Одно из самых высоких деревьев, которому 110 лет, растет на Закарпатье (ВИДЕО)

Одні з найвищих...наймогутніших... та найміцніших...
31 августа 2018 15:20 22 0

Автор: Перший Кабельний

Перший Кабельний

Опубликовано: 30 авг. 2018 г.

http://uzhgorod.in/novosti/2018/avgust/odno_iz_samyh_vysokih_derev_ev_kotoromu_110_let_rastet_na_zakarpat_e_video

Далі...

На Чернігівщині орудує «дубово-лісова» мафія

Лісокрадії – головний біль екологів, громадськості та лісівників.

На Чернігівщині особливою цинічністю вирізняється група осіб, яка впродовж трьох років поспіль завдає чималих збитків державному лісовому фонду. Спеціалізація групи – віковічні дуби! Транспорт цих людей неодноразово затримували представники лісової охорони з краденими дубами, сліди їхнього авто приводили до їхнього ж подвір’я, вони на очах у правоохоронців і лісівників рубали та спалювали вкрадене і до цього часу продовжують безкарно вирубувати довколишні діброви в Чернігівському та Куликівському районах. Чи не тому, що живуть в одному будинку з донедавна головним фінансистом Іванівської ОТГ, а нині бухгалтером “прибуткового” управління Чернігівської міськради?

Остання «робота» цієї групи крадіїв дубів вирізнялась особливою цинічністю. 100-річні дуби вирізали прямісінько у ботанічному заказнику «Олишівська дача», що входить в структуру ДП «Остерське лісове господарство». Майстер лісу близько першої години ночі, почувши гуркіт бензопили на своїй дільниці, зателефонував і доповів лісничому про ймовірний злочин. Коли лісівники прибули в заказник, то виявили пропажу двох дубів, віком понад 100 років.
Під’їзди до кварталу лісівники заздалегідь перекопали, але зловмисники поклали дерев’яні містки для вивезення деревини. Судячи з відбитків шин, цінну породу дерева вивозили бортовим УАЗом.

Діаметр велетнів – 64-71 сантиметр. Фактично – це шість колод, загальним об’ємом 6,5 кубічних метрів деревини. Орієнтовна вартість одного кубічного метру необробленого дуба на чорному ринку складає близько 10 тисяч гривень.,

Автомобіль, на якому втікали від лісової охорони лісокрадії

На місце події прибула слідчо-оперативна група Чернігівського районного відділу поліції, яка задокументувала злочин. Слід лісокрадів, який пролягав через витолочені ним соєві поля, загубився на асфальтованій дорозі в селі Іванівка, що є центром однойменної ОТГ.

УАЗ лісокрадіїв

А тут найцікавіше. Це не перший випадок з крадіжкою дубів, коли сліди злочинців приводили в Іванівку. На думку лісівників, тут діє група осіб, котра спеціалізується на крадіжках дубів, учасників якої неодноразово намагалися притягнути до відповідальності, але вони дивним чином завжди виходили «сухими з болота». І так упродовж трьох років…

Наприклад, минулого літа сліди того ж таки УАЗа привели до двору такого собі Юрія Шейни. Господар разом із сином лісову охорону до двору не впустили, пояснивши, що в них немає УАЗа. Як виявилося, УАЗ стояв у дворі. Місцеві потім надали фотодокази. Буквально за тиждень той самий УАЗ без номерів «зловили на гарячому» в Олишівському лісництві. Водій і пасажири втікають, кидаючи посеред польової дороги машину вщент завантажену дубом.

За місяць до інциденту, аналогічна ситуація відбувається на території ДП «Чернігівське лісове господарство». Лісівники, помітивши крадіжку віковічних дубів, рушили слідами польовою дорогою. Сліди привели до двору… Юрія Шейни! У дворі вже лежали крадені дуби! У той час, як лісова охорона викликала групу для документування злочину, батько Юрій Шейна та його син Євген почали розпилювати дуби на колодки. Порубавши їх на дрова, цинічно спалили на очах у правоохоронців і лісівників.

Ще буквально за кілька місяців лісова охорона гналась по лісу за легковим авто, власник якого вимічав дуби під зруб. Авто так і не наздогнали, але номери зафіксували. Це легкове авто виявилося власністю згаданого пана Шейни!

За інформацією місцевих, до групи «дубової мафії» входить три виконавці – батько Юрій Шейна, син Євген та їхній сусід. За три роки діяльності даної групи, лісовий фонд поніс збитків на сотні тисяч гривень. На жодну особу, з числа перерахованих, не було складено навіть паршивенького адміністративного протокольчика. А все чому? Тому, що дружина Юрія Шейни – Юлія Петрівна Шейна – донедавна працювала головним бухгалтером в Іванівській сільській раді (перший фінансист об’єднаної територіальної громади).

З травня 2018 року – радник Чернігівського міського голови Владислава Атрошенка.
Потім – головний бухгалтер земельного управління міської ради.

Хоча Юлія Петрівна і стверджує, що розлучена із своїм колишнім чоловіком, але чомусь її часто бачать як вона виходить на роботу з будинку, де мешкає її екс-чоловік. Ну , що ж — це приватне життя і нікому ніхто не забороняє будь кого відвідувати, тим більше — колишнього чоловіка. То цілком особиста справа подружжя. Але ж все це виглядало б і справді лоігчно, якби не така діяльність, про яку тут щойно розповіли.

За інформацією деяких джерел, крадені дуби збувають особи на одну з місцевих пилорам.
Чи варто говорити про те, наскільки безмежне невдоволення селян діями даної групи? Так, нещодавно, невідомі обмалювали паркан будинку родини Шейн аби привернути увагу громадськості до того беззаконня, що відбувається в Іванівці. С14 розділяє думку людей і вимагає від правоохоронних органів і керівництва ОТГ перевірити факти, зазначені вище. А Чернігівського міського голову закликаємо провести профілактичну бесіду зі своєю підлеглою. Адже наші ліси – це багатство всього народу, всієї громади, а не однієї шайки чи то групи. І хто як не ми — представники цього народу зобов’язані зберегти їх для наступних поколінь.

На першому фото: зрізані дуби в заказнику

Микола Стороженко, за матеріалами ГО «С-14»

http://www.sknews.net/na-chernihivschyni-oruduje-dubovo-lisova-mafiya/

Далі...

Фіскальні дисбаланси і виклики для бюджетно-боргової політики України

Тривожні тенденції у сфері державних фінансів України почали спостерігатися ще на початку 2018 р.

Останнім часом значну увагу вітчизняних і зарубіжних експертів привертають проблеми фіскальної вразливості та фіскальних дисбалансів в Україні.

Зазначені проблеми з усією гостротою проявилися поточного року внаслідок слабкого зростання економіки, неотримання планових обсягів зовнішнього фінансування та завищення дохідної та видаткової частин держбюджету при його затвердженні Верховною Радою у грудні 2017 року.

У більшості праць фіскальну вразливість визначають як стан бюджетно-податкової сфери, що демонструє неспроможність уряду досягти загальновизнаних цілей фіскальної політики на макрорівні, серед яких: уникнення надмірного дефіциту бюджету і державного боргу; фінансування видатків бюджету на передбаченому рівні; мобілізація доходів бюджету при утриманні розумних і стабільних податкових ставок (Hemming, Murray. A Framework for Assessing Fiscal Vulnerability, 2002).

Наявність фіскальної вразливості вважається необхідною, але недостатньою умовою для настання фінансової кризи або кризи державних фінансів. Криза завжди є поєднанням певної вразливості та зовнішніх або внутрішніх шоків — тригерів кризи. Традиційно індикаторами вразливості або об'єктивними передумовами кризи вважаються стійкий і значний бюджетний дефіцит, надмірний обсяг держборгу, суттєвий дефіцит поточного рахунку, недостатність міжнародних резервів, значні диспропорції в банківських балансах.

Шоки або тригери кризи є непевними і важко передбачуваними подіями, такими як падіння цін на експортовані товари, зростання світових відсоткових ставок, політична дестабілізація. Вони зазвичай негативно впливають на ключові аспекти економічної діяльності і перетворюють зону вразливості на епіцентр кризи чи сферу мультиплікації негативних ефектів.

Фіскальний дисбаланс (англ. fiscal stress) — це ситуація напруженості в бюджетно-податковій сфері, зумовлена виникненням значних розривів між надходженнями і витратами уряду, яка потребує від нього вжиття виняткових заходів, а при відсутності адекватної реакції призводить до бюджетної або боргової кризи.

У міжнародній практиці факт фіскальних дисбалансів ідентифікується за такими ознаками (подіями), що можуть проявлятися ізольовано або в сукупності:

• реструктуризація держборгу чи дефолт за державними зобов'язаннями;
• фінансування платіжного балансу країни чи бюджету Міжнародним валютним фондом у розмірі, що перевищує 100% квоти країни;
• неочевидний дефолт за внутрішніми зобов'язаннями у формі гіперінфляції або масштабного накопичення простроченої кредиторської заборгованості;
• втрата доступу до ринкових позик і стрімке зростання вартості запозичень: підвищення спредів за суверенними зобов'язаннями до 1000 б.п. і вище (МВФ. Assessing Fiscal Stress, 2011).

Зазначимо, що на сьогодні Україна має програму співробітництва з МВФ, що дозволяє класифікувати її як країну з фіскальним дисбалансом.

Індикатори фіскальної вразливості та фіскальних дисбалансів посідають вагоме місце у моделях "раннього попередження" криз. Основою таких моделей є встановлення взаємозв'язків між минулими кризами і набором факторів (макроекономічних, фіскальних, політичних, глобальних) та наступне використання їх значень для передбачення ймовірності майбутніх криз.

Ґрунтуючись на здобутках "системи раннього попередження" криз, фахівці МВФ розрахували критичні значення бюджетних і боргових показників, які було використано для побудови сукупного індексу фіскальних дисбалансів (фіскального стресу). Такий індекс виконує роль сигналу для оцінки ризиків фіскальної нестійкості та, відповідно, бюджетної чи боргової кризи.

У таблиці подано 11 показників фіскальних дисбалансів і фіскальної вразливості, їх граничні значення, середні значення для країн з ринками, що формуються, а також фактичні значення в Україні станом на кінець 2017-го чи перше півріччя 2018 р.

