Екологія в пріоритеті перед економічною складовою господарювання, загальнодержавна спільна стратегія розвитку, практично ідеальна правова конструкція проти незаконних рубок, переважно приватна власність на ліс та всебічна допомога у лісокористуванні з боку держави, система стримувань та противаг у наданні дозволів на суцільні вирубки, залучення суспільства для обговорення стратегій розвитку, різнобічна освіта для лісівників, баланс експорту та імпорту деревини, — ось лише декілька засад, якими керується Німеччина в управління лісової галуззю.
Німецькі експерти та вчені у своєму звіті для України “Лісове господарство в Німеччині з рекомендаціями для України” діляться досвідом та пропонують рішення для реформування галузі, до яких, здається, треба прислухатися, з урахуванням того, наскільки злагоджено та гармонійно працює лісова галузь у Німеччині.
З 2008 року в Україні існує проект «Німецько-український агрополітичний діалог (АПД)», який реалізується за підтримки Федерального Міністерства продовольства та сільського господарства разом з Лейбніц-Інститутом аграрного розвитку в країнах з перехідною економкою.
Його мета — підтримувати Україну в питаннях розвитку сталого сільського господарства, ефективної переробної промисловості та підвищення міжнародної конкурентоспроможності з урахуванням потенціалу розвитку, який виникає в рамках Угоди про Асоціацією між ЄС та Україною. Крім того, проект має надавати інформацію про німецький і міжнародний досвід з розробки рамкових лісополітичних умов.
Цей звіт містить у собі велику кількість систематизованої інформації про найактуальніші питання сучасної лісової галузі в Німеччині та Україні, отже, з ним необхідно ознайомитися усім, хто має відношення до лісової справи в Україні, та вважає, що галузь повинна розвиватися, у тому числі і завдяки позитивному досвіду європейських країн і грунтовних досліджень світових вчених.
(https://apd-ukraine.de/images/2018/APR/APD_APR_02_2018_ukr.pdf
https://www.facebook.com/APDUkraine/posts/2022483517779629 ).
Лісове господарство в Німеччині
1.1. Земельні відносини та відносини власності
Площа Федеративної республіки Німеччина складає 35,4 млн.га, з яких біля 11,4 млн.га вкриті лісом (прохідна площа, зайнята лісовими насадженнями, складає 10.887.990 гектарів. Ця площа використовується у статистиці для проведення подальших аналізів).
Відносно заліснення у між окремими федеральними землями існують значні відмінності.
Федеральна земля Баварія з 2,6 млн.га має найбільшу площу лісу, найбільшу частку лісу у своїй площі з відповідно 42% в кожній мають федеральні землі Гессен та Райнланд-Пфальц. Федеральна земля Шлезвіг-Гольштейн з 11% має, відповідно найменшу частку площі під лісом.
Загалом слід відмітити, що південні федеральні землі мають більшу частку площі під лісом, ніж північні федеральні землі. Це можна пояснити перш за все географічними особливостями та історичними передумовами. З 2002 по 2012 рік площа лісів Німеччині збільшилася на 49.597 га, особливо в федеральних землях Північний Рейн-Вестфалія та Нижня Саксонія.
Натомість, в деяких федеральних землях протягом того ж самого періоду відмічалося незначне скорочення лісових насаджень, що зокрема пояснюється тими чи іншими будівельними заходами, які активно проводилися того часу. Загалом середнє щорічне збільшення площі лісів значно переважає в об’ємі приблизно 4.900 га. Основна причина збільшення площі лісів — нові лісонасадження, яки активно підтримує держава, та збільшенням сукцісійних площ.
В Німеччині 48% від загальної площі лісів становлять ліси у приватній власності. Це відповідає площі у 5,48 млн.га. У власності федеральних земель знаходиться 3,31 млн.га, що відповідає частині у 29%. Площа суспільних лісів складає 2,22 млн.га (19,4%). У власності Федеративної республіки Німеччина знаходиться 3,5% загальної площі лісу.
За окремими оцінками виходять з того, що у Німеччині існує приблизно 2 млн. приватних володільців лісу, хоча точних досліджень щодо цього питання не проводилося.
1.2. Структура за видами дерев та класами віку
В Німеччині з часткою у 54,2% домінують хвойні види дерев, переважно це ялина та сосна. Листяні види, зокрема буки та дуби, хоча поступово і збільшують свою площу росту, але наразі мають частку у лише 43,4% від загальної площі лісу.
Як і щодо частки лісу, так і щодо розподілу дерев за видами в Німеччині існують значні відмінності між окремими федеральними землями. Так, частка листяних дерев в Cаарі складає близько 74%, в той час як в федеральній землі Бранденбург біля 74% складає частки хвойних дерев. Причиною цьому перш за все є особливості місця вирощування, які впливають на умови росту різних видів дерев та різні стратегії у лісовій політиці.
В Німеччині власник може на власний розсуд вирішувати, які саме види дерев вирощувати, в той час як в державних лісах перевага надається більш стабільним видам, які максимально підходять для умов місця вирощування. Всім федеральним землям відомо, що через власні інструменти лісової політики вони повинні сприяти перебудові лісу на більшу частку листового з відповідними видами дерев, які якнайкраще підходять до наявних умов вирощування.
