На важелях доля українського селянина, який у випадку запуску повноцінного ринку землі або стане багатим та процвітаючим, або й далі зникатиме.
©
Українська економіка вже сьогодні цілком здатна отримати щонайменше 40 млрд дол. безповоротних інвестицій у всі без винятку галузі економіки та для соціального забезпечення населення. Ці гроші лежать у нас із вами під ногами, по них ми ходимо щодня. Це — українська земля. Потрібно лише нахилитися й підняти ці мільярди.
Нині на важелях доля українського селянина, який у разі запуску повноцінного ринку землі або стане багатим і процвітаючим, або й надалі тікатиме до великих міст-мільйонників чи на заробітки до сусідніх країн. Усе, як завжди, залежить виключно від влади. Але багато що залежить і від власників агробізнесу, які в наступному циклі президентських і парламентських виборів 2019 р. відіграватимуть одну з ключових ролей.
Загалом в Україні налічується близько 42 млн га земель сільськогосподарського призначення. Відносно цих земель у країні діє мораторій на продаж. Враховуючи нормативну грошову оцінку, їх загальна вартість становить приблизно 40 млрд дол. Близько 68% "підмораторних" земель — це земельні паї, які перебувають у приватній власності майже 7 млн жителів України. Переважна більшість таких власників живуть у сільській місцевості. На перший погляд, це потужний потенціал, який мав би сприяти процвітанню українського села та припливу туди нових жителів разом з інвестиціями. Але, незважаючи на це, в Україні системно зменшується кількість сіл і чисельність сільського населення.
Станом на 1 січня 1991 р. в Україні налічувалося 28845 сільських населених пунктів, в яких проживало майже 17 млн осіб. За роки незалежності в країні зникло 468 сіл (див. рис. 1), і станом на 1 січня 2017 року їх уже було 28377 із загальною кількістю населення 13 млн осіб. У 2014 р., коли ми мали ще повну картину, включаючи Крим, в Україні налічувалося 28397 сіл із населенням 14 млн осіб.
Якщо ж спробувати охарактеризувати сучасне українське село, то я сказав би так: унаслідок непродуманої державної політики в питанні впровадження земельної реформи за всі роки незалежності для українського села характерна вибухонебезпечна соціальна та політико-економічна нерівність, де селянина свідомо перетворили на заручника власного земельного паю, який йому важко нести та шкода втратити.
У чому ж причина такого стану речей? По-перше, більшість селян не змогли домогтися виділення земельних паїв у натурі, а відтак, опинилися в цілковитій залежності від новоспечених орендарів. Ба більше, абсолютна більшість власників паїв фактично були позбавлені мінімальних засобів самостійного їх обробітку через відсутність належної державної підтримки.
По-друге, відсутність антимонопольної політики держави в сільськогосподарському секторі, створення податкових преференцій і державних дотацій для великих агрохолдингів та експортерів сільгосппродукції стали причиною знищення фермерських малих і середніх господарств.
По-третє, впровадження великими гравцями у сільському господарстві сучасних технологій суттєво зменшило кількість найманих працівників і стало причиною зростання безробіття на селі.
По-четверте, беззаперечний контроль формування місцевої політичної еліти з боку великих агрохолдингів призвів до того, що місцева влада в селах діє виключно в інтересах великих агровиробників.
Звичайно, що цей перелік далеко не повний, але чітко вказує на тенденційність розвитку агропромислового сектора, в якому простому селянину не залишається місця. Він змушений мігрувати до великих міст, інфраструктура сіл занепадає, що поступово знищує села та погіршує криміногенну ситуацію в них.
Чи стане скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення поштовхом для відродження українського села, залежить виключно від того, яке законодавство ухвалить парламент для цього.
Не варто згадувати кількість разів, коли народні обранці подовжували дію мораторію, їх багато. Нині в парламенті зареєстровано як основний проект закону "Про обіг земель сільськогосподарського призначення", що його, власне, і пропонують українцям як дорожню карту ринку землі. Однак цей законопроект містить низку суттєвих ризиків. Відтак, його ухвалення є вкрай небезпечним. Основні зауваження такі:
— втрата земель при неврожаї протягом одного року як застави під отримання кредиту;
— корупційний викуп земель державної, комунальної та приватної власності "своїми" фірмами через заниження оціночної вартості;
— можливість викупу земель, які використовуються малим і середнім бізнесом, великими агрохолдингами;
— примусовий викуп великими агрохолдингами у власників паїв ділянок, які мають довгостроковий договір оренди;
— заборона продажу земель сільськогосподарського призначення іноземцям, що обмежить інвестиції та запустить корупційну схему викупу земель через підставні фірми.