Наведені дані засвідчують той факт, що в Україні чотири фіскальні показники із 11 перевищують гранично допустимі значення, а саме:

1) коефіцієнт варіації темпів зростання реального ВВП, який в Україні становить 6,1 в.п.;

2) розмір боргу сектору загального держуправління, що сягає 75,6% при гранично допустимому значенні в 42,8%;

3) частка боргу, номінованого в іноземній валюті, що становить 67,8% при гранично допустимому значенні в 60%;

4) спред дохідності облігацій зовнішньої позики, який наприкінці першого півріччя становив 690 б.п., перевищуючи на 90 б.п. гранично допустиме значення.

Нині вказані показники виконують роль червоних маяків, які сигналізують про можливість кризового сценарію в разі невжиття урядом адекватних заходів. Проведений аналіз указує на те, що вразливість державних фінансів України пов'язана передусім із значним розміром і ризиковою структурою держборгу, високою вартістю обслуговування зовнішнього боргу, а також із волатильністю реального ВВП. Водночас оптимістичні значення показників бюджетного дефіциту, потреб у позичковому фінансуванні та строковості боргових зобов'язань знижують відповідні ризики у сфері державних фінансів України.

Однак у цілому виконаний аналіз фіскальних індикаторів "раннього попередження" підтверджує факт наявності в Україні ситуації фіскального стресу або фіскальних дисбалансів. Які ж чинники призвели до нинішнього стану справ, і яких заходів реагування може вжити держава для уникнення боргової та бюджетної кризи?

Тривожні тенденції у сфері державних фінансів України почали спостерігатися ще на початку 2018 р., коли з очевидністю постали проблеми недовиконання дохідної частини бюджету та дефіциту зовнішнього фінансування (планом на січень—червень передбачалося надходження до загального фонду держбюджету 56 млрд грн від зовнішніх позик, а фактично не отримано нічого). До доходів загального фонду держбюджету за перше півріччя надійшло 96,5% коштів, запланованих розписом бюджету на цей період. Найбільш провальними статтями доходів бюджету стали акцизний податок з вироблених в Україні товарів (недоотримання 7,6 млрд грн), ПДВ з імпортованих в Україну товарів (5,1 млрд), рентна плата за користування надрами для видобування природного газу (2,2 млрд грн). Ключовими причинами низьких податкових надходжень стали зміцнення обмінного курсу гривні, зменшення імпорту енергоносіїв і скорочення офіційного виробництва підакцизних товарів.

Зупинка програми співробітництва з МВФ і гальмування надання ресурсів іншими офіційними кредиторами в умовах низьких темпів економічного зростання та дефіцитності платіжного балансу підживлювали девальваційні очікування та призводили до хаотичного стиснення державних видатків. За січень—червень видатки загального фонду держбюджету було недофінансовано на 8,8% відносно плану. Недостатнє фінансування первинних видатків держави означає зменшення вкладень держави у розвиток людського капіталу, розбудову інфраструктури і забезпечення обороноздатності держави, що породжує загрози довгострокового характеру для української державності та підтримання базових умов життєдіяльності людини.

По суті, після чотирьох років масштабної підтримки України офіційними кредиторами і донорами фінансова позиція нашої держави і надалі залежить від залучення зовнішнього офіційного фінансування, оскільки за вказаний період не відбулося відновлення економічної діяльності, подолання структурних перекосів реального сектора та оздоровлення платіжного балансу.

У зазначений період в Україні було сформовано і законсервовано проблему надмірного боргового навантаження. Хоча в 2017–2018 рр. відносні показники розміру державного боргу певною мірою і покращилися, вони все ще не досягали економічно безпечного рівня. Так, станом на кінець червня 2018-го державний борг становив 67% ВВП і 222,5% доходів державного бюджету при допустимих значеннях на рівні 50 і 150%, відповідно.

За високого рівня боргового навантаження національна економіка характеризується низькими і нестабільними темпами економічного зростання, а також значною вразливістю до впливу зовнішніх шоків. Із збільшенням обсягу боргу підвищуються і ризики його рефінансування, а також зростають витрати на обслуговування боргу. Особливо небезпечним при цьому є ефект сніжної лавини, коли високі кредитні ризики інвесторів підштовхують угору ринкові відсоткові ставки, які, в свою чергу, зумовлюють посилення боргового тиску, запускаючи у такий спосіб спіраль кризових подій.

Загалом у сфері управління державним боргом у 2014–2018 рр. проявилися такі системні проблеми:

• фрагментарність і поверховість законодавчого забезпечення боргових процесів, порушення владою боргового ліміту, зафіксованого в Бюджетному кодексі (60% ВВП);
• ігнорування в процесі управління державним боргом критичних рівнів боргового навантаження та недооцінка боргових ризиків (передусім валютних і рефінансування боргу);
• необґрунтовано високі ставки внутрішніх державних запозичень: реальна дохідність гривневих облігацій із січня 2018 р. перевищує 8% річних, а номінальна дохідність уже досягла 18%.

Разом з цим у 2014–2017 рр. суттєвими факторами погіршення боргової ситуації стали неконтрольоване нарощування державного боргу через придбання урядом фінансових активів (акцій банків, НАК "Нафтогаз України", векселів Фонду гарантування вкладів), а також безпрецедентна за масштабами потенційної шкоди реструктуризація зовнішнього державного боргу 2015 р.

Середньозважена дохідність гривневих ОВДП на первинному ринку підвищилася з 16,1% у січні 2018-го до 17,5% у липні. Тобто з урахуванням прогнозних темпів інфляції на 2018 р. реальна дохідність ОВДП становила 7,1% річних у січні та 8,5% у липні.

Такий високий рівень відсоткових ставок є безпрецедентним як з точки зору міжнародних порівнянь України з ринками, що формуються, так і з точки зору часових порівнянь вартості обслуговування державного боргу самої України. З 2013 р. реальна відсоткова ставка понад 7% річних фактично мала місце лише у грудні 2013-го (7,2%) та у січні 2017-го (7,2%), і тільки в 2018 р. реальна відсоткова ставка за ОВДП на рівні понад 7% річних утримувалася вісім місяців поспіль.

Для визначення обґрунтованості поточної ставки за ОВДП ми порівняли дохідність однорічних держоблігацій в Україні з дохідністю в інших країнах з ринками, що формуються, і в країнах, що розвиваються, на основі даних порталу investing.com. Виявилося, що серед 36 країн Україна мала одну з найвищих номінальних дохідностей і перебувала на четвертому з кінця списку місці. Для порівняння: у Болгарії та Словаччині номінальні відсоткові ставки мали від'ємні значення, в Хорватії, Словенії, Угорщині, Чехії, Польщі, Гонконгу та Таїланді відсоткові ставки не перевищували 2% річних. А в Марокко, Китаї, Сербії, Малайзії, Бангладеш, Румунії, В'єтнамі, Йорданії та Колумбії — перебували у діапазоні 2,5–4,7% річних. За рівнем номінальних відсоткових ставок однорічних держоблігацій (17,8% річних) Україну випереджали лише Єгипет (18,7), Туреччина (19,8) та Аргентина (38,1). Аналогічно й за рівнем реальної дохідності облігацій Україна з показником 8,8% річних поступалася тільки Аргентині (18,9) та Туреччині (8,9).

Зазначена відсоткова політика є надто витратною для бюджету (видатки на обслуговування внутрішнього боргу в першому півріччі сягнули 36,2 млрд грн) і навряд чи була виправданою в умовах протистояння зовнішній воєнній агресії та генерування економікою дуже низького рівня внутрішніх доходів.

Загальний обсяг виплат з погашення та обслуговування державного боргу в першому півріччі 2018-го становив 160,1 млрд грн, або 10,3% ВВП. Питома вага видатків на обслуговування держборгу в загальному обсязі видатків держбюджету становила 12,1%. Обсяг відсоткових платежів за держборгом збільшився з 2,4% ВВП у першому півріччі 2013-го до 5,1% у 2015-му і становив 3,6% ВВП у першому півріччі 2018-го.

Накопичення значного обсягу державного боргу і висока вартість його обслуговування є причиною зменшення первинних видатків бюджету на розвиток людського капіталу, активізацію економічної діяльності та підвищення обороноздатності держави. Слабкі темпи здійснення структурних реформ у бюджетній сфері при зменшенні реального обсягу бюджетних коштів, які можуть спрямовуватися на задоволення соціально-економічних потреб країни, стали причиною виникнення соціально-демографічної кризи та стагнації економічної діяльності.

З кінця 2017 р. додаткові ризики для зовнішньої та боргової стійкості економіки виникали як наслідок активного залучення коштів нерезидентів (включаючи офшорні капітали українських олігархів) на ринок ОВДП. За даними НБУ, в період із середини грудня 2017-го до кінця березня 2018 р. сума гривневих ОВДП у портфелі нерезидентів збільшилася на 9,9 млрд грн і досягла 14,7 млрд. Проте з кінця березня до кінця липня вкладення нерезидентів зменшилися на 5,9 млрд грн. Тобто, отримавши високу дохідність за рахунок курсової різниці і високої номінальної ставки, нерезиденти почали виводити свої капітали з ринку. Закономірно, що такі процеси з квітня 2018 р. почали негативно впливати на стан бюджету та міжнародних резервів країни.

Хоча загрози виходу нерезидентів з ринку ОВДП і не мають критичного характеру, проте в умовах нестабільної зовнішньої та боргової позиції держави такий чинник додатково посилює ризики фінансової вразливості і погіршує перспективи макроекономічної стабільності. Причому додаткові загрози були породжені діями самого уряду і НБУ, які з грудня 2017 р. суттєво збільшили обсяги розміщення короткострокових ОВДП, підвищили рівень відсоткових ставок за різними інструментами фінансового ринку і допустили зміцнення номінального обмінного курсу гривні при скороченні розміру міжнародних резервів. У таких умовах досить правдоподібно виглядає гіпотеза про те, що в Україні в першому кварталі 2018 р. реалізувалася цілеспрямована політика створення державою надійних короткострокових джерел доходів для вітчизняних олігархічних структур, які почали заводити свої офшорні активи у країну внаслідок посилення боротьби з офшорами у ЄС та підготовки до впровадження податкового Плану дій BEPS в Україні.

Поряд із зазначеним, проблемним аспектом позичкової політики держави в 2018 р. є те, що інтенсивне залучення короткострокових позик за аномально високими відсотковими ставками збільшує ризики рефінансування державного боргу, а неспроможність залучити зовнішнє офіційне фінансування посилює ризики нестійкості держфінансів і платіжного балансу.