Приватні власники лісу, тим не менш, часто нівелюють екологічну користь листяних видів дерев через економічні втрати.
Важливим параметром для оцінки природного стану лісового господарства є розподіл дерев за класами віку.
З майже 20% найбільшу частку в площі лісів в Німеччині складають дерева віком від 41 до 60 років, за ним йде клас віку 61-80 років.
Причини такого розподілу за класами віку, зокрема, знаходяться у лісорозведенні на великих площах після війни та великих вирубках після стихійних лих, які здійснювалися у післявоєнний період.
Вказати слід також на такий вид дерев, як ялина, чия частка в молодих класах дерев за віком постійно зменшується.
Це пояснюється вже зазначеним бажанням перебудувати лісове господарство з хвойних видів дерев на листяні.
Середній запас деревини (лісові ресурси) в Німеччині складає 336 м³/га, хоча тут існують також значні відмінності між федеральними землями.
Саксонія-Ангальт, федеральна земля в центральній Німеччині, має найменший запас деревини з 272 м³, в той же час Баварія, розташована на півдні, має найбільший запас деревини з 396 м³/га.
В історичному порівнянні з 1987 року запаси деревини в Німеччині постійно зростають. Причиною цьому зокрема є постановка цілі лісогосподарських підприємств федеральних земель, наявний розподіл насаджень за класами віку, а також значний дефіцит використання в приватних лісах.
В результаті спільної дії цих факторів приріст лісу не вичерпується, таким чином що це веде до постійного, хоча і такого, що знижується, збільшення запасів. Середній приріст в Німеччині складає 10,85 м³/га*рік. Оскільки на приріст переважно впливає перерозподіл видів дерев, особливі умови місця вирощування та вік дерев, зрозуміло, що він також відрізняється в різних федеральних землях.
1.3. Лісокористування та використання деревини
Середня норма використання в Німеччині складає 8,6 м³/гa на рік. Таким чином вона на 2,3 м³/гa на рік менша, ніж приріст, чим і можна пояснити зростання запасів.
Найбільшу норму використання виявляє ялина з 31,5 м³/гa*рік. На противагу цьому бук має норму використання максимально 12,2 м³/гa*рік. Це спостереження стає важливим, коли розглядаються наслідки дій в області лісової політики щодо перебудови лісів з боку лісопереробної промисловості.
В 2016 році було вирублено всього 52,194 млн. м³деревини, з яких листяна деревина складала 13,141 млн. кубічних метрів, а хвойна деревина – 39,053 млн. кубічних метрів. Біля 7.779,9 млн. кубічних метрів походили з лісокористування з вирубок, проведених в результаті стихійних лих, які були, зокрема, результатом шкоди, нанесеної комахами.
Майже 43% вирубок здійснено у приватному лісі, 36% у лісах, що належать федеральним землям та 20% у суспільних лісах. Лише майже 1% вирубки деревини припадало на Федеральні ліси.
Таким чином, Німеччина в порівнянні з іншими країнами Європи обіймає одне з перших місць щодо виробництва кругляка та пиломатеріалів. Отже, внутрішнє використання сировини в розмірі 57,48 млн. кубічних метрів покривається за рахунок її завезення.
В 2016 році до вирубки в об’ємі 52,19 млн. кубічних метрів додавалося завезення 8,85 млн. кубічних метрів лісу, а скорочення складських запасів іще додатково 0,33 млн. кубічних метрів. Додатково було експортовано іще 3,89 млн. кубічних метрів.
Деревина використовується різним чином та способом: у вигляді будівельного матеріалу, палива, сировини та заготовок, а також для виготовлення паперу та при виробництві пакувального матеріалу.
За даними Статистичного федерального відомства в 2013 році майже половина вирубаної деревини за вагою пішла на подальшу переробку в якості стовбурової деревини, 39% відправилася до кінцевого споживача та теплоелектроцентралям в якості дров, та майже 11% пішли в якості балансової деревини до целюлозної промисловості
1.4. Економічне значення лісового господарства в Німеччині
Сектор економіки, що об’єднує сільське, лісове та рибне господарство в 2016 році в ФРН обіймав частку в майже 0,6% в брутто створенні доданої вартості. В 2014 році ця частка ще складала 0,8 %. На сільське господарство в цій групі припадає найбільша частка. Так брутто створення доданої вартості в лісовому господарстві складало біля 3,1 млрд. €, тобто майже 15% в загальному брутто створенні доданої вартості в секторі сільського, лісового господарства та рибництва.
В 2010 році в лісовому господарстві Німеччини працювало біля 33.509 підприємств з загальною кількістю 69.955 зайнятих робітників. В 2016 році ця цифра скоротилася до 64.414. З них 49.004 зайняті безпосередньо в лісовому господарстві, а 15.410 – у наданні послуг, пов’язаних з лісовим господарством.
1.5 Екологічне значення лісу в Німеччині
Ліси в Німеччині виконують численні функції щодо навколишнього середовища. Це витікає, зокрема, з законодавчого зобов’язання, відповідно до §1 Федерального закону про ліси, згідно якого ліси необхідно зберігати, виходячи з функцій щодо користування, захисту та забезпечення місця для відпочинку, за необхідністю збільшувати їхню площу та гарантувати стале на відповідне ведення у них господарської діяльності.
