ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

18 листопада 2017

Уточнение концепции заповедников-эталонов



В.Е.Борейко

Исторически теория отечественного заповедного дела рассматривала заповедники как эталоны природы. Предполагалось, что заповедники при помощи специальных мер сохраняют типичные и уникальные естественные природные ландшафты, которые будут служить некими природными эталонами для проведения научных исследований (11). Эти взгляды являются доминирующими в отечественном заповедном деле и по сей день.

Однако, как метко заметил известный американский исследователь истории охраны природы и заповедного дела в России Д. Уинер: «… постепенно концепция эталона стала «проседать» под грузом своей же собственной теоретической и практической ущербности» (12).

К.Д. Зыков, Н.Ф. Реймерс, К.П. Филонов считают, что «опыт отечественных заповедников показывает, что осуществление эталонной функции … проблематично» (32). Одной из причин является проблема внешних воздействий: воздушные и водные загрязнители, синантропотизация, стаи одичавших собак, попадание минеральных удобрений и «сорных» растений, падение уровня воды из-за мелиоративных работ по соседству, шум и т.п. Так, в заповедной степи Аскании-Нова доля синантропных растений уже составила 40% (18).

Другой причиной стала проблема небольших заповедников, прежде всего степных, где введение заповедности способствовало сокращению биоразнообразия (прежде всего растительного) и превращению степи в лесостепь. Другими словами заповедник, призванный воплотить роль степного эталона, со своей задачей не справлялся. Это вызывало резкую критику идеи абсолютной заповедности, классических принципов заповедного дела (13). В качестве альтернативы предлагались и предлагаются регуляционные меры, активные мероприятия по управлению природными комплексами. Что, в свою очередь, еще больше расстраивало природные заповедные комплексы, а также способствовало незаконному коммерческому использованию природных ресурсов заповедников (заготовка сена, древесины, мяса диких копытных и т.п.) (1, 2).

Однако все более-менее встанет на свои места, если мы уточним концепцию заповедников-эталонов с позиции теории детерминированного хаоса, признав хаос дикой природы главной ценностью и целью заповедников.

В этом случае заповедник будет рассматриваться не как эталон типичных и уникальных природных ландшафтов, а как эталон естественного, спонтанного хода природных процессов (32). Тогда не нужно будет бояться постепенного, спонтанного, хаотического превращения заповедной степи в лесостепь, заповедной степи — в лес и т.п. Теория детерминированного хаоса позволяет более спокойно относиться к колебаниям численности «вредных» насекомых, пожарам, рассматривая их как простое нелинейное взаимодействие ряда компонентов. Кислотные дожди и другие загрязнения окружающей среды, а также глобальное потепление не будут вступать в резкое противоречие со взглядами на заповедник как эталон естественного, спонтанного хода природных процессов.

В свою очередь все изменения, происходящие в относительно естественной дикой природе (первозданной природы в настоящее время на Земле не существует), будут представлять ценнейший материал для научных исследований, имеющих прежде всего длительный, мониторинговый характер.

Причем, состояние детерминированного хаоса может поддерживаться не только в больших по площади заповедниках, сохраняющих саморегулирующиеся природные экосистемы. Какими бы маленькими по площади и неполными (без копытных, крупных хищников) не были заповедные экосистемы, они по-прежнему обладают мощными регуляционными природными механизмами. Хаосу подвластна природа и небольших заповедников (спонтанные процессы преобразования заповедной степи в лесостепь тому пример), а также те части заповедников, имеющие антропогенный характер. Пример Чернобыльской зоны, где с 1986г. прекращено хозяйственное использование, показывает, как успешно хаос может восстановить дикую природу.

В данном случае, как считают Н.Ф. Реймес и

Ф.Р. Штильмарк, «заповедание может осуществляться как восстановительный акт, своеобразная «реанимация» природной системы» (17).



Новое целеполагание для заповедников

Согласно Закону «О природно-заповедном фонде Украины», заповедники создаются с целью «сохранения в естественном состоянии типичных или уникальных для данной ландшафтной зоны природных комплексов со всей совокупностью компонентов» (15). Однако сохранение типичных или уникальных природных компонентов дикой природы во времени даже с учетом серьезного вмешательства человека невозможно.

«Мы не можем сохранить дикую природу как сохраняют клубнику — собранную, сваренную и закрытую в банки. Сохранять дикую природу это означает сохранять ее автономию и свободу» — пишет американский эколог и экофилософ Джек Тернер (3). Хотим мы этого или нет, все равно природные компоненты будут изменяться во времени. В заповедниках будут появляться новые виды микроорганизмов, растений, животных, изменяться растительные сообщества, берега рек, уровень грунтовых вод, выветриваться песчаники. Поэтому данная цель, записанная в украинском законе, является нереальной.

Еще более противоречивой и запутанной является цель заповедников, обозначенная в российском Законе «Об особо охраняемых природных территориях»: «Сохранение и изучение естественного хода природных процессов и явлений, генетического фонда растительного и животного мира, отдельных видов и сообществ растений и животных, типичных и уникальных экологических систем» (14). По сути здесь смешаны два рода деятельности заповедника: охрана и наука. Что касается науки, она не может являться целью, а есть лишь одна из главных задач заповедника. Ибо без заповедности исследования в заповеднике становятся научно неинтересными.

Теперь давайте разберем природоохранную часть сформулированной цели заповедника в данном Законе. Мы поддерживаем первую часть формулировки: «Сохранение (…) естественного хода природных процессов и явлений». Однако эта часть противоречит сохранению «отдельных видов и сообществ растений и животных, типичных и уникальных экологических систем». В этом можно убедиться на примере функционирования степных заповедников, где режим абсолютной заповедности, необходимый для сохранения естественного хода природных процессов и явлений (например, зарастание степи кустарником), мешает сохранению уникальной экологической системы — степи.