Значні обсяги боргових виплат і високі ризики рефінансування держборгу породжують реальні загрози дестабілізації у четвертому кварталі 2018–2019 рр. Так, якщо 2017-го сума виплат у рахунок погашення і обслуговування валютних зобов'язань уряду і НБУ становила 4,3 млрд дол., то в 2018 р. вона збільшилася до 7,6 млрд, а в 2019-му має становити 7,4 млрд (дані банку "Південний").

Наступного року уряд планує залучити 2 млрд дол. від розміщення єврооблігацій, що за відсутності підтримки офіційних кредиторів і донорів означає формування дефіциту зовнішнього фінансування державного сектору в сумі близько 5 млрд дол. Додатковим фактором ризику є те, що за нинішнього рівня кредитних рейтингів України та циклу підвищення відсоткових ставок провідними центробанками світу зовнішні комерційні позики, вірогідно, можуть бути залучені урядом лише за аномально високими ставками — понад 9% річних. Такі фінансові розриви за відсутності надійних джерел їх покриття підштовхуватимуть уряд до дефолту/реструктуризації боргу.

Очевидно, що дефолт є дуже небажаним сценарієм розв'язання накопичених проблем у сфері держфінансів України. Як свідчить міжнародний досвід, щорічні втрати ВВП унаслідок боргової кризи можуть коливатися від 2 до 5%, а зменшення зовнішньоторговельного обороту країни може сягати до 7% на рік. Вірогідними є також зменшення надходження прямих іноземних інвестицій до 2% ВВП на рік, погіршення стану банківської системи та заморожування внутрішнього кредитного процесу (див. детально: МВФ. Sovereign Debt Restructurings 1950–2010: Concepts, Literature Survey, and Stylized Facts, 2016).

В організаційно-практичному плані оголошення дефолту, ймовірно, супроводжуватиметься такими втратами:

— заморожуванням майна держави-боржника за кордоном (золотовалютних резервів, будівель і рухомого майна державних установ);

— затримкою перерахування експортної виручки іноземними банками;

— закриттям доступу до міжнародного ринку позичкових капіталів.

У середньостроковому періоді вирівнювання фіскальних і зовнішньоекономічних дисбалансів країни потребуватиме перш за все оздоровлення регуляторно-правової системи та здійснення активної структурної політики, які забезпечуватимуть розвиток вітчизняного підприємництва та відхід від рентно-сировинної моделі економіки. А у 2018–2019 рр. пріоритетними заходами бюджетно-боргової політики мають стати:

1. Відновлення фіскальної консолідації, яку було призупинено в 2016 р., і послідовне скорочення відносного обсягу державного і гарантованого державою боргу із досягненням цільового показника — 60% ВВП не пізніше, ніж на кінець 2020 р.

2. Раціоналізація тих видатків держави,скорочення яких позитивно впливає на довгострокове зростання економіки, —державних субсидій підприємствам, соціальних пільг і допомог, видатків на державне управління. Йдеться, зокрема, про таке:

2.1. Скорочення субсидій традиційним секторам економіки і переорієнтацію державної допомоги на горизонтальні форми держпідтримки: 1) допомогу для забезпечення розвитку регіонів; 2) на підтримку середнього та малого підприємництва; 3) на професійну підготовку працівників; 4) на захист навколишнього природного середовища; 5) на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність.

Нагальною потребою є зменшення прямого бюджетного фінансування та застосування інших форм державної підтримки сільського господарства. Сільське господарство є видом діяльності, що нині зростає найбільш динамічно і має позитивні перспективи на експортних ринках; а тому надання йому додаткових ресурсів за рахунок інших платників податків необґрунтоване. Крім того, механізм розподілу субсидій між товаровиробниками є непрозорим, вразливим до корупції та заохочує рентоорієнтовану поведінку.

2.2. Зменшення бюджетних видатків на державне управління з 1,8 до 1,5% ВВП шляхом оптимізації кількості міністерств/ відомств і зайнятості на державній службі. З огляду на проголошений державою курс на дерегуляцію і розвиток підприємництва, зменшення кількості документів дозвільного характеру та видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, скорочення кількості органів державного нагляду (контролю) та забезпечення надання адміністративних послуг в електронному вигляді, логічним виглядає скорочення відносної величини видатків бюджету на утримання державних органів.

2.3. Посилення адресності системи надання соціальних пільг, субсидій і допомог, її націленості на підтримку громадян із низькими доходами, уніфікація і консолідація програм соціальної допомоги з ідентичними цілями, відмова від пільг відомчого характеру, поширення сфери застосування "контролю потреб" на більшість програм соціальної допомоги.

У цьому контексті досить важливими завданнями є комп'ютеризація та інформатизація системи надання соціальних послуг і допомог населенню; запровадження Міністерством фінансів єдиної централізованої бази даних отримувачів державної допомоги; запровадження електронної картки одержувача соціальних послуг; зменшення адміністративних витрат соціальних органів і фондів обов'язкового соціального страхування, в тому числі і через запровадження сучасних програмних засобів і звільнення надлишкового персоналу.

3. Модифікація управління державним боргом з урахуванням наявних загроз і викликів:

3.1. Відновлення співробітництва України з МВФ і узгодження кредитних програм співпраці з МФО із середньостроковою Стратегією управління державним боргом; посилення ролі української сторони в процесах планування та підготовки проектів і програм співробітництва.

3.2. Інтенсифікація зусиль зовнішньополітичних відомств України та громадських активістів у напрямі ініціювання програм масового кредитування технологічної модернізації українських підприємств міжнародними банківськими інститутами — МБРР, МФК, ЄІБ, ЄБРР, КфВ, ін. Для цього необхідним є: а) порушення МЗС, Мінфіном та Мінекономрозвитку питання про кардинальне збільшення міжнародними фінансовими інститутами лімітів фінансування на Україну та відповідне переформатування їх кредитних портфелів; б) збільшення компонента технічної допомоги промисловцям і підприємцям для підготовки якісних інвестиційних проектів по лінії МБРР та Інвестиційного фонду політики сусідства ЄС.

З 2014 р. реальним викликом для України є відновлення і розвиток диверсифікованої промисловості, особливо на Сході країни, де виробнича база постраждала від збройного конфлікту і розриву торговельних зв'язків із РФ. Фахівці Віденського інституту міжнародних економічних досліджень А.Адаров, В.Астров, П.Гавлік, М.Ландесманн та інші показали, що для модернізації виробничих потужностей України й осучаснення асортименту продукції, що виробляється, необхідні масштабні інвестиції. Але в умовах економічної депресії та ризиків ескалації збройного конфлікту участь приватних інвесторів у цих процесах буде мінімальною. Тому завдання модернізації української промисловості нерозривно пов'язані з мобілізацією державних інвестицій та інвестицій/кредитів міжнародних установ, особливо на початковій стадії модернізації (How to Stabilize the Economy of Ukraine/Background Study, April 2015). Австрійські дослідники зазначають, що міжнародні та державні інвестиції повинні активізувати процес адаптації підприємств до нових умов, зокрема, їх ринкову реорієнтацію, формування нових виробничих зв'язків, осучаснення продуктової лінійки, покращення енергоефективності.

3.3. Скасування практики державних фінансових вливань у статутні капітали банків і підприємств за рахунок нарощування державного боргудо досягнення державним і гарантованим державою боргом його цільового рівня.

3.4. Активізація внутрішнього ринку державних цінних паперів як альтернативи зовнішньому і збільшення частки внутрішніх зобов'язань у структурі держборгу до рівня щонайменше 50%.

Вирішення цього завдання передбачає:

— проведення регулярної емісії стандартизованих державних гривневих облігацій у обсягах, достатніх для забезпечення високої ліквідності ринку;

— встановлення економічно обґрунтованої дохідності за гривневими ОВДП на рівні суми прогнозованих темпів інфляції та незначної реальної дохідності;

— у період несприятливої кон'юнктури міжнародного ринку і неможливості розміщення облігацій зовнішньої позики за ставками до 7% річних надання урядом переваги валютним ОВДП і деяке підвищення відсоткових ставок за ними з нинішнього рівня 4–5,6% річних;

— скорочення операцій з депозитними сертифікатами НБУ, що дасть змогу подолати сегментацію ринку державних цінних паперів та усунути небажану конкуренцію для боргових зобов'язань уряду;

— розвиток повноцінної системи маркет-мейкерів на ринку ОВДП із підтриманням двосторонніх котирувань державних облігацій на вторинному ринку для підвищення їх ліквідності і зниження дохідності;

— активне залучення фізичних осіб до ринку внутрішніх позик і формування для них визначеного перелікуцінних паперів із специфічними параметрами. Охоплення широкого кола роздрібних інвесторів дозволило б підвищити стабільність функціонування ринку ОВДП і поступово сприяло б зниженню ринкових відсоткових ставок за позиками.

Далі...

Золоте зерно: Наскільки і чому подорожчає хліб?

На тлі прогнозів про зниження врожаю зернових, фруктів і овочів у Європі та інших регіонах планети експорт зерна з України отримав по-справжньому стратегічне значення.

Однак разом із цим виникло запитання: чи вистачить нам врожаю 2018 року, щоб не тільки нагодувати сусідів, але також забезпечити адекватний рівень цін на хліб на внутрішньому ринку.

Через несприятливі погодні та кліматичні умови аграрії в багатьох регіонах планети не зможуть виконати заздалегідь визначених планів із збору врожаю. Наприклад, на полях Європи вигоріло вже близько 20% пшениці. Також у європейських країнах очікують овочеву кризу, подібну якій за інтенсивністю востаннє спостерігали аж у 80-х роках минулого століття. Для деяких сільгоспкультур втрати врожаю оцінюють до 40%. Навіть на рівні прогнозів такі цифри вже стали передумовою для зростання закупівельних цін на аграрну продукцію. Тим паче, що не набагато кращою є ситуація в Казахстані та Росії, які можуть втратити від 20 до 25% нового врожаю.

Що стосується України, то нас проблеми теж не оминули. Спочатку це були спека і посуха, які негативно вплинули на розвиток рослин. А вже безпосередньо в розпал літа пішли вкрай інтенсивні дощі. Як результат частина зерна стала гнити і покриватися грибком. У деяких регіонах говорили навіть про вимивання пшениці внаслідок занадто рясних опадів.