Третя Федеральна інвентаризація лісів показала, що 76,3% основної парослі є дуже близькою до природної, близькою до природної або частково близькою до природної.
Лише 23,6% основної порослі можна віднести до такої, в якій домінує певна культура або визначена певна культура, тож переважно не близька до природної. У зв’язку з близькістю до природи слід уважніше поглянути на частку сухостою в лісі.
Виявляється, що в лісах в середньому налічується 20,6 м³/гa сухостою. Найбільша частка наявного сухостою за діаметром коливається в межах 20 та 39 см. Більш товстий сухостій зустрічається лише у 3,05 м³/гa. Актуальні аналізи показують, що 47% площі лісів знаходяться в ландшафтноохоронних зонах, а 38% — у природних парках. Обидві ці категорії заповідників представляють екстенсивний статус захисту. Лісогосподарські заходи щодо ведення господарської діяльності переважно не обмежуються. Більш інтенсивно захищені 24 % площі лісів, які розташовані в областях «Natura 2000», а також 6 % та 4 % в природних заповідниках та біосферних резерватах.
Таким чином можна визначити, що біля 85% площі лісів підлягає екстенсивному захисту, а той час як 35% (також) підлягає інтенсивному захисту. Оскільки можливим є перетинання захисних областей (наприклад, природний заповідник знаходиться в області «Natura 2000», який водночас може бути частиною ландшафтноохоронної зони), не можна зробити висновок, що інтенсивний захист стосується лише 35% площі, оскільки в такому випадку до нього мав би дораховуватися іще і екстенсивний захист.
В Німеччині 4,6 млн.га виконують функції захисного лісу для ґрунтів, води та інші функції екосистеми. Якщо до цього додати площі для «Natura 2000» ми отримаємо площу у 9,264 млн. га.
Таким чином майже 80 % площі лісів розглядаються як такі, що мають захисне призначення.
Наступну важливу складову для покращення біологічного різноманіття представляють собою природні лісові резервати, які на основі добровільного зобов’язання в федеральних землях в публічних та приватних лісогосподарських підприємствах запроваджуються самими власниками.
Природними лісовими резерватами є ліси, в яких призупиняється ведення господарської діяльності та здійснюються лише заходи, спрямовані на забезпечення безпеки руху. Загалом в Німеччині в природних лісових резерватах під захистом знаходиться 34.948 гаів, які в довгостроковій перспективі мають перетворитися на праліси.
1.6 Правові рамкові умови
1.6.1 Загальні регулювання
Правові основи для ведення лісового господарства в Німеччині є різноманітними і частково інтегровані до спеціальних норм права в інших правових областях. Основі правові норми в Федеративній республіці Німеччина та в федеральних землях представляють собою закони про ліс, які існують як на рівні Федерації, так і на рівні кожної федеральної землі. Актуальним Федеральним законом про ліс є «Закон щодо збереження лісу та сприяння веденню лісового господарства” (BwaldG).
Ним, зокрема, врегульовані наступні питання:
- Приписи щодо збереження лісів;
- Лісогосподарське просторове планування та забезпечення функцій лісу при плануванні та здійсненні заходів носіями суспільних намірів;
- Збереження та ведення господарської діяльності в лісі, первинне лісорозведення;
- Лісогосподарські об’єднання;
- Сприяння веденню лісового господарства, зобов’язання надавати відомості щодо нього;
- Загальне адміністративне регулювання.
Як правило, регулювання лісогосподарства в законах федеральних земель охоплюють:
- Загальні приписи;
- Лісогосподарські рамкові умови, забезпечення виконання лісом його функцій;
- Заходження на території лісу;
- Ведення господарської діяльності в лісі;
- Ліси з особливим статусом;
- Сприяння веденню лісового господарства;
- Організація лісового господарства;
- Особливі визначення щодо державного, публічного та приватного лісу;
- Захист лісів;
- Порушення суспільного порядку.
Через відмінні норми, що є специфічними для окремих федеральних земель, важко визначити загальні нормативні правила для усієї території, натомість, для всієї території Федерації існують єдина регламентація, зокрема, щодо наступних тем:
- Визначення лісу.
Визначення лісу у розумінні Закону про ліс є єдиним для всієї Федерації, як це є відповідно до положень § 2 BWaldG де ліс у розумінні Закону є кожною площею ґрунту, засадженою/на якій ростуть лісові рослини. Лісом також вважаються площі ґрунту після суцільної вирубки або проріджені площі, лісові дороги, смуги лісорозподілу та захисні смуги, лісові прогалини та поляни, лісові пасовища, місця підгодовування для дичини, місця зберігання деревини, а також інші площі пов’язані з лісом, або такі, що слугують його потребам.
Тим не менш, поняття у вузькому розумінні не залишилося єдиним для різних федеральних земель, оскільки питання щодо щільності стояння дерев врегульовується по різному (або взагалі не врегульовується). Це означає, що на запитання, чи площа ґрунту достатньо щільно засаджена/заросла лісовими рослинами, для того щоб слугувати лісом у розумінні Закону про ліс, різні федеральні землі відповідають по різному.
