Козулі, дикі веприки, вовчок горішниковий, лосі, вовки, благородні і плямисті олені, величні зубри... Це не весь перелік тварин, якими багаті волинські ліси, та саме вони є чи не найбільшою спадщиною і багатством природи, якими славиться Полісся на всю Європу.
Про це пише
Перший.
Здебільшого, всі звикли їхати у Карпати, на Шацькі озера чи куди-інде, аби побачити мальовничі куточки природи. Та найбільш цікаві місця, як виявляється, розташовані зовсім поруч – одразу за кілька кілометрів від Луцька.
Тож у Всесвітній день заповідників і національних парків, Перший дізнавався, як і чим живе узимку один з найдревніших національних парків України - Цуманська пуща.
День заповідників почали вперше відзначати за ініціативою Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи ще у 1997 році. На Україні ж перший заповідник виявився і першим у Європі, це – «Пам’ятка Пеняцька», який зареєстровано у 1886 році.
Не менш відомим та давнім є «Шацький національний природний парк» (1983 - рік створення).
Та за першість з ними має повне право позмагатися саме Ківерцівський національний природний парк «
Цуманська пуща», що розташований у межиріччі Стиру і Горині.
Згадки про багаті на дичину угіддя знайдені ще у літописах про князя Вітовта, та найбільшого розквіту вони набули за господарювання князів Радзивілів, які мешкали в містечку Олика. Тому, попри доволі молоду назву, яка походить від назви селища Цумань, ці ліси по-справжньому є древніми.
Національний парк «Цуманська пуща» - це оригінальний та унікальний природний комплекс з пралісами дубових та сосново-дубових лісів, болотами різних типів, лугами і заплавами річок. Від цього – і надзвичайно багате біорізноманіття флори та фауни: рідкісні види рослин і тварин, частина яких занесені до Червоної книги України.
Офіційно національний парк є одним з наймолодших в Україні. Його створено відповідно до Указу Президента України від 22.02.2010 року «Про створення Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».
Проте, лише у вересні 2015 року завершилась юридична реєстрація і було створено адміністрацію парку, яка зайнялась його розвитком.
Директор національного парку Ігор Квач розповідає, що оглянути за день не вдасться і третини всієї території, адже вона становить понад 34 тисячі гектарів. Щоправда 3472 га земель вилучаються та надаються парку в постійне користування, проте понад 30 тисяч гектарів - це землі, що включені до його складу «Цуманської пущі» без вилучення у землекористувачів.
Таким чином, парк займає 43% відносно усієї площі лісів Цуманської пущі, яка належить сюди територіально.
«Основна мета створення парку - це збереження цінних природних та історико–культурних комплексів на базі водно-болотних угідь і лісових масивів Ківерцівського району. Наш парк має високу привабливість, як регіон, де відзначалася межа мінеральних вод.
Всі на сьогодні знають санаторії «Червона калина» (Рівненська область), «Пролісок», який знаходиться на території парку «Цуманська пуща», - це вже доволі розкручений бренд. Мало хто знає, але більша половина парку входить в Степанський курортний пояс.Тому, якщо говорити про створення інфраструктури у таких зелених зонах, то у нас вже давно це реалізовано ще до отримання статусу національного парку.
Зараз ми спостерігаємо позитивні тенденції. У нас будуть маркуватися створені маршрути, слідкуємо, щоб були всі вказівники, аби люди могли приїхати і відпочити, надаємо рекреаційні послуги, організовуємо дозвілля. Щоб туристи не просто споглядали дику природу, але щоб їм було цікаво», - розповідає Ігор Квач.
За словами директора, який вже близько 20 років працює в цій галузі, основне завдання науково-технічної діяльності Ківерцівського НПП «Цуманська пуща» - це дослідження функціонування екосистем в умовах заповідних режимів.
Завдяки спільній роботі усіх працівників, Ківерцівський НПП «Цуманська пуща» за останні роки почала викликати серед українських та іноземних туристів зацікавлення рекреаційним потенціалом парку.
Ігор Квач зауважує, що національні парки часто плутають з природними заповідниками, які є категорією природно-заповідного фонду України і є ізольованими. Він переконує, що «Цуманська пуща» – це територія, де немає нічого ізольованого від допитливих туристів чи відпочивальників, крім кількох відсотків площі, на яких розташована заповідна зона.
«Це не резервація. Але і не варто обмежувати створення національних парків, де вдало поєднується і народногосподарський комплекс загальнолюдських інтересів, які мешкають на цих територіях, і державні пріоритети щодо збереження заради гармонійного існування і співжиття цих елементів. Загалом, це території колишнього державного підприємства.
