вигляді штрафу від двох тисяч п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Вчора, 19:22