- Зміна форми користування.
Якщо ліс повинен на певний проміжок часу або на довготривалий термін перевестися в іншу форму користування, наприклад, ліс переводиться у землі під забудову або для ведення сільського господарства, для цього завжди необхідно отримати дозвіл від лісогосподарського відомства. Ця передумова отримання дозволу повинна попередити випадки, коли лісові площі без причини на це переводитимуться в інші види користування і, таким чином, загальна площа лісів зменшуватиметься.
Поряд із первинними регулюваннями, які стосуються лісового господарства, існують і інші правові області з іншими приписами в спеціальних правових нормах, які можуть впливати на ведення господарської діяльності в лісі в кожному конкретному випадку. До них відносяться зокрема наступні закони:
- Закон про захист природи та догляд за культурним ландшафтом (Федеральний закон про захист природи — BNatSchG);
- Закон про захист від шкідливих змін ґрунту та щодо санації залишкової екологічної шкоди (Федеральний закон про захист ґрунтів — BBodSchG);
- Закон щодо впорядкування водного балансу (Закон про водний баланс — WHG): .
1.6.2 Приклади застосування окремих регулювань
1.6.2.1 Заборони на суцільні вирубки
В Німеччині суцільні вирубки не заборонені в усіх федеральних землях, натомість, в кожній федеральній землі існують власні норми, які більш або менш суворо їх забороняють.
Таблиця 2: Регулювання суцільних вирубок в окремих федеральних землях
| Федеральна земля |
Обов’язок отримання дозволу на суцільну вирубку |
| Саксонія (§19 SächsWaldG) |
(3) Суцільна вирубка на площі у більше ніж два га потребує дозволу з боку лісогосподарського відомства. Під час розрахунку розміру площі слід також враховувати ділянки, що межують з тими, на яких вестиметься суцільна вирубка. Строк дії дозволу закінчується через три роки. |
| Тюрингія (§24 ThürWaldG) |
(1) Забороняється вирубка хвойних дерев віком менше 50 років та насадження листяної деревини віком менші 80 років або зниження їх запаси до менше ніж 40 відсотків, який зазвичай вираховується із застосуванням таблиць приросту. Виключення становлять насадження низькостовбурового лісу, пагони з пнів та насадження м’яколистової деревини, насадження, які зазнали значних ушкоджень, а також насадження, які передбачені в плані ведення господарчої діяльності (§ 20) для кінцевого використання. (3) До суцільної вирубки прирівнюються поодинокі відбори стовбурів, які ведуть до скорочення їхніх запасів до менше ніж 40 відсотків запасу, який зазвичай вираховується із застосуванням таблиць приросту.
|
| Гессен (§7 HWaldG) |
(2) Забороняється зменшувати запаси хвойної деревини віком менше 50 років та листяної деревини віком менше 80 років до менше ніж 40 відсотків запасу, який зазвичай вираховується із застосуванням таблиць приросту. Винятки можуть допускатися Вищим лісогосподарським відомством, якщо подальше скорочення запасів необхідне з вимушених економічних, лісівницьких, генетичних або інших фахових причин, пов’язаних із захистом природи. |
| Північний Рейн-Вестфалія (§19 LFoG) |
(2) Суцільна вирубка або інші вирубки, які мають ту ж саму дію на більше ніж двох га пов’язаної між собою лісової площі одного власника лісу протягом періоду часу у три роки заборонено. Те ж саме розповсюджується також на суцільну вирубку або інші вирубки, які мають ту ж саму дію на менше ніж двох га пов’язаної між собою лісової площі одного власника лісу, якщо суцільна вирубка або такого роду інші вирубки ведуть до створення загрози для насаджень іншої площі лісу власника лісу, що знаходиться між місцем суцільною вирубки або інших вирубок на передбачуваній площі лісу та такою площею лісу, що межує з останньою, на якій вже проводилися суцільні вирубки або інші подібного роду вирубки. Виключення для заборони зазначеної в положення 1 та 2 можуть допускатися, якщо через переважно однорідну поросль на певній ділянці лісу пропонується її одночасне використання, зокрема, з лісівницьких причин або якщо мова іде про підприємства з середніми щорічними можливостями для використання менше ніж 250 кубічних метрів деревини, або якщо заборона на суцільну вирубку або побідні вирубки будуть ознпачати для власника лісу неприйнятну складність.
|
| Північний Рейн-Вестфалія (§49 LFoG) |
(4) Суцільна вирубка або інші вирубки, які мають ту ж саму дію у захищеному лісорозведенні потребують дозволу з боку лісогосподарського відомства. Дозвіл може бути пов’язаний з додатковими умовами, якщо це необхідне для збереження функцій лісу і з ним не пов’язане жодне значне нанесення шкоди його захисній дії. |
| Баварія (§14 BayWaldG) |
Заборони немає. |
1.6.2.2 Приписи щодо вибору видів дерев
У BNatschG в § 5 абзаці 3 відносно лісового господарства визначено наступне: «При лісогосподарському користуванні лісом слід переслідувати наступну ціль – відбудовувати природні ліси та вести в них господарську діяльність без проведення суцільних вирубок. Слід дотримуватися достатньої частки лісових рослин, які є характерними для відповідного місця вирощування.»