Поэтому данное целеполагание для заповедников, записанное в российском Законе, также не может быть признано осуществимым. Более того, оно провоцирует постоянные конфликты в менеджменте заповедников между сторонниками абсолютной заповедности и экологами-регуляторами.

Выйти из этой патовой ситуации можно только одним путем — законодательно закрепив цель заповедников в такой формулировке: «Целью природных заповедников является поддержание естественных спонтанных природных процессов и явлений». Путем сохранения хаоса дикой природы в условиях заповедности. Даже при условии сокращения биоразнообразия или изменения типичных или уникальных природных ландшафтов. Что же касается сохранения сообществ или отдельных видов флоры и фауны, уникальных или типичных природных ландшафтов — то это может быть целью национальных парков, заказников, других ОПТ, не ставящих во главу угла поддержание хаоса дикой природы.




Более подробно о вопросах заповедности можно прочитать в книге В.Е.Борейко ” Заповедники, заповедность и живородящий хаос” http://ecoethics.ru/books/ohrana-dikoy-prirody/

http://ecoethics.ru/utochnenie-kontseptsii-zapovednikov-etalonov/

В Собиче выращивать и беречь лес учатся с детства + Фото


Сохранение, приумножение, заботливое и рациональное использование леса – приоритетные направления деятельности Шосткинского лесхоза, который активно приобщает к ней и подрастающее поколение.

На протяжении многих лет в Собичском учебно-воспитательном комплексе действует школьное лесничество, где с юных лет дети учатся жить в гармонии с окружающим миром, заботиться о природе.
– Собицьке шкільне лісництво веде свою історію з 70-х років минулого століття, саме відтоді воно носить красиву назву «Паросток». Були періоди, коли шкільне лісництво не працювало, але у 90-х роках ми відновили роботу у повному обсязі. Між шкільним і Собицьким лісництвом щорічно укладається договір про співпрацю, згідно якому лісівники проводять практичні заняття, бесіди, лекції, екскурсії. Діти отримують теоретичні знання, які засвоюють на практиці, безпосередньо у лісі. Разом з учнями ми кожного року беремо участь у посадці дерев, виготовленні шпаківень, ведемо дослідницьку роботу, – рассказывает директор Собичского УВК Татьяна Печенка.
Одним из результатов сотрудничества Шосткинского лесхоза и школьного лесничества стало создание мини-дендропарка, который расположен неподалеку от школы.
– Міні-дендропарк був створений п’ять років тому. Ми щиро вдячні працівникам лісгоспу, які допомогли практичними порадами та посадковим матеріалом. Вчителі і учні навчального закладу перекопували ділянку, вибирали пирій, висаджували рослини. У нашому садочку ростуть декоративні дерева та кущі, типові для нашої місцевості. Також ми висаджуємо квіти, які доповнюють красу лісових культур, – говорит директор школы.
Со временем мини-дендропарк превратился из наглядного пособия, с помощью которого дети изучают особенности роста и развития растений, наблюдают за изменениями, которые происходят в природе при смене времен года и т.д., в местную достопримечательность.
Теперь сельчане и гости села приходят сюда отдохнуть, полюбоваться растениями, сделать фото на память.

Шосткинский лесхоз всячески поддерживает стремления воспитанников школьного лесничества к познанию окружающей среды, к занятиям природоохранной деятельностью, а также приобщает школьников к лесовосстановительным работам и обучает азам профессии лесовода.

На минувшей неделе для учеников 7 класса Собичского УВК была проведена познавательная экскурсия, в ходе которой сотрудники Шосткинского лесхоза учили воспитанников школьного лесничества определять возраст деревьев, объем древесины, ее сортность, показали принципы работы с такими инструментами, как мерная вилка и резец.




Также дети побывали на участке молодых сосен, где проводилась прочистка основной породы, и на территории природного заказника Большой Бор, где ознакомились со знаменитыми географическими культурами Огиевского.





Особенно порадовала и заинтересовала детвору демонстрация работы квадрокоптера, запущенного в небо над лесным массивом.
– Свого часу ми придбали квадрокоптер, щоб мати можливість швидко обстежувати великі масиви лісу, щоби, наприклад, мати можливість швидко знаходити осередок пожежі і запобігати розповсюдженню вогню, а також вчасно виявляти зони ураження лісу шкідниками і вживати необхідні заходи боротьби з ними, – объяснил главный лесничий ГП «Шосткинское лесное хозяйство» Петр Балабон.
Дети имели возможность детально рассмотреть сам летательный аппарат и воочию убедиться, насколько он помогает в повседневной работе лесоводов.






– Ми тісно співпрацюємо зі шкільним лісництвом, залучаючи дітей до лісовідновлювальної та природоохоронної роботи. За ними закріплена ділянка загальною площею 366 га, де учні висаджують саджанці лісових культур та проводять різні види робіт з догляду за ними. Також вихованці шкільного лісництва – постійні учасники акції «Майбутнє лісу у твоїх руках», яка вже більше 10 років проводиться Державним агентством лісових ресурсів спільно з Міністерством освіти. Радує те, що діти проявляють цікавість, з душею ставляться до роботи у шкільному лісництві, а після навчання обирають професію, пов’язану з лісом. Та навіть якщо вихованець шкільного лісництва не йде працювати у лісову галузь, ми точно знаємо, що він і надалі залишиться у числі наших помічників, адже це та людина, яка ніколи не нанесе шкоду природі, яка буде дбати про зелені насадження, захищати ліс від знищення, – сказал Петр Балабон.
Шосткинский лесхоз обеспечил воспитанников школьного лесничества специальной формой. Дети с радостью ее надевают и гордятся причастностью к почетной миссии – сохранению зеленого богатства нашего края.