Проте все одно втрати України можна оцінити, як відносно невисокі. За підрахунками експертів і гравців ринку, ми можемо недоотримати близько 8–10% нового врожаю. Якщо порівняти з Європою або тією ж Росією, це набагато кращий показник. До того ж, ми все ще можемо перевершити плани по кукурудзі та сої. Це пізні культури, і зараз для них зберігаються досить сприятливі умови. Тобто, якщо говорити про валові обсяги, втрати зернових можуть бути компенсовані приростом за іншими культурами. А враховуючи майбутній дефіцит на світовому ринку, наш відносно вдалий врожай має позитивно позначиться на аграріях і валютних надходженнях у країну.

Очікується, що в 2018 р. в Україні зберуть 24 млн тонн пшениці, з яких 21,7 млн тонн уже було зібрано до початку серпня 2018-го, коли вийшла колонка першого заступника міністра аграрної політики і продовольства Максима Мартинюка.

Важливий показник — це власне кількість продовольчої пшениці. Справа в тому, що через несприятливу погоду в Україні не сильно впав загальний обсяг урожаю, проте все ж знизилася його якість. І частина потенційно продовольчої пшениці перейшла в розряд фуражної. Тим не менш, при внутрішньому споживанні близько 4,5 млн тонн на рік поки планують зібрати не менш як 13 млн тонн продовольчої пшениці. Але чи означає це, що внутрішній ринок буде повністю забезпечений, і нам не варто боятися зростання цін на хліб? Насправді тут є свої підводні камені.

Україна — світова житниця

Серед українців часто можна почути тезу, що наша країна є житницею Європи і навіть усього світу. Думка, звичайно, правдива — ми стабільно входимо в топ-10 світових імпортерів зерна. Однак куди важливішою є її економічна інтерпретація.

Сьогодні Україна дуже багато своєї сільськогосподарської продукції вивозить за кордон. Якщо порахувати, то близько 40% усієї експортної виручки дає саме аграрний сектор. Відповідно, наші агрохолдинги і фермери у більшості націлені саме на роботу із зовнішніми ринками. А там унаслідок прогнозів щодо низького врожаю і низки інших факторів досить сильно зростають ціни на пшеницю.

Уже сьогодні тонну продовольчого зерна можна продати за близько 250 дол. Навіть зараз це встигло позначитися на Україні. Якщо місяць тому на внутрішньому ринку тонна пшениці торгувалася по майже 5200 грн, то зараз це вже від 6 тис. грн. Тобто ми бачимо ситуацію, коли внутрішня ціна активно наздоганяє зовнішню. З точки зору аграріїв, вони дивляться насамперед на собівартість своєї продукції. До неї включаються витрати на посадковий матеріал, техніку, пально-мастильні матеріали, добрива та робочу силу. В середньому близько 60% фінальної вартості так чи інакше зав'язано на доларі. Це означає, що в майбутньому сезоні ціна обробки гектара стане вищою, і зростання, якщо є така можливість, потрібно вже закладати у вартість реалізації поточного врожаю.

Оцінюючи свої майбутні витрати, а також вартість доставки до покупця в Україні або ціну вивезення пшениці за кордон, аграрії вже вирішують, що їм вигідніше — мати менше проблем і за нижчу ціну продавати урожай тут або докласти ще трохи зусиль, але реалізувати власну продукцію дорожче за кордоном.

У результаті цього що більше зростає ціна на пшеницю в Європі або, наприклад, у Китаї, то стрімкіше збільшується кількість аграріїв, які зацікавлені в продажу своєї продукції саме на експорт. Далі працює закон попиту і пропозиції. Пропозиція пшениці, доступної до продажу на внутрішньому ринку, знижується. Через це підвищується ціна для внутрішнього споживача, головний з яких — хлібопекарні.

Доля буханця

За словами експертів і представників галузі, сьогодні собівартість борошна становить близько 30–40% від ціни буханки хліба. Ще близько 10% припадає на доставку та інші витрати, які прямо прив'язані до курсу долара. Таким чином, якщо закупівельна вартість тонни борошна зросте, наприклад, з 6 до 8,5 тис. грн, і при цьому гривня знеціниться до 30 грн/дол., то збільшення роздрібних цін на хліб може становити від 12 до 20%. Тобто заяви про те, що хліб може зрости в ціні на 30% і більше, радше схожі на штучне нагнітання паніки. Але і стабільними ціни також навряд чи залишаться.

З одного боку, очевидно, що наймасовішими з точки зору виробника є саме соціальні сорти хліба. В цьому сегменті подорожчання буханця на 1–2 грн уже може негативно позначитися на попиті. Частина людей просто не зможе купувати хліб у нинішньому обсязі і буде частково відмовлятися від продукту. З іншого боку, існує сегмент так званого здорового харчування. Там уже сьогодні буханка коштує від 30 грн, і навіть якщо подорожчає до 50 грн, це навряд чи відлякуватиме цільову аудиторію. Виходить, що хлібопекарням у будь-якому разі доведеться докласти чимало зусиль як на вивчення попиту, так і на пошук цінового балансу, а, крім того, розбити свою продукцію на категорії. Так вони зможуть і забезпечувати не дуже дорогим соціальним хлібом велику кількість людей, і уникнути простою потужностей і масових скорочень співробітників, залишивши для себе ніші, в яких зароблятимуть.

Проте це не означає, що соціальний хліб не подорожчає. Його ціна буде зростати як мінімум на показник рівня інфляції. Але в цьому випадку ми говоримо не про +12–20% до вартості за один раз, а про плавне збільшення ціни, до якого ми вже звикли. Лише з початку 2018 р. вартість хліба встигла підвищитися на 6–8%, і до кінця року прогнозують іще щонайменше +3%. Тобто йдеться про 12% типового зростання, або 20%, якщо попит на зерно на внутрішньому ринку все-таки трохи переважатиме пропозицію.

Непомітна рука держави

Ціна на пшеницю на внутрішньому ринку зростатиме слідом за світовою, так як вона має відображати альтернативну вартість експорту. Але водночас ми бачимо цілком очевидні межі, вище яких вартість тонни зерна в нормальних умовах не підніметься. Річ у тому, що фермери також розуміють, що внутрішній попит на зерно та допустима ціна обмежені внутрішнім попитом на хліб. А основні споживачі хліба — це люди із стабільними або повільно зростаючими доходами у гривні.

Тим не менш, для України можливий ще один сценарій. Він включає в себе експорт більшої кількості зерна, аніж дельта між урожаєм і потребами. У цьому разі ми можемо зіткнутися з реальною продовольчою кризою. Її розвиток досить легко передбачити. Якщо обсяги експорту будуть завеликими, то в певний момент хлібопекарні зрозуміють, що зерна на всіх не вистачить. Тоді вони стануть серйозно переплачувати за кожну тонну, і внутрішня ціна зростатиме дуже швидко. Далі із ринку по одному почнуть виходити гравці з найслабшою фінансовою подушкою, тоді як решта не зможуть тримати в певних цінових рамках навіть соціальні сорти хліба. Піднявши ціну, вони зіткнуться із падінням попиту на продукцію. Після цього пекарні перестануть купувати зерно взагалі, а фермери ще більше почнуть вивозити пшеницю на зовнішній ринок. Ефект буде схожий на рух по спіралі, і через кілька обертів хліб просто зникне з полиць.

Такий сценарій, звичайно, належить до розряду кризових, а тому менш імовірних. З боку аграріїв у будь-якому випадку треба говорити не тільки про прямі короткострокові вигоди, але також про партнерські зв'язки та інші фактори, які не дадуть сільгоспвиробникам просто взяти і вивезти стільки зерна, скільки вони захочуть для максимізації прибутку у поточному сезоні.

Ще один фактор проти такого розвитку подій — вихід на арену Міністерства аграрної політики. Уже кілька років воно підписує з аграріями меморандум, в якому визначає кількість, в якій з України вивозяться зернові. За своєю суттю меморандум не може бути обов'язковим до виконання, однак для аграріїв він служить дорожньою картою, яка дає змогу різним гравцям на ринку приблизно розуміти поточні завдання та потреби. Завдяки зменшенню впливу фактора асиметрії інформації вони можуть приблизно розділити надприбутки, що чекатимуть на фірми у разі експорту, і просто прибутки, які вони отримають від продажу зерна та іншої продукції всередині країни.

Цього року меморандум повинен бути ще простішим і включати тільки положення про вивезення продовольчої пшениці. Для порівняння, двома роками раніше в нього включали й інші зернові, а 2017-го — усю пшеницю, а не лише продовольчу.

Проте меморандум уже встиг налякати західні ринки. Там у день оголошення інформації про його існування ціна на пшеничні ф'ючерси на біржі в Чикаго почала серйозно стрибати, хоча потім і прийшла до норми.

Також варто розуміти, що Україна є членом Світової організації торгівлі. Це означає, що ми не може просто так запроваджувати будь-які обмеження на вільний продаж товарів за кордон. Натомість ми зобов'язані працювати в рамках політики організації. От чому саме меморандум і подібний наполовину офіційний підхід — це досить хороший спосіб збалансувати інтереси всіх учасників процесу і нівелювати паніку серед виробників хліба.

Компенсуємо недоотримані надприбутки

Іще один фактор, який виступає проти ймовірності початку продовольчої кризи, полягає у тому, що насправді аграріям не доведеться надто вже жертвувати своїми інтересами навіть у тому разі, якщо вони вирішать підтримати внутрішній ринок і продаватимуть на експорт не все своє зерно. Як зазначалося вище, пізні культури на кшталт кукурудзи і сої можуть дати хороші урожай, бо на сьогодні для них складаються дуже сприятливі погодні умови.

Більш того, що стосується тієї ж сої, то через торговельну війну із США Китай запровадив мито на ввезення цього популярного продукту від американських фермерів. Як результат, ціна на сою в США стала падати — сільгоспвиробникам просто нікуди її дівати. З іншого боку, для України це неабиякий шанс. Якщо ми все-таки отримаємо гарний урожай, то зможемо продати його в Китай за нормальною ціною, яка буде безсумнівно вищою від ціни американського ринку.

У свою чергу, торгівля з Китаєм може стати непоганим джерелом надприбутків від експорту для частини агровиробників. А це означає, що навіть якщо вони десь недоотримають гроші через продаж зерна всередині країни, то все ще зможуть серйозно заробити на інших культурах, які не такі популярні в Україні і в основному вирощувалися саме на експорт.