В свою чергу, це регулювання не представляє собою заборони, якщо ціллю є лише ведення господарської діяльності у лісі. В законах федеральних земель, які регулюють лісове господарство, можна знайти, як правило, наступні загальні приписи:
1.7. Суспільні вимоги до лісу
Відповідно до § 1 BWaldG призначенням Федерального закону про ліс є: зберігати, за необхідності збільшувати площу лісу та гарантувати стале відповідне ведення господарської діяльності в лісі, враховуючи його економічну користь (корисна функція) та його значення для навколишнього середовища, особливо для збереження в довготривалій перспективі природного балансу, клімату, водного балансу, підтримання чистоти повітря, родючості ґрунтів, картини ландшафту, структури аграрного виробництва та інфраструктури, а також уможливлення відпочинку для населення (захисна функція та функція місця відпочинку).
В такий спосіб в Німеччині фіксуються/проявляються поняття корисної, захисної функції та функції місця забезпечення відпочинку. На практиці ліс виконує численні функції у різних проявах.
Відповідно до положень Федерального закону про ліс не існує жодного пріоритету для окремих функцій лісу. Таким чином бажаним є рівноправне, фактично одночасне/паралельне, виконання лісом всіх функцій на певній ділянці. Для виробництва деревини це може означати, що на користь інших функцій лісу воно трохи відходить на задній план. Так, на практиці вирощуються не ті види дерев, які дають найвищу врожайність, а ті, що максимально підходять для відповідного місця вирощування.
1.8 Лісова політика в Німеччині
1.8.1 Європейський Союз
В Європі немає спільної лісової політики. Однак, Єврокомісія розробила спільну Стратегію ведення лісового господарства. Базуючись на співробітництві між ЄС та країнами-членами, були започатковані рамкові умови для лісогосподарських заходів з метою підтримки сталого ведення господарської діяльності у лісі.
Однак, зважаючи на зростаюче навантаження на ліси та значні суспільні та політичні зміни, які діяли на ліси протягом останніх 15 років, існує потреба в створенні нових рамкових умов. Представлена на розгляд до Європейського Парламенту та Ради нова стратегія була розроблена Комісією в тісному співробітництві з країнами-членами та представниками різних зацікавлених кіл протягом останніх двох років.
1.8.2 Федеральна Республіка Німеччина
З одного боку, мірою лісової політики в Німеччині є різноманітні стратегії Федеральної Республіки Німеччина. В Лісовій стратегії 2020, яка була прийнята в 2011 році Урядовим кабінетом ФРН, відображені основні напрямки лісової політики в Німеччині.
В рамках чотирьох симпозіумів представники різноманітних груп інтересів та інші автори шукали порозуміння щодо можливих конфліктів цілей, формулювали підходи до вирішення проблем та визначали області діяльності, а саме:
- Захист клімату та пристосування до зміни клімату;
- Власність, робота та надходження;
- Сировина, використання та ефективність;
- Біорізноманіття та природний захист лісу;
- Лісівництво;
- Полювання;
- Захист ґрунтів та водний баланс;
- Відпочинок, здоров’я та туризм;
- Освіта, робота з громадськістю та проведення досліджень.
Успіх Лісової стратегії – перш за все у широкій публічній дискусії та цілях, які з нею розвиватимуться
Для лісів у стратегії біологічного різноманіття були сформульовані наступні цілі:
- До 2020 року повинні надалі покращуватися умови для типових біоценозів/симбіозів (різноманіття структури та динаміки);
- Дерева та кущі з лісових біоценозів оновлюються переважно природнім шляхом;
- З близькими до природи формами ведення господарчої діяльності для посилення екологічних функцій використовуватимуться природні процеси;
- Старі дерева та сухостій є в наявності в достатній кількості та якості;
- У 2020 році частка площі лісів з природнім розвитком лісів складає п’ять відсотків від загальної площі лісів;
- Природній розвиток для десяти процесів площі лісів, які знаходяться в суспільній власності, до 2020 року;
- Надання сприяння захисту природи, що здійснюється відповідно до умов контракту, в приватному лісі на десяти процентах площі.
Для цього, зокрема, в лісах проводитимуться наступні заходи:
- Програми захисту природи;
- Захист природи в державному лісі, що належить Федерації та федеральним землям;
- Отримання енергетичної деревини, як такої, що є максимально екологічною;
- Спеціальні проекти пітримки галузі.
Лісова політика в федеральних землях
На додаток до цього всі федеральні землі розробили власні програми щодо лісу, які знову ж представляють собою основні напрямки для розвитку лісової політики в федеральних землях. Рекомендації, що в них містяться, є значно конкретнішими, ніж у Лісовій стратегії Федерального уряду.
У Лісовій стратегії федеральної землі Саксонії, наприклад, зазначено: «Лісова стратегія 2050 для федеральної землі Саксонія визначає, як до середини 21-го століття ліс та лісове господарство мають розвиватися для того, щоб справлятися з актуальними викликами, а також поширює пов’язані із цим конкретні рекомендації.»