– Ми завжди вітаємо школярів зі святом першого дзвоника, а діти вітають нас з професійним святом. Кожного року вони допомагають нам з посадкою лісу, ми забезпечуємо їх матеріалом – діти допомагають робити шпаківні для птахів. Дуже раді, що в нас є такі помічники, – сказал лесничий Собичского лесничества Александр Мухоброд.
Воспитанник школьного лесничества Владислав Колесо признается, что работа в лесу ему по душе, и дальше планирует связать свою жизнь с лесной отраслью:

– У лісі дуже цікаво і я вже не уявляю свого життя без нього, тож планую піти вчитися на лісівника. Вдома я посадив декілька сосон, тепер доглядаю за ними. Дуже люблю ходити в ліс по гриби, добре вивчив, які з них можна класти до кошика, а які краще не чіпати.

– Мені подобаються уроки на природі. Ось сьогодні ми побачили, наскільки велике видове різноманіття сосон. У школі ми також проводимо досліди, наприклад вирощували насіння на різній глибині і дивились, яке з них найшвидше зійде і дасть сильну, здорову поросль, – поделилась впечатлениями Зарина Лазаренко.

Руководство Шосткинского лесхоза уверено, что такая форма экологического образования, как школьное лесничество, действенна и перспективна. Работа в школьном лесничестве помогает школьникам увидеть результат своей деятельности и определиться с выбором будущей профессии. Более того, школьное лесничество обеспечивает преемственность поколений, что играет важную роль в деле сохранения лесов.

Лісівники мають намір не тільки платити податки, але й розвивати туризм та відтворювати ліси

Особлива увага обласного управління приділяється відтворенню корінних деревостанів, які відповідають типам умов місцезростання




Закарпатські лісові господарники вже другий рік поспіль виявляють пожежі та порушників за допомогою відеокамер, які встановлюють у лісових масивах, будують нові дороги і вже традиційно висаджують лісу більше, ніж вирубують. Такі підсумки 9-ти місяців роботи вони підбили під час виїзної колегії у конференц-залі Мукачівського держлісгоспу.

Тож особлива увага обласного управління приділяється відтворенню корінних деревостанів, які відповідають типам умов місцезростання. Відновлення лісів здійснюється на лісотипологічній основі відповідно до лісорослинних умов штучним та природнім способом.
У поточному році заплановано провести весняне лісовідновлення на площі 2663,5 га, з яких створення лісових культур – 933,3 га. Станом на 1 листопада лісовідновлення проведено на площі майже 3000 гектарів.

У свою чергу за вищезазначений термін підприємствами Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства від усіх видів рубок заготовлено менш як 800 тисяч кубометрів, що менше на 180 тисяч кубометрів деревини, або 82%, проти відповідного періоду 2016 року, водночас обсяг реалізованої продукції за звітний період склав 625,8 мільйона гривень, і зріс у порівнянні з відповідним періодом 2016 року на 69,4 мільйона гривень, або 12%.

За 9 місяців поточного року вже здійснено будівництво земляного полотна 19,5 кілометрів, (при річному плані 24 кілометри) та облаштовано дорожнім одягом 14,7 кілометра. Разом з тим, завершено будівництво та відновлення лісової дороги, яка пролягає та з’єднує два найбільші райони краю – Рахівських та Тячівський, між населеними пунктами с.Чорна Тиса та с. Лопухів. Протяжність даного об’єкту склала 11,6 кілометра. Слід зазначити, що облаштування майбутніх лісогосподарських доріг, як завершальний вид робіт здійснюється в осінній період.

Щодо охорони лісів, то відеокамер, за допомогою яких мають виявлятися лісові пожежі, встановлено понад 120. Цього недостатньо щоб охопити усі закарпатські ліси, тому пристрої відеонагляду за лісами наступного року лісівники області планують закупити. Під час наради Валерій Мурга закликав лісівників активніше використовувати другорядні лісові ресурси, розбудовувати лісові дороги, працювати відкрито до представників преси та жорсткіше ставитися до крадіїв лісу.

У той же час відповідаючи на запитання преси головний лісовий господарник Закарпаття відзначив, що роботи на майбутнє більше, ніж достатньо, адже лісівники мають намір не тільки платити податки в державу, але й розвивати туризм та відтворювати ліси:
«Нагальними питаннями, над якими лісівники Закарпатської області працюють спільно з Держлісагентством і МінАПК це питання переформату рентної плати, адже ми вважаємо, що більша частина має залишатися на місцях в Закарпатті, – це питання кількості сплати на прибуток. Лісівники розуміють, в якій ситуації держава і ми працюємо на її благо Батьківщини та людей, однак зароблений прибуток підприємств не може йти тільки на сплату податків. Пріоритетними завданнями лісівників Закарпаття, є подальше збільшення загальної площі лісів, застосування природозберігаючих технологій розробки лісосік, розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури, забезпечення функціонування єдиної системи електронного обліку деревини, збільшення виходу цінних сортиментів шляхом раціонального використання деревини, покращення ефективності охорони лісів від самовільних рубок, пожеж та браконьєрства. І на все це потрібні кошти, техніка та нові технології. Лісівники мають намір не тільки платити податки, але й розвивати туризм та відтворювати ліси. Ми хочемо і вже розвиваємо туризм на теренах нашого краю. Всі туристичні бази відпочинку і гірськолижні курорти знаходяться біля лісу і, лісівники також хочуть бути учасниками цього процесу, надавати послуги туристам й повернутися до побічного користування», – сказав Валерій Мурга.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ

Глава Уряду - аграріям: Агросектор є локомотивом розвитку економіки України



Аграрний сектор є локомотивом розвитку економіки України, і питання підтримки галузі не залишиться без уваги. Про це сказав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час урочистостей до Дня працівників сільського господарства.