Тож загалом існують достатні підстави стверджувати, що ситуація із зерном і хлібом на внутрішньому ринку навряд чи стане критичною. І тоді, навіть якщо ми побачимо зростання цін на хліб у магазинах, воно буде поступовим і прогнозованим. Натомість більш масштабних негативних явищ Україні все ж таки вдасться уникнути.

https://dt.ua/promyshliennost/zolote-zerno-287106_.html

Далі...

PhD для плагіаторів

Міністерством освіти і науки була апробована тактика унеможливлення покарання за академічний плагіат.

"І став пес жити як і раніше. Навіть іще краще"

"Жив-був пес". Мультфільм режисера Е.Назарова

10 серпня 2018 р. для громадського обговорення на сайті МОН розмістили проект постанови КМУ "Про затвердження Тимчасового Порядку присудження науково-освітнього ступеня доктора філософії" і проект цього Порядку.

Навздогін до нього 15 серпня членам Атестаційної колегії МОН, членам експертних рад міністерства, керівникам закладів вищої освіти і наукових установ за підписом Л.Гриневич розіслали лист №1/11-8681, яким було запропоновано до уваги та використання Рекомендації щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах.

А за півтора місяця до оприлюднення цих документів, 27 червня 2018 р., у спецраді Д 26.053.16 Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова відбувся захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук громадянки Китайської Народної Республіки Чжан Сінь.

На перший погляд, між цими подіями немає нічого спільного. Насправді ж зв'язок між ними принциповий: на захисті Чжан Сінь в НПУ ім. М.Драгоманова Міністерством освіти і науки була апробована тактика унеможливлення покарання за академічний плагіат, яка потім нормативно оформилась у проекті Тимчасового Порядку.

Втім, по черзі.

Щодо Рекомендацій, то особливих питань до них немає, оскільки вони містять доволі тривіальні речі.

Але є питання до адресатів листа пані Гриневич, що супроводжував розсилку означених Рекомендацій. Якщо членам Атестаційної колегії і членам експертних рад МОН до цих Рекомендацій не були відомі такі елементарні речі, як академічний плагіат та його види, то як же вони "служили в очистке"? Як ті, від кого залежить затвердження рішень про присудження наукових ступенів, виконували покладені на них обов'язки?

Якщо стосовно цих категорій адресатів міністерського листа можна припустити, що вони таки знали, що таке плагіат, і навіть академічний, то стосовно інших — керівників ЗВО і наукових установ — можна сказати з упевненістю: не тільки знали, а й рекомендації щодо його виявлення розробляли.

Бо задовго до того, як пані Гриневич обійняла посаду міністра, низка закладів вищої освіти ухвалила положення, спрямовані на запобігання та виявлення академічного плагіату.

Так, у Харківському національному університеті ім. В.Каразіна ще в травні 2015 р. наказом ректора було введено в дію Положення про систему запобігання та виявлення академічного плагіату в наукових та навчальних працях працівників і здобувачів вищої освіти. У грудні того ж року аналогічний документ було ухвалено в Івано-Франківському національному медичному університеті. А протягом 2016 — початку 2017-го аналогічні положення ухвалили майже всі ЗВО. Щоправда, на стан речей це позитивно не вплинуло: дисертації з академічним плагіатом захищались і далі.

До прикладу, 24 квітня 2017 р. у спецраді Д 26.006.06 Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана відбувся захист докторської дисертації В'ячеслава Диби. У його дисертації — десятки сторінок тексту (разом із графіками і таблицями), скопійованих з дисертацій (без посилань на них), захищених перед тим у тій самій спецраді. (Див. "Як міністерство Лілії Гриневич гальмує викриття плагіаторів в Україні". — Українська правда. 16.03.2018.) Захист В.Диби відбувався на тлі підписаного в.о. ректора КНЕУ наказу №13 від 16.01.2017 р. про введення в дію Положення про запобігання академічному плагіату.

Втім, пані міністр, судячи з іншого підписаного нею листа — №1/9-565 від 24 жовтня 2017 р. "Щодо забезпечення академічної доброчесності у закладах вищої освіти" — "не була в курсі масового прийняття вишами таких Положень, оскільки у листі містились такі рекомендації: "Міністерство освіти і науки України рекомендує включити у внутрішню систему забезпечення якості процедури та заходи для реалізації принципів академічної доброчесності та розробити відповідну нормативно-правову базу (кодекси, положення (тут і надалі виділено мною. — Т.П.), правила, пам'ятки тощо). …Водночас можуть бути створені структурні підрозділи з організації і контролю за додержанням принципів академічної доброчесності (до прикладу, група сприяння академічній доброчесності, комісія з питань етики та академічної доброчесності тощо)".

Вищі навчальні заклади міністерський лист отримали (деякі навіть розмістили його на своїх сайтах) і… проігнорували. Тобто комісії "ревних захисників" академічної доброчесності подекуди сформували, та тільки й після цього листа дисертацій з плагіатом не поменшало. Бо вже після нього відбулися захисти дисертацій з плагіатом у НПУ ім. Михайла Драгоманова і ХНПУ ім. Григорія Сковороди, Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка і Класичному приватному університеті. Виявляється, само по собі знання про плагіат та його види аж ніяк не призводить до поліпшення ситуації з дотриманням академічної доброчесності.

Через це очікувати, що остання паперова ініціатива МОН у вигляді чергових рекомендацій змінить ситуацію на краще, не варто. Позаяк Рекомендації, як і лист Л.Гриневич, що їх супроводжує, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми (ч. 5 ст. 13 Закону України "Про вищу освіту"). Рекомендацій можна дотримуватись, а можна ігнорувати. Останній варіант нікому нічим не загрожує, адже жодних санкцій за це не передбачено. Тож не виключено, що з'являться "Рекомендації доповнені" і "Рекомендації вдосконалені", які разом із черговими листами пані Гриневич МОН із задоволенням розсилатиме і надалі.

Інша річ — Порядок присудження наукових ступенів, який затверджується Кабінетом міністрів України. Тут МОН є за що боротися.

Запропонований МОН проект Тимчасового Порядку містить кілька новацій, зокрема й щодо академічного плагіату. Але щоб зрозуміти, в яких деталях цього Порядку "ховається диявол", повернімося до захисту громадянки КНР Чжан Сінь. Точніше — захистів, бо їх було два.

Перший відбувся 26.ХІІ.2017 р. у спецраді Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету ім. Г.Сковороди. Того самого, доктори педнаук якого В.Гриньова, О.Іонова і О.Попова в надісланій на експертизу докторській дисертації дружини віце-прем'єра В.Кириленка Катерини Кириленко замість 30% плагіату помітили лише 1,4% "тотожностей".

Того самого ХНПУ, ректор якого І.Прокопенко через два місяці після цієї "експертизи" за поданням міністра Л.Гриневич отримав орден "За заслуги" І ступеня. (Орден "За заслуги" ІІ ступеня пан Прокопенко отримав невдовзі після захисту докторської з майже 40% відсотками плагіату Станіславом Ніколаєнком, де виступав другим опонентом і, звісно ж, підтримав захист.) До речі, першим опонентом на захисті екс-міністра освіти був В.Андрущенко, ректор Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова.

Після захисту Чжан Сінь в її кандидатській дисертації "Репрезентація національної ідентичності у просторі сучасної освіти" було виявлено академічний плагіат у значному обсязі. З цього приводу голова ГО "ТРОН" С.Благодєтєлєва-Вовк 31 січня 2018 р. звернулася до МОН із заявою, до якої додала порівняльну таблицю з виявленим у дисертації Чжан Сінь плагіатом.

У заяві, крім вимоги скасувати рішення зазначеної спецради про присудження наукового ступеня кандидата філософських наук Чжан Сінь, від МОН вимагалося застосувати передбачені законодавством заходи щодо спецради Д 64.053.07, її голови і вченого секретаря, наукового керівника та офіційних опонентів.

Також до МОН було спрямовано аналогічні заяви стосовно докторської дисертації Л.Романкової і кандидатської дисертації О.Подолякіної, в яких теж було виявлено академічний плагіат і які теж були захищені у спецраді Д 64.053.07 ХНПУ ім. Г.Сковороди.

20 березня 2018 р. Атестаційна колегія МОН була вимушена скасувати рішення спецради Д 64.053.07 про присудження наукового ступеня кандидата філософських наук громадянці КНР Чжан Сінь (п. 2 наказу МОН №262 від 20.03.2018 р.).

На цьому ж засіданні Атестаційна колегія МОН із тих же підстав (плагіат) скасувала ще два рішення спецради Д 64.053.07: від 7.ХІІ.2017 р. "Про присудження наукового ступеня доктора філософських наук Романковій Лілії Миколаївні" та від 26.ХІІ.2017 р. "Про присудження наукового ступеня кандидата філософських наук Подолякіній Ользі Василівні".

Втім, до жодної причетної до цієї багаторазової ганьби офіційної особи Атестаційна колегія на чолі з Л.Гриневич не тільки не застосувала передбачених п. 26 чинного Порядку присудження наукових ступенів санкцій, а навіть не згадала ані ХНПУ ім. Г.Сковороди, ані його ректора у п. 4 наказу МОН №262, в якому керівникам кількох ЗВО непедагогічного профілю рекомендувалося хоча б "взяти до відома порушення, виявлені під час проведення Міністерством експертизи дисертацій та розгляду атестаційних справ здобувачів наукових ступенів".

На запит голови ГО "ТРОН" С.Благодєтєлєвої-Вовк з приводу відсутності санкцій щодо спецради Д 64.053.07 та осіб, які під них підпадають, МОН за підписом заступника міністра Ю.Рашкевича надіслало лист №1/11-6892 від 04.07.2018 р., де сказано: "Рішення про скасування рішення вченої спеціалізованої ради Д 64.053.07 в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди щодо присудження наукового ступеня доктора філософських наук Романковій Л.М., кандидата філософських наук Подолякіній О.В., Чжан Сінь та відмову у видачі відповідних дипломів Атестаційна колегія Міністерства прийняла на своєму засіданні 20 березня 2018 року. Під час розгляду згаданих дисертацій на засіданні Атестаційної колегії пропозиції щодо застосування санкцій до спецради та всіх суб'єктів захисту не обговорювалися.