І далі: «Вона описує дії для одинадцяти областей, які відображають вагомі аспекти зв’язку лісу та суспільства, відповідний поточний стан та майбутній розвиток, цільовий стан, до якого слід прагнути у 2050 році, а також віхи для досягнення цілей та фактори успіху.
У Стратегії розвитку лісів 2050 федеративної землі Саксонія сформульовано, зокрема, наступні області дій та цілі:
1.9 Інституційні рамкові умови для лісового господарства
1.9.1 Загальна відомча структура
При розгляді інституційних рамкових умов слід розрізняти Федеральний рівень та рівень федеральних земель. Для обох рівнів спільним є те, що вони завжди суворо розмежовують рівень державних завдань та завдань, пов’язаних з веденням господарчої діяльності.
- Державні завдання виникають на основі наявних законодавчих актів, коли певне відомство уповноважується до впровадження або виконання відповідного закону. Так, у федеральних землях лісові відомства відповідальні за виконання закону про ліс у рамках власних повноважень.
- Завдання, пов’язані з господарскою діяльністю. До них відносять, наприклад, вирубку лісу (лісозаготівлю), заходи щодо лісовідновлення, тощо. Ці завдання також можуть виконуватися лісогосподарськими підприємствами, які знаходяться у державній/суспільній власності. Мова іде про фіскальне (податкове) управління.
На федеральному рівні вищий адміністративний орган з питань лісового господарства представляє Федеральне міністерство продовольства та сільського господарства (BMEL). У ньому існує підрозділ лісового господарства з 5 підпорядкованими відділами (рефератами) (зокрема, з проектування Національної лісової політики та полювання, Європейської та міжнародної лісової політики, сталого ведення лісового господарства, ринку деревини).
Натомість, ведення лісогосподарської діяльності у Федеральних земельних управліннях бере на себе Федеральне відомство з питань нерухомості (BImA) з його підрозділом “Федеральний ліс”, яке є підприємством сфери обслуговування лісів, вільних площ та водоймищ Федерації. Тут мова іде про господарчі роботи, які не несуть державних (публічно-правових) функцій. (Якщо мова не іде про військові площі, державний лісогосподарський контроль бере на себе лісове відомство відповідної федеральної землі).
На рівні федеральної землі розподіл на державні та виробничі завдання також існує, однак, інституційний поділ має місце не у всіх федеральних землях. Ми виходимо з того, що інституційна структура в кожній федеральній землі є відмінною від інших і їх майже не можна порівнювати.
Державні завдання беруть на себе, як правило, вищі та найвищі лісові відомства. Нижчі лісові відомства/адміністративні органи представлені лісовими службами та земельними округами (або в Баварії – служба з питань сільського господарства).
Якщо існують вищі лісові відомства, вони представляють земельні лісові господарства. Відповідальні міністерства завжди є найвищими адміністративними органами в лісовому господарстві.
Ведення господарської діяльності в лісах федеральних земель реалізується власними установами федеральних земель, хоча їх форми можуть бути і публічно-правовими. Серед правових форм домінують державні/громадські установи та підприємства федеральних земель.
1.9.2 Заклади, що ведуть господарську діяльність у лісі
В різних формах власності ведення господарської діяльності в лісі відбувається по різному. В лісі, що належить Федерації, воно здійснюється Федеральними лісогосподарськими підприємствами (Ліси Федерації). В лісі, що знаходиться у власності федеральних земель, цю функцію виконують Земельні лісогосподарські підприємства (ліси земель).
Внутрішня структура земельних лісогосподарських підприємств на найнижчому рівні створена з лісництв, при чому від 6 до 12 лісництв створюють одну лісову службу, лісовий округ або вище лісництво.
«Ліси земель» наймають кваліфікований персонал для ведення господарської діяльності.
В приватних та публічних лісах існують різні структури щодо ведення господарської діяльності:
- Великі лісогосподарські підприємства (як правило, від 1.000 гa) наймають власний персонал та самостійно ведуть господарську діяльність у власному лісі. Також можлива внутрішня структура на зразок «Лісів земель» (лісництва, лісові служби).
- Середні та маленькі приватні лісогосподарські підприємства купують послуги у «Лісів земель» або у незалежних експертів в області лісового господарства (так звані супровідні послуги). До них зокрема відноситься планування та організація проріджуючих рубок, клеймування дерев та продаж деревини. Так само власники можуть займатися цим самостійно.
- Власники дуже маленьких ділянок з лісом використовують пропозицію «Лісів земель» або самостійно ведуть господарську діяльність у своєму лісі. Багато власників лісу взагалі не використовують свої ділянки у лісі через низьку рентабельність.
1.10 Державна підтримка для лісового господарства
Аналіз публічних виплат власникам лісу є складним через відмінності, пов’язані з федеральною структурою в Німеччині.
Принципово державну підтримку для різних власників можна грубо розділити на пряму та непряму.
Розмір бюджетних коштів, передбачених для земельних лісогосподарських підприємств відрізняється у різних федеральних землях.
Федеральна земля Саксонія в 2016 році отримала біля 30 млн. євро бюджетних коштів на виконання публічних завдань (зокрема, державні завдання в області лісу, лісова педагогіка, відпочинок, захист лісів). Підтримка власників лісу (публічних та приватних) через виконання загального державного завдання «Покращення аграрної структури та захист узбережжя» (GAK) є центральною та найважливішою підтримкою лісового господарства Німеччини.