Звісно, є й інші зауваження, але й цих достатньо, аби розуміти неможливість його ухвалення. Однак непереборне бажання освоїти актив на 40 млрд дол. стало причиною заяви президента про "нетверезість популістів", які є противниками "дикого" ринку землі. В цьому руслі варто згадати зібрані торік три мільйони підписів за подовження мораторію та широко анонсований Аграрною партією України проект закону "Про Загальнодержавну програму розвитку земельних відносин в Україні на період до 2025 року". Цим документом пропонується дати повноцінний старт ринку землі не раніше 2024 р. Але його так і не вдалося зареєструвати в парламенті.
Настрої самих власників паїв щодо запровадження ринку землі доволі неоднозначні. Як показує аналіз впливу відкриття ринку на економічний добробут різних зацікавлених сторін, оприлюднений Київським міжнародним інститутом соціології в січні 2017 р., лише третина опитаних власників паїв вважають, що скасування мораторію принесе вигоду для економіки України. А це, в свою чергу, свідчить про величезну кризу довіри до чинної влади в питанні запровадження прозорого ринку землі.
Втім, тут є й інший бік медалі, що стосується вартості оренди. Згідно з дослідженнями Економічного дискусійного клубу в країнах Євросоюзу найдорожча оренда у Нідерландах (791 євро за гектар), найдешевша — у Латвії (46 євро). В Україні іще менше. У 2017 р. середній розмір плати за оренду одного гектара сільськогосподарської землі становив 1369 грн (близько 41 євро) за календарний рік (див. рис. 2).
А тепер про вартість — нормативну грошову оцінку одного гектара. За даними Держгеокадастру, станом на 1 січня 2018 р. нормативна грошова оцінка гектара ріллі у середньому по країні становила 27,5 тис. грн, тобто близько 840 євро.
Фактично багаторічним мораторієм на продаж земель сільгосппризначення власників паїв позбавили права просто продати свій пай (розмір якого в Україні сягає від 2 до 5 га) й отримати від 2 до 5 тис. євро. А із запровадженням розумного і з прозорими правилами ринку землі ціна може зрости в рази. Але для цього потрібне відповідне законодавство, якого парламент уперто не хоче ухвалювати. І тоді суми будуть значно більші й сягати десятків тисяч доларів. Більшість селян такі гроші бачили хіба що в уяві. Разом з тим, як згадувалося вище, далеко не всі власники паїв будуть готові розпрощатися зі своєю землею. Тим паче не готові говорити про це політики, спекулюючи на темі мораторію. І заручником знову виявляється українське село, яке й стало розмінною монетою у скасуванні мораторію на запровадження повноцінного ринку землі.
Однак у разі його запуску ми постанемо перед загрозою подальшого скорочення малого та середнього агробізнесу, масової міграції сільського населення в міста-мільйонники, виснаження земель для виробництва експортоорієнтованої продукції з відносно низькою доданою вартістю та виведення капіталів в офшори. І, звісно ж, на нас чекає подальший занепад соціальної інфраструктури на селі й вимирання цих самих сіл.
Звісно, не мають бажання говорити про скасування мораторію і власники агрохолдингів. Ситуація їх цілком влаштовує. Бо рентабельність вирощування, наприклад, соняшнику, за даними Держстату, у 2016 р. становила 63%, зернових культур — майже 40.
Якщо позиція в Україні стосовно земельної реформи різна, то міжнародні фінансові інститути, з якими співпрацює Україна, цілком однозначні. Наприклад, однією з умов отримання чергового траншу МВФ є запуск повноцінного ринку землі. Ще торік відповідну вимогу ставили перед урядом Гройсмана, але тоді вдалося "зам'яти" це питання. В березні цього року представник МВФ в Україні Йоста Люнгман в інтерв'ю українським ЗМІ чітко вказав: "Земельна реформа — один з ключових елементів програми реформ, підтримуваних Фондом".