Разом з тим інформуємо, що Міністерством надіслано лист 3 1/11-6060 від 05 червня 2018 року ректору Харківського національного педагогічного університету ім. Г.Сковороди з рекомендацією розглянути на засіданні вченої ради Університету діяльність спеціалізованої вченої ради Д 64. 053.07 та про результати розгляду повідомити Міністерство".

Але, як уже зазначалося, ані листи МОН, ані його ж рекомендації не є нормативно-правовими актами.

Тому-то й не включили до наказу №262 ані згадки про ХПНУ ім. Г.Сковороди, ані згадки про його керівника. Публічно навіть "пригрозити пальчиком" ректорові І.Прокопенку міністерство на чолі з Л.Гриневич не наважилося.

Як не наважилося згадати в наказі №262 Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова і його ректора В.Андрущенка, рішення спецради Д 26.053.16 якого від 30 листопада 2017 р. про присудження наукового ступеня кандидата філософських наук Москаєвій Ользі Олександрівні було також скасоване Атестаційною колегією 20.03.2018 р. за плагіат, виявлений активістами в її дисертації.

Спецрада Д 26.053.16 НПУ ім. М.Драгоманова — це та спецрада, в якій у 2016-му і 2017 рр. були захищені дисертації з плагіатом громадянами Польщі Мирославом Баком і Яном Войдилою. ("В Україну за дисертацією, або Про експорт академічного плагіату" — УП. 25.06.2018)

Це та спецрада, до якої відправили на повторний захист дисертацію Чжан Сінь, про що не було ані слова у міністерському наказі №262, хоча рішення про це було ухвалене Атестаційною колегією МОН 20.03.2018 р. одночаснозрішенням про відмову у видачі Чжан Сінь диплома кандидата філософських наук.

І 27 червня 2018 р., тобто через три місяці (!!!) після скасування МОН рішення спецради ХНПУ в братньому Національному педагогічному університеті ім. М.Драгоманова на засіданні спецради Д. 26.053.16 відбувся "успішний" повторний захист Чжан Сінь тієї самої дисертації, з якої лише прибрали виявлений моїми колегами плагіат.

Але як став можливим повторний захист тієї самої дисертації Чжан Сінь з огляду на те, що в чинному Порядку присудження наукових ступенів є норма пункту 14-го, згідно з якою дисертація, де виявлено плагіат, не може бути подана повторно: "У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту"?

Обурені науковці звернулися за поясненням до центрального органу виконавчої влади, уповноваженого державою на контроль за дотриманням законодавства у сфері освіти і науки, — МОНУ.

Відповідь МОН у вигляді підписаного заступником міністра Ю.Рашкевичем листа №1/11-7685 від 20.07.2018 р. одразу ж нагадала пародію Аркадія Райкіна про колеса і насоси.

"Зняття дисертації з розгляду у спеціалізованій вченій раді віднесено до прав здобувача наукового ступеня та повноважень спеціалізованої вченої ради, що передбачено пунктом 3.9. розділу ІІІ і пунктом 4.7. розділу ІV Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Міністерством освіти і науки, Молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року №1059. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1170/19908".

Подивімося, що написано в п. 3.9. розділу ІІІ Положення про спеціалізовану вчену раду, на який посилається заступник міністра: "Прилюдний захист дисертації відбувається на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається правоможним, якщо в його проведенні взяли участь не менш як дві третини її складу, а також за умови обов'язкової участі не менш як чотирьох докторів наук з кожної спеціальності докторської дисертації і не менш як трьох докторів наук зі спеціальності кандидатської дисертації. За бажанням здобувача рада зобов'язана призначити захист дисертації і за наявності негативних відгуків. Якщо наявні два негативних відгуки від офіційних опонентів, то захист дисертації не проводиться і рада приймає рішення про зняття її з розгляду. Про зняття дисертації з розгляду рада повідомляє МОНмолодьспорту і надсилає до Міністерства автореферат дисертації разом з копіями відгуків офіційних опонентів. Здобувачеві рада повертає документи за переліком документів, які повертаються здобувачу, за результатами захисту дисертації якого спеціалізованою вченою радою прийнято негативне рішення (за винятком одного примірника дисертації, який зберігається в раді протягом десяти років)".

А ось що сказано в п. 4.7. розділу ІV: "Здобувач має право зняти дисертацію з розгляду за письмовою заявою, поданою на засіданні ради до початку таємного голосування. У такому разі здобувачеві повертаються документи, які він подав до ради, за винятком заяви, одного примірника дисертації та автореферату. Якщо рада встановила, що здобувач використав ідеї та розробки, текстові запозичення, наукові результати та матеріали інших авторів без посилання на джерело, то рада знімає дисертацію з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту. У цьому разі заява про зняття дисертації з розгляду не приймається, а до МОНмолодьспорту надсилається рішення ради разом з авторефератом і стенограмою засідання. Атестаційна справа здобувача наукового ступеня та дисертація, які розглядаються у МОНмолодьспорті, не можуть бути зняті з розгляду здобувачем чи відкликані радою, у якій відбувся захист дисертації".

Але ж дисертація Чжан Сінь не знімалась ані до початку таємного голосування, ані тим паче після надходження до МОН, що, як це випливає з останнього абзацу п. 4.7., неможливо.

А як же бути з нормою п. 4.7. про заборону повторного захисту дисертації, в якій виявлено текстові запозичення без посилання на джерело?!

Дуже просто: МОН її, як і аналогічну норму п. 14 Порядку присудження наукових ступенів, проігнорував!

Втім, не просто. Надавши дозвіл на повторний захист скасованої за плагіат дисертації Чжан Сінь, МОН апробував тактику виправдання власних порушень чинного(і майбутнього) законодавства в частині санкцій за плагіат у дисертаціях — тактику, підпорядковану стратегічній меті захисту плагіаторів.

МОНівський софізм есплікується наступним чином: на думку керівництва МОН, норма "без права повторного захисту" застосовується лише тоді, коли плагіат у дисертації виявили до її захисту і присудження наукового ступеня, тобто на етапі повноважень спеціалізованої вченої ради.

А от коли його виявили після, тобто коли атестаційна справа і дисертація надійшли до МОН, тоді, у разі скасування рішення спецради, повторний захист тієї самої дисертації дозволено!

"Запускаючи дурника", МОН у листі за підписом заступника міністра у своїх посиланнях на Положення про спеціалізовану вчену раду чомусь не дійшов до п. 4.9. цього документа. Мабуть тому, що в ньому чітко сказано:

"До повторного захисту може бути … подана дисертація, за результатами захисту якої МОНмолодьспортом скасовано рішення ради про присудження автору наукового ступеня. У цьому випадку дисертація після доопрацювання подається до іншої ради не раніш як через рік з дати прийняття рішення МОНмолодьспортом".

Ця норма є й у п. 26 чинного Порядку присудження наукових ступенів: "Якщо рішення ради про присудження наукового ступеня скасовано МОН, то дисертація може бути подана до захисту повторно до іншої спеціалізованої вченої ради після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прийняття такого рішення МОН".

Обидва чинні нормативно-правові документи встановлюють для дисертацій, рішення спецрад щодо яких скасоване МОН, мінімальний строк, що має минути до повторного захисту: не менше ніж рік. Норма є імперативною, тобто, як кажуть, без варіантів.

Але ж добре відомо: якщо дуже хочеться, то можна. Про що свідчить той-таки лист МОН №1/11-7685 від 20.07.2018 р. за підписом Ю.Рашкевича: "Також на цьому засіданні (20.03.2018 р. — Т.П.) обговорювалось питання проведення захисту повторно, у т.ч. дисертації Чжан Сінь. За результатами голосування було прийнято рішення дозволити доопрацювати (тобто вилучити плагіат. — Т.П.) та перезахистити дисертацію раніше року. Рішення прийнято атестаційною колегією колегіально з урахуванням обговорення обставин справи. Відповідно до цього рішення Міністерство погодило проведення захисту доопрацьованої дисертації Чжан Сінь повторно у спеціалізованій вченій раді Д 26.053.16 Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова раніше року".

Тобто два десятки членів Атестаційної колегії на чолі й під головуванням міністра Л.Гриневич вирішили, що вони вищі не тільки за "якісь там" нормативно-правові документи (а статус Порядку присудження наукових ступенів є саме таким), а й вищі за постанови КМУ, якими цей Порядок затверджено і тільки якими він може бути змінений.

Що ж так зворушило серце пані міністра, що спонукало її до вчинення посадового злочину? Можливо, переконливим аргументом стало те, що в разі відмови у видачі диплома кандидата філософських наук Чжан Сінь їй (а можливо, не тільки їй і не тільки громадянам КНР) було б що розповісти, у т.ч. й правоохоронним органам, про те, як пишуться і захищаються дисертації іноземців принаймні в деяких національних педагогічних університетах? ("В Україну за дисертацією, або Про експорт академічного плагіату" — УП. 25.06.2018)

(Цікаво, що повторний захист Чжан Сінь у НПУ ім. М.Драгоманова відбувався російською мовою (як, очевидно, і перший), а текст дисертації написаний не просто українською, а, схоже, її носієм. До того ж у представників Дисергейту, які відвідали цей захист, склалося враження, що й російською Чжан Сінь володіє, м'яко кажучи, не дуже, бо часом не розуміла й її).

Апробовану на Чжан Сінь тактику захисту плагіаторів МОН закріпив у кількох пунктах проекту Тимчасового порядку, ретельно приховавши її під численними заклинаннями про боротьбу з академічним плагіатом.

Утім, мантри на те й мантри, щоб їх постійно повторювати.

Словосполучення "академічний плагіат" (або "текстові запозичення без посилання на джерело") і "академічна доброчесність" вжито у восьми з 26 пунктів проекту. Деякі з них є декларативними (п. 3.): "Спеціалізована вчена рада також зобов'язана перевірити відповідність представленої до захисту дисертації принципам академічної доброчесності".

Деякі мають відверто імітаційний характер (п. 15): "Здобувач ступеня доктора філософії засвідчує власним підписом на титульній сторінці дисертації, що представлений до захисту науковий здобуток є його власним напрацюванням, і що всі запозичені ідеї, наукові результати, цитати супроводжуються належними посиланнями на публікації їх авторів".