Глава Уряду зазначив, що сьогодні в агросекторі України працюють біля 3 млн людей, а агропідприємства забезпечують до 40% всієї валютної виручки держави.

«Що ми можемо зробити? Забезпечити цільову підтримку аграріям. На ці цілі ми виділяємо в наступному році 7,3 млрд грн», - сказав Володимир Гройсман.

Він підкреслив, що ключові сфери фінансування – підтримка фермерського руху (1 млрд грн), а також цільова підтримка тваринництва. «У 2018 році наші виробники отримають доступ до безкоштовних кредитів на відновлення тваринництва. Це додаткові кошти, які будуть направлені на будівництво нових ферм, молочнотоварних комплексів. Ми зробимо це у 2018 році», - сказав Глава Уряду.

Окрема увага – підтримці сільськогосподарського машинобудування та продовженню започаткованої цього року програми компенсації частини вартості техніки вітчизняного виробництва. Глава Уряду зазначив, що учасниками цієї програми стали вже 500 підприємств. «Наступного року 1 млрд грн буде направлений на цю програму. В сільгоспмашинобудуванні будуть створюватися нові робочі місця, і ми будемо забезпечувати аграріїв сучасною технікою», - сказав Прем’єр-міністр.

Він підкреслив, що сьогодні Україна має всі можливості, аби наситити власний ринок якісною продукцією за помірними цінами, зберегти лідерські експортні позиції і при цьому поступово переходити від сировинної моделі розвитку економіки до економіки створення продукту з високою доданою вартістю. "Ми будемо це всіляко підтримувати", - додав Глава Уряду.

17.11.2017 | 12:19
ДЕПАРТАМЕНТ ІНФОРМАЦІЇ ТА КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ СЕКРЕТАРІАТУ КМУ
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=250433700&cat_id=244274130

Кабмін затвердив Стратегію реформування лісової галузі

Відповідне рішення «під килимом» протягнули на вчорашньому засіданні уряду

18:14, Чт. - 16 Лис. 2017 | Єлизавета Чип



Джерело: volynnews.com

Документ, який наступні п’ять років буде дороговказом для реформування лісової галузі, розробило Державне агентство лісових ресурсів України. 7 листопада проект Стратегії Агентство представило профільним міністерствам, відомствам та громадськості у представництві Світового банку.



«Я дуже рада, що завдяки у тому числі і міжнародним проектам, ми спільно з Державним агентством лісових ресурсів активніше включаємося в цю тему і до нас все більше приходить розуміння нагальної необхідності реформування галузі (…), – перед презентацією Стратегії зазначила заступниця міністра агрополітики Ольга Трофімцева. – Сьогодні ми (Мінагро, – ЛГ) більше в ролі спостерігачів і будемо раді побачити презентації експертів».

Під час обговорення фахівці розкритикували проект реформування і рекомендували його доопрацювати. Мовляв, документ не відповідає статусу національної лісової стратегії та не має довгострокових рішень проблем лісового сектору.

Читайте також Реформація, деградація чи профанація? Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

Попри це, питання «Про схвалення Стратегії реформування лісового господарства на період до 2022 року» вже цього тижня з’явилося в порядку денному уряду.

Це означає, що профільне міністерство – Міністерство агрополітики, внесло правки та затвердило проект Стратегії. Проте до вчорашнього засідання Кабінету Міністрів цей виправлений документ не бачили ані Держлісагентство, ані дотичні міністерства. Міністри голосували за прийняття Стратегії у «списку», тобто її затвердили без представлення та обговорення (у відео з 1:02:24).



До слова, на Урядовому порталі досі немає ані слова про затвердження Статегії реформування лісової галузі.

Чому цей документ виправляли та приймали в умовах секретності? Чому минулого тижня фахівцям та громадськості представлена Стратегія редакції Держлісагенства, а не Міністерства агрополітики? Чому виправлений Мінагрополітики документ без погодження з Держлісагентством, Мінекології, Мінекономіки та Мін’юстом «всліпу» протягнули через Кабмін? Про «підкилимні» ігри «Львівська газета» розкаже згодом…

http://gazeta.lviv.ua/2017/11/16/kabmin-zatverdiv-strategiyu-reformuvannya-lisovoyi-galuzi/

150 польских пожарных прибыли тушить горящие леса в Клепиковском районе Рязанской области



Польские пожарные прибыли в Клепиковский район, сообщила ГТРК «Ока». Определено место, где они будут работать – горящие леса вокруг озера Комгарь. Уже проведена разведка местности. Для борьбы с огнем есть всё, но как долго продлится командировка огнеборцев из Польши – сказать пока сложно. К работе польские пожарные приступят уже 11 августа. Поздно вечером они отправятся в район озера Комгарь.

Командировка польских пожарных продлится минимум две недели. В Рязань они добирались двое суток, и теперь, после небольшого отдыха, готовят к работе технику.

Руководитель польского национального центра спасения в Варшаве Дарьюш Марчинский отметил, что их технология пожаротушения похожа на технологию российскую. Всё зависит от того, с каким огнем приходится бороться – верховым, низовым или торфяниками. От этого зависит применение конкретных единиц техники.

Польские огнеборцы, а это 150 человек личного состава Варшавского центра спасения, готовы работать в любых условиях. Это позволяет современная техника. В местном штабе есть спутниковое оборудование и средства связи на все случаи жизни. План действий разрабатывается совместно с российскими спасателями.

Все они – пожарные со стажем. Как рассказал Дарьюш Марчинский, многие ехали не по поручению, а добровольно. Он уверен, что для спасателей важно в такой ситуации проявить сердечность и оказать помощь. По его словам, этот десант – душевный порыв пожарных польского национального центра спасения.