У 2016 році на виконання окремих напрямків підтримки в області лісового господарства було виділено 51,6 млн. євро публічних коштів:
- Сприяння веденню господарської діяльності у лісі (зокрема, перебудова лісу, вапнування, догляд за насадженнями): біля 32,86 млн €, разом з іншими фінан- совими засобами для підтримки з боку ЄС та субсидіями з боку громад)
- Будівництво лісових доріг: фінансові засоби виключно з GAК 8,5 млн. €, разом з іншими фінансовими засобами для підтримки з боку ЄС та субсидіями з боку громад
- Субсидії для лісогосподарських об’єднань (приватних та комунальних): 4,2 млн. € Додатково до фінансових засобів Федерації, GAK надає федеральним землям іньші можливості отримувати підтримку з боку ЄС, наприклад, через програму ELER, яка додатково фінансується за рахунок фінансових засобів федеральних земель.
Поряд із цією прямою фінансовою підтримкою в багатьох федеральних землях також існує непряма підтримка лісового господарства, яка орієнтована перш за все на маленьких власників.
Оскільки їх мотивування до ведення лісового господарства є важливою ціллю лісової політики, часто зазначені вище послуги щодо супроводження діяльності підприємств пропонуються навіть безкоштовно.
Так, наприклад, власники в федеральній землі Гессен отримують безкоштовно лісотехнічні послуги для здійснення заходів, які не стосуються заготівлі деревини.
1.11 Оцінка сталості
1.11.1 Загальне Виконання вимог щодо сталості в Німеччині вимірюється в різних референтних системах. В одному індикаторному звіті щодо Національної стратегії по біологічному різноманіттю Федеральне міністерство навколишнього середовища, захисту природи, будівництва та безпечності реакторів (BMUB) щорічно перевіряє розвиток стану біологічного різноманіття.
Для лісового господарства оцінюється такий індикатор як «Частка сертифікованої відповідно до PEFC або FSC площі лісу, відносно загальної площі лісу».
Цільовий показник складає 80% площі лісу. В 2013 році було встановлене досягнення цілі на рівні 70%.
У звітній доповіді за 2014 рік зазначено: «Частка площі лісу, сертифікованої за PEFC на кінець 2014 року складала майже 67%, а частка площі, сертифікованої за FSC – майже 9% від загальної площі лісу в Німеччині.»
1.11.2 Сталість в лісогосподарському виробництві
Оцінка сталості лісогосподарського виробництва в Німеччині не відбувається з використанням правових обов’язкових ознак, що характеризують фактичний стан, з оцінюванням яких власники лісу можуть розпізнавати, чи стало вони діють.
Набагато краще прижилася система оцінки індикаторів сталості, яка скоріше підходить для моніторингу, ніж для ведення господарської діяльності; неостанню роль в цьому зіграла мережа «Forest Europe» (ліси Європи).
В той же час, завдяки 3-ій Федеральній інвентаризації лісів існує докладна база даних щодо актуальної ситуації в лісовому господарстві.
До неї відносяться, перш за все, дані про приріст та користування лісом.
Протягом періоду з 2002 до 2012 року було визначено щорічний приріст у 121,6 млн. м³ та користування (включаючи втрати під час заготівлі та сухостій, що залишився) у 106,3 млн. м³.
Це означає, що запаси в лісах щорічно збільшуються на 13%, тож користування є меншим за приріст.
- Фактори успіху для сталого ведення господарської діяльності у лісі в Німеччині
2.1 Чіткі правові основи
В Німеччині майже немає суперечливих правових норм. В лісових законах федеральних земель та в Федеральному законі про ліс викладені лише лише ті регулюючі норми, що стосуються лісу з огляду на організацію та ведення господарської діяльності. Подальше регулювання, зокрема, щодо захисту природи, правових засад щодо водних ресурсів, захисту ґрунтів, тощо, викладені у відповідних фахових законодавчих актах.
В лісових законах міститься лише посилання на ці фахові правові норми.
Перевагою такого підходу є те, що спеціальні регулюючи норми стосуються всіх підпорядкованих правових суб’єктів, а не тільки лісу.
Приклад:
У § 44 абзаці 1 Федерального закону про захист природи містяться, зокрема, наступні положення:
«Забороняється значною мірою турбувати диких тварин, що відносяться до видів, які перебувають під суворим захистом та європейських видів птахів під час періоду розмноження, дорощування пташенят, линьки, зимівлі та міграції; значне турбування означає, зокрема, що через турбування погіршується існуючий стан локальної популяції певного виду. Забороняється прибирати з природних умов, пошкоджувати або руйнувати місця розмноження або відпочинку зазначених категорій тварин та птахів.»
Ці заборони діють для сільського, лісового та рибного господарства, а не тільки для лісу. Завдяки цьому стає можливим єдиний підхід до захисту видів без того, щоб всі інші фахові законодавчі акти відповідно треба було б «підтягувати» один до одного.
На практиці від лісівників вимагаються глибокі знання правових норм для попередження правових порушень під час щоденної роботи у лісі.