Така "клятва" є на титульній сторінці плагіатної дисертації Чжан Сінь, як і на титульних сторінках дисертацій з плагіатом О.Луценко ("Як міністерство Лілії Гриневич гальмує викриття плагіаторів в Україні" — УП. 16.03.2018) і Н.Слободянюк, захищених наприкінці 2017 р. у Класичному приватному університеті. (Обом МОН затвердило присудження наукових ступенів, попри подання заяв про плагіат щодо останньої і Науковим комітетом, і Дисергейтом.)

Решта пунктів Тимчасового Порядку заслуговує на особливу увагу.

Якщо про санкцію "без права повторного захисту" до дисертацій, в яких виявлено плагіат, у чинному Порядку йдеться лише у п. 14, то у проекті одразу в двох.

На стадії попереднього розгляду дисертації у спецраді (п. 12): "Разова спеціалізована вчена рада забезпечує здійснення перевірки всіх наукових здобутків представлених до захисту (дисертацію та наукові публікації, у яких відображено результати досліджень здобувача) на їх відповідність академічній доброчесності. У разі виявлення порушень академічної доброчесності, зокрема текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело, фабрикації чи фальсифікації результатів досліджень дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту".

І на стадії прийняття дисертації до захисту та підготовки відгуків офіційними опонентами (п. 19): "Дисертація, в якій виявлено академічний плагіат, фабрикацію та або фальсифікацію результатів дослідження, не може повторно подаватися до захисту".

Але за цими, розрахованими на "заспокоєння" наукової громадськості, пунктами приховано головні секрети Тимчасового Порядку.

По-перше, якщо плагіат буде виявлено вже під час захисту (наприклад, хтось із присутніх на захисті обґрунтовано заявить про плагіат у дисертації здобувача) і спецрада ухвалить негативне рішення, то вступає в дію норма п. 23: "У разі прийняття разовою спеціалізованою вченою радою негативного рішення щодо присудження ступеня доктора філософії, здобувачеві надається право одноразового повторного захисту дисертації протягом трьох років". Тобто норма про неможливість повторного захисту дисертації з плагіатом на цьому етапі вже зникає.

По-друге, норма про неможливість повторного захисту в разі виявлення в дисертації академічного плагіату зникає і на стадії, коли дисертація і матеріали, що її супроводжують, надійшли до МОН і той скасував рішення спецради (п. 25):"В разі виявлення порушень здобувачем академічної доброчесності, Атестаційна колегія МОН скасовує рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження йому ступеня доктора філософії, скасовує акредитацію освітньо-наукової програми аспірантури відповідного закладу вищої освіти (наукової установи) за цією спеціальністю і рекомендує закладу вищої освіти (науковій установі) застосувати дисциплінарні стягнення до наукового керівника здобувача і членів відповідної разової спеціалізованої вченої ради".

По-третє, оскільки у формулюванні п. 25 академічний плагіат за замовчанням віднесено до одного з порушень спецрадою Тимчасового Порядку, то дисертація, що його містить, підпадає під дію іншої норми цього пункту, якою дозволяється повторний захист: "В разі виявлення порушень цього Тимчасового Порядку, зокрема щодо порушення встановленої процедури захисту, та/або неналежного виконання разовою спеціалізованою вченою радою свого основного завдання, а саме оцінити представлений до захисту в дисертації досягнутий здобувачем науковий результат на предмет оригінальності його внеску в суму знань відповідної спеціальності (галузі), Атестаційна колегія МОН може призначити повторний захист дисертації здобувача в постійно діючій спеціалізованій вченій раді в іншому закладі вищої освіти (науковій установі)".

По-четверте, інша норма п. 25 свідчить про "турботу" МОН про "інкубатори" плагіату: "Спеціалізовані вчені ради утворені за участі вчених, які надали позитивні висновки про дисертацію представлену до захисту, у якій виявлено академічний плагіат не можуть бути акредитовані МОН впродовж двох років відповідно до законодавства" (пунктуація оригіналу. — Т.П.).У такій редакції вона порушує норму чинного Закону України "Про вищу освіту" (п. 6 ст. 6), яка позбавляє заклад права взагалі створювати будь-які разові спеціалізовані вчені ради, а не окрему спецраду: "Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік".

Але й це ще не всі "таємниці МОНівського двору". У проекті Тимчасового Порядку зникла норма, яка в чинному Порядку встановлює мінімальний строк в один рік до повторного подання дисертації, щодо результатів захисту якої рішення спецради про присудження наукового ступеня МОН скасувало!

Як показало свідоме порушення МОН чинного законодавства у справі призначення повторного захисту дисертації Чжан Сінь, у разі ухвалення Тимчасового Порядку повторні захисти плагіаторів міністерство призначатиме не те що через три — через один місяць. PhD-плагіатори в разі, якщо їх заскочили "на гарячому" вже після присудження наукового ступеня разовою спецрадою, за жалісливої допомоги МОН ставатимуть знову академічно цнотливими, наче райські гурії.

Дехто може заперечити: а як же п. 26 проекту, згідно з яким "Виявлення в дисертації, авторові якої видано диплом доктора філософії, текстових запозичень без посилання на джерело, фабрикації чи фальсифікації результатів досліджень є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня Міністерством освіти і науки України".

Те, що відбудеться після скасування МОН рішення спецради, вже передбачено у п. 25 — повторний захист хоч через місяць.

Отже, завдяки Тимчасовому Порядку дисертації з академічним плагіатом можна буде: а) захистити, б) перезахистити, в) швидко перезахистити.

І насамкінець. Можливо, хтось наївно припустив, що згідно з п. 26 проекту МОН позбавлятиме наукових ступенів плагіаторів-кандидатів і плагіаторів-докторів, яких в Україні вже хоч греблю гати. Мушу розчарувати: цей порядок не стосується кандидатів наук. Втім, як і докторів наук.

Як написав у Фейсбуці заступник міністра Ю.Рашкевич з цього приводу: "…цей порядок не для кандидатів. Кандидати можуть спокійно захищатися до кінця 2020 року по діючих процедурах. Цей порядок — для докторів філософії. Для них сьогодні нема жодного нормативно-правового документу, на основі якого вони можуть виходити на захист, а ті, що поступили у 2016 році вже стукають у двері".

Але наскільки відповідає дійсності останнє речення з наведеної цитати заступника міністра?

Згідно із пп. 8 п. 2 розділу ХV Закону України "Про вищу освіту" "науковий ступінь кандидата наук … прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії…", а згідно з пп. 9 п. 2 цього ж розділу: "особам, яким … присвоєно науковий ступінь кандидата наук, за їхнім бажанням заклад вищої освіти (наукова установа), у спеціалізованій вченій раді якого (якої) захищено дисертацію, може видавати диплом доктора філософії з відповідної галузі науки".

Якщо "кандидати можуть спокійно захищатися до кінця 2020 року", а майбутні PhD, які вступили на перший набір до чотирирічної аспірантури з підготовки докторів філософії наприкінці 2016 р., теж вийдуть на захист не раніше, то чому такий поспіх?

До того ж МОН обіцяло вже цього року провести вибори нового складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Вже й склад Конкурсної комісії затвердили, і Положення про конкурс ніби розробили (щоправда, пропозицію наукової спільноти включити вимогу перевірки наукових робіт кандидатів на академічний плагіат відхилили).

Ба більше, розробка нормативно-правових актів щодо присудження наукових ступенів — виключна прерогатива Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, як це чітко прописано в Законі України "Про вищу освіту" (п. 8, ч.1, ст. 18):Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти "розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, розробляє порядок їх присудження спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ)…". Оскільки порядок присудження наукових ступенів Національним агентством породжується, а не узгоджується, на цю прерогативу НАЗЯВО не поширюється норма абзацу третього ч. 5 ст. 13 цього ж закону.

Тому проект Тимчасового Порядку присудження наукових ступенів — самодіяльність МОН, яка через відсутність будь-яких правових підстав є протизаконною.

Спроба проштовхнути цей проект означає, що МОН докладе всіх зусиль, аби НАЗЯВО не запрацювало щонайменше до середини наступного року (саме такий строк днями озвучив Ю.Рашкевич). Тому що насправді топ-плагіаторам на чолі з профільним міністром "у двері стукають" парламентські вибори-2019. З цієї причини за рік, що до них залишився, керівництву МОН треба встигнути вибудувати якомога більше нормативних бастіонів захисту вітчизняних плагіаторів. Тому й поспішають ініціатори з МОН, допоки в їхніх руках перебуває цей адміністративний ресурс, проштовхнути через Кабінет міністрів України т.зв. Тимчасові положення. Тим більше що крім Л.Гриневич у його складі є й інша прямо зацікавлена особа — В'ячеслав Кириленко, який дуже переймається збереженням докторського ступеня своєї дружини.

Та тільки чи пристануть на пропозиції захисників плагіату інші члени Вищого органу виконавчої влади України?

Примітка. PhD (чит.: пі-ейч-ді) — абревіатура від англ. Doctor of Philosophy.

https://dt.ua/SCIENCE/phd-dlya-plagiatoriv-287136_.html

Далі...

Важная работа: Авиалесоохрана выявила и заставила признать больше полутора миллионов гектаров скрытых от учета лесных пожаров

Одна из задач ФБУ "Авиалесоохрана" состоит в контроле за достоверностью сведений о пожарной опасности в лесах и лесных пожарах. Это очень важная задача: от качества ее выполнения в большой мере зависит то, как и в какую сторону будет в обозримом будущем меняться система охраны лесов нашей страны от пожаров. Чем более достоверной будет в конечном итоге информация о лесных пожарах - тем более правильные стратегические решения по борьбе с ними будут приниматься на всех уровнях государственной власти. За последние несколько лет качество российской лесопожарной статистики значительно улучшилось: официальные данные все еще существенно отличаются от реальности, но уже не в разы, как пять-десять лет назад, а всего лишь на десятки процентов.

В своем сообщении о работе по контролю за достоверностью сведений о лесных пожарах Авиалесоохрана сообщает, что с начала 2018 года "специалистами ФБУ «Авиалесоохрана» было принято от региональных лесных ведомств и внесено в базу данных о лесных пожарах 2 882 корректировки. Общая скорректированная площадь пожаров составила 1 629,6 тыс. га, в т.ч. 1 091,7 тыс. га покрытой лесом площади" (ссылка).