 Подробнее на RZN.info: https://www.rzn.info/news/2010/8/11/46865.html

Делятинський лісгосп має нового керівника




Державне агентство лісових ресурсів України призначило Михайла Васильовича Поповича директором державного підприємства «Делятинське лісове господарство» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Новопризначений керівник успішно пройшов спеціальну перевірку стосовно осіб, які претендують на зайняття посад з підвищеним корупційним ризиком, інформує прес-служба Івано-Франківського ОУЛМГ

Михайло Попович народився 1980 року у с. Микуличин Яремчанської міської ради. У 2002 році закінчив Львівський лісотехнічний університет за спеціальністю лісове господарство. Працював помічником лісничого Татарівського, Ворохтянського лісництва Карпатського національного природного парку.

З 12.11.2007 по 04.06.2009 працював головним спеціалістом відділу оперативного екологічного контролю земель, надр, біоресурсів та природо-заповідного фонду управління оперативно-екологічного контролю Державної екологічної інспекції Мінприроди України.

З 05.06.2009 по12.03.2011 року провідний спеціаліст відділу охорони і захисту лісу та боротьби з лісопорушеннями управління контрольно-ревізійної роботи Державного Комітету лісового господарства України.

З 14.03.2011 року по 01.11.2011 року головний спеціаліст відділу організації роботи державної лісової охорони і захисту лісів Державного агентства лісових ресурсів України.

З 01.11.2011 року по 21.08.2014 року головний спеціаліст відділу охорони лісів від пожеж та захисту їх від інших шкідливих явищ управління державної лісової охорони та контрольно-ревізійної роботи Державного агентства лісових ресурсів України.

З 21.08.2014 по 14.11.2017 року – головний спеціаліст відділу охорони і захисту лісів Державного агентства лісових ресурсів України.

З 15.11.2017 року призначений директором ДП «Делятинське лісове господарство».

Начальник Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Руслан Осташук представив Михайла Поповича колективу, побажав плідної праці та розвитку підприємства.

Опубліковано: 17.11.2017 21:53

Найбільша кліматична конференція в історії, які результати?


З 6 до 17 листопада у місті Бонн пройшла XXIII конференція сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (СОР 23), включно з нарадою сторін Кіотського протоколу та зустріччю сторін Паризької угоди.

Мета Паризької угоди - утримати підвищення температури на планеті в межах 2-х градусів Цельсію (й за можливості 1,5 градуси) у порівнянні з доіндустріальним рівнем до кінця століття. Але поточні прогнози вказують на можливе підвищення на 3,2  градуси Цельсія до 2100 року, у першу чергу, через слабкі цілі країн-учасниць зі скорочення викидів. На цій Конференції йдеться про конкретні механізми, які завадять країнам демонструвати неправдиві дані про викиди CO2.

За принципом ротації, цього року Конференція мала відбутися на островах Фіджі. Однак невеликий архіпелаг виявився технічно неспроможним прийняти на своїй території кілька десятків тисяч гостей.

Нагадуємо, щоб угода набула чинності, вона має пройти ратифікацію в 55 країнах, які разом виробляють мінімум 55% світового обсягу парникових газів. Очікується, що відмова США істотно сповільнить процес набуття Паризької угоди чинності.

Конференція традиційно супроводжувалась великою кількістю протестів та демонстрацій, які відбулися у Бонні та його околицях ще до її початку. Активісти, наприклад, прорвались на територію найбільшого вугільного кар’єру, протестуючи проти видобутку вугілля.

Усі країни, в тому числі і Україна, подавали свої внески (NDC) до Паризької угоди. На момент подачі, конкретних вимог щодо змісту внесків не було, тому усі країни надали ту інформацію, яку їм було простіше. Обговорення змісту внесків - це одне з найскладніших питань на COP23: наразі розроблено лише чорновик на 173 сторінки який перераховує усі можливі елементи NDC. Одним з таких елементів можуть бути зусилля країни по збереженню біорізноманіття.

WWF на Кліматичних переговорах ООН в Бонні презентували звіт про взаємозв’язок між NDC та збереженням біорізноманіття на планеті через досягнення Цілей сталого розвитку (Sustainable Development Goals). NDC – комплексні та складні документи, що встановлюють дії, які країна повинна зробити задля запобігання подальшого зростання температури на Землі. Такі дії включають не тільки зменшення викидів парникових газів, але й дії з охорони та збереження природних екосистем, впровадження сталих заходів у всіх сферах господарства, а також аспекти, що пов’язані із гендерними питаннями та правами людини.

За данними WWF, через діяльність людини та кліматичні зміни, наша планета втратила половину свого біорізноманіття за останні 40 років. У звіті зазначено, що природні екосистеми відіграють важливу роль у боротьбі зі зміною клімату, особливо в рамках адаптації до цих змін. Останні дослідження показали, що кліматичні рішення, що базуються на екосистемних підходах, можуть забезпечити значну кількість економічно ефективного скорочення викидів СО2, якого необхідно досягти до 2030 року. Більше того, дослідження з великою ймовірністю демонструють, що неможливо пригальмувати глобальне потепління до 1,5 ° С, не вдаючись до заходів, що перешкоджають втраті природних екосистем. Мається на увазі не тільки збереження лісів, але й заходи з охорони біорізноманіття океанів та морів, сталі підходи у сільському господарстві та відмову від викопного палива.


Чому зміна клімату це важливо?