Світовий банк також заявив про свою позицію стосовно запуску ринку землі в Україні. Глава представництва Світового банку в Білорусі, Молдові та Україні Сату Кахонен зауважила, що їх влаштовує будь-який сценарій запуску ринку землі. У тому числі й продаж землі обмеженим обсягом (до 300 га) в одні руки тільки фізичним особам — громадянам України, який раніше пропонувало Мінагрополітики.
Розмови про відродження українського села перманентні й характерні для будь-якої влади в Україні. У липні 2012 р. Кабінет міністрів Азарова створив державний Держзембанк. На цю інституцію покладалися стратегічні завдання кредитної підтримки підприємств АПК і впровадження відповідних державних програм у сільському господарстві. Однак через відсутність відповідних змін до законодавства банк з моменту отримання банківської ліцензії майже не здійснював банківської діяльності, передбаченої статутом. Відтак, був ліквідований 10 вересня 2014 р. урядом Яценюка. Причини ліквідації цієї фінансової установи в постанові Кабміну не уточнюються.
Захищає права селянина, як і будь якого громадянина України, і чинна Конституція. Стаття 41 Основного Закону гласить: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності". З цього приводу в українських ЗМІ прихильники зняття мораторію по-своєму почали трактуватирішення Європейського суду з прав людини, де говориться, що "абсолютна заборона на купівлю та продаж земель сільськогосподарського призначення стала непосильним тягарем для заявників". На думку низки експертів, у такий спосіб порушено конституційне право розпоряджатися власністю, а відтак, мораторій має бути негайно скасовано. Втім, саме рішення не зобов'язує українську владу зробити це невідкладно.
Загалом в Україні налічується майже 42 млн га земель сільгосппризначення. Більшість з них — 27,7 млн га — це приватні паї. Враховуючи нормативну грошову оцінку, її загальна вартість становить близько 40 млрд дол., які були б суттєвим вливанням в економіку України. Для нас же основним інструментом відродження та збереження агропромислового потенціалу України має стати не виробництво зернових, а створення сільськогосподарського виробництва з високою доданою вартістю. Умови для цього є. Вони на поверхні.
©Українська економіка вже сьогодні цілком здатна отримати щонайменше 40 млрд дол. безповоротних інвестицій у всі без винятку галузі економіки та для соціального забезпечення населення. Ці гроші лежать у нас із вами під ногами, по них ми ходимо щодня. Це — українська земля. Потрібно лише нахилитися й підняти ці мільярди.
Нині на важелях доля українського селянина, який у разі запуску повноцінного ринку землі або стане багатим і процвітаючим, або й надалі тікатиме до великих міст-мільйонників чи на заробітки до сусідніх країн. Усе, як завжди, залежить виключно від влади. Але багато що залежить і від власників агробізнесу, які в наступному циклі президентських і парламентських виборів 2019 р. відіграватимуть одну з ключових ролей.
Загалом в Україні налічується близько 42 млн га земель сільськогосподарського призначення. Відносно цих земель у країні діє мораторій на продаж. Враховуючи нормативну грошову оцінку, їх загальна вартість становить приблизно 40 млрд дол. Близько 68% "підмораторних" земель — це земельні паї, які перебувають у приватній власності майже 7 млн жителів України. Переважна більшість таких власників живуть у сільській місцевості. На перший погляд, це потужний потенціал, який мав би сприяти процвітанню українського села та припливу туди нових жителів разом з інвестиціями. Але, незважаючи на це, в Україні системно зменшується кількість сіл і чисельність сільського населення.
Станом на 1 січня 1991 р. в Україні налічувалося 28845 сільських населених пунктів, в яких проживало майже 17 млн осіб. За роки незалежності в країні зникло 468 сіл (див. рис. 1), і станом на 1 січня 2017 року їх уже було 28377 із загальною кількістю населення 13 млн осіб. У 2014 р., коли ми мали ще повну картину, включаючи Крим, в Україні налічувалося 28397 сіл із населенням 14 млн осіб.
Якщо ж спробувати охарактеризувати сучасне українське село, то я сказав би так: унаслідок непродуманої державної політики в питанні впровадження земельної реформи за всі роки незалежності для українського села характерна вибухонебезпечна соціальна та політико-економічна нерівність, де селянина свідомо перетворили на заручника власного земельного паю, який йому важко нести та шкода втратити.