Нині Ківерцівський НПП «Цуманська пуща» перебуває в основному у Цуманському, а також частково – у Ківерцівському і Колківському держлісгоспах. Окрім цього, тут є такі користувачі, як Звірівське мисливське господарство, Ківерцівське райтовариство мисливців та рибалок, приватні товариства – «Майдан мисливський», «Легіон» та «Горинь», яким за рішенням обласної ради, на прохання окремих впливових осіб, було надано ці території в довгострокове користування на 14-25 років», – говорить керівник.
Як розповіла заступник начальника відділу еколого-освітньої та рекреаційної роботи Юлія Грицюк, у парку «Цуманська пуща» постійно проводяться екопоходи, велосипедні та піші тури, освітні заняття в навчальних закладах, круглі столи і акції.
Основна мета таких заходів – не лише популяризувати збереження природи в заповідному фонді, а й навчити активно, раціонально та правильно використовувати ці можливості для відпочинку і рекреації.
«Однак, багатьом людям не дуже хочеться, щоб тут була територія природно-заповідного фонду, бо це їм забороняє робити певні недобрі речі. Тому вони вдаються до антипропаганди діяльності парку серед простих людей.
Місцевим мешканцям розказують, що зі створенням національного парку сюди не дозволять ступити ногою: збирати гриби, займатися туризмом, заготовляти ягоди чи лікарські трави. Але це брехня. У Ківерцівському районі землі малородючі, тому може добре рости тільки ліс.
Ми не забираємо у людей те, що для них важливо, але треба розуміти, що національний природний парк «Цуманська пуща» – це велика багата скриня, де можна зробити різні зони для відпочинку, рекреації, де є дійсно територія під охороною з екологічно чистими грибами, ягодами лікарськими травами, столітніми дубами та цікавими птахами й тваринами», – наголошує Юлія Грицюк.
До речі, на території «Цуманської пущі» налічується понад 700 видів судинних рослин і 250 видів хребетних тварин.
«Тут ходять зубри, олені, козулі, ростуть занесені до Червоної книги України рослини. Тому є окремі обмежені території, на які не варто ходити населенню. Є особливо цінні дубові ділянки, вік яких приблизно понад 200 років. В нас теж є сосни, ялини, граби, вільхи, яким понад сотня років і їх досить багато. Тут сформувалася своя екосистема дуже насичена і своєрідна, де на невеликій ділянці може бути декілька видів рослин занесених до Червоної книги.
Тому в сукупності це дає можливість існувати дуже вразливим видам живих істот та особливим біоценозам, яких необхідно зберігати.
Та решта зон чекають на відвідувачів. Це великі площі - практично 90%, де можна постійно збирати гриби, лікарські трави, ягоди... Це і господарська зона де можна робити певні санітарні рубки нешкідливі для життя лісу. Бо всі розуміють, що людям треба десь брати дрова. Вони ж не поїдуть у Маневичі по дрова, - сміється Юлія Грицюк, додаючи - але є такі ділянки лісу, засаджені декілька століть тому, ще за часів князів Радзивилів.
Тут були їхні великі мисливські угіддя, де рахували чисельність тварин, звісно рубали і ліс... але в міру, а не так, як у наш час. Ріжуть столітні-двохсотлітні дуби в першу чергу, бо вони великі міцні і дуже ціняться як сировина – від 1000 доларів за дерево».
Тому за словами Юлії, дуже важко їх вберегти, а щоб відродився той ліс, - треба знову ж щоб пройшло 200-300 років.
«У рослинному світі «Цуманської пущі», про що багато хто не знає, ростуть справжні орхідеї. Трошки не такі, як вдома в вазоні – «зозульки», як кажуть в народі. А це: пальчатокорінник м’ясо-червоний, травневий, Фукса.
Венерині черевички – одна з найкрасивіших і найрідкісніший квіток в Україні. Але наш народ умудряється ще рвати їх, аби посадити вдома. Проте вони не приживаються, бо пов'язані з грибами, з своєю екосистемою.
Тут дуже багато лікарських трав, які не занесені до Червоної книги, тому їх можна заготовляти в дуже помірній кількості – не більше 20% від того, що росте на території. А от тваринний світ – це в першу чергу зубр, – одна з тих тварин, заради збереження якої був створений цей парк, адже вони є історичними тваринами на нашій території.
Зубри тут жили тисячі років до нинішнього часу. Є історичні свідчення в літописах, що коли був з'їзд монархів у князя Вітовта, вони два місяці харчувалися дичиною з мисливських угідь Радзивілів, де нині існує парк «Цуманська пуща». Їм завозили диких кабанів, козуль, лосів і навіть зубрів», – переповідає Юлія Грицюк.
За її словами, зубрів і іншої дичини було в такій великій кількості, що ними могли харчувалися вельможі і частувати монархів, не завдаючи збитків самій природі. Але до кінця ХІХ століття їх майже повністю винищили, а в 1960-х роках вже були змушені завозити зубрів.