Згідно даних Гідрометцентру, за останні 20 років середньорічна температура в Україні зросла на 0,8⁰С, а середня температура взимку - майже на 2⁰С. Хтось скаже: "Клас, просто стане тепліше!". Але на практиці це означатиме, що несприятливі погодні явища - урагани, повені, пожежі - стануть частішими. Температурні коливання протягом року будуть більш екстремальними, тож чекайте на сильну жару, посухи чи заморозки. Пори року змістяться в часі, що особливо вплине на сільське господарство. Що саме чекає на Україну у наступні десятиліття читайте тут.

Як запобігти зміні клімату на особистому рівні
Щодо питань по зміні клімату, звертайтесь до Наталі Гозак ngozak@wwfdcp.org

Стратегічна пастка


До чого веде малозрозуміла метушня довкола важливого документа?

Як стало відомо з повідомлень у засобах масової інформації («Інтерфакс-Україна», «Українські Новини»), на засіданні Кабінету Міністрів України 15.11.2017 схвалено проект Стратегії сталого розвитку та інституцій- ного реформування лісового госпо¬дарства України на період до 2022 року.

У цьому документі виявлено розбіжності з проектом Стратегії, над яким тривалий час
працювала робоча група за розпорядженням Міністерства агропромислової політики і який вже був схвалений цим урядовим відомством.

Зокрема, організація єдиної господарської структури, а в інтерпретації схваленої Урядом Стратегії

  • акціонерної компанії, буде мати незворотні наслідки для України
  • можлива приватизація державних лісів, монополізація ресурсу та банкрутство деревообробного сектору, погіршення санітарного стану лісів, оскільки в період реорганізації системи нікому буде проводити санітарно-оздоровчі заходи, зубожіння сільського населення внаслідок масового скорочення штату лісогосподарських підприємств, втрата кваліфікованих кадрів тощо, — коментують інформацію фахівці лісового господарства. 

Такий варіант реформування обговорювався в експертному середовищі та не був підтриманий.
Стратегія не розглядає питання створення Лісового фінансового фонду та повністю декларує відмову від бюджетного фінансування. Але крім державних лісогосподарських підприємств існує певна кількість підприємств лісового господарства, які повинні фінансуватись із дер-жавного бюджету відповідно до Лісового кодексу.

Після публікації розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 року щодо передачі державних лісогосподарських під-приємств у концесію розпочався шквал звернень органів місцевої влади та організацій різного рівня, експертів, у тому числі міжнарод¬них, щодо недоцільності передачі підприємств лісового господарства та лісів у концесію. Наявність означеного принципу у Стратегії допомогло б зняти напругу у суспільстві з цього питання, але про це ні слова...

Наш кор
http://www.ekoinform.com.ua/
http://www.ekoinform.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=259%3A2017-11-24-23-02-40&catid=7%3A2009-07-06-09-51-16&Itemid=41&lang=uk


Джерела та наслідки псевдонаукової повені

Страшним недугом, який пронизує формально освічені верстви суспільства, є псевдонаука.



Упродовж доби незалежності, а особливо за останнє десятиліття наука й освіта в Україні впали до такого посереднього рівня, що заяложена назва "третій світ" може вважатися незаслуженим компліментом. За таким показником якісної наукової продукції, як кількість статей у провідних міжнародних журналах, нас уже випередили навіть керовані ісламістами Туреччина та Іран. Хвиля викриття ректорського й міністерського плагіату вкотре продемонструвала, що політична та науково-адміністративна верстви, попри почеплені лискучі прикраси на кшталт кандидатських і докторських пластикових карток, не є елітою, якою вони марно намагаються виглядати перед народом та цивілізованими партнерами України.

Більшість осіб, котрі номінально вважаються науковцями в галузях соціально-гуманітарних наук, щиро здивувалися, коли їм наважилися сказати, що переписувати чужі тексти до власних статей — неприпустимо; що вони мають пропускати свої буцімто значущі твори через вузький фільтр визнаних у світі журналів та видавництв. Члени соціально-гуманітарної спільноти завжди без найменших докорів сумління цупили і продовжують цупити чужі слова, думки, ідеї, оскільки й досі не затямили, що наука — це створення нового знання. Необхідність публікуватися на Заході, конкуруючи із закордонними колегами, так званими науковцями навіть не усвідомлена. Недарма, як з'ясувалося під час розгляду скандальної справи (все ще) доктора наук Катерини Кириленко, їхні публікації містяться або в так званих "мурзілках", тобто нікчемних вітчизняних періодичних виданнях, або на фальшивих платних англомовних сайтах нібито реальних наукових журналів.

Отже, плагіат і продукування нікчемних публікацій, які не містять жодного нового наукового знання (такими аж ніяк не можна вважати погано перекладені та перекручені й непридатні для наших суспільно-політичних реалій міркування західних мислителів — раніше це були Маркс та Енгельс, тепер Гайдеггер, Хабермас і постмодерністська тусовка на чолі з Деррідою), є неодмінною ознакою діяльності багатьох діячів соціально-гуманітарного профілю, але, на жаль, не тільки їх. Що стосується плагіату, то його було викрито і в медицині. Виникає підозра, що такі прикрі явища можуть спостерігатися серед представників природничих і технічних наук. (Останні, зокрема, виробляють мізерну кількість винаходів, які варто захищати міжнародними патентами.) Певна річ, у цих галузях пізнавальної та практичної діяльності зазначена корупційна активність менш імовірна — через незатребуваність природознавців у коридорах влади. Але є один яскравий приклад, який свідчить, що здичавіння народу пробралося і у священний храм дослідження Природи. Йдеться про захист сумнозвісною сепаратисткою Нелею Штепою кандидатської дисертації у галузі фізико-математичних наук, яку вона вважає докторською. Тобто попит на фальшиві статті, дисертації, монографії породжує пропозицію. Занепад освіти відбувається паралельно з руйнацією науки, оскільки професори-плагіатори не здатні на кваліфіковане викладання і розмножують заразу. Адже навчати студентів сучасних наук і технологій здатні лише ті викладачі, котрі є активними провідниками наукового та технічного прогресу. Копирсання ділків у науковій сфері не обмежується плагіатом, на чому й варто зупинитися.