2.2.1 Ситуація в Німеччині
Хоча правові приписи в Німеччині є комплексними, однак виконуються вони лісівниками завдяки інтенсивному державному консультуванню та необхідній підтримці.
В «Лісах федеральних земель» та відомствах з цією метою працюють спеціальні співробітники, які з одного боку забезпечують дотримання та виконання законодавства, а з іншого – розробляють відповідні спеціальні рішення для тих, хто цього потребує.
– Подвійні законодавчі регулювання практично виключаються завдяки чіткому визначенню фахової інституційної відповідальності в двох міністерствах (Федеральному міністерстві продовольства та сільського господарства – за лісогосподарські аспекти, Федеральному міністерстві навколишнього середовища, захисту природи, будівництва та безпеки реакторів – за аспекти в області захисту природи).
2.2.2 Рекомендації для України
Відповідальність за ведення господарської діяльності в усіх державних лісах слід передати в одні руки, наприклад, Державному агентству лісових ресурсів.
Цілі на наступний рік щодо ведення господарської діяльності можуть щорічно визначатися та про їх досягнення необхідно щорічно звітувати.
Завдяки таким змінам є можливість усунути конфлікт повноважень у галузі та підвищити потенціал ефективності при веденні господарської діяльності в державних лісах.
2.3 Недопущення виникнення конфлікту захисту природи та ведення лісового господарства
В Німеччині існують конфлікти відносно ведення господарської діяльності в лісі між особами та об’єднаннями, орієнтованими на захист природи з одного боку та власниками лісу – з іншого.
Однак, відповідно до норм Федерального закону про ліс (§1) на одній і ті самій ділянці перевагу мають такі функції лісу, як корисна, захисна та функція “місця відпочинку”.
Це означає, що в Німеччині мультифункціональне лісове господарство переслідує як фахові природозахисні, так і економічні цілі, а також збереження або покращення біорізноманіття.
В той же час слід відмітити, що в реальності між активістами-захисниками природи та лісовим господарством знов і знов виникають розходження в думках щодо конкретних цілей та їх практичного досягнення.
Побажання щодо захисту природи, що виходять за межі норм законодавства, реалізуються завдяки добровільній фінансовій підтримці з боку держави.
Власникам лісу в рамках спеціального договору щодо захисту природи пропонується фінансова компенсація за недоотриману вигоду. Існують і інші стимули для здійснення добровільних заходів з метою покращення біорізноманіття, наприклад, через фонд ELER.
Слід враховувати, що службовці лісової галузі повинні проходити кваліфікаційне навчання, протягом якого вони крім іньшого, отримують знання щодо вимог до захисту природи, тому лісівники Німеччини можуть кваліфіковано здійснювати заходи, спрямовані на покращення біорізноманіття.
2.4 Нелегальні вирубки
2.4.1 Ситуація в Німеччині
З Законом про безпеку торгівлі деревиною (HolzSiG), завдяки якому до національних пра-вових норм було введено положення щодо створення системи дозволів FLEGT для ввезення деревини до Європейського Союзу, в Німеччині було створено дієвий інструмент для стримування нелегальних вирубок.
Його ціль – заборонити нелегальну вирубку лісу та торгівлю продуктами з деревини нелегального походження.
Через відсутність уніфікованих правових норм з цього питання в Німеччині деревина вважається отриманою через нелегальну вирубку, якщо має місце хоча б один з наступних аспектів:
- Суцільна вирубка без дозволу з боку лісогосподарського відомства, якщо Закон фееральної землі щодо лісового господарства вимагає такого дозволу;
- Вирубка деревини в захищених областях (заповідниках).
Таким чином, нелегальна вирубка в Німеччині, як правило, успішно попереджається завдяки наступним факторам:
- Суворі улюючі норми щодо захисту лісу та природи, а також всеохоплюючий державний контроль;
- Великі штрафи за нелегальну вирубку деревини та конфіскація вже вирубаної ;
- Розмежування державного контролю та економічного впровадження лісогосподарських заходів.
2.4.2 Рекомендації для України
Протиправні дії в лісовому господарстві (наприклад, нелегальні вирубки) заохочуватимуться, якщо відсутні законодавчі основи для боротьби з ними або їхнє послідовне дотримання.
Тому під час структурної реформи необхідно суворо розділити державний нагляд та діяльність, пов’язану з економічною діяльністю.
Для цього необхідно здійснити інституційне розділення з метою попередження особистих інтересів в галузі.
Завдяки цьому гарантуватиметься, що всі заходи в лісовому господарстві перевірятимуться з відповідним незалежним авторитетом, а у випадку порушень запроваджуватимуться санкції.
Державне виконавче відомство має отримати право нагляду за всіма видами володіння в лісовому господарстві та бути функціонально прив’язаним до відповідно міністерства.
Окрім того, зрозуміле фахове законодавство без протиріч веде до високого ступеню сприйняття серед населення, отже необхідно виявити та усунути правові основи регулятивного характеру для лісівництва, що мають суперечливий характер. Для цього до публічних обговорень можуть залучатися зацікавлені особи – це надасть можливість спростити лісогосподарське законодавство та працювати надалі з посиланням на інші фахові норми права (зокрема, на правові норми щодо захисту природи).
https://www.lisportal.org.ua/97197/