У чому ж причина такого стану речей? По-перше, більшість селян не змогли домогтися виділення земельних паїв у натурі, а відтак, опинилися в цілковитій залежності від новоспечених орендарів. Ба більше, абсолютна більшість власників паїв фактично були позбавлені мінімальних засобів самостійного їх обробітку через відсутність належної державної підтримки.
По-друге, відсутність антимонопольної політики держави в сільськогосподарському секторі, створення податкових преференцій і державних дотацій для великих агрохолдингів та експортерів сільгосппродукції стали причиною знищення фермерських малих і середніх господарств.
По-третє, впровадження великими гравцями у сільському господарстві сучасних технологій суттєво зменшило кількість найманих працівників і стало причиною зростання безробіття на селі.
По-четверте, беззаперечний контроль формування місцевої політичної еліти з боку великих агрохолдингів призвів до того, що місцева влада в селах діє виключно в інтересах великих агровиробників.
Звичайно, що цей перелік далеко не повний, але чітко вказує на тенденційність розвитку агропромислового сектора, в якому простому селянину не залишається місця. Він змушений мігрувати до великих міст, інфраструктура сіл занепадає, що поступово знищує села та погіршує криміногенну ситуацію в них.
Чи стане скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення поштовхом для відродження українського села, залежить виключно від того, яке законодавство ухвалить парламент для цього.
Не варто згадувати кількість разів, коли народні обранці подовжували дію мораторію, їх багато. Нині в парламенті зареєстровано як основний проект закону "Про обіг земель сільськогосподарського призначення", що його, власне, і пропонують українцям як дорожню карту ринку землі. Однак цей законопроект містить низку суттєвих ризиків. Відтак, його ухвалення є вкрай небезпечним. Основні зауваження такі:
— втрата земель при неврожаї протягом одного року як застави під отримання кредиту;
— корупційний викуп земель державної, комунальної та приватної власності "своїми" фірмами через заниження оціночної вартості;
— можливість викупу земель, які використовуються малим і середнім бізнесом, великими агрохолдингами;
— примусовий викуп великими агрохолдингами у власників паїв ділянок, які мають довгостроковий договір оренди;
— заборона продажу земель сільськогосподарського призначення іноземцям, що обмежить інвестиції та запустить корупційну схему викупу земель через підставні фірми.
Звісно, є й інші зауваження, але й цих достатньо, аби розуміти неможливість його ухвалення. Однак непереборне бажання освоїти актив на 40 млрд дол. стало причиною заяви президента про "нетверезість популістів", які є противниками "дикого" ринку землі. В цьому руслі варто згадати зібрані торік три мільйони підписів за подовження мораторію та широко анонсований Аграрною партією України проект закону "Про Загальнодержавну програму розвитку земельних відносин в Україні на період до 2025 року". Цим документом пропонується дати повноцінний старт ринку землі не раніше 2024 р. Але його так і не вдалося зареєструвати в парламенті.
Настрої самих власників паїв щодо запровадження ринку землі доволі неоднозначні. Як показує аналіз впливу відкриття ринку на економічний добробут різних зацікавлених сторін, оприлюднений Київським міжнародним інститутом соціології в січні 2017 р., лише третина опитаних власників паїв вважають, що скасування мораторію принесе вигоду для економіки України. А це, в свою чергу, свідчить про величезну кризу довіри до чинної влади в питанні запровадження прозорого ринку землі.
Втім, тут є й інший бік медалі, що стосується вартості оренди. Згідно з дослідженнями Економічного дискусійного клубу в країнах Євросоюзу найдорожча оренда у Нідерландах (791 євро за гектар), найдешевша — у Латвії (46 євро). В Україні іще менше. У 2017 р. середній розмір плати за оренду одного гектара сільськогосподарської землі становив 1369 грн (близько 41 євро) за календарний рік (див. рис. 2).
А тепер про вартість — нормативну грошову оцінку одного гектара. За даними Держгеокадастру, станом на 1 січня 2018 р. нормативна грошова оцінка гектара ріллі у середньому по країні становила 27,5 тис. грн, тобто близько 840 євро.