Ще одна хвороба нашого соціуму — написання дипломів, дисертацій, статей за гроші або під примусом для багатіїв і можновладців. Ну як може, скажімо, керівник Нацбанку, депутат Верховної Ради чи голова обласної держадміністрації написати дисертацію під час виконання службових обов'язків? А в нас таких спритників хоч греблю гати. Звісно, пишуть ці дисертації не Марки Аврелії, Сократи або царі Соломони. Пишуть не лише дрібні ділки або поневолені аспіранти, а й (за чималі гроші) грамотні, хоча й не зацікавлені в якості замовленого товару науковці, яких корумпована держава довела до зубожілого стану. Тому замовні дисертації зазвичай дуже недолугі, а часто-густо — вкрадені. Отже, плагіат тісно пов'язаний із явищем несамостійного виконання роботи. Одним із прикладів, недавно повідомленим у ЗМІ, є плагіат у дисертації Арсенія Яценюка, яку він нібито написав, перебуваючи на посаді головного банкіра країни. Навіщо знадобилася ця віньєтка, залишається тільки дивуватися. Таких прикладів можна навести багато. Але нас цікавлять не особи, а зловісне явище, що захлиснуло країну і зганьбило її не менше, ніж корупція в економічній сфері. До речі, залишився без жодної відповіді надрукований у "Дзеркалі тижня" після перемоги Революції Гідності заклик до осіб, котрі очолили державу, дати приклад "життя по-новому" іншим чиновникам-науковцям і відмовитися від дисертацій, що їх вони нібито "написали" й "захистили", перебуваючи на державних посадах.

Але найнебезпечнішою тенденцією в українській науці є навіть не відверте злодійство, не кумівство, не роздача державних премій у галузі науки й техніки не за фахом та не за відповідні заслуги перед державою. Страшним недугом, який пронизує формально освічені верстви суспільства, є псевдонаука. Вже згадана Катерина Кириленко поцупила таку нісенітницю, що фізики аж заходилися від реготу. Але її дисертація отримала офіційне схвалення від провідних педагогічних університетів країни. Постає закономірне питання: хто й що там викладає, ментально калічачи майбутніх учителів? Ця маячня про лептони, яким притаманний розум, не має жодного наукового обґрунтування, є свідченням абсолютного незнання результатів і методів сучасної науки, повною вигадкою, натурфілософською відрижкою, дивною для європейської науки, але поширеною в "науці" країн-спадкоємиць СРСР. (До речі, мабуть, єдине, що було доволі пристойним в СРСР, — це природнича наука, але саме її знищують у найлютіший спосіб.) Такими ж псевдонауковими довільними конструкціями є анімістичні "живі" й "розумні" елементи природи в сумнозвісній концепції декана одного з природничих факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сюди ж можна зарахувати "заряджання" води думкою, структуризацію води музикою тощо.

Спільним у цих спроб описати дійсність та вплинути на неї є відхід від наукового підходу, започаткованого великим англійським ученим Ньютоном на межі XVII та XVIII ст. нової ери. Полягає цей підхід у тому, що природні явища описуються лише теоріями, розробленими на основі набутого попереднього дослідного матеріалу. Ці теорії можуть бути перевірені на досліді або шляхом спостережень, сфери їхньої справедливості експериментально досліджені, а пропозиції на кшталт "мені так здається", чи "мені так хочеться", чи "ось я вигадав, а ви розбирайтеся" вважаються не вартими уваги.

Справді, однією важливою рисою теорій у царині природознавства, побудованих у межах наукового підходу, є розуміння їхньої неминучої обмеженості. Але це зовсім не означає, що можна висувати якісь чудернацькі припущення, котрі суперечать законам усіх наук одночасно, та ілюструвати свої буйні фантазії на прикладі родинних стосунків. Кожна з сучасних фундаментальних фізичних теорій використовує специфічні знакові моделі, котрі не є справедливими для будь-яких об'єктів. У процесі розробки теорій вони модифікуються, розгалужуються, сфера їх застосування зазвичай звужується, але інколи й розширюється. Проте жодна з фундаментальних теорій ніколи не осягає всього, та й не претендує на всеосяжність. Фізики завжди працювали над створенням єдиної картини світу, але аж ніяк не "теорії всього". Втім, розрекламовані російською жовтою пресою недолугі спроби розробити таку теорію мають очевидну підтримку російської держави. Складається жахливе враження, що й наших "об'єднувачів" підтримують на владному Олімпі.

Науковий підхід не був визнаний одразу й назавжди. Ще в суперечці з Ньютоном видатний німецький філософ Готфрід Ляйбніц припускав можливість висловлення гіпотез ad hoc без жодного обґрунтування. Але поступово серед наукової спільноти все стало на свої місця. Чи визнала науковий підхід єдиним можливим для опису дійсності пересічна публіка навіть освіченої Європи? Очевидно, що ні. Річ у тому, що з наукою сперечалися й досі сперечаються різні християнські гуманітарні течії, більшість яких вважає, у повній відповідності до Біблії, що Бог — всемогутній, а отже може впливати на події як забажає, нехтуючи законами природи, які були відкриті або будуть відкриті людством. Інші припускають, що після створення Всесвіту Бог не втручається у природний перебіг подій. Цікаво, що віруючий християнин Ньютон стосовно пізнання природи акцентував увагу на створенні Богом Всесвіту із певними законами буття та на даній ним можливості для людини пізнавати ці закони. Тому віруючі християни, які згодні з такою тезою, можуть зі спокійною душею займатися наукою й водночас відвідувати церковні служби. На жаль, це не стосується України, де такий підхід суперечить вірі в чудеса, прийнятій у більшості церков, що діють на наших теренях.