Тож у дев'яностих роках у Ківерцівському районі налічувалася популяція близько 200 особин. Згодом в Україні не можна було знайти управи на браконьєрів і зубрів фактично вибили.
Нині у національному парку «Цуманська пуща» їх близько двадцяти. Тому керівництво веде активну роботу над тим, аби впровадити облік рідкісних видів тварин і мати реальну картину.
«Щодо чисельності, то пішли позитивні процеси. Найлегше - підняти популяцію дикого кабана, трішки створивши кормової бази. Я відзначу, що це може мати і дещо негативний наслідок, адже створюється загроза поширення тої ж африканська чуми чи у лисиць сказу.
Епізоотична ситуація може загостритися на територіях Польщі, Білорусі, України, бо чисельність дикого кабана, які можуть переносити цю хворобу, дуже зросла - іде на десятки тисяч голів по наших і сусідських територіях. А це несе загрозу для свійських тварин. Ми намагаємося впровадити облік тварин цінних порід. Управління екології робить ці обліки, але хто їх перевіряє?..
Ні один державний орган не хоче поставити на місце тих всіх користувачів, які нещадно відстрілюють такі цінні породи. А ми їх не можемо контролювати і притягнути за це до відповідальності», – нарікає Ігор Квач.
Заради збереженості певних видів рослин і тварин у національному парку з грудня розпочався сезон обліку зубрів. Працівники та охорона КНПП «Цуманська пуща» ходять і спостерігають, де і як мігрують по лісі зубри, благородні олені, де перебувають які види тварин та в якій кількості.
«Коли у 2014 році почалась війна, ніхто не знав, коли й звідки, та на територію парку завезли муфлонів із закрученими рогами. У нас в урочищі «Болярка» будувався вольєр для принесення «свіжої» крові, утримання тварин і розведення популяції зубрів... А на сьогоднішній день там розводять благородного оленя, кабана... Цього й так хватає на цих природних територіях, бо треба розумно регулювати чисельність.
Проте цей процес має регулювати держава. Однак ніяких дозволів за останні п'ять років в екології ніхто не отримував на вселення в природні заповідні території таких видів тварин. У вольєри останнє офіційне ввезення зубрів, за обласною програмою розмноження, відбувалось у заказник «Зубр» орієнтовно у 2011 році.
Було дано дозвіл на вселення і завезено 5 особин. Але з цієї популяції завезених зубрів на території залишилося лише дві тваринки. Зубриха встигла народити зубреня у вольєрі, а сама через рік десь пропала. Нині там знаходиться зубр-тато і молодий зубр», – розповідає директор національного парку.
За його словами, дуже потрібно провести механічне чіпування і ввести облік засобами фіксації, аби було легше відстежити і спостерігати за твариною.
«Благородних оленів немає потреби чіпувати. А зубрів - обов'язково. Останні, кого внесли в екології до переліку зникаючих цінних тварин, - це лосі, яких потрібно охороняти. Він є на цих територіях.
Свого часу лосі були мисливським видом тварин і на нього велося дуже активне полювання. Було навіть таке, що лось був змушений рятуватися і бігти до Білорусі. Та останні роки лось знову почав тут з'являтися. На цих територіях поблизу Луцька відбувається розмноження популяції, бо покращилася кормова база і лось почав відновлюватися. Тому я завжди наголошую, що полювання має бути цивілізованим, а відпочинок – не нести шкоди довкіллю», – ділиться досвідом Ігор Квач.
За словами директора, парк працює відкрито, та разом з тим відзначає, що більшість того, що діє на території «Цуманської пущі», - зроблено за останні кілька років.
«Це справжній клондайк і в туристичному, і в оздоровчому плані. Ще років 100 тому на всю Європу славились Журавичі, як велика здравниця. Але нині це все запустили... А біля неї є джерела, які просто чекають інвестора.
Тому створення парку також покликано для того, аби розвивати громаду, аби розвивати місцевий бізнес. Ми плануємо це все більш пропагувати, залучати інвесторів, які будуть розвивати «Цуманську пущу». А скільки людей ще не бачило ніколи в житті цих велетнів – зубрів!», – переконаний Ігор Квач.
На жаль, «Першому» не вдалось побачити велетнів-зубрів, та поруч біля годівниць кілька разів пробігали козулі та олені благородні та плямисті.
Обабіч дороги помітно наслідки діяльності бобрів, протоптані звірами стежки, сила-силенна слідів від копит диких тварин.
Вже при виїзді зі Звірівського лісництва, ніби на прощання, до журналістів виглянув великий благородний олень з масивними рогами. Блиснув у світлі фар і величаво зник у лісових хащах пущі.
13:55 13.01.2018
Касатки 