Фактически речь идет о том, что под давлением неопровержимых фактов - выявленных по данным дистанционного мониторинга с использованием космоснимков высокого разрешения случаев расхождения первичных отчетных данных по пожарам с реальностью - региональным органам управления лесами пришлось признать более полутора миллионов гектаров пройденной огнем площади. При отсутствии такого контроля практически вся эта площадь так и не попала бы ни в какие официальные сводки и отчеты.

Конечно, этого еще далеко не достаточно, чтобы привести российскую лесопожарную статистику в полное соответствие с российской лесопожарной реальностью. 72 случая недостоверности сведений о площади лесных пожаров, представленных региональными лесными ведомствами, выявленные в ходе проверки - это лишь верхушка айсберга. Но даже такой контроль делает сокрытие и искажение сведений о лесных пожарах все менее выгодным и более опасным делом - и это постепенно разрушает всю систему лесопожарной лжи.

А мы со своей стороны помогаем и будем помогать Авиалесоохране еще лучше выполнять эту важную работу по некоторым регионам, вносящим большие искажения в лесопожарную статистику 2018 года, путем привлечения широкого общественного внимания к наиболее вопиющим случаям. Система лесопожарной лжи должна быть полностью уничтожена, и у нас есть хорошие шансы завершить это уничтожение в ближайшие несколько лет.

http://forestforum.ru/viewtopic.php?f=9&t=22683

***

О предварительных итогах выполнения ФБУ «Авиалесоохрана» в 2018 году государственного задания по осуществлению мероприятий по контролю за достоверностью сведений о пожарной опасности в лесах и лесных пожарах

В рамках выполнения ФБУ «Авиалесоохрана» государственного задания «Осуществление мероприятий по контролю за достоверностью сведений о пожарной опасности в лесах и лесных пожарах», специалистами учреждения круглосуточно проводится оперативный контроль за достоверностью сведений региональных лесных ведомств о лесных пожарах путем их экспертной оценки на основе сопоставления с данными автоматизированной системы Федерального агентства лесного хозяйства (ИСДМ-Рослесхоз).
Выполнение функции оперативного контроля регламентируется «Методикой осуществления оперативного контроля за достоверностью сведений о пожарной опасности в лесах и лесных пожарах» (Приказ Минприроды России №540 от 05.12.2014).

В текущем пожароопасном сезоне о каждом факте несовпадения сведений о лесных пожарах, представленных региональными лесными ведомствами, и данных ИСДМ-Рослесхоз, оперативно были уведомлены лесные ведомства Амурской, Иркутской, Новосибирской, Курганской, Магаданской, Мурманской, Омской, Саратовской, Свердловской, Смоленской, Челябинской областей, Еврейской автономной области, Забайкальского, Красноярского, Хабаровского, Камчатского, Приморского краев, республик Бурятия, Карелия, Саха (Якутия), Хакасия, Тыва, Ханты-Мансийского, Ямало-Ненецкого автономных округов. По каждому случаю в адрес ведомств были подготовлены проекты извещений о необходимости уточнения данных и предоставления достоверных сведений о лесных пожарах.

Помимо этого, п роверка достоверности сведений о площади лесных пожаров проводится и с использованием данных дистанционного зондирования земли высокого пространственного разрешения. Регламентируется данная проверка «Методикой проведения проверки достоверности сведений о площади лесных пожаров с использованием данных дистанционного зондирования Земли высокого пространственного разрешения» (Приказ Минприроды России №437 от 13.10.2014).

В ходе осуществления проверки с использованием данных ДЗЗ специалистами ФБУ «Авиалесоохрана» обработано 2002 снимка высокого разрешения, оконтурено 233 лесных пожара по 18 субъектам Российской Федерации. Составлен 91 акт проверки достоверности сведений о площадях лесных пожаров. По результатам проверки выявлено 72 случая недостоверности сведений о площади лесных пожаров, представленных региональными лесными ведомствами.

В целом с начала 2018 года в ходе выполнения данного государственного задания, а именного осуществления контроля за достоверностью сведений о пожарной опасности в лесах и лесных пожаров, специалистами ФБУ «Авиалесоохрана» было принято от региональных лесных ведомств и внесено в базу данных о лесных пожарах 2 882 корректировки. Общая скорректированная площадь пожаров составила 1 629,6 тыс. га, в т.ч. 1 091,7 тыс. га покрытой лесом площади.

На данный момент работы по выполнению ФБУ «Авиалесоохрана» государственного задания «Осуществление мероприятий по контролю за достоверностью сведений о пожарной опасности в лесах и лесных пожарах» продолжается.

https://aviales.ru/popup.aspx?news=4882

Далі...

Служащие заповедников Украины получат надбавку за выслугу лет

 

Кабмин постановлением от 29 августа 2018 года № 686 утвердил Порядок выплаты надбавки за выслугу лет работникам учреждений природно-заповедного фонда, пишут ЮрЛига.

Предполагается, что надбавка усилит охрану территорий и объектов природно-заповедного фонда (ПЗФ), активизирует рекреационную, научную, образовательную деятельность в сфере охраны окружающей среды. Кроме того, это станет предупредительной мерой приостановления текучести кадров, которая наблюдается и тут.

Действие Порядка распространяется на работников специальных администраций природных и биосферных заповедников, национальных природных парков, региональных ландшафтных парков, ботанических садов, дендрологических и зоологических парков, парков-памятников садово-паркового искусства ПЗФ Украины.

Надбавка за выслугу лет выплачивается руководящим работникам, профессионалам, специалистам, техническим служащим и рабочим учреждений ПЗФ, обеспечивающим и непосредственно выполняющим природоохранные, научно-исследовательские, эколого-образовательные, рекреационные функции, а также функции по охране окружающей среды, кроме тех работников, для которых нормативно-правовыми актами установлены другие условия и размеры выплаты надбавок за стаж работы.

Надбавка за выслугу лет будет исчисляться исходя из должностного оклада работника без учета прочих надбавок и доплат, исключительно в пределах фонда оплаты труда, утвержденного в общем и специальном фондах бюджета, или за счет собственных доходов, полученных от осуществления хозяйственной деятельности, и будет выплачиваться ежемесячно за фактически отработанное время.

Как сообщала "Страна", Кабмин изменил ежемесячные надбавки реформаторам - до 55 тысяч в месяц.

Ранее сельским учителям Украины собираются дать льготы на жилье с отоплением и электричеством.

Мы писали, что службу в судебной охране засчитают в стаж полицейского.

21:32, сегодня

https://strana.ua/news/158867-sluzhashchie-zapovednikov-ukrainy-poluchat-nadbavku-za-vysluhu-let.html

Далі...

Дніпропетровська область: ліквідовано займання в лісі

31 серпня об 11:20 до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення про пожежу на території урочища «Максимівське» Марганецького лісництва, розташованого у місті Марганець.

За викликом направлено чергові відділення 33 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області.

Прибувши на місце, рятувальники встановили, що пожежа виникла у лісовому масиві.

Займання вдалось локалізувати о 13:25 та о 16:00 пожежу було повністю ліквідовано.

Вогнем знищено підстилку листяного лісу на площі 1,3 га.

До гасіння пожежі залучено 10 чоловік особового складу та 2 одиниці пожежно-рятувальної техніки Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області.

Причина пожежі встановлюється правоохоронними органами.

Опубліковано: 31.08.2018, 18:24

Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області

http://www.dsns.gov.ua/ua/Nadzvichayni-podiyi/82375.html

***


В Марганце лес тушили 10 спасателей
Создано 31.08.2018




31 августа в 11:20 в Службу спасения «101» сообщили о пожаре на территории урочища «Максимовская» Марганецкого лесничества. Огонь уничтожил подстилку лиственного леса.

Об этом Информатор узнал из сообщения Госслужбы Украины по чрезвычайным ситуациям в Днепропетровской области. На место вызова отправились дежурные подразделения 33-й государственной пожарно-спасательной части в составе 10 человек и 2 единицы техники.

Прибыв на место, спасатели установили, что пожар возник в лесном массиве. Возгорание удалось локализовать в 16:00. Огонь уничтожил подстилку лиственного леса на площади 1,3 гектара. Причину возгорания устанавливают правоохранители.

Ранее мы сообщили о том, что на территории Днепропетровской области и Никополя сохранится чрезвычайная пожарная опасность. А также о том, что в экосистемах нашей области 44 раза тушили пожары.



Пожар на территории урочища «Максимовская» Марганецкого лесничества



Лес тушили 10 спасателей

Алена Радченко
https://nikopol.informator.ua/2018/08/31/v-margantse-les-tushili-10-spasatelej/

Далі...

Лісничий купив Mitsubishi L200 та своєчасно не задекларував

Постановою суду 28 серпня цього року лісничого одного з лісових господарств Чернігівської області визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення і призначено штраф: 1700 грн.

Це корупційне порушення описано в ч. 2 ст. 172-6 КУпАП – порушення вимог фінансового контролю.

Про це повідомляє прес-служба прокуратури Чернігівської області.

Красиво жити не заборониш!

Прокурор у суді довів, що посадовець не повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) про суттєві зміни у своєму майновому стані.

Звинувачений придбав у травні 2017 року автомобіль Mitsubishi L200 вартістю понад 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2017 року.

Ним не внесено відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За такі дії судом на правопорушника накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700 грн.

12:23 | 31.08.2018 р.SVOBODA.FM

http://svoboda.fm/region/260913.html

Далі...

Чернівецьких лісівників обшукують Генпрокуратура та СБУ: начальник втік через вікно до Фищука - газета "Час"

У вівторок 28 серпня найспекотніший день у житті начальника Чернівецького управління лісомисливського господарства Віктора Сахнюка. До нього завітали працівники з Генеральної прокуратури та Київського СБУ. Вони вилучили документи та речові докази, що мають стосунки до якихось кримінальних оборудок.

Про це повідомляє сайт газети "Час".

Про те, що справи серйозні свідчить реакція керівника, котрий двічі за день бігав до голови ОДА. Кажуть, просив захисту від правоохоронців. Аби вибратися з кабінету, він змушений був лізти через вікно.

Під час втечі пошкодив коштовну гардину.

А ще кажуть, що Фищук неспроможний допомогти головному від лісу. Бо сам має купу проблем.

31.08.2018, 14:14

http://buknews.com.ua/page/u-chernivetskomu-oblasnomu-upravlinni-lisovoho-ta-myslyvskoho-hospodarstva-provodiat-obshuky-hazeta-chas.html

http://www.bukinfo.com.ua/show/news?lid=105494

Далі...