Таким чином, ми вже обговорили два підходи до пізнання дійсності, які співіснують і конкурують за мізки людей: науковий (є закони природи, незалежні від суб'єкта пізнання, але які цей суб'єкт може застосувати для пізнання природних об'єктів) та релігійний. Останній, у канонічному варіанті, означає, що все, врешті-решт, залежить від Бога, якому варто молитися, а тоді виникає можливість скорегувати дію законів природи, якщо молитва виявиться доброякісною. Але є ще й третій підхід, виокремлений видатним шотландським етнографом Джеймсом Джорджем Фрейзером наприкінці XIX ст. Цей найбільш давній підхід і зараз домінує серед первісних та занепалих суспільств, включно з Україною. Це магічний підхід.

Він ґрунтується на припущенні, що без будь-якого втручання Бога (богів), всупереч усім законам, які відкриті вченими або можуть бути відкриті, можна вплинути на перебіг подій, просто виконавши певний магічний ритуал. Наприклад, можна проштрикнути ляльку, яка символізує ворога, голкою, і тоді ворог швидко й неодмінно помре. Можна вохрою намалювати на стіні печери мамонта, проштрикнути його списом (також на стіні), і успіх чергового полювання забезпечено. Можна звернутися до "тонкої матерії", і експеримент пройде не так, як пишуть у підручниках, а так, як хочеться досліднику. А молитва над водою або музикування з використанням хорошої (з погляду зацікавленого суб'єкта) музики приведе до збільшення врожаю рослин, политих цією водою.

Псевдонауковий підхід знецінює будь-які реформи, включно з економічними та юридичними, викликає відразу не тільки до законів Ньютона або Ома, а й до законів держави. Успіх псевдонауковців обумовлений не лише тим, що так думали наші предки за царя Панька, в далекі часи юності людства. На це вказує мудрий Фрейзер. Він попереджає, що тверда кора наукових знань, яку створили передові вчені розвинених країн, є дуже тонкою, а під нею вирує магма магічного погляду на дійсність. Людству загрожують не лише виверження вулканів, зіткнення Землі з астероїдами або ядерна катастрофа. Щохвилини тендітний шар цивілізації може бути знищений вулканічним виявом людської дурості й неосвіченості. Насправді наука вже ставала жертвою нацистів, комуністів, ісламістів та православних мракобісів. Ніхто не знає, якою може бути наступна небезпека. В нашій країні псевдонаука поступово, але неухильно перемагає. Магічному впливу новітнього чаклунства піддаються цілі освітні заклади, інститути, університети. Єдиним оплотом боротьби з невіглаством та ретроградною вакханалією залишаються природознавці, переважно зосереджені в Національній академії наук України. Тому шахраї й демагоги саме з ними ведуть найзапекліші бої, залучаючи в союзники найуспішнішу зброю — скорочення бюджету. Водночас авторам псевдонаукових поглядів та рецензентам псевдонаукових праць із Національної академії педагогічних наук кошти на утримання збільшуються. Воно й зрозуміло, бо "своя своїх познаша".

Витісненню наукового світогляду зі свідомості народу сприяє й наша невтішна кадрово-адміністративна ситуація. Зокрема, вкрай низький рівень загальної наукової грамотності не в останню чергу визначається тим, що на керівних посадах головних педагогічних закладів, які готують майбутніх вчителів, перебувають не кваліфіковані та віддані своїй справі фахівці, а дипломовані знавці наукового комунізму й історичного матеріалізму, що згодом трансформувалися в запеклих пропагандистів іншого ненаукового світогляду — релігійного.

Процеси згортання наукової діяльності й поширення антинаукової активності не є повністю спонтанними. Їх, в умовах мовчазного безпринципного невтручання з боку керівництва НАНУ (адже неможливо відкрито виступати проти ненаукових підходів, одночасно отримуючи вищі церковні нагороди), очолює, корегує, стимулює, підтримує гарантує нинішній склад керівництва МОН. Певна річ, їхні попередники були в цьому сенсі не кращі, але соромилися відверто підтримувати псевдонауку та плагіат. Натомість пані Гриневич у справі Кириленко повністю стала на її бік і спонукала прийняти такі рішення міністерства, які унеможливили будь-яку боротьбу з плагіатом, не кажучи вже про злочинне (бо протизаконне) саботування роботи НАЗЯВО, де, згідно із законом, мав би бути майданчик для контролю суспільства над знахабнілими псевдонауковцями. Астрологи й гомеопати, чаклуни й різноманітні гуру в екзотичних машкарах не сходять із телевізійних екранів. І це також не випадково, бо телеканали належать олігархічним кланам, зацікавленим у перетворенні народу на тупе неосвічене бидло.

На жаль, в Україні не було й немає не лише власного Джорджа Вашингтона, а й Джона Локка або Адама Сміта. Саме тому в нас немає і вітчизняних Айзека Ньютона й Чарльза Дарвіна. Інакше кажучи, катастрофа в науковій гуманітарно-суспільній царині унеможливлює збереження розумової сфери в її останньому притулку — природничих науках. А це, своєю чергою, знищує всі державні інститути, вимиваючи з них рештки наукового світогляду і обеззброюючи народ перед зовнішньою агресією та іншими суспільними й природними викликами.

17 листопада, 17:30

АВТОР
Олександр Габович
СТАТТІ АВТОРА
Зерна й половаПсевдореформи в науці і освіті штовхають Україну в прірву Середньовіччя