Лісовий ресурс повинен працювати на Україну та її народ
Лісогосподарська галузь – одна з небагатьох у країні державної форми власності, яка прибутково працює, причому на відновному природному ресурсі, що є і буде. І це – чи не єдине промислове виробництво з неприватизованими майновими активами (здебільшого, у вигляді великих сучасних промислових комплексів), включаючи сотні тисяч гектарів земель лісогосподарського призначення. Ласий шмат, що й казати.
Щоправда, років 20 тому відбулася приватизація лісокомбінатів карпатських областей під виглядом необхідності переведення економіки на ринкові рейки. В результаті колись потужні підприємства пішли під укіс і зникли з промислової карти країни, залишивши по собі борги, безробіття і майнові руїни. А саму лісову галузь в областях, що потрапили під «реформу», довелося відроджували, наче після катастрофи.
Сьогодні знову влада ставить державне лісове господарство на край великих перемін, які можуть обернутися черговою бідою не тільки для галузі, але й для всього суспільства.
«Де ваша совість, пане Мартинюк?»
Сумнівні реформи наполегливо намагається провести «рідне» лісівникам Міністерство аграрної політики та продовольства силами першого заступника міністра Максима Мартинюка та його команди. При цьому МінАПК не цікавить, як збільшити ефективність роботи галузевих підприємств, як вдосконалити нормативно-правову базу, покращити лісовий фонд держави, забезпечити ресурсом деревопереробну та інші суміжні галузі. Про це з Міністерства – ані слова. Всі його потуги зводяться, по суті, до одного простого питання: кого поставити пиляти і продавати український ліс?
Для цього так звані реформатори збираються зруйнувати існуючу виробничу структуру лісового господарства і на місце ліквідованих ними держлісгоспів запустити з бензопилами в наші ліси або приватні компанії на умовах концесії природного ресурсу, або акціонований промисловий холдинг, напряму підпорядкований Уряду.
Жоден із варіантів реформи від профільного Міністерства не ґрунтується на цифрах і реальних економічних розрахунках, які б показали позитив від нововведень хоча б у віддаленій перспективі. Звучать тільки посилання на думку сумнівних експертів з Латвії та Словенії, які у свій юний вік ліс бачили хіба на туристичному маршруті вихідного дня.
Чи насправді потрібна лісгоспу країни така кардинальна перебудова, аж до зміни суб’єктів господарювання та відмови від державницьких засад? «Свого часу Україна отримала пропозицію від Фінляндії розробити майстер-план організації нашого лісового господарства на зразок плану, запропонованого її спеціалістами для Росії, – розповідає багаторічний керівник лісової галузі України, колишній народний депутат, шанований українськими лісівниками Валерій Самоплавський. – До нас приїхали фінські науковці, практики, ознайомилися з веденням лісового господарства в багатьох областях і сказали, що їм нема чому нас вчити. Бо у нас не безкрайня тайга. Наша лісова галузь виконує не тільки економічну, але, найперше, важливу соціальну роль.
Вона має свою історію, традиції, вагомі надбання, врешті, матеріальні активи, створені не одним поколінням трудових колективів держлісгоспів. І ось сьогодні, замість розвитку, ми змушені відбивати зграю шакалів, які рвуть на шмаття наші ліси і наші підприємства.
Де ваша совість, пане Мартинюк?»
Керівники ОДА і РДА покірливо мовчать
Про те, як захистити лісове господарство від руйнації, йшлося на двох поважних заходах, що відбулися нещодавно у Києві та Львові.
В столичному Національному університеті біоресурсів і природокористування обирали нового голову Товариства лісівників України. Ним став відомий лісівник, науковець, колишній заступник голови галузевого органу виконавчої влади, а нині завідувач кафедри дендрології та лісової селекції Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства НУБіП Юрій Марчук. Почесним головою Товариства та головою ради старійшин галузі обрано Валерія Самоплавського.
А в Національному лісотехнічному університеті Львова про нагальні проблеми лісової галузі та шляхи їх вирішення говорили на виїзному засіданні парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин за участі народних депутатів, керівників галузі та, що важливо, голів облдержадміністрацій.
Народні депутати – члени Комітету підтримали пропозиції Держлісагентства України щодо недопущення передачі лісів у концесію та створення єдиної корпорації. Також вони висловилися за збереження за лісгоспами статусу юридичних осіб.
Голови ж ОДА сиділи тихо і слухали. Це загалом у них позиція така – мовчати і не мати своєї думки при розгляді лісових питань та вирішенні галузевих проблем. Багато хто з керівників місцевих органів виконавчої влади, тримаючись за крісло і партійну дисципліну, цих проблем не знає і знати не хоче. «А що ми на місцях можемо зробити? Буде так, як скаже Президент і Уряд», – розписався у безсиллі своєму і своїх колег Руслан Сенчук, голова Вижницької райдержадміністрації багатої на ліси Буковини. Хоча за Конституцією України та Земельним Кодексом якраз місцева виконавча влада є розпорядником лісового ресурсу, а також відповідальною за соціально-економічний розвиток довірених їй адмінтериторій.
Яким буде цей розвиток з реалізацією запропонованої МінАПК «Стратегії реформування лісової галузі до 2022 року»? Чи отримають державний та місцеві бюджети кошти, відповідні нинішнім податковим відрахуванням держлісгоспів, при передачі українських лісів у концесію приватним фірмам (швидше за все, іноземним) чи при керованій з Києва єдиній лісовій компанії? Чи будуть збережені робочі місця, трудові колективи – а чи тисячі спеціалістів вимушені будуть кинути сім’ї та їхати на заробітки за кордон?
Оскільки місцева влада від цих питань відвертається, лісівникам доводиться самим захищати свою галузь та інтереси своїх територіальних громад, областей і районів.
Галузь відкрита до конструктивної критики
Наприкінці минулого року за ініціативи профспілки працівників лісової галузі лісівники всієї України вийшли на мітинги із закликом до влади усіх гілок і рівнів зберегти лісове господарство держави. Їх підтримали представники деревопереробної галузі, громадські організації.
На підтримку лісової галузі країни та недопущення руйнування і приватизації держлісгоспів 21 листопада минулого року вийшов Указ Президента, прийнятий за результатами наради в Івано-Франківську.
«Ми не говоримо, що у лісовій галузі немає недоліків, – зауважує заступник Голови Держлісагентства України Володимир Бондар. – Ми відкриті до конструктивної критики і вдячні за неї. Зі свого боку, фахівці лісового господарства розробили і подали на затвердження Уряду «Стратегію сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства», яка передбачає шляхи виходу із кризової ситуації у короткостроковій перспективі. Також розроблено і подано на розгляд профільного комітету Верховної Ради сім законопроектів з покращення роботи галузі».
Серед пропозицій лісівників – змінити статус лісової охорони, створити Державний фонд розвитку лісового господарства, який наповнюватиметься з рентної плати за користування лісовими ресурсами, частини доходу держлісгоспів, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, міжнародної технічної допомоги. Фонд покликаний вирішити нагальну проблему фінансування лісового господарства сходу та півдня країни, де галузеві підприємства виживають за рахунок добровільної допомоги з інших областей.
«Ми сподіваємося на розуміння та підтримку наших пропозицій заради ефективного розвитку лісового господарства України, реалізації соціально-економічних завдань держави та реформи децентралізації», – наголосив заступник Голови Держлісагентства Володимир Бондар.
Світлана ІСАЧЕНКО
"Лісовий і мисливський журнал"