Фактично багаторічним мораторієм на продаж земель сільгосппризначення власників паїв позбавили права просто продати свій пай (розмір якого в Україні сягає від 2 до 5 га) й отримати від 2 до 5 тис. євро. А із запровадженням розумного і з прозорими правилами ринку землі ціна може зрости в рази. Але для цього потрібне відповідне законодавство, якого парламент уперто не хоче ухвалювати. І тоді суми будуть значно більші й сягати десятків тисяч доларів. Більшість селян такі гроші бачили хіба що в уяві. Разом з тим, як згадувалося вище, далеко не всі власники паїв будуть готові розпрощатися зі своєю землею. Тим паче не готові говорити про це політики, спекулюючи на темі мораторію. І заручником знову виявляється українське село, яке й стало розмінною монетою у скасуванні мораторію на запровадження повноцінного ринку землі.
Однак у разі його запуску ми постанемо перед загрозою подальшого скорочення малого та середнього агробізнесу, масової міграції сільського населення в міста-мільйонники, виснаження земель для виробництва експортоорієнтованої продукції з відносно низькою доданою вартістю та виведення капіталів в офшори. І, звісно ж, на нас чекає подальший занепад соціальної інфраструктури на селі й вимирання цих самих сіл.
Звісно, не мають бажання говорити про скасування мораторію і власники агрохолдингів. Ситуація їх цілком влаштовує. Бо рентабельність вирощування, наприклад, соняшнику, за даними Держстату, у 2016 р. становила 63%, зернових культур — майже 40.
Якщо позиція в Україні стосовно земельної реформи різна, то міжнародні фінансові інститути, з якими співпрацює Україна, цілком однозначні. Наприклад, однією з умов отримання чергового траншу МВФ є запуск повноцінного ринку землі. Ще торік відповідну вимогу ставили перед урядом Гройсмана, але тоді вдалося "зам'яти" це питання. В березні цього року представник МВФ в Україні Йоста Люнгман в інтерв'ю українським ЗМІ чітко вказав: "Земельна реформа — один з ключових елементів програми реформ, підтримуваних Фондом".
Світовий банк також заявив про свою позицію стосовно запуску ринку землі в Україні. Глава представництва Світового банку в Білорусі, Молдові та Україні Сату Кахонен зауважила, що їх влаштовує будь-який сценарій запуску ринку землі. У тому числі й продаж землі обмеженим обсягом (до 300 га) в одні руки тільки фізичним особам — громадянам України, який раніше пропонувало Мінагрополітики.
Розмови про відродження українського села перманентні й характерні для будь-якої влади в Україні. У липні 2012 р. Кабінет міністрів Азарова створив державний Держзембанк. На цю інституцію покладалися стратегічні завдання кредитної підтримки підприємств АПК і впровадження відповідних державних програм у сільському господарстві. Однак через відсутність відповідних змін до законодавства банк з моменту отримання банківської ліцензії майже не здійснював банківської діяльності, передбаченої статутом. Відтак, був ліквідований 10 вересня 2014 р. урядом Яценюка. Причини ліквідації цієї фінансової установи в постанові Кабміну не уточнюються.
Захищає права селянина, як і будь якого громадянина України, і чинна Конституція. Стаття 41 Основного Закону гласить: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності". З цього приводу в українських ЗМІ прихильники зняття мораторію по-своєму почали трактуватирішення Європейського суду з прав людини, де говориться, що "абсолютна заборона на купівлю та продаж земель сільськогосподарського призначення стала непосильним тягарем для заявників". На думку низки експертів, у такий спосіб порушено конституційне право розпоряджатися власністю, а відтак, мораторій має бути негайно скасовано. Втім, саме рішення не зобов'язує українську владу зробити це невідкладно.
Загалом в Україні налічується майже 42 млн га земель сільгосппризначення. Більшість з них — 27,7 млн га — це приватні паї. Враховуючи нормативну грошову оцінку, її загальна вартість становить близько 40 млрд дол., які були б суттєвим вливанням в економіку України. Для нас же основним інструментом відродження та збереження агропромислового потенціалу України має стати не виробництво зернових, а створення сільськогосподарського виробництва з високою доданою вартістю. Умови для цього є. Вони на поверхні.
